Методичні розробки з основ біоетики та біобезпеки для студентів 4 курсу фармацевтичного факультету



Сторінка6/10
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.28 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Сучасні морально-етичні погляди на проблему аборту


На сучасному етапі серед гами точок зору навколо проблеми аборту, можна виділити три головні точки зору: ліберальну, консервативну та помірну.
Ліберальний підхід до проблеми аборту

Сучасні законодавства, що легалізують аборти, мають своєю підставою ліберальну ідеологію. Ліберальне виправдання аборту базується на двох принципах. Перший – це право жінки розпоряджатися своїм тілом. Другий – заперечення особистісного статусу плода.

З першої позиції аборт розглядається як суто особиста, інтимна проблема, яка стосується тільки жінки, і в яку ніхто не повинен втручатися. Це – просто одна з медичних операцій, тобто аборт – це медична проблема. Визнається право жінки бути абсолютно автономною в ухваленні рішення про переривання вагітності незалежно від причин, які можуть бути як медичними, так і соціальними.

Другий принцип полягає в тому, що плід – це не людина, а тільки "згусток тканин" або "кривава маса". Прихильники цієї думки наводять кілька аргументів:

1. Навіть якщо зародок – людська істота, не можна не бачити відмінності між зародком і людиною. Ця різниця визнається навіть для рослини: відмінність між насінням, пророслим паростком і дорослою рослиною. Зрозуміло, що жолудь і дуб – не одне й те саме.

2. Зародиш саме тому потребує матері біологічно і соціально, що сам він не самостійний, не автономний, не може розвиватися поза тілом матері і повинен існувати всередині неї дев'ять місяців. Значить, акт народження визначає саме той момент, коли нова істота стає автономною. З цієї позиції тільки народження визнається початком життя людини.

«Початок біологічного життя людини – це не початок життя особи…». А тому «під час аборту нікого (тобто, жодну особу) не вбивають, хоча й відбувається знищення людського організму», – переконує американський біоетик Г.Т.Енгельгардт.

Виходячи з цього, судження "право жінки на аборт" перетворюється в судження "право тіла на власне тіло" або "право тіла розпоряджатися функцією свого тіла" і прийняття рішення про аборт – це результат обчислення тих чи інших інтересів, балансу життєвих обставин, але ні в якому разі не моральний вчинок.


Консервативний підхід до проблеми аборту.

Полягає у крайній антиабортній позиції, яка не визнає жодних винятків, ніяких обставин, що можуть виправдати аборт. Аборт неприпустимий, навіть якщо вагітність і пологи небезпечні для життя матері, наприклад, при хворобі серця, нирок і т.д.; аборт неприпустимий, навіть якщо вагітність наступила в результаті згвалтування. Аргумент при цьому простий: дитина не винна ні в тому, ні в іншому випадку, і не повинна страждати. Жодна людина не має права вирішувати, чиє життя варте порятунку (цінність життя та право на життя як для матері, так і для дитини однакові). Лікар повинен організувати лікування так, щоб рятувати обох: і матір, і дитину. Як можна вбивати ні в чому неповинну істоту, яка не мала свідомого наміру вбивати свою матір і непричетна до обставин зачаття, а отже, не несе за них ніякої відповідальності, і тим більше не заслуговує такого покарання, як позбавлення життя.

Консервативний підхід до проблеми аборту грунтується на моральних цінностях релігійної культури. Аборт засуджується головними деномінаціями трьох основних релігій, – християнством, ісламом та юдаїзмом – і вважається в них формою вбивства. У релігіях далекого Сходу й інших частин світу, як і в новітніх релігійних рухах позиції по відношенню до цього питання є зазвичай менш визначеними.

На думку Християнської Церкви, вчинення аборту вважається важким гріхом, якого допускається не лише вагітна мати, але й ті, що її до цього намовили чи у цьому підтримали, зокрема, батько дитини і медичний персонал, який вчинив штучне переривання вагітності. Більше того, хто вчинив аборт, може бути покараний Церквою тою карою, що застосовується у випадку важких злочинів, а саме великою екскомунікою (тобто відлученням від Церкви).

Отже, під час аборту вбивається найневинніша істота, яку тільки можна собі уявити. Вона настільки квола і безоборонна, що позбавлена навіть того мізерного захисту, яким для немовляти є його благальний крик і плач. Вона цілковито ввірена турботі і опіці тієї, яка носить її в своєму лоні. Але часом саме вона – мати – прагне вбивства цієї істоти і навіть сама його спричинює. Щоправда, переривання вагітності є для матері часто болісним і драматичним переживанням. Вирішуючи позбутися плоду, вона часто керується не суто егоїстичними міркуваннями, а має якісь поважні причини, як власне здоров’я чи належний життєвий рівень для інших членів родини. Часом виникають побоювання, що зачата дитина муситиме жити в таких поганих умовах, що ліпше буде їй зовсім не родитися. Отже, осуду підлягають також


  • законодавці, які підтримали й затвердили закони, що допускають аборти,

  • керівники медичних закладів, де переривають вагітність.

  • ті, хто сприяв поширенню сексуальної свободи і легковаження материнством,

  • політики, які мали б виробити дієву соціальну політику на допомогу сім’ї, – особливо багатодітній або обтяженій матеріальними труднощами

  • міжнародні установи, фонди й товариства, які провадять послідовну боротьбу за легалізацію і розповсюдження абортів у світі.


Помірний підхід до проблеми аборту

Намагається поєднати в собі елементи обох крайніх точок зору і уникнути небажаних висновків, які можуть бути зроблені з них.

В основі – пом'якшена антиабортна позиція – аборт неприпустимим, але як виняток, у тих випадках, коли виникають медичні протипоказання або коли мова йде про згвалтування, допускається. Допустимість винятків аргументується необхідністю враховувати бажання і інтереси матері. У першому випадку – при медичних протипоказаннях – порушується право матері на життя (і здоров'я). У другому – при згвалтуванні – відсутня добровільна згода жінки.
Морально-етична оцінка різноманітних методів переривання вагітності

На сучасному етапі використовуються такі методи аборту:



  1. До 30 дня використовуються засоби, які унеможливлюють імплантацію (спіралі, прогестинові міні-таблетки, таблетки “на завтра”). Як абортивний засіб вживаються контрацептивні гормональні таблетки. Вони містять гормони естроген і гестаген (прогестин). Естроген не дозволяє дозріти яйцеклітині в організмі жінки і тому запліднення стає неможливе (припинення овуляції). Проте не завжди припинення дозрівання яйцеклітини припиняється (індивідуальна несумісність, хвороби, несвоєчасне вживання пілюль). Тоді ці таблетки мають друге призначення: гормон гестаген припиняє активність матки. Зародившись у яйцепроводі, дитина потрапляє в матку, але в наслідок дії гестагену не може там приживитися. Вона змушена гинути з голоду. Цей абортивний засіб особливо проявляється у дії міні-таблеток, які зовсім не містять естрогену, а лише гестаген, а тому не запобігають дозріванню яйцеклітини.

  2. Вагітність 2-8 тижнів – медикаментозний аборт. Застосовуються гормональні засоби, принцип дії яких ідентичний попередньо змальованому + змушують матку відторгнути вже імплантований зародок.

  3. Вагітність 2-5 тижнів – міні-аборт за допомогою вакуумного аспіратора. Цей метод є найпоширенішою формою аборту. Лікар вводить у матку гнучкий пластиковий шланг. Сильним всмоктуванням (від 10 до 30 разів більшим, ніж у пилососа) дитина розривається на шматки.

  4. Вагітність 6-12 тижнів – хірургічне видалення плоду (вишкрябування) – класичний аборт. Під час вишкрібання лікар розкриває шийку матки металевим штифтом. За допомогою спеціальних щипців дитину витягують з матки назовні. При цьому розривають її на шматки. Коли всі частини дитини видалені, матку вишкрябують за допомогою кюретки. Санітари складають окремі частини дитячого тіла докупи, щоби цілковито впевнитися, що матка порожня.

  5. Вагітність строком понад 22 тижні – провокація передчасних «пологів» гормональним методом, або штучні пологи, та Кесарів розтин. Гормональний метод полягає в тому, що в мускулатуру матки вводять медичний препарат. Це викликає родові потуги. Дитина, коли вона витримає їх, народжується живою, і тоді її залишають вмирати. Під час кесаревого розтину хірургічно розкривають живіт і матку жінки. Дитину виймають. Майже всі діти під час такого розтину є живими. Тоді їх вбивають (дають укол, що паралізує дихання, чи просто задушують або залишають, поки вони самі, часто після кількагодинної боротьби зі смертю, не помруть)

Моральний обов'язок лікарів повідомити жінці правду про аборт, пояснити, що в лоні матері від моменту запліднення перебуває живий організм з усіма ознаками індивідуальності людської особи і що аборт – це вбивство дитини, а також попередити вагітну жінку про всі можливі наслідки аборту.



Наслідки аборту для жіночого організму:

  • перфорація матки під час операції, що веде до сильної кровотечі та запалення черевної порожнини;

  • алергічна реакція на наркотичні засоби;

  • у результаті аборту в 12% жінок порушується менструальний цикл;

  • аборт – причина гінекологічних захворювань, розвиваються в кожної п'ятої жінки після аборту;

  • аборт порушує роботу ендокринної і нервової систем, знижує опірність організму;

  • може призвести до безплідності, пізніх викиднів на терміні 18-24 тижня.

  • зростає частота позаматкових вагітностей.

  • психологічний стрес, що може призвести до змін психіки та її захворювань. Часто жінка підсвідомо сприймає аборт як насильство над власним тілом, відчуває себе винною в убивстві своєї ж дитини. Такого роду нервові порушення часто мають дуже негативний вплив на відносини та виховання народжених пізніше дітей.

Всесвітня Медична Асоціація у 1983 році прийняла спеціальну декларацію про медичні аборти, основними положеннями якої є:

1. Основоположний моральний принцип лікаря - повага до людського життя з моменту його зачаття.

2. Обставини, що протиставлять інтереси потенційної матері інтересам її ненародженої дитини, ставлять лікаря перед необхідністю вибору: зберегти вагітність або її перервати.

3. Неоднозначність вибору визначається різними релігійними і моральними позиціями, причому будь-яке з рішень вимагає поваги.

4. Визначення ставлення до цього питання і правил його рішення в даній державі або громаді лежить поза компетенцією медицини; лікарі повинні лише забезпечити захист своїм пацієнтам і відстояти власні права в суспільстві.

5. У тих країнах, де медичні аборти дозволені законом, компетентні фахівці можуть робити їх на легальній підставі.

6. Якщо особисті переконання не дозволяють лікарю рекомендувати або зробити медичний аборт, він повинен передоручити пацієнтку компетентному колезі.
Біобезпека пренатальної діагностики

Пренатальна діагностика дає змогу довідатись про стан ембріона в материнському лоні, що забезпечує своєчасність і підвищує ефективність лікування дитини. Така діагностика за згодою батьків майбутньої дитини дозволена після повної поінформованості останніх про те, що застосовані методи збережуть життя та цілісність ембріона і матері, не наражаючи їх на невиправданий ризик.

Сьогодні пренатальний нагляд включає обстеження жінки (визначення формули і групи крові, мікробіологічне дослідження, вимірювання артеріального тиску) та обстеження плода з метою виявлення можливих вад його розвитку. Безпечними для здоров’я видами пренатального обстеження є УЗО плода та імунологічне обстеження з метою виявлення у крові матері біомаркерів генетичної патології (наприклад, синдрому Дауна або дефекту відкритого спинномозкового каналу). Однак така діагностика, яка здійснюється заради отримання результатів для вчинення аборту, суперечить моральному закону.

Присутність або відсутність достатніх показань для інших видів діагностування встановлюється в момент генетичної консультації, яка відбувається перед генетичним втручанням і мотивує її необхідність, так як певні види пренатального обстеження можуть спричинити викидень:

а) амніоцентез – дослідження навколоплідної рідини і клітин плода з метою вивчення хромосом (ризик викидня – 1/100);

б) дослідження ворсинок хоріона, або біопсія (ймовірність викидня 8-10% або ушкодження пальців чи рук плода);

в) взяття крові плода (ймовірність викидня 0,5-1,9% або ускладнення: зародкова брадикардія, тимчасова тахікардія і кровотеча із пуповини);

г) фетоскопія – плід оглядають у матці за допомогою ендоскопа.

Вже з самого опису застосованих процедур випливає, що деякі з них, особливо дослідження ворсинок хоріона, мають великий ступінь небезпеки і тому висувають етичну проблему щодо їх застосування. З іншого боку знову постає етична дилема. Одні моралісти наполягають на тому, що навіть при виявленій аномалії плода жінка не має права здійснювати аборт і пренатальну діагностику можна застосовувати тільки щоб здійснити своєчасне лікування або допомогти спокійно і свідомо прийняти дитину, яка повинна народитися з патологією. Інші вважають, що в разі виявленої глибокої патології плода жінка має повне моральне право зробити аборт, адже дитина буде страждати після народження, чи не краще запобігти цим стражданням? Не говорячи про моральні, фізичні і порожні матеріальні витрати батьків на догляд за дитиною.

Часто лікар-генетик, якого попросили виконати його професійну роботу, з моральної точки зору поступає суперечливо, якщо йому наперед відомо, що ця робота стане підготовчим актом до аборту. В тих випадках, коли жінкою ще не прийнято рішення про аборт, спеціаліст повинен не лише ознайомити жінку з повним медичним висновком, але і у всій повноті викласти їй правду, що стосується життя зародка, – сказати, що мова йде про людську істоту, яка потребує допомоги, пояснюючи при цьому, що існують засоби її підтримки, можливість соціальної допомоги і відповідні установи, які готові взяти на себе відповідальність за життя новонародженого.



На нараді ВООЗ, присвяченій етичним дослідженням в медичній генетиці (15 – 16 грудня 1997 р., Женева), розроблені основні етичні принципи пренатальної генетичної служби:

      1. Рівні можливості для всіх членів суспільства на отримання цього виду допомоги в першу чергу для тих, у кого є медичні показання, незалежно від можливості оплатити проведення пренатальної діагностики.

      2. Добровільність пренатальної діагностики. Тільки батьки вправі вирішувати, чи виправдовує генетичне захворювання проведення пренатальної діагностики чи переривання вагітності ураженим плодом.

      3. Якщо є медичні показання для проведення пренатальної діагностики, то вона повинна бути доступна подружжю незалежно від їхніх поглядів на можливість переривання вагітності.

      4. Пренатальну діагностику проводять тільки для того, щоб дати батькам і лікарям інформацію про здоров'я плоду. Використання пренатальної діагностики для визначення батьківства (за винятком випадків зґвалтування або інцесту) або вибору статі дитини (крім випадків зчеплених зі статтю хвороб) етично неприйнятно.

      5. При нестачі коштів і відсутності медичних показань пренатальна діагностика лише через занепокоєння матері з приводу стану плода повинна мати менший пріоритет, ніж пренатальна діагностика за медичними показаннями.

      6. Пренатальній діагностиці має обов'язково передувати генетичне консультування, при якому сім'я/жінка повинна отримати вичерпну інформацію про можливості застосовуваних методів, можливості та доступності лікування захворювання, ризик захворювання у плода, ймовірності несприятливих результатів тесту, можливі альтернативи для вагітної, про медичний ризик для матері та плоду при проведенні процедури тощо.

      7. Лікар зобов'язаний інформувати жінку або подружжя про всі клінічно значущі результати пренатальної діагностики.

      8. Вибір жінкою і (або) подружжям преривання вагітності ураженим плодом повинен бути вшанований і захищений в рамках законів і культури країни. Тільки подружжя, а не професіонали, повинні зробити такий вибір.

Для того, щоб проілюструвати складність проблем перинатальної біоетики, можна навести приклад: один лікар запитує іншого: – Я б хотів знати Вашу думку, чи варто було перервати вагітність. Батько – сифілітик, мати хворіла на туберкульоз. З чотирьох дітей один народився сліпим, другий помер у дитинстві, третій виявився глухонімим, а четвертий захворів на туберкульоз. Як би Ви вчинили? – Я б перервав вагітність, – відповів колега. – І вбили б Бетховена, – сказав перший лікар. Лауреат Нобелівської премії, видатний біолог Пітер Медавар так коментує цей софізм: “Міркування, що містяться в цьому аргументі, невірні: якщо тільки не буде доведено, що існує причинний зв'язок між туберкульозом матері, сифілісом батька і народженням музичного генія, такий аборт може позбавити світ чергового Бетховена не більше, ніж будь-яке цнотливе утримання від статевого акту або навіть звичайна менструація у жінки – адже кожна з цих причин може позбавити світ того набору генів, що визначає розвиток музичного генія.
Біоетичні проблеми неонатології і педіатричної практики

У зв'язку з розвитком перинатальних і неонатальних технологій все більшої гостроти і значимості набувають проблеми взаємин пацієнт-лікар, право лікаря на помилку, прийняття рішень командою професіоналів, членів сім'ї, громадських та негромадських організацій, конфлікти між цінністю життя і його якістю, між «найкращими» інтересами хворої дитини та інтересами сім'ї та суспільства. Нові сучасні технології фетальної діагностики і терапії, ведення новонароджених не тільки "дають" життя, але і змінюють його якісні параметри, сприяють зниженню неонатальної смертності та підвищенню якості життя. Оскільки нові технології продовжують життя, особливо важливими стають критерії вмирання і смерті, а також визначення етичних цінностей в інтенсивній терапії новонароджених, питання збереження і продовження життя, зниження хронічної захворюваності та інвалідності та усунення болю і страждання, у зв'язку з відмовою або припиненням інтенсивної терапії недоношених і критично хворих новонароджених.

При організації та наданні медичної допомоги дітям виділяють наступні етико-правові проблеми:

1. Патерналістський (paternus - батьківський) принцип дій лікаря, який всю відповідальність за лікування і результат захворювання дитини бере на себе і, зобов'язуючись діяти на благо пацієнта, сам визначає, в чому це благо полягає. Відповідно до такої моделі лікар дає вказівку хворому поступати саме так, а не інакше. У цьому випадку у багатьох батьків (особливо медиків і людей з вищою освітою) виникає незадоволеність тим, що їх думка про дитину та шляхи його лікування не приймається в розрахунок. Відсутність повної довіри матері неонатологу призводить до того, що рекомендації, які даються матері лікарем при виписці, нею не будуть виконуватися. Інтерпретаційна модель взаємин лікаря і матері, що передбачає роз'яснення, тлумачення, взаємодію в процесі бесіди та прийняття рішення, яке б влаштувало обидві сторони - шлях подолання зазначеного вище недоліку.

2. Відмова батьків від діагностики або лікування з релігійних або етичних міркувань, через недостатню інформованість, некомпетентність в силу малого життєвого досвіду, низького освітнього рівня або якщо дана вагітність небажана, незапланована, і інтереси матері не цілком збігаються з правом дитини на життя. При відмові батьків від медичної допомоги, необхідної для порятунку життя дитини, медичні організації мають право звернутися до органу опіки, піклування або суду. Як правило, в цьому випадку лікарі продовжують лікування, якщо воно необхідне дитині за життєвими показаннями. Однак це питання до кінця не врегульовано і залишається серйозною етико-правової дилемою, що вимагає вирішення.

3. Негативний вплив некомпетентних порадників (родичі, батьки інших дітей, екстрасенси, знахарі, необгрунтовані медичні дані, що публікуються в засобах масової інформації) на рішення, прийняті батьками хворої дитини. І в той же час - відсутність лікарняних та регіональних етико-правових комітетів.

4. Інформування батьків, родичів дитини про особливості захворювання для отримання згоди на лікування. Важливо враховувати, що батьки хворої дитини часто перебувають у стресовому стані, тому повідомлення про розвиток важкого ускладнення або можливий несприятливий результат захворювання має бути вкрай обережним і поетапним. Завжди дуже важко повідомляти батькам про враження ЦНС і ризик глибокої розумової відсталості у дитини, проте зробити це необхідно як можна раніше. Не слід приховувати від батьків і дитини наявність серйозного, фатального захворювання (злоякісної пухлини, лейкозу). Раніше переважало прагнення захистити маленьких пацієнтів від серйозного діагнозу, в даний час переважаючою стає позиція, згідно з якою дитина має бути інформована про захворювання.

5. Надмірно детальна інформація про стан дитини, сумнівах лікаря в діагнозі, надана матері без урахування її освітнього рівня та особливостей психіки, може привести до її невротизації і навіть психічних розладів.

6. Введення скринінг-програм масового обстеження новонароджених на фенілкетонурію, муковісцидоз та інші захворювання породило нові етичні проблеми. Часто діти в цьому віці не мають фенотипічних проявів спадкової або вродженої хвороби, які виникають пізніше. Серйозною помилкою є інформування батьків про те, що у дитини виявлено спадкове захворювання, без поглибленого обстеження дитини. Нерідко позитивний скринінг-тест не підтверджується.

7. В останнє десятиліття трансплантація органів і тканин все ширше проводиться у дітей раннього віку (новонароджені, грудні діти з вадами розвитку і захворюваннями). Найбільш виправданою з деонтологічних позицій слід вважати трансплантацію кісткового мозку і парних органів (нирки), коли є згода донорів. З етичних позицій сумнівно використання для трансплантації органів дітей-аненцефалів, хоча це широко практикується за кордоном.

8. Питання про правомірність клінічних експериментів на людях, особливо на дітях, - один з ключових в медичній етиці. На даний час більшість іноземних фірм-виробників ліків зацікавлені в освоєнні і розвитку нових ринків збуту. Для цього, рекламуючи фармацевтичні препарати, вони організовують клінічні дослідження лікарських засобів. Відповідно до Хельсінксько-Токійської декларації про медичні дослідження розрізняють два види клінічних експериментів: 1) спрямовані на поліпшення стану хворих (нові лікарські препарати і схеми лікування), 2) націлені на отримання нових знань. Другий вид клінічних експериментів створює більш серйозні етичні проблеми. Згода батьків на експеримент з дитиною необхідна в усіх випадках. Перш ніж проводити клінічний експеримент за участю дітей, слід отримати або знайти дані про попередні випробування методів або препаратів на експериментальних тваринах або дорослих.

9. Чи має право неонатолог радити матері відмовитися від дитини при наявності у неї, скажімо, хвороби Дауна або станів, несумісних з подальшим повноцінним життям? Однозначно немає. Лікар повинен чесно і досить докладно інформувати матір і сім'ю про прогноз, але приймати рішення повинні тільки вони.

10. Чи має право неонатолог просити матір (сім'ю) купити медикамент, відсутній у лікарні, але необхідний дитині? З урахуванням сьогоднішнього фінансування медицини відповідь очевидна - інтереси дитини понад усе. Однак, звичайно, пропонуючи купити ліки, треба враховувати психічні особливості родичів дитини, фінансові можливості сім'ї і її соціальний уклад.

11. Досить не просте питання і про необхідний рівень обстеження багатьох хворих новонароджених. Адже практично будь-якому хворому новонародженому зі стійкою неврологічною симптоматикою можуть бути показані і комп'ютерна томографія та ядерно-магнітнорезонансне дослідження мозку, грунтовне обстеження на внутрішньоутробні інфекції, спадкові аномалії обміну речовин. Проте в конкретному стаціонарі проведення всіх цих обстежень може бути і недоступно. Чи треба наполягати на їх проведенні та стимулювати батьків за плату робити їх в іншому місці, де вони можливі? А якщо батьки малозабезпечені, або проведення обстеження можливе лише в іншому місті? Відповідь на ці питання не проста і залежить не тільки від кваліфікації лікаря, але і від його моральних, етичних установок.

Лікар-педіатр – особлива професія, суть якої полягає не тільки в діагностиці, лікуванні та профілактиці захворювань у дітей, а й насамперед у здійсненні контролю за ростом і розвитком дитини, запобігання та ранньому виявленні відхилень від норми даних параметрів. Крім того, педіатр повинен володіти або розвивати в собі особливі особистісні якості. У відносинах з дитиною і батьками він повинен бути психологом і педагогом.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал