Методичні рекомендації щодо викладання навчального предмета



Дата конвертації28.12.2016
Розмір96.1 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
Методичні рекомендації щодо викладання навчального

предмета «Етика» в 2012 – 2013 навчальному році

Етика займає одне з основних місць в системі факторів виховання людини, створює необхідні передумови розвитку суспільно–корисних якостей, вимагає відповідальності і активної життєвої позиції. Вона сприяє становленню гуманістично орієнтованої свідомості, духовному збагаченню особистості, закріпленню культурно–моральних принципів поведінки.

Етика допомагає людині зорієнтувати норми своєї поведінки відповідно найвищим взірцям моральності, знаходити правильні рішення в складних конфліктних ситуаціях, вчить критично аналізувати свої наміри і вчинки, бути об'єктивним у самооцінці.

Етика (від грецького ethos – звичай) це наука по мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві, вона визначає розвиток моральних взаємин і моральної свідомості, а за своєю природою – спрямована на практичне розв’язання моральних проблем.



Мораль - це система поглядів і уявлень, норм, оцінок, що регулюють моральну поведінку людей у суспільстві. Мораль регулює поведінку людини у всіх сферах суспільного життя - у праці, побуті, політиці, науці, в сімейних, особистісних, колективних, міжнаціональних та міжнародних стосунках.

Мораль є таким імперативним способом, за яким визначається ставлення людини до дійсності, до конкретних людей, соціальних груп, до представників світу і цінностей культури, який регулює людську поведінку з позицій принципового протиставлення добра і зла, справедливості та підкреслюють її оцінювальний характер.

Вивчення етики дає знання про найскладнішу частину практичної філософії у всіх її історичних формах і проявах, виступає інформаційним середовищем для формування моральної культури особистості, спонукає до моральної рефлексії, до вироблення навичок самодисципліни і контролю, сприяє становленню позитивних життєвих установок.

Етика як шкільний предмет передбачає певні особливості організації навчально-виховного процесу.

Метою курсу «Етика» є формування в учнів моральних цінностей і орієнтирів особистості, діяльних чеснот, моральної культури і культури поведінки. У процесі досягнення мети передбачається реалізація таких завдань:

ознайомлення учнів із основами моралі як фундаменту загальнолюдських цінностей;

формування свідомої та відповідальної особистості учня на основі духовних, моральних та культурних цінностей;

створення належних морально-етичних умов для самопізнання, самореалізації;

оволодіння учнями вміннями розтлумачувати етичні поняття та терміни, аналізувати, визначати та пояснювати прояви того чи іншого явища, а також взаємозв’язки з другими явищами, характеризувати риси, ознаки, явища, процесу, порівнювати прояви людської поведінки;

формування та вдосконалення поведінкових умінь та навичок: вміння дотримуватися етичних норм, уміння застосовувати етикетні правила та норми

формування творчих умінь: моделювати ситуації морально-етичного змісту й визначати шляхи їх розв’язання, оцінювання прикладів власної та чужої поведінки відповідно до моральних чи етикетних норм і правил, висловлювати власні судження про вчинки та поведінку.

Методологічною основою процесу навчання основ етики є система наукових підходів, принципів, форм і методів, які допомагають належно реалізувати мету та завдання навчання. Ці наукові підходи, принципи, форми і методи перебувають у тісному діалектичному зв’язку. Так, підходи конкретизуються у принципах, принципи реалізуються у певних формах через відповідні методи.

Відповідно до сучасних уявлень про методологічні засади конструювання змісту етичної освіти застосовуються аксіологічний, антропологічний, соціокультурний, культурологічний, особистісний, діяльнісний, комунікативний, системний, компетентісний, синергетичний та наскрізний підходи.

Аксіологічний підхід передбачає засвоєння учнями на початковому рівні змісту основних етичних понять та моральних категорій, що відбивають систему загальнолюдських та національних цінностей. Усвідомлення учнями моральних цінностей суспільства закладає основи для формування їхньої власної системи духовних цінностей та морального ідеалу.

Антропологічний підхід затверджує особистість в якості центра її власного світу

Культурологічний та соціокультурний підходи, у свою чергу, мають на меті, з одного боку, сприймати учня як спадкоємця і носія вітчизняної та світової культури, а з іншого, – готувати школяра до життя у сім’ї, громаді, а також у сучасному суспільстві. Виховання повинно грунтуватися на загальнолюдських цінностях і будуватися з урахуванням особливостей етнічної та регіональної культур, вирішувати завдання залучення людини до різних пластів культури (побутової, фізичної, матеріальної, духовної, політичної, економічної, інтелектуальної, моральної та ін.).

Особистісний підхід передбачає сприйняття кожного учня як унікальну особистість і передбачає усвідомлення, сприйняття і взаємодію учителя з учнем як суб’єктів навчання.

Діяльнісний підхід має на меті таку побудову процесу навчання основ етики, яка б активізувала навчальні зусилля школяра через ігрову, навчальну та комунікативну діяльність, через виконання практичних завдань-проектів тощо.

Комунікативний підхід у процесі навчання передбачає організацію комунікативної взаємодії між учителем та учнями на уроці, в позаурочний та позанавчальний час на основі моральних цінностей.

Системний підхід орієнтує на організацію навчально-виховного процесу з основ етики як цілеспрямованої творчої діяльності його суб'єктів: учнів, сім’ї та школи в рамках класної, позакласної та позашкільної роботи. Він вимагає розгляду системотвірних зв'язків мети, завдань, змісту, форм, методів та засобів навчання не ізольовано, а у взаємодії компонентів педагогічного процесу, що дозволяє виявляти загальні системні властивості та якісні характеристики.

Компетентнісний підхід передбачає аксіологічну, мотиваційну, рефлексивну, когнітивну, операційно-технологічну та інші складові результатів навчання основ етики, що відображають набуття не лише знань, навичок і вмінь, а й досвіду емоційно-ціннісного ставлення до себе, батьків, інших людей, оточуючого світу.

Синергетичний підхід має провідним принципом самоорганізацію, саморозвиток особистості на основі взаємодії людини з зовнішнім середовищем, що призводить до змін, виникнення нових якостей тощо.

«Трансцивілізаційний», наскрізний підхід пропонують учневі побувати у ролі дослідника, першопрохідця, який відкриває зміст освіти для засвоєння. Для самостійного засвоєння матеріалу учень постійно вдається до діалогів, комунікативних дій, ауто комунікації (внутрішнього діалогу, суперечки з собою як з опонентом, тощо) ідентифікувати себе не тільки із присутніми, а й з історичними особами, представниками різних культур, обстоюючи, аргументуючи чи відкидаючи певні вчення, відкриття, вчинки.

Етика, як навчальна дисципліна потребує особливих методичних підходів: кожну тему варто розглядати враховуючи життєвий досвід учня; подавати навчальний матеріал, що ставить учнів перед вибором правильного вчинку, чи вірно прийнятого рішення; етичні знання ставлять особистість перед необхідністю самоаналізу, самооцінки вчинків та рішень.

Основними формами навчальної діяльності на уроках етики є фронтальна, індивідуальна, парна, групова. Фронтальна форма роботи передбачає навчальну діяльність учителя з усім класом. Індивідуальна форма роботи має на меті виконання завдання окремим учнем. Парна робота передбачає навчальну взаємодію двох учнів, переважно тих, що сидять за однією партою. Групова робота передбачає поділ класу на невеликі групи по 4-5 осіб для виконання групових завдань.

Форми навчально-виховної роботи на уроках етики втілюються у практику навчання й виховання з допомогою відповідних методів.

До основних методів навчання на уроках із основ етики належать словесні та наочні методи: пояснення, розповідь, бесіда, дискусія, робота з підручником, дидактична гра, демонстрування та ілюстрування, самостійне спостереження, моделювання та розв’язування ситуацій, виконання творчих пізнавальних завдань, аналіз художніх текстів, цікавих фактів з історії та сьогодення.

Варто окремо зупинитися на розгляді словесних методів навчання. Так, метод пояснення на уроці етики має на меті аналіз, тлумачення й доведення різних положень навчального матеріалу морально-етичного характеру шляхом розкриття причинно-наслідкових та інших зв’язків і закономірностей. Цей метод поєднується з описом, бесідою, демонстрацією; пояснення здійснюється на основі принципу доступності на відповідному емоційному й динамічному рівнях.

Метод розповіді у процесі засвоєння моральних цінностей передбачає виклад учителем або учнем художнього або іншого матеріалу морально-повчального змісту. Для розповіді характерна яскравість характеристик, наявність фактів, явищ, конкретність, емоційність, динамічність.

Метод бесіди на уроці етики – це форма спілкування, у процесі якої учитель, спираючись на наявні в учнів знання й досвід, користуючись запитаннями, підводить учнів до засвоєння нових етичних знань, повторення й перевірки навчального матеріалу, до певних висновків.

Метод дискусії передбачає обговорення дискусійного питання. Дискусія потребує: попередньої підготовки з боку вчителя (постановка проблеми, підготовка учасників дискусії, організація дискусії, контроль за ходом і підведення підсумків); підготовки учнів (ознайомлення з дискусійною проблемою; підбір аргументів і доказів; часові та змістовні обмеження виступів – регламент тощо).

На уроках етики важливо використовувати емоційно-насичені матеріали, де виклад теоретичного матеріалу поєднується з використанням варіантів проблемних ситуацій, уривків художніх творів, використання народної мудрості, притч, афоризмів, висловів мудреців різних часів та епох тощо. тексти для самоперевірки.

Зміст моральної свідомості людини проявляється у її діяльності. поведінці та вчинках. Моральний вибір – є усвідомлення віддання переваги людиною тому чи іншому варіантові поведінки відповідно до особистих чи суспільних моральних настанов, що базується на певних цінностях. Роль прикладу у моральному вихованні дітей виконує щоденна поведінка дорослих, що ґрунтується на схильності дітей до наслідування за відсутності достатніх знань, переконань і життєвого досвіду. Сила впливу прикладу полягає і в тому, що довколишні не нав'язують дітям своїх поглядів, учинків, а діти самі помічають їх. Виховний вплив прикладу пов'язаний не тільки з тим, що учні спостерігають у житті, вивчають, а й із умілою організацією їхньої різноманітної діяльності.

Існує багато методів та їх класифікацій за різними підставами. Традиційною приймається класифікація Г.І Щукіної. Вона виділяє три групи методів: формування свідомості особистості; організації діяльності; стимулювання поведінки й діяльності.

- формування свідомості через переконання використовує: повчальні історії, притчі, байки, оповідання на етичні теми, пояснення, лекції, етичні бесіди, роз'яснення, умовляння, навіювання, інструктаж, диспут, доповідь, приклад.

- методи організації діяльності - через вправи, привчання, педагогічне вимога, громадська думка, доручення, що виховують ситуації.

- методи стимулювання - заохочення, покарання, змагання. Види заохочення - схвалення, вдячність, нагородження, похвала, надання почесних прав, нагородження почесними грамотами, подарунками.

Найбільш дієві методи морального виховання представлені такими групами:

- традиційні - переконання, вправа, заохочення, примус, приклад.

- інноваційні - моделювання, алгоритмізація, творча інваріантність.

- неформальні - міжособистісні - виховання через особистісно значущих людей.

- тренінговоігрові - ділові ігри, соціально психологічні тренінги та інші.

- рефлексивні - через усвідомлення власного «Я» і діяльної дійсності.

Останнім часом у виховному процесі успішно використовуються такі принципи етичного виховання:

- перший принцип виховання, що випливає з мети виховання і враховує природу виховного процесу - орієнтація на ціннісні відносини: сталість професійної уваги педагога на формуються відносини вихованця до соціально-культурних цінностей (людині, природі, суспільству, праці, пізнання) і ціннісним основам життя - добру , істині, красі. Умовою реалізації принципу орієнтації на ціннісні відносини виступають філософська і психологічна підготовка педагога;

- другий принцип виховання - принцип суб'єктності: педагог максимально сприяє розвитку здатності дитини усвідомлювати своє "Я" у зв'язках з іншими людьми і світом, осмислювати свої дії, передбачати їх наслідки для інших людей і своєї долі, проводити осмислений вибір життєвих рішень. Принцип суб'єктності виключає жорсткий наказ на адресу дітей, а передбачає спільне з дитиною прийняття рішення.

- третій принцип виховання випливає з спроби узгодити соціальні норми, правила життя і автономність неповторної особистості кожної дитини. Цьому принципу відповідає: прийняття дитини як даність, визнання за дитиною права на існування її такою, як вона є, повага її історії життя, визнання цінності її особистості, збереження по відношенню до кожної дитині, незалежно від її успіхів, розвитку, положення, здібностей, поваги до її особистості.

Визначені принципи морального виховання гармонійно поєднують характеристики: філософічну, діалогічну, етичну. Вони не можуть існувати одна без іншої, точно так само, як реалізація одного з названих принципів сучасного морального виховання у відірваності від інших неможлива.

Долженко О.О.,

методист з навчального предмета «Етика» ЛОІППО





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал