Методичні рекомендації щодо здійснення роботи по темі: «Наступність роботи днз І школи»



Скачати 401.15 Kb.
Дата конвертації23.12.2016
Розмір401.15 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
Міський методичний центр управління освіти

Прилуцької міської ради Чернігівської області



«Сьогодні дошкільнята, а завтра – школярі»
Методичні рекомендації щодо здійснення роботи по темі:

«Наступність роботи ДНЗ і школи»




м.Прилуки

2012 рік

Автор методичних рекомендацій:

Пуха Наталія Миколаївна, вихователь ДНЗ №10

м. Прилуки, Чернігівської області

Рецензенти:


Зубко Т.А. – методист дошкільного виховання методичного центру управління освіти Прилуцької міської ради

Дрожнікова Л.В. – завідуюча дошкільним навчальним закладом №10 «Дзвіночок»

Дані методичні рекомендації пропонуються вихователям дошкільних закладів для організації співпраці та наступності у роботі між ДНЗ і школою.

Погоджено на засіданні науково-методичної ради методичного центру управління освіти Прилуцької міської ради


(протокол № _____ від ___________ )
Рекомендовано до друку науково-методичною радою методичного центру управління освіти Прилуцької міської ради.
Зміст



  1. Вступ…………………………………………………..4

  2. Аспекти комфортного переходу дитини з дитсадка

у школу………………………………………………..6

  1. Форми здійснення наступності ДНЗ і школи………9

  2. Етапи роботи з батьками та дітьми для успішного розвитку дітей та їх адаптації до умов шкільної освіти…………………………………………………11

  3. Актуальні завдання для дошкільної та початкової ланки освіти………………………………………….12

  4. Додатки ……………………………………………...15

  5. Використана література……………………………..40


Вступ
«Шкільне навчання ніколи не

починається з порожнього місця, а завжди

спирається на певну стадію

розвитку, досягнутого дитиною ».

Л. С. Виготський

Особливої ​​актуальності в даний час набула проблема наступності між ланками освіти, а саме між ДНЗ і школою. Що ж таке наступність? Під наступністю розуміється послідовний перехід від однієї ланки освіти до іншої, що виражається у збереженні та поступовій зміні змісту, форм, методів, технологій навчання і виховання.

Наступність між дошкільними і шкільними ланками освіти не повинна розумітися тільки як підготовка дітей до навчання. У дошкільному віці закладаються найважливіші риси майбутньої особистості. Необхідно прагнути до організації єдиного розвиваючого світу – дошкільної та початкової освіти.

Щоб зробити перехід дітей до школи більш м'яким, дати їм можливість швидше адаптуватися до нових умов, вчителі повинні знайомитися з формами, методами роботи в дошкільних установах. А ознайомлення самих дошкільнят зі школою, навчальним та громадським життям школярів дає можливість розвинути у них інтерес до школи, бажання вчитися.

Механізм здійснення наступності, його складові частини функціонують за допомогою певних форм і методів, реалізованих у процесі спеціально організованої діяльності адміністрації, педагогів ДНЗ, вчителів початкових класів щодо створення умов для ефективного і безболісного переходу дітей до початкової школи.

Важливу роль у забезпеченні наступності дошкільної і шкільної освіти відіграє детальне вивчення уявлень батьків і педагогів один про одного, що приведе їх до взаємодії та розробці спільних рекомендацій.

І ще важливу роль, в організації наступності дошкільної установи і початкової школи відіграють особистості вихователя і вчителя. Вихователь в дитячому садку - це друга мама, яка може обійняти малюка, погладити по голівці. І дитина тягнеться до свого вихователя. І ось сьогоднішній дошкільник приходить в школу, і його зустрічає вчитель. Все відразу змінюється: учень повинен дотримуватися дистанції між собою і вчителем. Тому й адаптація учня до школи більш затяжна, ніж в дитячому садку.

Тому основними завданнями співпраці ДНЗ і школи є:



  • створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання (природність переходу з дитячого саду в школу);

  • поліпшення підготовки до навчання в школі 5-6 річних дітей;

  • поглиблення інтересу до життя в школі;

  • надання допомоги сім'ї в новій ситуації, що виникає при підготовці до навчання в школі і при вступі дитини до школи.






Аспекти комфортного переходу дитини з дитсадка у школу.
Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов’язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім’ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти.
Поєднання дошкільної і початкової освіти створює передумови для реалізації індивідуальності кожного вихованця, що значно складніше зробити у масовій школі. Як свідчать дослідження, об’єднання у комплексі двох підсистем значно посилює його виховні можливості, створює умови для психологічно комфортного переходу дитини з дитсадка у школу.
Психологічний аспект:

  • вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі;

  • визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної діяльності;

  • забезпечення психологізації навчально-виховного процесу як умови формування особистості на двох рівнях;

Методичний аспект:



  • взаємне ознайомлення з методами і формами навчально-виховної роботи в старшій групі дошкільного закладу та в 1-му класі школи;

  • забезпечення наступності щодо методів та прийомів роботи з дітьми з розвитку мовлення, математики, ознайомлення з навколишнім, фізичного, естетичного, соціального виховання.

Цей аспект реалізується через взаємовідвідування вихователями та вчителями занять (уроків) з наступним спільним обговоренням, семінари-практикуми з певних методик; проведення спільних педагогічних нарад, виставок, конференцій; взаємо-консультування педагогами; обмін передовим педагогічним досвідом роботи тощо.


Практичний аспект:

  • попереднє знайомство вчителів із своїми майбутніми учнями;

  • кураторство вихователями своїх колишніх вихованців.

  • форми взаємодії педагогічних колективів: семінари, семінари-практикуми, тренінги (педагогічного спілкування, комунікативних умінь), спільна робота практичного психолога з вчителями та вихователями дошкільних груп.

  • система відвідування вчителями старших груп, спостереження за діяльністю дітей на заняттях та поза ними; бесіди з дітьми та їх вихователем; створення “школи майбутнього першокласника”; організація спільних концертів, спортивних змагань; ремонт і виготовлення іграшок дітьми тощо.

Особливо важливою для майбутніх учнів є фігура першого вчителя, якого вони сприймають як надзвичайну людину.


Тому в своїй роботі практикую попереднє знайомство вихованців старшої групи з майбутнім учителем, а також ознайомлення педагога з роботою випускної групи, вивчення індивідуальних особливостей дітей, участь у їхніх справах.
Традиційним є те, що вчителі школи разом з вихователями ще до початку навчального року складають план спільної роботи щодо забезпечення наступності, який передбачає три розділи: організаційно-педагогічний, методичний та роботу з батьками.
Підсумком співпраці педагогічних колективів є спільна педагогічна рада вчителів та вихователів, де аналізуються результати підготовки до школи, помилки та упущення, прогнозується подальша співпраця школи та дошкільних груп.
Для першокласників, що навчаються у стінах дитячого садка, умовою успішного навчання є ті види діяльності, якими вони займалися в старшій групі. Тому вчителі та вихователі продовжують включати гру в навчальний процес, яка має особливе значення для формування уміння вчитися – основної діяльності, що стає тепер для учня.
У дошкільному закладі важливо забезпечити зв’язок вихованців і педагогів дитячого садка і школи. Для цього використовую екскурсії до школи, відвідування уроків, спільні з першокласниками розваги, а молодших школярів запрошують у дитячий садок для зустрічі з випускниками старшої групи. Побутує також практика взаємовідвідування вихованцями дитячого садка і учнями початкових класів свят у дошкільному закладі та початковій школі (свято знань, посвята у школярі, свято букваря, випуску з дитячого садка).

Форми здійснення наступності ДНЗ і школи:
Форми здійснення наступності можуть бути різноманітними і їх вибір обумовлений ступенем взаємозв'язку, стилем, змістом взаємин освітніх установ. Зазвичай на початку навчального року педагогами складається єдиний спільний план, метою якого і є конкретизація роботи за трьома основними напрямками:

  • робота з дітьми;

  • взаємодія педагогів;

  • співпраця з батьками.

Форми здійснення наступності:


1. Робота з дітьми:

  • екскурсії в школу;

  • відвідування шкільного музею, бібліотеки;

  • знайомство та взаємодія дошкільнят з учителями та учнями початкової школи;

  • участь у спільній освітньої діяльності, ігрових програмах;

  • виставки малюнків і виробів;

  • зустрічі та бесіди з колишніми вихованцями дитячого саду (учні початкової та середньої школи);

  • спільні свята (День знань, посвята в першокласники, випускний в дитячому саду тощо) і спортивні змагання дошкільнят та першокласників;

  • участь у театралізованій діяльності;

  • відвідування дошкільнятами адаптаційного курсу занять, організованих при школі (заняття з психологом, логопедом, музичним керівником і ін фахівцями школи).

2. Взаємодія педагогів:



  • спільні педагогічні ради (ДНЗ і школа);

  • семінари, майстер-класи;

  • круглі столи педагогів ДНЗ та вчителів школи;

  • психологічні та комунікативні тренінги для вихователів та вчителів;

  • проведення діагностики по визначенню готовності дітей до школи;

  • взаємодія медичних працівників, психологів ДНЗ і школи;

  • відкриті покази освітньої діяльності в ДОУ і відкритих уроків в школі;

  • педагогічні та психологічні спостереження.

3. Співпраця з батьками:



  • спільні батьківські збори з педагогами ДНЗ та вчителями школи;

  • круглі столи, дискусійні зустрічі, педагогічні «вітальні»;

  • батьківські конференції, вечори запитань і відповідей;

  • консультації з педагогами ДНЗ і школи;

  • зустрічі батьків з майбутніми учителями;

  • дні відкритих дверей;

  • творчі майстерні;

  • анкетування, тестування батьків для вивчення самопочуття сім'ї напередодні шкільного життя дитини і в період адаптації до школи;

  • освітньо-ігрові тренінги та практикуми для батьків дітей преддошкольного віку, ділові ігри, практикуми;

  • сімейні вечори, тематичні дозвілля;

  • візуальні засоби спілкування (стендова матеріал, виставки, поштовий ящик питань і відповідей тощо);

  • засідання батьківських клубів (заняття для батьків і для дитячо-батьківських пар).

Етапи роботи з батьками та дітьми

для успішного розвитку дітей та їх адаптації

до умов шкільної освіти

З метою успішного розвитку дітей та їх якнайшвидшої адаптації до умов шкільної освіти потрібно проводити роботу з дітьми та батьками в декілька етапів.


1 - й етап - кінець вересня - початок жовтня. Організаційні збори батьків, які хочуть віддати своїх дітей в школу.

Мета - дати загальне уявлення про систему роботи з дітьми, визначити порядок набору дітей до першого класу. Батьки повинні чітко собі уявляти, куди вони збираються віддати свою дитину, особливо це важливо в системі розвивального навчання.


2-й етап - жовтень. Зустріч вчителя з дітьми.

Мета - взаємне знайомство. Завдання зустрічі - виявити загальний емоційний фон кожної дитини, здатність спілкуватися з дорослими й однолітками.


3-й етап - жовтень, листопад, грудень. Проводяться заняття з дітьми старшої групи. В ході цих занять з'ясовують вміння дітей мислити, рівень розвитку їх мови, уваги, пам'яті. Після кожного заняття проводиться консультація з батьками. Звертається увага батьків на важливість розвитку уваги, пам'яті, мислення дітей при підготовці їх до школи.
4-й етап - березень, квітень. Проводяться ще додаткові заняття з дітьми та консультації з батьками майбутніх першокласників. На цьому етапі батьки знайомляться з педагогом , який буде працювати в даному класі, з навчальними дисциплінами, за якими навчатимуться діти.

Дана система роботи з дошкільниками дає відчутні результати, тому що допомагає дитині уникнути стресу при переході в школу, формує позитивне ставлення до навчання.


Актуальні завдання

для дошкільної та початкової ланки освіти.
При визначенні провідних ідей в ході реалізації наступності необхідно виділити пріоритети в змісті освіти на кожному етапі вікового розвитку дитини з урахуванням сучасної соціальної ситуації, піти від штучної акселерації в розвитку, не допускати поспіху і дублювання змісту подальшого ланки освіти.
Завдання дошкільної ланки:

1. Залучення дітей до цінностей здорового способу життя.

2. Забезпечення емоційного благополуччя дитини, розвиток її позитивного самовідчуття, створення умов для різноманітної художньої діяльності.

3.Розвиток ініціативності, допитливості, довільності, здатності до творчого самовираження.

4. Розвиток компетентності у сфері відносин до світу, людей і до себе, включення дітей в різні форми співпраці (з дорослими й однолітками)

5.Формування знань про навколишній світ, стимулювання комунікативної, пізнавальної, ігрової активності дітей в різних видах діяльності.


Завдання початкового шкільного ланки.

1. Формування усвідомленого прийняття дітьми цінностей здорового способу життя та регуляція своєї поведінки відповідно до них.

2. Розвиток готовності дитини до активної взаємодії з навколишнім світом (емоційної, інтелектуальної, комунікативної та ділової).

3.Формування бажання і вміння вчитися, готовності до навчання в школі і самоосвіти.

4. Розвиток ініціативності, самостійності, навичок співпраці в різних видах діяльності.

5. Удосконалення досягнень дошкільного розвитку; спеціальна допомога з розвитку несформованих в дошкільному дитинстві якостей, індивідуалізація процесу навчання, особливо у випадках випереджаючого розвитку або відставання.


Таким чином організацію роботи з наступності між дошкільною та початковою освітою слід вбачати в:

  • Створенні системи безперервного навчання, що забезпечує ефективне поступальний розвиток дитини, її успішне навчання і виховання на основі зв'язку та узгодженості компонентів освіти (цілей, завдань, змісту, методів, засобів і форм організації);

  • Створенні умов, сприятливих для адаптації до шкільного навчання, емоційного благополуччя, розвитку індивідуальності кожної дитини;

  • Розробці навчальних програм для дошкільного віку;

  • Створенні комплексу навчально-методичної документації;

  • Створенні нових творчих майстерень і проектів.


'' Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дітей. Нехай, ставши учнем, дитина продовжує робити те, що робила вчора. Нехай нове з'являється у її житті поступово і не приголомшує лавиною вражень'' - так В.А.Сухомлинский представляв спадкоємність між дошкільним і шкільним навчанням.
Сьогодні процес наступності можна розглянути з двох сторін:


  • на дошкільній ланці освіти зберігається самоцінність дошкільного дитинства і формуються фундаментальні особистісні якості дитини, які є основою успішного шкільного навчання;




  • школа, як наступник дошкільної ланки освіти, не будує свою роботу з нуля, а підхоплює досягнення дошкільника і організовує педагогічну практику, розвиваючи накопичений ним потенціал.

Таке розуміння наступності дозволяє реально здійснювати безперервність у розвитку та навчанні дітей, а саме:


• координувати цілі, завдання, зміст, методи, засоби та форми організації освітніх процесів дитячого садка і школи;
• забезпечувати умови, спрямовані на збереження здоров'я, емоційного благополуччя і на розвиток індивідуальності кожної дитини.
Таким чином, вирішення проблеми наступності можливе лише за умови тісної співпраці школи і дитячого садка. Тільки такий підхід може надати педагогічному процесу цілісний, послідовний і перспективний характер, тільки тоді дві початкові ланки освіти будуть діяти не ізольовано один від одного, а в тісному взаємозв'язку.



Додатки


Дискусія

"Як підготувати дитину до школи"
Мета: Підтримка виховної компетентності батьків майбутніх першокласників. Виявлення рівня готовності сім'ї до вступу дитини до першого класу.

План:


1. Вступне слово.

2. Консультація "В сім'ї майбутній першокласник".

3. Питання до дискусії


  • Як підготувати дитину до школи в умовах сім'ї?

  • Мій образ дитини-першокласника.

  • Як адаптуються першокласники в школі з урахуванням їх темпераменту?

  • Що робити якщо ваша дитина категорично не сприймає свою першу вчительку?

4. Анкетування «Чи готова ваша сім'я до вступу дитини в перший клас
1. Вступне слово.
Вступ до школи - велика подія в житті дитини, початок нового періоду його розвитку. У дошкільному віці його головним заняттям була гра. Через неї вступала вона в різні стосунки з дітьми, набувала елементарні знання і навички. Гра була основним засобом виховання особистості дитини. Вступаючи до школи, вона переходить до систематичної навчально-трудової діяльності, що вимагає зосередженості і значного напруження сил. Багатшими і різноманітнішими стають її стосунки з колективом. До цих серйозних змін необхідно своєчасно підготуватися. Велика роль в цій підготовці належить дитячому садку і сім'ї.
2. Консультація "В сім'ї - майбутній першокласник"
Початок шкільного життя - це серйозне випробування для дитини. За дуже короткий термін першокласник повинен звикнути до нового розпорядку дня, засвоїти нові вимоги, що пред'являються з боку вчителів і батьків, налагодити контакти з однолітками.

Маленькому учневі дуже непросто пристосуватися до нового середовища. Часто діти йдуть в школу із задоволенням, але через кілька місяців бажання вчитися в школі зникає.

Практика показує, що небажання вчитися в основному виникає в наступних випадках:

Дитина, уявляв собі шкільне життя і майбутні успіхи в райдужних тонах, мотивація у нього була чисто зовнішня: "Мені куплять новий портфель", "Я буду дорослим";

Шкільне життя вимагає від дитини постійних зусиль, а він не привчений обмежувати свої бажання, долати труднощі. У такої дитини не вироблена "довільність" - тобто здатність діяти за зразком згідно з прийнятими правилами;

Діти, розпещені батьківською ласкою, болісно реагують на зауваження вчителів.


Розчинення в колективі часто обертається для них справжнім ударом по самолюбству, як наслідок - у дитини може різко знизитися самооцінка і навіть дрібне пригода обернутися невпевненістю в собі.
У складному становищі можуть опинитися діти,які не вміють справлятися зі своїми емоціями. Будь-яке обмеження повністю паралізує, удача викликає занадто бурхливу радість. Заклопотані переживаннями діти не в змозі орієнтуватися в тому, що відбувається, вони неуважні, у них слабшає здатність до логічного мислення, міркування - з'являється невдоволення шкільними буднями.
Важко доводиться в першому класі лівшам, гіперактивним і неуважним "шустриками", неквапливим, сором'язливим, відлюдним дітям. Таким дітям у першому класі обов'язково буде потрібна допомога батьків.
Зазнають труднощів у навчанні більшість шестирічок. У більшості випадків у шестирічних першокласників не сформована учбова мотивація і домінує ігрова. Опинившись за шкільною партою, шестирічка швидко втомлюється, його увага виснажується, інформація погано засвоюється, а висока рухова активність заважає йому зберігати необхідну робочу позу. Шестирічні діти, як правило, поступаються семирічним в інтелектуальній, мовної, довільної сферах.
Дитина вважається готовою до шкільного навчання, якщо у неї:

  • Сформувалася позитивна внутрішня мотивація, тобто з'явилася потреба у володінні новими знаннями, вміннями, навичками; з'явилася потреба в спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці та затвердження;

  • Малюк навчився регулювати свою поведінку, підкоряти одномоментні бажання нормам і правилам, які пред'являє шкільне життя;

  • Дитина досить добре володіє мовою, знайомий зі звуковим аналізом слова;

  • Малюк емоційно стійкий, вміє обмежувати емоційні пориви;

  • У дитини досить широке коло знань про навколишній світ, він здатний до виконання основних розумових операцій, вміє виділяти навчальне завдання і переводити її в самостійну мету діяльності.

Психологічну готовність до шкільного навчання можна порівняти з фундаментом будівлі:

- "Хороший міцний фундамент - запорука надійності і якості майбутньої споруди". У кожної дитини є свій термін досягнення мети, необхідно постійно заохочувати його зусилля і прагнення пізнавати світ.
Дорогі мами й тата, скоро перед вами постане питання вибору школи, програми навчання, найголовніше пам'ятайте, що вашій дитині потрібні перш за все увагу, підтримка, любов.
3. Дискусія. «Як підготувати дитину до школи в умовах сім'ї?»
Важлива роль у підготовці дитини до школи відводиться сім'ї. Вона привчає дитину до самообслуговування, до побутового та громадському корисної праці, до дотримання чіткого режиму дня і дисципліни. У сім'ї дізнається він про правила поведінки, які перетворюються у нього в моральні почуття і звички.
Батьки прагнуть викликати в дітей допитливість, уміння спостерігати, інтерес до перших книжок, кіно, радіо, розширить їхній кругозір, підготує до майбутнього навчання у школі. Дитині, не привчені до елементарного праці і дисципліни, що не має достатнього кругозору, в школі буває важко. Він непосидючий в класі і вдома за уроками. Увага його розсіяно, вчинки несподівані. Пройде багато часу, перш ніж він втягнеться в шкільне життя, стане організованим і дисциплінованим.
Батьки вселяють дитині думку про майбутній вступ до школи, повагу до його майбутніх обов'язків. Він чекає перших шкільних днів з прихованим радісним хвилюванням.
Має значення екіпірування майбутнього першокласника. Добре заздалегідь купити йому підручники і навчальні приладдя, ранець, формений одяг. Це організовує, підкреслює необхідність спеціально підготуватися до завтрашніх занять.
У сім'ї в переддень нового навчального року буває урочисто-піднесений настрій. Воно передається дитині: перший раз у перший клас!

Мій образ дитини-першокласника.

Ігрова вправа:


Батькам пропонується описати образ своєї дитини першокласника. У поясненні свого опису виділити риси, які можуть допомагати або ускладнювати майбутню навчання в школі. Після коментарів батьків пропонується вибрати одну з трьох кольорових доріжок, що ведуть до школи.
Чорна доріжка означає сильне занепокоєння батьків з наближенням шкільного життя дитини; синя - помірне, червона - немає особливого занепокоєння.
Питання до батьків. Від кого чи від чого залежить нормальне емоційне самопочуття в сім'ї напередодні школи?

Як адаптуються першокласники в школі з урахуванням їх темпераменту?


На думку відомого педагога-психолога Любові Васильєвої, допомогти першокласникам адаптуватися в нових для них шкільних умовах можуть і батьки, і вчителі, якщо будуть серйозно враховувати тип темпераменту дитини.
Як показує практика, найбільш швидко і з меншими емоційними витратами адаптуються сангвініки: життєрадісні, рухливі, врівноважені діти. Така дитина в силу свого темпераменту просто не в змозі довго зосередитися на якомусь одному занятті, його мінливість у поведінці може дратувати. Однак треба завжди пам'ятати, що це - лише властивості віку, і надмірна непосидючість піддається коригуванню. До того ж у сангвініків є здатність відносно легко засвоювати новий матеріал. Вони швидко забувають власні невдачі, що нерідко виводить їх у шкільні лідери. Найважливіше завдання батьків дітей-сангвініків - чітко організувати ритм їхнього життя, неухильно дотримуватися режиму дня. Та ви й самі напевно помічали, що варто такій дитині, скажімо, недоспати або трішки відійти від звичного розпорядку дня, як його немов підміняють. Він стає нервовим і дратівливим.
А от щоб впоратися з холериками, чимось схожим за темпераментом на сангвініків, тільки дуже неврівноважених і конфліктних, батькам потрібно надзвичайний самовладання. Тільки їх вміння не виходити з себе і може стримати прояв агресії, люті і гніву власного чада. Холерика легко емоційно зашкалює. Щоб добитися потрібного, він може закотити скандал в людному місці і на підлогу впасти де-небудь в магазині. Тут не обійтися без обов'язкових і спокійних обговорень з малюком всіх його вчинків і проблем.
Флегматики разюче відрізняються від своїх однолітків: слабкі, неврівноважені, мляві. Він мимоволі сторониться інших дітей. Вони для нього занадто гучні і швидко втомлюють. Для таких хлопців школа - серйозне випробування. Як правило, у них непогана пам'ять, тільки шкільні правила як би не відповідають самій їхній природі, і для того, щоб відповісти на різко поставлений учителем питання, такому першокласнику потрібен додатковий час. І зовсім не в силу його загальмованості або слабкою кмітливості. Йому потрібно якийсь час, щоб відірватися від власних мрій.

Як слід чинити батькам флегматиків? Навряд чи варто укладати малюка занадто рано ввечері в ліжко. Вранці корисні прохолодні водні процедури. Його нескінченне копання за сніданком цілком допускає періодичну струс, тільки не істеричним, дратівливим тоном, а команду трохи більш гучним голосом. Дуже поступово малюка потрібно привчати до так званого ліміту часу: давши якесь завдання, вселити йому, що зробити це потрібно за певний час. Тут існує така небезпека: через збільшення обсягу шкільних завдань дитина не буде встигати робити сумлінно всі уроки, і тоді властива їм недовірливість запросто закріпиться як невпевненість у власних силах, поставивши їх в розряд невстигаючих. Корекція його поведінки, зниження гостроти проблем під силу лише довіреній особі, як правило, комусь з батьків.


У меланхоліків більшість проблем присутній, хоча вони й більш урівноважені. Але їх своєрідна самодостатність, спрощено кажучи, "люди в собі", не завжди вчасно дозволяє батькам погасити у дитини негативні емоції.

Що робити, якщо ваша дитина категорично не сприймає свою першу вчительку?


По суті, робити нічого - треба шукати іншу, якщо є хоч найменша можливість. Зізнайтеся собі, що ви зробили помилку, віддаючи дитину саме в цей перший клас: вибирати треба було не школу, не спеціалізацію, не престиж, не свої власні зручності, нарешті, а першу вчительку.
Не варто боротися і нав'язувати вчительці свій стиль поведінки. Якщо за першу чверть вона не змогла (чи не захотіла) встановити контакт саме з вашою дитиною, це не означає, що вона погана. Це означає що вона - чужа. А перша вчителька не може бути чужою.
Якщо першокласник страждає від одного лише слова "школа" і йде на перший урок як на Голгофу, найстрашніше - змусити його звикнути до цього почуття. Ідіосинкразія на школу у семиліток найчастіше пояснюється несприйняттям педагога, який має нещастя бути поки що єдиним.
Багато першокласники йдуть до школи, вміючи читати і писати, але при цьому не готові до школи морально. Тому шукайте вчительку - нехай не найрозумнішу, не найблискучішу, не найсучаснішу, - але саму добру і розуміє. Або просто схожу на вас. І сто разів подумайте, перш ніж визначитися з новим вибором: ще одна невдача може прищепити дитині стійку відразу до школи.

Педагог-психолог пропонує батькам задати питання на цікаві для них теми.

Батькам лунають пам'ятки "Правила для батьків першокласника", "Заповіді першокласника".
4. Анкетування «Чи готова ваша сім'я до вступу дитини в перший клас?»
Шановні батьки! Скоро ваша дитина переступить поріг школи і ввійде в нову смугу свого життя. Від того, наскільки його родина зможе зрозуміти особливість його нового соціального статусу та надати підтримку, багато в чому залежить успішність навчання в школі. Вже сьогодні ви можете оцінити свою готовність до цієї знаменної і дуже відповідальній події.
I. Шкала оцінки змісту батьківсько-дитячих відносин.
Позначте найбільш близький вам варіант відповіді на запитання або твердження. Варіанти відповідей :Так; І так і ні ; Ні

1. Чи часто ваш будинок відвідують гості, однаково бажані всім домочадцям?

2. Чи є у дитини своє робоче місце: стіл, стілець, приналежності й пр.

3. Чи вважаєте ви відсутність комп'ютера в будинку великим мінусом для першокласника?

4. Чи вважаєте сімейні читання привабливих для дитини книг традицією у вашій родині?

5. У вас мало вільного часу, тому виконання з дитиною домашніх завдань для вас важко.

6. Ви постійно стежите за тим, щоб на столі дитини були в достатку добре відточені олівці, заправлені фломастери, лежала папір для малювання.

7. У вас не завжди складається бесіда з дитиною про її успіхи і прикрощі в дитячому саду.

8. Чи є у дитини свої постійні обов'язки по дому?

9. Дитина рідко ділиться з вами тим, що його хвилює.

10.Ви вже купили (збираєтеся купити в найближчому майбутньому) портфель майбутньому першокласнику і його думка при виборі покупки було (буде) не останнім.

Тренінг з батьками

«Ефективне спілкування батьків з дітьми»
Мета тренінгу: сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї.

Завдання:

Сприяти усвідомленню основних засад психічного розвитку дитини.

Сприяти критичному осмисленню стійких стереотипних установок у сімейному вихованні.

Розширити і збагатити знання щодо ролі емоційної сфери у становленні особистості дитини та відпрацювати навички емпатійного реагування на дитячу поведінку.

Розвивати вміння будувати діалогічну взаємодію при вирішенні проблемних сімейних ситуацій.

Виховувати педагогічну компетентність батьків.

Зміст тренінгу

(Ведуча вітає учасників, представляє себе, як тренера сьогоднішнього тренінгу.)
Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї. «Всі ми родом з дитинства», «Все – і хороше, і погане – людина одержує в сім’ї». Ці педагогічні вислови відомі, напевне, всім. Відтак, зрозуміло, що без радикальної перебудови традиційного сімейного виховання, не слід очікувати серйозних успіхів у сфері становлення повноцінної особистості: самостійної, відповідальної, упевненої у собі, ініціативної, творчої, з чіткими моральними настановами. Ми спробуємо з вами сьогодні знайти правильний шлях у спілкуванні з дітьми.

Вправа на знайомство «Вітаю Вас»

Мета: познайомити учасників, сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери для успішної роботи.

Хід проведення

Тренер пропонує підводитися тих людей які вважають, що це стосується їх:

- встаньте ті, у кого чорне волосся;

- встаньте ті, хто має гарну посмішку;

- встаньте ті, хто має доньку;

- встаньте ті, хто має сина;

- встаньте ті, хто вважає себе гарною матір’ю

- встаньте ті, хто прийшов сьогодні на нашу зустріч з гарним настроєм, і хоче отримати безліч позитивних вражень і корисних порад.

Привітайте один одного оплесками.


«Правила роботи в групі»

Мета: обґрунтувати необхідність вироблення та дотримання в групі певних правил спільної роботи.

Ресурси: дерево, листочки.

Хід проведення:

Пропоную учасникам створити умови, щоб кожен почувався зручно і робота в групі була ефективною. Для ефективного спілкування в умовах тренінгу запропонуйте принципи:

«Тут і тепер» – розмова про те, що відбувається в групі в кожен конкретний момент.

Персоніфікація висловлювань – відмова від знеособлених суджень типу «як правило, ми думаємо», «деякі тут вважають» і т.п., заміна їх адресними: «я вважаю», «я думаю».

Акцентування мови почуттів – уникання оцінювальних суджень, їх заміна описом власних емоційних станів (не «ти мене образив», а «я почуваюся ображеним, коли ти...»)

Активність – включеність в інтенсивну міжособистісну взаємодію кожного члена групи, дослідницька позиція учасників.

Довірливе спілкування – відвертість, відкрите вираження емоцій і почуттів.

Пунктуальність – дотримання регламенту, орієнтування в часі тренерів та учасників.

Добровільність – можливість відмовитися від виконання завдання, якщо воно занадто складне або з якихось причин не приймається учасником.


На основі цих принципів будуються правила роботи у відповідності з особливостями роботи в даній конкретній групі та потребами самих учасників. У правилах віддзеркалені характеристики реальних процесів і явищ, які існують у прототипах моделюючої реальності. (висять на дошці)

- кожен учасник має можливість висловитися, якщо у нього є бажання;

- всі учасники групи поважають цінності і погляди кожного, навіть, якщо не згодні з ними;

- обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, що їх висловили;

- всі учасники роблять зауваження коротко і по суті;

- кожен учасник, навіть захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників;

- усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв’язуються мирним шляхом з урахуванням інтересів учасників і правил роботи;

- всі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу.


Метафора «Річка та береги» (магнитафоний запис)

Мета: на емоційно-смисловому рівні допомогти учасникам усвідомити роль батьківського впливу на становлення особистості дитини.

Хід проведення: Тренер розповідає метафору.

«Мені подобається порівнювати дитину з водою. Це річка весела та стрімка, бурхлива, або ж глибока та повільна. Вона пливе собі, куди їй заманеться, рухається вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті береги, яких ми називаємо «батьками». Вони, завжди ніби попереду, визначають основне спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховувати дитину, мають свої стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, - то це береги міцні, надійні. Тоді і річка почувається захищеною та більш впевненою.

Де ви бачили такі береги, які б тиснули на річку чи змушували її плисти в інший бік? Річка пливе вільно у відповідності до своєї природи, але береги дещо скеровують її рух. Річка, яка не має берегів розтікається, поступово перетворюючись на болото. Так і дитина, яка не відчуває підтримки, розумного контролю з боку батьків не має життєвих орієнтирів, чіткого самоусвідомлення своїх справжніх бажань та потреб. Тому часто потрапляє під чужий вплив або тиск оточення.

Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку, манери спілкування, але, головне, – засвоюють саме ті цінності, ті головні життєві принципи, які сповідують батьки. Тому помиляються ті батьки, які впевнені, що дитина буде робити так, «як я говорю». Насправді, ж вона буде робити так, «як я роблю». Тому батькам важливо бути послідовними у думках, переконаннях та діях».


Спілкування з дитиною проходе на різних інтонаціях і завдяки наступної вправи спробуємо зробити висновок, яке краще спілкування для дитини.
Тренувальна вправа «Як звертатися до дитини» (бочечка «особливості спілкування батьків та дітей»)

Мета: розглянути особливості спілкування батьків та дітей і відпрацювати комунікативні вміння.

Ресурси: картки з фразами

Хід проведення

Тренер пропонує попрактикуватися взаємодіяти з дитиною на основі «правильних» і «неправильних» звернень. Учасник отримує 2 картки з різними зверненнями і повинен з різною інтонацією сказати фразу відповідно до ситуації.

Тренувальна ВПРАВА «ЯК звертатися до ДИТИНИ»

1.А) Говорите з жахом: «Залиш! Не чіпай цей молоток! Це чоловіча справа!»

В) Говорите спокійно та доброзичливо: «О! Я бачу, ти хочеш забити цей цвях. Подивись, молоток треба тримати так, а цвях отак...»

2. А) Дитина хоче допомогти Вам скласти пазли. Ви сердитеся, відкидаєте її руки і кажете: «Залиш! Ти їх зіпсуєш! Якщо ти знищиш пазли, я буду змушена за них заплатити!!! Іди робити уроки!»

В) Візьміть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: «Мені важливо, щоб ти ретельно намилила руки, помила і витерла їх насухо! Потім прийдеш і ми разом складемо пазли. Руки повинні бути чистими, бо ми маємо віддати пазли в ідеальному стані».

3. А) Говорите зі стурбованістю у голосі: «Почни, нарешті, вчити цей вірш. Ти ж знаєш, що ти слабша учениця і потребуєш більше часу на навчання!”»

В) Скажіть з радістю у голосі: «А пам’ятаєш, як у минулому році ти боялася того довгого вірша Тараса Шевченка, але ж вивчила на таку гарну оцінку! Мужності! Вивчиш і зараз!»

4. А) Кричите: «Перестань його бити! Ти поводишся, як бандит! Що з тебе виросте!»

В) Зловіть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: «Мені не подобається, що ти його б’єш! Битися не можна! Скажи брату словами, чого ти хочеш. Я вірю, що ти зможеш захистити себе у гідний спосіб!»

5. А)Говорите жалісливим тоном: «Синочку, чому ти такий лінивий! Ти ж такий здібний. Якби ти не був таким лінивим, то міг би добре вчитися. Я справді не знаю, в кого ти такий вдався!»

В) Говорите рішуче, але доброзичливим і діловим тоном: «Синочку, ти досить розумний та здібний для того, щоб осягнути це! Я чекаю рішучих змін у школі».

6. А) Говорите незадоволено та з гнівом до дитини, яка не хоче виступати на публіці: «Перестань боятися! Тут нічого боятися та соромитися! Ти вже велика, а поводишся, як мала дитина! Ну давай! Не бійся!»

В) Говорите спокійним голосом із розумінням: «Ти боїшся...? Ти напевно трохи засоромилась...? Розповідати вірш на публіці – це дуже складна справа навіть для справжніх акторів... Це називається хвилюванням. Але, напевно, ти скоро переможеш цей страх! Ти переконаєшся...»


Після програвання кожної пари учасники обговорюють, чому до дитини краще звертатися за допомогою одних фраз та чим інші звертання можуть їй нашкодити.
Самооцінка дитини завжди залежить від звернень до них дорослих, зокрема батьків. Часто батьки в родинах при звернені до дітей використовують принизливі слова (ярлики): невдаха, неохайний, неуважний… Відомо, що при постійних таких звертаннях у майбутньому дитина до цього звикає і вважає себе такою, а це невпевненість в собі, зниження самооцінки. І в наступній грі я пропоную щоб ви на деякий час опинилися на місці дитини і пояснили свої відчуття.
Ситуаційна рольова гра «Ярлики»

Мета: ознайомити учасників тренінгу з ярликами, які використовуються в сім’ї щодо дитини, дати можливість відчути емоції, які виникають в учасників під час спілкування, коли їх змушують діяти відповідно до стереотипів.

Ресурси: бейджики з написами, розрізана картина любого розміру.

Хід проведення:

Тренер прикріплює на учасників бейджики зі словами, з якими, зазвичай, дорослі звертаються до дітей. Ці слова можуть мати як негативний, так і позитивний відтінок.

Завдання для учасників. Скласти із розрізаних частин цілу картину, при цьому співпрацювати один з одним, звертаючись у відповідності до тих ярликів, які написані в учасника на смужці.

Запитання для обговорення:


  • Як Ви почувалися у своїй ролі? Чи було Вам у ній комфортно або ж навпаки незатишно, неприємно?

  • Чи залежала робота від розподілу ролей?

  • Як ярлики впливають на самооцінку дитини, її спілкування з оточуючими?

До уваги тренера! Перед проведенням вправи важливо попередити учасників не промовляти вголос і не натякати гравцю, якому прикріпили бейджик, про те слово, яке написане на ньому.

Завдання учасників полягає не стільки у складенні картини, скільки у відчуванні ставлення оточуючих до себе, як до дитини, що має такий ярлик.


Дякую Вам, зніміть бейджики. Ось Ви знову гарні і люблячі батьки.
Шановні батьки, пам’ятайте, що особистісний простір у сім’ї це головне для дитини.

Пропоную Вам створити Колаж «Потреби дитини для всебічного розвитку».

Мета: сприяти усвідомленню потреб, бажань, можливостей, а також прав дітей у сім’ї.

Ресурси: великий аркуш паперу, ілюстровані журнали, клей, ножиці, фломастери.

Хід проведення:

Учасники створюють колаж на тему «Потреби дитини для всебічного розвитку». По завершенні роботи батьки презентують свої напрацювання.


На закінчення тренер зачитує «Десять заповідей про права дитини”» (слайди)

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не думай, що дитина – твоя, вона – божа.

3. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш. Ти дав їй життя, як вона зможе віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той третьому. Це незворотній закон вдячності.

4. Не виміщай на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, адже, що посієш, те й зійде.

5.Не стався до її проблем зверхньо .

6.Не принижуй!

7. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч – якщо можеш, і не робиш.

8. Пам’ятай, - перефразовуючи одну людину, що сказала про вітчизну, - для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, що б робили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою – нездібною, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій, тому що дитина – це свято, яке поки з тобою.
Емоції та поведінка дитини.

Модельована ситуація «Дитина повернулася зі школи»

Мета: показати вплив неемпатійного реагування батьків на поведінку дитини.

Хід проведення:

Батьки розігрують модельовану ситуацію. Один грає роль мами, що порається на кухні, а інший – семирічної доньки, котра повернулася зі школи.


  • Мамо, мамо, я повернулася зі школи, - щасливо повідомляє Оленка.

  • Добре, доню, мий руки і сідай обідати, - говорить, не обертаючись і не відриваючись від своєї роботи мама.

  • Мамо, я тобі хочу стільки розповісти! Що сьогодні у школі було!!! (Підстрибує дівча, бажаючи привернути увагу мами).

  • Добре, добре, сідай, зараз будемо обідати, - мама зосереджено далі займається господарськими справами, залишаючи доньку на самоті зі своїми переживаннями.

Після декількох спроб привернути увагу мами, донька повертається і йде геть...

Запитання для коментування :



  • Поділіться враженнями від побаченого.

  • Чи проявляє мама свою любов до дитини, як саме?

  • Про задоволення яких потреб дитини вона більше всього піклується?

  • Що для дитини в даний момент є найважливішим?

Тренер підводить підсумок: «Для дитини дуже важливе піклування мами та її турбота, і насправді таким чином мама проявляє свою любов. Але на даний момент мама не враховує важливої для дитини потреби – бути почутою. А мама доньку не тільки не чує, не бачить, не може спільно порадіти хай навіть незначним, але таким важливим для дитини подіям!

Ось Вам типова сімейна ситуація. Дитина знайшла жабку. Таку зелену, з плямками, а як вона кумедно стрибає! Радості дитини немає меж! «Негайно викинь, забруднишся!» – з огидою кричить мама. Ось вам і «емпатійне реагування».


Міні-лекція «Три шляхи у вихованні». (кольорові стікери)

Мета: ознайомити учасників з різними підходами у сімейному вихованні.

Ресурси: ватман, маркери, текст лекції.

МІНІ-ЛЕКЦІЯ «ТРИ ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ»

Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Пропоную послухати коротку характеристику цих шляхів і зробити можливі наслідки для дитини, для батьків, для родини.

ВЛАДА Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.

У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: 2ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене»

Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.


ПОСТУПЛИВІСТЬ На цьому шляху батьки заради «святого спокою» поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо «самолюбивої, сповненої бажань і претензій» дитини.

Дитина почувається у виграші – «Я перемогла». Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: «Всі повинні мені підкорятися», «Найважливіші мої почуття і потреби», «Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою». Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску.

Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються «слабкими», а дитина «сильною». У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками). Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).
ДІАЛОГ На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати «ні», коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: «Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз».

Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину. Наслідки для родини – менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.

Загальний висновок: Ефективний шлях у вихованні – це діалог.
Діалогічна взаємодія в сімейних конфліктах

Вправа на активізацію «1-2-3-4-5»

Мета: сприяти зняттю емоційної напруги та створенню сприятливих умов для подальшої роботи в групі.

Хід проведення

Тренер говорить умови гри: Коли я буду називати певні цифри, вам потрібно буде виконувати відповідні їм дії:

«один» – плеснути в долоні перед собою,

«два» – плеснути в долоні за спиною,

«три» – плеснути в долоні над головою,

«чотири» – плеснути долонею правої руки в долоню сусіда праворуч, лівої – в долоню сусіда ліворуч,

«п’ять» – плеснути в долоні сусідів так, щоб права рука опинилася зверху на руці сусіда, а ліва рука опинилася знизу.

На етапі тренування, тренер називає цифри, не поспішаючи і виправляючи помилки учасників. Далі – називає цифри швидко.

(Після гри сіли на килимок)


Психогімнастична вправа на активізацію «Зміна місця»

(завдання яке батьки виконували вдома)

Творче завдання «Вірш про себе»

Мета: розвивати позитивне ставлення до себе, почуття власної гідності.

Ресурси: бланки з незакінченими реченнями

Хід проведення:

Тренер роздає кожному учаснику його виконане домашнє завдання і просить зачитати «Вірш про себе», продовжуючи перші його рядки.

Вірш про себе

Я, ніби пташка, тому що.....................................................

Я перетворююсь на тигра, коли.........................................

Я можу бути вітерцем, тому що.......................................

Я, ніби мурашка, коли...........................................................

Я склянка води.......................................................................

Я почуваю, що я шматочок таючого льоду.......................

Я – прекрасна квітка.............................................................

Я почуваю, що я скала...........................................................

Я – стежка.............................................................................

Я, ніби риба.............................................................................

Я – цікава книжка...................................................................

Я – пісенька..............................................................................

Я – миша...................................................................................

Я, ніби буква «О»...................................................................

Я – світлячок...........................................................................

Я відчуваю, що я смачний сніданок.......................................

Невже це, насправді, Я!!!

Історія для натхнення

Мета: показати важливість батьківського часу для дитини та сприяти усвідомленню ролі батьківства на ціннісно-емоційному рівні.

Хід проведення

Тренер розповідає історію для натхнення:

«Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.

-Тату, можна в тебе щось спитати?

-Звичайно, що сталося?

-Тату, а яка в тебе зарплатня?

-Це не твоя справа! - обурився батько. - І навіщо це тобі?

-Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?

-Ну, взагалі, 500. А що?

-Тату, - син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима.

- Тату, ти можеш мені позичити 300?

-Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? – закричав той. - Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш. Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері.

А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: «Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?»

Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: «Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома сотнями, адже він у мене ще ні разу не просив грошей».

Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.

-Ти не спиш, синку, - запитав батько.

-Ні, тату, - відповів хлопчик.

-Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався. Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.

Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся. -Ой, тату, дякую! – радісно вигукнув він. Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім’ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.

-Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурмотів той.

-Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, - відповів хлопчик. – Тату, тут рівно 500. Можна я куплю годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами».

Я дякую Вам, я впевнена що після сьогоднішньої зустрічі останні слова ніколи не промовить ваша дитина.

АНКЕТА
Шановні батьки! Ваші відповіді допоможуть нам скласти педагогічні рекомендації щодо виховання та навчання дітей старшого дошкільного віку та підготовці їх до навчання у школі. Ми впевнені в результативності нашої співпраці. Найдіть, будь ласка, попри Вашу зайнятість, час, щоб заповнити анкету.

1. Ваш вік ______________ освіта __________ фах __________

2. Скільки років перебуваєте у шлюбі?

3. Скільки у Вас дітей? Якого вони віку?

4. Які проблеми у виховані та навчанні дітей та підготовці до навчання у школі Вас найбільше цікавлять?

5. На які теми Ви хотіли б послухати лекції?

6. З яких питань хотіли б отримати консультації?

7. Які методи впливу В застосовуєте у вихованні своїх дітей?

8. Які труднощі виникають при цьому?

9. Що непокоїть Вас у поведінці власних дітей?

10. Скільки приблизно часу приділяєте вихованню дітей щодня?

11. Як Ваша дитина проводить дозвілля?

12. Якій системі виховання віддаєте перевагу:

- авторитарний (вимагаєте від дитини беззаперечної слухняності);

- демократичний (сприймаєте дитину як рівноправного співучасника);

- ліберальний (дозволяєте дитині займатися своїми справам поруч з Вами)?



Використана література


  • Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Видавництво «Світич»,Київ-2008.

  • Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі».

Видавництво «Світич»,Київ-2008.

  • Дзюбко Л. «Як підготувати дитину до школи» Початкова освіта. – 2003.

  • Лаврентьєва Г. «Готовність дитини до школи: складові успішного навчання» //Дошкільне виховання - № 9. - 2000.

  • Сухомлинський В.О. «Батьківська педагогіка». – К.: Радянська школа, 1978





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал