Методичні розробки з основ біоетики та біобезпеки для студентів 4 курсу фармацевтичного факультету



Сторінка10/10
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.28 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Умови та порядок медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції. Обов’язковому огляду на ВІЛ підлягають тільки донори біологічних препаратів. Всі інші категорії населення проходять медичний огляд добровільно.


Право проведення медичного огляду на ВІЛ-інфекцію мають лабораторії, акредитовані в порядку, встановленням Кабінетом Міністрів України.

Облік ВІЛ-інфікованих та надання їм медичної допомоги. Згідно Закону, обліку і реєстрації ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД громадян, а також медичне спостереження за ними повинні здійснюватися з дотриманням принципів конфіденційності. Медична допомога ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД здійснюється на загальних основах.

Обов’язки ВІЛ-інфікованих. ВІЛ-інфікований зобов’язаний приймати заходи, які направлені на попередження розповсюдження ВІЛ-інфекції, а також повідомити партнерів, з якими мали статеві контакти до виявлення факту інфікування, про можливість їх зараження.

Не можна не відзначити ще одну достатньо тривожну проблему. Впродовж останніх років в Україні одночасно розвиваються епідемії таких двох соціально небезпечних хвороб, як ВІЛ/СНІД і туберкульоз, що часто уражають одній й ті ж групи населення. Туберкульоз як найбільш розповсюджене опортуністичне захворювання при ВІЛ-інфекції поступово стає головною причиною смертності серед хворих на СНІД. ВІЛ-інфекція підвищує ризик активного туберкульозу і, навпаки, туберкульоз несприятливо впливає на перебіг ВІЛ-інфекції. Експерти ВООЗ вважають, що рівень захворюваності на ВІЛ/СНІД-асоційований туберкульоз є одним з найбільш чутливих показників рівня поширення ВІЛ у загальній популяції населення.

Ситуація з туберкульозу в Україні, дійсно, є загрозливою. Вона розпочала стрімко погіршуватися з 1992 року, набула у 1995 році ознак епідемії, і на сьогодні показник захворюваності на туберкульоз, який збільшився протягом останніх 15 років у 2,5 рази, сягнув 79,8 випадків на 100 тис. населення та продовжує зростати. Цей показник є в 10-12 разів вищим за аналогічні показники розвинених країн і є найвищим в Європі після Російської Федерації. Щогодини в Україні реєструється чотири нових випадки туберкульозу та один випадок смерті від цієї хвороби. Щороку виявляється 37-39 тис. випадків захворювань на туберкульоз і помирає близько 11 тис. хворих на туберкульоз.

Основними чинниками неблагополуччя з туберкульозом в Україні є:



  • соціально-економічна криза в країні, що не дозволяє повноцінно фінансувати охорону здоров’я;

  • зниження життєвого рівня населення;

  • згортання протитуберкульозних закладів внаслідок недостатнього їх фінансування.

Профілактика туберкульозу складається з комплексу різних заходів. Розрізняють специфічну профілактику (щеплення та ревакцинація), хіміопрофілактику, санітарну та соціальну профілактику туберкульозу.

Соціальну профілактику здійснюють шляхом проведення профілактичних заходів соціально-економічного характеру державного масштабу. Головними завданнями соціальної профілактики є поліпшення соціально-побутових умов життя всього населення, матеріального благополуччя народу.

Соціальна профілактика направлена на:

  • оздоровлення умов зовнішнього середовища;

  • підвищення матеріального добробуту населення;

  • укріплення здоров’я населення;

  • поліпшення харчування та житлово-побутових умов;

  • розвиток фізичної культури й спорту;

  • проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, палінням тощо.

Санітарна профілактика переслідує цілі попередити інфікування МБТ здорових людей, захистити й зробити безпечним контакт з хворим на туберкульоз в активній формі оточуючих його людей в побуті та на роботі. Важливою складовою частиною санітарної профілактики є проведення соціальних, протиепідемічних та лікувальних заходів у вогнищі туберкульозної інфекції (в сім’ї та оселі хворого на туберкульоз, який виділяє МБТ).

Найдієвішим методом специфічної профілактики туберкульозу є вакцинація та ревакцинація вакциною БЦЖ, або специфічна імунопрофілактика, або вакцинопрофілактика.

Хіміопрофілактика проводиться протитуберкульозними препаратами з метою попередження туберкульозу у осіб, які піддаються найбільшій небезпеці зараження та захворювання на туберкульоз. Виділяють первинну та вторинну хіміопрфілактику.

Правове забезпечення профілактики венеричних захворювань

Значний ріст захворюваності на венеричні хвороби, що має місце в державі, становить істотну загрозу для здоров’я майбутніх поколінь та генофонду народу України. Успішна боротьба з венеричними хворобами можлива лише за умови скоординованих спільних дій правоохоронних органів, закладів охорони здоров’я тощо.



1) Функції медичних працівників з профілактики венеричних захворювань. Лікар лікувально-профілактичного закладу після встановлення діагнозу венеричної хвороби, яка підтверджена клінічними та лабораторними дослідженнями, зобов’язаний пояснити пацієнтові в доступній формі стан його здоров’я, прогноз можливого розвитку інфекційного (заразного) захворювання, можливі шляхи передачі (при статевих контактах, порушенні гігієнічних правил в побуті, переливанні крові тощо). Повинні бути вказані місце і порядок лікування, а також правила поведінки в лікувальному закладі, на роботі та в побуті, на період проведення лікування і на час контрольного спостереження. Крім того, хворі сифілісом попереджаються, що їм заборонена здача крові для переливання іншим особам як під час лікування, так і після зняття з обліку.

2) Порядок притягнення до кримінальної відповідальності згідно Кримінального кодексу України. Кримінальній відповідальності підлягають особи, які заразили іншу особу венеричною хворобою, знаючи про наявність у них цієї хвороби, раніше судилися за зараження іншої особи венеричною хворобою та за ухилення від лікування венеричної хвороби, яке продовжується після попередження, зробленого органами охорони здоров’я. Ухилення від лікування венеричної хвороби - це вчинення дій, які перешкоджають здійсненню лікування такої хвороби. Зокрема, це відмова від проходження призначеного курсу лікування, порушення режиму такого лікування, ухилення від контрольного обстеження.

  1. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за Адміністративним кодексом України. Адміністративна відповідальність наступає за ухилення від обстеження осіб, щодо яких є достатні дані про те, що вони хворі на венеричну хворобу, або від лікування осіб, які були у контакті з хворими на венеричну хворобу і потребують профілактичного лікування, яке продовжується після попередження, зробленого їм органами охорони здоров’я. За умисне приховування хворими на венеричну хворобу джерела зараження та осіб, які були у контакті з цими хворими, передбачена адміністративна відповідальність за статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Основи законодавства України про охорону здоров’я (Постанова Верховної Ради України № 2801-ХІІ, 19 листопада 1992р.) ст.40 лікарська таємниця: медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну та сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків. При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в т. ч. у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.

Інфекційні хвороби – це розлади здоров’я людей, що виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Закон України про захист населення від інфекційних хвороб (відомості Верховної Ради, 2000, №29, ст. 228). Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері населення від інфекційних хвороб.

ТЕМА №10 БІОТЕРОРИЗМ ТА ПРОБЛЕМИ БІОБЕЗПЕКИ. ЗАХОДИ ЩОДО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЇХ НАСЛІДКІВ В ОСЕРЕДКАХ БІОЛОГІЧНОГО ЗАРАЖЕННЯ
МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Оволодіти знаннями про біотероризм як загрозі біобезпеки.

2. Вивчити основні принципи протидії біотероризму і заходи захисту населення при ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків в осередках біологічного зараження.

Питання теоретичної підготовки:

1. Тероризм, як явище сучасного світу.

2. Біотероризм, як найбільш небезпечний вид тероризму.

3. Особливості біологічного тероризму порівняно з іншими видами тероризму.

4. Критерії потенційної небезпеки біологічних агентів щодо використання для біотероризму.

5. Категорії біологічних агентів за ступенем загрози для мирного населення.

6. Інфекційні захворювання найбільш потенційно небезпечні для біотероризму: натуральна віспа, сибірська виразка, чума, геморагічні лихоманки.

7. Основні стратегічні принципи протидії біологічного тероризму та заходи захисту населення.



Завдання:

1. Засвоїти поняття про тероризм і біотероризм, як загрозу біобезпеки.

2. Вивчити найбільш потенційно небезпечні біологічні агенти, які можуть застосовуватися терористами.

3. Ознайомитися з основними стратегічними заходами та конкретними діями направленими на захист від біологічного тероризму.


Література:

  1. Антологія біоетики / Ред. Ю.І.Кундієв. — Львів: БАК, 2003. — 592 с.

  2. Апанасенко Г.Л. Нові науки про вижвання / Г.Л. Апанасенко // Науковий світ. — 2005. — №9. — С. 6-7.

  3. Біоетика в Україні: стан і перспективи / Матеріали про ІІ Національний конгрес з біоетики // Ліки України. — 2004. — №10. — С. 14-15.

  4. Биобезопасность / Лобанова Т.П, Иванькина Т.Ю., Кисурина М.И. – М.: Медицина, 2002. – 132 с.

  5. Биомедицинская этика / Ред. В.И. Покровский. — М.: Медицина, 1997. — 224 с.

  6. Кулініченко В. Біоетика як етична концепція / В.Кулініченко, С.Пустовіт // Науковий світ. — 2006. — №5. — С. 15-19.

  7. Лопатин П.В. Биоэтика: Учебник для вузов по спец. «Фармация» / П.В.Лопатин. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2005. — 240 с.

  8. Москаленко В.Ф. Біоетика: філософсько-методологічні та соціально-медичні проблеми / В.Ф.Москаленко, М.В.Попов. — Вінниця: Нова Книга, 2005. — 218 с.

  9. Поттер В.Р. Движение культуры к более жизненным утопиям с целью выживания / В.Р.Поттер // Практ. філософія. — К., 2004. — №1. — С. 4-14.


МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Тероризм (від лат terror – страх, жах) – один з варіантів тактики політичної боротьби, зв'язаний із застосуванням ідеологічно мотивованого насильства з метою залякування. Суб'єктом що застосовує терористичне насильство є окремі особи або організації. Об'єктом тероризму є влада в особі окремих державних службовців або суспільство в особі окремих громадян. Крім того, приватне і державне майно, інфраструктура, системи життєзабезпечення. Метою терористів є досягнення бажаного розвитку подій – революції, дестабілізації суспільства, розв'язування війни з іноземною державою, отримання незалежності деякою територією, падіння престижу влади, політичних поступок з боку влади і т.д.

Слід зазначити, що визначення поняття «тероризм» представляється непростим завданням. Форми і методи терористичної діяльності істотно змінювалися з часом. Це явище має стійку негативну оцінку, проте з одного боку, існує тенденція невиправдано розширеного трактування, коли деякі політичні сили без достатніх підстав називають терористами своїх супротивників. З іншою – невиправданого звуження. Самі терористи схильні називати себе солдатами, партизанами, диверсантами в тилу супротивника і т. д. Звідси труднощі як юридично-правових визначень, так і загальнотеоретичного осмислення тероризму.

Тероризм перетворився на одну з небезпечних за своїми масштабами, непередбачуваності і наслідках суспільно-політичних і моральних проблем, з якими людство ввійшло в XXI сторіччя. У сучасному світі тероризм – ціла індустрія, що швидко розвивається. Помітна суттєва динаміка зростання числа терористичних груп. Якщо в 80-і роки їх було від 500 до 800, то зараз число перевищує декілька тисяч. Відмічено збільшення кількості смертей в результаті терористичних актів в світі в 2000 році в порівнянні з 1999 роком з 233 до 405 відповідно. Події вересня 2001 року, збільшили ці показники в 2001 році на порядок. Статистичні дані про терористичні напади в світі так само зростають. Так в 2004 було здійснено 3192 теракти, в 2005 – 11000, в 2006 – 14000, 2007 – 14500, 2008 – 11800. По кількості потерпілих від терористичних актів серед регіонів, перше місце займає Азія, друге – Африка і третє – Середній Схід. По числу терористичних інцидентів на першому місці знаходиться Латинська Америка, на другому – Азія і на третьому – Африка.

Для досягнення своєї мети терористи використовуються різні методи, але особливу небезпеку для людського суспільства являє собою загроза несподіваного використання зброї масового знищення – хімічного, бактеріологічного, радіологічного, ядерного. Біологічна зброя, з погляду фахівців, представляє найбільшу небезпеку серед зброї масового знищення, оскільки має найвищий, в порівнянні з іншими видами зброї, потенціал який уражує.



Біологічна зброя в руках терористів, крім прямих людських втрат, має ще одну вражаючу дію – здатність викликати масштабну паніку і цивільний хаос. Причому для досягнення цієї мети зовсім не потрібно влаштовувати широких епідемій. Необхідно просто показати всім наявність такої загрози і незахищеність від неї. Прикладом цього є події 2001 року, коли поштові конверти з спорами сибірської виразки посіяли паніку у всьому світі. Фахівці вже охрестили це явище – психотероризм.
Висока небезпека біологічного тероризму порівняно з іншими видами тероризму обумовлена такими причинами як:

  • біологічна зброя більш доступна, так як мікроорганізми, які можуть бути використані як агенти, існують в природі. За винятком вірусу натуральної віспи, який був елімінірований в результаті 30-річного проведення профілактичних щеплень, інші особливо небезпечні інфекції широко поширені. У природі існують і сибірська виразка і чума і геморагічні лихоманки;

  • на відміну від хімічної зброї, потенційні агенти якої добре вивчені і для більшості з них відпрацьовані методи виявлення, лікування потерпілих і дезинфекції, у разі біологічних агентів виникає якісно інша ситуація. У природі існує величезна різноманітність мікроорганізмів – вірусів, бактерій і грибів, що викликають захворювання людини, рослин і тварин. Значна кількість вірусів і мікроорганізмів ще не вивчені. Крім того, в природних умовах постійно виникають нові патогени – так звані «виникаючі інфекції». Тільки за останні 20 років зареєстровано більше 30 нових інфекційних агентів, таких як ВІЧ, віруси Марбург, Эбола, проти яких дотепер немає засобів лікування і профілактики;

  • біологічна зброя просто у виготовленні, у всіх країнах є лабораторії контролю за санітарно-епідеміологічною обстановкою з необхідним устаткуванням, будь-яке мікробіологічне виробництво, можна переобладнати для напрацювання великих кількостей мікроорганізмів-збудників. В світі існує понад 22 тис. лабораторій, здатних виробляти біологічну зброю;

  • біологічна зброя зручна для зберігання і транспортування;

  • небезпечні біологічні агенти, у порівнянні з хімічними і радіологічними, складно виявити;

  • на відміну від хімічної зброї, застосування якої вимагає створення порівняно великих запасів відповідних отруйних речовин, окремі види біологічних агентів є такими, що самовідтворюються. За наявності невеликого початкового запасу біоматеріалу за допомогою сучасних методів промислової мікробіології і біотехнології великомасштабне виробництво біологічної зброї може бути налагоджено протягом декількох тижнів;

  • на відміну від інших видів зброї масового ураження, швидкість розвитку захворювання після застосування біологічної зброї сповільнена, протягом декількох днів або тижнів, що пов'язано з інкубаційним періодом і сприяє неконтрольованому розповсюдженню інфекції;

  • в порівнянні з хімічною і ядерною зброєю, при використанні біологічної зброї має місце широке розповсюдження вражаючого агента, складність виявлення місця застосування зброї і інколи неможливість обмеження зони терористичного акту;

  • для надання допомого постраждалим потрібна одночасно велика кількість вакцин та/або антибіотиків;

  • застосування біологічної зброї пред'являє особливо високі вимоги до систем охорони здоров'я і медичного обслуговування держави.

Будь-який з тисячі біологічних агентів, який здатний викликати захворювання у людини може розглядатися як потенційна біологічна зброя. Проте насправді, застосування тільки небагатьох з них, може мати важкі наслідки і мати серйозне навантаження на систему охорони здоров'я. Щоб сконцентрувати зусилля по протидії загрозі застосування біологічних інфекцій, важливо щоб ці патогени були ідентифіковані і розставлені у порядку їх значущості. Виявлення цих найбільш небезпечних агентів полегшить координування зусиль державних органів, служб реагування в надзвичайних ситуаціях, органів охорони здоров'я і медичних працівників по плануванню сумісних заходів.



Існують різні списки агентів біологічної зброї або потенційно небезпечних біологічно агентів. В більшості випадків оцінка потенційної небезпеки патогенів для біологічної війни або тероризму історично ґрунтувалася на їх стратегічній значущості на полі битви і критеріях для захисту армії. Проте по ряду характеристик мирне населення відрізняється від військового складу. Це – ширший віковий діапазон, стан здоров'я і інші характеристики, які здатні значно підсилити наслідки біологічної атаки для мирного населення. Так мирне населення може бути набагато більш уразливо до харчового тероризму і тероризму поширюваному через воду. Тому списки біоагентів, що представляють військову загрозу, не можуть бути просто прийняті для мирного населення.
Для оцінки потенційної небезпеки біологічних агентів з погляду біотероризму важливі наступні критерії:

  • дія на систему охорони здоров'я, заснована на захворюванні і загибелі людей;

  • здібність до масової і ефективної поразки населення, заснованої на стабільності агента в навколишньому середовищі, здатності до масового виробництва і розповсюдження агента, можливості агента передаватися від людини до людини;

  • реакція суспільства, в основі якої лежить страх можливої дезорганізації суспільства;

  • необхідність спеціальної підготовленості системи охорони здоров'я, в основі якої – вимоги створення резервів, посилення нагляду або потреб діагностики і лікування.

На основі розглянутих списків і прийнятих критеріїв в список найбільш небезпечних для мирного населення біологічних агентів було відібрано близько 40 біологічних агентів (віруси або вірусні групи, бактерій, рикетсій, гриби і токсини). Були сформовані 3 категорії, включаючи агенти по ступеню загрози для мирного населення (Таблиця 1).
Таблиця 1.

Категорії небезпеки для мінного населення інфекційний агентів і

захворювання, що викликаються ними.

Інфекційний агент

Захворювання

Категория А

Variola major

Віспа натуральна

Bacillus anthracis

Сибірська виразка

Yersinia pestis

Чума

Філовіруси і Аренавіруси (наприклад віруси Эбола і Ласса)

Вірусні геморагічні лихоманки

Clostridium botulinum (ботулінічеськіє токсини)

Ботулізм

Francisella tularensis

Туляремія

Категория В

Coxiella burnetii

Лихоманка Ку

Brucella spp.

Бруцельоз

Burkholderia mallei

Сап

Burkholderia pseudomallei

Меліодоз

Alphaviruses

Енцефаліт

Rickettsia prowazekii

Висипний тиф

Токсини (наприклад, Рицина, Стафілококовий ентеротоксин B)

Токсичні синдроми

Chlamydia psittaci

Орнітози

Патогени погрожуючі харчовій безпеці (e.g., Salmonella spp., Escherichia coli O157:H7)




Патогени погрожуючі водній безпеці (e.g., Vibrio cholerae, Cryptosporidium parvum)




Категорія С

Виникаючі небезпечні агенти (наприклад Nipah вірус, хантавіруси)



Всі агенти категорії А, представляють найбільшу загрозу для системи охорони здоров'я, обумовлену масовими жертвами і вимагають широкого комплексу зусиль по підготовці структур, охорони здоров'я (поліпшення нагляду і лабораторної діагностики, створення запасу специфічних медикаментів). Здібність агентів цієї категорії до масштабного розповсюдження оцінюється від середньої до високої, разом з тим інформація про них розповсюджується швидко, що може викликати масову паніку і порушення громадського порядку.

Очолюють список агентів категорії А захворювання з давніх часів сумно відоме страшними епідеміями з великою кількістю жертв. Це віспа, чума та сибірська виразка.

Найбільші побоювання пов'язані із загрозою застосування терористами вірусу натуральної віспи. Віспа забрала найбільше життів в історії людства, убивши загалом біля пів мільярда чоловік, – більше, ніж всі війни і інші епідемії разом узяті. Як один з найдавніших прикладів використання вірусу віспи як знаряддя тероризму, можна привести випадок зараження корінних жителів Америки – індійців натуральною віспою, через інфіковані ковдри хворих людей, які були передані їм на знак дружби білими колоністами в 1763 році. Пізніше цей прийом неодноразово використовувався британськими солдатами для винищування корінного населення Америки. Тоді всього за декілька років населення континенту скоротилося з 75 мільйонів до 600 тисяч чоловік.

Вірус натуральної віспи вважається найнебезпечнішим агентом із-за клінічних і епідеміологічних властивостей. Для віспи характерний високий відсоток заражень при контакті з хворим і тривалий інкубаційний період, що утрудняє діагностику. Цей вірус може вироблятися у великих кількостях, зберігатися протягом тривалого часу, розповсюджуватися в аерозольному вигляді.

Можливість попадання такого агента в руки терористів існує. Офіційно в світі цей вірус знаходиться тільки в двох місцях: у науковому центрі Атланти, США і в російському Державному науковому центрі вірусології і біотехнології "Вектор", розташованому в селищі Кольцово, проте не можна гарантувати, що окрім цих двох офіційних колекцій штамів віспи, контрольованих ВООЗ, немає в світі інших – підпільних. Доступність офіційних колекцій для потенційних терористів також не виключається. Крім того, зараз висувають цілком обґрунтовані гіпотези зародження в природі близьких людській віспі і таких же небезпечних інфекцій з вірусів віспи мавп, буйволів, верблюдів або корів. Так в період з 1996 по 1998 рік в Заїрі було відмічене значне зростання захворюваності серед людей віспою мавп.

Наслідки попадання вірусу віспи в руки терористів і застосування його як біологічної зброї можуть бути катастрофічними не тільки для країни, але і для всієї світової спільноти. Прикладом розвитку подій в окремо взятій країні при появі тільки однієї інфікованої людини є спалах віспи в Югославії в 1972 році. До моменту встановлення правильного діагнозу у першого хворого через чотири тижні після початку захворювання, було вже інфіковано 150 чоловік. Інфекція розповсюдилася по країні, почалося зараження наступних людей. Заходи, прийняті урядом і системою охорони здоров'я полягали в проведенні масовій вакцинації і карантинних заходах. Було вакциновано 20 мільйонів чоловік. 10000 чоловік тих, що мали контакти з інфікованими були ізольовані протягом 2 і більше тижнів, були закриті межі з сусідніми країнами. Спалах вдалося ліквідовувати через 9 тижнів після першого випадку захворювання. Результатом її стало 175 хворих чоловік, 35 смертельних випадків і паніка, що виникла у країні. Слід зазначити, що спалах відбувався в державі, де проводилася масова вакцинація населення проти віспи. На сьогоднішній момент за оцінками фахівців не більше 10-15% населення має імунітет до віспи. На цьому фоні проведення терористичного акту з використанням вірусу віспи викличе драматичні наслідки.

На другому місці в списку небезпечних агентів стоїть Bacillus anthracis, що викликає сибірську виразку. Впродовж сторіч сибірська виразка викликала епідемії серед тварин і людей по всьому світу. В даний час захворюваність носить спорадичний характер з окремими груповими спалахами. Сибірська виразка зустрічається серед людей і тварин в більшості країн Африки і Азії, в деяких країнах південної Європи, в Америці і окремих областях Австралії.

Дослідження сибірської виразки як можливого біологічного агенту почалося близько 80 років тому. Військових біологів завжди привертали такі якості сибірської виразки, як здібність до спороутворення (можна легко зберігати і створювати області довготривалого стійкого зараження), а також те, що уражена людина фактично є кінцевою крапкою в дорозі інфекції (відсутня небезпека широкої епідемії серед власних солдатів). Важливим чинником є також легкість розведення цієї бактерії в культурі

Смертність від легеневої форми сибірської виразки досягає 100%. Проте, оскільки ця хвороба піддається лікуванню, то ефект від застосування такої зброї поступається ефекту від застосування інших видів зброї масового ураження – атомного або хімічного. В той же час використання Bacillus anthracis терористами може, не викликаючи великої кількості жертв, посіяти страх і паніку серед населення і дестабілізувати суспільне життя.

Наступним в списку небезпечних біологічних агентів категорії А стоїть збудник чуми Yersinia pestis. Протягом двох останніх тисячоліть чума забрала величезну кількість життів під час декількох пандемій, торкнувшись безлічі країн більшості континентів. В даний час щорічно в деяких країнах Азії, Африки і Америки виникають спалахи і спорадичні випадки чуми. У країнах колишнього СРСР і в СНД з 1959 по 1994 рік виявлено 99 випадків захворювань чумою. За останні десять років одиничні випадки чуми реєстрували серед людей в природних вогнищах, розташованих на різних адміністративних територіях Казахстану і Узбекистану.

І хоча наявність ефективних засобів лікування і профілактики чуми знижує небезпеку цієї інфекції для людини, захворюваність на це захворювання в світі залишається на достатньо високому рівні і спалахи, що виникають можуть створити паніку серед населення. Прикладом є спалах 1994 роки в Індії, коли сотні і тисячі людей намагалися покинути місто Сурат, різні країни припинили приймати і відправляти літаки до Індії, був заборонений імпорт індійських товарів. Останній спалах найважчою легеневою формою чуми був зареєстрований в Індії 4 лютого 2002 року, на сході штату Химачал-Прадеш. До 19 лютого повідомлялося про 16 випадків захворювання і 4 смертні випадки.

Одним з перших документально зафіксованих епізодів біотероризму з використанням чуми можна вважати облогу генуезької фортеці Каффу (нині Феодосія) в Криму. Нападаючі закидаючи у фортецю щурів і залишки трупів людей, померлих від чуми. У результаті Каффа здалася, але звідси чума розповсюдилася по всій Європі разом із втікачами з великого торгового міста, викликавши страшну епідемію. Загальні втрати оцінюються в 25 млн. чоловік, або близько 10% населення миру.

Є даних про те, що окремі групи або особи намагаються розробляти чуму як біологічну зброю. У 1995 році повідомлялося про випадок в Огайо (США), де за підозрою був арештований мікробіолог що купив обманним шляхом у фірмі через електронну пошту збудник чуми.

Замикають список агентів категорії Агеморагічні лихоманки, що викликаються арена– і філовірусамі. Найбільшу увагу привертають виниклі нові інфекції, лихоманки Марбург і Эбола. Вірус Марбурга був вперше виділений в лабораторії з матеріалів від мавпи. Вірус Эбола був ідентифікований у західній провінції Судану і в прилеглому районі Заїру (зараз Демократична республіка Конго) під час крупних епідемій з летальністю до 90%. Після спалахів було досліджено тисячі проб від місцевих тварин. Проте, спроби знайти природний резервуар вірусу і пояснити природу його виникнення, дотепер залишаються безуспішними. З моменту ідентифікації вірусу було відмічено близько 1500 випадків захворювання лихоманкою Эбола і близько 1000 смертей (не рахуючи самої останнього спалаху). Останній спалах лихоманки Эбола відбувся в грудні 2001 року в районі Мекамбо (Mekambo) на півночі Габона. Перша людина захворіла всього в декількох кілометрах від межі з Республікою Конго. На березень 2002 було підтверджено 60 випадків захворювання, з них 49 померло.

Привабливість збудників гемморрагичеськіх лихоманок як біологічної зброї обумовлена їх високою летальністю, ефективністю при аерозольному способі зараження і здатністю розмножуватися в клітинній культурі.

Біологічні агенти що відносяться до інших груп, і навіть такі захворювання як грип хоча представляють меншу небезпеку для життя людини, але у разі раптового використання терористами можуть створити достатні проблеми, надовго вивівши з ладу велику частину населення країни. Люди не загинуть, але економіка держави постраждає.

У зв'язку загрозою біотероризму, що постійно збільшується, однією з головних умов безпеки населення стає здатність держави вжити заходи для протидії і ліквідації терористичних інцидентів.

Це вимагає розробки стратегічного плану дій по протидії біотерористичній загрозі з чітким визначенням функціональної ролі державних структур і відомств в здійсненні цього плану. В даний час найбільший досвід і найбільш підготовленими з погляду розробки стратегічної концепції по боротьбі з біотероризмом є США.

З 2001 року в США діє національний стратегічний план по готовності до дій у випадках біологічного і хімічного тероризму, що передбачає скоординовану участь у виявленні і ліквідації інцидентів більше 10 різних агентств і державних служб. План конкретизує дії по забезпеченню готовності країни до біологічних і хімічних терактів і по своїй структурі складається з 5 розділів:


Готовність і профілактика

  • Підготовка узгоджених планів і протоколів по біотероризму, що забезпечує координацію дій органів, охорони здоров'я, на всіх рівнях – федеральному, штатному і місцевому.

  • Створення системи заочного навчання при міністерстві охорони здоров'я, що забезпечує підготовку на випадок біологічного і хімічного тероризму для працівників місцевих служб охорони здоров'я і служб охорони здоров'я штатів.

  • Розповсюдження рекомендацій для охорони здоров'я і вимог до розробки планів підготовки на випадок біологічного і хімічного тероризму для використання органами охорони здоров'я штатів і місцевими органами охорони здоров'я.


Виявлення і контроль

  • Посилення системи контролю за випадками захворювань і ушкоджень в результаті дії патогенів і хімічних речовин, включених в список небезпечних агентів.

  • Розробка нових алгоритмів і методів для пошуку підозрілих випадків в медичних базах даних.

  • Вибір критеріїв для дослідження і оцінки підозрілих груп захворювань людини і тварин або ушкоджень і сигналів для повідомлення виконавчої влади про можливий акт біологічного або хімічного тероризму.


Діагноз і характеристика біологічних і хімічних агентів

  • Створення багаторівневої мережі реагування лабораторій на акти біотероризму, яка пов'язувала б органи, охорони здоров'я, з лабораторіями, що володіють найбільш сучасними засобами для ідентифікації особливонебезпечних біологічних агентів і повідомлення про них.

  • Створення лабораторій швидкого реагування на основі найсучасніших технологій, щоб забезпечити можливість цілодобової діагностики і молекулярно-біологічної оцінки особливонебезпечних біологічних агентів.


Вживання заходів по ліквідації інциденту

  • Допомога органам охороні здоров'я штатів і місцевим державним органам влади в організації розгортання швидких дій у разі прихованої атаки або підозри на спалах захворювання, який міг би бути результатом прихованої атаки.

  • Забезпечення виконання дій по швидкій мобілізації команд реагування на випадки тероризму, які надаватимуть допомогу працівникам охорони здоров'я на місцях, агентам охоронних служб і представникам виконавчої влади.

  • Створити державні запаси фармацевтичних засобів на випадок тероризму з використанням біологічних або хімічних агентів.


Системи зв'язку

  • Створення державної електронної інфраструктури для поліпшення обміну важливою інформацією між місцевими, федеральними органами охорони здоров'я і органами охорони здоров'я штатів.

  • Застосування плану екстреного зв'язку, що забезпечує швидке розповсюдження інформації серед громадськості під час терористичних актів, при їх загрозі або підозрі.

  • Створення сайту для популяризації інформації про підготовку і навчання на випадок біотероризму, а також іншої важливої інформації, пов'язаної з біотероризмом

Всесвітня Організація Охорони здоров'я розробила і опублікувала в 2001 році другу редакцію рекомендацій по забезпеченню готовності охорони здоров'я до ліквідації наслідків застосування біологічних і хімічних агентів

У цьому документі, ключова роль відводиться розробці національних планів протидії тероризму, один з яких приведений вище. Підкреслюється, що вони повинні бути інтегральною частиною планів по боротьбі із спалахами інфекційних захворювань і іншими інцидентами і готується органами охорони здоров'я за участю інших відомств. Саме стан охорони здоров'я і ветеринарії за оцінкою ВООЗ визначатимуть готовність та стійкість країн до подібних інцидентів.

В даний час частина з рекомендацій і пропозицій починає втілюватися в життя.



Повідомляється, що найближчим часом автоматизована система раннього попередження зможе зайнятися моніторингом лікарень США, готова у будь-який момент подати сигнал про біологічну атаку. Так звана Система вдосконаленого епідеміологічного виявлення і екстреного реагування (LEADERS) повинна буде показувати на можливі джерела інфекційних захворювань, перш ніж в справу вступить сам лікар. LEADERS зможе одержувати інформацію про симптоми пацієнта і лабораторні результати з бази даних лікарні. І якщо, лікар, що оглядає хворого з ознаками лихоманки і висипу, може і не взяти до уваги можливість присутності в даному випадку чорної віспи, комп'ютер же одержить з сусідніх лікарень дані про людей з схожими симптомами і попередить доктора і місцевих лікарів, якщо виникне необхідність. Спочатку розробка системи велася в рамках Агентства Оборонних Досліджень і вже зараз працює в 79 військових госпіталях. Проте лише декілька десятків цивільних лікарень використовують її. Фахівці стверджують, що за 60 днів вони здатні підключити до LEADERS 6000 лікувальних закладів США.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал