Методичні вказівки до семінарських занять для студентів усіх курсів, усіх спеціальностей денної форми навчання Луцьк, 2016



Сторінка2/4
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.77 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4

Темперамент


Темперамент є однією з найбільш значимих властивостей особистості. Інтерес до даної проблеми виник ще більше двох з половиною тисяч років тому. Він був викликаний очевидністю існування індивідуальних відмінностей, які обумовлені особливостями біологічної та фізіологічної будови організму, а також особливостями соціального розвитку, неповторністю соціальних зв'язків і контактів. До біологічно обумовлених структур особистості відноситься перш за все темперамент. Темперамент визначає наявність багатьох психічних відмінностей між людьми, в тому числі інтенсивність і стійкість емоцій, емоційну вразливість, темп і енергійність дій, а також цілий ряд інших динамічних характеристик.

Не дивлячись на те, що здійснювалися неодноразові спроби дослідити проблему темпераменту, і досі вона відноситься до ряду суперечливих і до кінця не вирішених проблем сучасної психологічної науки.

Однак за умови наявності розмаїття підходів більшість дослідників визнає, що темперамент - це біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота, а властивості особистості, обумовлені темпераментом, є найбільш стійкими і довготривалими.

Якщо спостерігати за людьми, то можна побачити, що вони відрізняються один від одного своєю поведінкою: по-різному проявляють свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовнішнього середовища. Так, одні вирізняються врівноваженістю поведінки, діють обмірковано, не показують зовні свої почуття, інші за тих самих обставин нервують, емоційно збуджуються з приводу незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають в контакти з людьми, життєрадісні, а інші, навпаки, замкнуті та стримані. І це стосується суто зовнішніх проявів, незалежно від того, наскільки ця людина розумна, працелюбна, смілива, які її прагнення та інтереси.

Такі індивідуальні особливості дістали назву "темперамент" (лат. temperamentum - співвідношення, пропорція).

Темперамент - характеристика індивіда з боку динамічних властивостей його психіки - інтенсивності, швидкості, темпу, ритму та врівноваженості психічних проявів

Темперамент являє собою динамічну характеристику поведінки людини і відзначається такими критеріями:

Критерії темпераменту:



основні критерії темпераменту

Рис. 3.5.1. Основні критерії темпераменту

Історія розвитку вчення про темперамент


Вчення про темперамент має свою історію. Ще в стародавні часи вчені звернули увагу на відмінності між людьми і намагалися по-різному їх пояснити. Так, поступово виокремилися різні підходи до темпераменту.

основні учіння про типи темпераменту

Рис. 3.5.2. Основні учіння про типи темпераменту

Протягом тривалої історії свого вивчення темперамент завжди пов'язувався з органічними або фізіологічними особливостями організму.

Корінням дана фізіологічна гілка учіння про темперамент входить в античний період. Гіпократ (V ст. до н. е.) описав чотири типи темпераменту, виходячи з фізіологічних уявлень того часу. Вважалося, що в організмі людини міститься чотири основні рідини, або "соки": кров, слиз, жовта жовч, чорна жовч. Змішуючись в кожної людини в певних пропорціях, вони і складають її темперамент. Конкретну назву кожен темперамент отримав за назвою тієї рідини (від лат. humor - рідина), яка нібито переважає в організмі. Відповідно були виділені наступні типи темпераменту: сангвінічний (від лат. sanguis-кров), флегматичний (від грец. phlegma - слиз), холеричний (від грец. chole - жовч) і меланхолічний (від грец. - melaina chole - чорна жовч). Оптимальне співвідношення цих рідин визначає здоров'я, тоді як непропорційне є джерелом різних захворювань.

У Гіпократа був чисто фізіологічний підхід до темпераменту. Він не пов'язував його з психічним життям людини і говорив навіть про темперамент окремих органів, наприклад серця, печінки.

Але з часом з'явилися висновки про те, які психічні властивості мають бути у людини, в організмі якої переважає жовч, кров і т. д. Звідси і з'явилися психологічні описи - "портрети" різних темпераментів. Перша така спроба належить теж античному лікарю Галену (II ст. н. е.).

Представник конституціональної теорії Е. Кречмер вважав, що темперамент і характер людини залежать від особливостей будови її тіла. Він описав такі типи будови тіла: астенічний, атлетичний і пікнічний. Перший тип є фізично кволим, з тонкими руками і ногами, з плоскою грудною клітиною і тонким животом. Другий тип (атлетичний) - фізично сильна людина з міцним скелетом і добре розвинутою мускулатурою. Третій (пікнічний) має щільну фігуру, великий живіт і коротку міцну шию.

Схожу теорію розвивав вчений У. Шелдон. Він також виділив три типи статури. Людей першого типу назвав "вісцеротоніками" (від лат. viscera - нутрощі), другого - "соматотоніками" (від грец. - soma - тіло), третього типу - "церебротоніками" (від лат. - cerebrum - мозок). У першого типу спостерігалося переважання органів травлення, у другого - переважання рухового апарату і міцної мускулатури, у третього - переважання діяльності нервових центрів. Якщо окремі параметри мають однакову інтенсивність, то це змішаний тип.

Тестові завдання



  1. Інтелект особистості:

а) не залежить від маси мозку;

б) залежить від маси мозку.



2. Ліва півкуля головного мозку відповідає за:

а) аналітико-синтетичну діяльність;

б) синтетичну;

в) аналітичну.



3. За просторово-візуальне мислення відповідає:

а) права півкуля;

б) ліва півкуля;

в) обидві півкулі.



4. Відчуття виникають при:

а) відсутності безпосереднього впливу стимулів;

б) безпосередньому впливі фізичних стимулів;

в) частковому впливі стимулів на органи чуття.



5. Які якості відчуттів охарактеризовані в наступних епізодах:

а) десятирічний хлопчик Лін з китайської провінції Цзян-Су вміє читати, незважаючи на те, що від народження сліпий. Для читання він використовує пальці рук, ніс, вуха, навіть зуби. Варто Лін Ші Хуа притулитися до книги будь-якою частиною тіла, як він починає розрізняти ієрогліфи. Цю неймовірну здатність він виявив у п’ять років. Випадково наблизивши клаптик газети до обличчя, відчув, що “бачить” текст;

б) Василь Маєр із Закарпаття не потребує ізоляційних інструментів, щоб полагодити будь-якій прилад. Без шкоди для власного здоров’я він може взяти в руки оголений дріт під напругою. Про те, що струм не вимкнено, йому нагадують хіба що “мурашки”, які пробіжать по тілу;

в) ми не відчуваємо запах нашого дихання, перстень, який носимо на руці та ін.;

г) “соковитий оксамитовий голос зачарував серця тих, хто її слухав”, - говорили про Соломію Крушельницьку;

д) чому на різному фоні абсолютно ідентичні чорні квадрати виглядають по-різному (що світліша основа, то чорніший квадрат)?

ж) “він відвів очі, але ще кілька митей її прекрасний образ стояв перед його очима”...


  1. екстероцептивні;

  2. інтероцептивні;

  3. пропріоцептивні;

  4. больові;

  5. температурні;

  6. тактильні.

6. Один чоловік скаржився: “Раніше я пам’ятав усі номери телефонів знайомих. Зараз – ні”. Як, на вашу думку, ця його неспроможність пов’язана з процесом:

а) кодування (запам’ятовування);

б) відтворення;

в) збереження;

г) впізнавання.

Тестові завдання



1. Сучасна психологія свої дослідження базує на:

а) інтуїції;

б) спробах і помилках;

в) спостереженні та експериментах;

г) тестах;

д) метафізиці.

2.Назвіть галузь психології (перелічені нижче), що займається однією з таких проблем:

а) більшість людей із задоволенням купує предмети чи речі, які рекламують відомі актори;

б) маючи високу активність, мету в житті, хороших друзів, можна продовжити тривалість власного життя;

в) Тарас Шевченко є унікальною особистістю, яка зробила неоціненний внесок у збагачення скарбниці українського народу;

г) існує думка, що порнографічні фільми, які демонструють насилля, зумовлюють агресивну поведінку чоловічої статі відносно жінок;

д) віра в сили дитини, її приховані можливості творить чудеса: стимулює розвиток здібностей, змінює її ставлення до навчання;

ж)побутує думка, що тварина, яку тримають вдома, уподібнюється своєю поведінкою та рисами до господаря чи господині;

з) віра в одужання становить половину успіху у справі лікування;

к) знищуючи природу – ми знищуємо себе;

л) діти з особливими вадами (сліпі, глухі, німі та інші) є більш чутливими, ніжними та добрими, ніж звичайні здорові діти – це доведено експериментально;

м) побутує думка, що з екстремальних ситуацій живими та неушкодженими виходять люди, на роду яких немає прокляття;

н) спеціальний психолог допомагає М.Джексону вибудувати своє шоу так, щоб його найкраще сприйняла аудиторія. Ще до концерту вивчається сприйняття публікою фігури Джексона, її реакція та темперамент. Відповідно до цього складають репертуар.



  1. порівняльна психологія;

  2. соціальна психологія;

  3. парапсихологія;

  4. психологія споживача;

  5. медична психологія;

  6. геронтопсихологія;

  7. спеціальна психологія;

  8. психологія особистості;

  9. педагогічна психологія;

  10. екологічна психологія;

  11. психологія мистецтва.

3. Метод експерименту належить до:

а) організаційних;

б) інтерпретаційних;

в) емпіричних;

г) методів обробки даних.

4. Психологи застосовують чимало різноманітних методів. Який з методів відповідає кожному типу дослідження?

а) вивчення продуктів діяльності 1. Завдання для учнів дібрані спеціально з метою виявлення рівня кмітливості та вміння логічно мислити.

б) експеримент 2. Деякі перехожі відмовилися відповісти на запитання інтерв’юера про їхнє ставлення до корупції

в) тест 3. Полотна художника чимало розповіли про нього як про особистість.

г) проективний тест 4. Було цікаво спостерігати за грою дітей, в якій вони демонстрували різну соціальну поведінку.

д) інтерв’ю 5. Навіть у звичайнісіньких чорнильних плямах дехто зі студентів зумів побачити цілі поетичні картини.

ж) природне спостереження 6. Він лежав на вулиці безпомічний і, здавалося, без будь-яких ознак життя. Перехожі проходили повз нього байдуже, іноді кидаючи репліки: ”Ось так зранку вже нализався”, “А ще молодий”... Врешті старенька бабуся підійшла і сказала: “А, може, йому погано, викличте швидку”. Ми розраховували саме на таких людей?



5. Етичність дослідження полягає в тому, щоб до його початку кожного учасника проінформувати про:

а) процедуру дослідження;

б) ризик, з яким пов’язане дослідження;

в) право учасника припинити участь в експерименті при бажанні;

г) усе перелічене вище.


  1. У народженої дитини мозок:

а) несформований;

б) біологічно сформований;

в) сформований частково.

Реферати

1. Характеристика вікової психології у період античності.

2. Становлення вікової психології в епоху Середньовіччя та Відродження (порівняльний аналіз).

3. Принцип природовідповідності Я.А. Коменського і сучасність.

4. Характерні особливості вікової психології в Україні.

5. Теорія розвитку вищих психічних функцій Л.С. Виготського.


Додаткова література:


  1. Гальперин П. Я.Введение в психологию. – Москва, 1976.

  2. Гамезо М. В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. – Москва, 1986.

  3. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – Москва, 1988.

  4. Годфруа Ж.Что такое психология. – Москва, 1992.

  5. Дворецкая М. Я. Святоотеческая психология. – Санкт-Петербург, 2000.

  6. МаксименкоС. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посібник. – К.,2000.

  7. М’ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посібник. – К., 2001.

  8. Немов Р.С. Психология.В 3 кн. – Кн. 1. – Москва,1997.

  9. Психолгія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. – К., 2000.



Тема 2 Людська психіка та її особливості

Характеріндивідуальне співвідношення найбільш стійких, суттєвих властивостей особистості, які проявляються в поведінці людини:

а) у певних її стосунках:

   з собою (критичність, вимогливість, самооцінка тощо);

  з іншими людьми (індивідуалізм, колективізм, альтруїзм, егоїзм, доброта, жорстокість, ввічливість, грубість тощо);

б) у ставленні її:

   до праці (працелюбство, лінь, акуратність, неакуратність, відповідальність, безвідповідальність, організованість тощо);

  до об’єктів навколишнього світу (працелюбство, лінь, акуратність, відповідальність, організованість тощо);

в) в характері відображаються вольові (дисциплінованість, рішучість, готовність долати перешкоди тощо), емоційні (стриманість, грубість тощо) та інші якості особистості.



Характер – це сплав уроджених якостей нервової системи з набутими в житті індивідуальними властивостями.

Характер формується в процесі соціалізації людини в умовах включення її в різні соціальні спільності. Від ступеня сприятливості сформованих у них міжособистісних відносин багато в чому залежить формування тих або інших рис характеру індивіда – стійких форм поведінки в зв’язку з конкретними, типовими для даного виду поведінки ситуаціями. У нетипових ситуаціях людина може виявити і невластиві їй зразки поведінки: ввічлива – брутальність, скромна – розв’язність і т.п.

Відомо багато теорій, що намагаються пов’язати прояв характеру з особливостями зовнішнього вигляду людини, її статури, почерку і т.д., але найбільш повне уявлення про людину можна одержати з її вчинків (свідомих, навмисних дій, у яких вона затверджує своє ставлення до інших людей, до самого себе, до світу в цілому).

Саме у вчинках як актах поведінки виявляється характер, у них же він і формується. Добрим і чесним можна стати, тільки роблячи добрі і чесні вчинки. Віддавна відома приказка: “Посієш учинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю”.

Таким чином, становлення характеру, що відбувається в результаті навчання і виховання людини, обумовлене об’єктивними обставинами її життєвого шляху, але самі ці обставини можуть змінюватися під впливом учинків людини. У результаті вона здатна піднятися над своїм характером, змінити його, стати творцем самої себе в процесі самовиховання.

Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються порізному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього характеру виявляються наскільки яскраво та своєрідно, що це робить їх оригінальними. Але коли риси характеру розвинені і проявляються надміру, виникають так звані акцентуації характеру.



Акцентуації характеру – крайні варіанти норми окремих рис характеру.

Хоча окремі риси характеру особистості своєю загостреністю можуть виходити за межі звичайного, їх не можна відносити до патологічних. Проте надмірно складні умови, які викликають акцентуацію рис характеру, частота їх повторення можуть спричинити невротичні, істеричні реакції, спричинити неадекватні дії, вчинки людини.

Акцентуації рис характеру виявляються лише за певних умов.

Вони виробляються під впливом певних умов соціального середовища, але базовими чинниками акцентуації є своєрідні природжені індивідуальні особливості, що і створюють грунт для виникнення акцентуацій за відповідних соціальних умов.

Існують різні типології акцентуацій характеру.

Розглянемо основні типи акцентуацій:

  інтровертивний тип – якому властиві замкненість, утруднення у спілкуванні;

  екстравертивний тип – якому притаманна жага спілкування та діяльності, балакучість, поверхневість;

  невротизований тип – імпульсивний, конфліктний, категоричний, підозрілий;

  неврастенічний тип – домінування хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності;

  тривожний тип – у всьому вбачає небезпеку, проявляє надмірну чутливість, боязливість, сором’язливість, розгубленість, вразливість;

  демонстративний тип – йому притаманний егоцентризм, амбіційність, хизування, зухвалість, лицемірство, прагнення до лідерства, влади і похвали;

  застряваючий тип – тривало перебуває в стані збудження чи впертості, недовірливості, нетерпимості до заперечень;

  педантичний тип – виявляється у крайньому, нічим не виправданому формалізмі при вирішенні справи, в дотриманні “букви”, хоча це і шкодить справі.

Завдяки правильно організованій виховній роботі, корекційним впливам можливе блокування виявів акцентуації характеру. Знаючи “слабкі місця” в характері дитини, потрібно не допустити, щоб стресогенні ситуації болісно вражали згадані місця її характеру.

Основні поняття і ключові слова: характер, риси характеру, акцентуації характеру, типи акцентуацій.
Психогеометрія – цікава практична система дослідження особистості. Вона створена і широко застосовується в США. Її автор – фахівець з підготовки управлінських кадрів. За деякими даними ефективність правильно виконаного тесту досягає 85 %.

Цей тест дозволяє:



  •  миттєво визначити тип Вашої особи і особи, що Вас цікавить;

  •  дати докладну характеристику особистісних якостей і особливостей поведінки людини звичайною, зрозумілою мовою;

  •  спрогнозувати поведінку кожного типу особистості;

  •  визначити рівень вашої психологічної сумісності з певними типами людей.

Цей тест посилює і дозволяє частково усвідомити наше підсвідоме, інтуїтивне “відчуття” інших людей. Тому, виконуючи його, намагайтеся дослухатися до своєї інтуїції і, по можливості, “відключити” раціональну логіку, логічну частину нашого “Я”.

Інструкція: Виберіть із п’яти фігур ту, стосовно якої ви можете сказати: це – Я. Спробуйте відчути свою форму! Якщо вам буде важко зробити це, то виберіть фігуру, яка першою привернула вашу увагу. Потім прорангуйте фігури, які залишилися поза вашою увагою і запишіть їхні назви під відповідними номерами. Остання фігура під номером 5, буде точно не вашою формою, тобто формою, яка підходить вам найменше.

http://posibnyky.vntu.edu.ua/opp/14._src/14._image001.png

Коротка психологічна характеристика основних “форм” особистості.

Фігура, що опинилася на першому місці, – це Ваша основна фігура чи суб’єктивна форма. Вона дозволяє визначити Ваші основні, домінуючі риси характеру чи особливості поведінки. Риси фігур, які Ви обрали наступними, – це риси, які Ви демонструєте тим рідше, чим далі від першої знаходиться та чи інша фігура. Остання, п’ята фігура вказує на форму людини, взаємодія з якою викликає у Вас найбільші труднощі.

Може статися, що жодна фігура Вам, чи іншій людині, не підходить. Тоді людину можна описати комбінацією з двох або навіть трьох форм.

Нарешті, може статися, що Вам важко вловити інтуїтивне відчуття форми себе чи іншої людини. Тоді почніть з характеристик, що наведені для п’яти форм, намагайтеся використати їх для розуміння людей даного типу та прогнозу їх поведінки і поступово тренуйте в собі відчуття геометричної форми цих людей.

Квадрат. Якщо вашою основною формою є квадрат, то ви невтомний працівник. Працелюбність, наполегливість, потреба доводити розпочату справу до кінця, старанність, яка дозволяє досягати завершення роботи, – це те, чим відомі істинні “люди-квадрати”. Витривалість, терпіння і методичність зазвичай роблять їх висококласними спеціалістами у своїй галузі. Цьому сприяє невтомна потреба в інформації та колекціонування найнеймовірніших відомостей.

“Люди-квадрати” скоріше “вираховують” результат, аніж здогадуються про нього. Вони надзвичайно уважні до деталей, дрібниць, а також люблять раз і назавжди заведений порядок. Усі ці якості сприяють тому, що “квадрати” можуть стати відмінними адміністраторами, виконавцями, але рідко бувають хорошими розпорядниками, менеджерами. Звичайно, всі названі чесноти “людей-квадратів” мирно співіснують зі слабкими місцями.



Трикутник. Ця форма символізує лідерство, і багато “трикутників” відчувають у цьому своє призначення: “Народжені, щоб бути лідерами”. Найхарактернішою особливістю “людей-трикутників” є здатність концентруватися на головній меті. Вони – енергійні, сильні особистості, які ставлять прозорі цілі і, як правило, досягають їх.

“Люди-трикутники” дуже впевнені в собі, хочуть постійно відчувати свою правоту. Це робить їх особистостями, які постійно конкурують з іншими. “Трикутник” – це установка на перемогу.

Із “Трикутників” виходять прекрасні менеджери найвищого рівня управління. Саме до таких висот вони і прагнуть. І допомагає їм у цьому ще одна якість – майстерність “політичної інтриги”. Взагалі, “Трикутники” дуже симпатичні, привабливі люди, які змушують все і всіх обертатися навколо себе і без яких наше життя втратило б усю гостроту відчуттів.

Прямокутник. Символізує стан переходу та змін. Це люди, незадоволені тим способом і стилем життя, який вони ведуть у даний час, а тому перебувають у пошуках кращого становища.

Найбільш характерні риси “Прямокутників” – непослідовність і непередбачуваність вчинків упродовж перехідного періоду. Тим не менш, як і у всіх людей, у “Прямокутників” виявляються і позитивні якості, що приваблюють до них оточуючих. Це, перш за все, допитливість, жвавий інтерес до всього, що відбувається, та сміливість. Правда, зворотним боком цього явища є надмірна довірливість, навіюваність, наївність. Тому “Прямокутниками” легко маніпулювати.

Якщо ви дійсно маєте “прямокутну форму”, будьте обережні! І пам’ятайте, що “прямокутність” – це лише стадія. Вона мине – і ви вийдете на новий рівень особистісного розвитку та збагатитесь набутим досвідом.

Коло. “Люди-кола” – це найкращі комунікатори серед п’яти форм, насамперед тому, що вони найкращі слухачі. Їм характерна висока чутливість, розвинута емпатійність – здатність співпереживати, співчувати, емоційно відгукуватися на переживання іншої людини. “Людина-коло” відчуває чужу радість і відчуває чужий біль, як свій власний. “Люди-кола” відмінно “бачать” людей і в одну мить можуть розпізнати облудника та брехуна. Вони “вболівають” за свій колектив і високопопулярні серед колег по роботі. Але, як правило, вони слабкі менеджери і керівники у сфері бізнесу.

По-перше, “Люди-кола”, через їх спрямованість скоріше на людей, ніж на справу, надто намагаються догодити кожному. По-друге, “Кола” не відрізняються рішучістю. Якщо їм випадає керувати, то вони обирають демократичний стиль керівництва і намагаються обговорити практично будь-яке рішення з більшістю та заручитися підтримкою.

Можна сказати, що “Кола” – природжені психологи. Для того, щоб очолити серйозний бізнес, “Людям-колам” не вистачає організаторських навичок.

Зизгаг (хвилясті лінії). Ця фігура символізує креативність, творчість. Це найбільш унікальна і єдина розімкнута фігура з п’яти. Якщо ви чітко обрали хвилясту лінію як свою основну форму, то ви, скоріше за все, істинний “право-півкульний” мислитель, вільнодумаюча людина.

“Зигзаги” схильні бачити світ постійно змінним. Тому для них немає нічого більш нудного, ніж речі, які ніколи не змінюються: постійність, шаблон, правила та інструкції; люди, які завжди з усім погоджуються або роблять вигляд, що погоджуються.

“Зигзаги” просто не можуть продуктивно працювати у добре структурованих ситуаціях, їм необхідна різноманітність, високий рівень стимуляції та незалежність від інших на своєму робочому місці.

“Зигзаг” – найзбудливіша з усіх п’яти фігур. При цьому “людині-зигзагу” не вистачає компромісності: вона нестримана, дуже експресивна, що разом з ексцентричністю часто заважає їй втілювати свої ідеї в життя.

Докладну інформацію і інтерпретацію даного тесту можна знайти в книзі А. А. Алексеева та Л. А. Громовової “Психогеометрия для менеджеров”.

ТЕСТ:   Як визначити свій темперамент?

Як вже говорилося вище, чисті темпераменти зустрічаються дуже рідко. Існують не тільки змішані типи темпераментів, а й проміжні, перехідні. Для визначення типу темпераменту розроблено безліч методик, тестів.

Мірсоветов пропонує вашій увазі наступний тест, який дозволить вам визначити процентне співвідношення кожного типу темпераментів і виділити ваш основний тип.Поставте плюс, якщо ви згодні з твердженням і мінус, якщо немає. Отже,

Ви: 

1.Відрізняєтеся непосидючістю.

2.Запальні і імпульсивні.

3.Найчастіше нетерплячі.

4.Ініціативні і рішучі.

5.Наполегливі, навіть уперті.

6.Швидко орієнтуєтеся в суперечках, спритні.

7.Ритм вашої діяльності нерівномірний, стрибкоподібний.

8.Любіть ризикувати.

9.Легко прощаєте образи.

10.Ваша мова швидка і палка.

11.Часто страждаєте від своєї неврівноваженості.

12.Не терпіть недоліків.

13.Вас приваблює все нове.

14.Ваш настрій часто змінюється.

15.Ви життєрадісний і веселий чоловік.

16.Енергія б'є ключем, ви завжди зібрані.

17.Часто кидаєте почате на півдорозі.

18.Не завжди адекватно оцінюєте свої сили.

19.Ваші інтереси та інтереси часто змінюються.

20.До зміненим планам і новим обставинам звикаєте легко.

21.Вам не важко відволікатися від своїх справ, ви швидко розбираєтеся з чужою проблемою.

22.Ретельне опрацювання деталей і кропітка праця не для вас.

23Ви чуйні, любите спілкування.

24.Ваша мова виразна і гучна.

25.Ви не панікуєте навіть у складних ситуаціях, у вас відмінне самовладання.

26Легко засинаєте і швидко прокидаєтеся.

27.Вам складно зосередитися, прийняти обдумане рішення.

28.Ви розсіяні, неуважні.

29.Ви стриманий і холоднокровна людина.

30.У своїх словах і ділах ви відрізняєтеся послідовністю.

31.Ви обережні і розважливі.

32.Витримані, вмієте вичікувати.

33.Неговіркі, не любите порожньо-порожньої балаканини.

34.Ваша мова розмірено, спокійна.

35.Ви грамотно розподіляєте свої сили, ніколи не викладається повністю.

36.У вас існує чіткий режим дня, ви плануєте свої робочі справи.

37.Спокійно сприймаєте критику, байдужі до осуду.

38.Вам важко з ходу перемкнутися на іншу діяльність.

39.З іншими людьми у вас рівні, гарні відносини.

40.Акуратні, педантичні в дрібницях

41.Вам складно пристосуватися до нової обстановки і зміненим планам.

42.Ви не любите багато рухатися, повільні.

43.Ви сором'язлива людина.

44.Нова обстановка викликає у вас замішання.

45.Ви невпевнені в собі, своїх силах.

46.Самотність не обтяжує вас.

47.Невдачі і неприємності надовго вибивають вас із колії.

48.У складні життєві періоди ви замикається в собі.

49.Ви не занадто витривалі, швидко втомлюєтеся.

50.Ваша мова тиха, іноді невиразна.

51.Ви автоматично переймаєте риси характеру співрозмовника і його манеру говорити.

52.Сентиментальні і вразливі.

53.Ви перфекціоніст, у вас завищені вимоги до себе і навколишнього світу.

54.Вам властива деяка помисливість і підозрілість.

55.Вас легко образити.

56.Вам приємно, коли оточуючі співпереживають вам.

А тепер давайте розберемося з результатами тесту. У тесті 4 групи питань, у кожній групі 14 тверджень. Перші 14 (з першого по чотирнадцятий твердження) описують холеричний темперамент. Друга група, з 15-го по двадцять восьме твердження описує сангвініка. Третя група, з 29 по 42 - флегматичний тип темпераменту. І остання група, з 43 по 56 твердження описує меланхолійний темперамент. Якщо в якийсь із груп ви отримали більше 10 плюсів, то цей тип темпераменту у вас домінуючий. Якщо кількість плюсів 5-9, то ці риси виражені у вас значною мірою. І якщо позитивних відповідей менше 4, то риси такого типу темпераменту слабко виражені. Як ви переконалися, немає однозначного ідеалу серед типів темпераментів. І змінити його не можна, тому що це не риса характеру, а всього лише особливість реакцій організму. Але, дізнавшись докладніше про кожен з типів темпераменту, визначивши, яким типом темпераменту володієте ви, вам буде простіше будувати свої відносини з людьми  та  обрати  майбутню  професію.


Тип темпераменту

Як часто, спілкуючись із людьми, нам доводиться дивуватися різниці між нами. Сприйняття, швидкість ухвалення рішення або навіть просто швидкість рухів бувають абсолютно різними. Іноді така різниця розчулює, іноді дратує, і ось вже ми в серцях говоримо, що ми абсолютно різні за темпераментом. Але що це все-таки значить і чи можна змінити свій темперамент до ідеального? Ми пропонуємо розібратися з типами темпераментів людини і визначити їх плюси і мінуси, а також, якщо побажаєте, пройти тест і дізнатися, який темперамент у вас.


Темперамент - що це?

Що ж таке темперамент? Темпераментом називають вроджені особливості людини, які визначають динаміку протікання його психічних процесів. Саме темперамент обумовлює реакції людини на зовнішні обставини. Він значною мірою формує характер людини, її індивідуальність і є таким собі сполучною ланкою між організмом і пізнавальними процесами. Виділяють чотири простих типи темпераменту: сангвінійний, холеричний, меланхолійний і флегматичний.


Сам термін «темперамент» був введений античним медиком Клавдієм Галеном і походить від латинського слова «temperans», що означає помірний. Саме ж слово темперамент можна перекласти як «належне співвідношення частин». Гіппократ вважав, що тип темпераменту визначається переважанням в організмі однієї з рідин. Якщо в організмі переважає кров, то людина буде рухомим, тобто володіти сангвінічним темпераментом, жовта жовч зробить людину імпульсивним і гарячим - холериком, чорна жовч - сумним і боязким, тобто меланхоліком, а переважання лімфи додасть людині спокою і повільності, зробить флегматиком.

Ми хотіли би відразу уточнити такий момент: у чистому вигляді темпераменти зустрічаються дуже рідко, зазвичай в кожній людині вони присутні в різних пропорціях. Не варто також ототожнювати характер і темперамент. Останній всього лише характеризує тип нервової системи, її властивості, пов'язаний з будовою тіла і навіть обміном речовин. Але жодною мірою не пов'язаний з поглядами особистості, переконаннями, смаками і не визначає можливості особистості.
Характеристики темпераментів

Сангвінічний темперамент

Люди цього типу легко пристосовуються до нової обстановки, жваво відгукуються на те, що привертає їх увагу. Вони добре контролюють свої емоції і охоче беруться за нові справи. Представники цього типу темпераменту схильні до частої зміни настрою, але характерним для них є стан бадьорості.


Чи можна визначити, що та чи інша людина є сангвініком? Так, є властиві тільки їм риси, по них завжди можна виділити сангвініків з навколишнього вас суспільства. Як правило, у людей з таким типом темпераменту плавна і впевнена хода, рухи легкі і швидкі. Сангвініка легко відрізнити за гарною поставою і виразними жестами. Міміка і жестикуляція багата і природна, а мова гучна і виразна.


У мінуси сангвінічному темпераменту можна записати те, що люди цього типу швидко відволікаються від справ або емоцій, якщо зовнішні подразники довгий час не змінюються. Як тільки притупляється новизна відчуттів, сангвініки стають млявими і байдужими.

Якщо ваш колега або підлеглий - сангвінік, то пам'ятайте, що його рішення часто бувають необдуманими. Максимально ефективна його діяльність тоді, коли він буде зайнятий новими цікавими проектами, що тримають його в напрузі. Не забувайте, що подвійність цього темпераменту вимагає контролю над ходом робіт.



Холеричний темперамент

Холерики легко збудливі і неврівноважені, переключити їх увагу важко. Вони дуже рухливі, аж до надмірності, почуття їх сильні і проявляються яскраво. За нові справи беруться з величезним запалом, віддаються їм повністю, але при цьому неадекватна оцінка своїх сил призводить до різкого спаду діяльності. Мінуси цього типу темпераменту полягають саме в неврівноваженості, через яку відбуваються спалахи різкості, дратівливості, виснаження сил.

Характерні риси є і у холериків риси: у людей цього типу кваплива, часто плутана мова, яскрава і виразна міміка. Холерикам складно всидіти на одному місці, вони часто зриваються або міняють пози, багато і різко жестикулюють. У їх нерівній ході є щось зухвале.

Ваш співробітник холерик? Вам пощастило, тому що незважаючи на свою неврівноваженість, це працездатні й ініціативні люди. Вони висувають часом фантастичні ідеї, азартно долають труднощі. Але, захопившись, вони можуть втратити адекватність в оцінці своїх сил. Щоб не допустити занепаду, варто контролювати їх діяльність і нормувати робочий день таких співробітників.



Меланхолійний темперамент

Вони пасивні, ненаполегливі, легко вразливі і мало реагують на зовнішні впливи. Найчастіше меланхоліки занурені в себе, вони віддають перевагу спокійній, добре знайомій їм обстановці. Безумовними плюсами цього типу темпераменту є глибина і сталість їх почуттів.

У людей цього типу темпераменту стримана, хоча і швидка хода. Вони занурені у свої думки, тому можуть замислюватися і уповільнювати крок. Жести у них скупі, але різкі через випробовуваний ними незручності в товаристві незнайомих людей. Мова повільна, часто з запинками, її швидкість нерівномірна.

Ми звертаємо вашу увагу, що якщо ви зумієте організувати своєму співробітникові-меланхолікові спокійне робоче місце, то його працездатність вразить вас. За підтримки і розміреному ритмі роботи вони здатні творити чудеса, але будуть болісно переживати будь-яку складну психологічну ситуацію. Тонко відчуваючи, меланхоліки дуже сприйнятливі і спостережливі, що робить їх незамінними в роботі з персоналом.



Флегматичний темперамент

Такі люди наполегливі й завзяті, рівно і спокійно йдуть по життєвому шляху. Це надійні люди, яких складно вивести з себе. Вони скупі на емоції, грунтовні до занудства і надійні як ніхто. Мінусами можна назвати те, що флегматики дуже слабко реагують на зовнішні подразники, повільно перебудовуються, сходяться з людьми, не кмітливі.


Флегматики рухаються важко і докладно, хода у них часто лінива, некваплива. Сидячи, вони можуть подовгу зберігати одну і ту ж позу. Жестикуляція і міміка скупа, прочитати щось по їх обличчю неможливо. Мова некваплива, вони неговіркі, не люблять довгої балаканини.

У складних ситуаціях найнадійнішим вашим співробітником буде флегматик. Людина цього типу не буде сперечатися, в будь-якій дискусії він обмежиться підведенням підсумків, причому майстерно врахує думку кожної зі сторін. Це надійні та виконавчі працівники, яких немає необхідності контролювати. Але ні в якому разі не варто доручати людині цього типу темпераменту роботу, що вимагає ініціативності.



Реферати

1. Теорії особистості у зарубіжній класичній психології.

2. Концепції особистості у вітчизняній класичній психології.

3. Особистість як цілісна система психічних властивостей людини.

4. Періодизація психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості.

5. Розвиток самосвідомості в онтогенезі.


Додаткова література:


  1. Абрамова Г. С. Практикум по возрастной психологии: Учеб. Пособие для студ. вузов. – Москва, 1999.

  2. Дружинин В. Н. Экспериментальная психология – Санкнт-Петербург, 2001.

  1. МаксименкоС. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посібник. – К.,2000.

  2. Общая психодиагностика / Под ред. А. А. Бодальова, В. В. Столина. – Москва,1987.

  3. Практикум по основам психологии: Тексты и хрестоматия. / Составитель – В. А. Мельников. – Симферополь, 1997.

Тема 3 Відчуття та сприйняття в системі інтелектуальних властивостей особистості

Навколишня дійсність, впливаючи на наші органи чуття (око, вухо, закінчення чутливих нервів у шкірі тощо), викликає відчуття. Відчуття виникає тоді, коли, викликане яким-небудь подразником збудження в органі чуття (периферичному кінці аналізатора), поширюється по доцентрових шляхах на відповідні ділянки кори головного, мозку (мозковий кінець аналізатора) і піддається там найтоншому аналізу. «Матерія, діючи на наші органи чуття,— створює відчуття». Так, механічні впливи на шкіру викликають відчуття дотикання, тиснення, промені світла, впливаючи на око, викликають зорові відчуття, звукові коливання, досягаючи вуха, викликають відчуття слухові.


Відчуттям називається відображення в мозку властивостей матеріальної дійсності, які безпосередньо впливають на аналізатори. 


Відчуття — це найпростіші психічні процеси, які сигналізують нам про те, що відбувається в даний момент навколо нас і в нашому власному організмі. Вони дають можливість людині орієнтуватися в навколишніх умовах і ставити у відповідність з ними свої дії.

На основі відчуттів виникає більш складний психічний процес — сприймання. На відміну від відчуттів, які відображають окремі властивості дійсності, сприймання є відображенням цілісних предметів, що мають ряд властивостей. Так, ми сприймаємо, наприклад, яблуко як єдиний предмет, що є одночасно круглим, рум'яним, ароматним, смачним тощо. Ми сприймаємо також лоб, очі, ніс, рот, щоки, підборідок якої-небудь людини як щось єдине, як людське обличчя, що має ряд рис.

Сприйманая відрізняється від відчуття також і тим, що до його складу входять не тільки враження, яких зазнає людина в даний момент, але й сліди вражень, пережитих людиною раніше. Так, коли ми розглядаємо який-небудь гірський пейзаж, до наявних зорових вражень приєднуються минулі рухові відчуття, які ми пережили колись, подорожуючи по пересіченій місцевості, піднімаючись на вершини і спускаючись у долини. В результаті картина гір, яку ми бачимо, здається нам не плоскою, а тримірною, що має певну глибину, причому різні предмети сприймаються як різно віддалені від нас і один від одного.

Сприйманням називається відображення в мозку цілісних предметів і явищ, до прямого впливу яких на аналізатори приєднується минулий практичний досвід людини.
Сприймання дозволяє більш повно пізнати дійсність, ніж відчуття окремих властивостей предмета.
У процесі сприймання ми знайомимося, наприклад, з просторовими відношеннями частин предметів, які характеризують їх форму, величину, рельєф поверхні тощо. Подібно до цього сприймання якої-небудь мелодії не зводиться до відчуттів окремих звуків, а відображує також їх послідовність в часі, співвідношення їх за висотою, інтенсивністю тощо.

Відчуття і сприймання — це безпосереднє пізнання людиною дійсності, яке полягає у відображенні предметів і явищ, що діють у даний момент на наші аналізатори.

Відчуття і сприймання відіграють дуже важливу роль у практичному житті. Без них неможлива ніяка людська дія. Відомо, що всяке пошкодження сприймаючих органів порушує поведінку. Так, самостійне пересування по вулиці, яке є справою, легкою для зрячої людини, стає дуже важкою для людини, яка осліпла, не бачить, що навколо неї відбувається, не сприймає сигнальних вогнів світлофорів тощо.

Велике значення відчуття і сприймання в пізнанні навколишнього. Наше пізнання дійсності починається з відчуття. «Інакше, як через відчуття,— ми ні про які форми речовини і ні про які форми руху нічого дізнатися не можемо». Лише на основі відчуття і сприймання можуть виникнути такі більш складні психічні процеси, як пам'ять, уява, мислення тощо.

Тестові завдання

1. Найбільш продуктивним є запам’ятовування:

а) механічне;

б) смислове або логічне;

в) обидва.



2. Пригадування – це:

а) відтворення, яке вимагає напруження нервових сил, вольових зусиль;

б) відтворення при повторному сприйманні об’єкта;

в) цільовий аналіз інформації.

3. ”Знайомий стрибнув на підніжку трамвая і гукнув мені свій номер телефону. Я намагався скомбінувати цифри у значущу модель, та вони “розтанули” у закутках мозку через лічені секунди. Цифри залишаються в мозку протягом 15-25 секунду:

а) сенсорній пам’яті;

б) семантичній пам’яті;

в) короткочасній пам’яті;

г) довготривалій пам’яті.

4. Ви намагаєтеся відшукати потрібний термін під час перекладу статті у:

а) сенсорній пам’яті;

б) семантичній пам’яті;

в) короткочасній пам’яті;

г) довготривалій пам’яті.

5. До розумової діяльності нас спонукають:

а) будь-які ситуації;

б) екстремальні ситуації;

в) проблемні ситуації.



6. У процесі мислення для нас важливе значення мають:

а) істотні зв’язки між предметами та явищами;

б) будь-які різноманітні зв’язки між предметами та явищами;

в) практичні зв’язки.



Реферати

1. Динаміка психічного розвитку молодшого школяра в процесі навчання.

2. Особливості взаємин молодшого школяра з дорослими (учителями, батьками) та однолітками.

3. Формування особистості дитини в початкових класах.

4. Особливості формування самосвідомості дошкільника.
Додаткова література:


  1. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человеком человека. – Москва, 1982.

  2. Гамезо М. В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. – Москва, 1986.

  3. Лурия А. Р. Ощущение и восприятие. – Москва, 1975.

  4. Пашукова Т. І., Допіра А. І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т. І. Пашукової. – К., 2000.

  5. Пиз А. Язык телодвижений. Как читать мысли других по их жестам. – Н.-Новгород, 1992.

  6. Романов К. М., Гаранина Ж. Г. Практикум по общей психологии. Учебное пособие / Под ред. К. М. Романова. – Москва, 2002.


Тема 4 Емоції та воля людини

Оцінка і спонукання в емоціях - момент творення особистістю самої себе, свого світу. Непогодженість між тим, що треба, і тим, що с, порушення динамічного стереотипу реакцій - основні умови виникнення емоцій. Суперечності між потребами та умовами їхнього задоволення є рушійною силою розвитку особистості. Емоції лежать в основі творення особистості й регулюють її поведінку. Передусім це стосується функції емоцій як внутрішнього сигналу, спрямованого на саморегуляцію. Розглянемо емоційний процес як акт регуляції.

Емоційний процес - специфічна реакція на зміни в зовнішньому або внутрішньому середовищі, яка має три компоненти (Я. Рейковський, 1976). Перший із них - це компонент емоційного збудження, що визначає мобілізаційні зміни в організмі В усіх випадках виникнення емоційного процесу простежуються зміни збудливості (виникнення - зменшення чи збільшення), загальні зміни швидкості та інтенсивності перебігу психічних, моторних та вегетативних процесів. Другий компонент пов'язаний зі значенням емоційної події для особистості (позитивне чи негативне). Він розкриває знак емоції. Третій компонент характеризує специфічні якісні особливості емоційної події, тобто це зміст, якісна характеристика емоцій.

Виникнення емоційного процесу пов'язується зі станом збудження, підвищенням рівня активації центральної нервової системи, що становить континуум від стану сну до стану крайнього збудження, гніву, екстазу. Підвищення емоційного збудження може привести до рухової активності, підвищення сили і швидкості моторних реакцій або до протилежного ефекту - нерухомості, байдужості Емоційне збудження може набути специфічної форми емоційного напруження - стану підвищеної активації, блокованого в експресивно-виконавчій фазі внаслідок неможливості виходу в дію. Накопичення збудження і затримка активності зумовлюють вибуховий характер емоцій.

Знак емоційного процесу (позитивний чи негативний) не має необхідного зв'язку з організацією чи дезорганізацією поведінки особистості. Негативні емоції можуть дезорганізувати діяльність, яка привела до їх виникнення, однак вони організують діяльність, спрямовану на зменшення чи усунення згубних впливів. Цим пояснюються факти тривалого свідомого утримання негативних емоційних станів: позбавлення негативного стану може видатися неприємним, а занурення в печаль - приємним. Людина в стані негативних емоцій стає чутливішою, уважнішою, немов збільшує кількість значущих для неї сигналів. Максимальне збільшення інформації наче відволікає людину від болю, спрямовує на опрацювання нового, блокує травмуючий вплив через відкриття інших каналів. Таким є механізм психологічного захисту.

Якісна характеристика емоційного процесу залежить віл особливостей сигнального подразника (на які механізми він розрахований, на що спрямований: це може бути задоволення конкретної специфічної потреби - в їжі чи воді або вплив загалом - втома, наприклад); часу, коли відбувається подія (суб'єктивно неподолані перешкоди в минулому викликають страх, тепер - гнів, у майбутньому - печаль).

Емоційний процес виникає під впливом трьох типів факторів. Насамперед це безумовні емоційні подразники, які викликають емоцію внаслідок природженої чутливості до них організму. На їх основі формуються первинні механізми регуляції. Другий тип факторів - нейтральні, які дістають емоційне значення завдяки формуванню умовних емоційних подразнень. Нейтральні подразники, що передують емоціогенним або їх супроводжують, самі отримують здатність викликати емоції. Так, людина не терпить пахощів жасмину, бо в дні його цвітіння в сім'ї трапилася трагедія. Ідеться про генералізацію емоційних подразників. Третій чинник емоційного процесу - співвідношення подразника з установками особистості. На основі досвіду в людини формуються певні очікування. Якщо сигнали не з'являються або не відповідають очікуванню, виникає емоційне збудження. Існує певний оптимум розходження між установками і сигналом, який викликає позитивні емоції щодо новизни, незвичайності. Якщо сигнал не відрізняється від очікувань, він оцінюється як нецікавий; якщо ж відрізняється занадто сильно, здається неприємним, небезпечним, дратує.

Емоції й почуття здійснюють регуляторну функцію, виступаючи не лише внутрішнім сигналом, а й зовнішнім. Цю роль виконує виразна функція, значення якої неоціненне в комунікативному процесі, в процесі спілкування між людьми.

Виразні рухи свідчать про наявність певного процесу в психіці. Існують стандартні виразні рухи, які є спільними для багатьох людей, навіть багатьох культур. Це посмішка, плач. Водночас представникам різних культур властиві специфічні емоційні прояви (наприклад, коли і скільки треба плакати, як посміхатися). У Чорногорії чоловіки й жінки на похоронній церемонії плачуть окремо. В Японії прояв печалі і болю в присутності людини, вищої за рангом, розглядається як демонстрація неповаги. Спостереження за позами і жестами свідчить про довільність виразних рухів: людина може приховувати свій емоційний стан і з цією метою тренувати свої жести. Крім загальних і специфічних, існують індивідуальні, тільки певній особистості притаманні виразні рухи, які є свідченням її психічного розвитку, психічної та емоційної зрілості. Даючи волю своїм переживанням, ми їх тим самим підтримуємо, а формуючи зовнішній вираз емоцій, ми регулюємо їх прояв. Символічне значення, яке виразні рухи мають для інших людей у процесі спілкування, особистість може свідомо використовувати.

Головне в емоційній регуляції - не регуляція впливу вже існуючих емоцій на наше психічне життя, а регуляція виникнення спрямованості емоцій, їх планування. Планування не означає довільної, на замовлення, появи того чи іншого почуття. Почуття виникають унаслідок зміни ставлення людини до дійсності в процесі її діяльності Почуття можна опосередковано спрямовувати й регулювати через діяльність, у якій емоції й почуття виявляються і формуються.

Емоції й почуття формуються, коли людина потрапляє в нову ситуацію, стикається з новою практикою, яка змінює спрямованість особистості, спонукає її усвідомити нові цілі й завдання. Емоції й почуття визначають спрямованість діяльності особистості, але вони не є основним регулятором діяльності. Регуляторну функцію афективної сфери виконують не тільки емоції та почуття, а й воля.

Волі в полоні потягів і спонукань ще немає. Воля виникає тоді, коли людина здатна до рефлексії щодо своїх потягів, спроможна так чи інакше до них поставитися. А це означає, що суб'єкт повинен піднестися над своїми потягами й усвідомити себе самого як суб'єкта, що має певні потяги, але не є їхнім рабом, а може зробити певний вибір між ними. Отже, виникнення волі пов'язане із самовизначенням суб'єкта, із самотворенням особистості, коли людина сама довільно обирає свою поведінку і відповідає за неї.

Вибір вимагає оцінки. Емоційна оцінка визначає попередню спрямованість дії, остаточний же вибір, який може не збігатися з початковим, здійснюється внаслідок прийняття рішення. Прийняття рішення як одна з фаз вольового процесу може зовсім не виділятися у свідомості, якщо спонукання не натрапляє на внутрішню протидію. За наявності такої протидії прийняття рішення виступає як розв'язання конфлікту, що викликав боротьбу мотивів. У разі, якщо конфлікт не розв'язано, кожен з мотивів зберігає свою силу, а прийняття рішення усвідомлюється як особливий акт, який підпорядковує визначеній меті всі інші.

Тактика прийняття рішення може бути різною. Імпульсивні, пристрасні натури у прийнятті рішення покладаються на обставини. Нерішучі люди, особливо у складній ситуації, навмисне зволікають із рішенням, сподіваючись, що зміна ситуації сама приведе до бажаного розв'язання або зробить прийняття рішення легшим, і воно не потребуватиме значного вольового зусилля. Іноді в складних випадках люди приймають рішення умовно, покладаючись на фатум, долю. Наприклад, можуть поставити рішення у залежність від прогнозу погоди чи від випадкової зустрічі, чи від падаючої монети.

Людина контролює прийняття рішення. У разі порушення контролю ми маємо справу з навіюванням, негативізмом і впертістю. Про навіювання йдеться у тих випадках, коли прийняття рішення суб'єктом диктується іншою людиною. При навіюванні втілив іншої людини визначає рішення незалежно від того, що воно означає по суті, тобто рішення автоматично передається від однієї людини до іншої без урахування, зваження мотивів. Негативізм виявляється в немотивованій вольовій протидії всьому тому, що виходить від інших. Особистість не здатна оцінити позиції інших людей і прийняти правильне рішення, тому вона відхиляє все те, що йде від інших. Уперта людина наполегливо відстоює своє рішення тільки тому, що це - її рішення. Зваженості, об'єктивної обґрунтованості в прийнятті рішення тут немає. Навіювання, негативізм і впертість свідчать, що особистість неспроможна піднестися над своїм ставленням до інших людей і до самої себе, опосередкувати його об'єктивним змістом рішення, що приймається

Вольові якості особистості виявляються в її ініціативності, самостійності, незалежності, рішучості, наполегливості. Ініціативна людина береться за справу, не очікуючи стимуляції зовні. Рішучість виражається у впевненості, з якою приймається рішення, й у твердому його обстоюванні та зберіганні. Вольовий процес не закінчується прийняттям рішення. Для його реалізації необхідна передусім наполегливість у досягненні мети, неослабна енергія діяти протягом тривалого часу, незважаючи на труднощі та перешкоди.

Спроможність особистості протистояти внутрішнім перешкодам, потягам, емоціям залежить від здатності до самоконтролю. Це здатність підкоряти всі цілі, які виникають від ситуації до ситуації, від випадку до випадку, єдиній меті, що визначає характер особистості, п лінію життя.

Перехід до вольової регуляції необхідний тоді, коли спонукання до дії, його інтенсивність і виразність є недостатніми з самого початку або зменшуються в процесі виконання дії. Спонукання має йти від самої людини, спиратися на відображення дійсності, на зв'язок дії з уявною ситуацією Дуже поширений приклад: "закінчу роботу, тоді відпочину". Спонукають той мотив, який уходить у фундамент особистості, і та ситуація, на яку особистість здатна емоційно відгукнутися.

Афективна сфера - від потягів через емоції й почута до волі - бере участь у самотворенні особистості, визначенні її життєвого шляху. Але цей вплив не прямий, а опосередкований діяльністю особистості, що розкривається у її вчинках, виявляючись у станах, що їх переживає особистість.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал