Методичні вказівки до практичних занять для бакалаврів спеціальності 191 «Архітектура та містобудування»



Сторінка5/9
Дата конвертації23.12.2016
Розмір1.63 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема 8. Культура усного фахового спілкування

Практичне заняття №1

Теоретична частина:

1. Особливості усного спілкування.

2. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.

3. Бесіда: функції та її види.

4. Телефонна розмова. Етичні питання використання мобільних телефонів.

Література

  1. Галузинська Л.І., Науменко Н.В., Колосюк В.О. Українська мова (за професійним спрямуванням). – К. : Знання, 2008. – С. 266-274.

  2. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 193-198.

  3. Довідник з культури мови: [Посібник]/ С.Я.Єрмоленко, С.П. Бибик, Н.М.Сологуб та ін. – К.: Вища школа, 2005. – С. 348-359.

  4. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник. – К. : Алерта, 2012. – С. 211-227.

Методичні вказівки

При підготовці теоретичного матеріалу варто звернути увагу на те, що спілкування за формою поділяється на усне, письмове та друковане.

Усне спілкування – це форма реалізації мовної діяльності за допомогою звуків, що являє собою процес говоріння. Воно широко застосовується в різних сферах суспільної діяльності людей. Фахівці з проблем спілкування чітко визначають найважливіші особливості усного спілкування, порівнюючи його з писемним.



Усне

Писемне

1.

Первинне

Вторинне

2.

Монологічне, діалогічне, полілогічне

Монологічне

3.

Розраховане на певних адресатів у конкретній ситуації

Найчастіше – з невизначеним адресатом, без урахування ситуації

4.

Непідготовлене, спонтанне

Попередньо обдумане

5.

Живе, без старанного мовного оформлення

Реальний, дбайливий добір фактів та їх мовне оформлення

6.

Імпровізоване

Докладний і ґрунтовний виклад думок

7.

Інтонація, міміка, жести (невербальні засоби)

Відсутність цих засобів

8.

Чітко індивідуалізоване

Поглиблена робота над словами і текстом

9.

Емоційне й експресивне

Редагування думки й форми її вираження

10.

Повтори

Самоаналіз написаного, можливість багаторазового переписування

11.

Обмежене в часі

Можливість перечитування

Усне фахове спілкування відбувається у межах конкретних форм, яким властива особлива організація мовних засобів. В основу виокремлення цих форм покладено різні критерії:

1. За способом взаємодії між комунікантами виділяють:

  • монологічне (говорить один учасник спілкування);

  • діалогічне (зазвичай розмовляє двоє осіб);

  • полілогічне спілкування (розмовляють троє і більше учасників).

2. За кількістю учасників виокремлюють:

  • індивідуальне (спілкуються двоє);

  • колективне спілкування.

3. З урахуванням каналів комунікації виділяють:

  • безпосереднє спілкування («обличчя до обличчя»);

  • опосередковане (телефон, радіо, телебачення).

4. Залежно від змісту повідомлення розрізняють:

  • побутове (обговорення щоденних проблем);

  • наукове (обговорення наукових проблем);

  • фахово-ділове (спілкування між людьми як представниками фахових установ);

  • естетичне (передавання естетичної інформації).

Діалог – це форма ситуаційно зумовленого спілкування двох осіб, комунікативні ролі яких упорядковано змінюються (мовець стає адресатом, а адресат перетворюється на мовця). Висловлювання у діалозі називаються репліками (комунікативними кроками).

Найхарактерніші ознаки діалогу:

  • безпосередність словесного контакту двох учасників спілкування;

  • швидкий обмін репліками без попереднього обмірковування; ситуативна залежність реплік;

  • можливість імпліцитного способу передачі інформації (репліки скорочені, нерозгорнуті);

  • використання паравербальних засобів (жести, міміка, рухи тіла, погляд, відстань тощо), що реалізуються візуально;

  • зорове й слухове сприйняття учасників діалогу;

  • важливість інтонації, тембру, тональності. Інтонація сприяє формуванню діалогічного контексту.

Монолог – форма мовлення адресата, розрахована на пасивне й опосередковане сприйняття адресатом. Отже, реакція слухача не матеріалізується в знаковій формі мови.

Усі форми усного монологічного мовлення можна поділити на такі дві групи:

  • безпосередньо-контактне, або аудиторне монологічне мовлення (мовець і слухач перебувають у прямому контакті, бачать і чують один одного);

  • посередньо-контактне, або мікрофонне мовлення (радіо, телебачення).

Внутрішній монолог – мовлення «про себе», міркування, роздуми.

Найважливіші ознаки монологу:

  • однобічний характер висловлювання, не розрахований на негайну реакцію слухача;

  • підготовленість і плановість (лекція, доповідь тощо);

  • певна тривалість у часі;

  • індивідуальна композиційна побудова значних за розміром уривків;

  • розгорнуті й складні синтаксичні структури;

  • композиційна завершеність і загальна структурна цілісність висловлювання.

Полілог – форма спілкування між кількома особами. Полілог характеризується такими ознаками: залежність від ситуації, в умовах якої відбувається спілкування; високий рівень непідготовленості; істотне значення правил ведення полілогу; більш-менш однакова участь у спілкуванні всіх учасників. У межах названих форм і відбувається усне фахове спілкування.

Серед індивідуальних форм усного професійного спілкування найбільш поширеною є ділова бесіда. Бесіда – це розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем. Щоб досягти успіху під час бесіди, треба:

ретельно готуватися до бесіди; бути уважним і тактовним до співрозмовника; постійно стимулювати у співрозмовника зацікавленість розмовою; вміти слухати співбесідника, враховувати його погляди, думки і докази; стежити за реакцією партнера й відповідно корегувати свої дії; висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо; створювати атмосферу довіри, щоб привернути до себе співрозмовника.

Для того, щоб бесіда була ефективною, не можна: перебивати співрозмовника; різко прискорювати темп бесіди; негативно оцінювати особистість співрозмовника; підкреслювати відмінність між особою та співрозмовником; зменшувати дистанцію.

Залежно від змісту ділові бесіди можуть виконувати різні функції: обмін інформацією; формування перспективних заходів; контроль і координацію певних дій; взаємне спілкування під час вирішення актуальних проблем; підтримку ділових контактів на різних рівнях; пошук, висунення нових ідей; стимулювання дій у новому напрямку; розв'язання етичних проблем, що виникли під час спілкування.

Існують різні види бесід.

Залежно від мети спілкування та змісту бесіди поділяються на: ритуальні; глибинно-особистісні; ділові.

Залежно від кількості учасників виокремлюють такі бесіди: індивідуальні; групові.

Ділова бесіда – це спілкування між особами з метою встановлення ділових стосунків, вирішення ділових проблем або вироблення правильного підходу до них. Ділова бесіда є цілеспрямованим спілкуванням з передбачуваним або попередньо запланованим результатом. Прикладами таких бесід є: обговорення нових проектів, бесіда з партнером по бізнесу, співбесіда з роботодавцем.

Бесіда має таку структуру:

1. Визначення місця й часу зустрічі.

2. Початок бесіди.

3. Формування мети зустрічі.

4. Обмін думками та пропозиціями.

5.Закінчення бесіди.

До ефективних засобів зв'язку, а також способів налагодження офіційних ділових контактів між установами, способів підтримання приватних стосунків між людьми належить телефон. Телефонна розмова – один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстрамовними причинами:

  • співрозмовники не бачать одне одного й не можуть скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомогою міміки, жестів, відповідного виразу обличчя, сигналів очима тощо;

  • обмеженість у часі;

  • наявність технічних перешкод.

Фахівці з проблем усного ділового спілкування пропонують дотримуватися таких правил ведення телефонної розмови.

Якщо телефонуєте ви:

  • насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, а також свої прізвище, ім'я та по батькові;

  • якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід запитати прізвище, ім'я та по батькові свого співрозмовника;

  • якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спочатку, чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди;

  • попередньо напишіть перелік питань, котрі необхідно з'ясувати, і тримайте цей перелік перед очима упродовж усієї бесіди;

  • завжди закінчує розмову той, хто телефонує;

  • у разі досягнення важливих домовленостей згодом надішліть підтвердження листом або факсограмою.

Якщо телефонують вам:

  • спробуйте якомога швидше зняти слухавку й назвіть організацію, яку ви представляєте;

  • у разі потреби занотуйте ім'я, прізвище та контактний телефон співрозмовника;

  • розмовляйте тактовно, ввічливо демонструйте розуміння сутності проблем того, хто телефонує;

  • не кладіть несподівано трубку, навіть якщо розмова є нецікавою, нудною та надто тривалою для вас;

  • якщо ви даєте обіцянку, намагайтесь дотримати слова й виконати її якомога швидше. У разі виникнення складних питань запропонуйте співрозмовникові зустріч для детального обговорення суті проблеми;

  • завжди стисло підсумовуйте бесіду, перелічіть іще раз домовленості, що їх ви досягай.

Службова розмова складається з таких етапів:

1) момент налагодження контакту;

2) викладення сутності справи (повідомлення мети дзвінка, підхід до питання, обговорення повідомленої інформації);

3) закінчення розмови.

Що ж до мобільних телефонів, то вони є неодмінним атрибутом кожної ділової людини. Послуговуючись ним, треба дотримуватися певних етичних норм, щоб не створювати незручностей для інших. Отже, не можна:



  • користуватися мобільним телефоном під час перегляду спектаклю, кінофільму, на концертах, конференціях, під час нарад і, звичайно ж, під час навчальних занять;

  • класти телефон на стіл під час ділової зустрічі, в кав'ярні та аудиторії, щоб не засвідчити неповаги до співрозмовника чи викладача;

  • голосно розмовляти у транспорті, на вулиці;

  • гратися телефоном під час занять, демонструвати його функціональні можливості;

  • розмовляти по телефону, перебуваючи за кермом автомобіля, бо це відволікає вашу увагу.


Практична частина:

1. Наведіть дефініцію терміна усне спілкування та розкрийте зміст його на конкретних прикладах.

2. Проілюструйте прикладами різні способи мовного вираження ввічливості під час телефонної розмови.

3. Утворіть від наведених власних імен форму кличного відмінка, прокоментуйте особливості вживання закінчень.

Андрій, Анатолій, Богдан, Борис, Валентин, Валерій, Віктор, Володимир, В’ячеслав, Григорій, Денис, Дмитро, Іван, Ігор, Ілля, Інна, Людмила, Максим, Марина, Марія, Микола, Михайло; Надія Олександрівна, Наталія Василівна, Оксана Степанівна, Олег Петрович, Олександр Георгійович, Орест Назарович, Петро Миколайович, Світлана Юріївна, Сергій Володимирович, Юлія Романівна.

4. Знайдіть помилки у поданих словосполученнях, відредагуйте їх.

1. Виплата членських внесків, оплата відсотків, гарантована виплата праці, оплата боргів, умови виплати, закінчити сплату, сплата податків, оплата векселя.

2. Виключні умови, виняткове становище, виключна роль, виключення з правил, виняткове право, без виключення, виключно важливий задум, виняткове становище, виняткова вправність.

3. Матеріальна забезпеченість, забезпечення шкіл підручниками, соціальне забезпечення, пенсійна забезпеченість, забезпеченість промисловості енергоносіями, забезпечення міцного миру.

5. Запишіть правила користування мобільним телефоном.

6. Змоделюйте типову ситуацію ділової телефонної розмови: коли телефонуєте Ви; коли телефонують Вам.

7. За допомогою суфікса -ськ(ий) утворіть від іменників прикметники. Поділля, Черемош, Тернопіль, республіка, Ужгород, Ніжин, Умань, Познань, Світязь, Польща, завод, Коростень, рибалка, співробітник, Сиваш, студент, любитель, Судан, інтернаціоналіст, Севастополь, Славутич, Одеса, люди, Байкал, таджик, інтелігент, Прип'ять, Лепетиха, Ворзель, Лохвиця, Дорогобуж, Череповець, Ясногородка, Азербайджан, Бранденбург, Гринвіч, Ельбрус, Корея, Марокко, Непал, Перу, Шотландія, Італія, Токіо, Алжир, Нью-Йорк, Бретань, Цюрих, Суец, Сіракузи, Лос-Анджелес, Люксембург, Сочі, Ангола, Балхаш, Мекка, Сілезія, Барнаул, Фінляндія, Румунія, Гданськ, Чикаго, Молдова, Грузія, Індія.
Тема 9. Форми колективного обговорення професійних проблем

Практичне заняття № 1

Теоретична частина:

1. Мистецтво перемовин.

2. Збори як форма прийняття колективного рішення.

3. Нарада. Дискусія. Візитна картка.

Література

  1. Галузинська Л.І., Науменко Н.В., Колосюк В.О. Українська мова (за професійним спрямуванням). – К. : Знання, 2008. – С. 266-270, 282-285.

  2. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник. – К. : Алерта, 2012. – С. 236-258.

Методичні вказівки

Теоретична частина потребує опрацювання наступної інформації. Перемовини – обговорення певного питання з метою з'ясування позицій сторін або підписання угоди. Вони проводяться на різних рівнях, з різною кількістю учасників, можуть мати як неофіційний, так і протокольний характер. Перемовини виконують такі функції: інформаційно-комунікативну; досягнення домовленостей; регулювання, контроль, координація дій.

Класифікація перемовин:

  • за кількістю учасників: двосторонні, багатосторонні;

  • за повторюваністю: разові, постійні;

  • залежно від мети: перемовини, що спрямовані на встановлення взаємин; на нормалізацію несприятливих стосунків; на зміну характеру контактів і надання їм нового, більш високого рівня; на одержання додаткових результатів;

  • за змістом: політичні, економічні, особисті;

  • за характером: офіційні (їх завдання - підписання відповідних документів, що мають юридичну силу), неофіційні (без підписання відповідних юридичних документів).

Розрізняють кілька стратегій ведення перемовин. Перша стратегія ведення перемовин полягає у протистоянні крайніх позицій сторін. Опоненти вперто відстоюють свої погляди, розв'язання проблеми затягується, псуються стосунки між учасниками перемовин. Друга стратегія перемовин передбачає розв'язання проблем, з урахуванням їхнього змісту, інтересів обох сторін та отримання такого результату, який був би обґрунтований і не залежав би від волі жодної зі сторін. Третя стратегія – розуміння сторонами необхідності пошуку прийнятного для обох сторін рішення. Перемовини мають три стадії:

1. Підготовка до перемовин.

2. Проведення перемовин. Під час цього етапу варто дотримуватись таких принципів: розмежування суті проблеми і стосунків учасників перемовин; визначення інтересів сторін; розгляд взаємовигідних варіантів. Застосування об'єктивних критеріїв.

3. Завершення перемовин.

Поширеною формою колективного обговорення ділових проблем є збори – зустріч, зібрання членів якої-небудь організації, що проводяться з метою спільного обміну думками з певного питання, яке хвилює громадськість.

За складом учасників збори поділяються на: відкриті - зібрання членів якої-небудь організації із запрошенням сторонніх осіб; закриті - зібрання членів якого-небудь колективу чи організації без сторонніх осіб. Виділяють окремо ще урочисті збори - зібрання з нагоди відзначення певних урочистостей чи історичних дат. Збори готуються заздалегідь, і що ретельніше, то кращим буде їх результат.

Збори складаються з таких етапів:

1. Підготовка зборів.

2. Висвітлення проблеми та її обґрунтування.

3. Обговорення проблеми.

4. Ухвалення рішення.

Нарада – спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя, форма управлінської діяльності, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників, дієва форма залучення членів трудового колективу до розв'язання завдань.



Класифікація ділових нарад

1. За метою й завданням: навчальна; роз'яснювальна; проблемна; координаційна; диспетчерська; інструктивна.

2. За способом проведення:

  • диктаторська нарада (право голосу має тільки керівник);

  • автократична нарада (перебіг її передбачає запитання керівника і відповіді учасників наради; на вимогу або за дозволом керівника допускаються виступи; кількість учасників обмежена);

  • сегрегативна нарада передбачає порядок, за якого керівник сам визначає тих, хто має виступити, тобто тих, кого він бажає вислухати;

  • дискусійні нарада - демократичний спосіб розв'язання проблем, що виносять на нараду;

  • довільна нарада має місце тоді, коли обмінюються думками працівники, професійні обов'язки яких тісно взаємопов'язані.

3. За ступенем підготовленості: запланована, позапланова.

4. За технікою проведення:

  • нарада, проведена методом "мозкової атаки", має такі особливості: її присвячують тільки одній проблемі, як правило, важливій;

  • "нарада без наради" проводиться у три етапи:

1. Керівник формулює у письмовому вигляді проблему, яка вимагає прийняття колективного рішення.

2. Добираються необхідна інформація і вихідні матеріали для розв'язання проблеми, а також складається список осіб, які можуть взяти участь у пошуку оптимальних рішень; їм надсилають бланки з письмовим формулюванням проблеми.

3. Кожен з учасників повинен виробити свою точку зору і письмово викласти її на тому ж бланку.

В організації ділової наради можна виділити три етапи: підготовка наради; перебіг наради; підсумовування наради.

Підготовка наради

1. Заплановані наради проводять за графіком, який складають на місяць (квартал), визначають такі пункти: порядок денний; хто проводить нараду (керівник, заступник керівника); дату і час проведення; місце проведення; склад присутніх; тривалість наради.

2. Підготовка доповіді і проекту рішення. Цей етап передбачає визначення доповідача; підготовку доповіді; її обговорення і коригування. Підготовка доповіді – відповідальний етап організації наради.

3. Підготовка документів і приміщення.

4. Підготовка учасників до наради.

Відкриття наради

1. Відкриваючи нараду, керівник виголошує вступне слово, повідомляє про склад присутніх, у разі потреби називає прізвище, ім'я, по батькові та посади всіх або деяких учасників. Серед учасників наради не повинно бути невідомих осіб.

2. Виголошення доповіді. Після вступного слова виголошують доповідь або повідомлення.

3. Відповіді на запитання. Іноді під час відповідей на запитання виникає полеміка.

Підсумовування наради



Проект рішення готують до початку наради, проте учасників з ним не ознайомлюють, під час наради вносять зміни і доповнення, а потім пропонують його для обговорення і прийняття. Голова наради готує рішення на основі узагальнення думок учасників, внесених пропозицій.

Дискусія (від лат. discussio - дослідження, розгляд) – діалогічний метод творчої діяльності групи осіб, побудований на публічному, відкритому, доброзичливому обговоренні актуального, але суперечливого питання і спрямований на певний позитивний результат. Справжня дискусія – не суперечка, не з'ясовування стосунків, вона передбачає об'єктивне й доброзичливе обговорення питання з обов'язковою повагою як до своїх прихильників, так і до опонентів, з опорою на особистісно-діалогічний стиль спілкування.

Форми організації дискусії

"Дерево рішень". Цей метод застосовується під час аналізу ситуації й допомагає досягнути повного розуміння причин, які зумовили прийняття того чи іншого важливого рішення в минулому.

Учасники дискусії розуміють механізм прийняття складних рішень, а ведучий заносить у колонки переваги і недоліки кожного з них.

Методика проведення:

1. Ведучий визначає завдання для обговорення.

2. Учасникам надається основна інформація з проблеми.

3. Ведучий поділяє колектив на групи по 4-6 осіб. Кожній групі роздають таблиці та яскраві фломастери. Визначається час на виконання завдання (10-15 х в.).

4. Учасники дискусії заповнюють таблицю й приймають рішення з проблеми.

5. Представники кожної групи розповідають про результати. Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу. Група з 3-5 осіб дискутує на заздалегідь обрану тему в присутності аудиторії. Глядачі вступають в обговорення пізніше: вони висловлюють свою думку або ставлять запитання учасникам бесіди.

Методика проведення дискусії:

1. Ведучий визначає тему, запрошує основних учасників, виробляє правила проведення дискусії, регламент виступів.

2. Учасників дискусії потрібно розсадити так, щоб глядачі були навколо столу основних дійових осіб.

3. Ведучий починає дискусію: представляє учасників і оголошує тему.

4. Першими виступають учасники (20 хв), після чого ведучий запрошує глядачів узяти участь в обговоренні.

5. Після дискусії ведучий підсумовує, стисло аналізує висловлювання учасників.

Дискусія "Мозковий штурм". Ефективною формою організації дискусії, якою послуговуються досвідчені керівники для пошуку виходу з проблемних ситуацій. Під час обговорення учасники повинні працювати "як один мозок", цілеспрямований на генерування нових ідей. Висловлені ідеї переглядаються і відбирається краща, найправильніша або найефективніша.

Дебати – обговорення якого-небудь питання, полеміка. Найголовніше у дебатах - передавання повідомлення якомога зрозуміліше, водночас апелюючи до повідомлення опонента, тобто завдання дебатів - переконати опонентів і слухачів у правильності поглядів.

Як правило, дебати складаються з таких трьох етапів:

1. Формулювання та обґрунтування власного бачення проблеми.

2. Обмін аргументами й запитаннями із залу. Це етап, на якому доповідачам дозволяється перебивати одне одного, а також передбачені запитання із залу.

3. Останнє слово опонентів. Третій етап дебатів найкоротший: кожному з опонентів надається ще одна можливість висловитися. Щоб прикінцеве слово було дієве, необхідно ще раз наголосити на суті виступу.

Візитна картка – картка для вручення під час знайомства та візиту; документ, який має певний стандарт і містить достовірну, достатню інформацію про її власника.


Практична частина:

1. Підготуйтеся до участі в груповій діловій дискусії на тему “Зв’язки з громадськістю”.

2. Перекладіть українською мовою вислови, які використовують під час ділових бесід, нарад.

С чего мы начнем сегодня? Я считаю, мы начнем с обсуждения плана. Дело в том, что не все еще собрались. Это Вас устраивает? Да, вполне. Я думаю, вопрос можно считать решенным. Полностью с Вами согласен. Вы правы. Совершенно верно. Мы с Вами договорились? Вы в этом несколько ошибаетесь. Это не так. Это противоречит нашей практике. Я с Вами не согласен. Повторите, пожалуйста, Ваш вопрос. У нас нет такой информации. У меня есть замечания. Я в этом не уверен. Я хотел бы продолжить разговор позже. Я с удовольствием представляю Вам гостей.

3. Визначте стилістичні умови використання та значення (відтінки значення) кожного слова з наведених рядів:

З'ясувати - довідуватися, природа - матеріал - суть, запрошувати - припрошувати, інструкція - порада - напоумлення, укладати - пакувати - упорядковувати, хист - уміння - Божа іскра, висловлювати - вимовляти - виговорювати, копія - дублікат - подобизна, ідея - міркування - головна думка.

4. Серед наведених словосполучень виокремте стилістично неправильні, зредагуйте їх, правильні варіанти запишіть.

Пропуск в інститут, вимкнути світло, кризисна ситуація, в силу обставин, немає потреби, вжити всіх зусиль, перегорнути сторінку, запланувати міроприємства, звернутися з проханням, думки співпадають, податкові пільги, говорити на українській мові, всі без виключення, широким планом, дійсне лице, наступна зупинка, в любий час.

5. Зредагуйте словосполучення, запишіть правильні варіанти.

Вдруг з'ясувалося, віроятніше за все, другим разом, творчість Василя Симоненко, на слідуючій неділі, самий активний студент, треба платити налог, заключити договір, обжалувати рішення, служба безопасності, крайня необхідність, скласти думку, спокійної ночі, співпадіння обставин, немає смислу, підпис завіряю, при необхідності.

6. Серед наведених словосполучень виокремте стилістично неправильні, зредагуйте їх та запишіть.

Виборча компанія, весела компанія, відкрити вікно, щире відношення, синтаксичні відношення, музикальна пам'ять, музикальна школа, білет на літак, екзаменаційний білет, відчути почуття, службова особа, особова охорона, особисте щастя, здатний до вивчення мов, здатний на подвиг, документальна точність, вимушені зупинитися, вимушені рухи, змушений жити в місті.

7. Від поданих іменників утворіть форми родового відмінка однини, обґрунтуйте закінчення -а(-я) чи -у(-ю).

Документ, договір, наказ, лист, наряд, план, протокол, список, стіл, Волгоград, Степан, гай, палац, вокзал, град, барвінок, листопад, вівторок, сад, роман, верстат, завод, тролейбус, Кавказ, Київ, Дністер, ґрунт, дощ, дощик, Париж, балет, сантиметр, рік, хліб, відмінок, мінімум, вираз, інвентар, інститут, успіх, кінець, мороз, Сибір, штаб, голос, підмет, ваучер, брокер, сертифікат, юрист, апарат, абзац, пункт, факт, формуляр, об'єкт, варіант, принцип, проект.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал