Методичні рекомендації з вивчення, узагальнення, поширення Читайте у статті



Сторінка1/4
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.69 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4

Методист - Best

За матеріалами статті журналу «Управління освітою» №1 (66) , січень2012

УСЕ ПРО ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД

Методичні рекомендації

з вивчення, узагальнення, поширення

Читайте у статті:

  • Хто краще за директора, заступника має знати про результативність роботи вчителя, його готовність до пошуку, творчості?

  • Що потрібно для цього? По-перше, треба створити в педагогічному колективі творчий настрій, здоровий морально-психологічний клімат, сприятливі умови праці. По-друге, для організації творчої діяльності необхідна відповідна теоретична й практична підготовка вчителів. По-третє, важливо вибрати суспільно значиму для школи й посильну для педагогічного колективу тему та здійснити раціональний розподіл і кооперацію праці. По-четверте, слід забезпечити педагогам вільний час шляхом раціональної організації їхньої праці та звільнення від невластивих їм функцій. По-п'яте, має існувати система стимулювання педагогічної творчості кожного вчителя й педагогічного колективу загалом.

  • Досвід конкретного вчителя як педагогічна модель заслуговує на пильну увагу з боку керівників шкіл і дошкільних закладів, організаторів методичної роботи.

  • Тому виявлення, вивчення, узагальнення, схвалення, поширення передового педагогічного досвіду має бути систематичним, послідовним і цілісним.

  • Методичні рекомендації щодо того, як це зробити найкращим чином, ви знайдете тут, у цій статті.

Один із пріоритетів змісту методичної роботи

На сучасному етапі розвитку освіти першочергового значення набуває проблема розвитку творчого потенціалу педагогів; запровадження інноваційних технологій навчання та виховання; удосконалення змісту загальної освіти; виявлення, вивчення, узагальнення, схвалення й поширення передового педагогічного досвіду; створення у педагогічних колективах сприятливого соціально-психологічного мікроклімату, атмосфери творчості й відповідальності.

На досягненнях психолого-педагогічної науки й передовому педагогічному досвіді базується науково-методична робота (цілісна система діяльності педагогів), що забезпечує зростання рівня кваліфікації, майстерності учителя, розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу навчального закладу, поліпшення якості освіти.

Створення чіткої, керованої, гнучкої системи виявлення, узагальнення, схвалення, поширення передового педагогічного досвіду є одним із пріоритетів змісту методичної роботи.

Практика показала засилля у школах формального, стихійного й безсистемного підходу до вивчення педагогічного досвіду, розгляд його як чогось абстрактного, суто філософського. Проте саме школа є першою сходинкою, яка повинна стимулювати вчителів до творчого пошуку.

Хто краще за директора, заступника має знати про результативність роботи вчителя, його готовність до пошуку, творчості?

Що потрібно для цього? По-перше, створити в педагогічному колективі творчий настрій, здоровий морально-психологічний клімат, сприятливі умови праці. По-друге, для організації творчої діяльності необхідна відповідна теоретична й практична підготовка вчителів, озброєння їх методикою творчих пошуків. По-третє, важливо вибрати суспільно значиму для школи й посильну для педагогічного колективу тему та здійснити раціональний розподіл і кооперацію праці. По-четверте, слід забезпечити педагогам вільний час шляхом раціональної організації їхньої праці та звільнення від невластивих їм функцій. По-п'яте, має існувати система стимулювання педагогічної творчості кожного вчителя й педагогічного колективу загалом.

Досвід конкретного вчителя як педагогічна модель заслуговує на пильну увагу з боку керівників шкіл і дошкільних закладів, організаторів методичної роботи. Тому виявлення, вивчення, узагальнення, схвалення, поширення передового педагогічного досвіду має бути систематичним, послідовним і цілісним.

Саме цим пояснюється актуальність методичних рекомендацій, де враховані надбання методики, практики, досягнення вітчизняних науковців останніх років у відповідному напрямі роботи.

Передовий педагогічний досвід: поняття, категорії

Який же досвід слід вважати передовим? Аналізу поняття «передовий педагогічний досвід»

(ППД) присвячено чимало досліджень. У кожному визначенні передового педагогічного досвіду увага акцентується на певних його аспектах, тому вони доповнюють одне одного.

Так, передовий педагогічний досвід за І. Жерносеком — це така навчально-виховна чи організаційно-педагогічна діяльність, у процесі якої стабільні позитивні результати в розв'язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання або інтеграцією вже відомих форм, методів, прийомів, засобів.



Е. Моносзон визначає педагогічний досвід як практичну діяльність з виховання, освіти та навчання людини і як результат цієї діяльності, який знаходить своє відображення в якостях особистості вихованця (його загальноосвітній, трудовій підготовці, сформованості світогляду, морального обличчя, естетичному й фізичному розвитку, емоційно-вольовій сфері, рисах характеру та ін.).

У свою чергу, К. Скаткін тлумачить ППД як організований цілеспрямований педагогічний процес та його результат, який відображається в якостях особистості школяра.



За М. Поташником, передовий педагогічний досвід характеризується високою результативністю, творчою новизною, тривалістю функціонування, актуальністю, перспективністю, науковою обґрунтованістю, раціональними витратами часу на досягнення високих результатів.

Л. Момот наголошує, що передовий досвід — це результат творчої праці вчителя (групи працівників освіти), що характеризується новизною.

За визначенням І. Підласого, «передовий педагогічний досвід — це такий засіб цілеспрямованого підвищення ефективності та вдосконалення навчально-виховного процесу, який здатен у сучасних умовах задовольнити актуальні потреби практики навчання й виховання».

На думку Л. Набоки, передовий педагогічний досвід — система творчої, оптимальної, повторюваної професійної діяльності педагога з елементами новизни, яка дає стабільні позитивні результати в удосконаленні навчально-виховного процесу.

Слід зауважити, що поняття «передовий педагогічний досвід» входить до складу більш широкого поняття — «педагогічний досвід» — як його різновид. Обидва є засобами пізнання педагогічних явищ (гносеологічна функція), фіксації, збереження, передачі інформації про результати практичної педагогічної діяльності (інформаційно-комунікаційна функція).

Передовий педагогічний досвід формується на основі педагогічного досвіду загалом як самостійна функціональна підсистема зі своїм набором ефективних прийомів та методів навчання й виховання, правилами їх застосування і оцінювання. Серед типових рис, які характеризують цю підсистему в комплексі, можна назвати такі:

а) передовий досвід передбачає осмислення великої кількості педагогічних фактів (явищ);

б) його становлення — процес свідомий, а не стихійний;

в) передовий досвід сприяє розвитку педагогічної теорії та практики.



Ю. Чабанський вважає, що передовий педагогічний досвід «у певному розумінні є синонімом оптимально організованої діяльності, що дає максимально можливі навчально-виховні результати за раціональної витрати часу й зусиль педагогів та учнів».

Характерною рисою передового досвіду, як зазначено у визначеннях цього поняття, є те, що він забезпечує позитивний результат за менших, ніж зазвичай, затратах часу і зусиль.



Нормативно-правова база

Одним з основних завдань, визначених у законах України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», є істотне поліпшення методичної роботи керівників навчальних закладів, методичних служб щодо організації та спрямування роботи педагогів на інтенсивне впровадження в практику нових прогресивних педагогічних ідей, технологій навчання й виховання, досягнень сучасної педагогічної науки та практики.

Рішенням колегії Міністерства освіти України від 23.11.87 № 9/108 «Про вдосконалення системи вивчення й поширення передового досвіду» визначено чіткі рекомендації щодо порядку вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду на всіх рівнях: заклади освіти — міські (районні) відділи освіти, їх методичні кабінети — обласні управління освіти, їх методичні служби — педагогічні вищі навчальні заклади, методичні установи Міністерства освіти України, науково-дослідницькі інститути.

Згідно із цим нормативним документом, роботу з вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду в школі очолює директор та його заступник з навчально-виховної роботи, в дошкільних і позашкільних установах — керівник, у межах району (міста) — районні (міські) управління (відділи) освіти, в області — обласне управління освіти і науки, на всеукраїнському рівні — Міністерство освіти і науки України.



Безпосередньо організовують і здійснюють цю роботу:

  • у школі—директори та їхні заступники із залученням учителів і вихователів;

  • у районах (містах) — методичні кабінети (інформаційно-методичні центри) районних (міських) управлінь (відділів) освіти;

  • в області — обласний інститут післядипломної педагогічної освіти;

  • на всеукраїнському рівні — Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства науки і освіти України.

Робота з ППД проводиться згідно з планом роботи на кожному його етапі.

Відповідно до названого вище документа керівники та методичні активи шкіл, ліцеїв, гімназій, дошкільних і позашкільних установ освіти виявляють нове, раціональне в досвіді окремих учителів, вихователів, керівників гуртків, інформують про нього членів педагогічною колективу; роз'ясняють переваги у виявленому досвіді роботи педагогів, використанні певних методів і прийомів, презентують їх у дії; навчають учителів, вихователів, керівників гуртків використовувати запропоновані методи і прийоми; здійснюють аналіз результатів поширення досвіду.

У тих випадках, коли виявлений, вивчений, узагальнений, схвалений, поширений досвід учителя, вихователя, керівника гуртка за своїм значенням являє цінність і за межами навчального закладу, адміністрація повідомляє про нього методичний кабінет районного (міського) управління (відділу) освіти.

Методичні районні (міські) управління (відділи) освіти за допомогою керівників шкіл, дошкільних і позашкільних установ ґрунтовно вивчають передовий педагогічний досвід, виявляють стійкість його результатів, оцінюють значення досвіду, визначають рівень, на якому він може бути використаний. Якщо досвід учителя, вихователя, керівника гуртка допомагає розв'язувати актуальні завдання шкіл, дошкільних і позашкільних установ району, міста та достатньо ефективно впливає на діяльність багатьох педагогів, то проводять роботу з узагальнення, схвалення, поширення та пропагування його через методичні наради, конференції, лекції, предметні семінари, практикуми, взаємовідвідування уроків тощо.

У випадках, коли досвід вносить новизну в теорію та практику, збагачує засоби і методи навчально-виховної діяльності, його не лише використовують у конкретних школах, а рекомендують для вивчення та узагальнення на обласному рівні, про що повідомляють обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. А також забезпечують поширення та використання передового педагогічного досвіду окремих учителів, вихователів, керівників гуртків, педагогічних колективів, працівників освіти, методичних кабінетів, рекомендованого обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти та Міністерством освіти і науки України.

Обласне управління освіти і науки, інститут післядипломної педагогічної освіти:


  • виявляють, вивчають, узагальнюють і схвалюють педагогічний досвід;

  • організовують роботу з поширення схваленого та рекомендованого Міністерством освіти і науки України педагогічного досвіду;

  • забезпечують ознайомлення з передовим педагогічним досвідом під час гурткової та інших форм підвищення кваліфікації: надсилають районним (міським) управлінням (відділам) освіти, методичним кабінетам, школам, дошкільним і позашкільним установам інформаційні матеріали, що розкривають зміст, педагогічну й соціальну суть досвіду, його ефективність;

  • відряджають працівників до інших областей України і країн з метою ознайомлення із ППД;

  • направляють до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України (у вигляді аргументованої змістовної інформації) подання про досвід, який пройшов апробацію в масовій практиці і має істотний вилив на підвищення ефективності навчально-виховного процесу, з метою його подальшого вивчення.

Вивчати досягнення кращих майстрів-новаторів, запроваджувати їх у практику — одне з головних завдань методичних служб усіх ланок освіти.



У Положенні про районний (міський) методичний кабінет (центр) (наказ Міністерства освіти і науки України від 08.08.08 № 1119) визначені завдання методичного кабінету (центру). Серед них:

  • вивчення, узагальнення та впровадження в педагогічну практику досвіду використання інноваційних технологій і сучасних форм організації навчально-виховного процесу;

  • формування електронної бази даних щодо перспективного педагогічного досвіду та інноваційної діяльності педагогічних колективів і окремих працівників; створення сучасних науково-методичних матеріалів, фондів навчальної, довідкової, методичної, психолого-педагогічної, наукової, науково-популярної, художньої та іншої літератури і періодичних педагогічних видань.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 20.10.97 № 385 «Про Положення про методичний кабінет середнього закладу освіти» методичний кабінет середнього закладу освіти сприяє впровадженню в практику роботи вчителів перспективного педагогічного досвіду, досягнень сучасної науки та освітніх технологій.

У методичному кабінеті закладу зосереджуються такі матеріали:

  • банк даних (картотека) педагогічних знахідок, досвіду, освітніх технологій;

  • аудіо-, відеотека кращих освітніх доробок школи, району (міста), області.


Класифікація передового педагогічного досвіду
1. Залежно від теми та змісту передовий педагогічний досвід може бути:

  • комплексним;

  • локальним.

Комплексний ППД висвітлює певну педагогічну технологію побудови навчально-виховного процесу, її змістову (зміст навчання) та процесуальну (методи, прийоми, форми навчання) основи.

Локальний представляє певний доробок учителя чи педагогічного колективу, особливості певних компонентів навчально-виховного процесу: цільового, стимулюючо-мотиваційного, змістового, операційно - діяльнісного, контрольно-регулюючого, оцінно-результативного.

2. За кількістю авторів чи носіїв досвіду (окремий педагог, група педагогів, методичне об'єднання працівників закладів освіти) передовий педагогічний досвід може бути:



  • колективним;

  • груповим;

  • індивідуальним.

3. За рівнем творчості та ступенем можливого впливу на педагогічний процес ППД може бути:

  • новаторським: передбачає визначення нових шляхів у розв'язанні окремих і загальних педагогічних завдань, застосування принципово нових форм, методів, прийомів, систем діяльності, раніше не відомих педагогічній науці та практиці;

  • дослідницьким: характеризується експериментальними пошуками, які відрізняються від досягнутого в науці та практиці, суперечать традиційному підходу;

  • раціоналізаторським: створюється на основі суттєвої модернізації відомих форм, методів, прийомів педагогічної діяльності, що забезпечує підвищення якості навчання;

  • репродуктивним (зразковим): не відзначається новизною, але спрямований на сумлінне виконання вчителем своїх професійних обов'язків, є взірцем для тих педагогів, які ще не володіють педагогічною майстерністю.

Наведені критерії та класифікація передового педагогічного досвіду можуть бути використані тими, хто вивчає передовий досвід, на стадії попереднього ознайомлення з об'єктом, а також у процесі його аналізу й узагальнення.
Принципи та правила виявлення,вивчення, узагальнення, поширення передового педагогічного досвіду

Для успішного вивчення та використання передового педагогічного досвіду мають значення основні принципі його вивчення, узагальнення та поширення. Розглянемо їх.



Принцип цілеспрямованості, що передбачає чітку постановку мети дослідження.

Принцип планування, що є організуючою основою всієї роботи з вивчення, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду як окремих учителів, так і педагогічних колективів навчальних закладів.

Планом вивчення передового педагогічного досвіду має передбачатися розподіл функцій та завдань між працівниками, які досліджують і узагальнюють передовий досвід.



Планування роботи з вивчення передового досвіду буває трьох видів:

  • оперативне планування на півріччя;

  • поточне планування на навчальний рік;

  • перспективне планування на кілька років (1—2).

Принцип організованості передбачає роз'яснення мети й завдань з вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду; надання учителю допомоги в освоєнні досвіду; створення відповідних умов для вивчення та узагальнення педагогічного досвіду.

Принцип поглибленості аналізу дає змогу виявити протиріччя, які виникають у ході навчально-виховного процесу; показує, як учитель знаходить шляхи і способи їх усунення.

Правила дослідження передового педагогічного досвіду, із урахуванням принципу поглибленості аналізу:

  1. Врахування не лише зовнішніх, а й внутрішніх ознак, які характеризують мотиваційну сферу.

  1. Вивчення досвіду триває не одну мить.

  1. Педагогічний досвід у процесі його використання несе «відбиток» особистості самого вчителя, його ерудицію, переконаність, міміку й мовлення, його індивідуально-психологічні особливості, що певною мірою обумовлює різну ефективність застосування досвіду різними педагогами.

  2. Діалектичне, а не механічне поєднання форм, методів, їх структурних елементів, зв'язків між ними, що дає можливість зрозуміти, вивчити, узагальнити досвід.


Критерії оцінювання передового педагогічного досвіду

Педагогічний досвід як передовий має відповідати певним критеріям.



Актуальність педагогічного досвіду означає, що він сприяє розв'язанню завдань, поставлених суспільством перед освітою.

Оригінальність, новизна означає, що в практиці роботи даного педагога, керівника школи, педагогічного колективу використовуються форми, методи, прийоми або система засобів, які ще не застосовувались у педагогічній практиці. II Ефективність, результативність: досвід може бути визнаний передовим лише тоді, коли педагогом досягнуті вищі, ніж типові, тобто характерні для масової практики, результати навчання, виховання та розвитку.

Стабільність високих результатів: виявлений позитивний передовий педагогічний досвід характеризується стабільністю високоефективних результатів навчально-виховної роботи протягом тривалого часу (не менше 3—4 років).

Перспективність означає наслідування даного досвіду іншими вчителями, запозичення його зацікавленими педагогами і педагогічними колективами.

Перелічені критерії мають застосуватись дише сукупно, а не вибірково.

Недооцінювання критеріїв передового досвіду може призвести до суб'єктивізму, помилкових оцінок, а перебільшення ролі ознак — до формалізму.
Методи вивчення передового педагогічного досвіду

Педагогічний досвід доцільно вивчати в динаміці його розвитку, використовуючи із цією метою різні методи. Розглянемо їх детально.

1. Спостереження

Основними вимогами до спостереження у процесі вивчення досвіду є:


  • зосередження уваги на тому аспекті діяльності вчителя, в якому найбільш повною мірою прослідковується досвід його роботи;

  • виявлення ефективних методів і форм навчання, які застосовує вчитель для досягнення високої результативності праці;

  • відвідування уроків, на яких вивчається система досвіду вчителя, що відповідає його меті та завданням.

До спостереження за уроком відноситься, перш за все, розроблення способів фіксації педагогічних фактів і явищ. Це можуть бути: спеціально розроблені карти, таблиці, хронокарти, технічно-електронні засоби та ін.

Метод спостереження забезпечує об'єктивність та оптимальність одержаної інформації в тому випадку, коли він має систематичний характер.



2. Педагогічний аналіз

Педагогічний аналіз передбачає виявлення та дослідження ефективних прийомів, методів і форм роботи вчителя. Педагогічний аналіз передбачає використання таких принципів:



  • масовості — залучення великої кількості фактів і явищ про об'єкт, який вивчається;

  • однорідності, що передбачає однотипність об'єкта, що вивчається;

  • визначеності — аналізу найбільш суттєвого, головного, вирішального;

  • вимірюваності — максимального використання можливих кількісних вимірів результатів навчально-виховної роботи;

  • єдності—аналізу педагогічних явищ з урахуванням усіх компонентів, які на них впливають, у їх нерозривній єдності;

  • безперервності — обліку стану явищ, що вивчаються, у минулому, теперішньому й майбутньому часі, тобто дотримання принципів послідовності та перспективності.

У педагогічному аналізі важливе значення має кількість і якість одержаної інформації. З огляду на це інформація повинна відповідати вимогам:

  • своєчасності;

  • лаконічності;

  • об'єктивності;

  • вичерпності;

  • конкретності.

За допомогою методу аналізу здійснюється:

відбір фактів (як початок аналізу); іі систематизація фактів і явищ;



  • класифікація методів, форм і прийомів навчання та виховання, які застосовує вчитель для досягнення високих результатів;

  • виявлення тенденції й закономірностей досвіду.

3. Педагогічний експеримент
Педагогічному експерименту властиві такі ознаки:

  • продумане внесення у явища, які вивчаються, принципово нового відповідно до мети і завдань вивчення;

  • організація навчально-виховного процесу, який допоможе побачити зв'язки і взаємні вимоги;

  • перевірка, контроль, порівняння з даними вчителів, які розв'язують ті самі завдання, традиційно працюючи, тобто без внесення елементів нового;

  • систематична перевірка кількісних і якісних змін;

  • аналіз отриманих результатів, узагальнення, висновки, рекомендації.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал