Методичні вказівки до виконання самостійної роботи для студентів напряму підготовки 010104 «Професійна освіта»



Скачати 487.43 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації26.12.2016
Розмір487.43 Kb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2
Луцький національний технічний університет

опис : lntu_logo_20x20_cm new! (1)

Риторика

Методичні вказівки до виконання самостійної роботи

для студентів напряму підготовки 6.010104 «Професійна освіта» денної та заочної форм навчання

Луцьк 2015

УДК 808.5

П49

До друку ________________ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ



(підпис)

Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ ________________ директор бібліотеки.

(підпис)

Затверджено Навчально-методичною радою Луцького НТУ,

протокол № від « » ______ 20 ____ року.

Рекомендовано до видання Навчально-методичною радою факультету КНІТ Луцького НТУ, протокол № від « » 20 ___ року.



________________ Голова навчально-методичної ради факультету КНІТ

(підпис)


Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри комп’ютерних технологій Луцького НТУ, протокол № від « » 20 ____ року.

Укладач: ______________Н. Л. Панасюк, кандидат педагогічних наук, доцент Луцького НТУ

(підпис)

Рецензент: ____________О. Н. Дем’янчук, доктор педагогічних наук, професор Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка

(підпис)

Відповідальний

за випуск: ____________ О.О. Герасимчук, кандидат технічних наук, доцент Луцького НТУ

(підпис)




Риторика [Текст]: методичні вказівки до виконання самостійної роботи для студентів напряму підготовки 6.010104 «Професійна освіта» денної та заочної форм навчання / уклад.

П 49 Н.Л. Панасюк. – Луцьк : Луцький НТУ, 2015. – 32 с.

Видання містить методичні вказівки до виконання самостійної роботи. Призначене для студентів напряму підготовки 6.010104 «Професійна освіта» денної та заочної форм навчання.

© Н. Л. Панасюк, 2015

ЗМІСТ

Анотація....................................................................................................................4



  1. Зміст дисципліни «Риторика»……………………………………………..…5

  2. Перелік самостійних робіт……………………………………………………7

3. Питання для самоконтролю……………………………………………..……30

4. Список використаної літератури……………………………………………31

АНОТАЦІЯ

Сучасні вимоги до професійної підготовки спеціалістів ставлять перед вищою школою нові задачі, однією з яких є формування комунікативної компетентності майбутніх педагогів. Комунікативна компетентність передбачає володіння уміннями професійного спілкування.

Як відомо, специфіка педагогічної діяльності в самому загальному вигляді обумовлена характером головних цілей навчання, а саме:

– озброєння учнів основами знань з відповідної галузі науки (пізнавальна ціль);

– формування у них необхідних умінь на базі отриманих знань (практична ціль);

– виховання й розвиток учнів засобами предмета навчання (дидактичні цілі).

Вказані аспекти професійної підготовки педагога розробляються, в основному, в дидактиці й у методиці. Водночас не повною мірою ураховується ще одна особливість професійної діяльності педагога. Так, досягнення вказаних цілей навчання, успішне вирішення різнобічних навчальних та виховних задач можливе лише у тому випадку, якщо педагог знає специфіку педагогічного спілкування, володіє професійним мовленням, нормами мовленнєвої поведінки, які забезпечують результативність та ефективність його діяльності.

Сфера навчання є сферою «підвищеної мовленнєвої відповідальності», так як слово (мовлення) стає важливим (якщо не основним) інструментом діяльності педагога, головним засобом реалізації дидактичних, методичних, виховних задач.

Проблема навчання професійному мовленню і формування мовленнєвої поведінки може бути успішно вирішена у тому випадку, якщо це навчання засноване на єдиній концепції, на базі цілісного курсу, що адресований студентам вищого навчального закладу. Основою такої концепції повинен стати риторичний підхід, орієнтований на теоретичне осмислення й практику реалізацію оптимальних шляхів оволодіння ефективним, результативним професійним мовлення.
ЗМІСТ

дисципліни “Риторика”
Змістовий модуль I. Риторика як наука і мистецтво
Тема 1. Риторика і держава. Кратологія як система наук про владу. Мистецтво красномовства оратора-політика.

Визначення риторики від давнини до сучасності. Професійна риторика. Місце риторики серед інших наук. Риторика і державне життя. Лідер суспільства як ритор і оратор. Предмет, завдання і структура курсу. Література до курсу. Категорії риторики.


Тема 2. Теоретичні та історичні основи мистецтва красномовства. Презентація авторської Школи риторики “Златоуст”.

Основні етапи зародження й розвитку риторики. Риторика часів античності, Середньовіччя, Відродження і модерну. Неориторика За- ходу. Розвиток риторики в Україні. Риторика і суспільство: роль жи- вого слова у суспільному житті.


Змістовий модуль II. Оратор і аудиторія
Тема 3. Риторика як інтегративна наука публічної переконуючої комунікації.

Своєрідність риторики. Системність риторики. Риторична формула. Сутність і зміст риторичних законів. Етапи риторичної діяльності. Структура діяльності оратора.


Тема 4. Риторична етика.

Двоїсте ставлення до мовлення і риторики. Риторична етика від античності до сучасності. Маніпулятивна риторика. Етичні джерела народного золотослова. Красномовство слов’ян. Українська неориторика любові на духовно-моральних засадах християнської етики. Похвальне красномовство. Образ ритора та особистість мовця.


Змістовий модуль III. Архітектоніка промови
Тема 5. Інвенція — мистецтво задуму промови, пошук і знаходження конструктивних ідей.

Логіко-мисленнєва культура оратора-лідера суспільства. Типи підготовки до промови, переваги і недоліки кожного з них. Концептуальний закон. Процес і способи розробки концепції. Закон моделювання аудиторії. Прогнозування соціально-психологічних ознак. Стратегічний закон. Системна побудова оратором стратегії впливу на аудиторію. Тактичний закон. Психологічні аспекти впливу. Цільова установка оратора. Завдання та надзавдання.



Тема 6. Диспозиція (архітектоніка) промови.

Архітектоніка промови: вступ, нарація (викладення), розроблен- ня (аргументація), контраргументація, закінчення. Варіанти, схеми. Цілі промови. Вступ: види та функції. Викладення: моделі та методи. Аргументація: структура та види. Логічна культура оратора. Логічні помилки. Закінчення: типи його побудови. Активізація мисленнєвої, почуттєво-емоційної, комунікативної діяльності аудиторії.


Змістовий модуль IV. Ораторами стають!
Тема 7. Елокуція — мистецтво вербального оформлення промови. Культура мовлення в умовах білінгвізму. Гендер і мова (лінгвістична гендерологія.)

Алхімія та магія живого слова. Поняття каріокінезу як магії слова. Мовленнєвий закон. Прямі і непрямі способи мовленнєвого впливу. Логіка і паралогіка. Риторика і психологія. Фігуративна практика. Фігури. Тропи. Теорії метафори. Комунікативні якості ораторського мовлення. Культура мовлення в умовах білінгвізму. Робота над готовим текстом. Репетиція промови. Телериторика, телеімідж. Моделі сучасної телерадіориторики. Феномен інтерактивного спілкування. Співвідношення виступу та імпровізації. Перспективи використання риторики Добра як арттерапії. Лінгвістична гендерологія.


Тема 8. Меморія та акція. Меморія: загальна характеристика.

Акція, контакт, ораторський шок. Полемічна майстерність оратора. Закон ефективної комунікації. Невербальна комунікація. Системно-аналітичний закон. Самоаналіз. Планування і прогнозування ораторської діяльності.


Змістовий модуль V. Прикладна риторика
Тема 9. Професійне красномовство.

Держава і спілкування (Платон). Форми держави. Цілі і завдання професійної риторики. Політичний і громадський діяч як оратор. Образ ритора-політика. Жанри красномовства. Культура мислення і мовлення оратора-професіонала, оратора-політика. Імідж оратора-професіонала та індивідуальний риторичний стиль. Харизма оратора.


Тема 10. Основи полемічного мистецтва.

Сутність полеміки та різновиди. Мистецтво полеміки. Етика та етикет. Культура полеміки. Прийоми, методи: шляхи визначення полеміки. Заборонені прийоми. Живе слово в ефірі. Аудіо-і відеодискурс із риторичним коментарем.



ПЕРЕЛІК САМОСТІЙНИХ РОБІТ


  1. Самостійна робота до змістового модуля І. Риторика як наука і мистецтво

Інструктаж

1. Ознайомтесь із текстом “Друга промова проти Філіппа” Демосфена. Зробіть риторичний аналіз промови за схемою:


Схема риторичного аналізу промови

1. Знаковість для нації, держави, культури, суспільства постаті промовця. Як на нього реагувало суспільство?

2. Соціально-політичні, суспільно-культурні, історико-національні елементи змісту: ідеологеми, міфологеми, події, факти, оцінки, контрасти, антитези. .

3. Як оратор сформував тему, мету, представив предмет?

4. Яка композиція (вступ, основна, заключна частини) тексту і як вона спрямована на досягнення мети?

5. Монолог, діалог, полілог. Інтертекстуальність.

6. Логічність, послідовність і доцільність побудови промови.

7. Як сформульовано тези, наскільки вдало вибрано тип аргументації та види доказів?

8. Образна система тексту. Домінанти і ключові слова.

9. Характеристика засобів милозвучності: евфонічні чергування голосних і приголосних; вимовна легкість (повноголосся, подовження, спрощення).



10. Засоби активізації уваги слухачів.

ДЕМОСФЕН

ДРУГА ПРОМОВА ПРОТИ ФІЛІППА

Для розуміння промови, яку ми наводимо нижче, слід мати на увазі такі обставини: Філіпп намагався поширити свій вплив у Пелопоннесі. Підтримуючи мессенців, аркадян і аргосців, він вимагав їх незалежності від Спарти. У 44 р. він надав цим пелопоннесцям допомогу грішми і військом. Афіни відрядили до них посольство, щоб викрити плани македонського царя. В цьому посольстві активну роль відіграв Демосфен. Зі свого боку, агенти Філіппа сіяли недовір’я до політики Афін. Тоді, мессенці і аргосці відрядили сюди посольство, щоб з’ясувати справжні наміри цього полісу. В той же час сюди з’явилось і посольство від Філіппа. На Народних зборах було поставлене питання про відповіді послам. В обговоренні виступив і Демосфен із своєю “Другою промовою проти Філіппа”. Доводячи, що інтриги Філіппа загрожують безпеці Ат- тіки, в якій цар вбачав свого головного ворога, оратор застерігає своїх співвітчизників проти підступної тактики македонського володаря. (1). Афіняни! Кожного разу, коли мова йде про дії Філіппа й порушення ним мирного договору, завжди я бачу одне й те саме: промови на захист наших інтересів здаються доречними й щирими, закиди проти Філіппа, як видно, обґрунтовані, але насправді нічого з необхідних заходів нітрохи не виконується, навіть настільки, щоб варто було слухати ці промови. (2). Дізнався він, очевидно, і чув про те, що ваші предки, хоч і мали змогу верховодити над усіма іншими греками при умові, якщо самі підкоряться персидському цареві, не тільки відхилили таку пропозицію, коли до них прибув як посол Александр, предок сьогоднішніх македонських царів, але навіть воліли покинути країну й перетерпіти будь-які злигодні, потім вони здійснили подвиги, які завжди всі греки хочуть прославляти, але ніхто досі не зумів належно про них розповісти, тому і я не буду про них говорити, а перейду до порядку денного, — це буде справедливо (подвиги їх занадто великі, щоб хтось міг їх належним чином описати словами), а предки фіванців і аргосців — одні прямо брали участь у поході персів проти нас, а другі не чинили їм опору. (12). Таким чином Філіпп знав, що одні й другі задовольняться особистою користю, а не будуть мати на увазі загальне добро усіх греків. Ну, ось він так і розраховував, що коли вам дасть перевагу, то вибере друзів на засадах законності; якщо ж зв’яжеться з тими, то в них знайде помічників для своєї загарбницької ненажерливості. Ось чому він більше цінує їх, ніж вас. Адже більше трієр, звичайно, ніж у нас, він у них не бачить. Справа не в тому, щоб він, знайшовши якусь сухопутну державу, відмовився з уваги на це від приморської країни і торгових портів, і не в тому, щоб він не пам’ятав промов і обіцянок, завдяки яким домігся укладення миру. 1. “Знаю все це, — скаже хтось, — але, клянусь Зевсом, не з загарбницьких мотивів і не з тих, які я йому закидаю, зробив це тоді Філіпп, а тому, що претензії фіванські були справедливіші, ніж наші”. Проте виправдовуватись цією обставиною він зараз не може. Справді, як людина, яка тепер вимагає від лакедемонян надання незалежності Мессенії, він може виправдати свої дії посиланнями на справедливість, після того як сам колись передав міста Орхомен і Коронею під владу фіванців. (14). “Але ж ні, він, клянусь Зевсом, був змушений це зробити (це одне залишається на виправдання) і погодився на це всупереч влас- ному переконанню, опинившись, з одного боку, між фесальською кіннотою і, з другого боку, між фіванськими гоплітами”. Прекрасно! Ось чому він, як кажуть, і думає поводитись з фіванцями обережно, а деякі людці, розгулюючи по місту, пускають у хід плітки, начебто 11 він збирається перетворити Елатею в фортецю. (1). Він думає і ще буде думати, як гадаю, а одночасно не бариться подавати мессенцям і аргосцям допомогу проти лакедемонян; він посилає їм наємників, відправляє гроші, і його самого чекають там з великим військом. То що ж: якщо він хоче знищити нинішніх ворогів Фів, тобто лакедемонян, так він буде рятувати фокейців, яких сам раніше погубив? (1). Хто в це може повірити? Навіть якщо припустимо, що Філіпп зробив це колись з необхідності і проти власної волі або тепер справді порвав стосунки з фіванцями, я особисто не уявляю собі, щоб він так вперто виступав проти їх ворогів. Його теперішня поведінка вказує на те, що він і тоді діяв з власної волі та й тепер, якщо тверезо дивитись на справу, все промовляє за те, що його діяльність цілком і повністю скерована проти нашої держави. (17). Таку політику веде він якоюсь мірою з необхідності. Справді, подумайте. Він хоче панувати, а противників цього він бачить тільки в одних вас. Беззаконня проти нас він допускається віддавна і сам це чудово розуміє. Захопивши колишні наші володіння, він забезпечує собі панування над усім іншим. Він усвідомлює, що, якби він випустив з рук Амфіполь і Потідею, то під ним горіла б земля на його батьківщині. (18). Таким чином він знає і те й друге: і те, що він має ворожі наміри супроти нас, і те, що ви це помічаєте. Але, оскільки він вважає вас за людей, не позбавлених глузду, то він насторожився, чекаючи, що ви при будь-якій нагоді завдасте йому удару, якщо він вас не випередить. (19). Ось чому він став обережним, причаївся, підбурює декого проти нашої держави — саме фіванців і деякі пелопоннеські міста, які ведуть таку саму політику, і він свідомий, що заради загарбницьких зазіхань вони будуть крізь пальці дивитись на все, що робиться довкола і при своїй обмеженості нездатні передбачити дальших наслідків. Але для людей, які мають хоч трохи глузду в голові, наочними прикладами можуть послужити ті випадки, про які я мав нагоду розповісти мессенцям і аргосцям, а, можливо, краще буде викласти їх і вам. (2). Погоджувались вони з моїми словами, вислухали промови багатьох інших послів у моїй присутності та й пізніше, вже без мене, але, як видно, вони не відмовляються ні від дружби з Філіппом, ні від його обіцянок. (27). У цьому немає нічого дивного, що мессенці і ще дехто з пелопоннесців будуть діяти всупереч здоровому глузду, хоч бачать, що для них інше краще, але ви — люди, які самі розбираєтесь у становищі і від нас, ораторів, чуєте про хитрощі та спроби оточити вас, 12 самі не отямитесь, як опинитесь у безвихідному становищі внаслідок бездіяльності і зволікання. Так безтурботність і задоволення сьогодні виявляються сильнішими, ніж користь, яку можна мати будь-коли в майбутньому. (28). Отже, ви обміркуєте пізніше питання дальшого напряму вашої політики, якщо будете розсудливі. Поки що я пропоную текст відповіді Філіппу. Звичайно, личило б, афіняни, запросити сюди тих, які прийшли до нас з обіцянками, під впливом яких ви склали умови миру. (29). Адже я сам ніколи в світі не взяв би участі в посольстві, ні ви, я впевнений, не припинили б воєнних дій, якби ви чекали такої подяки від Філіппа за укладення миру. Але тогочасні слова Філіппа далекі були від того, що тепер робиться. Слід було б, крім того, запросити сюди ще й інших. Кого ж? Саме тих промовців, які виступали проти мене, коли я вже після укладення миру, повернувшись відряджений вдруге з метою закріпити мирний договір присягою, помітив, що нашу державу морочать та й попереджав, застерігав, доводив, що ніяк не можна дати Філіппові на поталу Піли і фокейців. (10). Тоді ці люди заявляли, що я п’ю тільки воду і тому, природно, став похмурий і лютий, а Філіпп, як тільки прийде сюди, здійснить усі наші бажання, зміцнить Феспії і Платеї, приборкає пиху фіванців, перекопає власними коштами Херсонес, а Евбею і Ороп віддасть вам за Амфіполь. Ви, очевидно, пам’ятаєте всі ці промови, виголошені з цієї трибуни, хоч ви забуваєте провини своїх кривдників. (1). Найбільша ганьба полягає в тому, що ви, ошукані надіями, поширили умови миру навіть на майбутні покоління. До такої міри ви дали себе ошукати. Навіщо я про це згадую тепер і чому вимагаю, щоб їх викликати? Клянусь богами, я скажу вам щиро всю правду і нічого не приховаю. (2). Не для того, щоб, завівши суперечку, самому говорити з ними перед вами на рівних правах, не для того, щоб тим, які виступали проти мене з самого початку, дати знову нагоду одержати хабара від Філіппа, не для того, щоб займатися пустими балачками. (1). Небезпека, як бачу, дедалі зростає; я хотів би помилитись, але боюся, що вона вже занадто близько. Прийде така хвилина, коли ви не зможете байдуже дивитись на події і не будете слухати про навислу небезпеку ні від мене, ні від когось іншого, але самі побачите і ясно зрозумієте, що так насправді стоїть справа. А тоді вас охопив гнів і лють. (4). Я боюсь тільки, щоб посли не змовчали в тих справах, за які одержали хабарі і щоб ви звернули свій гнів проти тих людей, які намагатимуться виправити справи, яким вони спричинили шкоду. Взагалі я помічаю, що люди часто спрямовують свою лють не на винних, а на того, хто потрапляє їм під руку. (8). Тим-то поки небезпечне становище тільки складається і назріває, поки ми можемо обмінюватись думками, я хочу кожному з вас пригадати (хоч ви самі про це добре знаєте), хто намовив вас залишити без захисту Фокіду і Піли. Заволодівши ними, Філіпп став господарем дороги, яка веде до Аттіки і Пелопоннесу, і через те примусив нас замислитись тепер не над темою справедливості, а над становищем в самій країні і над війною, яка загрожує Аттіці. Ця війна, звичайно, кожному принесе чимало горя, коли Філіпп з’явиться тут, але зародилась вона саме в той день — день підписання миру. (9). Справді, якби вас тоді не ошукали, держава не була б у халепі. Адже Філіпп, зрозуміла річ, не міг би ні ввійти до Аттіки на кораблях — раніше треба було б перемогти нас на морі — ні ввести військо через Піли і Фокіду, але йому довелося б або виконати умови миру і сидіти тихо, дотримуючись мирного договору, або опинитися перед загрозою війни так само важкої, як та, яка викликала в нього бажання миру. (7). Так ось тепер я досить сказав, щоб пригадати вам те, що було. Хай боги не допустять того, щоб ми все це відчули на власній шкурі. Нікому, навіть тим, хто заслужив би загибелі, я особисто не бажав би розплатитись карою, яка була б пов’язана з небезпекою і шкодою для всіх.


  1. Опрацюйте рекомендовану літературу з риторики і дайте відповіді на запитання в тестах.

Тест 1

1. Хто із знаменитих ораторів Стародавньої Греції мав мовленнєві вади, але завдяки наполегливій праці досяг великого успіху?

а) Аристотель;

б) Цицерон;

в) Демосфен.

2. Хто перший представив давнім грекам риторику як науку та мистецтво?

а) Платон;

б) Аристотель;

в) Сократ.



3. Хто був майстром закличних промов?

а) Ісократ;

б) Тіртей;

в) Тісій.



4. Духовно-виховне і філософське вчення у Греції V–IV ст. до н. е., що базувалась на суб’єктивізмі і запереченні об’єктивної істини, — це:

а) еристика;

б) діалектика;

в) софістика.

5. Збірник “загальних місць” — хрестоматію готових прикладів для вивчення, щоб вставляти їх у виголошувану промову, написав:

а) Корак(с);

б) Тісій;

в) Крітій.

6. Кому приписує антична традиція винайдення таких словесних фігур: антитези, рівночленності, співзвучності закінчень:

а) Горгію;

б) Протагору;

в) Продіку.

7. Поняття “думка більшості” виникає у вченні і школі:

а) Тісія;

б) Горгія;

в) Ісократа.

8. Хто встановив вид промови, який виходить із особливої попередньої домовленості — разом і незалежно шукати істину; критерієм успіху якої є не перемога одного із мовців, котра може бути власне корисною, а знаходження істини про природу предмета:

а) Сократ;

б) Платон;

в) Ісократ.

9. Кому з античних ораторів належить розробка діалектичного методу “запитання — відповідь”, необхідного для встановлення об’єктивної істини?

а) Платону;

б) Сократу;

в) Ісократу.

10. Основними передумовами розвитку ораторського мистецтва у Стародавній Греції були? (продовжіть речення).

11. Аристотель розрізняв аудиторію:

а) за віком, достатком, емоційним станом;

б) за зосередженістю, однорідністю, підготовленістю;

в) за розміром, віком, професійною спрямованістю.

12. Категорії риторики Аристотеля побудовані, виходячи з позиції:

а) слухача;

б) оратора;

в) слухача і оратора.

13. Корені насолоди красномовства, на думку Аристотеля:

а) у чуттєвому задоволенні, які отримують слухачі від словесної гри оратора;

б) у задоволенні пізнавальних та інтелектуальних потреб слухачів.

14. Хто з ораторів Стародавнього Риму виступав за практичну освіту на форумі, де оратор-початківець прислуховувався до промов сучасників, вчився сам і не переставав вчитися все життя?

а) Цицерон;

б) Аристотель;

в) Квінтіліан.

15. Для кого з ораторів Стародавнього Риму саме риторична школа має стояти у центрі всієї освітньої системи, а після її закінчення юнаки-учні повинні переходити зі школи на форум?

а) Цицерона;

б) Квінтіліана;

в) Платона.

16. Хто написав трактат “Ораторські настанови” у 12 книгах?

а) Ісократ;

б) Платон;

в) Квінтіліан.



Тест 2

1. У риториці Київської Русі виокремлюють два основних види:

а) філософський та історичний;

б) повчальний та урочистий;

в) панегіричний і монологічний;

г) академічний і політичний.

2. Першим видатним християнським проповідником Київської Русі був:

а) Іоанн Златоуст;

б) Іларіон;

в) Кирило Туровський;

г) Іван Вишенський.

3. “Слово про Закон і Благодать” написав:

а) Іларіон; б) Кирило Туровський;

в) Г. Сковорода;

г) Лазар Баранович.

4. “Слово в новий тиждень після Пасхи” написав:

а) Інокентій Гізель;

б) Стефан Яворський;

в) Кирило Туровський;

г) Іван Вишенський.

5. Автором полемічних послань був:

а) Григорій Сковорода;

б) Володимир Мономах;

в) Анатолій Радивиловський;

г) Іван Вишенський.

6. Викладачами риторики в Києво-Могилянській академії були:

а) Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Лазар Баранович;

б) Григорій Сковорода, Іван Вишенський, Дмитро Ростовський;

в) Володимир Мономах, Іларіон, Кирило Туровський.

7. Підручник з риторики “Риторична рука” написав:

а) Стефан Яворський;

б) Феофан Прокопович;

в) Антоній Радивиловський.

8. Збірку проповідей “Ключ розуміння” з теоретичною частиною “Наука, або Спосіб складання проповідей” підготував:

а) Стефан Яворський;

б) Лазар Баранович;

в) Іоаникій Галятовський;

г) Інокентій Гізель.

9. Рукопис “Оратор могилянський” написав:

а) Йосиф Кононович-Горбацький;

б) Феофан Прокопович;

в) Інокентій Гізель.




  1. Питання для самоконтролю.

• Чому красномовство виникає, формується і набуває найвищого розвитку саме у Стародавній Греції?

• Чому саме софістика стає річищем давньогрецького красномовства?

• Хто такі логографи? Назвіть найбільш відомих логографів та охарактеризуйте їх доробки.

• Які засоби впливу на слухача розробив Горгій?

• Які інновації ввів Ісократ у своїй риторичній школі?

• Чому Платон боровся проти софістики і риторики, як проти недостойних занять, і виводив їх представників як негативних персонажів своїх діалогів, не завжди зумівши спростувати їхню зброєю критики?

• Значення сократівського методу і діалогів Платона.

• Внесок Аристотеля в розробку наукових основ красномовства в трактаті “Риторика” і “Поетика”.

• Чи дійсно Аристотель створив своє логічне вчення для того, щоб дати чесним громадянам зброю проти софістів?

• Особливості римського красномовства.

• Внесок у розробку теорії та практики риторики трактатів і промов М. Т. Цицерона.

• У чому значення і який вплив на розвиток європейської риторики здійснив компендіум М. Ф. Квінтіліана?

• Чому риторика була основою освіти і найважливішим компонентом культури античного світу?

• Що означає латинський вираз “rhetor roxolanum” і про який статус українського красномовства в європейському масштабі він свідчить?

• Що зробили для української риторики І. Галятовський, Ф. Прокопович? Назвіть основні положення їхніх риторичних теорій та твори, в яких ці положення було викладено.
3. Укладіть словник основних риторичних термінів з риторики до першого модуля.
2. Самостійна робота до змістового модуля II. Оратор і аудиторія.
Інструктаж


  1. Ознайомтесь із рекомендаціями Ф. Прокоповича про складання похвальних (епідейктичних) промов. На їх основі підготуйте власну промову на одну із запропонованих тем: 1) Промова з нагоди Дня народження; 2) Весільна промова; ) Промова при врученні подарунків; 4) Промова-подяка; ) Промова-привітання; ) Промова-прощання; 7) Промова-похвала.


Рекомендації Ф. Прокоповича

щодо складання епідейктичних промов
Похвала особам. Основні джерела винайдення думки в похвальних промовах на честь осіб, на думку Феофана Прокоповича, такі:

• природа людини, яка охоплює тіло й душу, причому перевага надається чеснотам душі (снага розуму, пам’ять, міркування, знання);

• доля особи — включає в себе достойність роду, знаменитість і славу предків, могутність, багатство, силу, почесті, споріднення й дружбу з визначними мужами, начальниками;

• навчання — показує рівень знань особи: де, як, у кого виховувалась особа, кого мала наставниками, де була проведена юність, якими науками і мистецтвами займалась особа; яких мала друзів, яких суперників; чи перевершувала їх талантами, похвалами, пильністю; вчинки, дії особи;

у похвальних промовах на честь народів слід описати і пояснити такі моменти: стародавність, славу військових подвигів, приклади визначних людей, закони, здібності, перемоги, тривале панування тощо.

Промова з певної нагоди. Промова з нагоди дня народження. При підготовці промови з певної нагоди рекомендується дотримуватися такого:

• промова починається з висловлення радості (наприклад: Особливо святкувати і з найбільшою радістю ми повинні зустрічати день, якого народився той, кого ми любимо, шануємо, поважаємо);

• далі наводиться певна аргументація:

• ти сам чи держава тішиться з нагоди чийогось народження;

• додати мотив: що з цього народження повинна очікувати сім’я або держава (докази будуються на здогадах сильніших чи слабкіших);

• сильніші докази передбачають згадку про особливості батька, матері (наприклад, у добрих народжуються добрі); перехід до похвали батьків, виокремлення їх високих моральних чеснот (як-от: розважливість, справедливість, поміркованість, щедрість);

• підсилення аналогіями, прикладами або викладом причини, чому син зазвичай відтворює подібність як батькового тіла, так і душі;

• важливим є відчуття міри в аргументації;

• завершувати промову варто поривом радості і додати побажання, щоб Бог усе те, на що сподіваємось, довів до щасливого 19 кінця (Радію, неначе б це був мій власний день народження, і бажаю, щоб він повторювався протягом якнайдовшого часу і щоб наступного року був ще щасливішим...).

Весільна промова. При складанні весільної промови варто дотримуватися таких правил:

• вступ повинен бути дуже святковим і прокладати шлях до вираження особистої, приватної та публічної радості; • далі наводиться система доказів: по-перше, Бог є засновником подружжя, як свідчить Святе Письмо (Буття, 2 [24], Матвія, 19 []); по-друге, людина від природи більш подружня, ніж суспільна істота (Аристотель); по-третє, з подружжя зароджується родова дружба; по-четверте, тільки за допомогою подружжя може зберігатися і розвиватися рід людський тощо;

• виклавши загальні положення, необхідно перейти до окремих питань;

• на закінченні треба повторити всі згадані мотиви, збудити почуття надії на добро, яке дасть це подружжя як батьківщині, так і сім’ї; побажати від себе усякого добра, плідності крові, взаємної любові, збільшення слави, доброзичливості долі, родючості поля, достатку засобів, щасливого завершення всяких справ тощо;

• варто врахувати, що все це можна охопити тільки в довгій промові, а в малій — можна висловити дещо зі сказаного або навіть все, але стисло і коротко. Привітання гостей. Вітаючи гостей, оратор повинен врахувати такі поради і рекомендації:

• вступ має бути коротким, у ньому висловлюється громадська або приватна радість;

• висловлюється радість з приводу прибуття того, кого чекали з великим бажанням; вихваляється чутка, яка не обманула, а принесла правду і втішила дуже приємною звісткою; або говоримо, що велике хвилювання перешкоджає висловити ту радість, яку відчуваємо; в душі завжди йдемо за ним і, куди б він не від’їхав, супроводжуємо любов’ю, а душа більше там, де любить, ніж там, де одухотворює;

• стверджується наше прагнення, з яким ми очікували на його прихід і радість, яку ми відчуваємо у його присутності (враховуємо його заслуги, похвали, чесноти, власну любов до гостя (кого любимо, того завжди бажаємо мати за присутнього, і доводимо, чому любимо);

• оздобу і підсилення такої промови шукаємо в порівняннях і прикладах;

• закінчується привітання словами про те, що ми віддаємо і присвячуємо йому свої думки, серце, душу і т. п., а також побажанням довгого життя, доброго самопочуття, щастя тощо.



Промова при прощанні. У ситуації прощання можна чинити так:

• на початку промови коротко висловлюється свій біль з приводу розлуки з тим, з ким жив довго або мало (мовляв, що приємно було жити з другом або добродієм, дуже важко перенести розлуку; якщо було б дозволено і він міг би не від’їжджати, то нічого не могло б бути за це милішим; розставання з другом так на тебе вплинуло, що здається, ніби залишаєш половину самого себе і т. п.);

• замість підсилення варто сказати, що зустріч була приємною (зважаючи на приязнь, близькість), корисною (з огляду на науку, за допомогою якої маємо можливість з кожним днем ставати кращим), необхідною (бо отримано тверді поради у сумнівних справах) і т. п.;

• насамкінець рекомендується просити друга не забувати про тебе, висловлюється обіцянка, що і сам ніколи не забудеш цієї зустрічі, озвучуються сподівання на швидку зустріч із тим, з ким нині розлучаєшся з таким болем. Євхаристична промова (складання подяк). Щоб риторично грамотно скласти подяку, необхідно:

• сказати про свою вдячність, підкресливши, що жодна промова не може зрівнятися з таким добродійством;

• скромно підкреслити, що не бачиш своїх заслуг щодо добродія;

• висловити сумнів, чи зумієш належними словами висловити вдячність;

• ти сам спершу хотів вислужитися перед добродієм, але тебе випередила його ласка;

• прикрасити свою промову необхідно крилатими висловами, дотепами, жартами;

• для аргументації вдячності необхідно обдумати, яку чесноту варто відзначити у такому добродійстві: у вибаченні — добродушність, у матеріальній допомозі — щедрість, у побудові храмів — великодушність і набожність, у наданні допомоги — готовність допомогти нещасним;

• розглядаючи добродійство, слід поширити його в описі обставин: хто, кому, що, коли дав, де, в яку пору дня, при якій кількості глядачів і як;

• у заключній частині рекомендується висловити подяку, заохотити і просити добродія, аби не змінив свого ставлення до тебе і надалі зігрівав своєю ласкою, а також пообіцяти свої послуги в майбутньому, щоб добродій не пошкодував за своє добродійство.



Промова при врученні подарунків. Коли вручають подарунок із нагоди весілля, ювілею, святкових днів тощо, то:

• про нього не треба згадувати ані словечком, а після закінчення вітальної промови вручити подарунок без слів;

• якщо все ж існує необхідність дещо сказати, то промову можна побудувати так: • спочатку висловити свою любов, коротко згадати вчинені тобі добродійства тим, кому даруєш, і заявити, що подарунок такий незначний, що не дорівнює ні твоїй любові, ні його заслугам;

• опісля необхідно, ніби у виправдання, зазначити, що дарунок є виявом доброї волі, і ним ти хотів показати не щедрість, а виявити прихильність;

• наприкінці необхідно попросити, щоб подарунок прийняли і закцентували увагу не на його ціні, а на його значенні.

Похоронна промова. Суть промови — якомога красномовніше похвалити померлого, не залишаючи жодного слова для недоліків, які могли б знеславити його минуле життя. Алгоритм побудови промови такий:

• у вступі оплакується біль, висловлюється жаль, якого зазнала держава, церква з причини смерті такого мужа: загинув оплот Батьківщини, трибун публічних зборів, опора правди, притулок нещасних, приклад чеснот, стовп церкви і т. п.; стиль вступу має передавати величезний біль (повільність, переливання болю), можна використовувати величаві фігури (апострофи [звертання до мертвого як до живого. — Авт.], вигуки), але без крику;

• в основній частині необхідно перейти до похвал мужа, його заслуг перед державою, варто підкреслити, що він заслужив на безсмертя; скласти хвалу життю мужа за окремими періодами, або за певними чеснотами. Насамкінець варто знову згадати про біль, знайти втішні слова для близьких (наприклад, не слід впадати в розпач, бо досить славно жив цей муж, залишив їм велику честь, Бог покликав його для нагород тощо); у побажаннях необхідно молити Бога, щоб прийняв його у лоно свого милосердя, щоб послав Батьківщині, церкві побільше таких особистостей.


  1. Укладіть словник основних риторичних термінів з риторики до модуля ІІ.


3. Питання для самоконтролю.

• У чому сутність біблійної концепції слова? Чому слову відводиться така важлива роль?

• Які прийоми властиві біблійному ораторові?

• Що таке гомілетика, гомілія, гомілет?

• Різновиди проповіді.

• Охарактеризуйте основні гомілетичні властивості слова як гармонізуючі соціальні потенції риторики любові.

• Етичні джерела народного золотослова України.

• Основні етапи риторичної діяльності.

• Зміст риторичної формули.


  1. Самостійна робота до змістового модуля IIІ. Архітектоніка промови.



2. Підготуйте і виголосіть невелику (до 3 хв) інформаційну промову (наприклад: звіт, повідомлення про результати роботи, політичний реферат, виступ на радіо, телебаченні).


Рекомендації

Мета інформаційної промови — не лише збудити допитливість, а й дати нове уявлення про предмет. Вона може бути розповіддю, описом, поясненням. Інформаційна промова повинна:

• викликати допитливість;

• задовольняти запити слухачів;

• бути актуальною;

• вирізнятися послідовністю у викладенні матеріалу, чіткою аргументацію і доказовістю.





  1. Підготуйте і виголосіть невелику (до 3 хв) переконуючу промову.

Рекомендації

Мета переконуючої промови — довести логічним доведенням або заперечити яке-небудь положення, твердження. Предмет промови — запитання факту (що є правда, а що ні) або питання поведінки (що треба робити, а що ні) та ін.

Важливо:

• вибирати дійсно спірне питання;

• вибирати змістовну тему;

• вибирати питання, які можна вирішити.




  1. Опрацюйте рекомендовану літературу з риторики і дайте відповіді на запитання в тестах.

Тест 1

1. На першому етапі оратор вивчає такі соціально-демографічні ознаки аудиторії: (назвати)...

2. На першому етапі оратор займається:

а) класифікацією соціально-демографічних ознак;

б) узагальненням соціально-демографічних ознак;

в) фіксацією та аналізом соціально-демографічних ознак.

3. Другий етап дослідження аудиторії спрямований на вивчення:

а) соціально-демографічних ознак;

б) індивідуально-особистісних ознак;

в) соціально-психологічних ознак.

4. Другий етап вивчення аудиторії спрямований на дослідження:

а) внутрішнього світу кожного із слухачів;

б) обсягу аудиторії;

в) поведінки кількох слухачів одночасно.

5. До соціально-психологічних ознак відносять:

а) національність, прагнення до відокремлення, відсутність власної культури;

б) стать, вік, національність, релігійність;

в) мотиви поведінки, потреби, ставлення до змісту промови і оратора, рівень розуміння.

6. Морально-дисциплінарний мотив — це:

а) фактор, зумовлений на цікавості, але не підкріплений волею;

б) примусовий фактор, не підкріплений бажанням;

в) фактор, зумовлений бажанням і волею.

7. Емоційно-естетичний мотив — це:

а) фактор, зумовлений бажанням і волею слухача;

в) фактор, заснований на цікавості, але не підкріплений волею;

в) примусовий фактор.

8. Інтелектуально-пізнавальний мотив — це:

а) фактор, зумовлений бажанням і підкріплений волею;

б) фактор, зумовлений на цікавості, але не підкріплений волею;

в) примусовий фактор, не підкріплений волею.

9. Потреби визначають вибір слухача:

а) навіщо це мені?

б) що це дає ораторові?

в) що це дає всій аудиторії?

10. Усвідомлена потреба буває:

а) відкрита, прихована, угодовська;

б) байдужа, конфліктна, загальна;

в) особистісна, професійна, громадська.

11. Індивідуально-особистісні ознаки — це:

а) вивчення поведінки кількох суб’єктів;

б) вивчення внутрішнього світу кожного із слухачів;

в) вивчення складу сім’ї і професійних інтересів всіх слухачів.

12. Не розуміє іронії і підтексту, цінує сюжетність викладення і вміння оратора “малювати словом”, у мовленнєвому спілкуванні потребує похвали:

а) молодіжна аудиторія;

б) дитяча аудиторія;

в) доросла аудиторія.

13. Дуже цінує особисту, нехай навіть суб’єктивну думку ритора, все нове і оригінальне. Потребує постійно підтримувати нитку викладу, стежити за послабленням уваги:

а) молодіжна аудиторія;

б) дитяча аудиторія;

в) доросла аудиторія.

14. Варто говорити в повільному темпі, приділяти значну увагу прикладам, необхідно використовувати посилання на авторитети, на відомі історичні факти; у промові має неодноразово повторюватися головна думка; ритор відкрито керує переходом слухачів від одного положення до іншого, перекидаючи між ними міцні містки:

а) у добре підготовленій аудиторії;

б) недостатньо підготовленій аудиторії.

15. Можливий безпосередній діалог:

а) у малій аудиторії;

б) середній аудиторії;

в) великій аудиторії.

16. У великих аудиторіях можливе:

а) діалогічне мовлення;

б) складна аргументація;

в) у простій образній формі повідомлення того, що слухачам добре відоме і стосовно чого вони готові висловити спільну думку схвальними або несхвальними вигуками (скандуванням).

Тест 2

1. Вступ промови — це:

а) частина промови, в якій коротко викладаються певні зауваження щодо змісту і мети промови;

б) частина промови, в якій оратор веде слухачів до розуміння основної ідеї промови;

в) частина промови, в якій оратор подає фактичний матеріал.

2. Головна мета вступу:

а) висловити радість;

б) відрекомендуватись;

в) привернути увагу слухачів до себе і предмета промови.

3. У вступі:

а) встановлюється довіра між оратором і аудиторією;

б) застосовуються різноманітні докази правильності положень;

в) детально розповідається про події, зустрічі.

4. Основне призначення зачину — це:

а) швидке встановлення контакту зі слухачами;

б) показ як певна проблема, подія, факт, явище виглядатиме у перспективі; в) підбиття підсумків і остаточне формулювання висновків.

5. Конкретна цільова установка — це:

а) чіткий показ слухачам, що оратор збирається говорити;

б) визначення, з якою метою оратор виголошує промову, яку реакцію він хоче викликати у слухачів;

в) визначення ораторських чеснот, на які необхідно буде промовцеві звернути увагу (виявляти).

6. З точки зору категорії пафосу вступ має бути:

а) дуже енергійним;

б) помірно емоційним;

в) неемоційним.

7. Стиль вступу інформаційної промови має бути:

а) простим;

б) високим;

в) низьким.

8. У вступі свої ораторські чесноти промовець:

а) не виявляє;

б) виявляє;

в) говорить про них.

9. У вступі оратор повинен:

а) закликати до дії;

б) зіставити події, явища, факти;

в) цікаву інформацію пов’язати з основним положенням теми.

10. Назвіть, якими етикетними формулами може розпочинатися вступ...

11. Назвіть 10 видів зачинів...

12. Сформулюйте конкретну цільову установку до будь-якої промови просто і з опрацюванням (опосередковано)...

13. За встановлення чіткого членування промови і забезпечення внутрішнього зв’язку між її частинами відповідає розділ риторики, що має назву:

а) інвенція;

б) диспозиція;

в) елокуція.

14. Частина промови, в якій оратор послідовно розвиває свою думку, веде слухачів до розуміння основної ідеї промови, застосовує різноманітні докази правильності положень, які він висуває, ілюструє їх прикладами, цифрами, наочністю називається:

а) вступом;

б) головною частиною;

в) заключною частиною.

15. Основними елементами головної частини є:

а) виклад і аргументація;

б) виклад від очевидця, роздуми;

в) інтонація, засоби виразності.

16. Виклад будується у формі:

а) диспуту, дискусії, дебатів, полеміки;

б) дотепу, гумору, іронії, порівняння;

в) розповіді, опису, міркуванні, пояснення.

17. Тлумачення викладених фактів, розкриття їх змісту або вираження ставлення до них промовця — це:

а) пояснення;

б) розповідь;

в) міркування.

18. Словесне зображення предмета думки з погляду його будови або розміщення — це:

а) пояснення;

б) опис;

в) розповідь.

19. Роздумування вголос, не приховуючи від аудиторії своїх сумнівів, суперечностей, пропозиція разом шукати шлях до істини — це:

а) пояснення;

б) розповідь;

в) міркування.

20. Коли попередні події є причиною подальших, а наступні — наслідком попередніх — це оратор будує свою промову:

а) за природною моделлю;

б) штучною моделлю;

в) комбінованою моделлю.

21. Різне комбінування, перестановка частин викладу — це промова, побудована: а) за природною моделлю;

б) штучною моделлю;

в) комбінованою моделлю.

22. Послідовне розгортання повідомлення від загального до часткового — це:

а) індуктивний метод подання матеріалу;

б) дедуктивний метод подання матеріалу;

в) концентричний метод подання матеріалу.

23. Розгортання повідомлення, що базується на зіставленні подій, явищ, фактів — це:

а) дедуктивний метод подання матеріалу;

б) стадійний метод подання матеріалу;

в) аналогійний метод подання матеріалу.

24. Стадія у стадійному методі подання інформації — це:

а) етап, частина міркування;

б) факт, подія;

в) аргументи, висновки.

25. Закінчення промови якимось красивим прийомом: поезією, жартом, несподіваним, але влучним порівнянням — це:

а) доцільний фінал;

б) елегантний фінал;

в) типологічний фінал.

26. Визначіть тип заключної частини: “Завершуючи опис психологічного захисту від некоректних прийомів ведення дискусії, викладемо загальні правила: 1. Коли ведете дискусію, переконуючи, аргументуючи, не уподібнюйтесь глухареві, пильнуйте! 2… 3…

а) апелювальний;

б) типологічний;

в) підсумковий.

27. Визначіть тип заключної частини: “Насамкінець хочу звернутися безпосередньо до вас, дорогих наших студентів. Молоді властиво замислюватися над вибором шляху — вибирайте обачно. Молодість свою можна змарнувати, але можна наповнити її найдоцільнішим змістом, тобто сумлінною, доброчесною працею для народу, синами й дочками якого ви є, народу, чиїм ідеалом у майбутті постає вселюдське, справді гуманістичне братерство…”.

а) типологічний з фоном;

б) типологічний з перспективою;

в) апелювальний.

28. Визначіть, який тип заключної частини відображає схема: “Вчора — сьогодні — завтра”:

а) підсумковий;

б) типологічний;

в) апелювальний.

29. Для поглибленого уявлення про предмет, що надає слухачам можливість ще раз зрозуміти тему, використовують:

а) підсумкове закінчення;

б) апелювальне закінчення;

в) типологічне закінчення.
Питання для самоконтролю.

• Розкрийте змістовий аналіз поняття “аудиторія”, “слухачі”.

• Охарактеризуйте типи аудиторії.

• Розкрийте сутність соціально-демографічних ознак аудиторії, соціально-психологічних ознак аудиторії, індивідуально-особистісних ознак аудиторії.

• Чому риторика рекомендує в межах теми виділяти підтеми і мікротеми?

• Яким вимогам повинна відповідати назва промови?

• Чому, розробляючи тему промови, оратор повинен виявити, що становить основні, групові, злободенні і конкретні інтереси аудиторії?

• Чому зібраний матеріал повинен пройти процедуру систематизації в мовленнєве ціле, а саме фази: орієнтації, вибору і занурення.

• Дайте характеристику трьом основним функціям вступу.

• Назвіть види зачинів.

• Які загальні риторичні рекомендації щодо складання вступу дає диспозиція?

• Навіщо ораторові визначати загальну і конкретну цільові установки промови?

• Розкрийте зміст поняття “головна частина”.

• Назвіть та охарактеризуйте основні форми викладення матеріалу в основній частині.

• У чому переваги і недоліки природної моделі викладення матеріалу?

У чому головна особливість штучної моделі викладення матеріалу?

• Якими методами послуговується штучна модель викладення матеріалу? Охарактеризуйте їх.

• Основна мета заключної частини промови.

• Що означає закінчити промову елегантним фіналом?

• Що означає закінчити промову доцільним фіналом? Типи до- цільних фіналів.




  1. Самостійна робота до змістового модуля ІV. Ораторами стають!


Інструктаж

  1. Підготуйте і виголосіть на заліковому занятті коротку (до 3 хв) промову (друкований варіант є обов’язковим!) із запропонованої тематики або на довільну тему.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал