Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи



Скачати 439.22 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації23.12.2016
Розмір439.22 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3
Методичні рекомендації

з питань організації

виховної роботи

у навчальних закладах

у 2016/2017 навчальному році

Зміст


ВСТУП


Виховання, як важливе явище суспільного життя, здавна стало провідною функцією суспільства. Система виховання постійно відтворює і поглиблює емоційно-естетичний, художньо-творчий, моральний та інтелектуальний компоненти свідомості народу, створює умови для розвитку й розквіту природних задатків і талантів кожного громадянина, формування духовного потенціалу – найвищої цінності нації та держави.

Кожен народ має власну систему виховання, що історично сформувалась, яка дає можливість молодому поколінню духовно наслідувати національні традиції.

Ураховуючи актуальність проблеми, надаємо методичні рекомендації «Національно патріотичне виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів в умовах модернізації суспільних змін».

Основні завдання виховної діяльності сучасних закладів освіти визначені Законами України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років»; указами Президента України від 12.01.2015 № 5/2015 «Про Стратегію сталого розвитку «Україна-2020», від 24.03.2015 № 169/2015 «Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни», від 12.06.2015 № 334/2015 «Про заходи щодо поліпшення національно- патріотичного виховання дітей та молоді», від 12.08.2015 № 471/2015 «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру», від 13.10.2015 № 580/2015 «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки», від 09.11.2015 № 633/2015 «Про відзначення у 2015 році Дня Гідності та Свободи», від 03.12.2015 № 675/2015 «Про відзначення 25-ї річниці незалежності України», від 30.12.2015 № 731/2015 «Про відзначення у 2016 році Дня Соборності України», від 22.01.2016 № 17/2016 «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років», від 15.03.2016 № 94/2016 «Про відзначення 20-ї річниці Конституції України», від 08.04.2016 № 130/2016 «Про відзначення у 2016 році Дня пам’яті та примирення і 71-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні»; постановами Верховної Ради України від 12.05.2015 № 373-VIII «Про вшанування героїв АТО та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей та молоді», від 22.07.2015 № 524 «Про утворення Міжвідомчої комісії з питань національно-патріотичного виховання»; розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 998-р «Про заходи з увічнення пам’яті захисників України на період до 2020 року», від 25.12.2015 № 1400-р «Про затвердження плану заходів щодо національно-патріотичного виховання молоді на 2016 рік», від 13.01.2016 № 3-р «Про затвердження плану заходів із відзначення у 2016 році Дня Соборності України», від 05.05.2016 № 348-р «Про затвердження плану заходів щодо вшанування Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу», від 11.05.2016 № 372-р «Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення 20-ї річниці Конституції України», від 27.05.2016 № 418-р «Про затвердження плану пріоритетних дій Уряду на 2016 рік», наказах Міністерства освіти і науки України від 28.05.2015 № 582 «Про схвалення Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді», від 16.06.2015 № 641 «Про затвердження Концепції національно- патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах», від 16.07.2015 № 768 «Про національно-патріотичне виховання в системі освіти».

Завдання сучасної системи виховання, які випливають із суспільних потреб сьогодення, полягають у реальному переході до педагогічної творчості та індивідуального впливу, у переорієнтації учнівських і педагогічних колективів на гуманізацію виховання, створення умов для цілеспрямованого систематичного розвитку людини як суб'єкта діяльності, особистості, індивідуальності.

ГЛОСАРІЙ


Національно-патріотичне виховання дітей та молоді - це комплексна, системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої національно-патріотичної самосвідомості, почуття вірності, любові до України, турботи про благо своєї нації.

Патріотизм - це особливе, тобто безумовне і високосмислове почуття -цінність, яке характеризує ставлення особистості до народу, Вітчизни, держави та до самої себе. Базовими складниками почуття патріотизму є: любов до України, що насамперед виявляється в історичній пам'яті; діяльнісна відданість Батьківщині; суспільно значуща цілеспрямованість; гуманістична моральність; готовність до самопожертви; почуття власної гідності.

Військово-патріотичне виховання - складник патріотичного виховання, який має за мету забезпечити активну участь громадян у збереженні безпеки України від зовнішньої загрози й зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України.

Виховання - цілеспрямований процес створення соціальних умов (матеріальних, духовних, організаційних) для гармонійного розвитку особистості як суб'єкта, що володіє сучасною культурою.

Виховна взаємодія - процес спрямованого впливу суб'єктів виховання один на одного, їхній взаємозв'язок, взаємозумовленість, взаємообмін.

Гідність - оцінювання особистістю самої себе як результат самоповаги за набуті духовно-моральні якості, що викликають повагу інших і визнання яких особистість за необхідності відстоює у процесі власної життєдіяльності.

Громадянськість - це ціннісне ставлення до держави, що виявляється у дотриманні законів та обов'язків громадянина, повазі й дотриманні прав людини, переконаності у необхідності демократії, впевненості у своїй спроможності впливати на життя суспільства, вмінні співпрацювати з владою, впливати на неї та контролювати її, громадянській активності, мужності, гідності.

Національний ідеал- ідеальний образ українця з певним суспільно значущим способом мислення та відповідними якостями, який спроможний використати їх як засіб для поліпшення свого життя і життя інших.

Національна самобутність - національна неповторність, оригінальність, яка проявляється окремою особистістю чи групою у ментально обумовленому художньо-мистецькому світосприйнятті, прагненнях, національно прийнятних способах спілкування, діяльності, поведінки.

Національно-культурна ідентичність особистості - це уподібнення окремої особистості з певною нацією на основі оволодіння сукупністю національних та культурних цінностей, почуттів, уявлень, поглядів, ідей, зразків поведінки, завдяки яким індивід усвідомлює свій історично зумовлений соціально-культурний локалітет у системі людства.

Національна самосвідомість - ставлення особистості до самої себе, яке ґрунтується на ідентифікації особистості з народом України, незалежно від свого етнічного походження. Передбачає любов до свого народу, віру в його духовні сили і майбутнє, готовність до праці на користь народу; знання та уміння осмислювати його моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку; передбачає систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, звичками, знаннями, відповідальністю перед своїм народом.

Національно-патріотичні цінності - основа для виникнення і морального прийняття рішень в інтересах народу, нації, держави; кінцева мета, якої прагне людина-патріот.

Обов'язок - поведінка, яка вимагає моральної відповідальності.

Особистість - суб'єкт вільного і відповідального морального вчинку та свідомої діяльності.

Патріотичне виховання - складник національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадських і конституційних обов'язків, успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин.

Переконання - система усвідомлених уявлень і знань особистості, що спонукають її діяти відповідно до усталених поглядів, принципів, світогляду.

Самовиховання - свідома систематична діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних моральних якостей.

Самоконтроль - свідома вольова регуляція особистістю власної поведінки, що полягає в усвідомленні та оцінюванні людиною свого психічного стану, дій та узгодження їх відповідно до суспільних норм і правил поведінки людей.

Свобода - незалежність суб'єкта; свідоме визначення суб'єктом власних цілей поза впливом зовнішнього авторитету.

Спрямованість особистості - сукупність усталених мотивів, які орієнтують поведінку і діяльність людини незалежно від конкретних умов.

І. НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ


Формування патріотизму в українському суспільстві залишається першочерговим як для держави, так і для системи освіти в цілому. У зв’язку з цим, національно-патріотичне виховання є важливим сектором навчально- виховного процесу.

Почуття патріотизму є однією з провідних цінностей, якими має оволодіти підростаюча особистість. Без нього її соціальне життя буде неповноцінним, надзвичайно збідненим, оскільки дитина перебуватиме поза важливими зв'язками і відносинами, які визначають її соціальну позицію, суспільно значуще функціонування, внутрішнє душевне задоволення, самооцінку, життєвий успіх.

Патріотизм особистості закономірно пов'язаний з гуманізмом, соціальною справедливістю, турботою, взаємоповагою. Загалом морально невихована особистість не може бути й патріотом, оскільки це почуття асоціюється з любов'ю до рідної землі, родини, народу.

Неможливо відокремити патріотизм від національних святинь, національної свідомості й самосвідомості, шанобливого ставлення до національної культури, толерантного ставлення до кращих надбань народів, що населяють Україну.

Виходитимемо з того, що всі вищі духовно-моральні утворення (і насамперед почуття патріотизму) народжуються з буттєвих ставлень у гущині реального життя, до якого залучається особистість на кожному віковому етапі. Тому важливим для розвиненого почуття патріотизму постає усвідомлене шанобливе ставлення людини до власної оселі, школи, вулиці, селища, яке має постійно втілюватися у відповідних практичних діях. Причетність вихованця до всіх аспектів життя суспільства й відповідна турбота мають бути визначальними для громадянина-патріота.

Потужним виховним чинником щодо цього повинна виступити сім'я: батьки мають стати для вихованця прикладом як високо свідомі члени суспільства, як носії активної громадянської позиції. Педагогам слід створювати ситуації для формування у вихованців діяльнісного ставлення до всього, що об'єднується поняттям «національні скарби», до національних свят і традицій, особливо до етнічного коду, який створив націю і захищав її високі ідеали. Нині, коли виникла реальна загроза існуванню держави, надзвичайно важливо виховувати у дітей та молоді готовність до захисту Батьківщини. Відтак, виховання патріотизму передбачає розуміння підростаючою особистістю того факту, що це почуття вже наявне у її житті тут і тепер; звичайно, одні його аспекти досконалі, а над іншими треба ще працювати.

Саме національно-патріотичне виховання закладає підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку на засадах гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Виклики сучасного суспільства ставлять перед системою освіти завдання виховати громадянина-патріота нової формації (ініціативну особистість продуктивно-діяльнісного типу, яка бачить перспективи своєї держави, готова відстоювати її інтереси). Основним документом щодо національно- патріотичного виховання підростаючого покоління є Стратегія національно- патріотичного виховання дітей та молоді, затверджена Указом Президента України від 13.10.2015 р. № 580/2015. Відповідно до положень зазначеної Стратегії, основними складовими національно-патріотичного виховання визначено: громадянсько-патріотичне, військово-патріотичне й духовно-моральне виховання.

Відтак, зусилля педагогів мають бути спрямовані на підвищення рівня патріотизму молодого покоління шляхом оптимальної організації відповідної виховної роботи. Особливу увагу потрібно зосередити на змісті заходів з національно-патріотичного виховання. Для цього слід враховувати, що на особистісному рівні патріотизм – найважливіша, стійка характеристика людини, що виражається у її світогляді, моральних ідеалах, нормах і проявах поведінки. Це високо смислова безумовна якість-цінність, що виражає ставлення людини до Батьківщини, народу, держави й до самої себе.

Завдання навчальних закладів – так побудувати виховну діяльність, щоб сама її організація, приклади авторитетних наставників-учителів, шкільне середовище виховували дітей у дусі патріотизму, глибокого розуміння історії свого народу, національної ідентичності, самобутності. При цьому патріотизм не є тотожним шовінізму, сепаратизму і космополітизму.

Завдання педагогів полягає у тому, щоб слова «Україна», «патріотизм» набували для дитини особливого смислу, тобто сприймалися не лише розумом, а й «серцем». Для цього слід чітко усвідомлювати завдання національно- патріотичного виховання:


  • утвердження в свідомості й почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

  • виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

  • утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

  • культивування кращих рис української ментальності -працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережливого ставлення до природи;

  • формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

  • усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

  • підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя тощо.

Важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та використання її у повсякденному спілкуванні повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище має значний вплив на формування учня-громадянина, патріота України.

Метою заходів у сфері національно-патріотичного виховання дітей та молоді в навчальних закладах є сприяння набуттю дітьми та молоддю досвіду патріотичних дій, виховання їх у дусі патріотичного обов'язку.

Форми, методи та прийоми роботи з національно-патріотичного виховання повинні обиратися, враховуючи вікові особливості учнів, їх уподобання й інтереси, можливості спілкування в мережі Інтернет, традиції навчальних закладів й місцевих громад, можливості партнерів.

Популярними нині формами національно-патріотичного виховання є: інтерактивна патріотична зарядка; творчий проект «Алфавіт мого міста»; тематичний (національно-патріотичний) клуб вихідного дня; майстер-клас із виготовлення арт-листівок для українських воїнів; колективна гра зі створення панно «Україна – моя країна!»; авторський стріт-арт на асфальті крейдою (малюнок і назва); гра-репортаж «Видатні імена сучасної України»; звіт-мандрівка «Сюжетні замальовки рідного краю»; патріотичний флеш-моб; презентація ролика (мультфільму) на патріотичну тематику, виготовленого дітьми; зустрічі з цікавими земляками-патріотами; акція-пересувна виставка «Маємо знати свої права»; реконструкція історичних подій; виготовлення плакатів чи постерів (вітальних, узагальнюючих, символічних); портфоліо родинних реліквій і/чи традицій; написання книги пам’яті (родини, школи, району, міста); станційні ігри (квест «Знайди Декларацію – врятуй незалежність»); створення інфографіки (шевронів, подій); «живий музей»; реальні або віртуальні подорожі (історичними музеями України чи місцями історичних подій); конкурси есе, біографічних розвідок; тренінги (міні-, презентаційні, інформаційно-просвітницькі); флеш-моби (візуалізація державних чи національних символів, контурів кордонів України); лото «Меморі» (створення карток на запам’ятовування дат, назв місць, діячів та їхніх висловлювань, пов’язаних із здобуттям Україною незалежності, Днем Конституції); кастинг і розучування патріотичних пісень тощо.

У 2016-2017 н.р. у навчальних закладах області рекомендуємо реалізовувати проекти «З Україною в серці», «Конституція і я», «Я – громадянин України», «З вірою в серці», «Знай наших» (детальна інформація буде розміщена на сайті ТОКІППО у вкладці «Виховна робота» та у спільноті обласної учнівської асоціації «Авангард»

https://www.facebook.com/groups/1503977903261578/.).

Рекомендуємо для використання у роботі інтернет-проекти «Українці у світі» - http://www.ukrainians-world.org.ua/, «Обличчя української історії» - https:\\1tv.com.ua/programs/faces_history.

Окремої уваги заслуговує волонтерська діяльність педагогів, учнів, батьків, яка сприяє встановленню соціальних зв’язків, опануванню дітьми новими вміннями шанобливого й відповідального ставлення, формуванню у них соціально значущої ініціативності, прагнення пожертвувати в ім’я України вільним часом, здійснити альтруїстичний вчинок.

Волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в себе найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей.

В Україні існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які працювали у цій сфері, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо. Настали нові часи, і по-іншому стали називати таких людей – волонтерами.

Учнівська молодь повинна знати, що волонтерство настільки ж багатогранне, як і наша дійсність, і має право на існування у всіх сферах людського буття. І кожна волонтерська історія – це реальний спосіб покращити чи вдосконалити певну "галузь" нашої самобутності.

Допомога українським бійцям на східному фронті, переселенцям та дітям Сходу є основними напрямками роботи волонтерів. Саме це допомагає суспільству впевнено стояти на ногах, а юним волонтерам – отримати задоволення і безцінний життєвий досвід, набути знань та навичок.

Формування великого руху волонтерів-добровольців є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в кожному навчальному закладі.

Принцип добровільності передбачає, що особи, які займаються волонтерською діяльністю, зробили цей вибір особисто й добровільно та не потребують для цього примусу з боку адміністрації навчального закладу.

Рекомендуємо розвивати мережу історичних клубів у школах, ліцеях, коледжах, позашкільних навчальних закладах, що дасть можливість учням глибше ознайомитися з історією рідного краю, держави, досліджувати маловідомі факти минулого українського народу (див. проекти Українського інституту національної пам’яті – www.memory.gov.ua/). Ефективність національно-патріотичного виховання значно можуть посилити відвідування місць визначних історичних подій з подальшим глибоким обговоренням, віртуальні екскурсії історико-краєзнавчими музеями України.

Варто по-новому підійти до організації діяльності шкільних музеїв, музейних кімнат, тому що трапляються випадки, коли деякі з цих закладів є «музеями совєтського часу» і служать не вивченню радянського минулого, а радше його пропаганді». Героїчні й водночас драматичні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів. Цікавий досвід є у Тернопільській ЗОШ №13: на високо естетичному рівні оформлено меморіал пам’яті випускника школи – активіста Майдану, загиблого на фронті добровольця «Айдару» - Андрія Юркевича; поруч – стенд «Моя родина на захисті Батьківщини» з світлинами воїнів АТО зі зворушливими підписами «батько Оленки К.», «дядько Тараса Д.». На часі використання усіх можливостей музейної педагогіки, а саме проведення інтерактивних занять у музейних залах, світлицях.

Зокрема, рекомендуємо широко впроваджувати практику проведення занять та виховних заходів у Тернопільському історико-меморіальному музеї політичних в’язнів і репресованих та Тернопільському обласному краєзнавчому музеї, інших музеях, що знаходяться на території області.

Рекомендуємо для використання в роботі віртуальні екскурсії музеямиУкраїни:



  • Національний музей історії України (ЗD-тур)

http://www.nmiu.com.ua/

  • Кіровоградський обласний краєзнавчий музей

http://www.kokm.kr.ua/

  • Олександрійський музей миру

http://uk.wikipedia.org

https://uk.wikipedia.org/



  • Музей писанкового розпису

http://hutsul.museum/pysanka/exposition/virtual/

  • Музей національної архітектури та побуту «Пирогово»

http://museum-pyrogovo-kyiv.virtual.ua/?page/=3D_tour

  • Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття

http://hutsul.museum/exposition/virtual/

  • Історико-археологічний музей «Прадавня Аратта - Україна» в с. Трипілля

http://incognita.day.kiev.ua/museums/trypillia

  • Віртуальна екскурсія Музеєм археології в Батурині

http://incognita.day.kiev.ua/museums/baturyn/

  • Віртуальна екскурсія Національним військово-історичним музеєм України

http://incognita.day.kiev.ua/museums/military/

  • Музей історії запорозького козацтва

http://www.ostrov-hortica.org.ua/

  • Музей гетьманства

http://incognita.day.kiev.ua/museums/hetmanstva/museum.swf

  • Віртуальна екскурсія Острозьким замком

http://incognita.day.kiev.ua/museums/ostrohcastle

  • Віртуальна екскурсія заповідником «Поле Полтавської битви»

http://incognita.day.kiev.ua/museums/poltbattle/

  • Віртуальна екскурсія літературно-меморіальним музеєм Григорія Сковороди

http://incognita.day.kiev.ua/

  • Віртуальна екскурсія Цитаделлю Батуринської фортеці

http://incognita.day.kiev.ua/

Особливою формою роботи має стати створення та популяризація діяльності регіональних Центрів військово-патріотичного виховання дітей та молоді, головними завданнями яких є фізична і професійна підготовка дітей та учнівської молоді до служби в Збройних Силах України, патріотичне виховання на традиціях українського козацтва, пропаганда здорового способу життя, волонтерська та пошукова робота; проведення масових заходів, спрямованих на на підвищення рівня знань молоді про стандарти НАТО та престижності проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України.

Крім цього, формування готовності юнака до служби в Збройних Силах України, що проходить у рамках єдиного навчально-виховного процесу, залежить від професійної майстерності вчителів-предметників з гуманітарних дисциплін, учителя допризовної підготовки, продуманої організації фізично-оздоровчої, навчально-пізнавальної, соціально-комунікативної, громадсько-корисної та національно-громадянської діяльності.

Набуті в школі військові звання та навички визначатимуть рівень спроможності виконання конституційного обов'язку громадянином України щодо захисту Вітчизни. На сьогодні школи є єдиним центром з підготовки всіх без винятку юнаків (незалежно від того, будуть вони призвані на строкову військову службу чи ні в мирний час) до захисту Вітчизни. В цій ситуації надзвичайно зростає роль предмету "Захист Вітчизни" як складової частини військово-патріотичного виховання, спрямованої на підготовку юнаків у теоретичному, практичному, фізичному і психологічному плані до майбутньої військової діяльності.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал