Методичні вказівки до написання курсових робіт із дисципліни «Господарське право»



Сторінка2/4
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.86 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4

Обрання та затвердження теми курсової роботи

Перелік предметів, з яких студенти повинні виконувати курсову роботу, визначається навчальними планами.

Тематика курсових робіт із дисципліни «Господарське право» складається викладачем кафедри і затверджується не пізніше квітня для наступного навчального року на засіданні кафедри. Перелік затверджених тем друкується і подається для ознайомлення. Зазначений перелік не є вичерпним, студент може самостійно сформулювати тему курсової роботи і з відповідним обґрунтуванням узгодити з науковим керівником із попередженням про це завідувача кафедри.

Вибір теми курсової роботи дає можливість студентові оцінити свою готовність до її написання з урахуванням базового рівня знань, одержаних у результаті засвоєння фахових дисциплін, рівень оволодіння конкретними методиками дослідження, певними уміннями працювати з першоджерельною та іншою літературою. У процесі виконання курсової роботи ці знання та вміння значно поглибляться, набудуть подальшого розвитку. Студент обирає ту тему, яка найповніше відповідає його навчальним інтересам та здатностям. Перевага надається темі, при розробленні якої студент може виявити максимум особистої творчості та ініціативи.

Студенти денної форми навчання повинні визначитися щодо теми курсової роботи упродовж 4 тижнів із початку навчального року, а студенти заочної форми навчання – упродовж 1 тижня з початку занять на сесії, яка передбачає надання завдань на наступну сесію, у ході якої буде відбуватися захист курсових робіт.

При виборі теми необхідно знати, що в межах однієї групи (враховуючи форми навчання), як правило, не допускається виконання курсової роботи за однією темою двома чи більше студентами. Тому лаборант кафедри (староста групи, науковий керівник) повинен інформувати студентів про вже обрані теми курсових робіт.

Після вибору теми курсової роботи студент повинен заповнити спеціальний бланк, де зазначається предмет, з якого виконується курсова робота, прізвище, ім’я, по батькові студента, обрана тема курсової роботи та номер групи, в якій навчається відповідний студент.

Зазначений перелік погоджується з науковим керівником, затверджується завідувачем кафедри і зберігається на кафедрі.

Зміна обраної студентом теми забороняється, окрім виняткових випадків, зумовлених збігом обставин (зміна законодавства тощо), за дозволом декана юридичного факультету.

ВИКОНАННЯ Й ТЕХНІЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ

КУРСОВОЇ РОБОТИ
Процедура виконання курсової роботи

Після затвердження завідувачем кафедри теми курсової роботи студент повинен розпочати її виконання. Як правило, ця робота передбачає такі етапи: 1) попереднє ознайомлення з джерелами; 2) визначення об’єкта, предмета та мети дослідження, складання плану роботи; 3) збір та опрацювання необхідних для написання курсової роботи матеріалів; 4) проведення емпіричного дослідження; 5) написання курсової роботи; 6) урахування зауважень наукового керівника та остаточне оформлення курсової роботи.



Попереднє ознайомлення з джерелами

Таке ознайомлення передбачає опрацювання відповідних розділів наукової, навчальної та довідкової літератури, монографій, дисертацій, публікацій у періодичних виданнях, опрацювання нормативних джерел та роботу з бібліографічними матеріалами, бібліотечними каталогами, збірниками судової та іншої правозастосовної практики тощо. Доцільно звернути увагу на списки використаної літератури з даної проблеми, що розміщені в кінці кожної статті або ж монографії, які також допоможуть поповнити джерела необхідної літератури з даної проблеми.

Вивчення літератури з теми передбачає можливість простежити стан вирішення даної проблеми різними авторами, аргументацію їх висновків і узагальнень, систематизувати напрацьований матеріал, щоб чіткіше зрозуміти та виділити проблему для дослідження, проаналізувати методи, які використовували науковці.

Доцільно використовувати й можливості комп’ютера в мережі Іnternet. На перший план виходить використання пошукових систем та web-ресурсів Іnternet для збору, накопичення та систематизації необхідної інформації. Для ефективного пошуку необхідної інформації у всесвітній комп’ютерній мережі Іnternet із використанням пошукових систем студент повинен керуватися такими правилами:



    • пошук необхідної інформації можна здійснюватися як за сайтом, так і у всій мережі Internet, що може бути вибрано на проміжній сторінці, що з’являється перед початком пошуку;

    • пошук працює з урахуванням морфології мови, що використовується;

    • при індексації враховуються власні імена. Якщо в запиті слово написане рядковими буквами, то пошук буде проведений без урахування великих і малих літер (без збігу регістру). Якщо перша літера у слові велика, знайдуться лише ті документи, де це слово написане з великої літери;

    • існує пошук у зонах (заголовках, посиланнях, анотаціях) і за атрибутами (датами, посиланнями, іменами);

    • звертайтеся до пошукової машини звичайною для людини мовою;

    • важливою особливістю мови запитів є можливість зазначати відстані між словами в запиті;

    • якість пошуку забезпечується тонким алгоритмом розрахунку релевантності. Результатом пошуку є список документів, упорядкованих за релевантністю, що враховує не тільки кількість знайденого, але і контрастність слів (частотні характеристики) і відстань між словами. Усередині документа виділені (підсвічуються) слова, що беруть участь у запиті. З кожного такого слова можна перейти на наступне і на попереднє. Можна сортувати результат пошуку і за часом появи (оновлення) сторінок. Список документів розбитий на сторінки по 10 елементів, і перехід до наступної сторінки здійснюється натисненням посилання з номером потрібної сторінки або посиланням «Далі».

Результатом такої роботи повинно бути складання списку джерел, що будуть використовуватися при написанні курсової роботи, його систематизація та упорядкування. Цей список у процесі роботи може доповнюватися та уточнюватися.
Визначення об’єкта, предмета та мети дослідження, складання плану роботи

Цей етап виконання курсової роботи має на меті з’ясування та встановлення кола питань, які повинні бути в ній розглянуті. Для цього студент повинен опрацювати основні теоретичні джерела з теми курсової роботи, проконсультуватися з керівником і сформулювати конкретні питання, які, на його думку, повинні становити основний зміст курсової роботи.

При з’ясуванні об’єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою курсової роботи є системні логічні зв’язки. Об’єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Правильне, науково обґрунтоване визначення об’єкта дослідження – це не формальна, а суттєва, змістовна наукова акція, зорієнтована на виявлення місця і значення предмета дослідження в більш цілісному і широкому понятті дослідження. Треба знати, що об’єкт дослідження – це частина об’єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб’єкта). Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Предмет дослідження є таким його елементом, який містить сукупність властивостей і відношень об’єкта, опосередкованих людиною (суб’єктом) у процесі дослідження з певною метою в конкретних умовах. Предмет дослідження є вужчим, ніж об’єкт.

Таким чином, предмет відрізняється від об’єкта дослідження характером і специфікою підходів до вивчення цих феноменів. Об’єкт досліджується або як сукупна системна властивість цілісного явища, яка визначає характер функціонування зв’язків між її елементами (частинами), або як така властивість, яка є результатом дії зв’язків між її елементами (частинами). Відповідно закономірності функціонування зв’язків між елементами (частинами) цілісного явища є предметом дослідження.

Правильне визначення мети роботи дасть можливість студенту виокремити в ній основний напрям дослідження, упорядкувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань.

Мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана з назвою її теми.

На основі сформульованої мети студент повинен визначити основні завдання, які необхідно вирішувати у процесі виконання роботи. Завдання повинні конкретизувати основну мету роботи.

Отже, наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначити завдання дослідження, які можуть містити такі складові:



    • вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, визначення сутності понять, явищ, процесів, подальше їх вдосконалення, вивчення ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);

    • всебічне (за необхідності й експериментальне) вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин, типових особливостей передового досвіду; таке вивчення дає змогу уточнити, перевірити дані, опубліковані у спеціальних неперіодичних і періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження;

    • обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;

    • розроблення методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відповідних установ (організацій).

Наявність плану курсової роботи дозволяє висвітлити в ній тільки ті питання, які стосуються теми, забезпечити чіткість і послідовність у викладенні матеріалу, уникнути повторів, науково організувати самостійну роботу, певною мірою зекономити час.

Складання плану не повинно відбуватися механічно. Для чіткого визначення кола питань, які необхідно розглянути, кожний розділ плану можна розділити на дрібніші підрозділи. При цьому необхідно пам’ятати, що занадто перевантажувати план роботи багатьма питаннями недоцільно. Перша ознака неправильно складеного плану – повторення одним із питань назви теми. Кожне окреме питання повинне розкривати тільки її частину.

Після складання плану роботи необхідно узгодити його з науковим керівником. Без такого погодження розпочинати розкриття теми не рекомендується, оскільки невдало складений план може звести нанівець усю подальшу роботу.

Отже, результатом цього етапу повинен бути складений у встановленій формі і погоджений із керівником план курсової роботи.


Збір та опрацювання матеріалів, необхідних для написання курсової роботи

Як правило, така робота проводиться студентом у вільний від навчання час і передбачає дослідження кола основних питань, що внесені до пунктів плану курсової роботи. Тому зміст її залежить від характеру тих питань, які повинні бути розглянуті в курсовій роботі. Вивчення літератури необхідно починати з праць, де проблема відображається в цілому, а потім перейти до більш спеціалізованих досліджень. Починати ознайомлення з виданням треба з титульного аркуша, з’ясувавши, де, ким, коли воно було видане. Необхідно переглянути зміст, який розкриває структуру видання, наповнення його розділів, звернутися до передмови, де розкрито призначення видання, завдання, поставлені в ньому автором. Читаючи видання, треба уважно стежити за авторською думкою, вміти відрізняти головні положення від доведень та ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому необхідно читати їх кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З’ясовуючи це, треба виписати всі необхідні цитати, цифри, факти, умови, аргументи, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті. Опрацьовуючи матеріали, необхідно постійно пам’ятати тему, мету та завдання курсової роботи, щоб виписувати тільки те, що стосується теми дослідження. Залежно від теми дослідження, поставленої мети та конкретних завдань, а також специфіки та значущості даного джерела вибирають той чи інший вид запису. Найбільш поширеними серед них є:

1) складання логічного плану, тобто послідовний перелік питань, які розглядаються в науковій роботі. Часом до нього додають пояснення та приклади;

2) анотація наукової роботи – короткий опис змісту книги чи статті, який часто поєднує у собі й оцінку твору;

3) виписування цитат для підтвердження тієї чи іншої думки автора. Цитувати потрібно найбільш важливе, суттєве, по можливості завершеними думками, кожну цитату необхідно брати в лапки і після неї у квадратних дужках зазначати використане джерело (номер роботи зі списку підібраної літератури і сторінку, відокремивши їх так: [3, c. 107], [8, c. 15-16].

4) складання тез, тобто сформулювати основні положення, твердження, які послідовно, коротко, часто в категоричній формі передають основний зміст роботи без пояснень та доказів. Кожна теза самостійна, плавного переходу між ними може і не бути;

5) поширеною формою запису є конспект. Це стисле, логічно зв’язане викладення всього змісту книги чи статті. Конспектування об’єднує в собі різні види запису: тези, що становлять його основу поряд з передачею роздумів автора, повинні бути використані як цитати. На окремі частини роботи може бути складений логічний план. Конспекти бувають різні: тематичні, систематичні, прості або складні, короткі або розширені, можуть бути доповнені різними таблицями, схемами, рисунками, прикладами, поясненнями тощо.

Залежно від поставлених завдань роботи та значущості джерела використовують той чи інший вид запису або ж їх комплекс.

Використання різних видів запису дасть можливість глибоко й об’єктивно проаналізувати сутність досліджуваної проблеми, оцінити теоретичне і практичне значення даної роботи, зробити відповідні висновки щодо глибини, широти розроблення досліджуваної проблеми. І все це необхідно відобразити в роботі.

Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів. Чим ширшим і різноманітнішим буде коло джерел, якими студент користувався, тим вищими є теоретична і практична цінність його дослідження. Автор роботи повинен проаналізувати чинні нормативні джерела, за необхідності порівняти їх із тими, що вже втратили чинність, а також розглянути історичний аспект досліджуваного питання. Крім того, здійснюються вивчення та аналіз теоретичного матеріалу з обраної теми.

Якщо розгляд зазначених питань передбачає використання матеріалів юридичної практики, основне завдання студента – зібрати та проаналізувати такі матеріали.

Результатом проведеної на цьому етапі роботи повинен бути зібраний і опрацьований студентом практичний та інший матеріал для безпосереднього написання курсової роботи.
Проведення емпіричного дослідження

Важливим змістовним елементом курсової роботи для студентів, які навчаються за спеціальністю «Правознавство», є емпірична частина основного змісту роботи. У ній повинні бути охарактеризовані конкретні дослідницькі процедури (анкетування, інтерв’ю, спостереження, вивчення документів та ін.), здійснено короткий аналіз вибірки, описаний досвід та особливості застосування методів, представлені отримані результати. На окрему увагу заслуговує статистична обробка – це не лише технічний засіб аналізу даних, але і по-справжньому творчий етап дослідження, у ході якого на основі застосування методів математичної статистики здійснюється інтерпретація отриманих результатів, а отже, проявляються самостійність та науково-пошукові й аналітичні здібності студента. Аналіз виконаних студентами курсових робіт за попередні часи свідчить, що у більшості робіт відсутні саме емпіричні дослідження.

Отже, окремим розділом (підрозділом) у курсовій роботі можуть представлятися результати емпіричного дослідження, їх обговорення та тлумачення. Вибір та застосування наукових методів, пов’язаних не зі збором матеріалу, а із його поясненням та різнобічним осмисленням, у кожному конкретному випадку залежить від характеру та типу курсової роботи.
Написання курсової роботи

Готуючись до викладення тексту курсової роботи, доцільно ще раз уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів. Кожний розділ (глава) висвітлює самостійне питання, а підрозділ – окрему частину цього питання. Починаючи працювати над розділом, доцільно відмітити його головну ідею, а також перерахувати питання, які планується висвітлити у кожному із підрозділів. Тези необхідно підтверджувати фактами, думками різних авторів, результатами анкетування та експерименту, аналізом конкретного практичного досвіду.

Відповідно до розробленого і погодженого з керівником плану студент висвітлює кожне із передбачених у ньому питань. При цьому він, як правило:

1) наводить і розглядає різні погляди щодо спірних проблем окремими науковцями та практичними працівниками;

2) визначає свою позицію щодо спірних проблем, підтримуючи одну чи декілька висловлених точок зору або формулюючи свою власну точку зору з відповідних аргументів;

3) аналізує відповідні положення нормативних актів чи інших першоджерел;

4) використовує матеріали юридичної, соціальної практики, інші матеріали ілюстративного характеру (статистичні дані, узагальнення, витяги з архівних документів тощо);

5) підтримує чи вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства та поліпшення практики його застосування; формулює інші пропозиції теоретичного чи практичного характеру.

Треба уникати безсистемного викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагальнення. Думки мають бути пов’язані між собою логічно, увесь текст підпорядкований одній головній ідеї. Один висновок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов’язані між собою, текст втратить свою єдність. Одне доведення повинне випливати з іншого.

Курсова робота має відповідати такими вимогам:



    • чіткість побудови;

    • логічна послідовність (викладення одного питання повинне логічно пов’язуватися з викладенням наступного питання);

    • аргументація висновків з кожного питання плану;

    • точність у визначеннях та класифікаціях (для цього доцільно згадати правила логіки стосовно визначень та класифікацій);

    • конкретність у викладенні результатів роботи;

    • доведеність висновків по роботі в цілому.

Роботу над чорновим рукописом варто розпочати із компонування основної частини, потім написати висновки і, в останню чергу, вступ.

Найголовніше на цьому етапі – це зафіксувати основні думки, систему доказів, не втрачаючи логіки викладу.

Готовий чорновий варіант відкладіть на декілька днів, після чого ще раз критично перевірте його. Цей відкоригований варіант покажіть науковому керівнику.
Урахування зауважень наукового керівника та остаточне оформлення курсової роботи

Студент повинен врахувати сформульовані науковим керівником курсової роботи конкретні зауваження. Залежно від характеру та змісту зауважень він виправляє змістовні, стилістичні та орфографічні помилки, доповнює курсову роботу новими положеннями, у разі необхідності використовує додаткові матеріали правозастосовної практики, уточнює чи змінює свою позицію щодо спірних проблем тощо. Отже, на даному етапі потрібно зосередитися на літературному оформленні роботи:



    • скоротити другорядний матеріал;

    • поліпшити композицію курсової роботи;

    • перевірити обґрунтованість висновків;

    • відстежити логіку викладу, виключити повтори;

    • визначити доцільність таблиць та рисунків.

Особливу увагу необхідно звернути на стиль роботи, який конкретизується вмінням точно й обґрунтовано висловлювати свої думки мовою науки, умінням розкривати на конкретних прикладах єдність теорії та практики, наявність у роботі понятійного апарату, висновку з кожного питання.

У нарисах «Про хорошу мову наукової роботи» відомий вчений-гуманітарій Д.С. Лихачев виділив 11 вимог-орієнтирів для дослідника-початківця (яким, без сумніву, є студент, що виконує курсову роботу):



  • вимога до мови наукової роботи різко відрізняється від вимог до мови художньої літератури;

  • метафори та різні образи в мові наукової роботи допустимі тільки у випадках необхідності поставити логічний акцент на якусь думку. У науковій роботі образність – тільки педагогічний прийом привертання уваги читача до основної думки роботи;

  • добра мова наукової роботи не помічається читачем. Читач повинен помічати тільки думку, але не мову, якою думка виражена;

  • головна перевага наукової мови – зрозумілість;

  • інша перевага наукової мови – легкість, стислість, свобода переходів від речення до речення, простота;

  • підрядних речень повинно бути мало. Фрази повинні бути короткими, перехід від однієї фрази до іншої логічно природним, «непомітним»;

  • кожну написану фразу необхідно перевіряти на слух, перечитувати написане вголос для себе;

  • необхідно менше вживати займенників, що примушують думати: до чого вони відносяться, що вони «замінили»;

  • не треба боятися повторень, механічно від них позбавлятися. Те чи інше поняття повинне подаватися одним словом (слово в науковій мові завжди термін). Уникайте лише тих повторів, що йдуть від бідності мови;

  • уникайте «слів-паразитів», сміттєвих слів, що нічого не додають до думки;

  • звертайте увагу на «зрозумілість» слів.


Технічне оформлення курсової роботи

Письмову роботу друкують на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210х297мм) чи форматів у межах від 203х288 до 210х297 мм, через 1,5 міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. У деяких випадках (як виняток) за дозволом декана можна подавати курсову роботу, підготовлену рукописним способом.

Обсяг курсової роботи, як правило, становить 25-35 друкованих сторінок (без додатків). Список використаних джерел повинен містити не менше 20 джерел.

Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – не менше 30 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 20 мм, нижнє – не менше 20 мм. Текст повинен бути набраний шрифтом Times New Roman, 14 кеглем.

У разі помилки, описок і графічних неточностей, які виявилися в процесі написання, необхідно заміняти сторінки. Іноді (як виняток) допускається зафарбування помилки білою фарбою і нанесення на тому самому місці або між рядками виправленого тексту.

Заголовки структурних частин письмової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами, обираючи команду «по центру». Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу (крапка у кінці заголовка не ставиться).

Кожний розділ курсової роботи треба починати з нової сторінки. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів здійснюється арабськими цифрами без знака «№» Першою сторінкою письмової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ» арабськими цифрами, потім друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому самому рядку йде заголовок підрозділу.

Текст може доповнюватися ілюстративним матеріалом у вигляді графіків, діаграм, схем тощо. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти, діаграми) і таблиці необхідно розміщувати безпосередньо за текстом, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Якщо ілюстрації і таблиці розміщені на окремих сторінках, ці сторінки нумерують за загальною нумерацією сторінок. Таблицю чи ілюстрацію на аркуші формату, більшого за А4, рахують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.

Зміст ілюстрацій повинен допомагати кращому розкриттю теми, наочно ілюструвати думки автора, і тому в тексті на кожну з них має бути посилання з коментарем.

Підпис під ілюстрацією, як правило, має такі основні елементи:

- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.»;

- порядковий номер ілюстрації, який зазначається без знака номера арабськими цифрами;

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислішою характеристикою зображеного;

- експлікацію – пояснення деталей сюжету, позначених на ілюстрації цифрами, тощо.

Нумераційний заголовок розміщують під графіком (схемою) поряд із тематичним заголовком.

Тематичний заголовок ілюстрації розміщують після нумераційного. За необхідності далі наводять пояснювальні дані (експлікацію).

Недоцільно оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься в підписі.

Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею посередині рядка. Назву та слово «Таблиця» починають із великої літери. Назву таблиці друкують жирним шрифтом.

Заголовки граф (колонок) таблиці починаються з великих літер, підзаголовки, якщо вони становлять одне речення із заголовком – з малих, а якщо вони є самостійними – із великих. Заголовок кожної графи має бути по можливості коротким.

У таблицях необхідно обов’язково зазначати одиницю вимірювання. Якщо всі показники таблиці мають однакову одиницю вимірювання, її наводять у заголовку. Одиниці вимірювання повинні наводитися відповідно до стандартів. Числові величини в таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні частини таблиці на наступну сторінку назву розміщують тільки над першою частиною таблиці, а заголовки граф повторюють над кожною наступною частиною.

Посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено, наприклад: «у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочене слово «див.»: наприклад, «див. табл. 1.2».

Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору необхідно наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги щодо цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тесту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, у кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, необхідно бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело).

Після такої роботи за погодженням із науковим керівником студент може передати йому для ознайомлення другий (повторний) варіант своєї курсової роботи або лише ті її частини (фрагменти), до яких були зроблені найбільш істотні зауваження.

Результатом цієї роботи повинен бути остаточний варіант курсової роботи, погоджений із науковим керівником і оформлений відповідно до встановлених вимог. Він подається на кафедру і реєструється в журналі.

СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ
За структурою курсова робота складається із:

1) титульного аркуша;

2) рецензії;

3) змісту;

4) вступу;

5) основної частини;

6) висновків;

7) списку використаних джерел;

8) додатків (за необхідності).

1. Титульний аркуш курсової роботи повинен містити (додаток А):

а) найменування вищого навчального закладу та органу, якому він підпорядковується, факультету, а також кафедри, на якій виконана курсова робота;

б) найменування навчальної дисципліни, з якої виконується курсова робота;

в) тему курсової роботи;

г) прізвище, ім’я, по батькові студента, номер навчальної групи;

д) науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника;

е) місто і рік виконання

2. Рецензія (додатки Б, В) (нім. rezension, лат. Recensio, англ. Review – огляд, оцінка) – це критичний відгук на наукову роботу, що містить зауваження і пропозиції.

3. Зміст курсової роботи (додаток Г) – це план курсової роботи, згідно з яким вона виконується, що містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, які мають заголовок, зокрема, вступу, загальних висновків, списку використаних джерел.

4. Вступна частина (додаток Д) курсової роботи повинна віддзеркалювати теоретичну роботу автора. У вступі курсової роботи розкривається актуальність теми дослідження, мета і завдання курсової роботи, визначається її об’єкт і предмет, методи дослідження та ступінь її наукового розроблення

Розглянемо більш детально компоненти вступу:



      • актуальність теми (актуальність у перекладі з латинської означає важливість, практичну значущість проблеми), яка розкривається шляхом аналізу та порівняння з відомими дослідженнями обраної проблеми, визначення необхідності та доцільності дослідження для розвитку відповідної галузі;

      • мета і завдання курсової роботи – залежно від того, наскільки зрозуміло і точно сформульовано мету та завдання курсової роботи, настільки вдалим буде її план, організація виконання, стиль викладення. Правильне визначення мети і завдань курсової роботи дасть можливість студенту визначити зміст курсової роботи, упорядкувати пошук аналізу матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань. Мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана із назвою її теми. На основі сформульованої мети студент повинен визначити основні завдання, які необхідно вирішити у процесі виконання курсової роботи. Завдання повинні конкретизувати основну мету роботи;

      • визначення об’єкта і предмета курсової роботи (додаток Е). Об’єкт – це загальний образ явища процесу, що вивчається (наприклад, нормативно-правові акти, економічна політика, соціальна робота і т. д.), предмет дослідження – це частина об’єкта, що досліджується;

      • вибір методів проведення дослідження (додаток Ж). У вступі визначають методи дослідження (способи), які використовувалися під час написання курсової роботи.

Метод – це спосіб досягнення поставленої мети. Метод об’єднує суб’єктивні й об’єктивні аспекти пізнання. Дамо коротку характеристику основних загальнонаукових методів пізнання.

Спостереження – це метод безпосереднього вивчення предметів і явищ шляхом реєстрації подій, явищ, ситуацій, фактів тощо за місцем їх безпосереднього виникнення.

Порівняння – це метод виявлення відмінностей між об’єктами, знаходження в них спільного за допомогою органів чуття чи спеціальних пристроїв.

Підрахунок – це метод знаходження числа, що визначає кількісне співвідношення однотипних об’єктів або їх параметрів, які характеризують ті чи інші властивості.

Експеримент – це метод науково-дослідницької діяльності, в результаті якої перевіряється істинність гіпотез або виявляються закономірності об’єктивного світу. Під час експерименту дослідник втручається в процес, який він вивчає, з метою пізнання. При цьому одні умови досліду ізолюються, інші виключаються, а деякі підсилюються або послаблюються.

Узагальнення – це метод визначення загального поняття, в якому відображається головне або основне, що характеризує об’єкти певного класу. За допомогою методу узагальнення утворюються нові наукові поняття, формулювання законів і теорій тощо.

Абстрагування – це метод відвертання уваги в думках від несуттєвих властивостей, зв’язків, відношень предметів і виділення декількох сторін, що цікавлять дослідника. Абстрагування, як правило, здійснюється в два етапи. На першому етапі визначаються несуттєві властивості, зв’язки тощо, на другому – досліджуваний об’єкт замінюють на інший, більш простий, тобто спрощену модель, яка зберігає головне у складному.

Аксіоматичний метод – це метод побудови наукової теорії, при якому деякі твердження (аксіоми) застосовуються без доведень і тоді використовуються для отримання решти знань (за певними логічними правилами).

Аналіз – це метод пізнання, при якому предмет дослідження (об’єкт, властивості тощо) розкладається на окремі складові частини.

Синтез – це метод поєднання окремих сторін предмета дослідження в єдине ціле.

Аналогія – це один із методів наукового пізнання, за допомогою якого одержують знання про предмети і явища на основі їх подібності з іншими.

Гіпотетичний метод пізнання передбачає розроблення наукової гіпотези на основі вивчення суті досліджуваного явища за допомогою описаних вище способів пізнання. Потім формулюються гіпотези, складається схема алгоритму (моделі), здійснюються її вивчення, аналіз і розроблення теоретичних положень.

У курсових роботах можна використати історичний метод пізнання. Цей метод передбачає дослідження виникнення, формування і розвитку об’єктів у хронологічній послідовності, у результаті чого дослідник одержує додаткове знання про процес, який вивчає.

Доречним у курсових роботах буде використання холістичного методу пізнання, який передбачає застосування дуалістичної стратегії формування і трансформації системної цілісності.

Крім методів, можна визначити рівні, засоби, правила і прийоми, які застосовувалися дослідником

У вступі бажано вказувати також ступінь наукового розроблення проблеми.

Остаточне редагування вступної частини роботи доцільно виконувати на завершальній стадії виконання, коли проблема, що досліджується, постає перед автором у повному обсязі.

5. Основна частина курсової роботи (додаток И). Матеріал основної частини курсової роботи студент повинен викладати послідовно, логічно, взаємозв’язувати окремі його розділи, повністю розкриваючи тему роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну наукову літературу та періодичні видання, визначити своє ставлення до дискусійних питань теми курсової роботи. На основі аналізу емпіричних або звітних даних, особистих вражень та узагальнень потрібно зробити необхідні висновки, висвітлити досягнуті успіхи, зазначити існуючі недоліки, а також висловити пропозиції щодо можливостей подальшого покращання діяльності об’єкта курсової роботи.

У розділах основної частини подається:

• огляд літератури за темою: окреслюються основні етапи розвитку наукової думки за проблемою курсової роботи, висвітлюються нормативні, наукові та навчальні джерела, визначаються невирішені питання.

Під час роботи над курсовою роботою необхідно звернути увагу і на таке питання, як розбивка тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, виражену однією чи кількома фразами або реченнями. Під час написання курсової роботи повинні даватися посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться у роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися необхідно на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише у тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.



6. Висновки з курсової роботи (додаток К). У висновках курсової роботи описуються найбільш важливі теоретичні та практичні результати курсової роботи, зокрема формулювання проблеми (задачі), методи її дослідження, значення для науки і практики, рекомендації щодо наукового та практичного використання результатів для вдосконалення практичної діяльності, обґрунтування їх достовірності тощо .

7. Список використаних джерел та оформлення посилань (додаток Л). Використовуючи у курсовій роботі нормативні чи практичні матеріали, теоретичні положення інших авторів, студент повинен посилатися на відповідні джерела. Категорично не допускаються так звані «запозичення», коли матеріали чи положення видаються за власний доробок студента. Не можна також допускати суцільного цитування відповідних джерел чи іншого їх надмірного використання.

Список використаних джерел свідчить про сутність обізнаності студента з теми курсової роботи. До списку не включаються ті джерела, на які немає посилань у тексті і які фактично не були використані студентом.

Оформлювати список використаних джерел необхідно так.

Список використаних джерел розміщується у порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією. Посилання наводять одразу після закінчення цитати в квадратних дужках, де зазначають порядковий номер джерела у списку використаної літератури, що подається або в алфавітному порядку, або у міру посилань, та відповідні сторінки джерела (наприклад: [5, с. 18], що означає п’яте джерело зі списку використаних джерел, текст посилання знаходиться на вісімнадцятій сторінці, або [8, с. 28-30], що означає восьме джерело зі списку використаних джерел, текст посилання знаходиться з двадцять восьмої по тридцяту сторінку). У випадках використання нормативних актів для посилання використовується лише номер відповідного джерела зі списку використаних джерел (наприклад [10], що означає десяте джерело зі списку використаних джерел. Якщо сторінки не зазначені, то це один із нормативних актів; або [15; 17; 22] – це означає, що використано три нормативних акти, які у списку використаних джерел зазначаються під номерами п’ятнадцять, сімнадцять, двадцять два).

До списку використаних джерел рекомендується включати основну та спеціальну літературу з теми, яка досліджується і на яку в роботі є посилання та виноски. Розміщувати матеріали у списку використаних джерел рекомендується в такій послідовності:

1. Нормативні матеріали.

2. Спеціальна література.

3. Практичні матеріали.

1. Нормативні матеріали. Під цим найменуванням подається перелік правових актів, що використані в курсовій роботі. Порядок розміщення нормативних актів залежить від їх юридичної сили. Найвищу юридичну силу має Конституція України. Вона відкриває перелік, потім ідуть міжнародні правові акти. Далі зазначаються використані закони, у тому числі кодекси, Укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти із зазначенням офіційного джерела, в якому вони опубліковані. Наприклад:

1. Про акціонерні товариства : Закон України від 17 вересня 2008 року // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50-51. – Ст. 384.

2. Кодекс адміністративного судочинства // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35. – Ст. 446.

3. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41. – Ст. 492.

4. Про заходи щодо забезпечення надання інформації з питань соціально-економічної ситуації в Україні : Указ Президента України від 12 травня 2009 року № 299-09 // Урядовий кур’єр. – 2009. – 14 травня.

5. Про стимулювання розвитку підприємницької діяльності в умовах світової фінансової кризи : Указ Президента України від 22 червня 2009 року № 466/09 // Урядовий кур’єр. – 2009. – 24 червня.

6. Про утворення Державної міграційної служби України : Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2009 року № 643 // Урядовий кур’єр. – 2009. – 26 червня.

7. Про затвердження Положення про Державну судову адміністрацію України : Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14 // Урядовий кур’єр. – 2009. – 16 січня.

8. Про перелік робіт із підвищеною небезпекою : Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 30 листопада 2008 року № 128. – К., 2008.

2. Спеціальна література. Найбільш доцільним є алфавітний спосіб розміщення літературних джерел, коли прізвища авторів і назв (якщо автор не зазначений) розміщуються за алфавітом. До цього списку включаються підручники, посібники, монографії, збірники наукових праць, їх складові частини, статті, тези доповідей, дисертації, автореферати дисертацій тощо. Наприклад:

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К.: Прецедент, 2006. – 346 с.

2. Вінник О. М. Господарське право: Навч. посібник / О. М. Вінник. – 2-ге вид., змін. та допов. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 766 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

4. Господарське право: навчальний посібник у схемах і таблицях / за заг. ред. М. Л. Шелухіна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с.

5. Господарське право: підручник / О. П. Подцерковний, О. О. Квасніцька, А. В. Смітюх та ін.; за ред. О. П. Подцерковного. – X.: Одіссей, 2010. – 640 с.

6. Господарське право України: навчальний посібник / за заг. ред. проф. Н. О. Саніахметової. – X.: Одіссей, 2005. – 608 с.

7. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К.: Кондор, 2007. – 264 с.

8. Мельник О. О. Господарське право: навч.-метод. посібник для сам. вивч. дисц. / О. О. Мельник. – К.: КНЕУ, 2005. – 208 с.

9. Мілаш В. С. Господарське право: курс лекцій у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків: Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

10. Несинова С. В. Господарське право України : навч. посіб. / С. В. Несинова, В. С. Воронко, Т. С. Чебикіна; за заг. ред. С. В. Несинової. – К.: Центр навчальної літератури, 2012. – 564 с.

11. Смолін Г. В. Господарське право України. Загальна частина: навчальний посібник / Г. В. Смолін. – Львів, 2008. – 467 с.

12. Хозяйственное право Украины: учебник / под ред. А. С. Васильева, О. П. Подцерковного. – Харьков: ООО “Одиссей”, 2005. – 464 с.

13. Щербина В. С. Господарське право: підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

3. Практичні матеріали. Зазначається джерело запозичення практичних матеріалів. Наприклад:

1. Архів Деснянського районного суду м. Чернігова. 2005. Справа № 2-179 щодо виплати заборгованості із заробітної плати Івановій А.А.

2. Центральний державний історичний архів України (м. Київ). – Ф.133. – Оп.1. – Арк. 2.

Бібліографічний опис здійснюють за вимогами ВАК України (Бюлетень ВАК України. – 2009. – № 5. – С. 26-30).

Бібліографічний опис роблять мовою документа. З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочують, окрім назви документа.



8. Додатки. У додатках розміщують допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсової роботи: статистичні дані, результати аналізу юридичних справ, проекти нормативно-правових актів, опис приватних методик та результатів соціологічного, економічного, психологічного дослідження.

КЕРІВНИЦТВО КУРСОВОЮ РОБОТОЮ
Основними формами керівництва курсовою роботою є:

    • попередні консультації;

    • погодження плану курсової роботи і визначення індивідуального завдання;

    • поточні консультації;

    • перевірка курсової роботи;

    • написання відгуку на курсову роботу;

    • консультація щодо захисту курсової роботи.


Попередні консультації

Попередні консультації, зокрема, включають:



  • загальну консультацію із поясненням основних вимог до курсової роботи (форма виконання, обсяг, терміни написання, особливості змісту окремих розділів тощо);

  • поради щодо бібліографії (необхідний обсяг нормативного матеріалу, основні монографічні роботи з теми, останні публікації в періодиці, зарубіжні джерела, методика складання списку літератури тощо);

  • рекомендації щодо використання у курсовій роботі матеріалів юридичної практики (перш за все неопублікованої) та інших матеріалів ілюстративного характеру.

У результаті попередніх консультацій студент повинен одержати чіткі і конкретні орієнтири того, що являє собою курсова робота і що він повинен зробити на початковому етапі її написання.
Погодження плану курсової роботи і визначення індивідуального завдання

Як правило, ця форма керівництва курсовою роботою передбачає:



  • рекомендації студенту щодо опрацювання тих джерел, які необхідні для складання плану курсової роботи;

  • ознайомлення з планом курсової роботи, запропонованим студентом;

  • оцінка запропонованого плану; якщо потрібно – формулювання зауважень і пропозицій щодо плану та їх обговорення зі студентом.

Як результат, на цьому етапі повинен бути вироблений і узгоджений основний варіант (кілька варіантів) плану курсової роботи, а також, керуючись планом роботи, науковий керівник дає студенту індивідуальне завдання.
Поточні консультації

Поточні консультації проводяться під час звернення студента до наукового керівника і можуть стосуватися:

а) узагальнення юридичної, перш за все правозастосовчої практики та опрацювання інших матеріалів (розроблення анкет, їх заповнення, методика узагальнення, робота з архівними матеріалами тощо);

б) використання практичних матеріалів у курсовій роботі (наведення витягів із процесуальних документів, статистичних даних, окремих положень з узагальнень правозастосовчої практики тощо);

в) уточнення позиції студента щодо окремих спірних питань, які розглядаються в курсовій роботі;

г) формулювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства та юридичної практики, інших рекомендацій практичного характеру.

У результаті поточних консультацій студент повинен одержати від керівника конкретну допомогу у вирішенні тих питань, які виникають у нього в процесі створення першого варіанта курсової роботи.
Перевірка курсової роботи

Перевірка курсової роботи починається з перевірки її першого варіанта, підготовленого студентом. За домовленістю між керівником і студентом це може бути поетапна перевірка окремих розділів курсової роботи, що здійснюється у ході її написання, або перевірка першого варіанта курсової роботи в цілому.

Ознайомлюючись із текстом відповідного розділу, керівник формулює конкретні зауваження та інші міркування на полях чи на окремому аркуші. Він дає загальну оцінку всьому розділу, в якій, зокрема, зазначається:

- наскільки представлений варіант відповідає вимогам, встановленим до написання курсової роботи;

- зауваження, які, на думку керівника, обов’язково повинні враховуватися студентом при доопрацюванні;

- зауваження та рекомендації, які бажано врахувати для підвищення рівня якості курсової роботи.

Після доопрацювання студент повторно подає науковому керівнику, як правило, лише ті частини курсової роботи, щодо яких були зауваження та рекомендації. Керівник, якщо потрібно, формулює нові зауваження та рекомендації.

Якщо студент відмовляється враховувати зауваження чи рекомендації наукового керівника, останній попереджає студента про те, які наслідки, на його думку, це матиме – негативний відгук, зниження оцінки курсової роботи під час її захисту, можливий недопуск до захисту взагалі тощо.

Результатом перевірки науковим керівником одного чи кількох варіантів курсової роботи повинні бути зроблені конкретні висновки щодо відповідності представленого варіанта тим вимогам, які ставляться до курсової роботи у ВНЗ.
Терміни здачі та рецензування курсових робіт

Термін подання підготовленої і належним чином оформленої курсової роботи на кафедру для рецензування визначається з урахуванням навчального плану відповідної форми навчання та особливостей його виконання в поточному навчальному році. Термін подання курсових робіт на відповідну кафедру встановлюється розпорядженням декана факультету. Кафедри приймають курсові роботи на рецензування в межах установленого терміну і ведуть журнал реєстрації курсових робіт

Прийом курсових робіт кафедрою після встановленого терміну можливий лише за наявності поважних причин затримки та з письмового дозволу декана факультету за попередньою згодою завідувача відповідної кафедри та наукового керівника.
Написання відгуку на курсову роботу

Після подання студентом остаточного варіанта курсової роботи науковий керівник пише офіційний відгук на неї. Відгук наукового керівника, його виступ на захисті курсової роботи є необхідним елементом її творчого та критичного обговорення, гарантом виконання встановлених вимог та об’єктивності оцінки. Зміст такого відгуку залежить від конкретних висновків, які керівник зробив після перевірки остаточного варіанта курсової роботи.

Якщо поданий варіант, на думку наукового керівника, повністю відповідає вимогам, що ставляться до курсової роботи у ВНЗ, керівник у загальній формі відзначає це у відгуку і робить висновок про можливість допуску його до захисту.

Якщо поданий варіант, на думку наукового керівника, в основному відповідає вимогам, що ставляться до курсової роботи у ВНЗ, він зазначає це у відгуку. Одночасно керівник може навести конкретні недоліки поданого варіанта роботи, а також вказати, які його зауваження не були враховані студентом. У кінці відгуку він робить висновок про можливість допуску поданого варіанта роботи до захисту.

У випадку, коли поданий варіант, на думку наукового керівника, в цілому не відповідає вимогам, що ставляться до курсової роботи у ВНЗ, він відзначає це у відгуку. Одночасно керівник зобов’язаний навести найбільш істотні недоліки поданого варіанта, а також зазначити, які його зауваження не були враховані студентом. У кінці відгуку він робить висновок про неможливість допуску поданого варіанта курсової роботи до захисту.

Відгук наукового керівника роботи пишеться в довільній формі із зазначенням:



  • рівня підготовки студента за даною навчальною дисципліною або до наукової діяльності чи виконання професійних функцій за спеціалізацією юридичної діяльності;

  • ступеня самостійності під час виконання роботи;

  • новизни поставлених наукових, навчальних та практичних питань, оригінальності шляхів їх вирішення;

  • вміння використовувати нормативно-правові акти та правозастосовчі рішення, наукову та навчально-методичну літературу;

  • ступеня оволодіння методами дослідження;

  • повноти і якості розроблення теми;

  • логічності, послідовності, аргументованості, літературної грамотності викладання матеріалу;

  • відповідності вимогам державного стандарту освіти;

  • можливості практичного застосування висновків, рекомендацій роботи;

  • висновку про відповідність вимогам та оцінки роботи за чотирибальною системою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».

Наявність відгуку на курсову роботу є необхідною.

ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Захист курсових робіт здійснюється згідно із графіками, підготовленими кафедрою та затвердженими деканом.

Захист курсової роботи є публічним і здійснюється перед комісією у складі наукового керівника та члена комісії і проходить за певною процедурою. Вона передбачає:

- виступ студента;

- відповіді студента на зауваження членів комісії у відгуку;

- запитання членів комісії до студента і його відповіді;

- оцінка курсової роботи з урахуванням її захисту.

Результати захисту курсової роботи оцінюються за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно») (додаток М) відповідно до Критеріїв оцінювання курсової роботи та системи оцінювання знань студентів за кредитно-модульною системою.
Виступ студента

Студент готує тези свого виступу чи повний його текст, як правило, заздалегідь. Термін виступу встановлюється в межах 7-10 хвилин. Текст виступу включає:

- обґрунтування студентом актуальності обраної ним теми курсової роботи;

- визначення об’єкта, предмета та мети дослідження;

- висвітлення найбільш важливих теоретичних і практичних проблем із теми роботи, визначення власної позиції щодо спірних питань;

- конкретні висновки, пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства, поліпшення юридичної, економічної, соціальної, психологічної практики, подальших наукових досліджень із теми курсової роботи тощо.



Запитання і відповіді

Після виступу студент повинен відповісти на запитання, які можуть бути поставлені йому присутніми. Ставити запитання можуть не тільки члени комісії, а й усі присутні на захисті курсової роботи особи. Запитання повинні стосуватися змісту чи форми курсової роботи, а також окремих положень, сформульованих студентом під час його виступу.

Відповіді на запитання повинні бути короткими, аргументованими і конкретними. Вони повинні показати рівень загальної юридичної грамотності та рівень підготовки студента за обраною темою дослідження.

На всі зауваження, викладені у відгуках та рецензіях, вступах під час захисту роботи, студент зобов’язаний дати вичерпні відповіді. Хід захисту фіксується у протоколі засідання комісії.


Оцінка з курсової роботи

Текст курсової роботи та виступ студента є підставою для попередніх висновків щодо оцінки курсової роботи, сумлінності та самостійності студента в роботі над обраною темою дослідження.

Після захисту курсових робіт комісія фіксує оцінку студента у відповідних документах (додаток Н).

Кращі роботи можуть бути рекомендовані на конкурси і виставки, на конференції, а також до друку у студентських збірниках.

Надалі курсові роботи зберігаються на відповідній кафедрі упродовж одного року. По його закінченні лаборант кафедри складає акт списання курсових робіт та відгуків, який затверджується завідувачем кафедри. Після цього курсові роботи перериваються навпіл і передаються коменданту навчального корпусу для здачі в макулатуру.

Керівництво курсовими роботами студентів юридичного факультету Сумського державного університету здійснюється згідно із «Посадовими обов’язками науково-педагогічних працівників щодо організації керівництва роботою з написання та захисту курсових робіт із предметів, що передбачені навчальними планами» та з метою надання студентові необхідної допомоги в процесі її написання, а також здійснення контролю за дотриманням тих вимог, що ставляться до курсової роботи у ВНЗ. Консультація щодо захисту курсової роботи проводиться науковим керівником, який пояснює процедуру захисту курсової роботи студентом.



Додаток А

(обов’язковий)

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Юридичний факультет

Кафедра адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки
П.І.П/б студента (повністю)
Курсова робота

з дисципліни

на тему
____курс____ група

Науковий керівник:

( науковий ступінь, П.І.П/б)

Робота подана Робота допущена Робота захищена з

на кафедру до захисту оцінкою________ «___»____20__р. _______________ «___»____20___ р

Науковий керівник Голова комісії:

«___»______20__р. ______________

( П.І.П/б)

Члени комісії:

______________

( П.І.П/б)

______________

( П.І.П/б)

______________

( П.І.П/б)

Суми 20___


Додаток Б

(обов’язковий)

(для заочної форми навчання)

Сумський державний університет

Кафедра _________________________ (назва кафедри)

Дисципліна ____________________________ (назва дисципліни)

Рецензія

на курсовий проект (роботу) ___________________________

(назва роботи)

реєстраційний номер роботи _________

студент _________________________________групи_______________


Вимоги до роботи

Відповідність вимогам

(позначати необхідне)

Достатня

відповідність

Часткова

відповідність

Невідпо-відність

1.Відповідність роботи темі










2.Повнота розкриття теми










3.Якість оформлення










3.1.Правильність оформлення










3.2.Правильність оформлення таблиць та рисунків










4. Якість роботи










4.1.Наявність коментарів до основних теоретичних понять теми










4.2.Наявність висновків з окремих пунктів плану роботи










Загальний висновок з роботи










1.Робота зараховується (допускається до захисту)










2.Работа зараховується із доопрацюванням зауважень рецензії










3.Робота не зараховується










Повторний висновок для не зарахованих робіт










1.Робота зараховується (допускається до захисту)










2.Робота не зараховується











Керівник (підпис )_____________________________________(посада П.І.П/б)

Додаток В

(обов’язковий)

(для денної форми навчання)
Рецензія на курсову роботу

З дисципліни ________________________________________

На тему _____________________________________________

П.І.П/б (студента) ____________________________________

Група ______________ Курс ___________________________

Дата отримання курсової роботи «____»_____20__року.

Зміст рецензії

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________



Рецензент

____________ ______________ _____________



(Дата) (підпис) (П.І.П/б)
Додаток Г

(обов’язковий)
ЗМІСТ
ВСТУП 3
Розділ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ПІДПРИЄМСТВ 5
1.1. Державна реєстрація припинення діяльності приватних підприємств: загальні положення 5

1.2. Способи та підстави для проведення державної реєстрації припинення діяльності приватних підприємств 9


Розділ 2. ПОРЯДОК ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ПІДПРИЄМСТВ 14
2.1. Державна реєстрація припинення діяльності приватного підприємства в результаті реорганізації 14

2.2. Державна реєстрація припинення діяльності приватного підприємства в результаті ліквідації 18


Розділ 3. ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРИВАТНИХ ПІДПРИЄМСТВ: НОВОВВЕДЕННЯ ТА ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ 25
ВИСНОВКИ 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29
ДОДАТКИ 30

Додаток Д

(обов’язковий)
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Зважаючи на умови сьогодення, підприємницькі відносини складають серцевину ринкової економіки. А головною ланкою, первинним осередком цих відносин є підприємство.

Приватні підприємства, як і інші види підприємств, виступаючи учасниками економічних відносин, є провідниками, що поєднують особисті інтереси із суспільними. Удосконалення правового статусу приватних підприємств та підвищення ефективності їх господарювання є невід’ємним елементом стратегії розвитку економіки України. На сьогодні значна кількість видів та організаційно-правових форм підприємств породжують на практиці безліч питань щодо визначення особливостей їх правового статусу і відповідно застосування певних положень чинного законодавства України.

Досить важливим питанням є порядок державної реєстрації припинення діяльності приватних підприємств. Відповідно до норм чинного законодавства України припинення діяльності приватного підприємства здійснюється шляхом передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам – у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Мета і завдання курсової роботи. Метою цієї курсової роботи є комплексне дослідження питань державної реєстрації припинення діяльності приватних підприємств. Відповідно до поставленої мети основними завданнями дослідження є такі:


  • огляд загальних положень щодо державної реєстрації припинення діяльності приватних підприємств;

Продовження додатка Д

    • визначення основних способів та підстав для проведення державної реєстрації припинення діяльності приватних підприємств;

    • аналіз положень національного законодавства щодо державної реєстрації припинення діяльності приватного підприємства в результаті реорганізації;

    • аналіз положень національного законодавства щодо державної реєстрації припинення діяльності приватного підприємства в результаті ліквідації;

    • визначення проблемних питань у контексті припинення державної реєстрації приватних підприємств.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження виступає державна реєстрація припинення юридичної особи.

Предметом дослідження виступає державна реєстрація припинення діяльності приватних підприємств як юридичних осіб.



Методи дослідження. Під час написання курсової роботи були використані такі методи дослідження, як хронологічний метод (дослідження об’єкта у часовому розрізі), літературний метод (опрацювання спеціальної та нормативної літератури, періодичних видань), методи аналізу та синтезу, метод узагальнення.

Ступінь наукового розроблення теми дослідження. В українській правовій науці окремі питання створення і діяльності певних видів підприємств висвітлювалися у працях А. Асаулюка, О. Кібенка, О. Вінника, М. Ісакова, В. Мамутової, Н. Саніахметової, Г. Пронської, І. Труша, О. Щербини та ін. При цьому комплексного дослідження щодо державної реєстрації припинення діяльності приватних підприємств на сьогодні не існує.
Додаток Е

(обов’язковий)
ЗРАЗОК ВИЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТА ТА ПРЕДМЕТА КУРСОВОЇ РОБОТИ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал