Методичні вказівки по самостійному вивченню курсу «філософія» для студентів всіх форм навчання



Сторінка3/5
Дата конвертації13.12.2016
Розмір0.82 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5

Конспект першоджерела повинен мати таку форму:

1. Автор. Назва твору. Місце й рік видання.

2. Історичні та біографічні довідки про написання твору.

3. Конспект твору.

4. Коментарі, зауваження, думки з приводу законспектованого.

У конспекті цінується:

а) точність передачі духу твору, його основної ідеї;

б) оригінальність коментарів, зауважень, власних думок;

в) вміння бачити ідеї твору в контексті засвоєного в процесі навчання матеріалу;

г) вміння показати, яке значення має конспектований твір для нашого часу.

Обсяг роботи 3-4 стор. (6-8 тис. знаків)
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ДЛЯ КОНСПЕКТУВАННЯ

  1. Августин Аврелий. Исповедь.

  2. Аристотель. Метафизика

  3. Аристотель. О душе. О перводвигателе. Категории. Никомахова этика.

  4. Аристотель. Политка.

  5. Бгаґавад Ґіта

  6. Бергсон А. Два источника морали и религии.

  7. Бердяев Н.А. Философия свободы. Кто такой философ и что такое философия? О назначении человека. Человек и машина. Истоки и смысл русского коммунизма. Судьба России.

  8. Беркли Дж. Трактат о принципах человеческого познания. Три разговора между Гиласом и Филонусом.

  9. Біблія

  10. Боэций. Утешение философией.

  11. Бубер М. Проблема человека. Ты и Я.

  12. Булгаков С.Н. Человекобог и человекозверь. Тихие думы.

  13. Бэкон Ф. Новый Органон

  14. Бэкон Ф. О достоинстве и приумножении наук. Опыты или наставления нравственные и политические.

  15. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма

  16. Вернадский В.Н. Научная мысль как планетарное явление. 

  17. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат.

  18. Вольтер. Философские письма. Несведущий философ.

  19. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук

  20. Гегель Г.-Ф. Отношение философии к другим областям. Лекции по истории философии.

  21. Гельвеций. Мысли и размышления.

  22. Гёте. Максимы и размышления. Фауст.

  23. Гоббс. Левиафан.

  24. Гольбах. Система природы.

  25. Гуссерль Е. Формальная и трансцендентальная логика

  26. Данте. Божественная комедия.

  27. Декарт Р. Начала философии

  28. Декарт. Страсти души. Размышления о методе.

  29. Деррида Ж. Глобализация, мир, космополитизм.

  30. Деррида Ж. Существуют ли государства-мошенники?

  31. Дерріда Ж. Позиції

  32. Дж. Бруно. О героическом энтузиазме.

  33. Дидро. Разрозненные мысли. Философские мысли.

  34. Документи Кирило-Мефодіївського братства 

  35. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу

  36. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда

  37. Екхарт Майстер Про благородну людину 

  38. Екхарт Майстер. Про благородну людину 

  39. Зиммель Г. Сущность философии.

  40. Кампанелла. Місто Сонця

  41. Кампанелла. Город солнца.

  42. Камю А. Миф о Сизифе. Эссе про абсурд

  43. Камю А. Чума. Посторонний.

  44. Кант И. Критика чистого разума

  45. Кант И. Лекции по этике. Наблюдения над чувством прекрасного и возвышенного. К вечному миру.

  46. Кант И. Пролегомены ко всякой будущей метафизике.

  47. Кант І. Критика практичного розуму

  48. Киевский Илларион. Произведения (Слово о законе и благодати)

  49. Конфуций. Лунь Юй.

  50. Костомаров М.І. Закон Божий

  51. Кузанський М. Про вчене незнання

  52. Кун Т. Структура научных революций.

  53. Ламетри. Анти-Сенека, или рассуждения о счастье. Человек – машина.

  54. Ларошфуко. Мемуары. Максимы.

  55. Лао Цзы. Дао дэ Цзин

  56. Лейбниц Г.-В. Монадология

  57. Лиотар Ж-Ф. Состояние постмодерна.

  58. Локк Дж. Опыт о человеческом разуме.

  59. Лосев А.Ф. Дерзание духа. Человек.

  60. Лосский Н.О. Человеческое Я как предмет мистической интуиции. Характер русского народа. Воспоминания˸ Жизнь и философский путь.

  61. Мага Віра

  62. Макиавелли. Князь ( Государь ).

  63. Мамардашвили М.К. Проблема человека в философии. Философия и личность.

  64. Марк Аврелий. Размышления наедине с собой.

  65. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии

  66. Маркс К. Экономическо-философские рукописи 1844 года

  67. Марсель Г. К трагической мудрости и за ее пределы.

  68. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера.

  69. Монтень. Опыты. Об искусстве жить достойно.

  70. Монтескье. О духе законов.

  71. Николай Кузанский. О достижении мудрости. Об ученом незнании.

  72. Ницше Ф. Сумерки кумиров или Как философствуют молотом. Антихристианин. Разные разности человеческие.

  73. Ницше Ф. Так говорил Заратустра.

  74. Олекса Тихий. Думки про рідний донецький край 

  75. Ортега-и-Гассет. Размышления о технике. Человек и люди.

  76. Ортега-і-Гассет Х. Нові симптоми

  77. Паскаль. Мысли.

  78. Петрарка. Сонеты˸ На жизнь Лауры. На смерть Лауры.

  79. Пико делла Мирандола. Речь о достоинстве человека.

  80. Планк М. Религия и естествознание. Позитивизм и реальный внешний мир.

  81. Платон, Бенкет, Тімей

  82. Платон. Диалоги˸ Апология Сократа; Пир; Федон; Федр.

  83. Плотин. О бессмертии души.

  84. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983

  85. Потебня А.А. Мысль и язык

  86. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой.

  87. Роджер Бэкон. Сочинения.

  88. Розанов В.В. Об истинных целях человеческой жизни. Уединенное. Семья как религия.

  89. Роттердамський Ер. Похвала глухості.

  90. Руссо Жан-Жак. Письма о морали. О социальном неравенстве. Эмиль, или О воспитании.

  91. Сартр Ж.-П. Екзістенціалізм – це гуманізм

  92. Сартр Ж.-П. Стена. Слова. Герострат.

  93. Сенека. Нравственные письма к Луцилию.

  94. Силенко Л. Переоцінка духовної вартости

  95. Силенко Л. Святе вчення

  96. Сковорода Г.С. Разговор пяти путников о истинном щастіі в жизни

  97. Сковорода Г.С. Тлумачення Плутарха про тишу серця

  98. Соловьев В. С. Оправдание добра

  99. Соловьев Вл. Исторические дела философии. Оправдание добра. Вера, разум и опыт.Смысл любви.

  100. Сорокин П. А. Социальная и культурная динамика

  101. Спиноза Б. Этика. Богословско-политический трактат.

  102. Таулер Й. Про троїстість людини. Звертання до Бога. Зовнішня та внутрішня любов

  103. Тейяр де Шарден П. Феномен человека

  104. Тойнби А. Дж. Постижение истории»

  105. Толстой Л.Н. Религия и нравственность. В чем моя вера? Путь к жизни.

  106. Томас М. Утопия.

  107. Уайтхед А.Н. Приключения идей. Наука и современный мир.

  108. Фейербах Л. Основные положения философии будущего

  109. Фейербах Л. Сущность христианства.

  110. Фихте И.-Г. Назначение человека.

  111. Фичино М. О моральных добродетелях.

  112. Фіхте Й.. Що таке народ у вищому розумінні цього слова і що таке любов до Батьківщини

  113. Флоренский П. Столп и утверждение истины.

  114. Фома Аквинский. Сумма теологий.

  115. Франк С.Л. Смысл жизни. Пушкин об отношениях между Россией и Европой.

  116. Франкл В. Человек в поисках смысла.

  117. Франко І. Що таке поступ

  118. Франко І.Я. Сотвореннє сьвіта. 

  119. Фрейд З. Введение в психоанализ.

  120. Фрейд З. Остроумие и его отношение к бессознательному.

  121. Фрейд З. Психология бессознательного.

  122. Фромм Э. Бегство от свободы. Человек для самого себя. Душа человека.

  123. Фромм Э. Искусство любить

  124. Хайдеггер М. Письмо о гуманизме.

  125. Хайдеггер М. Що таке метафізика

  126. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні.

  127. Шаян В. Зі збірки творів "Віра предків наших".

  128. Шарден Де Т. Феномен человека.-

  129. Швейцер А. Благоговение перед жизнью.

  130. Шевченко Т.Г. Щоденник.

  131. Шелер М. Походження людини у Космосі

  132. Шеллинг Ф.-В. Философия искусства. Об отношении реального и идеального в природе.

  133. Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность. Понятие воли. Афоризмы житейской мудрости.

  134. Шпенглер О. Закат Европы

  135. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства.

  136. Эпикур. Письмо к Менекею; Письмо к Пифоклу.

  137. Юнг К. Г. Проблема души современного человека

  138. Юнг К. Человек и его символы.

  139. Ясперс К. Смысл и назначение истории

  140. Ясперс К. Философская вера


ІІІ. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ПІДГОТОВКИ ДО ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ
Лекційна форма навчання у ВНЗ, на відміну від середньої школи, є головною. Саме лекція повинна спрямувати студента в пошуку інформації, допомогти відібрати необхідне і корисне. Лекція не лише дає глибокі та різносторонні знання, але і максимально сприяє вихованню і розвитку студента, формує глибоку ідейну переконаність, розвиває творчі здібності. Як правило, виділяють п’ять основних функцій вузівської лекції:

1) інформаційну

2) орієнтуючу

3) стимулюючу

4) методологічну

5) розвиваючу і виховуючу.

Інформаційна функція лекції полягає в подачі наукових фактів, доказів та висновків. Виділення в матеріалі основного, пробудження у студента уваги, інтересу до пошуку, експериментування, самостійної роботи суть орієнтуючої і стимулюючої функції вузівської лекції. Аналізуючи наукові теорії, лектор розкриває методи дослідження, тобто здійснює методологічну функцію лекційного викладання. Розвиваюча і виховуюча функції полягають, перед всім, у пробудженні емоційно-оцінюючого відношення в аудиторії до предмету, формування в майбутнього спеціаліста діалектичного мислення, в різносторонньому розвитку особистості, її загальних і спеціальних здібностей.
Робота студента на лекції

Робота студента на лекції вимагає певних навчальних вмінь, зокрема, вміння ефективно слухати. Робота студента на лекції – складний процес, що містить в собі слухання, осмислення і власне конспектування (запис). Студенту необхідно бути готовим до лекції і її запису до приходу лектора в аудиторію, оскільки саме в першу хвилину об’являється тема, формується основна мета, дається перелік найважливіших питань. Без цього подальше сприйняття лекції погіршується. Ефективність пізнавальної діяльності студента при слухані в цілому залежить від спрямованості його уваги. При слухані лекції з’являються різні властивості уваги студента: стійкість, концентрація, об’єм, розподіл, переключення. Кожна з них суттєва. Наприклад, стійкість і концентрація дозволяють студенту тривалий час сконцентруватися на своїй роботі, навіть в умовах зовнішніх перешкод. Декілька порад по оптимізації процесу слухання:

1. Виділення основних положень.

2. Поетапний аналіз і узагальнення.

3. Постійна готовність слухати виступ до кінця.

Створення конспекту лекцій. Треба вчитися правильно записати лекцію, вести короткий конспект, де би формувалися найбільш важливі моменти, основні положення, що викладаються лектором. Запис проводиться у спеціальному зошиті. При оформленні конспекту лекції потрібно залишати широкі поля, де студент може записати питання, які виникають в процесі слухання, щоб отримати на них відповідь при самостійній обробці матеріалу лекції, при вивченні рекомендованої літератури та безпосередньо у викладача в кінці лекції. Крім того, поля необхідні для дрібних графіків, пояснюючих схем і діаграм. На полях можна розмістити цитати, взяті з підручників або відновлені по пам’яті з вмісту лекції при обробці її конспекту. Для уточнення деталей лекції необхідно її перечитування. Складаючи конспект лекції, необхідно між рядками залишати значний інтервал. Це зв’язано з тим, що інколи виникає необхідність вписати один чи декілька рядків, взятих з інших джерел, які мають принципове значення. Відстань між рядками потрібна також для підкреслення слів чи цілих груп слів (таке підкреслення викликається необхідністю надати увагу даному місцю в тексті про наступному читанні). Зазвичай підкреслюються правила, визначення, висновки. Основна відмінність конспекту від тексту лекції – відсутність або значне пониження надмірності, тобто упущення деяких слів або частин тексту, що не несуть значної інформації, а також заміна розгорнутих частин тексту більш лаконічними виразами. При конспектуванні основну інформацію слід записувати детально. Студентам рідко вдається записувати лекцію дослівно, але в цьому немає необхідності. Як правило, лектор диктує визначення, читає в повільному темпі ті положення лекції, які вважає особливо важливими. Дослівний запис лекції перетворюється в чисто механічний процес і приносить мало користі. Звичайно, слід записати матеріал, який лектор приводить на дошці, перенести в конспект його рисунки. Але треба пам’ятати, що основними є ті положення, логічні побудови, для доказу яких і робляться викладки. Між тим, нерідко, це основне не притягує увагу студентів, і дані думки та положення не відображаються у записах. Ведення конспекту створює особливо сприятливі умови для запам’ятовування почутого, оскільки в цьому процесі приймають участь слух, зір, рука. Ця робота допомагає зосередитися. Але вона сприяє запам’ятовуванню лише у тому випадку, коли студент розуміє матеріал, який викладають, або прикладає до цього максимум зусиль. Основні терміни, що повторюються найчастіше, можуть бути виділені як ключеві слова і позначені початковими буквами цих слів. Ключеві слова записуються перший раз повністю, після чого в дужках робиться їх абревіатура. Наприклад: Філософія (Ф), Світогляд (С-д)

Якщо абревіатура містить лише одну букву, то після неї кладеться крапка. Ключові слова і словосполучення можуть бути двох видів:

1. Ключові слова загальні для даного курсу дисципліни; вони проходять через весь курс або великий розділ. Наприклад: Філософія (Ф), Буття (Б).

2. Ключові слова часткові, що використовуються в межах даної лекції або двох-трьох суміжних лекціях (наприклад: ідеальний газ (ід. г.), критичний (кр.).

3. Ключові слова встановлюються студентами самостійно, а в окремих випадках можуть бути рекомендованими лектором.

Кількість ключових слів не повинна бути дуже великою (інакше може виникнути плутанина з їх використанням): не більше 10 глобальних і 2-3 по даній лекції. Бажано в кінці зошита-конспекта вести словничок ключових слів. Найбільш зручно скорочувати слова по початковій частині, базуючись на корені. Наприклад, гносеологія (гнос.). В окремих випадках зручно скорочувати записи латинським алфавітом: максимум (max), мінімум (min), постійний (const).

Скорочений запис лекції економить сили і час. Але необхідно враховувати два моменти:

1. Занадто скорочене слово може ускладнити подальшу роботу з конспектом;

2. Скорочення багатьох слів підряд, особливо коли це супроводжується вилученням закінчень, приводить до втрати структури фрази: стають не зрозумілими відмінки, роди та числа слів. Тому скорочені слова слід чергувати з нескороченими, або з тими, в яких при скорочені збереглися закінчення. Процес запису значно полегшується при використанні скорочень загальноприйнятих допоміжних слів: так як, наприклад (т. як, напр.), так далі (т.д.), таким чином, головним чином (т.ч., гол. ч.), так званий (т. зв.); даний список можна продовжувати. Крім того потрібно знайти і постійно використовувати скорочення слів, які часто зустрічаються.

В процесі самостійної роботи над лекцією вигідним є використання логічних схем. Вони в наочній формі розкривають зміст і взаємозв’язок категорій, законів, понять, найбільш важливих факторів,загальні закономірності при вивченні хімічних властивостей речовин.

Практика в складанні структурно-логічних схем допоможе студенту навчитися наочно подавати матеріал, що вивчається, цілісно схопити його структуру, правильно узагальнювати і систематизувати наукові факти і поняття.

ІV. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ


  1. обов’язково прочитати текст першоджерела та рекомендовану додаткову літературу;

  2. підготуватися до виступу з кожного питання плану семінарського заняття;

  3. підготувати відповіді на запитання, наведені під кожним із пунктів плану заняття;

  4. рекомендовано виступати не з місця, а перед усією аудиторією;

  5. викладати думки своїми словами, а не завченими фразами, формулюваннями;

  6. будувати виступ згідно з планом, користуючись конспектом лише в разі цитування першоджерел;

  7. враховувати, що кожен виступ має складатися з трьох частин: вступу, основної частини і висновку;

  8. вільно триматися перед аудиторією, грамотно і переконливо говорити;

  9. кожен студент бере участь в обговоренні всіх питань семінару;

  10. після відповіді товариша вміти прокоментувати основне положення проблеми, задати йому додаткове запитання;

  11. формулювання своєї позиції розпочинати словами «я стверджую, що...», «я вважаю, що…», «моя позиція з цього питання така...»;

  12. для підтвердження або ж спростування тієї чи іншої тези наводити аргументи (цитати з тексту першоджерела, або думки, істинність яких обґрунтована).


Критерії оцінювання відповіді студента на семінарському занятті

(за п’ятибальною шкалою)



5 балів – вичерпна відповідь на питання семінарського заняття. Студент відповідає логічно, послідовно, систематично. Відповідь свідчить про глибоке знання матеріалу. Студент опанував основну й додаткову літературу з теми, рекомендованої планом семінарського заняття. Доповідає впевнено, творчо, у доповіді виявляє науковий підхід, не підглядає у конспект, доцільно використовує терміни, правильно пояснюючи їх. Правильно відповідає на більшість питань викладача та учасників семінарського заняття.

4 бали – студент виявляє досить повні знання матеріалу, не припускається у своїй відповіді суттєвих неточностей, засвоїв основну літературу, рекомендовану планом. Дає відповіді на питання викладача та учасників семінарського заняття. Доволі часто під час відповіді користується конспектом.

3 бали – студент виявляє знання матеріалу в обсязі, достатньому для подальшого навчання і роботи за спеціальністю. Доповідач сильно «прикутий» до конспекту, припускається помилок. Матеріал не повно розкриває проблему. Відповідає на поставлені запитання з помилками, однак спроможний зі сторонньою допомогою виправити їх.

2 бали – студент відповідає, читаючи з конспекту, без допомоги якого у матеріалі орієнтується слабо, допускає принципові помилки. Відповідає на поставлені запитання тільки зі сторонньою допомогою. Матеріал не розкриває проблему.

1 бал – студент читає з конспекту, матеріал відповіді студента розкриває проблему поверхово чи фрагментарно. На запитання викладача та студентів відповісти не може.

0 балів – відповіді немає або вона абсолютно не розкриває сутності питання.

V. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ПОРАДИ ЩОДО ЗВІТІВ ПРО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ, РЕФЕРАТУ, ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ)
Методичні вказівки щодо написання контрольної роботи

Контрольна робота є складовою навчального процесу, однією із форм самостійної роботи студентів, під час виконання якої закріплюються теоретичні знання з курсу «Філософії». Тематика контрольних робіт розроблена на основі навчальної програми курсу «Філософії».

Контрольна робота повинна складатися зі: змісту, вступу, основної частини (розділи), висновків, списку використаної літератури.

Зміст тексту контрольної роботи та окремих її розділів повинен відповідати їх назві. Текст має бути викладений чітко, лаконічно. Окремі розділи повинні бути логічно пов’язані.

У вступі слід: обґрунтувати актуальність обраної теми; показати ступінь розробленості даної теми, а також сформулювати завдання дослідження.

В основній частині потрібно подати короткі біографічні відомості про мислителя, передати зміст його основних ідей, показати їх актуальність.

У висновках, у формі тез, потрібно представити результати дослідження, підвести його підсумки.

Навчальну літературу до вибраного варіанта контрольної роботи студент добирає із запропонованого списку літератури, а також самостійно.

У списку використаної літератури джерела потрібно подавати в такій формі:

Ім’я автора (прізвище, ініціали). Назва твору. – Місце видання: Назва видавництва, рік видання. – Сторінки.

Так само вказується джерело під час цитування. Можна вказувати джерело цитати на кожній сторінці, а можна посилатися на список літератури, вказуючи при цьому в квадратних дужках номер джерела у списку використаної літератури і сторінку, на якій міститься текст цитати за таким зразком: [1, 255]. Обсяг контрольної роботи – 10-12 сторінок, контрольна робота повинна бути друкованою (формат А-4; інтервал 1,5; розмір шрифту – 14).
Критерії оцінювання контрольної роботи з філософії

Контрольна робота оцінюється наступним чином: «зараховано» або «незараховано».

Оцінка «зараховано» виставляється у разі, якщо контрольна робота написана самостійно; формальні вимоги дотримано; проблему повністю розкрито; зроблено висновки у формі тез, які відображають основні ідеї кожного розділу контрольної роботи; для написання контрольної роботи використано не тільки підручники, а й першоджерела; граматичних помилок немає.

Оцінка «незараховано» виставляється у разі, якщо контрольну роботу написано несамостійно, вимог не дотримано, проблему не розкрито, наявні граматичні помилки.

Контрольна робота, оцінена «незараховано», повертається студентові для виправлення недоліків, після усунення яких студент зобов’язаний повернути як незараховану контрольну.
Методичні вказівки щодо написання реферату

Знання філософії для майбутнього науковця має не тільки загальнокультурне значення (пізнавальне, світоглядне тощо), але й методологічне. Філософія збагачує молодих науковців загальними принципами, методами, концептуальними підходами до розв'язання наукових проблем, чим прискорює досягнення істини, дозволяє уникати помилок і хибних думок. Водночас оволодіння філософськими знаннями дозволяє формувати логічне, абстрактне мислення, що є досить важливим у пошувах і розв'язанні наукових проблем.

Реферат чи доповідь повинні бути написані відповідно до добре продуманого плану, мати привабливий зовнішній вигляд, містити вступ, 3-4 основні розділи, заключну частину з висновками, а також список опрацьованої літератури. Матеріал слід викладати творчо і не обмежуватись механічним переказом загальновідомих положень і цитат, що взяті із навчальних посібників. Тому основну увагу слід приділити філософсько-гуманістичним та методологічним аспектам обраної теми індивідуального завдвння, чітко сформулювати вихідні теоретичні положення, вказати джерело, з якого взяті ті чи інші факти та тези.

Реферат з філософії – це наукова робота, яка містить систематизовану інформацію стосовно вибраної теми.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал