Методичні вказівки до виконання контрольної роботи та індивідуальні завдання з дисципліни «Економічна кібернетика»



Сторінка4/16
Дата конвертації01.01.2017
Розмір1.07 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

22.7 Порядок виконання завдання №2 контрольної роботи

На основі вихідних даних необхідно:



  1. Сформувати в графічному вигляді структуру системи управління підприємством з номером N (Додаток А).

  2. Скласти список завдань, що вирішуються одним з вибраних менеджерів системи управління. Скласти алфавіт класів і словник ознак для цих завдань.

  3. Скласти описи класів на мові словника ознак.

  4. Виконати розпізнавання одного із можливих завдань менеджера.

32.8 Методика виконання завдання3


Мета завдання - Ознайомитися з можливостями вирішування багатокритеріальних завдань. Набути практичних навичок знаходження оптимально-компромісних рішень.

Теоретичні відомості для виконання завдання
А. Методи багатокритерійної оптимізації

Представимо бінарне відношення у вигляді цільової функції , а множина припустимих альтернатив — у вигляді системи ресурсних і технологічних обмежень (нерівностей):



: ,

, ,

де — вектор оцінок аспектів цілі функціонування СЕС, кожна (-я) компонента якого є оцінкою альтернативи по певному (-му) показнику (частковому критерію) : , .

Процедура оптимізації складається в знаходженні на множині припустимих альтернатив такого , що для всіх :

, якщо ;

, якщо .

Розглянемо методи визначення цільової функції по відомих часткових критеріях оптимальності .



Метод головного критерію. Тут у вигляді цільової функції вибирається один, істотно найбільш значимий частковий критерій , а інші критерії враховуються у вигляді обмежень:

, (1)

для всіх ,

де , — відповідно нижні й верхня припустимі грані компоненти множини оцінок , тобто



, , .

Простота методу визначила широке його використання на практиці, однак він має істотні недоліки, пов'язані зі складністю визначення граничних значень , , а також з тим, що значення іншим, задовольняючим обмеженням критеріїв при оцінці альтернатив не враховуються.



Метод послідовної оптимізації критеріїв. Використовується, якщо чисті критерії можна впорядкувати по значущості . Тут у вигляді цільової функції послідовно вибирається один з упорядкованих часткових критеріїв , де — крок оптимізації, . Оптимізація цільової функції на кожному -му кроці здійснюється методом головного критерію з урахуванням попередніх результатів — оптимальних значень більш значимих критеріїв і припустимих, з погляду ОПР, відключень від оптимуму (поступок) .

Для цього в (1) уводяться додаткові обмеження:



(2)

Послідовну оптимізацію продовжують до одержання єдиного рішення. Даний метод значно зм'якшує, але повністю не виключає недоліків попереднього.

Метод мажоритарної згортки критеріїв. Використовується, якщо часткові критерії приблизно рівнозначні. Множина альтернатив ранжуєтся за кожним критерієм . Для цього альтернативи впорядковуються:

якщо , то ;

якщо то ;

с наступною переіндексацією й приписуванням рангів:



, , .

Цільова функція визначається по формулі:



, (3)

Метод адитивної згортки критеріїв. Використовується, якщо критерії незалежні по цінності (корисності) і їхню відносну значимість можна виміряти в кількісній шкалі. Цільова функція має вигляд:



, (4)

де — відносний коефіцієнт значимості -го частки критерію, , ;



-й частковий критерій оптимальності в нормованому виді. Операція нормування дозволяє виключити вплив на цільову функцію одиниць виміру, величини інтервалу припустимих значень часткового критерію, а також уточнює його екстремальність по максимуму:

(5)

У методі мультиплікативної згортки критеріїв цільова функція дорівнює:



,

де деяке речовинне число, що визначає значимість .

Мультиплікативна згортка еквівалентна з точністю до монотонного (логарифмічного) перетворення адитивної:

.

Метод геометричної згортки критеріїв. Використовується, якщо відомо додаткову інформацію про цілі у вигляді ідеальної (антиідеальної) альтернативи. Тут у ролі цільової функції виступає відстань між ідеальною (антиідеальної) і розглянутої альтернативами. Чим ближче (далі) якість розглянутої альтернативи д ідеального (антиідеальної), тих вона краще. Вид цільової функції залежить від вибору метрики простору критеріїв :

, (6)

де

На практиці найбільше часто використають лінійну () або евклідову () метрику.

Метод логічної згортки критеріїв. Використовується при низької вірогідності вимірів часткових критеріїв , зокрема, якщо вони мають імовірнісний характер. Цільова функція має вигляд:

(7)

Для визначення початкових значень параметрів: (, , , ) використовується статистичний або експертний аналіз, а їхнє уточнення найбільше ефективно здійснювати в ході діалогової (людино-машинної) оптимізації.



Метод тимчасовий згортки критеріїв. Використовується при декомпозиції цілі функціонування СЕС у часі. Для цього постулюється загальна тенденція до зниження значимості ТЕП (критеріїв) у часі, тобто якщо розглянути два однакових ефекти (результату), то більш коштовним є той, котрий отриманий раніше. Тому для зважування часових критеріїв , . цільової функції використовується так званий коефіцієнт дисконтування :

(8)

Як правило, у ролі часткових критеріїв виступають витрати на виробництво продукції, капітальні й/або поточні обсяги виробництва в грошовому вираженні. Для визначення коефіцієнта дисконтування виділимо на часовому ряді крапку приведення (сьогодення час) .



.

Тоді коефіцієнт дисконтування має вигляд:



де — диференціальна (двоїста) ефективність по -му критерії.

На практиці часто застосовується окремий випадок коефіцієнта дисконтування, коли норма ефективності витрат (вкладень) або результатів є незмінної

.

Цей коефіцієнт обчислюється по формулі складних відсотків:



.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал