Методичні вказівки та матеріали до вивчення курсу „Мова професійного



Pdf просмотр
Сторінка2/3
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.51 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3
Точність мовлення ― це таке мовлення, в якому слова повністю відповідають своїм значенням і смислу висловленої думки. Точність мовлення створюється за таких умов:
1.
Знання предмета мовлення.
2.
Знання мови.
3.
Володіння мовленнєвими навичками.
Точність професійної мови залежить не від кількості використаних слів, а від їх доступності, недвозначності. Точність ― це ввічливість, чемність, мовна етика у всіх сферах.
Наприклад: прикметники громадський ― громадянський. Громадський ― належний громаді; громадянський ― властивий свідомому громадянинові. Більше можливостей для вираження точності мовлення мають багатозначні слова, терміни, синоніми, омоніми, пароніми. Точність наукового мовлення тісно пов’язана з точністю вживання термінів. Термін ― слово або словосполучення , що називає явища, предмети спеціальних галузей людських знань.
Отже, точність мовлення вимагає повної співвідносності слів з реальною дійсністю.
Логічність мовлення має багато спільного з точністю. Вона теж характеризує зміст висловлювання і забезпечує його смислову послідовність.

11
Логіка ― це наука про закони мислення. На основі логічності визначаються доступність, дієвість, доречність мовлення. Основою логічності є логічне мислення, тобто логіка мовлення = логіці мислення. Необхідно оволодіти логікою викладу, врахувати мовленнєву ситуацію.
Найголовніші умови логічності:
1. Смислова єдність (дуже приємний, а не страшенно приємний).
2. Правильний порядок слів і речень, (з розтопленої штучної смоли одержують нитки).
Багатство і різноманітність мовлення.
Багатство мовлення ― це використання великої кількості мовних одиниць, які відрізняються за смислом і будовою.
Різноманітність мовлення ― використання різних мовних засобів для вираження однієї і тієї ж думки.
Умови багатства і різноманітності мовлення:
1.
Багатство словникового запасу кожної людини.
2.
Уміння використовувати у професійному мовленні різні мовні засоби.
3.
Уміння інтонувати мовлення.
4.
Постійне удосконалення і збагачення власного мовлення.
Лексичний склад у добре освіченої, професійної людини становить 6-9 тисяч, тлумачний словник української мови містить більше ніж 140 тисяч, а в народній скарбниці ― 200 тисяч слів.
Професійне мовлення збагачують синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, абстрактні слова, новоутворені слова, читання спеціальної, довідкової, наукової літератури.
Чистота мовлення ― це повна відповідність нормам літературної мови. У літературному, а особливо у професійному мовленні не вживаються діалектизми, лайливі слова, слова-паразити, жаргонізми, арготизми тощо. Чистота мовлення на рівні вимови досягається суворим дотриманням орфоепічних норм, тому не допустимі такі порушення: Літєратура (треба література). Руйнують чистоту мовлення лексичні засоби, якщо використовуються неточно, стилістично невмотивовано. Уживання діалектизмів засмічує мову, просторічні слова мають згрубіле, іронічне забарвлення, тому вони неможливі у професійному мовленні (швендяти, горлати, охламон). Такими особливостями відзначаються жаргонізми ― слова, пов’язані з певною професією, наприклад: рубати (їсти), вікно (вільний час між лекціями). Надмірність канцеляризмів і професіоналізмів засмічує мову, робить її громіздкою, важкою для сприймання. Наприклад: відсоток (замість процент), завдання, роль (замість функція). Іншомовні слова теж засмічують мову, якщо вживаються надмірно, недоречно. Особливої шкоди завдає суржикове мовлення. Слова-паразити псують мову, роблять її беззмістовною (ну, значить, взагалі). Чистота мовлення ― це краса й ознака професійної культури мовлення.
Доречність мовлення ― ознака мовлення, яка організує точність, логічність, чистоту, вимагає такого добору мовних засобів, що відповідають меті й умовам спілкування. Доречне мовлення обов’язково вимагає врахування ситуації, складу мовців, форм (усної чи писемної) мови.
Умови доречності:
1.
Розуміння необхідності доречності мовлення.
2.
Володіння культурою професійного мовлення і спілкування за допомогою мови.
3.
Висока вихованість людини, рівень її культури, моральних якостей.
4.
Досконале знання мови, її функцій, форм і різновидів.

12
Уміння вибирати найбільш доречну форму спілкування залежить від стосунків людей
і мовленнєвої практики. Доречність буває ситуативна (ситуація спілкування), контекстуальна (єдність змісту і форми висловлювання), стильова доречність.
Доречним мовлення може бути лише тоді, коли воно відзначається правильністю, логічністю, точністю, багатством.
Виразність мовлення найбільше залежить від особи мовця, його ерудиції, знання мови, мовленнєвих умінь і навичок. Мовна практика свідчить, що мовлення здатне збуджувати увагу, викликати інтерес до сказаного. Ці особливості професійної культури мовлення і називають виразністю.
Умови виразності:
1.
Самостійність (а не за шпаргалкою) мислення мовця.
2.
Інтерес мовця до того, про що він говорить.
3.
Добре знання мови і виражальних засобів.
4.
Досконале володіння стилями мовлення.
5.
Систематична мовна практика.
6.
Свідоме бажання говорити виразно.
7.
Розвинутий хист, „чуття” мови.
Виразність залежить від його звукового оформлення, милозвучності; виразності сприяють метафори, епітети, порівняння. Виразність включає інтонацію, логічний наголос.
Отже, професійне мовлення передбачає користування усіма мовними правилами, що відповідають типу і стилю висловлювання.
Запитання для самоконтролю:
1.
Чому в мовленні треба дотримуватися норм літературної мови?
2.
Які умови для створення точності мовлення?
3.
Чому терміни, наукова лексика є особливими засобами точності?
4.
Чому логічність мовлення залежить від логіки мислення?
5.
Які є порушення логічності? Наведіть приклади.
6.
За яких умов мовлення стає багатим і різноманітним?
7.
Що таке чистота мовлення?
8.
Від чого залежить доречність мовлення?
9.
Якими засобами треба користуватися, щоб досягти виразності мовлення?
Заняття 5. Практичний блок
Вправа 1. Визначте, до якого стилю належать тексти. Обґрунтуйте свою думку.
Об’єктом лінгвістики є мова у всій складності її компонентів і функціонування: як знаряддя формування, як структурна цілісність, як засіб створення естетичних цінностей.
Всебічне знання мова, уміння користуватися нею і як засобом пізнання, і як знаряддям інформації, і як джерелом естетичного смаку – це найкраща опора, найвірніша допомога і найнадійніша рекомендація для кожної людини в її громадському житті і творчій діяльності
1.2.

Розрізнити значення слів, установити їх точну семантику допомагає тлумачний словник. Відбиваючи сучасні лексичні норми, словник кваліфікує слова, словоформи і щодо їх уживаності, тобто вказує на застарілі, рідковживані слова, а також на їх розмовне чи книжне стилістичне забарвлення. Проте не всі конкретні випадки слововживання, сполучуваності слів охоплює наявний у словнику матеріал
1.3.

Люби людей. Любов до людей – це твоя моральна серцевина. Живи так, щоб твоя серцевина була здоровою, чистою і сильною. Бути справжньою

13 людиною – це значить віддавати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, щоб у кожній людині, з якою ти зустрічаєшся у житті, залишилось щось хороше від тебе, від твоєї душі.(В.
Сухомлинський)
Вправа 2. Складіть речення з поданими словами, поясніть відмінність між ними.
Діалектний – діалектичний; авторитарний, попадати – потрапляти; громадський – громадянський; мішати – заважати; переводити – перекладати; тактовий – тактичний.
Вправа 3. Знайдіть помилки у побудові словосполучень, виправте їх.
Дякую Вас, піклуватися за матір, виключення з правил, занятий день, сьогоднішня епоха, попадати в скрутне становище, вести себе, суттєве слово, особовий приклад, любе питання, приємний на вираз.
Вправа 4. Користуючись словником, поставте наголос у поданих словах.
Адже, ознака, вимова, каталог, вогкий, завдання, одинадцять, жалюзі, дрова, другий, косий, випадок, середина, фаховий, щипці, приятель, порядковий, Полтавщина,
Дністер, ринковий, кидати, ненависний.
Вправа 5. Поясніть, чи є нормативними для літературної мови подані слова.
Поставщик, слідуючий, діючий закон, міроприємство, дякуючи допомозі, згідно розкладу.
Вправа 6. Зробіть правильний вибір слів. Мовлення має бути
Правильним – вірним;
Змістовим – змістовим;
Об’єктним – об’єктивним;
Професійним – професіональним;
Діловитим – діловим;
Писемним – письмовим.
Вправа 7 . Якої ти думки про фахівця, якщо він говорить так :
Я лишаю Вас слова.
Я даю добро на виробництво цеї продукції.
Я настоюю на звільненні Петренка з посади.
Я прийшов до такого висновку.
Хочу сказати ще пару слів.
Я не раз піднімав питання про підвищення зарплатні
Ця пропозиція заслуговує уваги.
Є виключення з правил.
Наші думки співпадають.
Я повинен зложити свої повноваження.
Вправа 8 . Складіть словосполучення відповідно до фаху.
Боятися, лякатися, побоюватися, соромитися (кого? Чого?) Обіцяти, надоїдати, заздрити (кому?) Спостерігати, слідкувати (за ким? Чим?).
Вправа 9 . Перекласти подані словосполучення.
Вводить в заблуждение, вовлечь в работу, в течение всего года, в целях предотвращения, во что бы то ни стало, в затруднении, в должности директора, вменять в обязанность?
Заняття 6. Тест №1
1.

Мова – це:
а) біологічне явище;

14 б) процес спілкування, який відбувається у певних часових рамках; в) ідеальна система матеріальних одиниць, яка знаходиться поза часом і простором.
2.
Мовлення – це: а) код, відомий усім представникам певного мовного колективу; б) процес і результат спілкування, який матеріалізується у звуках, міміці, жестах; в) засіб спілкування.
3.
Найважливішими є три наступних функції мови: а) номінативна, волюнтативна, експресивна; б) професійна, комунікативна, естетично-культурологічна; в) комунікативна, мислетвірна, пізнавальна.
4.
Національна мова – це: а) сукупність усіх територіальних діалектів, соціальні жаргони, національний фольклор і літературна мова як вища форма національної мови, що об’єднує народ з нацією; б) державна мова, офіційна мова, мова національних меншин, мова національностей; в) регіональні мови, не територіальні мови, літературна мова, національний фольклор.
5.
Вища форма загальнонародної мови – це: а) територіальні діалекти; б) наріччя; в) сучасна українська літературна мова.
6.
Мовний стиль – це: а) різновиди текстів певного стилю; б) сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання; в) різновид національної мови, який є засобом спілкування людей, об’єднаних спільністю території.
7.
Державна мова – це:
а) закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої є обов’язкове в органах державного управління та діловодства; б) єдина національна мова українського народу; в) найважливіший універсальний засіб спілкування.
8.
Літературна мова – це: а) національна мова; б) унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей; в) нижча форма загальнонародної мови.
9
. Літературна мова реалізується:
а) в усній і писемній формах; б) в сучасній українській літературній мові й територіальних діалектах;
10.
За функціонуванням усна форма мовлення є:
а) діалогічною, ситуативною, революційною, непідготовленою; б) монологічною, контекстуальною, консервативною і регламентованою; в) діалогічною, контекстуальною, революційною і регламентованою.
11.
Стилі – це:
а) сукупність мовних засобів, що свідомо використовуються мовцем за певних умов спілкування; б) функціональні різновиди загальнонародної мови, які різняться типовими мовними засобами залежно від сфери людського спілкування;

15 в) сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.
12.
Офіційно-діловий стиль – це:
а) мова ділових паперів; б) єдність художніх образів і форм їх вираження; в) письмове знаряддя, яке використовувалося в часи середньовіччя.
13.
Основною ознакою офіційно-ділового стилю є:
а) вживання побутової лексики; б) широке використання емоційно-забарвленої лексики; в) наявність реквізитів, що мають певну черговість.
14.
Тексти офіційно-ділового стилю вимагають:
а) двозначності тлумачення змісту; б) точності формулювань, документації тверджень; в) суто розмовної лексики.
15.
Головною метою мовця при безпосередньому спілкування у межах
розмовного стилю є:
а) встановлення психологічного контакту із співрозмовником; б) спонукання до активної дії, прийняття рішень; в) формування загальнолюдських і національно свідомих естетичних, культурних і психологічних смаків окремої людини і нації в цілому.
16.
Головною метою ділового спілкування є:
а) спонукання до активної дії і до прийняття рішень; б) досягнення максимально позитивного результату при мінімальних мовних засобах; в) суб’єктивний і емоційний виклад інформації.
17.
Зачинателем нової української літературної мови був:
а) Т.Г.Шевченко; б) І.П.Котляревський; в) Панас Мирний.
18.
Сукупність правил вимоги – це:
а) орфоепічні норми; б) орфографічні норми; в) морфологічні норми.
19.
Основоположником сучасної української літературної мови
вважають:
а) І.П.Котляревського; б) Т.Г.Шевченка; в) Лесю Українку.
20.
У текстах офіційно-ділового стилю вживають такі готові словесні
формули:
а) у відповідності до, згідно, взяти участь; б) відповідно до, згідно з, взяти участь; в) відповідно, згідно з, приймати участь.
21.
Головна ознака літературної мови:
а) варіативність; б) черговість; в) унормованість.
22.
Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується
українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб:
а) досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх;

16 б) користуватися мовою в повсякденному житті; в) добирати варіанти форм, слів, словосполучень, конструкцій речень.
23.
Виберіть правильні варіанти слововживання:
а) оцінки по предметах, працюють по обраних спеціальностях, гід по магазинам; б) оцінки з предметів, працюють за обраними спеціальностями, гід по магазинах; в) оцінки по предметах, працюють за обраними спеціальностями, гід по магазинам.
24.
Нормативним є таке зловживання:
а) вільна вакансія, написати свою автобіографію, захисний імунітет; б) вакансія, написати автобіографію, імунітет; в) вільна вакансія, написати автобіографію, імунітет.
25.
Мова – це:
а) найважливішій, універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності; б) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи; в) вища форма національної мови.
26.
Нормативним є вживання таких словосполучень:
а) торгуючі організації, здавати екзамени, курси по вивченню української мови; б) торговельні організації, складати екзамени, курси з вивчення української мови; в) торговельні організації, здавати екзамени, курси по вивченню української мови.
27.
У Конституції України, прийнятій Верховною Радою 28 червня 1996
р., записано:
а) Державною мовою в Україні є українська мова; б) Державною мовою в Україні є російська мова; в) Державною мовою в Україні є українська й російська мови.
28.
Мовний етикет – це:
а) використання різноманітних засобів вираження думок; б) типові формули вітання, побажання, прощання, запрошення; в) виділення найважливіших місць свого висловлювання.
29.
Українська мова є державною мовою в Україні відповідно до статті
а) 5 Конституції України; б) 10 Конституції України; в) 9 Конституції України.
30
. Кому належать такі рядки про мову:
Ну що б, здавалося слова...
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!
А) Лесі Українці; б) Павлу Тичині; в) Тарасові Шевченку.
Розділ 2. Особливості української і російської мовних
системі професійне спілкування

Заняття 1. Особливості української граматики і лексики.
Практичний блок
Слово є важливою одиницею професійного спілкування. Воно є засобом найточнішого викладу думок. Українська мова здатна передавати найточніші

17 нюанси значень з використанням різноманітних синонімів, омонімів, паронімів, яких значно більше, ніж в російській мові.
При перекладі багатозначних слів слід ураховувати підвищену лексичну синоніміку української мови: я считаю, что…, считать до 10 – я вважаю, рахувати
до 10; лицо человека, юридическое лицо – обличчя людини, юридична особа; в
качестве директора, дело в качестве продукции – як директор, справа у якості
продукції.
Причиною подібних помилок стає і міжмовна омонімія: на минулій неділі ми
обговорили це питання (на минулому тижні); любе питання (таке, наступне, будь-
яке). Хоча існує паралельне вживання паронімів: міські органи влади – місцеві
органи влади. Природа цих особливостей полягає у тому, що українська мова довгий час контактувала з багатьма європейськими культурами і мовами. Наприклад:
крапка – точка (точка зору – поставити крапку); брак – шлюб (брак часу –
вступити до шлюбу).
Тому невміле користування лексикою у професійному мовленні звужує можливості останнього і перетворює процес спілкування у слабо вмотивований мовленнєвий потік з великою кількістю двозначностей, недоречностей.
Рекомендуємо дотримуватися певних правил:
2.
Професійне спілкування має тенденцію до інтернаціоналізації, тому перевагу слід надавати інтернаціональному варіантові, і українському, якщо він більш відомий, ніж його закордонний варіант.
3.
Досконале і точне використання професійної термінології. Термін – спеціальне слово, яке вживається для точного найменування певного поняття, тобто наукове визначення поняття.

термін повинен бути однозначним;

точно називати поняття, риси;

термін повинен бути стилістично нейтральним;

термін не повинен мати синонімів і омонімів.
4.
Терміни іншомовного походження не підлягають перекладу, але вимагають дотримування фонетичних і граматичних особливостей української мови (офіс, аудит, конверсія).
5.
При наявності двох українських варіантів перевагу слід віддавати нейтральному (заробітна плата, а не заробітна платня).
Слід бути обережними під час використання у професійному мовленні
іншомовних слів. Якщо іншомовні слова можна замінити українськими відповідниками, то вживання іншомовних – недоречно. Щоб правильно вживати
іншомовні слова, варто користуватися такими правилами:
1.
Вживати іншомовні слова, коли немає поширеного українського відповідника.
2.
Вживати тільки ті іншомовні слова, які зафіксовані у словнику.
3.
В одному і тому ж тексті не варто користуватися то іншомовним словом, то його українським відповідником.
Отже, основним показником справжнього професіоналізму є використання професійної лексики, усунення мовних примітивізмів.
Знати мову професії – означає знати лексику, логіку вислову, структуру формулювань.
Звертаємо увагу студентів щодо граматичних особливостей української мови порівняно з російською, бо українська мова характеризується більшою граматичною синонімікою. У практиці професійного спілкування цю особливість слід враховувати

18 при вживанні прийменників, сполучників або оформленні слів відповідними суфіксами і закінченнями.
Так, російський прийменник «по» залежно від значення передається в українській мові прийменниками (або прийменниковими сполученнями) по, з за, на, через, у, щодо, стосовно, для, до, залежно від, під. Наприклад: по требованию – на
вимогу, им это по силам – їм це не під силу, по болезни – через хворобу, по газетам
пишут – у газетах пишуть, действовать по закону – діяти за законом.
Прийменник «в» у російській мові означає місце перебування (в кабинете), з
іншого, як і прийменник к, напрямок руху (к столу). В українській мові ми налічуємо кілька варіантів: у кабінеті, в Орджонікідзе, до школи, на його адресу, завдовжки
три метри, двома словами, за два кроки.
Часто помилки пов’язані не тільки з неправильним вживанням прийменників по, в, у, на, але і закінченнями родового відмінка іменників чоловічого роду II відміни однини (-а,-я; -у,-ю), давального відмінка іменників чоловічого роду однини (-у,-ові).
Запитання для самоконтролю:
1.
Назвіть і проілюструйте основні фонетичні особливості української мови.
2.
Опишіть особливості м’якої, твердої і роздільної вимови у зв’язку з уживанням м’якого знака і апострофа.
3.
Схарактеризуйте основні граматичні особливості української мови і наведіть приклади прийменникової і морфемної синонімії.
4.
Проілюструйте лексичні особливості української мови прикладами синонімії, омонімії і паронімії.
5.
Сформулюйте основні рекомендації що до вживання термінів у практиці професійного спілкування.
Практичний блок
Вправа 1.
З наведеними словами іншомовного походження складіть речення. Замініть власне українськими.
Симптом, репродукувати, анонс, патент, екстраординарний, бізнес, компресор, адаптація, бартер, дотації, квота, консенсус, преференція, ліцензія, превалювати.
Вправа 2.
Віднайти синоніми до наведених слів: ажіотаж, аксіома, диспут, кваліфікація, мораль, компактний, компенсувати, компетентний, утилітарний.
Лаконічний, грамотний, лихоманка, безумовна істина, практичний, повчання, полеміка, відшкодовувати, професія, кваліфікований, дебати, спеціальність, нотація, небагатослівний.
Вправа3.
Дібрати синоніми до поданих слів: акуратний, наполегливий, авторитет, активний, скромний, характеризувати.
Вправа 4.
Пояснити значення слів:
Аномалія, інвазія, генотип, канцероген, мутант, сель, парниковий ефект, фауна, геронтологія, депресія, санація.
Вправа 5.
Перекласти текст, визначіть терміни.
Экология человека – это
1) Комплексная дисциплина, изучающая общие законы взаимоотношений биосферы и антропосистем человека, его групп (популяций) и индивидуумов, влияний природной среды на человека и группы людей.

19 2)
Экология человеческой личности.
3)
Экология человеческих популяций, в том числе учение об этносах. Экология человека включает как социально-психологические отношения людей между собой, так и отношения людей к природе, т.е. представляет собой комплексную эколого- социально-экономическую отрасль, где все социальные, экономические и природные условия рассматриваются как одинаково важные составляющие среды обитания человека, обеспечивающие разные стороны его потребностей.
Вправа 6.
Перекласти українською мовою російські словосполуки з прийменником «по».
6.1 По обеим сторонам, по направлению, по праздникам, по 15 человек в отделе, по делам, работать по плану, коллеги по работе, по способу получения, по невнимательности, по возможности, по инерции.
6.2 Бюро по трудоустройству, второй по важности, не по мне, отличный по качеству, не по себе, комитет по ценам, по возрастанию, по взаимному согласию, по
Вашему усмотрению, по большей части, по вине.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал