Методичні вказівки по самостійному вивченню курсу «філософія» для студентів всіх форм навчання



Сторінка1/5
Дата конвертації13.12.2016
Розмір0.82 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4   5
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Жарких В.Ю., Рибка Н.М.


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ПО САМОСТІЙНОМУ ВИВЧЕННЮ КУРСУ



«ФІЛОСОФІЯ»

для студентів всіх форм навчання

Одеса – 2016
Методичні вказівки по самостійному вивченню курсу «Філософія» для студентів всіх форм навчання / Відп. за випуск професор Жарких В.Ю. – Одеса, 2016. – с. 36.

Матеріали уклали: Жарких В.Ю., Рибка Н.М.

Методичні вказівки по самостійному вивченню курсу «Філософія» призначено для студентів денної форми навчання, а також усіх, хто цікавиться проблемами філософії.

У методичних вказівках даються загальні правила та рекомендації планування та організації самостійної роботи, методичні рекомендації при роботі з літературою, основні вимоги до підготовки до лекційних та семінарських занять, методичні вказівки та поради щодо звітів про виконання самостійної роботи (написання контрольної роботи, реферату, творчих завдань), теми рефератів з курсу «Філософія», список філософських творів для конспектування, надаються відомості щодо системи оцінювання студентів з курсу «Філософія», перелік рекомендованої літератури.



ЗМІСТ


ВСТУП

4

І. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЛАНУВАННЯ, ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

11

ІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРИ РОБОТІ З ЛІТЕРАТУРОЮ

15

ІІІ. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ПІДГОТОВКИ ДО ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

26

ІV. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

29

V. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ПОРАДИ ЩОДО ЗВІТІВ ПРО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ, РЕФЕРАТУ, ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ)

31

VІ. СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ СТУДЕНТІВ З КУРСУ «ФІЛОСОФІЯ»

40

VІІ. ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



















ВСТУП
Будь мислителем. Умій думати читаючи й читати думаючи. Будь шукачем і допитливим добывателем знань. Мислення – це сама складна праця. Знання даються для того, щоб ти вмів добувати нові знання.

І. Ґьоте
Головною метою вивчення даної дисципліни є формування в студентів світоглядних і методологічних установок, їхньої філософської культури, логічного мислення, уміння вести діалог, дискусію в умовах плюралізму думок, високих моральних якостей, а також надати студентам можливість вивчати філософію.

Головне завдання вивчення курсу філософії реалізується через розкриття змісту предмета цієї дисципліни як цілісної системи всіх її складових: філософії, логіки, етики, естетики, релігієзнавство, концептуальних знань про світ і людину.

Її науковою основою є сучасний рівень філософських уявлень про систему «Світ – Людина», а також досягнень природною, технічною, гуманітарною й соціально-економічних наук. Методичною основою викладання філософії служать рекомендації педагогіки, психології й окремих методик по організації навчально-виховного процесу на основі діяльнісного підходу, вимог, які пред'являються кваліфікаційними характеристиками до випускника вищої школи.

Філософія займає певне місце у формуванні наукового світогляду студентів і покликана виконувати роль своєрідного орієнтира їхнього духовного розвитку. Вона виступає методологічною основою вивчення інших наукових дисциплін, дозволяє представити весь процес навчання й виховання як єдину систему.

Основними формами вивчення філософії в інституті є: лекції, семінари, самостійні й практичні заняття. Їхнє використання визначає формування світоглядних і методологічних установок особистості, уміння міркувати на абстрактно-теоретичному рівні, робити широкі узагальнення й висновки.

При вивченні дисципліни необхідно прагнути зрозуміти зміст філософських ідей, зміст основних законів, категорій і принципів даної науки, логічну систему аргументації найважливіших світоглядних положень.

Нова парадигма освіти сприяє тому, що освіта стає способом життя людини. Нарощування знань не завершується на якімсь певному етапі, а триває все його життя.

Безперервна освіта є всеохоплюючою по повноті, індивідуалізована за часом, темпам і спрямованості. Вона здійснюється як у навчальних закладах, так і в процесі життєдіяльності індивіда й віддає пріоритет самовдосконаленню, самонавчанню й самовихованню.

Сьогодні освіта вирішує наступні завдання:


  • Освіта студентів, засвоєння ними найбільш загальних наукових знань про природу, людину, суспільство, основних мовах і кодах соціальної комунікації, узагальненого історичного соціального досвіду людей;

  • формування світоглядних установок студентів, їхніх поглядів на сутність природи, людину й суспільства, а також на системний характер їхньої взаємодії;

  • соціалізація студентів, ознайомлення їх з основними принципами здійснення соціальної взаємодії, поділу суспільної праці, соціально-функціональними ролями людини й способами його входження в суспільну практику;

  • інкультурація студентів, введення їх у систему загальних цінносно-значеннєвих і нормативно-регулятивних установок культури, критеріїв оцінок і принципів відбору соціально-прийнятних форм і способів здійснення діяльності, прийнятих у суспільстві;

  • розвиток креативных здатностей студентів, їхніх умінь вирішувати нестандартні завдання й поглиблювати вже наявні.

Необхідно відзначити, що зазначені завдання входять у систему знань про будь-яку сферу як спеціалізованої, так і повсякденної діяльності людини, а в областях знань філософського, соціального, гуманітарного й художнього профілів становлять основу змісту відповідних навчальних дисциплін і напрямків.

Найважливіша особливість вузівського навчання полягає в тому, що основною формою оволодіння загальнонауковими й професійними знаннями є самостійна учбово-пізнавальна діяльність студентів. Як би добре не засвоював студент знання по конспекті лекцій і підручнику, цього недостатньо, щоб ґрунтовно опанувати досліджуваною наукою. Необхідне звертання до теоретичних робіт. Природно, що вивчення такої літератури не може здійснюватися під час аудиторних занять, отже це необхідно робити студентам самостійно.

Навчання у вузі неможливо без навичок самостійної роботи, без стійкого прагнення до постійного поповнення, відновленню й удосконалюванню знань у процесі самостійної роботи, у ході якої студент повинен навчитися виділяти пізнавальні завдання, вибирати способи їхнього рішення, виконувати операції контролю за правильністю рішення поставленого завдання, удосконалювати навички реалізації теоретичних знань.

Цим не обмежується величезне значення позаудиторної самостійної учбово-пізнавальної діяльності студентів. Л.М. Толстой справедливо відзначав, що знання тільки тоді знання, коли воно добуто шляхом самостійної роботи власної думки. Викладач організує й направляє пізнавальну діяльність тих, яких навчають,, а її ефективність залежить від власних зусиль студентів, тому самостійний пошук знань – відмітна риса навчання у вузі.

У вузі існують різні види самостійної роботи:


  • підготовка до семінарських занять, залікам, іспитам;

  • виконання рефератів, індивідуальних завдань;

  • написання курсових робіт і проектів;

  • на заключному етапі навчання виконання дипломного проекту.

У сучасних умовах, коли студентам доступні готові реферати в електронному (Інтернет, CD-Диски) або друкованому (різні збірники) виді, виникає питання про те, чи потрібний реферат як форма самостійної навчальної діяльності студентів або необхідно шукати інші форми.

Аналіз методичної літератури показує, що реферат як форма самостійної навчальної діяльності студентів у вузі являє собою міркування на певну тему на основі огляду літератури декількох джерел інформації з метою доказу або спростування деякої головної думки (тези), у якому інформація джерел використовується для аргументації, ілюстрації й т.д. Ціль написання такого міркування – підготувати студентів до проведення власного наукового дослідження й до правильного оформлення його опису відповідно до вимог.

Завдання студентів по цьому виді інтелектуальної діяльності полягає в наступному:


  1. знаходити наукову літературу по темі реферату;

  2. працювати з літературою, відбираючи тільки ту інформацію, що відповідає темі реферату й допомагає довести тези;

  3. аналізувати проблему, факти, явища;

  4. систематизувати й узагальнювати дані, робити висновки;

  5. оцінювати теоретичне й практичне значення розглянутої в рефераті проблеми;

  6. аргументувати своя думка, оцінки, висновки;

  7. викладати матеріал логічно, посліловно;

  8. коректно вказувати джерела інформації;

  9. правильно оформляти наукову працю (посилання, список використаної літератури, малюнки, таблиці).

Цілі і завдання даного виду навчальної діяльності студентів визначають вимоги, пропоновані до реферату: 1) логічна послідовність викладу; 2) аргументированность оцінок і висновків, доведеність тези; 3) ясність і простота викладу думок (відсутність зайвого наукообразия); 4) самостійність викладу матеріалу джерел; 5) вказівка в самому тексті реферату на джерело інформації, на автора викладається точки, що, зору; 6) стилістична правильність і виразність (вибір язикових засобів, що відповідають науковому стилю мови); 7) правильність оформлення текстового матеріалу (цитати, виноски, малюнки, таблиці, список літератури).

Самостійність студента при написанні реферату проявляється у виборі теми, ракурсу розгляду теми, джерел для розкриття теми, тези, аргументів для його доказу, конкретної інформації із джерел, способу угруповання й узагальнення інформації, структури викладу, а також в обґрунтуванні вибору теми, в оцінці її актуальності, практичного й теоретичного значення, у висновках.

Для підготовки й написання реферату студент повинен використовувати знання, навички й уміння, отримані їм при вивченні різних предметів гуманітарного циклу (історія, філософія та ін.).

Така форма самостійної роботи як реферат дозволяє студентові опанувати навичками й уміннями написання наукової праці.

Крім того, у вузах існують дві загальноприйняті форми самостійної роботи:


  • традиційна, тобто, властиво самостійна робота студентів, виконувана самостійно в довільному режимі часу в зручні для студента годинники;

  • аудиторна самостійна робота під контролем викладача, у якого в ході виконання завдання можна одержати консультацію, так звана консультативна самостійна робота.

Самостійна робота більше ефективна, якщо вона парна або в ній беруть участь 3 чоловік, оскільки групова робота підсилює фактор мотивації й взаємний интеллектуальной активності, підвищує ефективність пізнавальної діяльності студентів завдяки взаємному контролю.

Самостійна робота сприяє:



  • поглибленню й розширенню знань;

  • формуванню інтересу до пізнавальної діяльності;

  • оволодінню прийомами процесу пізнання;

  • розвитку пізнавальних здатностей.

Саме тому вона стає головним резервом підвищення ефективності підготовки фахівців.

Таким чином, самостійна робота – це планована робота студентів, виконувана за завданням і при методичному керівництві викладача для досягнення конкретного результату.

Самостійна робота студентів під керівництвом викладача протікає у формі ділової взаємодії: студент одержує безпосередні вказівки, рекомендації викладача про організацію самостійної діяльності, а викладач виконує функцію керування через облік, контроль і корекцію помилкових дій.

Успішність самостійної роботи в першу чергу визначається ступенем підготовленості студентів. По своїй суті самостійна робота припускає максимальну активність студентів у різних аспектах: організації розумової праці, пошуку інформації, прагненні зробити знання переконаннями. Психологічні передумови розвитку самостійної роботи студентів полягають у їхніх успіхах у навчанні, позитивному до неї відношенні, зацікавленості й захопленості предметом, розумінні того, що при правильній організації самостійної роботи здобуваються навички й досвід роботи творчої діяльності.

Самостійна робота студентів призначена не тільки для оволодіння кожною дисципліною, але й для формування навичок самостійної роботи взагалі, у навчальній, науковій, професійній діяльності, здатності приймати на себе відповідальність, самостійно вирішити проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід із кризової ситуації.

Відповідно до нової освітньої парадигми незалежно від спеціалізації й характеру роботи будь-який починаючий фахівець повинен мати фундаментальні знання, професійними вміннями й навичками діяльності свого профілю, досвідом творчої й дослідницької діяльності за рішенням нових проблем, досвідом соціально-оцінної діяльності. Два останні складові освітаформуються саме в процесі самостійної роботи студентів.

Самостійна робота завершує завдання всіх інших видів навчальної роботи. Ніякі знання, не підкріплені самостійною діяльністю, не можуть стати справжнім надбанням людини. Крім того, самостійна робота має виховне значення: вона формує самостійність не тільки як сукупність умінь і навичок, але і як чортові характеру, що грає істотну роль у структурі особистості сучасного фахівця вищої кваліфікації.

Самостійна робота повинна систематично контролюватися викладачами. Основою самостійної роботи служить науково-теоретичний курс, комплекс отриманих студентами знань. При розподілі завдань студенти одержують інструкції з їхнього виконання, методичні вказівки, посібники, список необхідної літератури.

Розглянемо основні напрямки організації самостійної роботи. Сформовані освітні форми навчальної діяльності студентів у ВНЗі – лекції, семінарські заняття – обумовлюють форми самостійної роботи й види домашніх завдань. Система контролю також закладає основи для її орієнтації.

На вступній і настановній лекціях студентам рекомендується література й роз'ясняються методи роботи з підручником і першоджерелами, розкривається проблематика теми, логіка оволодіння нею, дається характеристика списку літератури, виділяються розділи для самостійного пророблення. Семінарські завдання повинні бути розраховані на вдосконалювання вмінь пошуку оптимальних варіантів відповідей.

Самостійна робота виконується з використанням опорних учбово-методичних матеріалів, що сприяють коректуванню роботи студентів і вдосконалюванню її якості.

Для підвищення якості самостійної роботи студентів необхідно враховувати її психолого-педагогічні аспекти, при цьому необхідно враховувати, яким образом весь навчальний процес і кожна окрема дисципліна сприяють виробленню професійних і особистісних якостей фахівця. Оскільки самостійна робота – найважливіша форма навчального процесу, варто акцентувати увагу студентів на її безпосередньому впливі на формування таких якостей, як мобільність, уміння прогнозувати ситуацію й активно впливати на неї, самостійність оцінок і т.д., для того, щоб студенти бачили позитивні результати своєї праці й щоб досягнутий ними успіх у навчанні сприяв трансформації опосередкованого інтересу в інтерес безпосередній.

Орієнтуючись на чотири компоненти змісту освіти – знання, уміння вирішувати традиційні завдання, досвід творчої діяльності, досвід емоційно-оцінної діяльності, доцільно для кожної дисципліни зробити дуже ретельний відбір фундаментального ядра знань і спеціальних завдань, виділити в цьому матеріалі коло проблем і завдань для самостійної роботи.

З огляду на технічний профіль вузу, необхідно пам'ятати про те, що специфіка діяльності інженера полягає в тім, що, по-перше, ця діяльність практична й пов'язана з рішенням технічних завдань практики. Крім того, особливістю інженерної діяльності є те, що, вона спрямована на технічні завдання, для рішення яких потрібні наукові знання.

Варто пам'ятати про те, що інженер повинен мати здатність конструювати нові машини й механізми, створювати нові технології, уміти плідно взаємодіяти з людьми інших професій, пов'язаних з ним єдиним виробництвом. Крім того, рівень ефективності його праці залежить від рівня загальної культури. Чим він вище, тим ширше його кругозір і здатність до асоціативного мислення, тим реальней можливість чітко формулювати й вирішувати проблему. Високий рівень культури визначає потенціал знань, які сьогодні не потрібні, але завтра можуть знадобитися фахівцеві в його професійній діяльності.

За своїм характером інженерна діяльність є переважно духовно-творчою в сфері матеріального виробництва, має справу з реально існуючими об'єктами, націлена на перетворення природних факторів у соціально значимі. Мислення інженера по своїй спрямованості протилежно мисленню вченого: якщо в науці думка рухається від пізнаваного предмета до його ідеальної моделі, то в інженерії – від ідеальної моделі технічного пристрою до її матеріального втілення. Тому творчість – сама істотна риса інженерної діяльності, що гранично оптимально при величезному виборі технічних можливостей матеріалізує ту ідеальну модель, що створює у своїй свідомості інженер.

Для правильної організації самостійної роботи самопідготовка має вирішальне значення для розвитку самостійності як однієї із провідних рис особистості фахівця з університетським утворенням і виступає засобом, що забезпечує для студентів:


  • свідоме й міцне засвоєння знань по предметі;

  • оволодіння способами й прийомами самоосвіти;

  • розвиток потреби в самостійному поповненні знань.

Самопідготовка сприяє формуванню високої культури розумової праці, придбанню прийомів і навичок самостійної роботи, умінь розумно витрачати й розподіляти свій час, накопичувати й засвоювати необхідну для успішного навчання й професійного становлення інформацію. Вона розвиває в студентів такі якості, як організованість, дисциплінованість, ініціативність, волю; виробляє розумові вміння й операції (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення й ін.), учить самостійному мисленню, дозволяє сформувати свій власний стиль роботи, що найбільше повно відповідає особистим схильностям і пізнавальним навичкам студента.

Однієї з важливих завдань навчання студентів технології пізнавальної діяльності є формування в них уміння самостійно контролювати й оцінювати результати своєї навчальної роботи й на цій основі управляти процесом оволодіння знаннями. Без уміння здійснювати самоконтроль, без свідомої оцінки своїх дій, без уміння регулювати на цій основі свою діяльність щонайкраще неможливо домогтися всебічного розвитку особистості молодого фахівця. У зв'язку із цим самоконтроль є одним з найцінніших якостей особистості! Перевірка самого себе включає:



  • уміння стежити за собою: за своїм поводженням, мовою, діями й учинками, розуміючи при цьому всю міру відповідальності за них;

  • уміння контролювати ступінь розуміння й ступінь міцності засвоєння знань і вмінь, пізнаваних у навчальному закладі, у колективі, будинку;

  • уміння критично оцінювати результати своєї пізнавальної діяльності, взагалі – своїх дій, учинків, праці (самооцінка).

Самоконтроль учить цінувати свій час, виробляє дисципліну праці (фізичн і розумового), дозволяє вчасно помітити свої помилки, вселяє віру в успішне використання знань і вмінь на практиці. Опановуючи самоконтролем, помнете про зовсім обов'язкову умову: контролюючий, що перевіряє себе повинен знати загальноприйняті норми поводження, щоб порівнювати з ними власні дії й учинки, знати еталони, зразки, по яких і порівнювати свої знання й уміння.

Самоконтроль виробляється й у навчальній практиці. Способи самоконтролю можуть бути наступними:



  • перечитування написаного тексту; порівняння його з текстом навчальної книги;

  • повторне перечитування матеріалу із продумуванням його вроздріб;

  • переказ прочитаного;

  • складання плану, тез, формулювань ключових положень тексту по пам'яті;

  • розповідання з опорою на ілюстрації, опорні положення;

  • участь у взаємоперевірці (аналіз і оцінка усних відповідей, практичних робіт своїх товаришів; додаткові питання до їхніх відповідей; твору-рецензії й т.п.).

Самоконтроль є необхідним елементом навчальної праці, насамперед тому, що він сприяє глибокому й міцному оволодінню знаннями.

Використання самоконтролю в навчальній діяльності дозволяє студентові оцінювати ефективність і раціональність застосовуваних прийомів і методів розумової праці, знаходити в ньому допускаються недочеты, що, і на цій основі проводити необхідну його корекцію.

І звичайно, необхідно відзначити велике виховне значення самоконтролю як оціночно-результативного компонента навчальної діяльності. Оволодіння вміннями самоконтролю привчає студентів до планування навчальної праці, сприяє поглибленню їхньої уваги, пам'яті й виступає як важливий фактор розвитку пізнавальних здатностей.
І. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЛАНУВАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
I. Бюджет часу студента визначається часом, зайнятим роботою з навчального в розкладу й на самостійну роботу. Навчальний план складений таким чином, що на старших курсах часу на самостійну роботу виділяється набагато більше, ніж на молодші. Тому, для того, щоб виконати весь обсяг самостійної роботи, включаючи розширення кругозору, необхідно займатися самостійно не менш 4-6 годин щодня, крім вихідних днів. Починати самостійні заняття треба з перших же днів навчання, тому що пропущені для роботи дні будуть загублені безповоротно, компенсувати їх пізніше посиленими заняттями без зниження якості роботи і її продуктивності неможливо. Перші дні семестру дуже важливі для того, щоб включитися в роботу, установити певний порядок, рівномірний ритм на весь семестр.

Ритмом у роботі можна назвати щоденну роботу в ті самі годинники, при доцільному чергуванні її з перервами для відпочинку. Спочатку, для того, щоб організувати ритмічну роботу, потрібне свідома напруга волі. Як тільки людина втяглася в роботу, примус знімається, виникає звичка, робота стає потребою.

Якщо порядок у роботі, її ритм установлені правильно, студент може багато працювати, не знижуючи своєї продуктивності й не перевантажуючи себе. Правильна зміна одного виду роботи іншим дозволяє відпочивати, не припиняючи роботи.

Таким чином, першочерговим завданням організації самостійної роботи є складання розкладу розпорядку дня, що дасть загальний напрямок у роботі, установить перспективу.

II. Праця, особливо розумовий, вимагає вміння зосередити увагу. Робота без концентрації уваги не тільки малопродуктивна, але й марна. Для того щоб процес розумової праці була головна, приваблююча основна увага, вона повинен бути пов'язаний з інтересом до роботи.

Можна назвати наступні причини відсутності інтересу до того, чим займаєшся: відсутність знань про предмет, неясне подання про його значимість і цінності, непоінформованість. Зацікавленість можна викликати, якщо постаратися довідатися більше про даний предмет, довідатися про практичне вивчення даного матеріалу, заглянути в історію розвитку дисципліни й познайомитися. Інтерес з'явиться, якщо почати вивчати предмет і застосовувати те, що вивчається.

III. Збільшення продуктивності праці складається в економії часу. Зосереджена розумова робота з використанням кожної мінути не тільки більше продуктивна, але й менш стомлює, чим неорганізована праця.

Варто використовувати не тільки малі проміжки часу, що залишаються незаповненими, але й утиль-час, т.е. час очікування, час проїзду.

Продуктивною й швидкою роботою можна збільшити ємність свого часу. Треба поступово, наполегливо й безупинно виховувати в собі здатність заощаджувати час, прискорювати темп листа, читання, орієнтування.

IV. Одним з найважливіших факторів, що впливають на продуктивність розумової праці, є порядок на робочому місці й стан навколишнього оточення, благоприятствующее роботі.

Звичайно, у студентів, що живуть у гуртожитку, зустрінуться труднощі, іноді значні, у створенні бажаних для роботи умов. Однак, якщо прикласти зусилля, можна багато чого зробити для того, щоб забезпечити можливість нормальних занять.

Велика увага на швидке включення в роботу робить сталість місця роботи. Треба намагатися тому проводити заняття завжди в тому самому місці. Звичка до робочого місця грає таку ж роль, як і звичка до певного часу роботи, на яку вказувалося раніше. Дотримання порядку, що рекомендується, сприяє продуктивності розумової праці.

V. Не всяке припинення занять є відпочинок. Дуже продуктивна форма роботи – перемикання на іншу роботу або заняття спортом.

Кожний студент, що бажає зберегти здоров'я й більшу продуктивність розумової праці, повинен займатися спортом.

Робота без відпочинку протягом багатьох годин малопродуктивна й шкідлива для здоров'я. Тривала розумова робота так само, як і тривала фізична робота, дає найкращі результати, якщо встановлено правильний ритм, при якому посилена діяльність чергується з паузами відпочинку.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал