Методичні рекомендації щодо проведення психологічної підготовки особового складу збройних сил україни




Сторінка5/34
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.59 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34
Тема 4. ФОРМИ ТА МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ.
МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ.
Питання, що розглядаються.
1. Методи і прийоми психологічної підготовки особового складу.
2. Методика оцінювання психологічної підготовки особового складу.
_______________________________________________________________________

1. Методи і прийоми психологічної підготовки особового складу.
Ефективного та якісного розв’язання завдань психологічної підготовки особового складу підрозділу командири досягають умілим застосуванням різноманітних прийомів й способів впливу на психіку військовослужбовців у процесі бойової підготовки і повсякденної діяльності. Систематичні прийоми і способи, які застосовують для досягнення психологічної готовності і стійкості військовослужбовця до впливу психотравмуючих факторів бойової обстановки,


28 називаються методами психологічної підготовки. За характером застосування та впливу на психіку військовослужбовців дані методи поділяються на вербальні, моделювання психологічних факторів бою (практичні) та методи емоційно-вольової саморегуляції.
З погляду групового й індивідуального сприйняття, осмислення і закріплення в логічній пам’яті військовослужбовця важливе значення мають вербальні (словесні, мовні) методи – переконання, навіювання і психологічна консультація. Їх головне призначення в тому, щоб викликати бажані зміни у психіці воїна і психології колективу і на цій основі сформувати стійкі звички поведінки.
Вербальними методами може успішно користуватися той командир підрозділу, що майстерно володіє словом, письмовою та усною мовою, уміє грамотно складати бойові накази і віддавати усні розпорядження підлеглим, переконувати і вимагати, вселяти впевненість і надавати психологічну допомогу тим, хто цього потребує.
Метод переконання є цілісною системою словесно-наочного впливу командира підрозділу на свідомість воїна і загальну думку колективу, яка забезпечує добровільне ухвалення наказів і перетворення їх на мотиви поведінки військовослужбовців.
Психологічний механізм переконання полягає в тісному його зв’язку із світоглядом та волею воїна.
Переконання безпосередньо впливають на зміст мотивів діяльності воїна та формують його установку. Переконаність – основа таких вольових рис, як мужність, рішучість, вірність ідеалам, стійкість, які допомагають йому успішно оволодівати необхідними навичками, долати труднощі військової служби.
Основні умови для ефективного переконання, які повинний дотримати командир підрозділу: особиста переконаність командира і дійсна захопленість своєю справою; наукова підготовленість і різносторонність знань; врахування індивідуальних особливостей особистості окремого воїна і психології колективу; уміння встановити контакт, викликати довіру; свіжість думки, простота і ясність викладу; реалізм і правдивість; щирість і оптимізм; уміння доводити, роз’яснювати, спростовувати; уміння використовувати факти і приклади; витримка, терпіння і педагогічний такт; емоційна пристрасність.
Мета методу навіювання, який, поєднується з переконанням і роз’ясненням, – активізувати приховані резерви людської психіки, сформувати установки правильної поведінки і соціально-етичної орієнтації. Словесне навіювання може бути у вигляді мотивованого, наказового і негативного навіювання.
Психологічна консультація – це один із найважливіших методів психологічної підготовки і допомоги, що сприяє зняттю психічної напруженості в колективі та у поведінці окремого воїна, пошуку оптимальних моделей поведінки у критичних ситуаціях. Психологічне консультування за допомогою спеціально організованого процесу спілкування сприяє усвідомленню воїном ситуації, висвітленню її причин, актуалізації додаткових сил і резервів для її подолання.
Вирішення психологічних проблем, що виникають під час підготовки особового складу вимагає від командира підрозділу особливої настроєності і дотримання ряду умов:
1.
Створення атмосфери взаєморозуміння між командиром і підлеглим. Командир підрозділу повинен переконати воїна в тому, що він бажає йому допомогти і проявляє щирість. Це досягається умілим підходом, встановленням контакту, який відображає зацікавленість командира, а не байдужість до людини.
2.
Забезпечення такого мікроклімату, в якому солдат може спокійно виговоритися з питання, що його турбує.
3.
Установка на заспокоєння. Враховуючи емоційну пригніченість або неефективність воїна, командир прагне йому допомогти переоцінити стресову ситуацію, навіяти воїнові, що вона не така трагічна, як йому здається.
4.
Психологічний діагноз. Командир, ставлячи воїнові питання, повинний зрозуміти причину явища, яке турбує воїна.
5.
Інформування. Ґрунтуючись на поставленому діагнозі, командир допомагає воїнові самому поставити діагноз ситуації, в яку він потрапив.
6.
Вибір мети. Командир підрозділу разом зі своїм підлеглим намічає варіанти поведінки в ситуації, що склалася, але остаточний вибір залишається за самим воїном.
7.
Закріплення психологічної установки на виконання ухваленого рішення. Це можна зробити за допомогою переконання або навіювання, залежно від типу особистості.
У мирний час принцип навчати війська тому, що необхідне на війні, втрачає свою гостроту, реалізується частково, не охоплює весь процес бойової підготовки. Командир підрозділу часто готує солдата як фахівця, що уміє стріляти, водити бойову техніку, працювати за пультом тощо, але не завжди розвиває у нього сміливість, мужність, самовладання, стійкість та інші вольові якості, що необхідні для бойової обстановки. На навчаннях і під час бойових стрільб вирішуються тактичні завдання і групові вправи, правила стрільби, що повинні бути завжди пов’язані з реалізацією мети психологічної підготовки військовослужбовців.
В процесі бойової підготовки командир підрозділу зобов’язаний створити єдиний комплекс практичних методів
моделювання психологічних факторів (чинників) бою. Їх складовою є методи психологічних вправ і тренувань, аварійних ситуацій і стресових дій.
Психологічні вправи і тренування є системою багатократних повторень спеціальних дій і вчинків, що постійно ускладнюються, з метою формування у воїнів необхідних особистих якостей і підвищення психологічної надійності колективу.
Вони включають: вправи і тренування на спеціальних тренажерах, імітаторах, навчальних постах; комп’ютерні ігри; вправи з подолання спеціальних смуг перешкод, інженерних загороджень, завалів, водних рубежів тощо; спеціальні спортивні ігри і змагання; психологічні вправи для розвитку пізнавальних, емоційних і вольових якостей; соціально-психологічні тренування, рольові ігри, практикуми щодо згуртування бойових груп, формування їх психологічної сумісності і злагодженості.


29
В період планування проведення психологічних вправ і тренувань командиру підрозділу треба врахувати наступні умови: перед тренуванням передбачається психологічна розминка особового складу; один-два рази на тиждень психологічні вправи і тренування повинні замінюватися новими; до початку тренування командир підрозділу інформує підлеглих про його інтенсивність і тривалість; учасники тренування набувають як індивідуальну, так і групову майстерність, для чого час, що відводиться на окремі вправи і взаємодію з іншими воїнами, повинен бути збалансований; на тренуваннях застосовується комплекс різноманітних вправ, що розвивають окремі або комплекс особистісних якостей; вправи і тренування поступово ускладнюються аж до моделювання бойової ситуації; вправи моделюються з урахуванням змагальної, ігрової діяльності; під час тренувань розумно і своєчасно застосовуються різні види заохочень і покарань; у кінці тренування дається навантаження загально розвивального характеру, підводиться підсумок із вказівкою помилок і досягнутих успіхів воїнів.
Командир підрозділу зобов’язаний дотримуватися правил, що спрямовані на досягнення ефективності і якості психологічних вправ і тренувань:
1.
У кожного відділення, екіпажу, розрахунку, взводу військовослужбовців повинні бути свої найбільш ефективні вправи і тренування.
2.
Перед виконанням вправ командир підрозділу створює психологічну установку, формує інтерес до заняття, пояснює, які якості й уміння розвиватимуться у воїнів, а які помилкові дії не можна допускати.
3.
Нові вправи командир підрозділу повинен показувати за допомогою найбільш підготовлених воїнів і відділень, вселяючи колективу, впевненість, що всі вправи здійснимі.
4.
У процесі тренування командир підрозділу зобов’язаний забезпечувати позитивний морально-психологічний клімат, порушувати у воїнів активність і самостійність, розвивати обережність і сміливість.
Метод аварійних ситуацій – це сукупність прийомів і засобів, що моделюють діяльність підрозділу і окремого військового фахівця у складних умовах (відмови технічних пристроїв і озброєння, несправності засобів зв’язку та електроживлення, аварії і передумови до аварій тощо).
Моделювання аварії здійснюється за допомогою технічних і фізичних пристроїв, а також апаратурою
імітаційного моделювання. Це дозволяє уявити будь-яку реальну ситуацію і визначити оптимальні способи дій у ній окремих воїнів і всього особового складу підрозділу.
Одним із простих видів моделювання аварійної ситуації є створення, імітація різних перешкод (несправність особистої зброї, приладу наведення, короткого замикання в електросистемі тощо).
Метод аварійних ситуацій може бути реалізований за допомогою алгоритмів, що складаються на основі
інструкцій, вказівок, аналізу помилкових дій і інженерно-психологічних рекомендацій. У короткій і наочній формі вони повинні містити логіку необхідних заходів і оптимальних прийомів для усунення відмови, помилки, несправності або будь-якої непередбаченої ситуації. Алгоритми легше запам’ятовуються у процесі психологічної підготовки особового складу, а потім швидко відновлюються в пам’яті при необхідності діяти у складній обстановці. Алгоритм складається із двох основних частин. Перша – характерні аварійні ситуації або типи несправностей (відмов) – називається визначальним алгоритмом. Друга частина (вирішуваний алгоритм) – це окремі шляхи усунення несправності або відповідні дії, направлені на ліквідацію аварійної ситуації. При вивченні алгоритмів командир підрозділу повинен зосередити увагу підлеглих на розвитку рухових (моторних) і розумових навичок, від яких залежить швидкість і якість виконання окремих операцій алгоритму, який вирішується, а також правильність вибору дій відповідної ключової точки логічної схеми.
Засвоєння алгоритмів і формування на їх основі професійно-бойових якостей воїнів сприяють підвищенню психологічної надійності військового колективу. Для цього необхідно добиватися від воїнів повних і добре осмислених знань, що виключають як недооцінку можливих ситуацій, так і перебільшення їх небезпеки. Для створення позитивного емоційного фону діяльності військовослужбовців треба формувати у них активність, що виключає відчуття невпевненості і страху.
Людина, що потрапила в аварійну ситуацію, без відповідної підготовки діє або імпульсивно, або орієнтується на прямі показники і приладову інформацію. А психологічно підготовлений воїн підсвідомо сприймає не тільки прямі показники, але й непрямі ознаки. Він може в умовах неповної або спотвореної інформації швидко прийняти рішення і діяти правильно. У цьому полягає перевага психологічно надійної людини перед автоматикою, яка в аварійному режимі видає єдине, іноді невірне, рішення, оскільки інформація, що поступає до неї, може бути спотворена.

2. Методика оцінювання психологічної підготовки особового складу.
Оцінка командиром підрозділу початкового рівня психологічної готовності особового складу до ведення бойових дій і стійкості до психотравмуючих факторів необхідна для підготовки початкових даних для планування психологічної підготовки. Вони, у свою чергу, потрібні для визначення дозування рівня психічних навантажень особового складу в процесі занять з бойової підготовки. Крім того, командир підрозділу повинен визначати рівень результативності психологічної підготовки особового складу після закінчення навчального року.
Поняття психологічної готовності включає безліч компонентів. Їх послідовна діагностика можлива, але дуже витратна за часом і під силу лише фахівцю-психологу з високим рівнем підготовки. Окрім цього, командиру підрозділу необхідно знати не тільки індивідуальний рівень психологічної готовності і стійкості воїна, але й рівень готовності підрозділу (групи, військового колективу), а це не проста сума індивідуальних показників.
Для визначення початкового рівня психологічної готовності і стійкості як індивідуальної (кожного військовослужбовця), так і підрозділу, встановлюється інтегральний показник, який може служити індикатором властивості, що діагностується, зважаючи на результати діяльності військовослужбовців при виконанні будь-яких нормативів навчально-бойової діяльності в умовах моделювання психологічних факторів (чинників) бою. Для цього командиру підрозділу необхідно організувати і провести контрольні заняття, в ході яких фіксуватимуться результати виконання будь-яких нормативів в нормальних умовах обстановки. Вказані заняття можуть бути плановими і позаплановими. У частинах (з’єднаннях) з цією метою можуть використовуватися поточні контрольні заняття, або спеціально організовані заняття в плані підготовки до здачі підсумкової перевірки за рік.


30
Командир підрозділу, достовірний висновок про психологічну підготовленість військовослужбовців до діяльності в бойових умовах, в ситуаціях небезпеки може зробити тільки за наслідками оцінки їх діяльності, що здійснюється при моделюванні різних психологічних факторів (чинників), характерних для бойової обстановки.
Командиром підрозділу оцінюється навчально-бойова діяльність військовослужбовців з виконання контрольних завдань і нормативів. Зіставляються результати виконання воїнами контрольних завдань і нормативів, у різному ступені наближених за психологічним змістом до умов бойової обстановки. Необхідність порівняння з діяльністю в нормальних умовах пояснюється можливістю віднесення помилок, що виникають через відсутність знань і навичок, на рахунок психологічної підготовки. Контрольні завдання складаються спеціально для кожного окремого військового фахівця та підрозділу з урахуванням завдань, що вирішуються ними в бойовій обстановці. Контрольні завдання повинні: відповідати вимогам керівних документів і програм бойової підготовки; зважати на специфіку професійної діяльності військовослужбовців і відповідати потрібному рівню підготовленості; враховувати особливості різних видів бойової діяльності (наступ, оборона, марш, патрулювання, рейд тощо); охоплювати (по можливості) всі об’єктивно вірогідні варіанти бойових ситуацій.
При виконанні військовослужбовцями контрольних завдань і нормативів фіксується час виконання дій, їх послідовність, точність, завершеність. Основним критерієм правильності дій є виконання поставленого завдання, збереження життя і здоров’я людей, збереження зброї і матеріальних цінностей.
Виконання контрольних завдань і нормативів проводиться в два етапи, в послідовності, що найбільш сприяє моделюванню умов бою.
На початковому етапі, виконання контрольних завдань і нормативів проводиться в нормальних умовах: військовослужбовці знаходяться у звичній для них обстановці, їм надається достатній час для виконання завдань.
На наступному етапі оцінки психологічної підготовленості перевірка контрольних завдань і нормативів здійснюється в умовах різного ступеня наближення за рівнем психічної напруженості до умов бойової обстановки залежно від оцінюваних категорій військовослужбовців за одним із двох варіантів:
1. Виконання завдання здійснюється в умовах впливу вторинних психологічних факторів (чинників) бою.
2. Виконання завдання здійснюється в умовах комплексного впливу первинного і вторинних психологічних факторів (чинників) бою.
Висновки про рівень психологічної підготовленості робляться на основі порівняння результатів виконання однотипних завдань підрозділом на кожному етапі.
Психологічну підготовленість підрозділу можна оцінювати як задовільну, якщо оцінка підрозділу за відповідними показниками бойової підготовки, отримана в умовах психічної напруженості, не нижче “добре” і не нижче відповідної оцінки цього ж підрозділу в нормальних умовах.
Психологічну підготовленість військовослужбовців слід вважати недостатньою, якщо обстежуваний підрозділ в умовах психічної напруженості отримав нижчу оцінку, ніж в нормальних умовах.
Якщо військовослужбовці в нормальних умовах отримали низькі оцінки (загальна оцінка – “незадовільно”), то рівень психологічної підготовленості оцінювати не можна через недостатній рівень спеціальних знань і навичок. Якщо військовослужбовці в умовах психічної напруженості отримали низькі оцінки, то рівень психологічної підготовленості є низьким.
Психологічна підготовленість особового складу може оцінюватися як задовільна лише в тому випадку, якщо в результаті її забезпечується збереження заданих параметрів виконання діяльності в умовах психічної напруженості, що відповідає бойовій обстановці.
Досягнутий рівень психологічної підготовленості військовослужбовців порівняно з первинним рівнем і є основним показником результативності процесу психологічної підготовки. Оцінювати результативність окремих заходів, направлених на формування психологічної готовності і стійкості військовослужбовців, таким чином представляється недоцільним; для цього можуть бути залучені експерти.
Перевірка здатності тієї або іншої категорії військовослужбовців виконувати певні види діяльності в умовах психічної напруженості, що викликана дією різних факторів (чинників) бойової обстановки, може бути здійснена тільки при майстерному моделюванні командиром підрозділу, керівником занять (інструктором) цих факторів (чинників). Тоді психологічна підготовка планується на наступний навчальний рік, з урахуванням отриманих оцінок.
У навчальних частинах (з’єднаннях) доцільно проводити спеціальні контрольні заняття (найчастіше вони будуть позаплановими). Форма організації занять у навчальних частинах (з’єднаннях) може бути різною. Наприклад, у формі спортивних змагань або здачею яких-небудь нескладних нормативів (смуга перешкод, крос, лижна підготовка, плавання тощо).
Після того, як вказані вище заняття проведені та отримані результати діяльності кожного військовослужбовця в умовах моделювання психологічних факторів (чинників) бою, вони повинні порівнюватися з індивідуальними результатами з виконання тих же нормативів у звичайних умовах (коли не моделюються психологічні фактори
(чинники) бою). Це необхідно зробити для того, щоб з’ясувати, наскільки змінені зовнішні умови виконання нормативу вплинули на якість діяльності, і на основі цього зробити висновок про ступінь готовності до впливу психологічних факторів (чинників) бою.
Визначення психологічної підготовленості військовослужбовців робиться з метою: оцінки підготовленості військовослужбовців (підрозділів) до дій у бойовій обстановці; контролю якості проведення психологічної і бойової підготовки; виявлення військовослужбовців, не здатних з будь-якого приводу вирішувати поставлені завдання в бойовій обстановці та інших важких (екстремальних) ситуаціях.
Психологічна підготовленість визначається у процесі проведення підсумкових перевірок, а також на планових і контрольних заняттях і навчаннях шляхом фіксації об’єктивних показників виконання нормативів бойової підготовки та діяльності військовослужбовців в умовах дії змодельованих психологічних факторів (чинників) бою. Під об’єктивними показниками діяльності розуміються її тимчасові, кількісні й якісні показники.
Командиром підрозділу, офіцерами групи перевірки для створення необхідного рівня психічних навантажень на військовослужбовців у ході контрольного заняття при відпрацюванні нормативів, що перевіряються, використовується не менше трьох прийомів моделювання психологічних факторів (чинників) бою для кожного


31 військовослужбовця. Особливу увагу слід приділити відповідності дозувань психічних навантажень, що створюються на занятті, нормативним вимогам.
Індивідуальна оцінка психологічної підготовленості військовослужбовця за виконання декількох нормативів і оцінка підрозділу (групи) за виконання нормативів у складі підрозділу за предметами навчання зі змодельованими психологічними факторами (чинниками) бойової обстановки визначається за оцінками, отриманими за виконання кожного нормативу, і вважається: “відмінно”, якщо не меншого 90 % перевірених нормативів оцінені позитивно, при цьому більше 50 % нормативів оцінено “відмінно”; “добре”, якщо не менше 80 % перевірених нормативів оцінені позитивно, при цьому більше 50 % нормативів – не нижче “добре”; “задовільно”, якщо не менше 70 % нормативів оцінені позитивно, а при оцінці за трьома нормативами позитивно оцінені два, один з них – не нижче “добре”.
Оцінка за виконання одиночних нормативів підрозділу з врахуванням змодельованих психологічних факторів
(чинників) бою виводиться за індивідуальними оцінками військовослужбовців і визначається: “відмінно” – якщо не менше 90 % воїнів отримали позитивні оцінки, при цьому більше 50 % з них отримали оцінку “відмінно”; “добре” – якщо не менше 80 % військовослужбовців отримали позитивні оцінки, при цьому більше 50 % з них отримали оцінку не нижче “добре”; “задовільно”, якщо не менше 70 % воїнів отримали позитивні оцінки.
При перевірці нормативів з врахуванням змодельованих психологічних факторів (чинників) бою, що виконуються комплексно у складі підрозділу і одиночно, загальна оцінка підрозділу, частини (з’єднання) за їх виконання визначається: “відмінно”, якщо перша оцінка “відмінно”, а друга – не нижче “добре”; “добре”, якщо перша оцінка “добре”, а друга – не нижче “задовільно”; “задовільно”, якщо обидві оцінки не нижче “задовільно”.
Безпосередня оцінка психологічної готовності і стійкості особового складу підрозділів, частин (з’єднань) виводиться за кількісними сумарними показниками кожного військовослужбовця. Якщо в підрозділі, частині (з’єднанні) більше 50 % військовослужбовців не виконують норматив в ускладнених умовах (з моделюванням психологічних факторів (чинників) бойової обстановки), то він обмежено готовий до реальної бойової діяльності та виконання завдань за призначенням, а якщо понад 70 % – то не готовий повністю.
Провівши контрольні заняття з визначення психологічної підготовленості особового складу, командир підрозділу зобов’язаний проаналізувати отримані результати і після цього вирішити такі питання:
1. Розподілити всіх військовослужбовців підрозділу за чотирма групами:
– повністю готові;
– готові;
– не повністю готові;
– не готові.
2. Визначити заходи з організації індивідуальної роботи з кожним військовослужбовцем і спланувати порядок
(програму) подальших психологічних навантажень.
Окрім цього можуть проводитися заходи, пов’язані з комплектуванням екіпажів (розрахунків), відділень з урахуванням рівня індивідуальної готовності кожного військовослужбовця підрозділу.
Проведення всіх описаних вище заходів вимагає моральних і психічних зусиль з боку командирів підрозділів і відповідних матеріальних витрат та інших ресурсів. Дана робота все ж таки повинна проводитися, якщо ми бажаємо дійсно грамотно проводити психологічну підготовку особового складу і мати по-справжньому боєздатні підрозділи.

Даний методичний матеріал підготовлено в відділі психологічної роботи соціально-психологічного управління
Головного управління по роботі з особовим складом Збройних Сил України.

Література.
1.
Корольчук М.С. Актуальні проблеми психофізіології військової діяльності. – К.: КВГІ, 1996. – 164 с.
2.
Варій М.Й., Козяр М.М., Коваль М.С. Військова психологія і педагогіка. – Львів: “Сполох”, 2003. – 624 с.
3.
Куличевский В.И. Психологическая подготовка курсантов к боевым действиям в условиях современной войны. – К.: КВОКУ, 1976. – 26 с.
4.
Литвиненко Е.С. Теоретико-методологічні основи психологічної підготовки воїнів: Збірник наукових праць. – К.: ВГІ НАОУ, 2001. – № 3 (22). – С. 38–46.
5. Военная педагогика. Учебное пособие для высших военно-политических училищ / Под ред. Дьяченко А.М.,
Выдрина И.Ф. – М.: Воениздат, 1973. –368 с.
6. Замана В.М., Воробйов Г.П., Ткачук П.П., Муженко В.М., Коберський Л.В., Бойко О.В., Романишин А.М.
Організація психологічної підготовки особового складу підрозділів сухопутних військ // Навчально-методичний посібник. – Львів: АСВ, 2012. – 404 с.
7. Ответчиков А.В. Психические состояния военнослужащих в особых условиях боевых действий. – М:, ВПА,
1991. – 176 с.
8. Столяренко Л.Д. Основы психологии. – Ростов-на-Дону.: Изд-во „Фенікс”, 1997. –736 с.
9. Военная педагогика и психология / Барабанщиков А.В, Давыдов В.П, Утлик З.П., Феденко Н.Ф. – М.:
Воениздат, 1986. –240 с.
10. Основы военной психологии и педагогики: Учеб. пособие. – 2-е изд. Перераб. – М.: Воениздат, 1981. – 366 с.
11. Мокор В. Военная психология и реальность боя / Под ред. А.В.Барабанщикова, Н.Ф.Феденко. – М.:
Воениздат, 1984. – С. 50–51.
12. Варваров В.И., Мерзляк Л.Е. Командир и подчиненные. – М.: Воениздат, 1986. – 168 с.
13. Ягупов В. Військова психологія: Підручник. – Київ, Тандем, 2004. – 656 с.
14. Подоляк Я.В. Практические вопросы военной психологии. – М.: Воениздат, 1987. – 151 с.











32


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал