Методичні рекомендації щодо вивчення базових дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах у 2015/2016 навчальному році, що додаються



Сторінка21/29
Дата конвертації25.12.2016
Розмір3.24 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   29
Тематичний план

з/п

Розділи і теми

Кількість годин




Обов’язкова для вивчення складова

16

1

Розділ 1. Основи матеріалознавства

(2)




Тема 1.1. Види конструкційних матеріалів. Деревина

1

Тема 1.2. Властивості деревини. Добір матеріалу для виготовлення виробу

1

2

Розділ 2. Технологія виготовлення виробів із деревини

(10)




Тема 2.1. Елементи графічної грамоти

2

Тема 2.2. Розмічання заготовки

1

Тема 2.3. Пиляння деревини

1




Тема 2.4. Стругання деревини

2

Тема 2.5. Розмічання шипового з’єднання

1

Тема 2.6. Виготовлення шипового з’єднання

2

Тема 2.7. Технологія оздоблення виробу

1

3

Розділ 3. Основи техніки, технологій і проектування

(2)




Тема 3.1. Сучасні методи обробки деревини

1




Тема 3.2. Основи проектної діяльності

1

4

Розділ 4. Технологія побутової діяльності

(2)




Тема 4.1. Основи технології малярних робіт

1

Тема 4.2. Технологія кріплення настінних предметів

1




Варіативна складова

16

5

Варіативний модуль

16

6

Резерв часу

3




Разом

35


Блок 2. Технологія виготовлення виробів, в’язаних гачком

з/п

Розділи і теми

К-сть

годин




Обов’язкова для вивчення складова

16

1

Розділ 1. Основи матеріалознавства

(1)




Тема 1.1. Матеріали природного (тваринного) походження, їх властивості

1

2

Розділ 2. Технологія в’язання виробів гачком

(11)




Тема 2.1. В’язання гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва

1

Тема 2.2. Виготовлення виробу, в’язаного гачком

9

Тема 2.3. Оздоблення в’язаних виробів. Догляд за в’язаними виробами

1

3

Розділ 3. Основи техніки, технологій і проектування

(2)




Тема 3.1. Швейна машина. Робота на швейній машині

1




Тема 3.2. Основи проектної діяльності

1

4

Розділ 4. Технологія побутової діяльності

(2)




Тема 4.1. Основи технології малярних робіт

1

Тема 4.2. Маркування споживчих товарів

1




Варіативна складова

16

5

Варіативний модуль

16

6

Резерв часу

3




Разом

35

Освоєння варіативних модулів здійснюється на основі проектно-технологічної діяльності. Варіативні модулі обираються залежно від матеріально-технічного та кадрового забезпечення навчального процесу, бажання учнів, регіональних традицій.

Варіативні модулі, які пропонуються для вивчення у 5-6 класах:



  1. Технологія виготовлення народної ляльки.

  2. Технологія виготовлення м’якої іграшки.

  3. Технологія виготовлення виробів, оздоблених об’ємною аплікацією.

  4. Технологія виготовлення вишитих виробів.

  5. Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).

  6. Технологія плетіння з бісеру.

  7. Технологія виготовлення виробів із бісеру на дротяній основі.

  8. Технологія виготовлення писанки.

  9. Технологія приготування страв.

  10. Технологія виготовлення виробів, оздоблених аплікацією з природних матеріалів.

  11. Технологія вирощування рослин (квітів) та догляд за ними.

  12. Технологія догляду за тваринами.

  13. Технологія виготовлення дерев’яної іграшки.

  14. Технологія виготовлення сувенірів із деревинних матеріалів.

  15. Технологія виготовлення виробів із деревини та деревинних матеріалів (способом ажурного випилювання).

  16. Технологія оздоблення виробу елементами геометричного різьблення.

  17. Технологія виготовлення макетів архітектурних споруд із деревини та деревинних матеріалів.

  18. Технологія виконання електротехнічних робіт.

  19. Технологія оздоблення виробів художнім випалюванням.

  20. Технологія виготовлення виробів із тонкого листового металу.

  21. Технологія виготовлення виробів із дроту.

  22. Технологія виготовлення виробів способом металопластики.

Варіативні модулі, які пропонуються для вивчення у 7 класах:

1. Технологія виготовлення виробів, в’язаних гачком.

2. Технологія виготовлення виробів, в’язаних спицями.

3.Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).

4. Технологія оздоблення одягу.

5. Технологія виготовлення виробів у техніці «макраме».

6. Технологія виготовлення виробів, оздоблених мережками.

7. Технологія виготовлення виробів, оздоблених гладдєвими швами.

8. Технологія виготовлення виробів, оздоблених українською народною вишивкою.

9. Технологія оздоблення виробів вишивкою бісером.

10. Технологія виготовлення сувенірів із текстильних матеріалів.

11. Технологія ремонту та оновлення одягу.

12. Технологія виготовлення писанок.

13. Технологія приготування страв. Традиції української національної кухні.

14. Технологія заготівлі та зберігання продуктів харчування.

15. Технологія вирощування рослин та догляд за ними.

16. Технологія природного землеробства.

17. Технологія виготовлення виробів зі шкіри.

18. Технологія плетіння виробів із лози.

19. Технологія плетіння виробів із соломи.

20. Технологія виконання електротехнічних робіт.

21. Технологія оздоблення виробів із деревини геометричним різьбленням.

22. Технологія виготовлення та оздоблення виробів із деревини різьбленням.

23. Технологія оздоблення виробів об’ємним різьбленням.

24. Технологія оздоблення виробів інтарсією (інкрустацією).

25. Технологія оздоблення виробів із деревини мозаїкою.

26. Технологія виготовлення виробів із деревини (з використанням ручних способів обробки).

27. Технологія виготовлення виробів із деревини (способом токарної обробки).

28. Технологія виготовлення виробів із сортового прокату (з використанням ручних способів обробки).

29. Технологія виготовлення виробів із металу (способом токарної обробки).

Із зазначеного переліку для 5-6 класів слід обрати по 2 варіативні модулі, на освоєння яких відводиться по 20 годин навчального часу. Для 7 класів слід обирати по 1 варіативному модулю, на освоєння якого відводиться 16 год.

Освоєння варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами до них. Будь-який варіативний модуль для 5-6 класів можна обрати лише один раз у 5 чи в 6 класі. Будь-який варіативний модуль для 7 класів можна обрати лише один раз у 7, 8 чи 9 класі.

Вся проектна документація (зображення виробу, перелік матеріалів, інструментів та обладнання, послідовність виготовлення виробу, фотографія готового виробу) учнями 5-7 класів виконується у робочих зошитах.

Резерв часу, передбачений програмою, учитель може використати на підсилення окремих складових навчальної програми на свій вибір.

Результатом діяльності учнів при вивченні кожного блоку обов’язкової для вивчення складової програми має бути виріб, а будь-якого варіативного модуля – проект.

Вивчення трудового навчання у 8–9-х класах забезпечено навчальною програмою «Трудове навчання. 5–9 класи» (нова редакція) за загальною редакцією В.М. Мадзігона(лист МОН України від 27.08.2010 № 1/11-8205).

Зміст навчального предмета реалізується за трьома варіантами програми:



    • для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат;

    • для дівчат;

    • для хлопців.

Навчальна програма з трудового навчання для учнів 8-9-х класів побудована за модульною системою. Вона складається з інваріантних (обов’язкових), варіативних (на вибір) та базового (для класів, що неподіляються на групи хлопців і дівчат) модулів.

Інваріантний зміст трудового навчання розрахований на засвоєння окремими групами хлопців і дівчат. Він займає приблизно половину навчального часу. Інваріантний модуль вивчається у 8-х класах у першому півріччі. У 9-х класах у першому семестрі вивчається варіативний модуль, а у другому семестрі вчитель планує роботу учнів над проектом, кінцевим результатом якого є виготовлення комплексного виробу.

Варіативні модулі обирає вчитель у залежності від матеріально-технічної бази, фахової підготовленості, регіональних традицій, наповнюваності класів та бажання учнів. Розроблено окремий перелік варіативних модулів для 8-9 класів. Варіативні модулі розраховані на 16 годин кожен. Їх вивчення відбувається за окремо розробленими програмами.

Зміст трудового навчання для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат, складається лише з варіативних модулів. При цьому, учні мають освоїти базовий модуль. Наскрізними лініями, що закладені в зміст базового модуля, є:



  • проектування виробів;

  • конструкційні матеріали;

  • основи техніки і технологій.

На освоєння навчального матеріалу, передбаченого базовим модулем, не відводиться окремих годин. Він вивчається інтегровано з вивченням варіативних модулів. Учителеві на початку навчального року слід спланувати перелік та послідовність вивчення варіативних модулів, а також розподілити навчальний матеріал, передбачений базовим модулем.

Варіативні модулі, які пропонуються для вивчення у 8-9 класах:



  1. Проектування та виготовлення комплексного виробу.

  2. Технологія оздоблення одягу.

  3. Технологія писанкарства.

  4. Технологія виготовлення виробів в’язаних гачком.

  5. Технологія виготовлення виробів в’язаних спицями.

  6. Технологія виготовлення виробів у техніці «Макраме».

  7. Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).

  8. Технологія вирощування рослин та догляд за ними.

  9. Технологія вишивання мережками.

  10. Технологія оздоблення виробів геометричним різьбленням.

  11. Технологія електротехнічних робіт.

  12. Технологія заготівлі та зберігання продуктів.

  13. Технологія інтарсії, інкрустації.

  14. Технологія плетіння з лози.

  15. Технологія мозаїки по дереву (маркетрі).

  16. Технологія обробки деревини.

  17. Технологія приготування страв. Традиції української національної кухні.

  18. Технологія природного землеробства.

  19. Технологія слюсарної обробки металів.

  20. Технологія плетіння з соломи.

  21. Технологія токарної обробки деревини.

  22. Технологія токарної обробки металів.

  23. Технологія української народної вишивки.

Вся проектна документація (зображення виробу, перелік матеріалів, інструментів та обладнання, послідовність виготовлення виробу, фотографія готового виробу) учнями 8-х класів виконується у робочих зошитах. Учні 9-х класів оформляють матеріали у проектну папку.

З метою свідомого вибору учнями профілю навчання у старшій школі з 8 класу запроваджується допрофільне навчання. У 8-9-х класах учні повинні глибше познайомитися з різними профілями та напрямами навчання. Таке ознайомлення може здійснюватися за рахунок упровадження курсів за вибором та профорієнтаційних курсів.

Курси за вибором дають змогу учням не тільки оволодіти технологією вибору, а й апробувати різний зміст з метою самовизначення.

Іншою складовою допрофільного навчання є профорієнтаційні курси. Міністерством освіти і науки України надано гриф навчальним програмам курсів «Людина і світ професій» для учнів 8-9 класів та «Побудова кар’єри» для учнів 10-11 класів. Зазначені курси за вибором можуть бути розраховані на 9, 18, 35 і навіть 70 год. Програми курсів надруковано на сторінках фахового журналу «Трудова підготовка в закладах освіти» та фахової газети «Трудове навчання».

Учні 10 та 11-х класів, незалежно від профілю навчання (крім технологічного) освоюють навчальний предмет «Технології» (трудове навчання) за навчальною програмою «Технології. 10–11 класи» авт. А.І. Терещук та інші, затвердженою Міністерством освіти і науки України (наказ від 22. 02. 2008 № 122).

Програма має модульну структуру і складається з двох частин – інваріантної та варіативної. Основою інваріантної складової є базовий модуль «Проектні технології у перетворюючій діяльності людини». На вивчення базового модуля у 10–11-х класах відводиться по 12 годин.

Старшокласники навчаються застосовувати проектну технологію як інструмент для розв’язання проблем, що на уроках повинно бути представлено у формі творчих проектів.

Вивчення другої (варіативної) частини програми передбачається в обсязі 20 годин (один варіативний модуль). Модулі слід обирати з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази навчальних та навчально-виробничих майстерень, фахової підготовки вчителя. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість.

Варіативні модулі мають засвоюватися старшокласниками через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект.

Програми дозволених варіативних модулів до навчальної програми:

Перелік модулів до варіативної складової програми предмета «Технології»

І. Терещук А.І. Методика організації проектної діяльності старшокласників з технологій: метод. посіб. для вчителів, навч. прогр., варіативні модулі / А.І. Терещук, С.М. Дятленко. – К. : Літера ЛТД, 2010. – 128 с.



  1. Технологія бісерного плетіння на дротяній основі.

  2. Технологія художнього різьблення по дереву.

  3. Технологія геометричного (гострокутного) гуцульського різьблення.

  4. Основи лісового господарства.

  5. Технологія виготовлення макетів малих архітектурних форм.

  6. Технологія вишивання технікою мережки.

  7. Технологія художнього набивання на тканині.

  8. Технологія плетіння спицями.

  9. Технологія рельєфного різьблення.

  10. Технологія розпису на склі.

  11. Технологія соломо плетіння.

  12. Технологія інкрустації виробів з деревини.

  13. Технологія токарної обробки деревини.

  14. Технологія вишивання стрічками.

ІІ. Терещук А. І. Технології. 10–11 класи. Навчальна програма. Рівеньстандарту, академічний рівень. Варіативні модулі / Терещук А.І., Боринець Н.І., Дятленко С.М., Сидоренко В.К., Терещук Г.В., Ходзицька І.Ю. – Кам’янець–Подільський : Аксіома, 2010 – 140 с.

  1. Основи об’ємного ком’ютерного моделювання.

  2. Технологія виготовлення аплікації з текстильних матеріалів та фурнітури.

  3. Технологія в’язання гачком.

  4. Технологія виготовлення виробів із сучасних деревинних матеріалів.

  5. Технологія виготовлення дитячого одягу.

  6. Технологія виготовлення листівок.

  7. Технологія виготовлення м’якої іграшки.

  8. Технологія виготовлення української народної ляльки-оберега.

  9. Технологія виготовлення подарункових упаковок з текстильним декором.

  10. Технологія виготовлення штучних квітів.

  11. Технологія вишивання шовковими стрічками.

  12. Технологія дизайну інтер’єру.

  13. Технологія дизайну предметів інтер’єру.

  14. Технологія дизайну шкільних та офісних інтер’єрів.

  15. Технологія клаптикового шиття (печворк).

  16. Технологія ліплення.

  17. Технологія матчворку (конструювання із сірників).

  18. Технологія ниткової графіки.

  19. Технологія об’ємної вишивки.

  20. Технологія пірографії (випалювання по деревині).

  21. Технологія писанкарства.

  22. Технологія ручного розпису тканин (батик).

  23. Технологія ручного ткацтва.

  24. Технологія хлібопекарського та кондитерського виробництва.

  25. Технологія художньої обробки деревини випилюванням.

ІІІ. Боринець Н.І. Трудове навчання : Збірник варіативних модулів :

Технології. 10–11 класи. / Упоряд. Л. Рак. – К. : Шк. світ, 2011. – 120 с.



  1. Технологія вишивання весільних рушників.

  2. Технологія вишивання сорочки.

  3. Технологія вишивання бісером.

  4. Технологія бісерного ткацтва.

  5. Технологія деку пажу.

  6. Технологія пошиття швейних виробів (із суцільно кроєним рукавом, на основі нічної сорочки).

  7. Технологія конструювання та моделювання швейних виробів.

  8. Технологія конструювання жіночого одягу.

  9. Технологія пошиття плечового виробу з капюшоном (за журнальною викройкою).

  10. Технологія пошиття домашнього взуття.

  11. Технологія печворку, в’язаного гачком.

  12. Технологія валяння виробів.

  13. Технологія мозаїки по деревині (маркетрі).

  14. Технологія макетування зброї.

  15. Технологія електротехнічних робіт (виготовлення електрифікованих виробів).

  16. Технологія довбарства.

  17. Технологія виготовлення виробів із екструдованого пінополістеролу.

  18. Технологія художньої в’язі.

  19. Технологія шкіряної пластики.

  20. Технологія ремонту та виготовлення меблів.

  21. Технологія виготовлення штучних приманок для вудіння риби.

Змістове наповнення технологічного профілю може здійснюватися за рахунок курсів за вибором «Професійні проби». Таких курсів може бути декілька і вони освоюються учнями послідовно. Програми таких курсів повинні мати гриф МОН України.

Учні, які обрали технологічний профіль, можуть навчатись за такими спеціалізаціями (наказ Міністерства освіти і науки України від 01.10.2008 № 893):



  1. Технологія деревообробки.

  2. Технологія металообробки.

  3. Основи дизайну.

  4. Технологія кулінарії.

  5. Технологія швейної справи.

  6. Технологія художньої обробки матеріалів.

  7. Технологія будівництва та опоряджувальних робіт.

  8. Технологія агровиробництва.

  9. Основи бджільництва.

  10. Технічне конструювання та моделювання.

  11. Технологія української народної вишивки.

  12. Матеріалознавство та технологія конструкційних матеріалів.

  13. Енергетика.

  14. Комп’ютерна інженерія.

  15. Легка промисловість.

  16. Основи телекомунікацій.

  17. Агротехніка.

  18. Технологія конструювання та моделювання одягу.

За наявності відповідного грифа Міністерства освіти і науки України профільне навчання може здійснюватись за авторськими програмами з інших, не передбачених переліком, спеціалізацій.

Ключовою складовою організації профільного навчаннятехнологічного напряму є наявність відповідної матеріально-технічної бази. Таку базу мають міжшкільні навчально-виробничі комбінати. Тому організація профільного навчання технологічного напряму на базі МНВК єнайбільш оптимальною. Однак це не виключає можливості впровадження зазначеного напряму на базі тих загальноосвітніх навчальних закладів, що відповідають вимогам.

Міжшкільні навчально-виробничі комбінати відносяться до закладів системи загальної середньої освіти й забезпечують потреби учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній та професійній підготовці. При впровадженні технологічного напряму на базі МНВК загальноосвітні навчальні заклади передають у комбінати педагогічне навантаження в обсязі, передбаченому навчальними планами для забезпечення якісного оволодіння учнями обраного напряму діяльності.

Професійна підготовка старшокласників проводиться в закладах освіти згідно з ліцензійними вимогами до зазначеного напряму навчальної діяльності (постанова Кабінету Міністрів України від 29.08.2003 № 1380). Мережа навчальних груп визначається на основі контингенту учнів старших класів, яких направляє школа, а їх наповнення регламентується ліцензійними нормами. Випускникам, які успішно закінчили повний курс навчання з професійної підготовки, надається право складати державні іспити на присвоєння кваліфікації з видачею документа про професійну освіту єдиного державного зразка України.

Типові навчальні плани і програми з професійно-технічного навчання на базі закладів системи загальної середньої освіти для підготовки кваліфікованих робітників розроблено на основі ДС ПТО. Вони є обов’язковими для виконання всіма МНВК і загальноосвітніми навчальними закладами, що готують кваліфікованих робітників із числа учнів 10–11-х класів.

У МНВК і ЗНЗ тривалість професійної підготовки – 350, 480, 540, 680 годин. Типові навчальні плани професійного навчання для закладів системи загальної середньої освіти узгоджені з Департаментом професійно-технічної освіти та Департаментом загальної середньої і дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України.

Типові навчальні плани розділені на чотири групи за кількістю годин:

350 годин – 5 годин тижневих (доповнюється 1 година тижневих на профорієнтаційний курс). Виробнича практика не передбачена. Професії: водій автотранспортних засобів (категорія «С») – 350 годин; водій автотранспортних засобів (категорія «В») – 220 годин (1 рік навчання).

480 годин – 6 годин тижневих + 2 тижні виробничої практики. Професії: штукатур, ІІ розряд; продавець із лотка на ринку.

540 годин – 6 годин тижневих + 4 тижні виробничої практики. Професії: слюсар з ремонту сільськогосподарських машин; різьбяр по дереву та бересті, ІІ розряд; швачка І розряду, кравець ІІ розряду; оператор комп’ютерного набору, ІІ категорія; агент із організації туризму (18 років); вишивальниця – ІІ розряд; манікюрниця – ІІ розряд.

680 годин – 6 годин тижневих + 2 години за рахунок варіативної складової + 4 тижні виробничої практики. Професії: столяр будівельний, ІІ розряд (18 років); секретар-друкарка; касир (на підприємстві, в установі, організації) (18 років); слюсар по ремонту автомобілів; молодша медична сестра по догляду за хворими (18 років); перукар – 645 годин (18 років); офіціант, ІІІ розряд (18 років); секретар керівника (на підприємстві, вустанові, організації).

Орієнтовний перелік професій, за якими може здійснюватись професійна підготовка учнів у системі загальної середньої освіти за типовими навчальними планами, приведений у таблиці.



з/п

Код

Назва професії



4112

Оператор комп’ютерного набору



4115

Секретар керівника (організації, підприємства,установи)



4211

Касир (на підприємстві, в установі, організації)



4212

Касир (у банку)



4221

Агент із організації туризму



5122

Кухар



5123

Офіціант



5132

Молодша медична сестра з догляду за хворими



5141.2

Манікюрниця



5141.2

Перукар (перукар-модельєр)



5220

Продавець непродовольчих товарів



5220

Продавець продовольчих товарів



5230

Продавець (із лотка на ринку)



17122.2

Муляр



7124.2

Столяр будівельний



7124.2

Тесляр



7129.2

Монтажник гіпсокартонних конструкцій



7133.2

Штукатур



7141.1

Маляр



7231.2

Слюсар із ремонту автомобілів



7233.1

Слюсар-ремонтник



7233.2

Слюсар із ремонту сільськогосподарських машин і устаткування



7331.2

Різьбяр по дереву та бересті



8211.2

Токар



8263.2

Вишивальниця



8263.2

Швачка



8322.2

Водій автотранспортних засобів кат. «В»



8322.2

Водій автотранспортних засобів кат. «С, С1»



8322.2

Водій мототранспортних засобів кат. «А, А1»



8332.1

Тракторист



5113

Екскурсовод



5131

Помічник вихователя



4223

Оператор поштового зв’язку



4144

Діловод



5131

Нянька



8269.2

Квіткарка



7344.1

Фотограф



7324.1

Художник розмалювання по дереву



5142

Покоївка



6113

Озеленювач



512

Економка



7433.2

Кравець

Важливою складовою технологічної підготовки школярів є знання ними основ графічної грамоти. Вивчення курсу креслення передбачено в 11 класах технологічного напряму в обсязі 2 год. на тиждень за навчальною програмою «Креслення. 11 клас» для загальноосвітніх навчальних закладів (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 №1/11-17681).

У 8-11 кл. креслення може вивчатися як курс за вибором за навчальною програмою «Креслення» для загальноосвітніх навчальних закладів (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 №1/11-17679).

Розпочинається вивчення креслення в 7 класах спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням предметів технічного (інженерного) циклу. Вивчення предмета здійснюється за навчальною програмою «Креслення. 7-8 класи» (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 №1/11-17674).

У тих класах, де вивчення креслення розпочалося у минулому навчальному році продовження його вивчення здійснюється за тими ж навчальними програмами.

Під час роботи у навчальній майстерні на кожному уроці треба звертати увагу на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних прийомів роботи, ознайомлювати із заходами попередження травматизму.

Оцінювання навчальних досягнень учнів у 2015-2016 н.р. здійснюється за 12-бальною шкалою відповідно до Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти (накази Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.04.2011 року №329 «Про затвердження Критеріїв…» та від 30.08.2011 № 996 «Орієнтовні вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти з предметів інваріантної складової навчального плану»).



Оцінювання якості трудової підготовки здійснюється у двох аспектах: рівень володіння теоретичними знаннями, який можна виявити у процесі усного чи письмового опитування, та якість практичних умінь і навичок, тобто здатність до застосування вивченого матеріалу під час виконання лабораторно-практичних та практичних робіт. Тому критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з трудового навчання мають комплексний характер. До них належать:

  • рівень передбачених програмою теоретичних знань та вмінь застосовувати у практичній роботі;

  • уміння користуватися різними видами конструкторсько-технологічної документації та іншими джерелами інформації;

  • дотримання технічних вимог у процесі виконання робіт (якість виробу);

  • уміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому в процесі роботи;

  • рівень сформованості трудових прийомів та вміння виконувати технологічні операції;

  • дотримання правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог;

  • дотримання норм часу на виготовлення виробу;

  • рівень самостійності у процесі організації і виконання роботи (планування трудових процесів, самоконтроль та ін.), виявлення елементів творчості.

Визначеним рівням відповідають розроблені критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-ти бальною шкалою.


Рівень навчальних досягнень учнів

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

І. Початковий (рецептивно-продуктивний)

1

Учень (учениця) може розпізнавати деякі об’єкти вивчення (матеріали, моделі, схеми тощо) та називає їх (на побутовому рівні); знає правила безпеки при роботі в навчальних майстернях

2

Учень (учениця) описує деякі технологічні об’єкти; розпізнає інструменти та обладнання для виконання практичних робіт

3

Учень (учениця) має фрагментарні уявлення з предмета вивчення (обізнаний з деякими технологічними поняттями); може використовувати за призначенням робочі інструменти та обладнання

II. Середній (репродуктивний)

4

Учень (учениця) знає окремі факти, що стосуються технологічних об’єктів; виконує елементарні прийоми роботи інструментом

5

Учень (учениця) відтворює навчальний матеріал з допомогою вчителя; може виконувати окремі операції; дотримується послідовності виготовлення виробу; володіє прийомами роботи інструментом

6

Учень (учениця) самостійно відтворює значну частину навчального матеріалу; дотримується технології виготовлення виробу; з допомогою учасників проекту і учителя виконує завдання , що стосуються певних етапів проектної діяльності

III. Достатній (конструктивно-варіативний)

7

Учень (учениця) самостійно і логічно відтворює фактичний і теоретичний матеріал; виконує практичну роботу відповідно до інструкцій вчителя; з допомогою учасників проекту і учителя виконує завдання , що стосуються усіх етапів проектної діяльності

8

Учень (учениця) виявляє розуміння навчального матеріалу, наводить приклади; може самостійно обирати конструктивні елементи виробу; раціонально організовує робоче місце

9

Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом і використовує набуті знання і уміння у стандартних ситуаціях; може самостійно та обґрунтовано обирати конструктивні елементи виробу

IV. Високий (творчий)

10

Учень (учениця) володіє засвоєними знаннями та уміннями і застосовує їх у нестандартних ситуаціях; з допомогою учасників проекту і учителя проектує та виконує всі види запланованих робіт

11

Учень (учениця) володіє глибокими знаннями і навичками з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, знаходить і аналізує додаткову інформацію; самостійно проектує та виконує всі види запланованих робіт, допускаючи при цьому незначні відхилення у технологічних операціях

12

Учень (учениця) має системні знання та навички з предмета, свідомо використовує їх, у тому числі, у проблемних ситуаціях; самостійно проектує та виконує, використовуючи відповідні технології, всі види запланованих робіт

Критерії визначають загальні підходи до визначення рівня навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти та встановлюють відповідність між вимогами до знань, умінь і навичок учнів та показником оцінки в балах відповідно до рівнів навчальних досягнень.

Визначення високого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межах навчальної програми і не передбачає участі школярів у олімпіадах, творчих конкурсах тощо.

Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові.

Навчальні досягнення учнів з трудового навчання і технологій підлягають обов'язковому оцінюванню.

У випадку невідповідності рівня навчальних досягнень учня цим Критеріям позначається «не атестований».

Особливості оцінювання навчальних досягнень дітей з особливими освітніми потребами здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Моніторинг знань з трудового навчання і технологій складається з поточного (поурочного оцінювання) і підсумкового (тематичного, семестрового, річного оцінювання).

У зв’язку з специфікою уроків з трудового навчання поточне оцінювання з даного предмету є обов’язковим.

Поточне оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня (учениці) в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм самостійність оцінних суджень, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Його основними завдання є: встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, встановлення зв’язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок.

Формами поточного оцінювання є:


  • індивідуальне, фронтальне та групове опитування;

  • виконання учнями різних видів письмових робіт (тестування, у тому числі комп’ютерне, розв’язування кросвордів, графічний диктант, опис технологічного процесу, складання інструкційної або технологічної карти, розробка творчого проекту);

  • виконання практичних робіт;

  • виконання певного етапу практичної роботи (якщо виріб виготовляється не на одному уроці);

  • робота з схемами;

  • робота з технологічною документацією;

Оцінювання учнів з теоретичних знань можуть проводитися як індивідуально, так і фронтально, як усно так і письмово. Тоді бали будуть в журналі виставлені відповідно вибірково або в колонку.

Оцінювання практичної роботи, (якщо виріб виготовляється поетапно на декількох уроках), виконується вибірково (бали виставляються не всім учням), але з певного етапу практичної роботи, на розсуд учителя, можливе оцінювання і всіх учнів.

В тому випадку коли практична робота виконується за один урок, то оцінюються усі учні.

При закінченні довготривалої практичної роботи за готовий виріб бали виставляються всім учням в колонку на останньому уроці даної теми чи розділу.

При вивченні значних за обсягом розділів, крім поточного оцінювання, доцільно проводити кілька проміжних фронтальних оцінювань. Одне оцінювання за теоретичний матеріал, а друге - за готовим виробом в залежності від розділу, який вивчається.

Наповнюваність оцінок на сторінці журналу регулює вчитель (їх повинно бути стільки, щоб об’єктивно оцінити учня).

Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є основною для коригування роботи вчителя на уроці.

Доцільність тематичного оцінювання зумовлена психологічними закономірностями засвоєння навчального матеріалу, що передбачають реалізацію послідовних його етапів, що не можна здійснювати на одному уроці.

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує:


  • усунення безсистемності в оцінюванні;

  • підвищення об’єктивності оцінки знань, навичок і вмінь;

  • індивідуальний та диференційований підхід до організації навчання;

  • систематизацію й узагальнення навчального матеріалу;

  • концентрацію уваги учнів до найсуттєвішого в системі знань з трудового навчання.

Виставлення тематичних оцінок здійснюється на підставі результатів опанування учнями матеріалу розділів відповідно до вимог навчальної програми. Тематичне оцінювання обов’язкової для вивчення складової здійснювати у 5-6, 8 класах не менше двох разів на семестр. У 7, 9, 10-11 класах тематичне оцінювання здійснювати 1 раз на семестр.

Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми впродовж її вивчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів навчальних робіт (практичних, лабораторних, самостійних, творчих, контрольних робіт) та навчальної активності школярів.

Тематична оцінка не підлягає коригуванню.

Результати тематичного оцінювання відображаються у класному журналі в окремій колонці.

В класному журналі для тематичного оцінювання учнів після останнього уроку теми чи модуля відводиться одна колонка для виставлення тематичного балу і записується «Тематична». Дата в цій колонці не записується, пуста клітинка до і після тематичної не залишається.

Якщо вивчення модуля не закінчено в межах семестру, тематичне оцінювання виставляється по поточним оцінкам та оцінці за практичну роботу за фактично виконану роботу на момент оцінювання. В наступному семестрі виставляється оцінка за готовий виріб і враховується (як поточна) у ІІ семестрі.

Якщо учень був відсутній на всіх уроках трудового навчання протягом вивчення розділу та не виконав вимоги навчальної програми, у колонку з надписом «Тематична» виставляється «н/а» (не атестований).

Оцінювання варіативного модуля у будь-якому класі виставляється тільки один раз після його вивчення.

Семестрове оцінювання здійснюється на підставі тематичних оцінок. При цьому мають враховуватися динаміка особистих навчальних досягнень учня з предмета протягом семестру. Семестрова оцінка може підлягати коригуванню. Скоригована семестрова оцінка виставляється без дати в колонку з надписом «Скоригована» за колонкою «І семестр» або «ІІ семестр». Колонки для виставлення скоригованих оцінок відводяться навіть за відсутності учнів, які виявили бажання їх скоригувати.

Учень (учениця) має право на підвищення семестрової оцінки.

Річна оцінка виставляється до журналу в колонку з надписом «Річна» без зазначення дати не раніше, ніж через три дні після виставлення оцінки за II семестр.

Річне оцінювання здійснюється на основі семестрових або скоригованих семестрових оцінок.

У випадку неатестації учня (учениці) за підсумками двох семестрів у колонку «Річна» робиться запис н/а (не атестований(а)).

Річна оцінка коригуванню не підлягає.

З переходом на проектно-технологічну діяльність та для створення умов розвитку творчого потенціалу, творчої активності учнів на уроках трудового навчання домашнє завдання доцільно задавати на кожний урок.

Домашнє завдання з трудового навчання задає вчитель на свій розсуд в залежності від типу та форми проведення уроку. Запис домашнього завдання в журналі при спарених уроках можна записувати як в одній клітинці, так і в двох клітинках. Рекомендуємо такий запис у класному журналі.

1. Якщо учні забезпечені підручниками, то в колонці класного журналу «Домашнє завдання», вчитель записує дані про підручник, за яким працює. Тоді домашнє завдання доцільно записати так: «Опрацювати параграф №1», або «Опрацювати с. 45», бо підручник уже вказаний.

2. Якщо в учнів немає підручників, то запис доцільно робити так:

«Опрацювати записи у зошиті», «Вивчити записи у зошиті» «Опрацювати сторінки 35-37 підручника за 7 клас, 1998 р., авт. І.А. Іванов».

3. Для того, щоб учні принесли всі необхідні матеріали, інструменти, пристрої для виконання практичної роботи запис доцільно зробити так: «Підготувати креслярські інструменти та пристрої», «Підготувати дошку із липи 300×300×30», «Підготувати тканину до розкроювання».

4. В тому випадку коли учні з об’єктивних причин не встигають на уроці виконати повністю практичну роботу вчитель може задати як домашнє завдання закінчити роботу вдома. Записуємо в журналі так: «Підготувати виріб до подальшої роботи».

5. Домашнє завдання можна записуватися і так: «Повторити правила ОП при роботі з колючими та ріжучими інструментами», «Підготувати повідомлення про породи дерев нашої місцевості», «Підготувати прислів’я про працю», а також домашні завдання творчого характеру – «Виконати кольоровий ескіз кухонних дощечок», «Виконати кольоровий ескіз святкової спідниці», «Підготувати документацію до проекту», «Компонувати портфоліо», «Знайти зображення аналогів виробу», «Розробити схему оздоблення», «Скласти план виконання виробу», «Розробити ескізні малюнки до виробу», «Підготувати повідомлення про ...».

Відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах (зі змінами, внесеними згідно з наказом МОН України від 20.11.2006 р. № 782) уведення в експлуатацію майстерень навчального закладу під час його приймання до нового навчального року проводить комісія, створена за наказом відповідного органу управління освітою, до якої входять представники обласного, районного (міського) відділу освіти (залежно від підпорядкування), відповідної профспілкової організації галузі, керівник навчального закладу, а під час уведення в дію новоутворених або переобладнаних майстерень - також і представники відповідних органів державного нагляду (охорони прані, пожежної безпеки, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо).

Реєстрація інструктажів з охорони праці проводиться:

вступний - у журналі обліку навчальних (навчально-виробничих) занять на окремій сторінці (у навчальних і навчально-виробничих майстернях);

первинний на робочому місці в кожній майстерні (кабінеті), де проводиться трудове або професійне навчання. - у спеціальному журналі;

первинний перед виконанням навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо, - у журналі обліку навчальних (навчально-виробничих) занять на сторінці про запис теми уроку, навчального заняття тощо.

Учні розписуються у журналі інструктажу, починаючи з 9-го класу.

Навчання учнів проводиться відповідно до інструкцій з охорони праці, які розроблюють учителі, викладачі, майстри, інструктори виробничого навчання навчальних закладів згідно з Положенням про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженим наказом Комітету по нагляд) за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.1998 № 9, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.04.1998 за № 226/2666. Інструкції з охорони праці для учнів затверджуються наказом директора навчального закладу та діють 5 років. Після закінчення терміну дії інструкції з охорони праці для учнів термін її дії при умові відсутності змін у питаннях охорони праці може бути продовжений (для цього видається наказ про продовження терміну дії інструкцій) або видаєтьяся нова інструкція, якщо присутні зміни в питаннях охорони праці учнів. Кількість інструкцій з охорони праці визначає вчитель, який здійснює навчання учнів.

Матеріали, які висвітлюють питання організації навчальної діяльності з трудового навчання, технологій та креслення вчителі можуть почерпнути на сторінках періодичних видань та спеціалізованих сайтів:



  1. Газета «Трудове навчання» видавництва «Шкільний світ».

  2. Журнал «Трудова підготовка в закладах освіти» видавництва «Педагогічна преса».

  3. Науково-методичний журнал «Трудове навчання в школі». Видавнича група «Основа».

  4. Сайт «Трудове навчання». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://trudove.org.ua.


Методист інституту М.М.Фука


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   29


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал