Методичні вказівки до практичних занять для бакалаврів спеціальності 055 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії»



Сторінка8/9
Дата конвертації14.12.2016
Розмір1.7 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема 15. Переклад і редагування наукових текстів

Практичне заняття №1

Теоретична частина:

1. Суть і види перекладу.

2. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.

3. Переклад термінів.

4. Особливості редагування наукового тексту.

5. Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення.

Література



  1. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 141-147.

  2. Довідник з культури мови: [Посібник]/ С.Я.Єрмоленко, С.П. Бибик, Н.М.Сологуб та ін. – К.: Вища школа, 2005. – С. 371-398.

  3. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник. – К. : Алерта, 2012. – С. 598-620.

Методичні вказівки

При підготовці теоретичного матеріалу варто звернути увагу на те, що переклад – один із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації.

Види перекладу

1. За формою переклад поділяють на усний і письмовий. Усний переклад використовують для обміну інформацією під час особистого контакту фахівців під час укладання контрактів, на виставках, міжнародних науково-технічних конференціях, симпозіумах, на лекціях, під час доповідей тощо. На відміну від письмового перекладу усний роблять негайно, не маючи можливості послуговуватися довідковою літературою.

2. За способом перекладу розрізняють буквальний і адекватний переклад. Буквальний переклад називають також дослівним, у такому перекладі можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають, наприклад: Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, і відповідає усім нормам літературної мови.

3. За змістом виділяють такі основні різновиди перекладу:

  • суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове відтворення засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів: виступів та заяв політичних діячів, інтерв'ю, матеріалів брифінгів, прес-конференцій, дипломатичних документів, наукових праць з політології, соціології тощо;

  • художній, тобто переклад творів художньої літератури (поезія, проза, драма);

  • науково-технічний (технічний) – переклад, який використовують для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами.

Вивчаючи інформацію, пов’язану з типовими помилками під час перекладу наукових текстів, варто пам’ятати, що у таких текстах переклад дієслів залежить від контексту:

иногда встречаются ошибки – інколи трапляються помилки;

к таким понятиям относятся... – до таких понять належать...;

оказать влияние – вплинути;

следовать примеру – брати за приклад;

следует выполнить – належить виконати;

следует отметить – слід зауважити;

из теоремы следует – з теореми випливає;

сделать возможным – уможливити;

сделать невозможным – унеможливити;

терминами являются слова ...– термінами є слова...;

требуются специальные приемы – необхідні спеціальні заходи.

У наукових текстах часто вживаються так звані кліше, які структурують текст. Вони мають перекладатися як одне ціле: в заключение – на закінчення, підсумовуючи; другими словами – інакше кажучи; прежде всего – насамперед; с другой стороны – з іншого боку; с одной стороны – з одного боку; в настоящее время – зараз, нині, наразі; в основному – здебільшого; в отличие – на відміну; в результате – внаслідок, як наслідок; в связи с тем что, поскольку – позаяк, оскільки.

Під час перекладу прийменникових конструкцій слід звертати увагу на їх значення:

1) російським конструкціям з прийменником по в українській мові відповідають такі конструкції:

а) з прийменником по (якщо вказується на простір, поверхню, межі): В практике горного дела принято ориентировать линии падения и простирания пласта по сторонам света / У практиці гірничої справи прийнято орієнтувати лінії падіння і простягання пласта по сторонах світу;

б) з орудним відмінком без прийменника (якщо вказується напрямок): сообщить по телефону / повідомити телефоном;

в) з прийменниками за, на, з (у значенні згідно з чимось): по принципу построения / за принципом побудови; по запросу клиента / на запит клієнта; по интересующим их вопросам /з питань, що їх цікавлять; по другому адресу / на іншу адресу;

г) з прийменниками за, з, із, через (у значенні причини, наслідку, деякі інші випадки): по недоразумению / через непорозуміння; по болезни / через хворобу.

2) прийменник при – це уживаний і універсальний прийменник російської мови, натомість в українській має набагато вужчу сферу вживання, тому, перекладаючи відповідні прийменникові конструкції, треба бути дуже уважним, бо калькування російськомовних висловів не тільки позбавляє текст виразності, якої можна досягти вживанням суто українських мовних засобів, а й може змінити зміст цього тексту.

Український прийменник при має лише такі значення: розташування (просторової близькості), хоча в багатьох випадках краще вживати й інші прийменники (біля, поряд, коло тощо); підпорядкованості або належності, наявності чогось, обставин, що їх характеризує наявність чогось поряд.

Прийменник при не вживають у значенні під час (рос. во время) наприклад, рос. при испытании, при изменении, при выполнении, при измерении тощо. У таких випадках російський при слід перекладати за допомоги за, під час, коли, для.
Здійснюючи переклад термінів потрібно звернутися до словників. Коли є кілька словників приблизно одного часу видання, то вибирати варто за такими пріоритетами: стандарт, галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія.

Редагуючи текст, необхідно пам'ятати основні вимоги, які висувають до доказів (аргументів) як особливої форми думки, а саме:



  • чітке формулювання тези й аргументів;

  • формулювання тези під час доказів залишається незмінним;

  • теза і аргументи не повинні суперечити один одному;

  • як аргумент використовувати положення, правдивість яких не викликає сумніву;

  • докази повинні бути повними й достатніми.

Редагування наукового тексту здійснюють у три етапи:

1. Первинне ознайомлення з текстом документа.

2. Перевірка фактичного матеріалу.

3. Власне редагування матеріалу.

Прийоми виділення окремих частин тексту Для виділення в тексті окремих слів або частин можна рекомендувати чотири способи:

1. Великими літерами. Цей спосіб слугує для виділення окремих слів.

2. Розрідженням оформлюють окремі слова й короткі фрази.

3. Підкреслення – найзручніший спосіб виділення окремих слів і фраз.

4. Курсивом виділяють слова, речення, частини тексту. Цим способом переважно послуговуються, коли текст набирають на комп'ютері.
Останнє питання передбачає вивчення такого матеріалу.

Труднощі узгодження. Йдеться насамперед про узгодження присудка з підметом. Тут є кілька правил, які варто нагадати:



1. Якщо підмет має в своєму складі числівник, який закінчується на одиницю, наприклад, 21, 141, 1991, присудок ставиться у формі однини.

2. Якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири, присудок ставиться у множині.

3. В усіх інших випадках присудок може стояти як в однині, так і в множині. Однина підкреслює внутрішню нерозчленованість, цілісність; вона надає висловленню безособового характеру, виділяє загальний підсумковий результат; однина тут може ще позначати пасивність предметів. Позначаючи велику кількість предметів, теж обирається форма однини.

4. Підмети зі словами більшість, меншість, низка, частина, багато, кілька вимагають від присудка однини. Множина з'являється лише тоді, якщо підмет або присудок – однорідні члени, якщо підмет і присудок відокремлені другорядними членами речення, підрядним реченням; коли підмет стоїть перед присудком. Ось один із можливих прикладів: Більшість абітурієнтів, які успішно склали вступні іспити, будуть та забезпечені гуртожитком. Порівняймо це речення без підрядного: Більшість абітурієнтів буде забезпечена гуртожитком.

5. Якщо підмет, виражається займенником хто, то присудок обирає форму однини.

6. Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не з прикладкою.

Складні випадки керування. Наведемо кілька близькозначних слів, які найчастіше спричиняють появу помилок:

Властивий (кому?) – характерний (для кого?);

Сповнений (чого?) – наповнений (чим?);

Оснований (на чому?) – заснований (ким?);

Багата (на що?) – славиться (чим?);

Дорівнювати (чому?) – рівнятися (на що?);

Торкатися (чого?) – доторкатися (до чого?).

Найхарактерніші стилістичні помилки у фахових текстах:

1. Надмірне вживання віддієслівних іменників на -нн(я). Віддієслівні іменники на -ння, -ття не властиві українській мові. Замість віддієслівних іменників на -нн(я) доцільно вживати:

неозначену форму дієслів, наприклад: для прогнозування необхідно – щоб спрогнозувати; братися до виконання – братися виконувати;

особові форми дієслова: при записуванні результатів дослідження виявилося – коли записували результати дослідження, виявилося;

дієприслівникові звороти: при досліджуванні цього питання вони забули про головне – досліджуючи це питання, вони забули про головне.

2. Уживання конструкцій з розщепленими присудками, що не є усталеними дієслівно-іменниковими зворотами.

Зауважимо, що:

1) не всі словосполуки дієслово + іменник, часто вживані у фахових текстах, мають однослівний дієслівний відповідник, наприклад: брати участь, вжити заходів, виявити увагу, виправити брак, вести справу, визнати провину, відвернути правопорушення тощо. Такі усталені дієслівно-іменникові словосполуки можна вживати без обмежень;

2) є окремі випадки, коли значення дієслівного відповідника не збігається зі значенням словосполуки дієслово + віддієслівний іменник. Наприклад, змагаються спортсмени, а проводять змагання організатори;

3) до складу словосполуки можна ввести одне або кілька означень: надати (грошову, матеріальну, технічну тощо) допомогу, вести (дипломатичні, торговельні тощо) перемовини. Замінити такі словосполуки дієсловами не завжди можливо і доречно.

3. Неправильне оформлення додатка та обставини. Обтяжують речення додатки та обставини, позначені словосполукою з двох віддієслівних іменників, перший з яких ведення/проведення, виконання, здійснення, забезпечення, реалізація тощо.

4. Помилки вживання дієслівних форм на -но, -то.

Є дві типові помилки вживання дієслівних форму форм на -но,-то.

Дієслівні форми на -но,-то не можна вживати, коли з логічних причин узагалі не може бути діяча. Наприклад: Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкрито цілинний степ (неправильно) – Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкритий цілинний степ (правильно).

Введення в речення діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку. Наприклад: Закон прийнято Верховною Радою. Орудний відмінок тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. Ці конструкції передають поняття "хтось зробив" і тому не можуть містити логічного діяча. Дієслівні форми на -но, -то незмінні, вони не мають закінчення, яке б указувало на особу-діяча. Наведену вище помилкову конструкцію треба перебудувати в активну: Верховна Рада прийняла Закон.

5. Не властиві українській мові пасивні конструкції.

Не можна вживати двокомпонентні й трикомпонентні пасивні конструкції з дієсловом пасивного стану на -ся в підрядних частинах, де підметом є займенники що, який: треба враховувати час, що (який) витрачається на ремонт; цей порядок поширюється на всі товари, що (які) ввозяться в Україну. Замість першої помилкової конструкції треба вжити зворот з пасивним дієприкметником, який виконує роль означення: треба враховувати час, витрачений на ремонт. Якщо з якихось причин пасивний дієприкметник не можна утворити, підрядну частину роблять активною: цей порядок поширюється на всі товари, що їх увозять в Україну.

У наукових і фахових текстах треба усувати не властиві українській мові пасивні конструкції, замінюючи їх, де це можливо, на активні.

6. Не властиві українській мові дієприкметникові звороти з діячем в орудному відмінку.

Наведені дієприкметникові звороти: отримані (ким?) дослідниками результати мали велике наукове значення; зразки випробувані за методикою, попередньо розробленою (ким?) науковцями – мають додаток в орудному відмінку, що відповідає на запитання ким? Вони не відповідають нормам української мови. Уникнути помилок можна, замінивши дієприкметникові звороти підрядними частинами: результати, що їх отримали (хто?) дослідники, мали велике наукове значення; зразки випробували за методикою, яку попередньо розробили (хто?) науковці. Якщо підрядна частина обтяжує вислів, речення, як правило, можна перебудувати так, щоб у ньому не було ні орудного відмінка діяча, ні підрядної частини: результати (кого?) дослідників мали велике наукове значення; результати, що їх отримали (хто?) дослідники, мали велике наукове значення.

Треба уникати не властивих українській мові дієприкметникових зворотів з додатком в орудному відмінку, який позначає діяча і відповідає на питання ким? Проте не є помилкою додаток в орудному відмінку, коли він позначає знаряддя і відповідає на питання чим?

7. Поєднання дієприкметникових зворотів з підрядними частинами.

Типовою помилкою є поєднання в одній конструкції підрядної частини з дієприкметниковим зворотом: результати, які (що) одержані в лабораторії, можна використовувати. У таких випадках правильно вживати або дієприкметниковий зворот, або підрядну частину: результати, одержані (що їх одержали, що їх одержано) в лабораторії, можна використовувати; одержані в лабораторії результати можна використовувати.


Практична частина:

1. Наведіть дефініцію терміна усне спілкування та розкрийте зміст його на конкретних прикладах.

2. Проілюструйте прикладами різні способи мовного вираження ввічливості під час телефонної розмови.

3. Утворіть від наведених власних імен форму кличного відмінка, прокоментуйте особливості вживання закінчень.

Андрій, Анатолій, Богдан, Борис, Валентин, Валерій, Віктор, Володимир, В’ячеслав, Григорій, Денис, Дмитро, Іван, Ігор, Ілля, Інна, Людмила, Максим, Марина, Марія, Микола, Михайло; Надія Олександрівна, Наталія Василівна, Оксана Степанівна, Олег Петрович, Олександр Георгійович, Орест Назарович, Петро Миколайович, Світлана Юріївна, Сергій Володимирович, Юлія Романівна.

4. Знайдіть помилки у поданих словосполученнях, відредагуйте їх.

1. Виплата членських внесків, оплата відсотків, гарантована виплата праці, оплата боргів, умови виплати, закінчити сплату, сплата податків, оплата векселя.

2. Виключні умови, виняткове становище, виключна роль, виключення з правил, виняткове право, без виключення, виключно важливий задум, виняткове становище, виняткова вправність.

3. Матеріальна забезпеченість, забезпечення шкіл підручниками, соціальне забезпечення, пенсійна забезпеченість, забезпеченість промисловості енергоносіями, забезпечення міцного миру.

Перелік питань до заліку

1. Поняття про мову. Функції мови.

2. Літературна мова та її ознаки. Писемна та усна форми української літературної мови.

3. Українська мова – національна мова українського народу.

4. Державна мова – мова професійного спілкування.

5. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.

6. Поняття культури мови.

7. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

8. Мовний етикет.

9. Історія української літературної мови.

10. Мовна норма. Типи мовних норм.

11. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації.

12. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.

13. Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування.

14. Офіційно-діловий стиль.

15. Науковий стиль.

16. Публіцистичний стиль.

17. Художній стиль.

18. Конфесійний стиль.

19. Розмовний стиль.

20. Епістолярний стиль.

21. Поняття про спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.

22. Види, типи і форми професійного спілкування.

23. Невербальні компоненти спілкування.

24. Гендерні аспекти спілкування.

25. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.

26. Лексикологія. Слово як мовна одиниця. Лексичне значення слова.

27. Лексика сучасної української літературної мови з погляду походження (корінна українська лексика та іншомовна лексика).

28. Лексика української мови з погляду сфер вживання (загальновживана і вузькоспеціальна лексика).

29. Лексика сучасної української літературної мови з погляду стилістичного вживання (стилістично нейтральна лексика та стилістично забарвлена лексика).

30. Активна і пасивна лексика.

31. Антоніми, синоніми, омоніми, пароніми.

32. Фразеологія. Поняття про фразеологічну одиницю. Класифікація фразеологізмів.

33. Предмет лексикографії. Основні типи словників.

34. З історії української лексикографії (староукраїнська лексикографія).

35. З історії української лексикографії ( українська лексикографія кінця XVIII – 1917; українська лексикографія 1917 – кінця ХХ ст.).

36. Енциклопедичні словники.

37. Лінгвістичні словники.

38. Словники у професійному мовленні.

39. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.

40. Термін та його ознаки. Термінологія як система.

41. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

42. Способи творення термінів.

43. Проблеми сучасного термінознавства.

44. Термінологія обраного фаху.

45. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів.

46. Українські електронні термінологічні словники.

47. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні.

48. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю.

49. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів.

50. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською. Вибір синоніма під час перекладу. Переклад термінів.

51. Прийменники у діловому та науковому текстах.

52. Документ – основний вид ділового тексту. Формуляр документа. Класифікація документів.

53. Загальні правила оформлення документів (назва, заголовок, датування, відмітки про погодження, резолюція, засвідчення документа, підпис, затвердження, печатка).

54. Вимоги до тексту документа.

55. Службові листи, їх реквізити та оформлення.

56. Лист-вітання.

57. Лист-запрошення.

58. Лист-подяка.

59. Лист-вибачення.

60. Лист-претензія.

61. Рекомендаційний лист.

62. Лист-прохання.

63. Лист-підтвердження.

64. Лист-запит.

65. Лист-повідомлення.

66. Гарантійний лист.

67. Рекомендаційний лист.

68. План, тези, конспект.

69. Основні правила оформлення бібліографічного опису використаної літератури.

70. Стаття як самостійний науковий твір.

71. Анотування і реферування наукових текстів.

72. Вимоги до виконання та оформлення курсової та дипломної робіт.

73. Рецензія, відгук.

74. Функціональні різновиди писемного та усного ділового мовлення (прийом відвідувачів, телефонна розмова).

75. Особливості усного спілкування.

76. Нарада. Дискусія.

77. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.

78. Презентація як різновид публічного мовлення.

79. Функції та види бесід.

80. Довідка.

81. Доповідна записка.

82. Пояснювальна записка.

83. Протокол. Витяг із протоколу.

84. Звіт.

85. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода.

86. Резюме. Автобіографія.

87. Характеристика.

88. Заява. Види заяв.

89. През-реліз.

90. Накази щодо особового складу. Особовий листок з обліку кадрів.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал