Методичні вказівки до практичнихзанять для а-62 студентів напряму підготовки 022 «Дизайн» денної та заочної форм навчання / уклад. І. Г. Абрамюк. Луцьк



Сторінка1/3
Дата конвертації29.12.2016
Розмір0.64 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3
Міністерство освіти і науки України
опис : lntu_logo_20x20_cm new! (1)


Історія античного і середньовічного мистецтва

методичні вказівки до практичних занять бакалаврів спеціальності 022 «Дизайн» денної та заочної форм навчання

images3ygj32jb

Луцьк 2016


УДК 7.033 (07)

А62
До друку________________Голова Навчально-методичної радиЛуцького НТУ.

(підприс)
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ______________________директор бібліотеки.

(підприс)


Затверджено Навчально-методичною радою Луцького НТУ,

протокол № __ від «» ______________ 20 ____ року.


Рекомендовано до видання Навчально-методичною радою факультету будівництва та дизайну Луцького НТУ, протокол № ___ від «» _____________ 20 ___ року.

___________________Голова навчально-методичної ради факультету будівництва та

(підпис)дизайну


Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри дизайну Луцького НТУ, протокол № від «» 20 ____ року.
Укладач: _________________ І.Г.Абрамюк, кандидат архітектури, ст. викл.кафедри

(підпис) дизайну ЛуцькогоНТУ


Рецензент: _______________ О.С. Пасічник, асистент кафедри дизайну, заступник

(підпис) декана ФБД Луцького НТУ


Відповідальний

за випуск: ________________О.С. Пасічник, кандидат архітектури, завідувач

( підпис) кафедри дизайну, доцент Луцького НТУ
Історія античного та середньовічного мистецтва. [Текст]: методичні вказівки до практичнихзанять для

А-62 студентів напряму підготовки 022 «Дизайн» денної та заочної форм навчання / уклад. І.Г.Абрамюк. – Луцьк :

Луцький НТУ, 2016. – 68 с.
Видання містить методичні вказівки до практичних занять, короткі теоретичні відомості по темах, питання для перевірки знань студентів.

Призначене для студентів напряму підготовки022 «Дизайн» денної та заочної форм навчання


© І. Г. Абрамюк, 2016

ЗМІСТ





ВСТУП




1

Мета і завдання




2

Тема 1. Характерні рисиегейського мистецтва.




3

Тема 2. Мистецтво античної Греції




4

Тема 3. Елліністичне мистецтво




5

Тема 4. Мистецтво Етрурії




6

Тема 5. Закономірності та специфічні особливості розвитку римського мистецтва




7.

Тема 6. Ранньохристиянське мистецтво




8

Тема 7. Мистецтво Візантійської імперії




9.

Тема 8. Мистецтво країн Європи романського періоду




10

Тема 9. Мистецтво готики у країнах Європи




11

Тема 10. Мистецтво Італійського Проторенесансу та раннього Відродження




12

Тема 11. Мистецтво періодів Високого та Пізнього Відродження в Італії




13

Тема 12. Особливості розвитку мистецтва періоду Відродження в європейських країнах (Нідерланди)




14

Тема 13. Особливості розвитку мистецтва періоду Відродження в європейських країнах (Німеччина)




15

Тема 14. Особливості розвитку мистецтва періоду Відродження в європейських країнах (Франція)




16

Тема 15. Особливості розвитку мистецтва періоду Відродження в європейських країнах (Англія, Іспанія)




17

Питання до екзаменаційних білетів




18

Список джерел





ВСТУП

Курс “Історія античногота середньовічного мистецтва” є однією з основних дисциплін історичного циклу. Методичні вказівки складені на основі типової навчальної програми дисципліни «Історія античного та середньовічного мистецтва» та нормативної програми циклу нормативно-методичного забезпечення навчального процесу для підготовки бакалаврів напряму «Дизайн» галузі знань «Мистецтво» на кафедрі дизайну Луцького національного технічного університету.

Мета рекомендацій полягає в тому, щоб ознайомити студентів з основами розвитку мистецтва впродовж античного етапу еволюції людства та особливостями формування стилістичних напрямків й течій, розкрити призначення мистецтва. Метою є прагнення допомогти студентам закріпити знання з теоретичного курсу «Історія античногота середньовічного мистецтва», сформувати навички сприйняття та аналізу історичних стилів і напрямків та ефективно використовувати їх для подальшого навчання і практичної діяльності.
Мета і завдання.

Метою вивчення дисципліни «Історія античного та середньовічного мистецтва» є:

– ознайомлення студентів з основами мистецтвознавства, з періодами історії розвитку світового мистецтва, особливостями формування художньо-образної системи образотворчого мистецтва в період античності та середньовіччя; формування навичок сприйняття та аналізу творів мистецтва, розвиток навиків використовувати надбання мистецтва у власному творчому процесі.



Завдання – визначаються тими функціями, які виконує мистецтво в системі художньо-проектних наук, а саме:

– вивчення періодизації історії всесвітнього мистецтва, періодизації мистецьких стилів як послідовності змін, способу життя і мислення;



  • з’ясування засад тектонічного, композиційного мислення: вивчення ідеологічної, функціональної та естетичної програми, вивчення декоративно-оздоблювальних та конструктивних знакових, емблематичних стильових елементів та форм;

  • вивчення основних тенденцій розвитку (зародження, розквіт, згасання) кожного стилю, еволюції композиційного мислення в межах кожного стилю і взаємовпливів та успадкувань певних рис різними культурами та різними стильовими епохами;

  • вивчення персоналістичного доробку окремих мистецьких шкіл, течій, напрямків в межах кожного стилю, періоду, регіону;

- вивчення пам’яток мистецтва кожного регіону та кожного етапу становлення певного стилю;

- оволодіння навичками роботи з рекомендованою фаховою літературою;

- надбання цілісного поглибленого уявлення про особливості розвитку мистецтва впродовж історичних епох;

- проведення цілеспрямованого пошуку іконографічної інформації затемами реферування й поповнення загально-кафедральної електронноїбази даних з дисципліни.



У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

знатиосновні культури і відповідно стадії розвитку мистецтва античності, їх історичну послідовність та ареал поширення, взаємовпливи та антагонізм між цими культурами (в сферах світогляду, ідеологій, соціального, державного, релігійного устроїв, естетичних вподобань, життєвого укладу та архітектурних традицій); історію становлення кожної культури, її періодизацію та регіональні стильові модифікації, притаманні їй стильові риси; характерні для кожної з культур містобудівні, ансамблеві принципи, типи будинків і споруд, їх розпланувальні, конструктивно-тектонічні основи; найважливіші пам’ятки мистецтва кожного етапу розвитку кожної з культур; композиційні і художньо-образні особливості мистецтва кожної культури.

вмітирозкривати свої знання усно, письмово та графічно, вміти малювати схеми найвідоміших пам’яток архітектури, їх плани, фасади, розрізи та аналізувати ці схеми; характеризувати особливості кожного стилю і наводити приклади; визначати поетапно весь процес розвитку мистецтва античності; грамотно використовувати мистецтвознавчу термінологію; визначати історико-культурну приналежність творів мистецтва; використовувати набуті знання для подальшого навчального процессу та професійної діяльності.

Головною метою практичної аудиторної роботи з курсу є поглиблення знань студентівта детальне вивчення питання – відповідно до тематики курсу.


У процесі індивідуальної роботи студента з метою глибокогоознайомлення з засадами мистецтваантичності, середньовіччя та Відродження, студентиготують усну доповідьіз презентацією питання в power-point.
Для виконанняроботи студент повинен здійснитинаступністадії:

  • пошук інформації – включає роботу з науковою літературою, інтернет-джерелами, іконографічними матеріалами;

  • аналіз та систематизація зібраної інформації;

  • оформлення роботи – підготовка доповіді з максимально вичерпною інформацією по тематиці.;

  • підготовка презентації power-point.

Тема 1.

Характерні рисиегейського мистецтва


  1. Архітектура Егеїди. Кносський палац.

  2. Керамічне мистецтво Криту.

  3. Живопис Криту.

  4. Мистецтво Міккен.

Передумовою утворення грецької культури та мистецтва стала культура Криту. Культурний період 3 -2 тис.до н.е. прийнято вважати егейською культурою. Цей термін введений в науку після археологічних відкриттів початку ХХ ст. Артур Джон Еванс, який відкрив древнє місто Кнос, поділив культуру Криту на три періоди:

- раннємінойський – ІІІ тис. до н.е.

- середньомінойський – перш. пол. ІІ тис. до н.е.

- пізньомінойський – др. пол. ІІ тис. до н.е.

У VIII ст. до н. е. головним серед міст Криту стає Кносс, що є архітектуриним шедевром. Кносський палац побудований з цегли-сирцю та каменю; особливістю його будівельної техніки є дерев'яні на кам'яній базі колони, що розширюються догори.

Стіни парадних зал палацу були розписані фресками, тобто водяними фарбами по сирій штукатурці, які є зразком критського живопису. Чорна, біла, синя, червона, жовта фарби складають святкову гаму. Зображення - це відображена реальність: квіти папірусу, листя пальм, пальмети, лілії, птахи, кішки, мавпи, грифони. Особливо часто з'являється фігура бика: ігри з цією твариною мали особливе поширення і якийсь ритуальний сенс. Умовність зображень людських фігур позначається в тому, що обличчя зазвичай зображено у профіль, а очі (око) - у фас.

Критська кераміка представлена наступними видами:



  • найбільш ранні глиняні посудини, виконані від руки (близько 3000 р. до н.е.), покриті простими геометричними візерунками.

  • до середини середнємінойского періоду відносяться вази з рослинним орнаментом, що отримали назву кемарес. Наприкінці середнємінойского періоду з'явилися посудини з чудовими зображеннями рослин: тюльпанів, лілій, плюща, виконаними темною фарбою по світлому фону.

  • в розписах початку піздньомінойського переважає морська тематика: риби, дельфіни, раковини, морські зірки і т. п.

Близько середини II тисячоліття до н.е. на Крит з материка вторглися ахейці і крітським містах було завдано нищівного удару, центр егейської цивілізації переміщається на південь Балканського півострова, у Мікени і Тірінф. Греки-ахейці будували свої міста-фортеці на високих пагорбах, зміцнюючи їх стінами, звідси походить назва акрополь - верхнє місто. Збережені гробниці ахейських царів є зразком зодчества. Гробниці є двох видів: шахтові, тобто прямокутні могили в скелі (XVI-XV ст. до н. е..), і купольні - так звані толоси (XV-XIV ст. до н. е.).
Перелік запитань для обговорення під час аудиторного заняття:

  1. Особливості виявлення Егейського царства.

  2. Роль природи у становленні критського мистецтва

  3. Періодика культури Криту.

  4. Характерні особливості архітектури Кноського палацу.

  5. Конструкції Кносського палацу.

  6. Декоративно-прикладне мистецтво Криту.

  7. Настінний живопис Кносського палацу.

  8. Детальний аналіз фресок «Парижанка», «Дами в блакитному».

  9. Антропометричні особливості фресок «З табуретами», «Збирач шафрану», «Цар-жрець».

  10. Характерні етапи розвитку критської кераміки.

  11. Морська тематика у вазописі Криту.

  12. Критськ богиня зі зміями: художньо-образні особливості.

  13. Мистецтво Міккен: запозичення та автентика.

  14. Архітектура Тиринфа, Міккен та інших міст.

  15. «Циклопічна кладка» ахейців.

  16. Планувальна характеристика палацу царя Агамемнона.

  17. «Левові ворота» Міккен.

  18. Погребельна архітектура Міккен.

  19. Ювелірне мистецтво Міккенського царства.

  20. Традиційний костюм та зачіска крито-міккен.



Тема 2.

Мистецтво античної Греції


  1. Історичні засади розвитку античної цивілізації.

  2. Термінологія грецької архітектури.

  3. Архітектура грецької архаїки.

  4. Архітектура класичної доби.

  5. Скульптура античної Греції.

  6. Вазопис.

Античною традиційно називають греко-римську культуру, що розвивалася в період з ІІІ тис. до н.е. до сер. V ст. н.е. Громадянська антична община об'єднувала повноправних вільних громадян, кожний із яких мав право на земельну власність та на участь у вирішенні державних питань. Така форма організації соціального життя визначила шкалу основних цінностей античного суспільства:

- ідеал першочергової значимості громадянської общини як основи блага окремої людини;

- ідея верховної влади народу;

- орієнтація на земні інтереси;

- антична культура звернена до людини, яка знаходиться в центрі уваги філософії та мистецтва.



Архітекту́рний о́рдер - конструктивна система, що виросла на основі доведеної до вищого ступеня досконалості стійко-балкової конструкції. Ордер є одночасно і конструктивною, і художньою системою. Архітектурний ордер складається з трьох основних частин: колони (або пілястри), її підніжжя – стереобата з верхньою плитою –стилобатом або п'єдестала й антаблемента. Увінчує антаблемент карниз, захищаючи ордер від стікання з даху води.

Найпершими зёявилися доричний та іонічний ордери в VI ст. до н. е. в Стародавній Греції. Уже тут вони набули повсюдного поширення. Вдругій половині V століття до н. е.  було винайдено коринфський ордер.

Типи храмів:


  1. храм у антах” - найпростіший тип храму складався з одного приміщення, відкритого з торцевого боку, вхід обрамовувався виступами поздовжніх стін, торци яких зазвичай оброблялись у вигляді пілястр чи стовпів та називались антами.

  2. периптер (VІІ ст. до н.е.) - закрите приміщення храму (наос) з усіх чотирьох боків обнесено одним рядом колон.

  3. диптер – це храм, оточений двома рядами колон.

  4. моноптер – це храм, що складається з однієї колонади та перекриття над нею (зазвичай конічного)

  5. толос – круглий храм, в якому позаду колонади є ще й закрите приміщення (целла).

  6. телестеріум у Елевзині - поодинокий випадок, належить до закритих храмів, його план являє собою майже квадратний простір, розділений чотирма рядами колон на п’ять наосів.

Зазвичай територія не лише грецького міста, але й всієї невеличкої грецької держави вважалась освяченою заступництвом одного з божеств. Культ бога-заступника (Афіни – у Афінах, Гери – в Аргосі, тощо) та пов’язані з ним урочисті святкування ставали справою всього народу. Храми були не лише місцем для розміщення статуї бога-заступника громади, але й сховищем скарбниці полісу, його головною державною святинею, яка була предметом гордощів громадян.

Друга половина V ст. до н.е. була часом найбільшого розквіту аттичної культури та мистецтва. Цей період називається високою класикою. Провідна роль у розквіті мистецтва високої класики належала Афінам – найрозвиненішому в політичному, економічному та культурному відношенні полісу. Саме в цей період в Аттиці було зроблено спробу створити єдиний загальноеллінський стиль, який творчо поєднував досягнення доричного та іонічного зодчества.

Найвизначнішими храмами високої класики були храмиАфінського акрополя. Парфенон – один з найдосконаліших творів грецької класичної архітектури став одним з найвищих досягнень в історії світового зодчества. Цей найвідоміший храм Афіни було розпочато у 447 р. до н.е., а під час святкувань Панафіней у 438 р. до н.е. відбулось освячення храму.

Історія пластичного мистецтва Стародавньої Греції зв'язана з виробленням зримого образу божества. Фідій з його учнями зробили дуже багато в цьому напрямку. Скульптури Парфенона з глибокою поетичністю та емоційністю прославляли богиню Афіну.



У скульптурі греків панував образ атлета. Головний ідеал полісної класики відображений у слові "калокагатія". В V ст. до н. е. було створено велику кількість чудових скульптур. З відомих скульпторів, крім Фідія, за цих часів в Афінах працювали Мирон ("Дискобол", "Афіна і Марсій" — постаті, в яких передано дію і внутрішні переживання) і Поліклет (стримано могутні, спокійно величні образи "Доріфора" — списоносця і "Діадумена" — атлета, який увінчує свою голову переможною пов'язкою; "Поранена амазонка", призначена для славнозвісного храму Артеміди в Ефесі).
Перелік запитань для обговорення під час аудиторного заняття:

    1. Історичні етапи розвитку грецького мистецтва.

    2. Ордер в мистецтві античної Греції.

    3. Структура доричного та іонічного ордеру.

    4. Типологія античної сакральної архітектури Греції.

    5. Структура античного храму.

    6. Характерні риси мистецтва античної Греції гомерівського періоду.

    7. Храми «в антах» на території Греції.

    8. Автентика храму Гери «Гераньйону».

    9. Храм Артеміди в Ефесі.

    10. Храм Аполона в Дидимах.

    11. Антична орнаментика.

    12. Особливості архітектури античної Греції архаїчного періоду.

    13. Храми доричного та іонічного одеру: подібності та відмінності.

    14. Храм Аполона у Фермі.

    15. Храм Аполона в Коринфі.

    16. Храм Телестеріум в Елевзині.

    17. Колористика античних храмів.

    18. Світська архітектура грецьких полісів.

    19. Архаїчна скульптура Греції та її неповторність.

    20. Розвиток грецької кераміки.

    21. Видова різноманітність керамічних виробів античності.

    22. Умови розвитку мистецтва Греції класичної доби

    23. Особливості та відмінності коринфського ордера.

    24. Храм Афіни на о. Егіна.

    25. Храм Зевса в Олімпії (Олімпейон).

    26. Статуя Зевса в Олімпейоні.

    27. Фідій – фундатор класичної грецької скульптури

    28. Комплекс Афінського Акрополя.

    29. Парфенон – головний храм класичної доби.

    30. Афіна Парфенос авторства Фідія.

    31. Пропілеї Афінського акрополя.

    32. Храм Ніки Аптерос.

    33. Архітектура храму Ерехтейон.

    34. Статуя Афіни Промахос в акрополі.

    35. Пам’ятник Нереїд у Ксанфі.

    36. Мавзолей в Галікарнасі.

    37. Театр Діоніса в Афінах.

    38. Пам’ятник Лісикрата.

    39. Скульптура доби ранньої класики.

    40. Роботи Мирона.

    41. Ідеалізація людського тіла у творчості Поліклета.

    42. Зміна відображення людини у роботах Скопаса.

    43. Пракситель і його творчість.

    44. Натуралізм у творчості Лісіпа.

Тема 3.

Елліністичне мистецтво


  1. Монументальна архітектура Еллади.

  2. Монументальна скульптура Еллади.

Епоха еллінізму, кінець IV — I ст. до н.е., була часом нових завдань перед культорю. Після утворення нової об’єднаної держави під керівництвом Олександра Македонського, у 332 - 331 рр до н.е. була створена столиця елліністичного світу - Александрія. Тут знаходився знаменитий Александрийський муссейон - один з головних наукових і культурних центрів античного світу, а при ньому Александрійська бібліотека., вякій нараховувалося не менше 700 тисяч томів грецьких і східних книг. Будівничий міста родоський архітектор Дейнократ.

В елліністичному світі культове будівництво відбувалося у великих масштабах. В епоху еллінізму композиційні прийоми побудови храмів ускладнюються. Храми починають вписувати у міські ансамблі. Класична ордерна система використовується в епоху еллінізму більш вільно й отримує нові виражальні засоби – в перистильних композиціях, у поєднанні із стіною та багатоярусних колонадах. Виникають пластичні видозміни ордера – пілястри, стовпи, анти й нові рішення, що створюються на основі переробки та поєднання доричних, іонічних, а іноді й східних елементів.

В елліністичній скульптурі переважає патетичний стиль, що відповідає новим рисам архітектури, досягаючи з нею гармонії. Античних майстрів доповнили скульптори Пергама, Александрії, Родоса та Антіохії. Попри однакове з класичною скульптурою художнє завдання елліністичне мистецтво вдається до інших об'ємів і засобів виразності. Поряд з класичними зразками з'являються гігантоманія та скульптурна мініатюра. Класичних героїв-атлетів та Афродіт доповнюють скульптурні зображення «гігантомахії» — боротьба богів, скульптурні групи, жанрові та еротичні сюжети. Митці пильно спостерігають за дійсністю. Буремна елліністична епоха, сповнена крові та страждань, песимістичних очікувань і стоїчності духу, втілюється в монументальній патетиці, відтворюючи пережиті жахи та сильні пристрасті, розчарування й жалі. Імперсональні грецькі скульптури класичної доби змінюються скульптурним портретом, зображенням різних соціальних типів.

Найвідоміші пам'ятники патетичного монументалізму також належать до родоської школи — скульптурні групи на фронтоні храму в Самофракії (серед них шедевр еллінізму — мармурова скульптура Ніки Самофракійської роботи Піфократа Родоського) та монументальний фриз велетенського Пергамського вівтаря, наочне втілення майстерності родоської скульптурної школи. До цього напряму можна зарахувати й скульптурну групу «Лаокоон» (Агесандр, Полідор та Афінадор) і «Бик Фарнезе» (робота Аполлонія й Тавріска із Тралл).
Перелік запитань для обговорення під час аудиторного заняття:


  1. Історико-політичні чинники виникнення Еллади.

  2. Монументальна архітектура Еллади.

  3. Типологічна різноманітсть архітектури елладців.

  4. Александрійський маяк.

  5. Храм Аполлона Філесия в Дидимах.

  6. Театр в Мілеті.

  7. Вівтар Зевса в Пергамі.

  8. Храм Зевса Олімпійського в Афінах.

  9. Афінський горологій.

  10. Особливості скульптури древньої Еллади.

  11. Колос Родоський: художні та конструктивні особливості.

  12. Скульптура Евтехіда Сікіонського.

  13. Декоративізм в роботах Леохарда.

  14. Патетичний монументалізм родоської скульптурної школи.

  15. Роботи Аполонія Тралеського.

  16. Сюжетна скульптура Полідора.

  17. Пластичне мистецтво Агесандра.

  18. Декоративно-прикладне мистецтво Еллади.

  19. Ювілірне мистецтво елладців.

  20. Жіночий та чоловічий костюм Еллади.


Тема 4.

Мистецтво Етрурії


  1. Загальна характеристика цивілізації. Періодизація мистецтва.

  2. Архітектура етрусків.

  3. Скульптура етрусків.

  4. Монументальний живопис етрусків.

Етруски - загадковий народ, який створив свою цивілізацію близько 8 століття до н.е. на території нинішньої Італії на північний захід від Рима. Їх культура зробила свій вплив спочатку на Давню Грецію, а потім на Стародавній Рим. Етруські міста були розвиненими торговими і релігійними центрами. Ці пам'ятки матеріальної культури дуже схожі з залишеними іншим стародавнім народом - пеласгами, які в 12 столітті до н.е. вторглися в Древній Єгипет з Малої Азії (нині територія Туреччини).

Існують три основні гіпотези походження етрусків - малоазійськая, північна (прийшли, переваливши через Альпи) і аборигенна (тобто, що етруски - це місцевий італійський етнос). Мова етрусків дотепер не розшифрована, пам’ятники їхньої писемності й літератури втрачені (збереглися лише невеликі фрагменти написів, в основному на надгробках).

Історія етруського мистецтва поділяється на 4 періоди: орієнталізований (8–7 вв. до н.е.), архаїчний (6 в. до н.е.), класичний (5–4 вв. до н.е.) і елліністичний (3–1 вв. до н.е.).

Міста етрусків відрізняє регулярне планування вулиць, площ і кварталів. Будувалися потужні кріпосні стіни, кам’яні бруківки, водопровід і каналізація. У будівництві використовувалися камені різних порід, дерево й сирцові (необпалені) цегли. Поруч із містами живих зводилися некрополі (міста мертвих) – грандіозні комплекси гробниць, що часто нагадували будинки, що стоять уздовж вулиць. Деякі поховання вирубувалися в скелях або влаштовувалися в природних печерах, інші будувалися з каменю. Іноді центр похоронних камер займав потужний чотиригранний, стовп, що звужується догори тапідтримує помилкове склепіння. Часто зустрічалися гробниці у вигляді круглого кургану (тумулуса), що покривався зверху травою. Планування поховань повторювало планування будинків знаті: довгий похилий коридор з кімнатами з боків вели в просторе головне приміщення з ложами в стінах або в нішах. Храми зводилися на подіумі (високій підставі) і прикрашалися колонами тільки з боку фасаду. Сформувалося два типи культових споруджень – з однією целлою (святилищем) й з трьома, які присвячувалися богам головної тріади.

Этруський живопис відомий за розписами у гробницях, у яких зображені сцени нескінченних бенкетів. Танцюристи й музиканти розважають бенкетуючих, що лежать на ложах, грою на лірі; атлети борються під час похоронного обряду.

Фрески поховань Vст. до н.е. овіяні духом класичної гармонії. З кінцяІV ст. до н.е. у розписах всі частіше зустрічаються сюжети драматичного характеру: зображення страт, мучень, іноді – страждання, що очікують людину після смерті, а також гладіаторські бої, які були в етрусків формою ритуального жертвопринесення.

В этруській скульптурі камінь застосовувався рідко, майстри працювали із бронзою й теракотою, ліпленню предпочитали пластику. Храми прикрашалися теракотовими антефіксами – декоративними деталями, що служили водовідводами, а також оберегами від злих духів, і акротеріями – фігурними або візерунковими елементами, що вінчали фронтони. Особливе місце зайняв мотив сидячих жінок з дитиною на руках, зображення Великої Матері (так завана «Матер-Матута», Vст. до н.е.). Були створені знамениті бронзові статуї: «Химера» з Ареццо й «Капітолійська вовчиця», установлена на головній площі Риму.


Перелік запитань для обговорення під час аудиторного заняття:

  1. Загальна характеристика розвитку етруського мистецтва та його етапи.

  2. Вплив міфології та релігії на мистецтво Етрурії.

  3. Розвиток погребального мистецтва в Етрурії.

  4. Особливі риси етруської архітектури.

  5. Планувальні рішення етруських некрополів.

  6. Особливості настінного живопису в Етрурії.

  7. Гробниця Рельєфів у некрополі Бандитачча.

  8. Гробниця Леопардів у некрополі Бандитачча.

  9. Гробниця мисливства і рибальства.

  10. Семантика поховальних саркофагів етрусків.

  11. Декоративна скульптура Етрурії.

  12. Скульптура етрусків.

  13. Мистецтво етрусків у період завоювань Римом.

  14. Внесок етруського мистецтва у культуру Європи.

Тема 5.

Закономірності та специфічні особливості розвитку римського мистецтва


  1. Принципи римського зодчества періоду Республіки.

  2. Портретна скульптура як відображення соціальної позиції римлян.

  3. Помпейські розписи як основа римського художнього мистецтва.

  4. Монументальна архітектура як основа римського зодчества періоду імперії.

  5. Монументальна скульптура Риму.

На становлення Римської республіки (кінець V - кінець I ст. до н.е.) вирішальний вплив зробили: боротьба патриціїв і плебеїв і завоювання Римом Італії. До IIIст. до н.е. завершилося формування соціальної структури суспільства. У римській республіці поєдналися традиції монархії, аристократії і демократії. Монархія виражалася у владі консулів, аристократією виступав Сенат, демократію представляли народні збори.

У архітектурі римляни прагнули підкреслити силу і велич держави. В зодчестві основне місце займали громадські споруди, розраховані на великі маси людей: форуми (площа і ринок, що були центром культурного життя), базиліки (будівлі, де відбувалися торгові угоди і вершився суд), амфітеатри (місце гладіаторських боїв), цирки (де відбувалися змагання колісниць), терми (комплекс споруд, що включав у себе лазні, бібліотеки, місця для ігор і прогулянок). Зведення цих споруд стало можливим завдяки новій конструктивній системі - монолітно-блоковій, основу якої складали дві вузькі цегельні стінки, заповнені щебенем і будівельним розчином - бетоном, що з'явилися у III ст. до н.е.

На основі грецької традиції розробляється система високохудожніх стінних розписів. З традиціями елліністичних фресок тісно пов'язаний перший римський стиль живопису - так званий помпейський (II-I ст. до н. е.). Помпейські розписи вціліли завдяки тому, що під час сильного виверження вулкана Везувій (79 р. н. е.). Суть його полягає в тому, що всі архітектурні деталі стіни спочатку ліпляться на поверхню стіни об'ємно з штукатурки (карнизи, квадрати облицювання, цоколь і інші деталі), а потім ще і розписуються.

Внутрішня криза республіканського ладу, перетворення армії на професійну, зміна ролі воєначальників, складна економічна ситуація (комерція у нових провінціях, дохід від воєнної здобичі тільки членам Сенату, оподаткування сільського господарства) спричиняють громадянські війни у Республіці.

У середині I ст. до н.е., Юлій Цезар, Помпей та Красс, уклали секретний пакт – Перший Тріумвірат – задля контролю Республіки. Після завоювання Цезарем Галлії, протистояння між Цезарем і Сенатом призвело до громадянської війни з силами Сенату на чолі з Помпеєм. Цезар здобув перемогу і зробив себе довічним диктатором. В 44 р. до н. е. Цезаря було вбито сенаторами, які протистояли захопленню Цезарем абсолютної влади і прагнули відновити конституційне управління. Але згодом владу захопив Другий Тріумвірат, що складався з Октавіана – спадкоємця, призначеного Цезарем, Марка Антонія та Лепіда.

У 293 р. імператор Діоклетіан розділив Імперію на західну та східну частини. У 330 р., 11 травня, імператор Константин І остаточно закріпив статус столиці за Візантієм і перейменував його на Константинополь. У 395 р. Імперія назавжди розділилася на Західну та Східну.

У період ранньої Римської імперії склалися особливо сприятливі умови для підйому містобудівного мистецтва і архітектури, які досягли свого вищого в рамках античності піку. Нові римські міста будувалися за ретельно розробленим планом забудови з урахуванням наявності питної води в околицях, кліматичних умов, близькості шляхів сполучення (море, річка, сухопутні дороги). Всі елементи регулярного міста були об'єднані навколо двох широких центральних вулиць-проспектів, що перетинаються під прямим кутом. Паралельно центральними проспектами через рівні проміжки проводилися вузькі вулиці, ділили місто на прямокутні квартали. Під дорожнім покриттям створювалася досить розгалужена мережа каналізаційних каналів, які відводили дощову воду і нечистоти далеко за місто. Про розквіт римського містобудівного мистецтва свідчить поява декількох типів міст. Це адміністративні і культурно-релігійні центри муніципального типу (наприклад, Помпеї, Тускул), міста ремісничо-торгового профілю (наприклад, Аррецій, Кали), табірного типу, створені на основі військового табору (наприклад, Тімгад, Виндобонна-Відень), приморські торгові центри (Массилия, Аквілея), курортні міста (Байї в Кампанії).

Розквіт римського урбанізму став потужним стимулом для розвитку будівельного мистецтва і архітектури. В області будівельного мистецтва воно виявилося в тому, що римські будівельники (крім широко відомих мармуру, вапняку, туфу, травертину, граніту) освоїли й використали нові високоякісні будівельні матеріали - так званий римський бетон і обпалену цеглу. Для задоволення культурних і духовних потреб були споруджені цирки, де відбувалися змагання колісниць і кінні заїзди; амфітеатри, де проходили гладіаторські бої і цькування звірів; театри. З інших видів громадських будинків римляни розробили спеціальні сховища для бібліотек, архівів, особливу будівлю для ділових зустрічей і судових засідань (базиліка). Оригінальною, архітектурною спорудою стала терма - складний архітектурний комплекс, що включає серію банних приміщень: роздягальні, приміщення з холодною, теплою і гарячою водою, басейни, портики, альтанки, бібліотеки, які могли навколишнім садом для прогулянок.

Римська архітектура висловлювала цілком певну естетичну концепцію, висунуту суспільством і імперським режимом. Монументальність, міцність і навіть утилітарність римської архітектури пояснюються не тільки необхідністю вирішення суто практичних завдань (наприклад, будівництво будівлі для численних відвідувачів у великому місті), а й певної естетичної орієнтації замовника на вираження ідеї сили, влади.


Перелік запитань для обговорення під час аудиторного заняття:

  1. Загальна характеристика мистецтва римської республіки.

  2. Типологія римської архітектури періоду республіки.

  3. Конструктивні нововведення римлян.

  4. Храмова архітектура республіканського Риму.

  5. Храм Юпітера на Капітолійському пагорбі.

  6. Храм Вести.

  7. Аппієва дорога.

  8. Римські акведуки.

  9. Римські клоаки.

  10. Оборонна архітектура Риму.

  11. Форум Романум.

  12. Особливості планування Помпеїв.

  13. Типи римських вілл.

  14. Портретна скульптура Риму.

  15. Живопис в республіканському Римі.

  16. Перший помпейський стиль настінних розписів.

  17. Другий помпейський стиль настінних розписів.

  18. Третій помпейський стиль настінних розписів.

  19. Четвертий помпейський стиль настінних розписів.

  20. Політична ситуація в Римській імперії та її вплив на мистецтво.

  21. Парадний скульптурний портрет.

  22. Ідеалізація в портретній скульптурі імперії.

  23. Статуя Августа в Прима Порта.

  24. Реалістичний портрет імператора Віттелія.

  25. Портрет часів імператора Адріана.

  26. Філософо-драматичний портрет Марка Аврелія.

  27. Сатиристичний скульптурний портрет 3-4 ст.

  28. Дрібна пластика в мистецтві Римської імперії.

  29. Фаюмський портрет та техніка його виконання.

  30. Особливості містобудування Імперії.

  31. Типи міст в імперії.

  32. Типологія світської архітектури Риму.

  33. Храмова архітектура Римської імперії.

  34. Вівтар Миру Октавіана Августа.

  35. Золотий будинок Нерона.

  36. Конструктивні особливості Колізею.

  37. Форум імператора Траяна й колона Траяна.

  38. Монументалізм тріумфальної арки Тита.

  39. Декоративізм вілли в Тіволі імператора Адріана.

  40. Пантеон: ідея, будівництво, оздоблення.

  41. Терми Каракалли та Діоклетіана.

Тема 6.

Ранньохристиянське мистецтво


  1. Історичні передумови розвитку християнського мистецтва. Характеристика епохи Середньовіччя.

  2. Катакомбне мистецтво.


Історичні передумови розвитку християнського мистецтва

Християнство займає в культурі сучасного людства вагоме й авторитетне місце. У первинному християнстві дуже сильна була віра в швидке друге пришестя Ісуса Христа, Страшний суд і кінець грішного світу. Пізніше на місце цієї ідеї приходить ідея утіхи – замогильного воздання за добрі або погані вчинки.

На початку свого існування християнство поширювалось як релігія гноблених, підтримувана рабами, що потерпали від жорстокості римлян. А вже в ІV ст. серед його прихильників були вже люди різних соціальних верств. Християнство несло віру в бога, що уособлював всесвітній порядок, всемогутність, що давало кожній людині внутрішню гармонію і надію на вічне життя. За правління імператора Діоклетіана гоніння на християн і їх стійкість, згуртованість, непорушна віра забезпечили християнам привабливий ореол мучеників за віру і зростання їх прихильників. З ІІІ ст. християни почали прикрашати свої будинки зображеннями Ісуса Христа, Богоматері, апостолів. Після прийняття римськими воїнами християнства, імператор Риму Константин у 313 р. оголосив про рівність усіх релігій і свободу віросповідання в імперії.

Характеристика епохи Середньовіччя. Середньовіччя – це період європейської історії від V ст. (падіння Римської імперії) до епохиВідродження та Реформації (кін. XV – XVIІ ст.). Періодизація середньовічної доби:


  • раннє середньовіччя (кінець V ст. – середина XI ст.);

  • феодальна роздрібненість (XI – XII ст.);

  • централізація держав під королівською владою (XIII – XV ст.).

Катакомбне мистецтво

Гоніння християн імператором Нероном тільки збільшувало кількість прибічників нової релігії. Рятуючись від переслідувань, послідовники Христа були змушені організовувати місця своїх поклонінь під землею, у катакомбах, які являли собою цілу систему коридорів та приміщень м’якій породі туфа. Могильщики-фоссори проривали у стінах коридорів заглиблення-локулі, куди клали тіла християнських мучеників, загорнуті у савани, отвори закривали прямокутними плитами, на яких писали християнські девізи: «Христос – Бог» чи інші. А для богослужінь робились більші приміщення – капели, які і були катакомбними храмами. Вівтарем у капелах служив саркофаг з тілом померлого мученика. Римські катакомби зазвичай носили імена перших християнських мучеників – святих Калліста, Валентина, Домініїлли й Прісцилли.

Першими творами християнського мистецтва стали настінні зображення в римських катакомбах І–ІІ ст., які доносять історію Ісуса Христа як божественного вчителя, що не боїться смерті і пропагує вічне життя. Його зображали у вигляді пастуха з накинутою на одне плече тунікою, без бороди, з оголеними ногами. Крім того, стіни катакомбних храмів розписувались християнськими символами: корабель був символом церкви, якір – спасіння, вінок – мучеництва, голуб – Святого Духа. Найбільш поширений символ – фенікс, що символізував вічне життя (його зображували і на могилах християн). Ісуса Христа також часто зображували через символи: особливим символом була риба, оскільки з грецької мови слово «риба» – «іхоус» розшифровувалось як «Ісус Христос Божий Син Спаситель». Христа зображували також у вигляді Орфея, який граючи на арфі, заспокоює диких звірів, або у вигляді Доброго пастиря з ягнятком на плечах (символом врятованої душі). Серед нечисленних скульптурних пам’яток збереглася бронзова статуя святого Петра в римському соборі св. Петра. Петро зображений сидячим на кріслі з ключем в правій руці, а ліва складена для благословення; над головою святого розтошовано німб.

Перелік запитань для обговорення під час аудиторного заняття:


  1. Охарактеризуйте передумови виникнення християнського мистецтва.

  2. Періодика Середньовіччя.

  3. Катакомбне мистецтво й його вплив на розвиток християнства

  4. Символізм катакомбного мистецтва.

  5. Символіка Ісуса Христа.

  6. Сюжетні лінії композицій барельєфів на саркофагах.

  7. Конструктивні особливості саркофагів.

  8. Скульптура перших християн.

  9. Скульптура Св. Петра.


Тема 7.

Мистецтво Візантійської імперії
1. Умови утворення та розвитку Візантійської імперії.

2. Сакральна архітектура Візантійської імперії. Софія Константинопольська.

3. Монументальний живопис Візантії.

4. Візантійський іконопис.
Умови утворення та розвитку Візантійської імперії

У 330 р. н.е. на місці давньої грецької колонії під назвою «Візантія» римський імператор Константин І Великий заснував місто Константинополь — нову столицю Римської імперії. Часом офіційної появи нової держави вважають 395 р., коли імператор Феодосій Великий переділив Римську імперію між своїми синами, що призвело до її остаточного розподілу: утворилися дві держави - латиномовна Західна й грекомовна Східна.

У соціально-економічній і політичній історії Візантії можна визначити три основних періоди: перший період (IV - середина VII ст. ) характерний розпадом рабовласницьких і початком формування феодальних відносин; другий період (середина VII – початок ХІІІ ст. ) – інтенсивний розвиток феодалізму; третій період (1204 – 1453 рр.) – посилення феодальної роздрібненості, послаблення центральної влади і постійна боротьба з іноземними завойовниками.

В культурному аспекті в історії Візантії можна виділити шість періодів:

- перший (IV – кінець VII ст.) – боротьба віджилої цивілізації рабовласницького суспільства, в надрах якого вже зароджуються елементи феодалізму, з новою ідеологією; християнська церква не тільки бореться з античною культурою, але й прагне надати класичній спадщині богословське забарвлення;

- другий (кінець VІІ – середина ІХ ст. ) – культурний занепад внаслідок скорочення ремісничого виробництва і торгівлі, загальної аграризації;

- третій (середина ІХ – Х ст.) – нове культурне піднесення в Константинополі, що поширилося в Х ст. на провінційні міста;

- четвертий (ХІ – ХІІ ст.) – найвищий розвиток візантійської культури, зумовлений розквітом візантійських міст;

- п’ятий (кінець ХІІ – ХІІІ ст.) – смуга культурного занепаду, пов’язаного з економічною і політичною деградацією імперії;

- шостий (ХІV – початок ХV ст.) – нове піднесення візантійської культури в умовах зародження гуманітарної ідеології.

Захоплення турками Константинополю в 1453 році, спричинило завершення історії великої імперії, найкращі майстри-іконописці покинули Візантію.

Сакральна архітектура Візантійської імперії. Софія Константинопольська

Історія архітектури Візантії ділиться на три періоди: ранньо-візантійський (V – VIII ст.); середньо-візантійський (VIII – XIII ст.) і пізньо-візантійський (XIII – XV ст.). Найвищого розквіту архітектура імперії набула в перший період, особливо під час правління імператора Юстиніана (20 – 60 рр. VI ст.), коли Візантія перетворилася в могутню державу.

Важливим вкладом Візантії в історію світової архітектури став розвиток купольних композицій храмів, що зумовило появу нових структур: купольної базиліки, центричної церкви з куполом на вісьмох опорах і хрестово-купольної системи. Розвиток двох перших типів припадає на ранньо-візантійський період, а хрестово-купольна система храмів розвинулася в середньо-візантійський період.

Хрестово-купольний храм є завершеним архітектурним типом. В класичному варіанті цього храму купол зводиться за допомогою арок-вітрил на вільно стоячих опорах (ц. монастиря Ліпса і Мірелейон Х ст., монастир Пантократора ХІІ ст. в Константинополі; ц. Богоматері в Салоніках 1028 р.). На території Греції розвинувся тип храму з куполом на тромпах (храм Католікон в монастирі Хосіос Лукас ХІ ст.). В монастирях Афона створився триконховий тип храму (з апсидами на східному, північному і південному фасадах, наприклад, монастир Хора в Константинополі.



Софія Константинопольська.Головним храмом всієї Візантійської імперії стала церква Святої Софії у Константинополі. Вона була побудована в 532 – 537 рр.. зодчими Анфімієм із Трала та Ісідором з Мілета за часів правління імператора Юстиніана. Це найбільш грандіозний і найвидатніший твір візантійської архітектури. Собор Софії був головною будівлею Візантійської імперії і придворним храмом імператора.

Центральний простір храму формується чотирма масивними пілонами заввишки 23 м, зв'язаними між собою підпружними арками і вітрилами, на які опирається центральний купол. Конструкція куполу, який має діаметр 30 м, складається з сорока радіальних цегляних ребер, що опираються на кругове кільце, або барабан, що виконане з міцного каменю. Висота будівлі з куполом 55 м. Храм в плані має розміри приблизно 80х72 м.



Монументальний живопис Візантії

Фресковий живопис Візантії майже не зберігся, більш довговічними і типовими виявилися мозаїки. Візантійська мозаїка робилася з смальт (забарвлених емалями шматочків скла), яким надавалася необхідна для візерунків форма, вона служила для прикраси стін і склепінь. Тон мозаїк зазвичай золотий або синій. У Софії Константинопольської мозаїки мерехтять завдяки золотій підкладці, на яку зверху закріплений тонкий шар кольорового прозорого скла (закріплення вироблялося в гарячому стані). Палацові мозаїчні композицій (Константинополь, Палермо) представляють мисливські або пасторальні сцени. Найвидатніші мозаїчні ансамблі збереглися в Равенні, в мавзолеї Галли Плацидії (V ст.) – це величний хрест на тлі синього неба; в церкві Сан-Вітале – це зображення імператора Юстиніана та його дружини Теодори з почтом, у яких чудово поєднуються ідея імператорського величі з індивідуальною портретністю і пишнотою одягу.

З ХІІ ст. в храмах митцями виконувалися вітражі з справжнього скла, покритого кольоровими емалями і вправленого в свинець. Наприклад, виявлені у вікнах апсиди монастиря Хору в Константинополі вітражі створені не пізніше 1120 року. На них зображені в людський зріст Богоматір, Христос, святі в багатих візантійських одежах; фон зображення прикрашений медальйонами, розетками,



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал