Методичні вказівки до проведення практичних занять



Сторінка2/3
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.55 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3
ТЕМА 7. ЛІТЕРАТУРНЕ КРАЄЗНАВСТВО

1. Розвиток літератури на Харківщині (XVIII-ХІХ ст.):

2. Літературний процес на Харківщині у 20-ті рр. ХХ ст.

3. «Розстріляне відродження» Харківського краю.

4. Сучасна література Харківщини.
Завдання до заняття


  • До питаня 1 скласти карту (робота у групах по 2 студенти) «Літературна Харківщина».

  • До питання 4 скласти таблицю «Сучасні література Харківщини».

Прізвище та ім'я літератора

Жанр літератури

Основні твори

Головні ідеї творів













Самостійна позанавчальна робота

Відвідання Харківського літературного музею. Написання звіту


Самостійна індивідуальна робота (за вибором студентів)

1. Особливості розвитку літератури у добу українізації.

2. Причини репресій українських літераторів у 30-ті рр. ХХ ст.
Питання для самоконтролю

1. Визначте особливості становлення літератури на Слобожанщині.

2. Який вплив на розвиток літератури мало відкриття Харківського університету?

3. Якими були основні теми поетичних творів ХІХ ст.?

4. Чому вірші харківських поетів ставали народними піснями?

5. Визначити причини репресій літературних діячів у 30-ті рр. ХХ ст.?

6. Дати визначення «Розстріляне відродження».
Рекомендована література до теми 6


  • Жванко Л. М. Краєзнавство Слобожанщини: навч. посібн. – Х., 2011.

  • Жванко Л. М. Краєзнавство: конспект лекцій. – Х., 2013.

  • З порога смерті. Письменники України – жертви сталінських репресій. – К., 1991.

  • Лавріненко Юрій. Розстріляне відродження. Антологія 1917 – 1933. - К., 2001.

  • Література рідного краю. – Х., 1998.

  • Михайлин І. Літературна Харківщина. Поезія. Ессеїка. Портрети. Рецензії. - Х., 2007.

  • Попович Мирослав. Нариси історії української культури. - К., 2001.

  • Слобожанська яса. Антологія громадянської лірики кінця ХІІ – початку ХХІ століть. – Х., 2006.


ТЕМА 8. МИСТЕЦТВО СЛОБОЖАНЩИНИ

  1. Розвиток живопису:

1.1. народне малярство;

1.2. видатні художники Харківщини.



  1. Розвиток театрального мистецтва.

  2. Музичне та кіномистецтво:

3.1. бандуристи та кобзарі;

3.2. творчість видатних співаків та композиторів;



  1. Архітектурні стилі краю.


Завдання до заняття

  • До питання 3 скласти мультимедійну презентацію (робота у групах) «Музичне та кіномистецтво».

  • До питання 4 скласти мультимедійну презентацію (робота у групах) «Архітектурні стилі краю».


Самостійна позанавчальна робота

Відвідання Харківського художнього музею. Написання звіту.


Самостійна індивідуальна робота (за вибором студентів)

1. Портрети слобожанських полковників кінця XVII ст.

2. З′їзд бандуристів 1932 р. і його наслідки для українського мистецтва.

3. Доля театру «Березіль» і його керівника Леся Курбаса.


Питання для самоконтролю

1. Перелічіть будівлі, архітектором яких був О. М. Бекетов.

2. Генріх Семирадський і Слобожанщина.

3. Напрямки образотворчого мистецтва у 20 –х рр. ХХ ст.

4. Музичне мистецтво у ХІХ ст.
Рекомендована література до теми 7

  • Багалій Д. І. Історія Слобідської України.- Х., 1993.

  • Жванко Л. М. Краєзнавство Слобожанщини: навч. посібн. – Х., 2011.

  • Жванко Л. М. Краєзнавство: конспект лекцій. – Х., 2013.

  • Зайцев Б. П., Скирда В. В. та ін. Історія рідного краю: У 2 част. – Х., 2001.

  • Історія рідного краю. Ч.2. – Х., 2001.

  • Попович М. Нарис історії української культури. – К., 2001.

  • Рідний край. – Х., 1999.

  • Сумцов М. Ф. Слобожане. Історико – етнографічна розвідка. – Х., 2002.

  • Титар О., Титар В. Мистецтво Слобожанщини. // Харьковский исторический альманах. – Х., 2002.

  • Харкову 350. Історія. Сучасність. Стратегія розвитку.- Х., 2004.


ТЕМА 9. ОСВІТА НА СЛОБОЖАНЩИНІ

1. Освітній рівень слобожан у XVIII ст.

2. Навчальні заклади краю у ХІХ ст.:

2.1. заклади початкової освіти;

2.2. стан середньої освіти;

2.3. вищі навчальні заклади.

3. Освітні процеси на Слобожанщині у роки Української революції.
Завдання до заняття


  • До питання 2.1 - 2.2. скласти таблицю «Навчальні заклади краю у ХІХ ст.».

    Тип навчального закладу

    Хто навчався

    Зміст навчання

    Головні проблеми навчального процесу

  • Зробити висновок

  • До питання 2.3. підготувати повідомлення про вищий навчальний заклад Харкова.


Самостійна індивідуальна робота (за вибором студентів)

  1. Життєвий шлях В. Н. Каразіна.

  2. Розвиток освіти радянської доби.

  3. Сучасний розвиток освіти на Харківщині.


Питання для самоконтролю

1. Діти яких суспільних станів могли навчатися у Харківському колегіумі?

2. Система жіночої освіти на Харківщині у ХІХ ст.

3. Хто виступив засновником навчальних закладів у повітах Харківської губернії у ХІХ ст?.

4. Якою була діяльність просвіт Харківщини у роки Української революції 1917 – 1920 рр.


Рекомендована література до теми 9

  • Багалій Д.І. Історія Слобідської України.- Х., 1993.

  • Жванко Л. М. Краєзнавство Слобожанщини: навч. посібн. – Х., 2011.

  • Жванко Л. М. Краєзнавство: конспект лекцій. – Х., 2013.

  • Зайцев Б. П., Скирда В.В. та ін. Історія рідного краю. Ч. 2. – Х., 2001.

  • Попович М. Нарис історії української культури. – К., 2001.

  • Рідний край. – Х., 1999.

  • Посохова Л.Ю.Харківський колегіум (XVIII – початку ХІХ ст.). - Х., 1999.

  • Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (1655 - 1905). Ист. монография. - Репринт. изд. – Х., 1993.

  • Українська педагогіка в персоналіях. - К., 2005.


ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З КУРСУ «КРАЄЗНАВСТВО»

  1. Становлення краєзнавства як науки.

  2. Напрямки краєзнавствчихдосліджень.

  3. Становлення краєзнавства як науки.

  4. Доля краєзнавства та краєзнавців у ХХ ст.

  5. Характеристика археологічних культур на території Харківщини.

  6. Скіфо-сарматський період на території Харківщини.

  7. Перші слов'яни на території Харківщини - Сіверська земля.

  8. Харківщина у складі Хозарського каганату (VIII-X ст.)

  9. Салтівська археологічна культура.

  10. Монголо-татарська навала. Дике поле.

  11. Початки заселення Харківщини:

  12. Хвилі освоєння Слобідської України у XVII ст.

  13. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток Харківщини у другій пол. XVII - кінці XVIII ст.

  14. Історія Харківських полків.

  15. Процес ліквідації автономії Слобідської України, її причини та наслідки.

  16. Найвизначніші козацькі роди Харкова (XVII-XVIII ст.).

  17. Теорії про походження міста Харкова та його назви.

  18. Харківська фортеця.

  19. Еволюція герба міста Харкова та міст Харківського намісництва.

  20. Етнографічне краєзнавство Харківщини.

  21. Звичаї та обряди жителів Харківщини.

  22. Д. І. Багалій про світогляд слобожан.

  23. Народний одяг та побут.

  24. Розвиток літератури на Харківщині (XVIII - ХХ ст.).

  25. Літературний процес на Харківщині у 20-ті роки ХХ ст.

  26. «Розстріляне відродження» Харківського краю.

  27. Сучасна література Харківщини.

  28. Мистецтво Слобожанщини у XVIII - ХІХ ст.

  29. Театр «Березіль» Леся Курбаса.

  30. Іконопис Слобожанщини.

  31. Розвиток театрального мистецтва.

  32. Музичне та кіно мистецтво.

  33. Освітній рівень слобожан у XVIII ст.

  34. Харківський колегіум - центр освіти Слобідської України.

  35. Харківський університет − перший вищий навчальний заклад України.

  36. Навчальні заклади краю у ХІХ ст.


МЕТОДИКА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

З ВИВЧЕННЯ КУРСУ «КРАЄЗНАВСТВО»
Особливості самостійної підготовки до практичних занять
Участь у практичних заняттях має бути спрямована не просто на набуття певної суми знань, а головним чином на вироблення уміння і навичок за допомогою отриманих знань самостійно розбиратися в складних процесах суспільного розвитку. Одним з ефективних засобів активізації студентів на семінарських заняттях є проблемне навчання, що сприяє розвитку творчої думки і процесу пізнання.

Семінар («семінар» латинською мовою означає «розсадник», а в буквальному розумінні – поширення знань шляхом усних виступів і обговорень), на першому курсі найбільш поширена форма – розгорнута бесіда, яка вимагає знання фактичного матеріалу, уміння аргументовано викласти свої знання в усній формі. При підготовці до практичного заняття необхідно керуватися такими рекомендаціями:



  • Докладно ознайомтеся з темою і планом семінарського заняття, кожним із винесених на розгляд питань.

  • Замовте у бібліотеці відповідні рекомендовані джерела та літературу, насамперед обов'язкову.

  • Прочитайте документальні джерела й основну літературу до кожного з питань семінару, намагаючись осмислити прочитане.

  • Законспектуйте необхідний матеріал, випишіть цитати.

  • Складіть план і текст свого виступу на семінарському занятті з кожного питання.

Рекомендації при роботі з текстом

  • Не переписуйте цілі речення чи абзаци; краще виписуйте ключові , думки, ідеї.

  • Затримуйте увагу на наступному реченні кожного абзацу, особливо, коли це великі абзаци.

  • Звертайте обов'язково увагу на так звані слова-сигнали – «отже», «таким чином» та ін., які вживаються з метою акцентувати увагу на чомусь важливому.

  • Уважно ознайомтеся з висновками автора.

  • Відразу після прочитаного перевірте, що ви запам'ятали, і відобразіть ключова думки, факти, власні оцінки у вигляді послідовної схеми.

Одним із шляхів запам'ятовування та засвоєння матеріалу є ведення записів прочитаного. Основні форми записів – план, виписки, тези, анотація, резюме та конспект. Конспектуватинеобхідно цілеспрямовано, заздалегідь уявляючи, які аспекти, положення роботи мають найбільш важливе значення. Дуже важливо робити лаконічні записи, виділяючи і записуючи тільки найсуттєвіше, опускаючи другорядні аргументи, деталі. Дуже роздутий конспект дає мало користі.

Важливе значення має продумане оформлення конспектів, їх акуратне ведення. Записи доцільно вести в загальному зошиті чорнилами, сторінки нумерувати, для того, щоб швидко знайти потрібний матеріал.

Конспект не повинен бути суцільним текстом. Необхідно поділити конспект відповідно до логічного плану книги, її структури. Досягається розчленування шляхом використання запису відступами, коли одне положення відокремлюється від іншого: використовувати абзаци, спеціальне маркування. Оформлення конспекту має бути чітким, наочним, забезпечувати зручність у користуванні ним.

За характером оформлення конспекти поділяються на три види: текстуальний, вільний, змішаний. Під час конспектування джерел з навчальною метою краще користуватися вільним або змішаним конспектом. У вільному конспекті викладання твору ведеться своїми словами, але не виключається використовування і авторських фраз. висловів, текстуальних записів. Складаючи вільний конспект, не бажано відступати від авторського плану книги або статті. Помилки припускають ті студенти, які складають конспект відповідно до плану семінару, відступаючи від логічної структури джерела. Вільний конспект надає змогу краще усвідомлювати і закріплювати в пам'яті прослухане, прочитане. Змішаний конспект поєднує позитивну якість не тільки вільного конспекту, але й інших видів запису. У змішаному конспекті допускаються записи і у вигляді плану, цитат, виписок та схем, складених на авторському матеріалі.

Таким чином, запис прочитаного, в якій би формі він не проводився - результат великої самостійної творчої праці з вивчення та засвоєння джерела, важливий етап самостійної роботи. Отже правильна підготовка організації самостійної роботи є важливим чинником підвищення ефективності і якості набуття теоретичних знань.

Одне з найскладніших завдань, яке має виконати студент – підготовка доповіді. Доповідь(повідомлення), яку планується виголосити на семінарі, має відповідати таким вимогам:



  • Методологічно правильно і повно розкрити зміст вибраного питання ;

  • Показати самостійну роботу над джерелами та літературою;

  • Продемонструвати вміння планувати чітко все те, що вивчається та зрозуміло формулювати головні питання виступу.

Для студента-доповідача особливого значення набувають три фактори:

- володіння матеріалом; володіння собою; - володіння аудиторією.


Рекомендації до створення презентації


  • Презентацію потрібно виконувати після того, коли розроблена її загальна структура, зібраний ілюстративний матеріал.

  • Ілюстрації потрібно подавали лише ті, які відповідають тематиці, мають високу якість.

  • У першому слайді необхідно внести заголовок, автора, мету роботи.

  • Спочатку доцільно ввести на слайді текст презентації, а потім додати до неї ілюстрації.

  • До тексту презентацію доцільно додати таблиці, діаграми, схеми.

  • При виконанні презентації необхідно частіше натискати на кнопку «Зберегти».

Оформлення презентації

  • Естетичний аспект. При розробці презентації необхідно дотримуватися певної логічної схеми викладу. Оформлення узгоджується зі змістом і акцентує увагу на важливих моментах теми.

  • Діаграми та рисунки. Зображення виконані на високому рівні, вдало розташовані, стосуються теми і допомагають розкрити його зміст.

  • Текст, кольорове оформлення, фон. Текст легко читається. Фон неяскравий і добре пасує до кольору тексту і графіки.

  • Списки і таблиці. Списки і таблиці правильно розроблені і вдало розташовані.




Критерії оцінювання презентації у форматі Microsoft PowerPoint



Чіткість, лаконічність, доступність мультимедійної інформації, яка розкриває тему.



Грамотність оформлення слайдів: у роботі немає орфографічних і граматичних помилок.



Інформативність ілюстративного матеріалу та доцільність співвідношення «текст – рисунок».


ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ З КУРСУ «КРАЄЗНАВСТВО»

  • Авангардизм — умовна назва кількох антиреалістичних течій у мистецтві XX ст. Прагнення докорінного оновлення мистецтва, розриву з існуючими традиціями.

  • Автономія (грецькою «сам» і «закон»)— самоврядування певної частини держави (населення), що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавними законами.

  • Автохтони – споконвічні, корінні мешканці даної місцевості чи держави.

  • Археологічна культура – група споріднених пам'яток (поселення, поховання, оборонні споруди та ін.), які належать до однієї історичної епохи, займають певну територію, характеризують життя окремого етносу або етнічної спільності людей.

  • Білгородська захисна лінія – оборонна лінія для захисту південних кордонів Російської держави від кримських і ногайських татар наприкінці ХVІ-ХVП ст. Будувалася протягом 1635-1658 рр. Проходила по території сучасних Сумської, Білгородської, Воронізької, Липецької і Тамбовської областей. Починалася в Охтирці, йшла в напрямі Білгорода (звідси й назва) — Тамбова, перетинаючи Муравський шлях та Ізюмський шлях. Загальна довжина смуги укріплень 798 км зі сходу на захід. Було побудовано понад 20 міст-фортець: Усмань, Коротояк, Острогозьк, Новий Оскіл, Короча, Хотмизьк, Олешня та і ін. Деякі з них зберегли свій статус, але більшість після заселення Слобідської України поступово перетворилися на селища.

  • «Березіль» – український театр. Заснований Л.Курбасом у 1922 р. як мистецьке об'єднання «Березіль» навколо групи акторів колишнього «Молодого театру» (створений у 1918 р.). Назва походить від першого місяця весни. Працював у 1922-1926 рр. у Києві, 1926-1933 рр. - у Харкові. Завдання театру «формувати життєві принципи людей у суспільстві». Творчий процес перебував під впливом експресіонізму й конструктивізму. Ставилися п'єси світових і українських драматургів. Особливим успіхом користувалася п'єса М.Куліша «Народний Малахій, «Мина Мазайло». У театрі працювали А.Бучма, Л.Сердюк, Н.Ужвій. «Березіль» з його національною позицією зазнавав утисків. У 1933 р. Л.Курбаса арештовано, а театр переформовано й перейменовано у Харківський державний драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка.

  • ВАПЛІТЕ – «Вільна академія пролетарської літератури». Архітектурна організація діяла в 1925-1928 рр. Стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Фактичний лідер - М.Хвильовий, який висунув лозунг: «Геть від Москви!» Члени ВАПЛІТЕ: М.Яловий, М.Йогансен, М.Бажан, А.Любченко, Ю.Яновський, Ю.Смолич, П.Тичина. Організація видавала часопис «ВАПЛІТЕ». Погляди М.Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів УСРР. Внаслідок постійних нападок та переслідувань ВАПЛІТЕ була змушена «саморозпуститися».

  • Воєвода представник царського уряду на місцях. У Слобідській Україні воєводи як правителі міста існували з початку заселення краю і впродовж XVIII ст. Офіційно головним обов'язком воєвод була військова оборона від нападів татар, догляд за фортецею і нагляд за російськими служилими людьми. Фактично, влада воєвод була значно ширшою: вони були представниками царизму в Україні і втручалися в політичне та адміністративне життя, що нерідко призводило до суперечок з козацькими полковниками. Найстаршими були білгородські воєводи: від них залежали й слобідські полковники, вони стверджували полковничі вибори у Слобожанщині, пропонували своїх кандидатів.

  • ГАРТ – «Спілка пролетарських письменників України». Заснована в 1923 р. з центром у Харкові і філіями в Києві, Одесі та ін. містах. Очолював В.Блакитний. Членами об'єднання були О.Довженко, В.Сосюра, П.Тичина, М.Йогансен, В.Поліщук та ін. Метою заснування було об'єднання українських пролетарських письменників та забезпечення активної виховної ролі української літератури в суспільстві. В 1925 р. центральна спілка у Харкові розпалася, на основі однодумців М.Хвильового було утворено ВАПЛІТЕ.

  • Городища – укріплені поселення по берегах річок, часто при впадінні однієї в іншу, обнесені земляними валами і обкопані ровами.

  • Дике Поле – територія між Доном, верхньою Окою і лівими притоками Десни й Дніпра. Найчастіше під цією назвою розуміли незаселену територію частини Лівобережної, Слобідської та Південної України, яку в різні часи спустошували кочові племена. Донецьке городище - місто Донець - форпост південно-східних окраїн Київської Русі. Згадується в Іпатіївському літописі під 1185 р. у зв'язку із повідомленням про втечу новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича з половецького полону.

  • Дукач (личман) – прикраса у вигляді великої медалеподібної монети з металевим бантом, прикрашеним камінцями. Займав центральне композиційне місце у всьому комплексі нагрудних прикрас. Дукачі у XIX - на початку XX ст. називали дуже різні за матеріальною та художньою цінністю жіночі прикраси – від грубого, але старанно виготовленого ювелірного виробу до фабричної штампованої бляшки.

  • Жупан – давній тип слов'янського верхнього одягу. У XVII—XVIII ст. був частиною святкового чоловічого або жіночого костюма заможної козацької старшини, шляхти та міщан, а пізніше набув поширення у селянському побуті. Наявність жупана була ознакою заможності. Шили його з дорогих тканин – штофу, парчі або з тонкого фабричного сукна, частіше синього або зеленого кольору. Жупан був досить довгий, приталений, із призбираною спинкою і полами, що ледве сходилися, з відкладним або стоячим коміром, манжетами і кишенями, на полотняній підкладці. Поли, відлоги, манжети та кишені обшивалися кольоровою тканиною, прикрашалися тасьмою, шнурами, гарусом; уздовж пілок у два ряди і на кишенях пришивалися ґудзики.

  • Екстрат про Слобідські полки («Экстрат о Слободских полках») – складений 1734 р. на вимогу Державного кабінету і Сенату Російської імперії на підставі матеріалів Розрядного архіву. Це збірка перших документальних відомостей про заселення Слобожанщини.

  • Етногенез – сукупність історичних, соціально-культурних явищ, і процесів, які спричинили виникнення етносу.

  • Етнографія – (від гр.етнос – народ і графо - пишу) – наука, яка вивичає (описує) етногенез, культуру і побут народів світу, їх національний характер, розселення та культурно-побутові взаємозв′язки.

  • Етнологія – (від етнос – народ, логос – наука, вчення) теоретична наука, яка вирішує загальні суспільно-філософські народознавчі проблеми. Дослівно – «наука про народ».

  • Етнос – стійке об′єднання людей, що історично склалося на певній території на ґрунті спільного походження. Характеризується єдиною мовою, культурою, побутом, психікою та свідомістю. Вживається у значенні «народ».


  • Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал