Методичні вказівки до практичних занять для бакалаврів спеціальності 055 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії»



Сторінка1/9
Дата конвертації14.12.2016
Розмір1.7 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Міністерство освіти і науки України

Українська мова (за професійним спрямуванням)

Методичні вказівки до практичних занять

для бакалаврів

спеціальності – 055 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» денної форми навчання

Луцьк 2016

УДК 811.161.2 (075.8)

У 45

ББК 63.3 (4 Укр) У7
До друку ____________ Голова навчально-методичної ради Луцького НТУ
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ ________________ директор бібліотеки.
Затверджено навчально-методичною радою Луцького НТУ,

протокол № ___ від « ____________» 2016 року.
Рекомендовано до видання навчально-методичною радою ФКНІТ Луцького НТУ, протокол № від «___________» 2016 року

__________ Голова навчально-методичної ради ФКНІТ

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри інженерної педагогіки, психології та українознавства Луцького НТУ,

протокол № від «_______________» 2016 року.

Укладачі: ____________ Л.М. Мялковська, кандидат філологічних наук, доцент кафедри інженерної педагогіки, психології та українознавства Луцького НТУ

_________ Л.Ю.Тиха, кандидат філологічних наук, доцент кафедри інженерної педагогіки, психології та українознавства Луцького НТУ
Рецензент:__________ Л.М.Потапюк, кандидат педагогічних наук, доцент Луцького НТУ
Відповідальний за випуск: _________ О.М. Жук, кандидат історичних наук,

доцент Луцького НТУ
Українська мова (за професійним спрямуванням). Методичні вказівки до практичних занять для бакалаврів спеціальності – 055 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії»денної форми навчання. – Луцьк: Луцький НТУ, 2016. – 96 с.

Навчально-методичне видання вміщує теми практичних занять та завдання до кожної з тем, а також питання для складання іспиту. Крім того, подається список рекомендованої літератури.
© Л.М.Мялковська, Л.Ю.Тиха, 2016

ЗМІСТ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 4

Мета та завдання курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”

Предмет навчальної дисципліни

Вимоги до знань, вмінь студентів

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ 5

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ 72

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 75

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Мета та завдання курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”:

  • формування у студентів системи знань зі специфіки української професійної мови, фахової термінології, як основи професійної мови та стилістики службових документів;

  • поновлення і поглиблення знань з української мови, здобутих студентами в середніх навчальних закладах;

  • набуття лінгвістичної освіти, необхідної для вільного і правильного користування українською літературною мовою;

  • піднесення рівня культури усного і писемного мовлення;

  • формування професійного словника та поповнення знань студентів відомостями з різних галузей науки.

Предмет навчальної дисципліни:

  • мова ділових документів різного типу, її специфіка, загальні вимоги до складання і оформлення документів;

  • українська літературна мова, її фонетика, орфоепія, орфографія, лексикологія, фразеологія, лексикографія, морфологія, синтаксис і пунктуація;

  • культура української мови і культура мови ділових документів;

  • професійна термінологія.

Вимоги до знань, вмінь студентів:

Практичний курс української мови за професійним спрямуванням покликаний формувати мовну особистість спеціаліста, здатну до розв'язання різноманітних комунікативних завдань у всіх актуальних сферах спілкування. Тому під час вивчення цієї дисципліни студент повинен :

  • вільно володіти державною мовою України – українською мовою;

  • володіти лексичними, орфоепічними, орфографічними, стилістичними і граматичними нормами сучасної української літературної мови;

  • знати й уміти грамотно використовувати у своїй діяльності професійну лексику;

  • вміти складати і сприймати різноманітні документи; складати анотації, реферати і ділові листи;

  • володіти культурою конструктивного діалогу та полілогу;

  • вміти сприймати, відтворювати готові та створювати наукові фахові тексти;

  • користуватися правилами мовного етикету, читати літературу зі спеціальності з метою пошуку інформації.

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

Тема 1. Державна мова – мова професійного спілкування

Практичне заняття № 1

Теоретична частина:

1. Українська мова – державна мова в Україні. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.

2. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.

3. Поняття мовної норми. Види мовних норм.

4. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.

Література

  1. Галузинська Л.І., Науменко Н.В., Колосюк В.О. Українська мова (за професійним спрямуванням). – К. : Знання, 2008. – С. 14-19, 23-28.

  2. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 9-43.

  3. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник. – К. : Алерта, 2012. – С. 14-51.

  4. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: навч. посіб. – К.: Вища школа, 2007. С. 8-15, 52-57.

  5. Ющук І.П. Практичний довідник з української мови. – К., 1998. – С.212-213.

Методичні вказівки

Готуючи теоретичний матеріал, варто врахувати те, що мова є однією з найістотніших ознак нації і реально існує як мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти. Українська мова – єдина національна мова українського народу.

Відповідно до статті 10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року, українська мова є державною мовою в Україні. Державна мова – це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики. На ґрунті української національної мови формується і розвивається українська літературна мова. Як одна з форм національної мови вона існує поряд з іншими її формами – діалектами (територіальними і соціальними), просторіччям, мовою фольклору. Літературна мова – це унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона вважається найвищою формою існування мови. Літературна мова має такі ознаки: унормованість (тобто наявність усталених мовних норм, – найбільш поширених, уніфікованих зразків репрезентації мовної системи), уніфікованість (стандартність), наддіалектність (полягає в тому, що літературна мова, на відміну від територіальних діалектів, функціонує без будь-яких обмежень на всій території України), поліфункціональність (маючи усну й писемну форму вираження, літературна мова охоплює всі сфери комунікативної практики суспільства за допомогою мовновиражальних засобів), стилістична диференціація (розвинена система стилів). Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе деякі діалектні риси інших наріч. Зачинатилем нової української літературної мови був І.П. Котляревський – автор перших великих художніх творів українською мовою ("Енеїда", "Наталка Полтавка", "Москаль-Чарівник"), а основоположником сучасної української літературної мови справедливо вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав підвалини для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів української мови. У мові творів Шевченка знайшли глибоке відображення народнопоетична творчість, уснорозмовні форми народної мови.

Що ж до мови професійного спілкування (професійної мови), то варто знати те, що – це функціональний різновид української літературної мови, яким послугуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять. Як додаткова лексична система професійна мова, не маючи власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів, залишається лексичним масивом певної мови. Отже, фахова мова – це сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері. Її особливості залежать від мети, ситуації професійного спілкування, особистісних рис комуніканта і реципієнта (мовної компетенції, віку, освіти, рівня інтелектуального розвитку). З поняттям фахової мови тісно пов’язане поняття фахового тексту. Серед лексичних одиниць, які трапляються у фахових текстах, можна виокремити:



1) терміни певної галузі, що мають власну дефініцію;

2) міжгалузеві загальнонаукові термінологічні одиниці (терміни філософії, політології, математики, філології тощо);

3) професіоналізми;

4) професійні жаргонізми, що не претендують на точність та однозначність.

У професійному мовленні треба дотримуватися загальноприйнятих мовних норм, стандартів, адже унормованість – головна ознака літературної мови. Мовна норма – уніфіковані, традиційні, найбільш поширені, свідомо фіксовані стандарти реалізації мовної системи, обрані в процесі суспільної комунікації. Мовна норма є ознакою літературної мови. Літературна мовна норма – усталені, загальноприйняті правила, регламентації, зразки вживання мовних засобів у писемній і усній формі спілкування. Результатом визнання літературних норм є їх кодифікація у словниках і граматиках, що фіксують усталені мовні явища. Розрізняють такі типи літературних норм: орфоепічні, морфологічні, орфографічні, лексичні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні, акцентуаційні.

Мовна політика – це система заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі.

Якщо говорити про функціонування літературної мови, то варто згадати і про мовну політику, яка є частиною національної політики, органічною складовою певного політичного курсу держави. Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права розробила концепцію державної мовної політики. Концепція державної мовної політики – це система засадничих нормативних постанов, які ґрунтуються на компетентному оцінюванні мовної ситуації в Україні, і якими мають керуватися органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїй практичній діяльності, регулюючи суспільні відносини в мовній царині. Пріоритетом мовної політики в Україні є утвердження і розвиток української мови – головної ознаки ідентичності української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення. Правовою основою для здійснення державної мовної політики в Україні є Конституція України (ст. 10), Закон України "Про мови в Українській PCP", "Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України.

Задекларованість державного статусу української мови є важливим механізмом її захисту, а також повноцінним та незворотним утвердженням в усіх сферах суспільного життя. Державна мовна політика на сьогодні має дотримуватися таких пріоритетних напрямків:

1) привести мовне законодавство і практику його застосування у сувору відповідність з Конституцією України та Рішенням Конституційного Суду України;

2) утвердити українську мову як державну в усіх сферах суспільного життя на всій території України;

3) створити незалежну нормативну базу підтримки і пільг для україномовних ЗМІ;

4) виробити дієві засоби захисту від актів зовнішньої мовно-культурної експансії та публічної дискредитації української мови;

6) сприяти розвитку мов національних меншин;

7) сприяти підвищенню загальної культури громадян України;

8) створити систему контролю за дотриманням мовного законодавства.

Практична частина:

1. Запишіть максимальну кількість українських прислів’їв і приказок про слово, мову, мовлення, спілкування та прокоментуйте їх.

2. Підготуйте презентацію на одну із тем: “Мова має не роз’єднувати, а єднати, лишатися найповнішим і найтоншим духовним зв’язком різних поколінь українського народу”, “Погляди вчених щодо походження української мови”, “Студентський сленг: структура та його функції”.

3. Схарактеризуйте сутність і складники поняття „мовна компетенція фахівця”.

На особистісному рівні спілкування буває відкрите та замкнене, а на рівні техніки складається з уміння говорити та слухати. Обидва вони знаходяться у вічному, непримиренному протиборстві. Дійсно, важко або навіть неможливо пояснити, що важливіше у спілкуванні - особистісні якості чи володіння технікою проведення бесіди. Можна лише стверджувати, що кожен рівень має свою мету: на особистісному - можливості виявляються, а на технічному - реалізуються. Такі особистісні якості комуніканта, як уміння переходити від рольового до інтимного спілкування, від монологічного до діалогічного потенційно є виявом його мовної освіченості. Техніка спілкування є показником його, так би мовити, виконавської майстерності, здатності реалізувати свій особистісний потенціал.

4. Замініть визначення синонімами - словами іншомовного походження. Поясніть їх написання. 1. Збройний напад однієї чи кількох держав на іншу державу для захоплення її території, політичного чи економічного підпорядкування її народу. 2. Форма керівництва яким-небудь колективом, при якому забезпечується активність і широка участь цього колективу в здійсненні всіх заходів. 3. Рівність, однакове становище, рівноправність сторін. 4. Чужоземець, який прибув у іншу державу на постійне чи тривале проживання. 5. Незалежність держави від інших держав у зовнішній і внутрішній політиці. 6. Група осіб усередині якогось товариства, організації, партії, що провадять політику протидії, опору більшості. 7. Сукупність нерівностей земної поверхні, а також дна світового океану. 8. Глава уряду, керівник кабінету міністрів. 9. Логічний доказ, що наводиться для підтвердження, обґрунтування чого-небудь. 10. Міжнародний договір або угода з якого-небудь спеціального питання. 11. Дипломатичний документ з викладом суті питань, які обговорюються, звичайно додається до ноти (офіційного дипломатичного письмового звернення одного уряду до іншого). 12. Електронний архів для тривалого зберігання, накопичення та забезпечення довготривалого та надійного відкритого доступу до результатів наукових досліджень (наукових статей, авторефератів дисертацій, навчальних матеріалів, книжок, студентських робіт і та ін. ), що проводяться в установі.

5. Повторіть та пригадайте правила вживання великої літери і малої, а також правила вживання апострофа та м’якого знака. Розглядаючи названі вище завдання, що передбачають повторення складних правил сучасної української орфографії – написання слів і номінативних словосполучень з великої чи малої літери, вживання апострофа та м’якого знака, радимо звернутися до таких джерел: Жайворонок В. В. Велика чи мала літера? Словник-довідник. – К. : Наукова думка, 2004. – С. 177- 201; Український правопис /АН України, Інт мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут української мови. – К.: Наукова думка, 2007. – С. 54-70, 9, 20-22.

6. Замініть, де треба, малу букву великою.

а) (к)обзар, (м)арко (в)овчок, (к)аменяр, (к)арпенко-(к)арий, (р)обінзон, (п)лутоній, (а)хіллес, (ш)евченкіана, (к)вітка-(о)снов'яненко, (а)нтей, (д)емон, (л)ісовик, (п)інчер, (л)иска, (ч)ервона (ш)апочка, (п)антелеймон (к)уліш, (в)асиль (с)имоненко, (о)м, (к)юрі, (ж)учка, (г)нідко, (р)усалка;

б) (г)рінченків словник, (ш)евченкові поезії, (п)ушкінські рукописи, (ш)евченківські читання, (а)ндрієві книжки, (г)ордіїв вузол, (б)ертолетова сіль, (п)етрів батіг, (р)ентгенівські промені, (ф)ранківські сонети, (н)обелівська премія, (с)ізіфова праця, (п)отебнянські читання, (г)айморова порожнина, (л)уцький (н)аціональний (т)ехнічний (у)ніверситет, (ч)ернігівські дівчата, (ф)ранківська кімната, (ф)ільчина грамота;

в) (м)іністерство (о)світи і (н)ауки (у)країни, (з)ал (з)асідань (в)ерховної (р)ади (у)країни, (м)іністр (о)світи (у)країни, (н)аціональний (с)портивний (к)омплекс “(о)лімпійський”, (д)ень (н)езалежності (у)країни, (у)країнський (ц)ентр (о)цінювання (я)кості (о)світи, (і)нформаційна (с)истема "(к)онкурс", (н)аціональний (б)анк (у)країни, (у)країнсько-(к)анадське спільне (п)ідприємство "(к)обза", (м)іністерство (з)акордонних (с)прав (у)країни, (у)правління (в)нутрішніх (с)прав (к)иївського (м)іськвиконкому, (с)пілка (о)фіцерів (у)країни, (б)удинок (у)чителя, (у)рядовий (к)онтактний (ц)ентр, (у)рядовий (п)ортал, (м)іністерство (т)ранспорту та (з)в’язку (у)країни;

г) (п)резидент (у)країни, (г)енеральний (п)рокурор (у)країни, (з)аслужений (у)читель, (г)енеральний (к)онструктор, (п)резидент (ф)ранції, (д)октор (т)ехнічних (н)аук, (ч)лен-(к)ореспондент НАН (у)країни, (г)олова (р)ади (н)аціональностей, (г)енерал-(л)ейтенант, (з)аслужений (д)іяч (м)истецтв, (р)ектор (у)ніверситету, (м)аршал (а)віації, (а)дмірал (ф)лоту, (п)редставник (п)резидента (у)країни у (в)олинській (о)бласті, (п)осол США в (у)країні, (с)тарший (н)ауковий (с)півробітник (і)нституту (м)овознавства HAH (у)країни, (н)аціональний (у)ніверситет "(л)ьвівська (п)олітехніка", (є)дине (о)світнє (і)нформаційне (в)ікно (у)країни, (н)аглядовий (к)омітет (п)роекту (є)вропейського (с)оюзу, (у)рядова (т)елефонна "(г)аряча (л)інія".

7. Замість рисок поставте, де треба, апостроф.

Зав/язь, круп/яний, присв/ята, крем/яний, знічев/я, зобов/язання, грав/юра, дерев/яний, мавп/ячий, кав/ярня, кров/яний, львів/янин, надв/язати, напівкам/яний, поголів/я, пом/янути, слов/янський, п/ятирічка, солов/їний, безправ/я, варшав/янка, брукв/яний, в/єтнамка, в/язка, г/юрза, п/юпітр, ар/єргард, к/ювет, кур/йоз, прем/єра, роз/ятрений, від/ємний, трьох/етапний, без/ідейний, без/ядерний, з/організувати, дез/орієнтація, сан/інструктор, Із/яслав, від/їжджати, суб/єктивний, під/йомник, возз/єднання, в/язнути, необ/їжджений, фотоз/йомка, об/єктивний, об/їждчик, підв/язати, пів/ящика, дит/ясла, пів/Європи, пів/язика, двох/ярусний.

8. Перепишіть слова, ставлячи, де потрібно, замість крапок м'який знак.

Пил...ніс...т..., любіт..., пис…мо, запіз...нюс..., п'ят...десят..., шіст...надцят..., мен...ший, черешен...ці, рибин...ці, с...міют...ся, бад...оріст..., стан..., лял...чин, т...мяно, прип'ят...с...кий, п'ят...сот, чес...тю, читал...ня, сміливіс...т..., ознайомиш…ся.
Тема 2. Основи культури української мови

Практичне заняття №1

Теоретична частина:

1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

2. Комунікативні ознаки культури мови.

3. Комунікативна професіограма фахівця.

Література

  1. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 48-56.

  2. Довідник з культури мови: [Посібник]/ С.Я.Єрмоленко, С.П. Бибик, Н.М.Сологуб та ін. – К.: Вища школа, 2005. –С. 3-8, 17-29.

  3. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник. – К. : Алерта, 2012. – С. 67-71.

Методичні вказівки

Готуючи теоретичні питання варто зосередити увагу на тому, що слово (мова) є ознакою загальної культури людини, її інтелекту, мовної культури. Мовна культура шліфується і вдосконалюється у процесі спілкування, зокрема під час виконання професійних обов'язків. Вона виявляється у володінні професійною мовою, вмінні висловлюватися правильно, точно, логічно, майстерно послуговуватися комунікативно виправданими мовними засобами залежно від мети і ситуації спілкування. Усі ці критерії регламентує мовознавча наука – культура мови. До якої би сфери не відносилося поняття "культура мови", воно завжди репрезентує три основні аспекти: ортологічний, комунікативний і етичний. Отже, культура мови – це галузь мовознавства, що кодифікує норми, стандарти репрезентації мовної системи. Вона не лише утверджує норми літературної мови, а й пропагує їх, забезпечуючи стабільність і рівновагу мови. Правильність мовлення – це базова вимога культури мови, її основа.

Нормативний аспект культури мови – один із найважливіших, але не єдиний. Можна, не порушуючи норми української літературної мови, справити негативне враження на співбесідника. Мова має величезний запас мовних засобів, якими треба послуговуватися, враховуючи ситуацію, сферу спілкування, статусні ознаки співбесідників. Усі ці засоби мають бути мобілізовані на досягнення комунікативної мети. Ці питання передовсім становлять комунікативний аспект культури мови. Етичний аспект культури мовлення вивчає лінгвістична дисципліна – мовний етикет: типові формули вітання, побажання, запрошення, прощання. Неабияке значення мають і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Отже, високу культуру мовлення фахівця визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Важливе значення для удосконалення культури мовлення має систематична й цілеспрямована практика в мовленні – спілкування рідною мовою із співробітниками, колегами, знайомими, приятелями, оскільки вміння і навички виробляються лише в процесі мовленнєвої діяльності. Культура мовлення – невід'ємна складова загальної культури особистості.

Що ж до комунікативних ознак культури мовлення, то варто запам’ятати наступне: мовленнєва культура особистості залежить від її зорієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Головними комунікативними ознаками (критеріями) культури мовлення є: правильність (визначальна ознака культури мовлення, яка полягає у відповідності його літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним, словотвірним), змістовність (глибоке усвідомлення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми, різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого), логічність (щоб виклад думок був послідовним (логічним), насамперед треба скласти план або тези висловлювання, в яких була би внутрішня закономірність, послідовність, вмотивованість, що відповідають законам логіки), багатство (найрізноманітніші мовні засоби висловлення думки у межах відповідного стилю; лексичні, фразеологічні, словотворчі, граматичні, стилістичні ресурси мови є джерелом багатства, різноманітності мовлення.), точність ( уважне ставлення до мови, правильний вибір слова, добре знання відтінків значень слів-синонімів, правильне вживання фразеологізмів, крилатих висловів, чіткість синтаксично-смислових зв'язків між членами речень), виразність (досягається виокремленням найважливіших місць свого висловлювання, розкриттям власного ставлення до предмета мовлення; з цією метою треба застосовувати виражальні засоби звукового мовлення: логічний наголос, паузи, дикцію, інтонаційну виразність та технічні чинники виразності: дихання, темп, міміку, жести), доречність і доцільність (залежить від того, наскільки повно і глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата). Усі названі комунікативні ознаки (критерії) культури мовлення тісно пов'язані між собою, і засвоювати їх треба в цілому. Висока культура мовлення – суттєвий показник загальної культури і її велика перспектива. З неї починається кар'єрне зростання особистості.

Комунікативна професіограма фахівця містить три основні компоненти: роботу з документами, вміння вести міжособистісний і соціальний діалог, публічний виступ.

З огляду на це можна виокремити низку характеристик, які репрезентують професійний портрет фахівця. Зокрема, це уміння :

  • формувати мету і завдання професійного спілкування, аналізувати предмет спілкування, організовувати обговорення, керувати спілкуванням;

  • послуговуватись етикетними засобами для досягнення комунікативної мети;

  • проводити бесіду, співбесіду, дискусію, діалог, дебати, перемовини тощо;

  • користуватися різною тактикою для реалізації вибраної стратегії;

  • аналізувати конфлікти, кризові ситуації і вирішувати їх;

  • доводити, обґрунтовувати, вмотивовувати, аргументувати, спростовувати, заперечувати, відхиляти, оцінювати;

  • перефразовувати, чітко і стисло висловлюватися, володіти навичками вербалізації;

  • трансформувати усну інформацію в письмову і навпаки;

  • володіти основними жанрами ділового спілкування;

  • бути бездоганно грамотним, реалізуючи як письмову, так і усну форми української літературної мови і та ін.

Практична частина:

1. Розкрийте поняття „культура мовлення” (Зверніться до праці Сербенської О. А. Культура усного мовлення. Практикум : Навч. посіб. - К : ЦНЛ, 2004. - С.180).

2. Поміркуйте, від чого залежить рівень мовленнєвої культури людини.

3. Що таке суржик, і чому він, на вашу думку, існує в Україні?

4. Відредагуйте словосполучення: У даний час; в минулому році; у випадку необхідності; через відсутність доказів; як можна швидше; коротше кажучи; обставини співпадають; по крайній мірі; по понеділках; запрошуються бажаючі; тим не менше; вільна вакансія; хворіє грипом; підписка на газети; не мішало б записати; по всіх правилах.

5. Послуговуючись словником, з’ясуйте різницю між значеннями запропонованих слів, складіть із ними словосполучення.

Змістовий — змістовний, особистий — особовий, ознайомити — познайомити, відкрити – відчинити, посмішка – усмішка.

6. Повторіть та пригадайте правопис голосних у словах іншомовного походження, а також правила вживання апострофа та м'якого знака в іншомовних словах. Розглядаючи названі завдання, що передбачають повторення складних правил сучасної української орфографії – написання слів іншомовного походження, радимо використати такі джерела: Український правопис. – К.: Наукова думка, 2007. – С. 118-125; Ющук І.П. Практичний довідник з української мови. – К.: Рідна мова, 1998. – С. 49-50.

7. На місці крапок поставте и, і або ї.

Агност...ц...зм, аж...тац...я, аж...отаж, аквар...ум, акме...зм, альтру...зм, аморт...зац...я, аморт...ф...кац...я, антагон…зм, ант...б...от...к, ар...тм...я, ате...зм, афор...зм, баст...он, беду...н, бук...н...ст, в...раж, вульгар...зм, геро...чний, д...в...зіон, д...с..м...ляція, д...адема, ел...пс...с, емп...р...окр...т...цизм, ...д...лія, ...ндустр...ал...зація, ...н...ц...ат...ва, ...нту...ц...я, катол...ц...зм, к...пар...с, кол...бр..., кол...з...я, кол...т, колокв...ум, кру...з, мульт...пл...кац...я, нац...ст, пров...н...ц...ал...зм, с...он...зм, сто...ц...зм, сю...та, такс…ст, ш...мпанзе, ш...фон, ш..хта, шк...пер, шов...н...зм, шр...фт, штат...в.

8. Замість крапок поставте е або є.

Р...ф...рат, клі...нт, аг...нтура, ад...кватний, про...кт, адр...налін, ф...ричний, ал...бастр, ф...йл...тон, він...гр...т, ал...ксандрит, ал...горія, фой..., альв...оли, ан...ст...зія, ф...рв...рк, фломаст...р, поліомі...літ, про...кція, рак...топлан...р, р...міграція, р...йхстаг, д...з...ртир, р...кордсм...н, т...л...тайпс...т...р, г...н...ральний, ко...фіці...нт, ф...ном...налізм, компром...тація, конв...р, д...лікатний, інт...л...кт, тра...кторія, с...л...кція, інт...ліг...нт, Ф...й...рбах, с…паратизм.

9. Замість крапок, де треба, поставте апостроф.

Інтерв...ю, б...юджет, грав...юра, деб...ют, к...ювет, інтер...єр, ін...єкція, кар...єра, ком...юніке, кон...юктивіт, кур...йоз, кур...єр, к...юре, Лур...є, Монтеск...є, б...юлетень, прем...єра. п...єдестал, П...ємонт, Руж...є, Ф...золе, бар...єр, комп...ютер, кон...юнктура, п...юпітр, ад...ютант, б...єф, ар...єргард, г...яур, б...язь, транс...європейський, ф...юзеляж, верф...ю.

10. На місці крапок поставте пропущені літери.

Р...абілітація, р...агувати, р...кошет, д...вальвація, д...лема, д...цибел, p...активний, д...ригент, ант...історичний, д…героїзація, д...фтонг, р...кредитив, р...торика, д...ференціал, ант...гігієнічний, р...акліматизація, р...туал, д...ктатор, д...диференціація, ар...тмія, д…пігментація, р...тмічний, д...сахариди, р...продуктор, р...трансляція, д...ескалація, д...компресор, д...версія.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал