Методичні вказівки та матеріали до вивчення курсу „Мова професійного




Сторінка1/3
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.51 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
Кафедра українознавства

Методичні матеріали до вивчення курсу

УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ
СПІЛКУВАННЯМ”
(для студентів технологічного факультету)



Дніпропетровськ
2009

2
Методичні вказівки та матеріали до вивчення курсу „Мова професійного спілкування” (для студентів технологічного факультету). / Укладач: В.С.Акімова.–
Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009.– 39 с.
Комплекс тематичних практичних завдань допоможе студентам глибше засвоїти матеріал курсу і навчитися застосовувати отриманні знання у повсякденній фаховій комунікації. У методичній розробці подаються тестові завдання і загальний список навчальної і довідкової літератури з курсу „Мова професійного спілкування”.
Укладач: Акімова В.С., старший викладач кафедри українознавства
Придніпровської державної академії будівництва та архітектури.
Відповідальний за випуск: Кривчик Г.Г., завідувач кафедри українознавства, д.і.н., професор.
Рецензент: Євсєєва Г.П. кандидат філологічних наук, доцент кафедри українознавства ПДАБА
Затверджено на засіданні кафедри українознавства протокол № 5 від 15.12.08
Затверджено на засіданні
Президії методичної ради ПДАБтаА протокол №3 (56) від 28.01.09.














3
Зміст

Передмова____________________________________________________________
Розділ І. Особливості розвитку мовної системи і професійне спілкування_______
Заняття 1. Мова і мовлення. Поняття національної, державної, літературної мов._______________________________________
Заняття 2. Мова професійного спілкування: визначення, компоненти, функції. Поняття мовної норми___________________________
Заняття 3. Поняття про функціональні стилі. Загальна характеристик ділового стилю_________________________________________
Заняття 4. Основні ознаки культури мовлення________________________
Заняття 5. Практичний блок_______________________________________
Заняття 6. Контрольне тестування №1______________________________
Розділ 2. Особливості української і російської мовних систем і професійне спілкування___________________________________________________
Заняття №1. Особливості української граматики і лексики. Практичний блок________________________________________________
Заняття 2. Труднощі пов’язані з уживанням деяких частин мови у практиці професійного спілкування. Практичний блок_______
Заняття 3. Синтаксис писемної форми професійного спілкування.
Практичний блок_______________________________________
Заняття 4. Контрольне тестування №2______________________________
Розділ 3. Культура усного професійного спілкування. Етика і культура ділового професійного спілкування_______________________________
Заняття 1. Етика і культура ділового професійного спілкування________
Заняття 2. Особливості підготовки проведення бесіди, публічного виступу, наради________________________________________________
Заняття 3. Розробка та аналіз практичних ситуацій, які зустрічаються в мовлене вій практиці. Контрольне тестування №3__________
Список рекомендованої літератури______________________________________





















4
Передмова

В основу практичного курсу „Українська мова професійного спілкування” покладено структурно-модульну систему навчання, яка має чимало переваг перед класно-урочною, адже студенти набувають знань не в готовій формі, не в заучуванні правил і наведенні до нього прикладів, не як пасивні спостерігачі, а як активні учасники динамічного навчального процесу.
Повнота засвоєння навчальної програми забезпечується вибором і розподілом тем, об’єднаних у 2 тематичні модулі, що вивчають студенти на технологічному факультеті.
Студенти-технологи через систему практичних занять вчаться вирішувати важливі мовні проблеми, пов’язані з труднощами слововживання, секретами ділового мовлення, професійного спілкування, вивчати закони лексичної сполучуваності слів; досліджувати історичні аспекти походження термінів, професіоналізмів, фразеологізмів; забезпечувати правову основу здійснення технологічних операцій тощо.
Цей навчально-методичний посібник ставить за мету допомогти студентам засвоїти особливості професійного мовлення на граматичному, лексичному, фразеологічному, стилістичному рівнях.
Серія практичних навчальних завдань охоплює найважливіші аспекти тем програми курсу:

особливості вживання іменників, прикметників, дієслів, прийменників, числівників у професійно орієнтованій галузі;

правопис і відмінювання прізвищ, імен по батькові;

уживання великої букви;

редагування текстів документів;

складання планів і тез висловлювання на задану тему;

переклад фахових текстів, фраз і напівфраз з російської мови на українську;

укладання міні-словників до теми, що вивчається;

добір мовного матеріалу для право ведення ділових нарад, засідань.
До кожної теми навчального модуля подаються правила-схеми, правила-
інструкції, що орієнтують студентів на правильний вибір граматичної лексичної форми слова, застерігаючи від помилок як в усному, так і писемному мовленні.

















5
Розділ І. Особливості розвитку мовної системи і
професійне спілкування

Заняття 1. Мова і мовлення. Поняття національної,
державної, літературної мов
Для з’ясування, яке місце посідає професійне мовлення у мовній системі, треба знати і розуміти, чим різняться поняття, як “мова і мовлення”, як співвідносяться поняття “державна мова” і літературна, ”національна мова і національна культура”, як функціонує національна мова у різних формах мовлення (усній і писемній).
Конституція України закріпляє статус української мови як державної, тому питання культури мови і мовлення в Украйні набувають особливої ваги
.Національна мова входить до поняття національної культури. Але що ж таке мова?

Мова – це характерний для людського суспільства, специфічний вид знакової діяльності, який полягає в історично усталених звукових актах для позначення явищ об активної діяльності з метою обміну між членами суспільства інформацією.
Мова – це ідеальна система матеріальних одиниць (звуків, слів), яка існує поза часом і простором. Це певний код, шифр, відомий всім представникам мовного колективу, незалежно від їх віку, статі або місця проживання. Мова вироблена багатовіковим досвідом певного народу.
Державна мова – це закріплення традицією чи законодавством мова, вживання якої є обов’язкове в органах державного управління та діловодства. У багатонаціональній державі – це мова більшості.

Мовлення – це різноманітні форми і способи реалізації мовної системи в різних стилях. Таким чином, якщо мова – це тільки засіб спілкування, то мовлення – сам процес і результат спілкування, який відбувається у певній аудиторії і в певних часових рамках, матеріалізуючись у звуках, інформації, жестах і міміці. Мову ми можемо відчути тільки через мовлення, бо мовлення – це мова у дії. Мова однакова для всіх членів мовного колективу, а мовлення завжди індивідуальне. Воно реалізується у безлічі варіантів і ситуацій (вставна).

Українська національна мова – це тип національного мислення, тип національної культури, філософії і психології, що може реалізуватися у різноманітних варіантах мовної, мовленнєвої діяльності.
Національна мова охоплює:
1
Сукупність мов національної та усіх територіальних діалектів певної держави.
2
Соціальні жаргони, тобто мову певних соціальних колективів.
3
Національний фольклор, літературну мову як вищу форму національної мови, національну культуру і мистецтво. Таким чином, мова – це уніфікована система і основний спосіб спілкування, а національна мова – це засіб і свідоцтво спільноті і нації. Це тип національного мислення.
Українська національна мова існує:
1
У вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові.
2
У нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.

Літературна мова – унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей, державні і громадські установи, пресу, науку, освіту, побут людей. Основні ознаки літературної мови: унормованість, уніфікованість, стандартність, висока граматична організація, розвинена система стилів.

6
Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Писемна форма мовлення функціонує в галузі державної, політичної, наукової і культурної діяльності. Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові і виробничі потреби суспільства.
Усна і писемна форма мовлення розрізняються за такими ознаками:
-
За походженням.
-
За сприйманням
-
За виражальними засобами
-
За основними одиницями
-
За функціонуванням.
Запитання для самоконтролю:
1.Дайте визначення поняттям „мова” і „мовлення”.
2. Дайте визначення поняттю „національна мова” і проілюструйте особливості функціонування української мови у зв’язку з мовною політикою.
3. Дайте характеристику усної і писемної форм мовлення.

Заняття 2. Мова професійного спілкування:
визначення, основні компоненти, функції
В умовах подальшого, духовно-інтелектуального відродження українського народу, гуманізації та гуманітаризації реформованої освіти активізується проблема екології духу людини, зокрема чарівної української мови, в якій відбито дивосвіт українського менталітету. Питання культури мовлення в Україні нині набувають особливої ваги, історично і закономірно повернути українцям природно-естетичний етикет мовлення, в першу чергу це стосується молодої генерації України - студентів.
Нововведений курс ,,Мова професійного спілкування’’ охоплює питання формування комунікативних навичок майбутніх спеціалістів. Оволодіння основами будь - якої професії розпочинається із засвоєння певної системи загальних і професійних знань, а також оволодіння основними способами розв’язання професійних завдань, тобто опанування фахівцем наукового дискурсу професії, основою якої є сучасна українська літературна мова.

Мова професійного спілкування – це форма сучасної української літературної мови ( СУЛМ ), специфіку якої зумовлюють особливості спілкування у виробничо – професійній сфері. МПС – це спеціальна мова, насичена професіоналізмами і термінами, це мова для спеціальних цілей і потреб.
Володіння мовою професійного спілкування – це, по–перше, знання власне мови професійного спілкування (крім норм СУЛМ, це і спеціальна термінологія, і особливості побудови синтаксичних конструкцій, тексу тощо),тобто сформованість мовної компетенції, по–друге, – уміння використовувати ці знання на практиці, доцільно вибирати те чи інше слово з синонімічного ряду, доречно поєднувати вербальні, пара–вербальні і невербальні засоби спілкування відповідно до мети, ситуації мовлення, тобто сформованість комунікативних навичок.
Отже, мова професійного спілкування – це засіб ефективного мовного професійного спілкування, це наука і мистецтво усної переконуючої комунікації, що становить фундамент професіоналізму. В умовах сучасної ринкової економіки конче необхідно бути професіоналом вищого ґатунку і треба зрозуміти і запам’ятати, що занадто мало мати професійні знання, добре знати свій фах. Імідж і кар’єрний ріст прямо пропорціонально залежать від того, як ви зможете реалізувати свої знання, довести свій професіоналізм. Безсумнівно, через слово, мову, мовну культуру.
Недостатньо знати, що слід казати, більш важливо знати, як це сказати.

7
Завдання курсу МПС – сформувати мовну компетентність майбутніх фахівців, створити мовно–мовленнєву базу, оперуючи якою можна реалізувати будь–яку ситуацію мовного спілкування. Високому професіоналізму – високу мовну, професійну культуру. Мовне професійне спілкування – невід’ємна частина майбутньої діяльності фахівця, його іміджу. Мета професійного спілкування – урегулювання ділових стосунків у державно – правовій та виробничо–професійної сферах життя через організацію, стимул, контроль, реакцію, розв’язання професійних завдань через з’ясування відношень між давнім і новим. Комунікативна сторона спілкування передбачає використання вербальних (словесних), пара вербальних (темп, інтонація), невербальних (міміка, жести) засобів обміну
інформацією.
Успіх мовного професійного спілкування залежить від:
- мовця як особистості з індивідуальними якостями;
- його знання сучасної української літературної мови як основи мови професійного спілкування;
- уміння використовувати ці знання і втілювати інформацію у текст залежно від мети, ситуації тощо.

Основні компоненти мовного професійного спілкування:
1. Особистісний чинник у професійному спілкуванні.
2. Мова як засіб професійного спілкування.
3. Текст – мовне втілення інформації у професійне спілкування.
Обслуговуючи потреби суспільства, МПС виконує цілу низку функцій, життєво важливих як для суспільства, так і для виробничої сфери.
Комунікативна функція МПС – найважливіший засіб спілкування у професійній діяльності і забезпечення інформаційних процесів у виробництві. Із комунікативного боку слід розглядати і сукупність текстів як наслідок діяльності комунікантів, здійснюваною шляхом обміну писемною продукцією.
Ідентифікаційна функція МПС виявляється у часовому і просторовому вимірах. Кожен працівник має своєрідний індивідуальний ,,мовний” портрет, у якому відображено не тільки національно - естетичні, культурні, вікові параметри, але і рівень професіоналізму.
Експресивна функція МПС полягає у тому, що вона є універсальним засобом вираження внутрішнього світу працівника. Кожен індивід – це унікальний неповторний світ зі своїм баченням проблем. Чим досконаліше володієш МПС, тим виразніше, точніше і яскравіше постаєш перед іншими як особистість. ,,Говори і я тебе побачу”- запевняли мудреці.
Гносеологічна функція МПС є своєрідним засобом пізнання виробничого процесу, стосунків, взаємовідносин. Професіонал користується не тільки
індивідуальним досвідом, а й усім набутим суспільним досвідом. Гносеологічна функція полягає не лише в прийнятті і накопиченні професійного досвіду, вона безпосередньо пов’язана з функцією мислення, формування та існування думки.
Мислетворча функція. Формуючи думки, виробничник мислить мовними формами. Мислення є конкретне і абстрактне (понятійне). Понятійне мислення – це оперування поняттями, що позначені певними термінами. Мислити - означає ,, оперувати мовним матеріалом” Недарма кажуть: ,,Хто ясно мислить, той ясно і висловлюється”.
Естетична функція. Мова – першоджерело культури, а МПС – першоджерело професійної культури, вона є знаряддям професійних цінностей.

8
Номінативна функція. Усе пізнане людиною у виробничій діяльності одержує від неї свою назву і тільки так існує у свідомості. Цей процес називається

омовленням” професійної діяльності. У назвах зафіксовані певні реалії дійсності.
Це найголовніші, але далеко не всі мовні функції. Мова професійного спілкування – явище системне, усі функції виступають не ізольовано, проявляються у тісній взаємодії. Відсутність чи повнота використання якоїсь із них згубно впливає на мову професійного спілкування.
Професійне спілкування творить професійну мову яка характеризується, перш за все, дотриманням мовної норми.
Норма літературної мови – це сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й приймаються її носіями як зразок суспільного спілкування в певний період розвитку мови і суспільства. Норми не є сталими, вони змінюються як і змінюється саме життя.
Отже, норма – це :
- сукупність мовних засобів;
- порядок, стан, вигляд;
- правило, зразок, стандарт;
- час, період;
- міра, розмір;
- кількість когось, чогось.
Вивчайте мовні норми, привчайтесь стежити за дотриманням правил усного чи писемного мовлення.
Запитання для самоконтролю:
1.
Назвіть основні причини актуальності проблеми культури мовлення.
2.
Доведіть, що оволодіння основами професії розпочинається з мови і мовлення.
3.
Дайте визначення мови професійного спілкування.
4.
Що передбачає собою володіння мовою професійного спілкування?
5.
Яка мета мови професійного спілкування?
6.
Від яких чинників залежить успіх МПС.
7.
Назвіть основні компоненти МПС.
8.
Основні функції МПС.
9.
У чому ви вбачаєте основні чинники удосконалення МПС?
Заняття 3. Поняття про функціональні стилі.

Загальна характеристика ОДС.
Вимоги до мови професійного спілкування
Як було зазначено вище, мова – це ідеальна система, якою володіють усі представники певного мовного колективу. Залежно від того, в якому середовищі, з якою метою відбувається спілкування, люди добирають ті чи інші мовновиражальні засоби, що і характеризує специфіку мовлення.

Стиль – це функціональний різновид загальнонародної мови, який різниться типовими мовними засобами залежно від сфери людського спілкування.
Виділяють 5 стилів : розмовний, публіцистичний, науковий, діловий, художній.
Розмовний стиль реалізує здебільшого комунікативну функцію. Оскільки комунікація в розмовному стилі здійснюється шляхом безпосереднього діалогу, головною метою мовця є встановлення психологічного контакту із співрозмовниками. Вимова не завжди збігається з літературними нормами. Лексика, як правило, розмовно - побутова, загальновживана.

9
Публіцистичний стиль реалізує інформативну і валюнтативну функцію мови.
Сфера використання – засоби масової інформації! Метою публіцистичного стилю є не тільки інформування громадськості, скільки формування громадської думки, спонукання до активної дії і прийняття рішень. Вимова має бути максимально нормативною. Синтаксис характеризується постановкою риторичних запитань,
імперативів з окличною інформацією. Для лексики характерна емоційність, фразеологічна насиченість, вживання громадсько–політичної термінології.
Художній стиль відрізняється від усіх тим, що може включати в себе елементи будь-якого стилю.
Різноманітні мовні засоби, - це замкнутість, особливість художнього стилю. Цей стиль формує загально людські і національно свідомі естетичні, культурні і психологічні смаки як окремої людини, так і нації в цілому.
Науковий стиль реалізує мислетворчу і номінативну функцій мови. Це стиль наукових праць, різних галузей науки і техніки, виробничого і господарського життя. Метою науковця є об єктивний, доказовий, точний і неупереджений виклад
інформації. Серед мовних засобів наукового стилю виділяються наукові символи, форми. Текстам притаманні пункти, параграфи, абзаци. Лексика характеризується наявністю спеціальних термінів, абстрактних слів, наукової фразеології.
Діловий стиль задовольняє потреби суспільства в документальному оформленні різних актів державного, політичного, економічного та виробничого життя, ділових відносин як між окремими членами суспільства, так і між державами.
Головною метою є досягнення максимально позитивного результату при мінімальних мовних засобах.
Основні вимоги до ділового стилю:
- об єктивність (відсутність суб єктивно – оціночних моментів);
- логічна послідовність реалізується в чітко визначених способах подачі матеріалу, які відрізняються внутрішньою логікою міркування;
- переконливість (це одна з найголовніших вимог не тільки до мови, але й до способу обґрунтування відповідної справи)
При цьому документ має бути максимально лаконічним, що досягається обдумуванням змісту, добром аргументів.
Доказовість – це ознака, яка потребує закріпити переконливий характер тексту.
- стандартизація її уніфікація охоплює всі рівні мови: словниковий запас, морфологію, синтаксис, пунктуацію, і навіть стилі.
Типізація мовних засобів і стандартизація мови ділових паперів – одна з найактуальніших проблем діловодства
- ясність викладу і точність опису. Будь-який документ має юридичну силу лише при точному виборі потрібного слова, правильному користуванні термінами і униканні професіоналізмів.
Загалом можна сказати, що цей стиль визначається безособовістю, стереотипністю, відсутністю емоційного забарвлення, що наближає його до наукового. Йому властиві конкретність змісту і абстрактність засобів вираження.
Основним видом ділового стилю є документ. Документ – це засіб закріплення на папері інформації про факти, події, явища дійсності. Документи бувають текстові
і цифрові. Кожен документ складається з окремих елементів, що називаються реквізитами. Сукупність розміщених у встановленій послідовності реквізитів називається формуляром. Офіційно – діловий стиль має усну та писемну форми мовлення.



10
Запитання для самоконтролю:
1.
Дайте визначення поняттю „стилі мовлення” і коротко схарактеризуйте кожний з них.
2.
Схарактеризуйте науковий і діловий стилі мовлення і сформулюйте основні вимоги до мови документа.
3.
Мова документа і основні вимоги до ділового стилю, що схожого і відмінного між ними.

Заняття 4. Основні ознаки культури мовлення
професійного спілкування
Професійна мова регулює стосунки між людьми, впливає на них. Це виявляється в мовленні, коли виникають певні обставини. Щоб професійні мовці розуміли один одного, їх мовлення повинно бути якісним. Отже, наша професійна культура мовлення залежить від змісту й послідовності, точності й доречності висловлення, багатства словника, досконалого володіння умінням поєднувати слова в реченні, будувати різноманітні структури, активно застосовувати норми літературної мови.
Творячи висловлювання, люди враховують також логічність, ясність, емоційність мовлення. Усі ці ознаки підпорядковуються найголовнішій – правильності.
Правильність мовлення ― дуже об’ємна і складна ділянка культури мовлення.
Щоб забезпечити правильність мовлення, треба досконало володіти нормами літературної мови, добре знати діючі її норми. Наприклад: лебідь-лебедя (а не лебідя); знання, стінний (а не знаня, стіний); сидіти-сиджу (а не сижу і не сидю); тижневий, обласний (а не его ату, его ату) ― це орфоепічна правильність.
У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення –ові, - еві та –у, -ю, однак перевагу слід надавати першим, особливо якщо ці іменники є назвами осіб за фахом чи родом діяльності: директорові, товаришеві. При дробових числівниках іменник має форму родового відмінка однини: дві цілих і п’ять десятих метра. Синтаксична правильність: ми не повинні проходити повз ті недоліки (а не повз тих недоліків ― порушений зв’язок керування). Не допускати вживання великої кількості сурядних і підрядних частин в одному реченні.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал