Методичні вказівки до виконання контрольних робіт теоретична частина



Сторінка1/6
Дата конвертації02.04.2017
Розмір0.91 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4   5   6



ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………4

I МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ…………………………………………………………………….6

1 Теоретична частина……………………………………………………..6

2 Методична частина………………………………………………………7

3 Інформаційна частина………………………………………………….14



II ПРИКЛАДИ РОЗВЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАДАЧ……………….16

Розділ 1. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ……..16

Розділ 2. АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ І ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ………………………………………………………….17

Розділ 3. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ І ОБОРОТНИХ ФОНДІВ, МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ……………………………………………….27

Розділ 4. АНАЛІЗ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ……..38

Розділ 5. АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ……………………...41

Розділ 6. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ………………….43

ІІІ ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ, ОФОРМЛЕННЯ ТА ПОДАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ ………………………………………...51

Додатки………………………………………..…………………………..53

Список рекомендованої літератури…………………………………55
ВСТУП
Серед дисциплін, необхідних для здобуття кваліфікації бакалавр(спеціаліст) за напрямком базової вищої освіти «Менеджмент організації», чільне місце посідає «Економічний аналіз».

Згідно з навчальним планом курсу «Економічний аналіз» слухачі, що набувають другу вищу освіту, виконують письмову контрольну роботу. Її мета: закріплення теоретичних основ економічного аналізу; оволодіння його методикою та окремими видами для обґрунтування діяльності підприємств в системі ринкових відносин, прийомами вивчення впливу певних факторів на відхилення показників від передбачуваних параметрів; способами вишукування резервів підвищення ефективності діяльності підприємств, об’єднань, структурних підрозділів, що входять в їх склад.

Виконання контрольної роботи сприяє закріпленню та поглибленню теоретичних знань, здобутих у процесі вивчення курсу; виробленню навичок самостійно працювати зі спеціальною літературою, даними бухгалтерського обліку й звітності, а також умінню робити узагальнення та висновки за результатами проведеного аналізу.

Для кращого засвоєння курсу та якісного виконання контрольної роботи рекомендується така послідовність її виконання:

1. Ознайомлення з навчальною програмою та змістом кожної теми.

2. Вивчення розділів навчального посібника, які за змістом орієнтовані на певну задачу.

3. Вивчення конспектів лекцій, звернувши, насамперед, увагу на зміст прикладних тем, що відповідають конкретній задачі.

4. Ознайомлення з методичними вказівками, орієнтуючись на питання стосовно контрольної роботи.

Програма дисципліни «Економічний аналіз» розроблена з урахуванням того, що студенти отримуючи ґрунтовні знання теорії та методології, вивчаючи попередньо такі дисципліни, як «Статистика», «Економіка підприємства», «Фінанси підприємства» тощо. Базуючись на вищезазначених дисциплінах, економічний аналіз розробляє і формує власну теорію і методологію дослідження, які вкрай потрібні для вдосконалення управління виробництвом.

В результаті попередньої підготовки до виконання контрольної роботи студент повинен:



знати:

  • методичний інструментарій економічного аналізу;

  • основні формули та методи проведення економічного аналізу;

  • систему економічних показників, оцінка яких здійснюється в процесі проведення аналізу;

  • систему бухгалтерської та статистичної звітності;

вміти:

  • виконати постановку і розв’язати аналітичну задачу;

  • уміло використовувати інструментарій аналізу;

  • виявити і окреслити резерви виробництва;

  • зробити ґрунтовні висновки за результатами аналізу;

  • скласти пояснювальну записку керівництву організації, де чітко сформулювати пропозиції щодо підвищення ефективності виробництва.

Пропоновані методичні вказівки не претендують на вичерпне викладання курсу «Економічний аналіз». Вони орієнтовані переважно на виконання контрольної роботи.

Для більш поглибленого вивчення окремих положень, видів та напрямків економічного аналізу слід опиратися на начальні посібники, підручники, монографії, журнальні статті тощо.




  1. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Номер варіанта контрольної роботи вибирається за порядковим номером студента у списку групи.

Кожна навчальна дисципліна формується із певних складових частин, які обумовлені її характером, призначенням. Відносно економічного аналізу, як прикладної дисципліни, для ґрунтовного засвоєння курсу, успішного виконання контрольної роботи, слід мати знання із таких складових частин: теоретичне, методичне та інформаційне забезпечення.
1. Теоретична частина

Щодо теоретичної частини, то слід насамперед звернути серйозну увагу на такі питання:

1. Місце економічного аналізу в управлінні підприємством.

2. Завдання економічного аналізу.

3. Сутність понять «резерв», «фактор».

4. Роль економічного аналізу у підвищенні ефективності управління виробництва.

5. Зміст, предмет і види економічного аналізу.

6. Зміст методології, методу і методики економічного аналізу.

7. Класифікація методичних прийомів економічного аналізу.

8. Сутність і призначення факторного аналізу.

9. Зміст логічного прийому «елімінування» та його конкретне призначення.

10. Методи факторного аналізу.

11. Порівняння в економічному аналізі та напрямки його використання.

12. Аналіз виконання плану з виробництва і реалізації продукції.

13. Оцінка виконання плану з асортименту продукції, держзамовлень, контрактів.

14. Оцінка ритмічності і рівномірності виробництва.

15. Аналіз якості продукції.

16. Показники використання робочого часу.

17. Продуктивність праці: зміст, методи розрахунків.

18. Оцінка впливу трудових факторів на зміну обсягу продукції.

19. Аналіз фонду оплати праці: абсолютна і відносна економія (перевитрати) фонду оплати праці; співвідношення темпів зростання середньої заробітної плати та продуктивності праці; факторний аналіз продуктивності праці та фонду оплати праці.

20. Показники руху, стану та використання основних фондів.

21. Взаємозв’язок продуктивності праці, фондовіддачі та фондоозброєності.

22. Оцінка впливу зміни обсягу основних фондів та фондовіддачі на зміну обсягу виготовленої(реалізованої) продукції.

23. Показники використання матеріальних ресурсів, їх оцінка та аналіз.

24. Економічний зміст категорії «Собівартість продукції».

25. Класифікація витрат за різними ознаками.

26. Особливості формування затрат за елементами і статтями та їх аналіз.

27. Витрати на 1 грн. продукції: призначення, методика розрахунків, аналіз.

28. Показники оцінки фінансових результатів діяльності підприємства.

29. Формування окремих видів прибутку підприємства.

30. Методика обчислення прибутку від реалізації продукції за даними форми № 2 «Звіт про фінансові результати».

31. Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції.

32. Методика розрахунку рентабельності продукції, рентабельності витрат. Напрямки проведення аналізу.

33. Взаємозвязок рентабельності продукції, рентабельності витрат та витрат на 1 грн. продукції. Вид факторної системи та методика проведення факторного аналізу.

34. Оцінка впливу рентабельності окремих видів продукції на загальну (середню) рентабельність всієї продукції.

35. Сутність системи «директ-костінг». Показники, що характеризують зазначену систему.

36. Аналітичні можливості системи «директ-костінг».


2. Методична частина

Використовуючи загальнонаукові, формально-логічні і діалектико-логічні методи, кожна наука, зокрема економічний аналіз, розробляє і використовує свої спеціальні прийоми, операції, способи (далі - прийоми), які випливають зі змісту та предмету науки.

Сукупність спеціальних прийомів становить методику економічного аналізу.

Метод екологічного аналізу орієнтований на: розчленування предметів (явищ, процесів) на частини; виявлення і вивчення внутрішніх зв’язків предметів; узагальнення і підведення підсумків господарської діяльності.

Всю сукупність прийомів економічного аналізу можна розділити на дві базові групи: прийоми комплексної порівняльної оцінки та методи факторного аналізу.

Нижче наведені основні методичні прийоми економічного аналізу.



А. Прийоми комплексної порівняльної оцінки

Порівняння – найбільш ранній та найбільш розповсюдженіший прийом аналізу, з якого, по суті, починається економічний аналіз. Теорія і практика економічного аналізу виробила ряд методів порівняння економічних показників з метою визначення відхилень і встановлення причин, які зумовили ці відхилення. З цією метою фактичні дані порівнюються з плановими завданнями, нормативами, даними попередніх періодів, середньогалузевими показниками, стандартами, показниками передових підприємств.

При порівнянні отримують абсолютні та відносні відхилення. Останні розраховують шляхом поділу абсолютного відхилення на рівень базового значення показника і множенням отриманого результату на 100%.



Абсолютні і відносні величини – займають значне місце в економічному аналізі для оцінки результатів і динаміки господарських процесів і явищ.

Абсолютні величини відображають кількісні сторони економічних явищ та процесів. Це інтегровані числа, вони завжди мають одиниці виміру, зокрема натуральні.

До складу натуральних включають, окрім інших, умовно-натуральні вимірники, які використовуються у разі потреби звести воєдино декілька різновидів однієї споживчої вартості, наприклад, паливо, молочні продукти тощо.

Обсяг продукції в умовно-натуральному вимірі визначається за формулою:

(1.1)

де Y обсяг продукції в умовно-натуральному вимірі;



К – коефіцієнт-сумірник;

Х – обсяг продукції певного виду у натуральному вимірі.

Коефіцієнт-сумірник (К) або задається в умові задачі, або розраховується як співвідношення значення величини заданого параметра (характеристики) еталонного зразка.



Відносні величини отримують як частку від ділення двох абсолютних різнойменних або однойменних величин, взятих за різний період або з різних територій.

Серед відносних величин слід виділити наступні:



  • відносні величини планового завдання, виконання плану, співвідношення фактичних даних за звітний і попередні періоди;

  • відносні величини структури;

  • відносні величини динаміки.

Введемо такі умовні позначення:

Xₒ – значення показника у попередньому періоді;

Xпп – значення показника у поточному періоді за планом (контрактом, договором, замовленням);

X1 – фактичне (звітне) значення показника за поточний період.

Тоді за відповідними формулами розраховуються:



  • планове завдання

(1.2)

  • виконання плану(договору, зобов’язаннь)

(1.3)

  • звітній період у % до попереднього періоду

(1.4)

(Між зазначеними вище показниками існує така залежність):



(1.5)

  • відносні величини структури

(1.6)

  • відносні величини динаміки – найбільш поширені відносні величин, які одержують шляхом порівняння абсолютних або середніх величин за різні періоди. Розрізняють базисні відносні величини динаміки (отримують шляхом порівняння рівня показника за певний період з рівнем показника за базисний період) та ланцюгові відносні величини динаміки (отримують шляхом порівняння рівня показника за певний період з рівнем цього ж показника за попередній період).

В таблиці 1.1 наведені основні аналітичні характеристики рядів динаміки та формули для їх обчислення.
Таблиця 1.1 – Аналітичні характеристики рядів динаміки та формули для їх обчислення

Аналітичні характеристики рядів динаміки

Розрахункові формули

Абсолютний приріст:

ланцюговий






базисний



середній



Коефіцієнт зростання:

ланцюговий






базисний



за весь період



середній



Темп зростання



Темп приросту



Абсолютний розмір 1% приросту:

ланцюговий






Продовження таблиці 1.1

середній за весь період



Середній рівень:

інтервального ряду





повного моментного ряду




Середні величини – використовуються для узагальнення кількісних характеристик якісно-однорідних явищ і процесів (наприклад, середня ціна, середня заробітна плата, середній виробіток на одного працюючого тощо). За допомогою середніх величин можна здійснити порівняльний аналіз кількох сукупностей, дати характеристику закономірності розвитку соціально-економічних явищ.

В залежності від характеру досліджуваних явищ і процесів в економічному аналізі використовуються різні середні величини.

В таблиці 1.2 наведені середні, які найчастіше використовуються в економічних дослідженнях.
Таблиця 1.2 – Види середніх величин та формули для їх розрахунків

Види середніх

Прості середні

(незгруповані дані)



Зважені середні

(згруповані дані)



Арифметична





Гармонічна





Квадратична





Геометрична





Коефіцієнт

варіації





В табл.1.2 наведені формули розрахунків середніх для просторових показників, тобто показників,взятих за певний період по різних об’єктах.

Для динамічних рядів середня для інтервального ряду розраховується за формулою середньої арифметичної простої.

Для повного моментного динамічного ряду середній рівень розраховується за такою формулою:



(1.7)
Б. Методи (прийоми) факторного аналізу. В процесі проведення факторного аналізу використовується логічний прийом елімінування.

Відомо, що зміна результативного показника залежить від зміни значної кількості факторів. Суть елімінування полягає у наступному: якщо оцінюється вплив певного фактора на зміну результативного показника, решта факторів, що утворюють разом із досліджуваним фактором систему, залишаються незмінними.

В економічному аналізі елімінування застосовується за такими прийомами:


  • ланцюгові підстановки;

  • абсолютні різниці;

  • відносні різниці;

  • ідентичний спосіб.

Зазначені вище прийоми ґрунтуються, по-перше, на правилах елементарної математики (арифметики) і, по-друге, на функціональній залежності між досліджуваним показником (y) та факторами, що визначають його рівень (x1, x2, x3,…,xn).

Найуніверсальнішим із наведених прийомів є ланцюгові підстановки.

Суть способу ланцюгових підстановок полягає в послідовній, почерговій заміні у факторній функціональній моделі, яка описує базисний рівень досліджуваного показника, базисних параметрів на звітні; в обчисленні умовних результативних показників та їх порівнянні для визначення впливу кожного окремого фактора. При цьому слід дотримуватися такого правила: у першу чергу підлягають заміні кількісні фактори, далі структурні, в останню чергу якісні. Якщо у факторній системі міститься кілька кількісних, структурних або якісних факторів, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них є основними, а які похідними; які первинні, а які – вторинні.

Різниця між кожним наступним та попереднім розрахунковим показником і виражатиме елімінування впливу всіх інших факторів, крім заміненого (досліджуваного).

До кількісних факторів відносяться: обсяг продукції, чисельність працюючих, вартість основних фондів тощо; до структурних – вага окремих показників; до якісних відносяться показники, які характеризують ступінь досягнення певних результатів, або показники, які розраховані відносно одиниці (ціна, продуктивність праці, собівартість одиниці продукції, фондовіддача, матеріалоємність, рентабельність, урожайність з одиниці площі тощо).

Розглянемо методику проведення факторного аналізу рентабельності виробництва за методом ланцюгових підстановок.



(1.8)

де R – рентабельність виробництва;



П – прибуток (фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування);

– середньорічна вартість основних фондів,

– середні залишки оборотних фондів.

Значення досліджуваного показника у базисному періоді дорівнює



Проведемо послідовну заміну значень показників базисного періоду на звітні значення. При цьому середньорічна вартість основних фондів (ОФ) і середні залишки оборотних фондів (ОЗ) – кількісні показники; прибуток (П) – якісний показник.

Почергово замінюємо середньорічну вартість основних фондів, середні залишки оборотних фондів, прибуток:

I крок


II крок



ІІІ крок — це по суті фактичне значення досліджуваного показника




Рентабельність виробництва у звітному періоді у порівнянні з базисним періодом змінилась у цілому на:

у тому числі під впливом змін:



  • середньорічної вартості основних фондів



  • середніх залишків оборотних фондів



  • прибутку

Результати розрахунків перевіряються рівністю



Частковим випадком ланцюгових підстановок є спосіб абсолютних різниць. Цей спосіб особливо зручний, коли факторна система являє собою залежність результативного показника від добутку показників-факторів:



y=a b c d, (1.9)

де yобсяг виготовленої продукції; aсередньооблікова чисельність робітників; bтривалість робочого періоду; cтривалість робочого дня; dсередньогодинний виробіток одного робітника.

Спочатку послідовно розраховується значення результативного показника за базисний і звітний періоди

y0=a0 b0 c0 d0;

y1=a1 b1 c1 d1.

Загальне відхилення результативного показника у звітному періоді у порівнянні з базисним дорівнює:



в тому числі під впливом змін окремих факторів:









Наостанку проводиться балансова перевірка результатів розрахунків:



Якщо факторна система включає тільки два фактори,



(1.10)

При цьому а – кількісний фактор, b – якісний фактор, то факторний аналіз проводиться за такою схемою:



Використання індексного методу для проведення факторного аналізу базується на таких положеннях:



  • індекс результативного показника дорівнює добутку індексів показників-факторів;

  • різниця між чисельником та знаменником індексу відображає абсолютну зміну показника у звітному періоді у порівнянні з базисним (планом);

  • зміна результативного показника дорівнює сумі змін показників-факторів.

Відносно товарообігу



(1.11)

; ;

; ; ;

Ефективним засобом проведення факторного аналізу є методи кореляції і регресії і особливо розроблений на їх основі апарат виробничої функції.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал