Методичні вказівки по самостійному вивченню курсу «філософія» для студентів всіх форм навчання



Сторінка2/5
Дата конвертації13.12.2016
Розмір0.82 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5

Планування самостійної роботи студента

Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Співвідношення обсягів аудиторних занять і самостійної роботи студентів визначається навчальним планом підготовки бакалаврів (з урахуванням специфіки та змісту дисципліни, її місця, значення і дидактичної мети в реалізації освітньо-професійної програми, а також питомої ваги в навчальному процесі практичних занять). Розподіл годин самостійної роботи студента наведено в таблиці.




№ п/п

Зміст роботи

Кількість годин

1

Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу

15

2

Підготовка до семінарських занять

7

3

Виконання індивідуального завдання (реферат, контрольна робота, творче індивідуальне завдання)

18




Разом

40


Місце самостійної роботи у навчальному процесі

Самостійна робота студентів (СРС) – органічна і невід'ємна частина навчального процесу, значення якої полягає в тому, що вона:

• формує потребу і навички систематичного і обґрунтованого вивчення документів;

• дозволяє напрацювати навички наукового пошуку;

• створює сприятливі умови для повного використання індивідуальних особливостей людини у навчанні;

Є найважливішою умовою формування світоглядних засад;

• сприяє набуттю таких якостей, як наполегливість та системність у виконанні роботи.

Велике значення самостійної роботи у підготовці сучасних фахівців підтверджується багатою практикою вищої школи. Сьогодні СРС приділяється особливе місце в організації навчання у вищій школі. Кількість обов'язкових аудиторних занять скорочується, посилюється акцент на організації самостійної роботи, що розвиває й індивідуальні форми навчання і виховання. Уміння творчо мислити, орієнтуватися в потоці наукової інформації, самостійно ставити і вирішувати принципово нові завдання – вимога після індустріального суспільства. Сьогодні процес навчання у вищому закладі освіти все більше спирається на самостійну, близьку до дослідної, роботу студента.

Без самостійної роботи важко набути поглиблених знань. Оволодіння навичками самостійної роботи дає студентові змогу виконувати необхідну роботу якісно і в мінімальний термін. Вища школа покликана навчити студентів працювати в повну міру їх можливостей і здібностей, розвивати в них смак до творчого пошуку, виховувати у майбутніх фахівців прагнення до постійного збагачення і поновлення набутих знань. У підсумку СРС має сформувати у студентів знання та уміння, що дозволять їм самостійно вирішувати професійні завдання і проблеми.

У поняття "самостійна робота" входить не тільки та робота, яку студенти виконують під час самопідготовки, але і самостійна діяльність у процесі навчання. Таким чином, СРС складається як з аудиторної роботи на лекціях та семінарах, так, і з позааудиторних занять.

Уся практика вивчення дисципліни «Філософія» спрямована на вироблення здатності самостійно розмірковувати над актуальними соціальними проблемами, свідомо засвоювати теоретичні положення, що відбивають діалектику буття. У широкому значенні зміст СР з гуманітарних дисциплін включає:

• слухання і конспектування лекцій;

• вивчення рекомендованої літератури, джерел та їх конспектування;

• підготовка рефератів;

• участь у роботі наукового гуртка при кафедрі, підготовка наукових доповідей і повідомлень на студентські науково-практичні конференції;

• підготовка до заліків та екзаменів.


Методичні рекомендації з самоорганізації самостійної роботи

Багато залежить від самого студента, від його ставлення до навчання, до виконання своїх обов'язків. Щоб навчитися самостійно засвоювати філософсько-теоретичний матеріал, він повинен проявити силу волі, наполегливість і цілеспрямованість, виховувати в собі тверду самодисципліну, виробляти і дотримуватися розумного режиму навчання і відпочинку. Навчати їх у всьому поводитися самостійно – мислити, обмірковувати, планувати свою роботу, тобто цінити свій час і уміти розподіляти його, бачити перспективу в роботі, передбачати можливі труднощі тощо. При цьому необхідно чітко уявляти, які види СР і у якому обсязі можна виконати.

Як органічна частина всього навчального процесу, самостійна робота студентів містить такі елементи:

• уміння уважно слухати й записувати лекції;

• вивчення (читання, конспектування), документів, доповідей, творів;

• підготовка до семінарських занять і активну участь у їх роботі;

• участь уконкурсах студентських наукових робіт;

• підготовку до поточного контролю успішності, заліків та екзаменів.

На позааудиторне вивчення «Філософії» програмою передбачено 40 год. З метою найбільш ефективного використання цього часу рекомендується відводити вивченню відповідної дисципліни 6 годин на тиждень.

Самостійне вивчення даної дисципліни у позааудиторний час передбачає:



  1. вивчення і конспектування першоджерел,

  2. роботу із підручниками,

  3. підготовку до написання контрольних робіт і рефератів,

  4. аналітичну роботу над проблемними питаннями.

Успіх такої роботи багато в чому залежить від уміння активно працювати цілеспрямовано, раціонально організовуючи роботу (визначити її обсяг у відповідності з навчальною програмою курсу; визначити календарні терміни виконання навчальних завдань; скласти календарний індивідуальний план).

Організуючою формою самостійної роботи є навчальна лекція. Лекція виконує установчо-методичну функцію. Лекції визначають зміст і теоретичну спрямованість усього навчального процесу, їм належить провідна роль у викладанні предмету, в поглибленому розкритті найважливіших положень. Саме на лекції викладач наочно демонструє застосування методичних принципів теорії до аналізу актуальних проблем господарювання. Тому рекомендується уважно стежити за логікою викладання матеріалу лектором.

Лекція відіграє організаційну та направляючу роль у навчальному процесі; вона є науково-теоретичною і методичною основою для інших видів навчальної діяльності студентів. На лекціях визначається також обсяг напрямки, методи і засоби самостійної роботи з вивчення документів, навчальної та наукової літератури.

На лекції студенти знайомляться з актуальними проблемами дисципліни, ключовими проблемно-концептуальними методологічними аспектами, що вивчаються. У лекції визначаються спрямування, методи, засоби самостійної роботи студентів із поглибленого вивчення праць, документів та їх конспектування.

Лекції принесуть найбільшу користь тільки в тому випадку, якщо її не тільки уважно слухати, але й стисло і чітко записувати основні положення, перемальовувати схеми, діаграми, таблиці. Конспект лекцій є корисним під час підготовки до семінарських занять та особливо в ході самостійного вивчення предмету в міжсесійний період.

Напередодні наступної лекції корисно відновити в пам'яті зміст попередньої, ознайомитися з літературою до нової теми. Це значною мірою полегшує сприйняття наступної теми.

Участь у семінарських заняттях має бути спрямована не просто на набуття певної суми знань, а головним чином на вироблення уміння і навичок за допомогою отриманих знань самостійно розбиратися в складних процесах суспільного розвитку. Одним з ефективних засобів активізації студентів на семінарських заняттях є проблемне навчання, що сприяє розвитку творчої думки і процесу пізнання.

Семінарські заняття в умовах проблемного навчання можуть набувати різних організаційних форм – «круглий стіл», ділова гра, диспут, прес-конференція, конкурс на кращі знання першоджерел та ін. У їх основі – інтенсифікація навчального процесу через змагальність, поглиблення якісної підготовки, підвищення відповідальності за ефективне вирішення питань семінару, вироблення вміння відстоювати власні переконання, вести творчі дискусії, набувати навичок організаторської роботи.


Методичні рекомендації по вивченню дисципліни «Філософія»

Успішне оволодіння філософськими знаннями, передбаченими навчальною програмою, потребує виконання низки рекомендацій.

1. Слід уважно вивчити матеріали, що характеризують курс філософії і визначають цільову установку, а також навчальну програму дисципліни, ту методичну літературу, що пропонують викладачі. Це дозволить чітко уявлять, по-перше, коло досліджуваних проблем, по-друге, – глибину їх осягнення.

2. Необхідно мати добірку літератури, достатню для вивчення пропонованого курсу філософії. Список основної літератури пропонується в цьому посібнику.

При цьому слід мати на увазі, що потрібна література різних видів:

а) підручники, навчальні та навчально-методичні посібники;

б) філософські першоджерела. До них відносяться оригінальні роботи видатних мислителів людства. Першоджерела вивчаються читанням як повних текстів, так і хрестоматій, в яких роботи філософів містяться в повному обсязі, а в вигляді обраних місць, подобранних тематично;

в) довідкова література – енциклопедії, філософські словники, тематичні, термінологічні справочнікі, що розкривають філософський категоріально-понятійний апарат.

3. В ідеалі вивчати філософію, в наслідок специфіки її предмета, слід було б за оригінальними творами тих, хто її створював і створює. Однак для непідготовленого розуму це пов'язано зі значними труднощами. У зв'язку з цим слід усвідомити зміст філософской проблеми з навчальної літератури, щоб внаслідок мати можливість вірніше розуміти авторські роботи філософів.

Робота з підручником передбачає постійне звернення до енциклопедичних і філософським словникам для з'ясування філософських категорій. Абстрактний, умоглядний характер філософії створює труднощі в розумінні досліджуваних проблем. Філософські поняття, з одного боку, містять в собі основний сенс тієї чи іншої теми, з іншого, – виступають своєрідними інструментами, які дозволяють впоратися з труднощами її стрункого, логічно взаємопов'язаного викладу.

4. Абсолютна більшість філософських проблем трактується різноманітно, розглядається з різних точок зору, які часто не тільки не збігаються, а й суперечать одна одній. Філософська, світоглядна культура людини придбає цілісність і завершенность лише в разі власного глибокого аналізу філософського знання. Кожне положення слід осмислити, «приміряти» до себе, співвіднести з особистими духовними цінностями. Іншими словами, вивчаючи філософію, студент повинен здійснювати власні інтелектуальні зусилля, а не тільки навантажувати пам'ять, механічно заучуючи ті чи інші положення.

Визначитися з світоглядної цінністю какой-якої філософської ідеї, «вмонтувати» її в особисту духовну культуру можливо перш за все в процесі дискусії, наукової суперечки.



Процес вивчення і засвоєння філософії – це до певної міри процес вибудовування системи аргументів, які слід приводити, співвідносячи філософскі постулати з життям, з досвідом, що містяться в природних, гуманітарних, технічних науках, художньої літературі, публіцистиці, мистецтві та інш. Філософські принципи, засвоювані студентом, по суті, інтегрують, узагальнюють в собі все різноманіття конкретних знань, якими володіє людина.

ІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРИ РОБОТІ З ЛІТЕРАТУРОЮ
• Перш за все, необхідно ознайомитися з введенням або передмовою, якщо такі є в книзі. У них зазвичай повідомляється про мету написання книги і її призначення. У передмові нерідко повідомляється, які питання в даній книзі розглядаються, а які ні.

• Зміст. Варто пробігти очима зміст, і відразу ж стане ясно, чи підходить вам ця книга.

• Рубрики в главах дають чимало додаткових відомостей про зміст книги: вони розшифровують його.

• Абзаци. У кожному абзаці автор розвиває яку-то одну думку. Переглядаючи початкові фрази абзаців, можна визначити, чи варто читати цю главу або розділ. Часом видавці різним шрифтом виділяють основні думки, ключові слова в тексті, як в даній книзі. Тому в першу чергу читайте те, що виділено.

• Покажчики. Будь-яка книга наукового змісту, як правило, закінчується покажчиком. По покажчику теж можна визначити, про кого або про що написана книга, підходить вона вам чи ні.

• Прізвище, назви та інші ключові слова. Шукайте в тексті саме їх, не звертаючи уваги на інше. Складіть список, щоб шукати їх в тексті.



Рекомендації при конспектування:

• Конспект – це запис матеріалу лекції або книги, зроблена вами самими.

• Конспект допомагає відновити в пам'яті весь зміст лекції або глави книги.

• Робота над конспектом – це надзвичайно активний метод навчання.

• При конспектування лекції в першу чергу фіксуйте прізвища, дати, події. За ним потім неважко відновити в пам'яті все, що з ними пов'язано.

• Пишіть різнокольоровими ручками, виділяючи кольором головне.

• Залишайте широкі поля на сторінці для додавань і виправлень.

• Розробіть свою систему скорочень.

• Конспектуючи книгу, не забудьте перш записати її назву, прізвище автора, назва видавництва і рік видання, сторінки книги. через

якийсь час ця книга може знадобитися вам знову і ви легко і просто знайдете її в бібліотеці.

• Хороший конспект – один із шляхів, що ведуть до успіху. Ніколи не ведіть конспекти недбало.

СХЕМА

для поліпшення розуміння та засвоєння текстів
1. Сприйняття тексту:

а) прочитування;

б) розшифровка понять;

в) виділення логічних блоків (закінчених думок);

г) знаходження ключових слів всередині блоку і встановлення між ними зв'язків.

2. Узагальнення думки (однією фразою передати думку одного логічного блоку).

3. Побудова логічних схем з опорних сигналів.

4. Логічна імпровізація матеріалу.
МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ПЕРШОДЖЕРЕЛ.

Вивчення «Філософії» передбачає особливі вимоги до самостійної роботи над першоджерелами, оволодіння навичками поглибленого вивчення філософських текстів.

Працюючи над першоджерелами, рекомендується спочатку ознайомитися з відповідним розділом навчальної програми, прочитати відповідний теоретичний розділ навчального посібника, конспект лекції. Після цього необхідно звернути увагу на загальну характеристику джерела (автор, повна назва книги або брошури, місце і рік видання, видавництво), його структуру (прочитати підзаголовки, у яких відбито основні ідеї твору) та обсяг. Це дає можливість відразу скласти загальне уявлення про першоджерело, його зміст, визначити для себе план його вивчення. Наступний етап в роботі над текстом – знайомство з переднім словом та вступом, якщо такі в ній є. З цього можна скласти більш повне уявлення про задум автора, мету його твору.

Робота з першоджерелами і з літературою в цілому вимагає знання соціокультурного контексту (історичних умов, конкретних обставин епохи тощо) проблем, що розглядаються автором. Необхідно також ознайомитися з науковим апаратом твору: посиланнями на джерела, додатками і т. ін.

Після попереднього ознайомлення з філософським твором слід перейти до наступного етапу в роботі – безпосереднє знайомство с текстом, аналіз проблем, які в ньому ставляться. У процесі читання рекомендується дотримуватися таких вимог: читати першоджерела не поспішаючи, уважно, ретельно обмірковуючи його зміст, намагатися дістатися глибокого розуміння й засвоєння прочитаного, виділяючи найважливіше, найсуттєвіше. Особливу увагу слід звертати на ті текстуальні фрагменти, які виділені курсивом, жирним шрифтом, розрядкою. Таким чином підкреслюється значення важливих положень у роботи, ідей, думок автора. Не рекомендується переривати читання в середині речення, абзацу, параграфу, тому що незакінчена думка не засвоюється.

Опрацьовуючи філософський текст, не можна залишати поза увагою незрозумілі, незнайомі слова, для з'ясування їх змісту необхідно користуватися словниками. Постійна й кропітка робота з довідковим матеріалом (філософський, економічний словники, словник іноземних мов, енциклопедичні видання) сприяє набуттю термінологічної ерудиції та є індикатором загальної освіченості спеціаліста.

Необхідно обов'язково прагнути до осмисленого читання, усвідомлення кожної фрази, важливим є перечитувати незрозуміле, шукати відповіді на питання, що виникають у процесі читання, знаходити в тексті суть, головні думки та ідеї. Усвідомлене читання дозволить знайти відповіді на питання про те, яке значення мають теоретичні положення твору в сучасні дні.

Не слід боятися труднощів, незрозумілих місць. Зустрівши складний за змістом абзац або параграф, необхідно перечитати важке місце вдруге, відмітити його, щоб пізніше до нього повернутися. Навички самостійної роботи накопичуються поступово і залишаються у свідомості в процесі підвищення політичного, загальноосвітнього і культурного рівня.

Осмислене читання сприяє не тільки розумінню, але й запам'ятовуванню прочитаного. Активне запам'ятовування матеріалу під час читання вимагає особливої психологічної установки (вольових зусиль) на запам'ятовування. Крім волі і установки на запам'ятовування, існує ще один спосіб, який полегшує роботу пам'яті, самоконтроль за тим, чи зрозуміло і як зрозуміло те чи інше положення автора. Якщо на поставлені запитання пам'ять дає повні відповіді, якщо головне з прочитаного відтворюється в пам'яті, читання ведеться правильно. Такий самоконтроль повинен супроводжувати читання філософських текстів від початку до кінця.

Розглянувши основний зміст першоджерела, можна переходити до заключного етапу самостійної роботи над ним – конспектування. Запис прочитаного дозволяє зрозуміти і точно сформулювати положення, засвоїти ідейний зміст твору. Записи організують, полегшують засвоєння матеріалу, активізують увагу, полегшують розумову працю. Конспектування – це не механічний процес виписування цитат, а творчий процес засвоєння матеріалу. Всякий запис потребує попередньої переробки в свідомості тих думок, ідей, які планується занотувати. Осмислене конспектування не тільки допомагає засвоїти зміст твору, але і підвищує культуру мислення, знайомить з системою доказів, які застосовуються видатними авторами. Без запису буває важко скласти цілісне уявлення щодо книжки. Записи полегшують виявлення внутрішньої логіки, структури.

Можна сказати, що конспект є індивідуальним навчальним посібником. Але він цілком виправдовує себе тільки в тому випадку, якщо складений у результаті серйозної самостійної роботи над першоджерелом. Слід уникати простого переписування твору. Іще не зрозумівши головних положень книжки, не відділивши їх і не засвоївши, не прочитавши працю до кінця, деякі студенти починають робити записи з книги, розраховуючи, таким чином виграти час. Складений таким чином "конспект" занадто об’ємний, основні зусилля на його створення витрачаються на переписування першоджерела. До того ж через неможливість переписати всі положення книга, конспект, як правило, набуває безсистемного характеру, у ньому не виділено головне від другорядного.

Інша крайність – скорочені записи окремих положень, цитат, не пов'язаних одна з одною. При цьому самі цитати виписуються не за ознакою їх змістовного навантаження, а за їх мовною блискучістю та іншими зовнішніми визначеннями. Такий формальний конспект – це догматичний підхід до вивчення теми.

Конспект – це стисле викладення основних суттєвих питань, ідей, проблем книги, статті, того чи іншого документа. Конспект є довідниковим матеріалом, який полегшує підготовку до семінарського заняття, заліку або іспиту. Він повинен послідовно охоплювати основні проблеми і напрямки вивченого матеріалу, обґрунтовувати основні положення за допомогою виписаних фактів, даних статистики і т. ін

Існують деякі загальні методичні поради самостійної роботи з першоджерелом, а саме:



  • до записів слід переходити тільки після того, як твір прочитано повністю, у свідомості чітко викреслено його логічний план, зрозумілі й засвоєні основні положення книги. Досвід показує, що до конспектування джерела краще за все приступати не за першим читанням, а за повторним.

  • кожен запис має починатися своєрідним паспортом джерела, в якому наводиться повна назва конспектованого твору, автор, видавництво, рік видання, а також рік написання, якщо він не збігається з роком видання.

  • Якщо твір має декілька глав та розділів усередині кожної глави, то треба додержуватися в конспекті структури роботи, дослівно виписуючи назву глав та розділів. Заголовки виділяти.

  • Основні ідеї першоджерел мають бути викладені своїми словами. Треба конспектувати цілеспрямовано, заздалегідь уявляючи, які аспекти, положення роботи мають найбільш важливе значення. Дуже важливо робити лаконічні записи, виділяючи і записуючи тільки найсуттєвіше, опускаючи другорядні аргументи, деталі. Дуже роздутий конспект дає мало користі. Ним важко користуватися. Часто в ньому не легше розібратися, ніж у самій книзі. Та і часу на його прочитання треба витратити не менше, ніж удруге подивитися оригінал. Досвід підказує, що запис повинен бути за обсягом меншим за твір у 10-15 разів.

  • Важливе значення має продумане оформлення конспектів, їх акуратне ведення. Записи доцільно вести в загальному зошиті чорнилами, сторінки нумерувати, для того, щоб швидко знайти потрібний матеріал.

  • Конспект не повинен бути суцільним текстом. Необхідно поділити конспект відповідно до логічного плану книги, її структури. Досягається розчленування шляхом використання запису уступами, коли одне положення відокремлюється від іншого: використовувати абзаци, червоні рядки.

  • оформлення конспекту має бути чітким, наочним, забезпечувати зручність у користуванні ним.

За характером оформлення конспекти поділяються на три види: текстуальний, вільний, змішаний. Під час конспектування джерел з навчальною метою краще користуватися вільним або змішаним конспектом. У вільному конспекті викладання твору ведеться своїми словами, але не виключається використовування і авторських фраз, висловів, текстуальних записів. Складаючи вільний конспект, не бажано відступати від авторського плану книги або статті. Помилки припускають ті студенти, які складають конспект відповідно до плану семінару, відступаючи від логічної структури джерела. Вільний конспект надає змогу краще усвідомлювати і закріплювати в пам'яті прослухане, прочитане. Змішаний конспект поєднує позитивну якість не тільки вільного конспекту, але й інших видів запису. У змішаному конспекті допускаються записи і у вигляді плану, цитат, виписок та схем, складених на авторському матеріалі.

Таким чином, запис прочитаного, в якій би формі він не проводився – результат великої самостійної творчої праці з вивчення та засвоєння джерела, важливий етап самостійної роботи.



Отже правильна підготовка організації самостійної роботи є важливим чинником підвищення ефективності і якості набуття теоретичних знань.
Конспектування першоджерел

(список джерел додається)

Конспектування може бути 3-х видів:

а) конспектування своїми словами;

б) конспектування за допомогою цитат, які передають зміст твору;

в) мішане конспектування (своїми словами, застосовуючи окремі влучні цитати).

Третій вид конспектування (в) вважається найкращим, але перший (а) може бути найкоротшим; другий (б) – достатньо ефективний під час збору матеріалів для написання наукової роботи, особливо під час роботи internet.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал