Методичні вказівки до практичних занять «Рекомендації щодо оформлення організаційно-розпорядчих та довідково-інформаційних документів»



Сторінка3/3
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.57 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3

Теоретичні відомості до теми заняття

Особливості синтаксису ділового мовлення

Основними синтаксичними нормами є прямий порядок слів, правильна побудова однорідних членів речення, правильність у поєднанні слів у словосполученні зв’язком керування, координація підмета і присудка, нормативне вживання дієприслівникових і дієприкметникових зворотів, побудова складнопідрядних речень із значенням причиновим, наслідковим, допустовим, мети та ін.



Прямий порядок слів у реченні виражається у таких позиціях головних і другорядних членів речення:

  • підмет стоїть перед присудком;

  • узгоджене означення (прикметник, порядковий числівник, займенник, дієприкметник) стоїть перед означуваним словом. У раз порушення

цієї позиції прикметник або дієприкметник із залежними словами відокремлюються: Документ, підписаний керівником установи, набуває чинності;

  • неузгоджене означення стоїть після означуваного слова: угода про

позики, фактор ризику;

  • додаток займає позицію після слова, яке ним керує: оподаткування фірми, взяти до уваги;

  • обставини вживаються довільно, проте варто пам’ятати, що в інформаційному плані кінець і початок речення є важливими;

  • місце вставних слів і словосполучень залежить від того, що треба виділити; у діловому мовленні перевага віддається позиції вставних слів на початку речення: На жаль, ми вимушені попередити Вас про можливість зміни ставки кредитування.

Інверсія (зворотний порядок слів) повинна бути підпорядкована певній меті, найчастіше – звернути увагу на якесь слово, словосполучення, надати їм ваги.

Вимоги до використання однорідних членів речення:



  • важливо враховувати значеннєву співвіднесеність однорідних членів речення: письменники і поети - не можуть бути однорідними, тому що письменники – це поети і прозаїки;

  • узагальнювальні слова й однорідні члени речення повинні стояти в одній відмінковій формі;

  • ураховувати лексико-граматичну сполучуваність однорідних членів речення з іншими словами: оподаткування і контроль за фірмою (неправильна побудова: оподаткування (чого? – фірми), контроль (за(над) чим? – за фірмою).

Узгоджуючи підмет і присудок, треба пам’ятати про правила їх координації:

  • якщо підмет виражений іменником, що називає професію, посаду, звання тощо, а далі йде власна назва, то присудок узгоджується з власною назвою: декан Павлова І.Р. зауважила, але декан зауважив;

  • якщо до складу підмета входять слова більшість, меншість, ряд, частина, решта, то присудок виступає переважно у формі однини: Більшість студентів свідомо підходить до введення рейтингової системи в навчальний процес;

  • якщо підмет виражається словосполученням багато, мало, кілька, декілька + Р.в. іменника, то присудок найчастіше вживається у формі однини: Багато юридичних осіб зацікавилося пропозицією банку;

  • якщо підмет виражається словосполученням половина, півтора, півтори + Р.в. іменника, то присудок вживається у формі однини: Половина замовлених товарів поступило в продаж;якщо ж при іменнику , що входить до складу підмета, є означення, то присудок уживається у формі множини: останні півтори години експерименту пройшли у напрузі;

  • при підметі, вираженому сполученням кількісного числівника два, три, чотири та іменника в називному відмінку або у родовому відмінку множини, присудок може мати форму як однини, так і множини: два замовники оформили кредит; п’ять осіб виконає це завдання – п’ять осіб виконають це завдання;

  • якщо підмет виражається займенником хто , то присудок виступає но у формі однини: той, хто уклав угоду;

  • якщо підмет виражений словосполученням Н.в.іменника + О.в. з прийменником З, то присудок, як правило, ставиться у множині: Ректор із проректорами обговорюють ситуацію; якщо дія стосується тільки першого компонента, то присудок виражається формою однини ( другий компонент – додаток): Ректор разом із проректорами обговорює.


Особливості використання

дієприкметникового і дієприслівникового зворотів

Дієприкметникові та дієприслівникові звороти надають діловому мовленню стислості.

Дієприкметниковий зворот повинний стояти перед або після слова, до якого відноситься (це не буде приводити до виникнення двозначності). Речення з дієприкметниковим зворотом характеризується більшою цілісністю, проте з метою уникнення одноманітності ці звороти можна замінювати на підрядну означальну частину ( вони виступають синтаксичними синонімами).

Речення з дієприслівниковими зворотами є характерною ознакою ділового мовлення.

Дієприслівник - це форма дієслова, що, називаючи додаткову дію, поєднує в собі ознаки дієслова та прислівника: підписавши, усвідомлюючи.

Дієприслівник має такі, наприклад, граматичні ознаки, що притаманні дієслову: доконаний/недоконаний вид ( підписуючи - підписавши); зворотність (посміхатися - посміхаючись); здатність керувати словами (отримувати документ - отримуючи документ) та інші.

Саме завдяки останньому – здатності керувати словами, тобто мати залежні слова – дієприслівник утворює із залежними словами дієприслівниковий зворот. У реченні, в якому є дієприслівник, міститься інформація про 2 дії – основну (її позначено дієсловом, функція якого – присудок) і додаткову (вона названа дієприслівником, що виконує функцію обставини). Це робить речення більш інформативно навантаженим. У той же час наявність основної та додаткової дії в межах одного речення обумовлює певні правила синтаксичної побудови такого речення. Оскільки основна дія відноситься до діяча – суб’єкта в називному відмінку, а додаткова дія відноситься до основної, то з такого співвідношення дій та суб’єкта випливає висновок: основна і додаткова дії повинні виконуватися одним діячем: Опанувавши теоретичний матеріал, студент успішно виконав контрольну роботу. У цьому реченні діяч – суб’єкт студент стоїть у формі називного відмінка, виконуючи функцію підмета. Основна дія виконав і додаткова дія опанувавши відносяться до одного й того ж діяча, тому речення вважається правильним.

Працюючи над документами, у мене виникла думка про мотиви злочину.

Суб’єкт дії думка виконує дію виникла, додаткова ж дія працюючи виконується іншим суб’єктом - я ( у реченні у мене ). Таким чином, основна і додаткова дія виконуються різними суб’єктами - отже, речення побудовано неправильно.

Існує декілька варіантів редагування неправильних речень, що мають у своєму складі дієприслівник або дієприслівниковий зворот:

а) речення перебудовується на складнопідрядне, де підрядна частина – це трансформований дієприслівниковий зворот: У мене виникла думка про мотиви злочину, коли я працював над документами;

б) речення трансформується в просте : Під час роботи над документами у мене виникла думка про мотив злочину;

в) у реченні залишається дієприслівниковий зворот, але суб’єкт додаткової дії ставиться (або вводиться в речення) у формі називного відмінка: Працюючи над документами, я подумав про мотив злочину.

Слід пам’ятати про те, речення може бути односкладним особовим, де форма присудка виражає суб’єкта дії ( працюю -І особа однини , працюєш – ІІ особа однини), тоді речення з дієприслівниковим зворотом буде правильним: Готуючись до захисту, пам’ятаю про аргументи доказу.

Дієприслівниковий зворот може ускладнювати і безособове речення: Готуючись до захисту, треба пам’ятати про аргументи доказу.

У документах дієприслівниковий зворот найчастіше стоїть на початку речення: Комплектуючи архів, ми створюємо повноцінну джерельну базу з історії країни, регіону, організацій.

Список джерел та літератури

1. Ботвина Н. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навчальний посібник / Н. Ботвина. – К.: Арт ЕК, 1999.

2. Дужик Н. Науковий стиль і сучасні термінологічні проблеми / Н. Дужик // Українська мова з минулого в майбутнє. – К., 1998. – С. 124-126.

3. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація / В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький. – Дрогобич: Відродження, 1994. – 218 с.

4. Конституція України. Прийнята на П’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.- К., 2006.

5. Куць О.М. Мовна політика в державотворчих працях України: Навчальний посібник / О.М. Куць.- Х.: ХНУ ім. В.Н. Карабіна, 2004. – 275 с.

6. Літературна мова у просторі національної культури / Під. ред. Л.І. Шевченко. –К.: Вид.-поліграф. Центр «Київський університет», 2004. – 135 с.

7. Масенко Л. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір / Л. Масенко. – К.: Вид. дім «КМ Академія», Всеукраїнське товариство «Просвіта», 2004. – 163 с.

8. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери : Навчальний посібник / Вип. 6-те. доп. і переробл. / С. В. Глущик , О. В. Дияк, С. В. Шевчук.– К.: Арій, 2009.– С. 1-73.

9. ДСТУ 2732-2004 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять,- Чинний з 28.05.2004.– К.: Держспоживстандарт України, 2005.– 31 с.

10. ДСТУ 4163-2003 Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів.– К.: Держспоживстандарт України, 2003.– 22 с.

11. ДСТУ 3844-99 Державна уніфікована система документації. Формуляр - зразок. Вимоги до побудови, - К.: Держспожив- стандарт України, 2000.– 9 с.

12. Зубков М. Сучасна українська ділова мова.– 2-ге видання, допов. / М. Зубков.– X.: Торсінг, 2002.– С. 9-66.

13. Культура фахового мовлення : Навчальний посібник / За ред. Н.Д. Бабич.–Чернівці: Книги-XXI, 2006.– С. 128-145.

14. Мацюк 3., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування: Навчальний посібник 2-ге видання / 3. Мацюк, Н. Станкевич.– К.: Каравела, 2008.– С. 229-275.

15. Управлінське документування : Навчальний посібник: У 2 ч.- Ч. 1: Ведення загальної документації / Ю. Пелеха. - К.: Вид-во Свроп. ун-ту, 2001.-С. 33-35, 49-84.

16. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С. П. Бибик, I.JI. Михно, JI.O. Пустовіт, Г.М. Сюта. –К.: Довіра; УНВЦ «Рідна мова», 1999. –С. 5-11.

17. Хміль Ф. І. Ділове спілкування : Навч. посібн. / Ф. І. Хміль.– К.: Академвидав, 2007. – С. 111-154.

18. Етика ділового спілкування : Навч. посібн. / Т. К. Чмут, Г.Л. Чайка. – К.: Вікар, 2002. – С. 162-178.



19. Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців : Навч посібн. / С. В. Шевчук.К: Арій, 2008.С. 88-113.

20. Шевчук С.В., Кабиш О.О. Практикум з українського ділового мовлення : Навчальний посібник / С.В. Шевчук, О.О. Кабиш. - К.: Арій, 2008.– С. 4-12.

21. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення : Підручник / С.В. Шевчук. – Вид. 4-те, доп. і переробл.– К.: Арій, 2009.– С. 5-56.

Навчально-методичне видання




Українська мова (за професійним спрямуванням). Методичні вказівки до практичних занять «Рекомендації щодо оформлення організаційно-розпорядчих та довідково-інформаційних документів» для бакалаврів усіх галузей знань

денної форми навчання. - Луцьк: Луцький НТУ, 2016. – 48 с.

Комп'ютерний набір та верстка: Л.Ю.  Тиха
Редактор:

Підписано до друку________Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Times New Roman. Ум. друк. арк.. Обл.-вид. арк. . Тираж 50 прим. Зам.____.

Редакційно-видавничий відділ

Луцького національного технічного університету



43018, м.Луцьк, вул. Львівська, 75

Друк – РВВ Луцького НТУ

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал