Методичні рекомендації щодо проведення психологічної підготовки особового складу збройних сил україни




Сторінка29/34
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.59 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34
Тема 3. ПРАКТИЧНІ ВПРАВИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ТА АУТОТРЕНІНГУ.
Питання, що розглядаються.
1. Методики вправ аутогенного тренування.
2. Методика групового заняття з психорегуляції психічних станів.
3. Методика психофізіологічного відновлення (тренінг).
4. Вправи на визначення ролі і статусу у групі та ефективності керівництва.
5. Психологічні реабілітаційні вправи для особового складу миротворчих підрозділів.
_______________________________________________________________________________________________________
_____________

Вступ.
Необхідною умовою забезпечення формування стійкої психологічної готовності особового складу ЗС України
є необхідність врахування у процесі бойової підготовки можливого впливу на воїнів факторів і умов військової служби і сучасного бою. Від їх всебічної оцінки, здатності керівництва підрозділом (частиною) розробити чітку систему протидії або нейтралізації цих факторів залежить ефективність діяльності командирів по вихованню всебічно підготовленого воїна, здатного якісно виконувати навчальні і бойові завдання.
Залежно від різновидності стресів, психологи вивчають наслідки, які вони викликають на фізіологічному, психологічному та поведінковому рівні. За незначним виключенням, наслідки ці є негативними. Таким чином, оптимізація психічних станів і поведінки людини в екстремальних умовах повинна передбачати як відповідну психологічну підготовку та заходи щодо організації реабілітації особового складу.
1. Методики вправ аутогенного тренування.
1.1. Вправа “Видихання болю”.
Вихідне положення – стоячи, сидячи, лежачи. Розслабтеся, встановіть спокійний і рівний подих. Зробивши вдих і затримавши подих, зосередьте увагу на ділянці, що завдає біль. При цьому як можна яскравіше представте, що під час вдиху в груди утвориться хмарина живлющих сил, а під час затримки подиху вона направляється до болючої ділянки й придушує болючі відчуття. З кожним видихом біль вроздріб залишає тіло. Прийом повторюйте кілька разів.

1.2. Вправа “Голос”.
Усамітнитеся, займіть зручне вихідне положення (стоячи, сидячи, лежачи), установите спокійний, рівний подих. При видиху видавайте звук, що найбільше яскраво асоціюється з образом даного болю. Це може бути стогін, ревіння, лемент, писк, шипіння й т.п. Головне – уявляйте, що разом зі звуком біль дрібними порціями залишає тіло.

1.3. Вправа “Заспокійливий подих”.
У вихідному положенні стоячи або сидячи зробіть повний вдих. Потім, затримавши подих, уявите коло й повільно видихніть у нього. Цей прийом повторите чотири рази. Після цього знову вдихніть, уявіть трикутник і видихніть у нього три рази. Потім подібним же чином двічі видихніть у квадрат. Після виконання цих процедур обов’язково наступає заспокоєння.

1.4. Вправа “Видихання втоми”.
Ляжте на спину, розслабтеся, встановіть повільний і ритмічний подих. Як можна яскравіше представте, що з кожним вдихом легені наповнює життєва сила, а з кожним видихом вона поширюється по всьому тілу. Робіть повний видих з довидихом. Затримуйте подих на видиху на 7-10сек.

1.5. Вправа “Медитація часу смерті”.
Введення: “Споконвіків смерть завжди йшла рука об руку з людиною. Вона завжди була і є зараз її головним жахом й, для деяких, головним радником і вчителем. Смерть відштовхує й, одночасно, притягує людину. Кожний з Вас неодноразово думав про смерть. Згадаєте, як це було… Коли це було востаннє…Зараз Ви займаєтеся справою, що дуже близько, на один крок, підводить Вас до смерті…Своєї або чужої…Подумайте про це…(пауза 1 хв.).
Стежте за вашим подихом... ви вдихаєте й видихаєте... відзначайте попутно, які частини вашого тіла рухаються, коли ви дихаєте... помітьте, де ваше тіло торкається стільця (підлоги, килима й т.д.)... Дозвольте собі довіритися стільцю (підлозі, килиму й т.д.), нехай вони самі підтримують ваше тіло.
Уявіть, що ви довідалися: вам залишилося жити три роки. Ви будете зовсім здорові весь цей час... Яка ваша перша реакція на цю звістку?.. Чи почали ви відразу будувати плани або розлютилися, що вам дано так мало часу?
Замість того, щоб відчувати “ненависть до того, хто гасить світло”, або зав’язнути в трясовині фантазій про деталі смерті, що насувається, вирішіть краще, як вам хочеться провести цей час, як ви хочете прожити ці останні три роки.
Де б ви хотіли їх прожити? (Пауза 3 хв.). З ким би ви хотіли їх прожити? (Пауза 3 хв.). Чи хочете ви працювати? (Пауза 2 хв.). Вчитися? (Пауза 2 хв.)
Після того як ваша уява побудує картину життя протягом цих трьох років, порівняйте її з тим життям, яким ви живете зараз.
У чому подібність між ними? (Пауза 2 хв.). У чому відмінність? (Пауза 2 хв.)
Чи є в цій уявлюваній картині щось, що ви хотіли б включити у ваше нинішнє існування?
Тепер гарненько усвідомте, що припущення про вашу смерть через три роки – це тільки гра уяви, що знадобилася, щоб виконати вправу. Ви можете відкинути ці думки. Але залишіть від цієї гри те, що вам підходить і що ви хотіли б зберегти. Запам’ятаєте, який досвід ви придбали, виконуючи цю вправу. Подумайте про це… (пауза 3 хв.)”.

1.6. Ситуативно-образне психорегулююче тренування (СОПТ).
СОПТ – метод психологічної підготовки військовослужбовців до бою, який базується на відтворенні у думках бойової ситуації, варіантів її розвитку, дій, які здійснюються та емоційного фону діяльності. При цьому військовослужбовець сприймає реальну бойову ситуацію “очима” її учасника (суб’єкта бойової ситуації).


173
Виходячи з того, що суб’єкт бойової ситуації – військовослужбовець, відтворення бойових умов здійснюється з точки зору його військової спеціальності. Одночасно у СОПТ можуть приймати участь до 20 військовослужбовців. Її організація включає три складові:
1. Підготовка (підбір) бойової ситуації та її оформлення;
2. Ситуативно-образний тренінг;
3. Аналітичний розбір ситуацій і можливих варіантів дій.
І. Підбір і оформлення бойової ситуації. Якщо використовується реальна бойова ситуація, то вона “зрізається” за допомогою інтерв’ю з її учасником.
Після того як є описання бойової ситуації, готується фразеологія СОПТ. Детально розписується все, що буде говорити керівник заняття. Ефективність СОПТ набагато вища, якщо вона проводиться у аутогіпнотичному стані або у стані аутогенного занурення.
ІІ. Ситуативно-образний тренінг. Поділяється на 4 частини: а) досягнення воїнами аутогіпнотичного стану за допомогою керівника; б) образне відтворення бойової ситуації; в) образне відтворення поведінки та дій; г) самонавіювання впевненості і психологічної готовності до дій після СОПТ;
ІІІ. Раціональний розбір бойової ситуації. Аналіз помилок, які допущені учасниками, можливих варіантів розвитку дій, відчуттів і переживань, які виникають у ході бою. Розбір проходить у вигляді дискусії або бесіди.
Початок тренування.
1. Вступне слово: довести мету заняття, яке проводиться (вивчити досвід дій і поведінки у реальній бойовій ситуації, провести розумове тренування дій по успішному виконанню бойового завдання).
2. Довести форму проведення заняття.
3. Поставити завдання учасникам:
– уважно ознайомитися з уявною ситуацією;
– уявити дії, які розгортаються, свою участь у них, емоції і почуття, про які буде казати керівник під час тренування;
– розібрати можливі помилки, які допущені суб’єктом ситуації і можливі варіанти розвитку ситуацій.
Знайомство учасників СОПТ із ситуацією.
Керівник тренування доводить до учасників опис ситуації (де, коли, як розвивається ситуація, хто її суб’єкт, прогнозований результат).

Образний психотренінг.
1. Досягнення стану самогіпнотичного заглиблення.
Керівник: “Прийміть зручну позу, закрийте очі і подумки намагайтеся представити усе те, про що я буду казати. а) Добре уявіть собі навколишню обстановку..., кімнату і те, що Ви сидите на стільці... і почуваєте, як ваша спина спирається на його спинку... і Ви добре чуєте мій голос ... і почуваєте себе цілком спокійно (пауза 1 хвилина). б) Відчуйте свої руки, те, як вони лежать... і уявіть, як б’ється Ваше серце... і спокійно... піднімається й опускається Ваша грудна клітка під час подиху... і це допомагає розслабитися... заспокоїтися... підготуватися (пауза 1 хвилина). в) Ви як і раніше добре чуєте мій голос... і можливо, ще які-небудь звуки... і це допомагає... почувати себе зручно і спокійно... допомагає неквапливому плину думок... (пауза 1 хвилина) г) Слухаючи мене... Ви відчуваєте спокійну розслабленість... це викликає такі відчуття... як у дрімаючого людини... це відчуття стомленості у всім тілі (пауза одна хвилина).
2. Образне відтворення та образне вживання в бойовій ситуації.
Фразеологія. Усі Ваші відчуття... допомагають Вам підготуватися до заняття... як можна яскравіше уявити собі бойову ситуацію...свої дії у ній... і це допоможе Вам завжди бути упевненим...сміливим у бою...
Уявіть собі що Ви знаходитеся на злітній смузі аеродрому... Ви готові піднятися на борт вертольота... Ви усі готові виконати важливу бойове завдання... Ви абсолютно впевнені в собі... це викликає у Вас почуття гордості...
Удалечині на обрії... піднімається диск сонця... воно тепле і ласкаве... небо блакитне... світло-блакитне... вітер ледве колише траву... трава зелена... земля м’яка... по небу пливуть легкі хмари... блакитне небо... Ви посміхаєтеся... Ви бадьорі... Ви все зможете... Ви піднімаєтеся на борт.
Вертоліт починає тремтіти і набирати висоту... іде в синє небо... промені сонця проникають у ілюмінатор... Ви спокійно оглядаєте парашут... Ви готові... Ви можете усе...
Ревіння сирени викликає сильне биття серця... частий подих... Ви знаєте, що здолаєте хвилювання... Ви повільно і глибоко дихаєте... Ви встаєте... Ви переборюєте хвилювання... Ви справитеся...
Ви знаєте... від Ваших дій... залежить Ваше життя... життя товаришів... перемога... виконання завдання... Ви швидко крокуєте вперед... Ви падаєте униз... тиша.
Над Вами розкривається купол... він наповнений... Ви перевіряєте стропи... купол... підвісну систему... Вам легко і радісно... тиша... синє небо... сонце... білий купол... синє небо... Ви групуєтеся... Ви готуєтеся приземлитися ...
Ви на землі... гасите купол... звільняєтеся від парашута... білий купол... на зеленій траві... у декількох десятках метрів Ви бачите товаришів... Ви чуєте їхні голоси... Ви почуваєте запах трави... якщо Ви піднімете голову, то Ви побачите блакитне небо... яскраве сонце...
– Ваша група іде до мети... Ви біжите легко... по зеленій траві... Ваше серце б’ється легко... стрибок позаду... приземлення позаду... Ваше тіло, Ваші ноги... Ваші руки слухаються Вас... реагують на найменший сигнал мозку... Ви кращий... Ви йдете до цілі... Ви можете бігти ще довго... Ваші ноги легкі... Ви дихаєте рівно... і почуваєте спокійну впевненість у собі.
Ви знаєте, що досягнете успіху... Ви дійдете до мети... Ваша група сильна і рішуча... Ви упевнені в собі... Ви ненавидите ворога...
Привал... Ви сідаєте... Ваші ноги набираються сил... втома проходить... її стає усе менше.
Ви біля цілі... Ви виконуєте завдання... Ви чуєте постріли... свист куль... крики.


174
Ви бажаєте укритися... сховатися... свист куль викликає биття серця... частий подих... Ви зібрані і активні... Ви здолали страх... зусиллям волі.
Відчуваєте прилив сил... і впевненості... Ви домоглися успіху... Ви змогли... Ви ненавидите ворога... Ви прицілюєтеся.
Ви рівно дихаєте... Ви бачите ціль... ворожого солдата... техніку... Ви ненавидите ворога... це холодна ненависть... Ви дихаєте рівно... Ви плавно давите пальцем спусковий гачок... Ви бачите як падають вороги... Ви чуєте
їхні крики... Ви стріляєте... і стріляєте... Ви стріляєте влучно й впевнено.
Сигнал відходу... група відходить... Ви знову біжите... Ваш біг легкий і пружний... Ви біжите легко... Ваше тіло цілком підкоряється Вам... Ваше серце б’ється у ритмі бігу... Ваші ноги не знають втоми.
– Привал... бій закінчено... Ви почуваєте втому і радісний підйом... Ви нічого не боїтеся... Ви були сміливим і рішучим...Ви не підвели товаришів (пауза 2 хв.).
3. Повторне розігрування ситуації з побудовою моделі поведінки в умовах реальної небезпеки для розвитку необхідних для бою якостей.
4. Самонавіювання впевненості у своїх силах, сміливості і готовності діяти у самих складних ситуаціях бойової діяльності:
Керівник: “Ви чуєте мене і будете подумки повторювати за мною фрази, що я буду вимовляти” .
3 рази: – Я спокійний і упевнений у собі.
2 рази: – Я сміливий і спритний у бою.
3 рази: – Я виконаю будь-яку бойову задачу.
3 рази: – Ви добре чуєте мій голос... і зараз кожний з вас почне думкою рахувати до 10... повторюючи після кожної цифри фразу “Я все можу”... і на рахунок “десять” ваші очі відкриються... (три крапки позначають паузи 3-5 сек.). Слова необхідно промовляти виразно, трохи наспівуючи.
5. Розбір ситуації, проведення вільної дискусії. Після того як військовослужбовці відкриють очі, керівник проводити останній етап у формі вільної дискусії. Кожен військовослужбовець доводити свою думку про ситуацію, можливі варіанти розвитку, ділиться своїми враженнями.
Необхідно, щоб на етапі підготовки до навчань, змагань, підсумкових перевірок СОПТ проводилося не менш ніж 6-8 разів. Така кількість повторень допомагає розвитку первинних навичок самогіпнозу, скорочує час на проведення тренувань і підвищує їх ефективність. У день перевірок, навчань перед виконанням завдання за 20-30 хв. до початку обов’язково проводяться заходи другого етапу методики. У подальшому проводяться інші вправи СОПТ.

2. Методика групового заняття з психорегуляції психічних станів (запропоновані вправи розроблені американським психотерапевтом Джанетт Рейнуотер).
Перший етап заняття включає вправи з релаксації, досягнення зміненого стану свідомості і по візуалізації, направлені на розвиток навичок у створенні уявних зорових образів.
Вправа на релаксацію.
Спокійним, рівним, монотонним голосом, витримуючи паузи в такт дихання учасників групи, керівник вимовляє словесні інструкції:
“Займіть найзручніше для вас положення ... Випряміть спину ... Закрийте очі ... Зосередьтеся на своєму диханні ... Повітря спочатку заповнює черевну порожнину ... потім Вашу грудну клітку ... легені ... Зробіть повний вдих ... потім декілька легких, спокійних видихів ...
Тепер спокійно ... без спеціальних зусиль зробіть новий вдих ...
Зверніть увагу, які частини вашого тіла ... стикаються з кріслом... підлогою... в тих частинах тіла, де поверхня підтримує вас ... постарайтеся відчути цю підтримку трохи сильніше ... Уявіть, що крісло ... підлога ... підводяться, щоб підтримати вас...Розслабте ті м’язи, за допомогою яких ви самі підтримуєте себе ...”.
Вправа з візуалізації.
“Зосередьтеся на своєму диханні ... Уявіть великий білий екран ... Уявіть на екрані будь-яку квітку... Приберіть квітку з екрану, а замість неї помістіть на екран білу троянду... Поміняйте білу троянду на червону... (Якщо у вас виникли труднощі... уявіть, що Ви пензликом пофарбували троянду в червоний колір...).
Приберіть троянду і представте кімнату, в якій ви знаходитеся, всю її обстановку... меблі... колір ...
Переверніть картинку... Подивіться на кімнату із стелі... Якщо це важко зробити ... уявіть себе на стелі ... що дивиться на кімнату і всю обстановку зверху вниз ... Тепер знову уявите великий білий екран ... Помістіть синій фільтр перед джерелом світла так, щоб весь екран став яскраво-синім ... Поміняйте синій колір на червоний... Зробіть екран зеленим... Уявляйте будь-які кольори і зображення на свій розсуд ...”
Після виконання послідовно даних вправ необхідно спокійним, рівним голосом “повернути” учасників в обстановку “тут і тепер”, наприклад, за допомогою монотонного зворотного відліку: “Після того, як я порахую від 10 до 1, ви поволі, на вдиху розплющите очі і “повернетеся” до цієї кімнати ...”.
Далі учасникам необхідно обмінятися своїми враженнями від візуалізації, під час якої керівник повинен отримати зворотний зв’язок про готовність групи до створення зорових образів. При необхідності вправу по візуалізації можна повторити. Після цього повторно виконується вправа на релаксацію і після досягнення необхідного її рівня відбувається плавний перехід до наступної частини заняття. Зовнішніми ознаками релаксації будуть:
- розслаблені м’язи обличчя;
- рівне глибоке черевне дихання;
- розслаблені грона рук, загальне зниження м’язового тонусу і т. ін;
На наступному етапі вправи носять різний характер залежно від вірогідного типу дезадаптації учасників групи.
2. 1. Для групи учасників з агресивним типом дезадаптації.
Вправа 1.
“Уявіть, що Ви маленький поплавець у величезному океані . У вас немає мети... компаса... карти... керма... весел... Ви рухаєтеся туди, куди несе вас вітер ... океанські хвилі ...
Велика хвиля може на деякий час накрити Вас... але ви знов і знов виниряєте на поверхню... Спробуйте відчути ці поштовхи і винирювання ... Відчуйте рух хвилі... тепло сонця... краплі води... подушку моря під вами, як підтримує Вас ... Подивіться, які ще відчуття виникають у Вас ... коли ви уявляєте себе маленьким поплавцем у великому океані...” (пауза 1-2 хв.).


175
Вправа 2.
“Уявіть себе гуляючим на околиці багатолюдного і галасливого міста... Постарайтеся відчути, як Ваші ноги ступають по мостовій. Зверніть увагу на інших перехожих... вирази їх облич, фігури... Помітьте, що деякі виглядають стривоженими... інші спокійні і радісні... Зверніть увагу на транспорт... його швидкість, шум... гудуть автомобілі, вищать гальма... Можливо, Ви чуєте і інші звуки... Зверніть увагу на вітрини магазинів, булочну... квітковий магазин...
Можливо, Ви побачили в натовпі знайоме обличчя?... Ви підійдете і привітаєте цю людину?... Або пройдете мимо?...
Зупиніться і подумайте, що Ви відчуваєте на цій галасливій вулиці... Тепер поверніть за ріг і прогуляйтеся більш спокійною вулицею... Пройшовши трохи, Ви помітите велику будівлю, яка архітектурою відрізняється від інших...
Велика вивіска свідчить: “Храм тиші”... Ви розумієте, що цей храм – місце, де не чутні ніякі звуки, де ніколи не було вимовлено ні єдиного слова... Ви підходите і торкаєтеся важких різьблених дерев’яних дверей... Ви відкриваєте їх, входите і одразу ж виявляєтеся оточені повною і глибокою тишею... (пауза 1-2 хвилини).
... Коли ви захочете покинути будівлю, штовхніть дерев’яні двері і вийдіть на вулицю... Як ви тепер себе відчуваєте?... Запам’ятайте дорогу, яка веде до Храму тиші...щоб ви могли, коли захочете, знов повернутися туди...”.
Після повернення учасників в обстановку “тут і тепер” організовується обмін враженнями, проговорення свого досвіду переживань і т. ін. Після цього керівник може закінчити заняття.
2.2. Для групи учасників з депресивним типом дезадаптації (після вправ на релаксацію і зміну стану
свідомості):
Вправа 1.
“Пригадайте той час свого життя... коли ви були впевнені, що є по-справжньому коханими... Виберіть який- небудь епізод цього періоду і заново переживіть його у всіх деталях ...
Пригадайте всі звуки... кольори... запахи... музику... свої відчуття і заново їх переживіть... Спробуйте відповісти самому собі... які найістотніші особливості цього переживання... Що заважає вам переживати такі почуття зараз ...?”.
Вправа 2.
“Уявіть перед собою якесь джерело енергії... Воно зігріває Вас... дає Вам енергію... Постарайтеся відчути, як енергія впливає на Ваше тіло ... Вдихніть її ...
Уявіть таке ж джерело енергії за своєю спиною ... Відчуйте, як хвилі енергії ковзають вниз і вгору по вашій спині ...
Помістіть джерело енергії праворуч... Відчуйте дію енергії на праву половину тіла ...
Помістіть джерело енергії ліворуч ... Відчуйте дію енергії на ліву половину тіла ...
Уявіть джерело енергії над собою... Відчуйте, як енергія діє на голову... Тепер джерело енергії знаходиться у
Вас під ногами... Відчуйте, як наповнюються енергією ступні Ваших ніг... потім енергія підіймається вище і розповсюджується по всьому Вашому тілу...
Уявіть, що Ви посилаєте енергію якійсь людині, а зараз іншій людині... Відзначте для себе, яких саме людей
Ви вибрали... Тепер пошліть енергію своїй сім’ї... своїм друзям... знайомим...”.
Вправа 3.
“Ви здійснюєте прогулянку територією великого замка... Ви бачите високу кам’яну стіну... увиту плющем... в якій знаходяться дерев’яні двері... Відкрийте її і увійдіть... Ви опиняєтеся в старому... покинутому саду... Колись це був прекрасний сад... проте вже давно його ніхто не доглядає... Рослини так розрослися і все настільки заросло травами... що не видно землі. важко розрізнити стежини... Уявіть, як Ви, почавши з будь-якої частини саду... прополюєте бур’яни... підрізаєте гілки... викошуєте траву... пересаджуєте дерева... обкопуєте, поливаєте їх... робите все, щоб повернути саду колишній вигляд ...
... Через деякий час зупиніться ... і порівняйте ту частину саду, в якій ви вже попрацювали.... з тією, яку ви ще не чіпали ...”.
Вправа 4.
“Уявіть маленький скелястий острів... оддалік континенту... На вершині острова... – високий, міцно поставлений маяк.
Уявіть себе цим маяком... Ваші стіни такі товсті і міцні... що навіть сильні вітри, яків постійно дують на острові ... не можуть похитнути Вас... З вікон Вашого верхнього поверху ... Ви вдень і вночі... в гарну і погану погоду... посилаєте могутній пучок світла, який служить орієнтиром для суден... Пам’ятайте про ту енергетичну систему, яка підтримує постійність Вашого світлового променя... який ковзає по океану... і який застерігає мореплавців про мілини...
і є символом безпеки на березі ...
Тепер постарайтеся відчути внутрішнє джерело світла у собі – світла, яке ніколи не згасає...”
Дані вправи виконуються послідовно, переходячи від першої до другої і так далі до четвертої.
Словесні інструкції можуть промовлятися на фоні музики, підібраної за характером і змістом вправи і з
відповідною кожній вправі своєю ритмікою, мелодією і гармонійним ладом.

3. Методика психофізіологічного відновлення (тренінг).
Лікувальний ефект, заснований на дії релаксації, полягає в досягненні стану спокою і відпочинку (нервово- психічної релаксації), що веде у свою чергу до відновлення сил і енергії.
Грудна клітина.
Розслаблення почнемо з м’язів грудної клітки, щоб відчути, як наше дихання стає вільним. За моїм сигналом, але не раніше, зробіть дуже глибокий вдих. Спробуйте вдихнути все повітря, яке вас оточує. Зараз ми зробимо це, готові? Почали!
Зробіть дуже глибокий вдих! Самий глибокий вдих! Глибше! Глибше! Затримайте повітря... Тепер видихніть все повітря з легких і з видихом розслабтеся... скиньте напругу, поверніться до нормального дихання.
Чи відчули Ви напругу в грудній клітці під час вдиху? Чи помітили Ви розслаблення після видиху? Давайте запам’ятаємо це відчуття, усвідомимо, оцінимо його, оскільки доведеться повторити цю вправу.
Готові? Почали! Вдихніть глибоко! Дуже глибоко! Глибше, ніж раніше! Глибше, ніж коли-небудь!
Затримайте вдих... і з видихом розслабтеся... Поверніть початкове дихання.


176
Відчули тепер напругу? Відчули розслаблення? Спробуйте зосередитися на різниці Ваших відчуттів, щоб потім з великим успіхом повторити все знову (між вправами паузи в 5-10 секунд).
Нижня частина ніг.
Давайте звернемося до ступнів ніг і литок. Перш ніж почати, поставте обидві ступні щільно на підлогу. Тепер я Вас попрошу залишити пальці ніг на підлозі і підняти обидві п’яти так високо, наскільки це можливо.
Готові? Почали! Підніміть Ваші п’яти! Підніміть їх обидва дуже високо! Ще вище! Затримайте їх в такому положенні... і з видихом розслабте... Хай вони м’яко впадуть на підлогу.
Ви повинні були відчути напругу в литках. Давайте повторимо цю вправу.
Готові? Почали! Підніміть п’яти високо! Дуже високо! А зараз ще вище! Вище! Затримайте! А зараз розслабтеся...
При розслабленні Ви могли відчути колення в литках, деяку тяжкість, що відповідає розслабленому стану.
Наступна вправа. Оставте обидві п’яти на підлозі, а пальці підніміть якомога вище, прагнучи дістати ними до стелі. Давайте спробуємо.
Готові? Почали! Підніміть пальці ніг! Вище! Ще вище! Затримайте їх! І з видихом розслабтеся...
Тепер давайте повторимо цю вправу.
Готові? Почали! Підніміть пальці ніг високо! Вище! Ще вище! Ну ще трохи! Затримайте! Розслабтеся...
Ви можете відчути уколи в ступнях. Спробуйте відчути це колення, а можливо і тяжкість. Ваші м’язи зараз розслаблені. Хай м’язи стають все важчими і розслабленими (пауза 20 секунд).
Стегна і живіт.
Тепер зосередимо увагу на м’язах стегон. Ця дуже проста вправа. На моє прохання треба витягнути прямо перед собою обидві ноги. Якщо це незручно, то можна витягнути по одній нозі. При цьому пам’ятайте, що литки не повинні напружуватися. Давайте почнемо.
Готові? Почали! Випрямляйте обидві ноги перед собою! Прямо! Ще пряміше! Пряміше, ніж було! Затримайте!
І розслабтеся... Хай ноги м’яко впадуть на підлогу.
Ви повинні були відчути напругу в стегнах. Давайте повторимо цю вправу.
Готові? Почали! Витягніть обидві ноги перед собою! Прямо! Ще пряміше! Пряміше, ніж дотепер! Затримайте!
І розслабтеся...
Щоб розслабити протилежну групу м’язів, уявіть, що Ви на пляжі зариваєте п’яти в пісок.
Готові? Почали! Заривайте п’яти в підлогу! Твердіше! Ще твердіше! Твердіше, ніж було! Ще! І розслабтеся...
Тепер у верхній частині Ваших ніг повинно відчуватися розслаблення. Дайте м’язам розслабитися ще більше!
Ще! Зосередьтеся на цьому відчутті (пауза 20 секунд).
Кисті рук.
Тепер перейдемо до рук. Спочатку я Вас попрошу одночасно обидві руки дуже міцно стиснути в кулаки.
Стисніть разом обидва кулаки настільки сильно, наскільки це можливо.
Готові? Почали! Стисніть кулаки дуже міцно! Міцно! Ще міцно! Міцніше, ніж дотепер! Затримайте! І розслабтеся...
Ця прекрасна вправа для тих, чиї руки втомилися протягом всього дня. Тепер давайте повторимо.
Готові? Почали! Стисніть кулаки дуже міцно! Міцно! Ще міцніше! Міцніше над усе! Затримайте! І розслабтеся...
Для того, щоб розслабити протилежну групу м’язів, потрібно просто розвести пальці настільки широко, наскільки це можливо.
Готові? Почали! Розсуньте Ваші пальці широко! Ширше! Ще ширше! Затримайте їх в цьому стані!
Розслабтеся... Повторюємо ще раз.
Готові? Почали! Розведіть Ваші пальці! Ширше! Ще ширше! Максимально широко! І розслабтеся...
Зверніть увагу на відчуття теплоти або колення в гронах рук і передпліччях (пауза 20 секунд).
Плечі.
Тепер давайте попрацюємо над плечима. Ми несемо на наших плечах великий вантаж напруги і стресу. Дана вправа полягає в потисканням плечима у вертикальній площині у напрямку до вух, при цьому подумки прагніть дістати до мочок вух вершинами плечей. Давайте спробуємо.
Готові? Почали! Підніміть плечі! Підніміть їх вище! Ще! Вище, ніж було! Затримайте! І розслабтеся...
Повторюємо ще раз.
Готові? Почали! Піднімайте Ваші плечі якомога вище! Ще вище! Вище! Максимально високо! І розслабтеся...
Дуже добре. Сконцентруйте увагу на відчутті тяжкості в плечах. Опустіть плечі, повністю дайте їм розслабитися... Хай вони стають все важчими і важчими... (пауза 20 секунд).
Обличчя.
Перейдемо до області обличчя. Почнемо з рота. Перше, про що я Вас попрошу – посміхніться настільки широко, наскільки це можливо. Це повинна бути „усмішка до вух”.
Готові? Почали! Посміхніться широко! Ще ширше! Ширше нікуди! Затримайте! І розслабтеся...
Тепер повторимо цю вправу.
Готові? Почали! Широка усмішка! Широка усмішка! Ще ширше! Ширше! Затримайте! І розслабтеся... Для розслаблення протилежної групи м’язів стисніть губи разом, ніби Ви хочете когось поцілувати.
Готові? Почали! Стуліть губи разом! Дуже міцно стисніть їх! Ще! Міцно! Стисніть їх максимально щільно і міцно! Розслабтеся...
Повторимо цю вправу.
Готові? Почали! Стисніть губи! Міцно! Витягніть трохи вперед! Ще міцно! Затримайте! І розслабтеся...
Розпустіть м’язи навкруги рота – дайте їм розслабитися... Ще більш і більш розслабляйте їх...
Тепер перейдемо до очей. Треба дуже міцно закрити очі. Уявіть, що у Ваші очі потрапив шампунь.
Готові? Почали! Зажмурте очі! Дуже міцно! Ще міцніше! Зовсім міцно! Затримайте! І розслабтеся...


177
Повторимо цю вправу.
Готові? Почали! Закрийте щільніше Ваші очі! Сильніше! Напружте віки! Ще! Ще сильніше! І розслабтеся...
Остання вправа полягає в тому, щоб максимально високо підняти брови. Не забудьте, що Ваші очі повинні бути при цьому закриті.
Готові? Почали! Підніміть брови високо! Якомога вище! Ще вище! Так високо, наскільки це можливо!
Затримайте! І розслабтеся...
Повторимо цю вправу.
Готові? Почали! Підніміть брови! Ще вище! Якомога вище! Ще Затримаєте їх! І розслабтеся...
Зробіть паузу на декілька секунд, щоб відчути повне розслаблення обличчя... (пауза 15 секунд).
Заключний етап.
Зараз Ви розслабили більшість основних м’язів Вашого тіла. Щоб була упевненість в тому, що всі вони дійсно розслабилися, я в зворотному порядку перераховуватиму м’язи, які Ви напружували, а потім розслабили. По мірі того, як я називатиму їх, прагніть розслабляти їх ще сильніше. Ви відчуєте ще більше розслаблення, як тільки тепла хвиля проникає у Ваше тіло.
Починаючи з лоба, Ви відчуваєте ще більше розслаблення, потім воно переходить на очі і нижче на щоки. Ви відчуваєте тяжкість розслаблення, що охоплює нижню частину лиця, потім воно опускається до плечей, на грудну клітку, передпліччя, живіт, кисті рук. Ще більше розслабляються Ваші ноги, починаючи із стегон, досягаючи литок і ступнів.
Ви відчуваєте, що Ваше тіло стало дуже важким, дуже розслабленим. Це приємне відчуття. Затримайте ці відчуття і насолодіться відчуттям розслаблення, спокою і відпочинку (пауза 2 хвилини).
Пробудження.
Тепер настав час, щоб Ви знову відчули себе і оточуючий Вас мир. Я рахуватиму від 1 до 10. З кожним рахунок Ви відчуватимете, що свідомість стає все більш і більш ясною, а тіло все більш свіжим і енергійним. Коли я долічу до 10, розплющте очі, але не раніше. Розплющивши очі, Ви відчуєте себе краще, ніж коли-небудь цього дня.
Прийде відчуття бадьорості, свіжості, приливу сил і бажання діяти. Давайте почнемо.
1 - Ви починаєте прокидатися... 2 - Ви поволі прокидаєтеся... 3 - З’являється відчуття бадьорості... 4 -
Хочеться потягнутися... 5 - Відчуття бадьорості і свіжості стає все сильнішим... 6 - Напружте кисті... 7 - Напружте ступні... 8 - Потягніться... 9 - Хочеться розплющити очі... віка легкі... в тілі бадьорість і свіжість... 10 - Розплющили очі!
Ви прокинулися! Ваша свідомість ясна, Ваше тіло легке і відпочиле! Ви готові діяти!
4. Вправи на визначення ролі і статусу у групі та ефективності керівництва.
Мета вправ: зосередити тих, хто навчається, на роботі в складі групи, покласти початок груповій взаємодії.
Вправа дозволяє спостерігати спонтанну організацію взаємодії в групі, а також ролі, які беруть на себе учасники в цій взаємодії.
Час: до 30 хв.
Матеріальне забезпечення: пов’язки на очі для кожного учасника.
Місце проведення: тактичне поле, полігон, спортзал.
Кількість учасників: від 8 до 30 чоловік.

4.1. Відпрацьовування вправи “Дистанція безпеки” (90 хв).
Ведучий: “На наших заняттях ми будемо вчитися з максимальною користю використати те, що дісталося нам у спадщину від наших предків – воїнів і мисливців. Ми будемо вчитися чути своє тіло, свою підсвідомість управляти ними. Ми будемо вчитися використати той безцінний досвід виживання, що був накопичений нашими предками за тисячоріччя боротьби за життя і який є в кожному з нас. Приступимо до відпрацьовування вправи “Дистанція безпеки”.
Завдання кожного з Вас – визначити свій сигнал небезпеки й навчитися впевнено управляти ним. Зробивши першу частину вправи, визначивши свій сигнал небезпеки, закріпите його в пам’яті, у відчуттях. На все це у Вас є 30 хвилин.
Потім заміна і робота у зворотному напрямку”.
Ведучий ділить тих, хто навчається, на пари, визначає місця для роботи кожній парі (учасники не повинні перетинатися) і дає команду до початку роботи. У ході відпрацьовування коректує тих, хто навчається, виправляє явні помилки.
По закінченні відпрацьовування вправи проводить короткий розбір за наступним планом: У кого не вийшло визначити свій сигнал небезпеки? Чому? Хто не зміг знайти тілесний знак для керування сигналом? Хто не впевнений, що зможе користуватися придбаним інструментом? Чому? Які є питання, хто хотів що-небудь сказати?
При наявності в групі невпевнених у можливості користуватися сигналом, а при відсутності таких запрошуючи
3-х - 4-х добровольців, ведучий пропонує їм встати на будь-яке місце в робочому просторі, закрити очі, розгорнутися лицем в будь-яку сторону або повернутися кілька разів навколо своєї осі й “включити” свій сигнал небезпеки. Далі цим людям ставиться завдання: відчувши “спрацьовування” свого сигналу, відразу ж, не замислюючись ні про що, зробити перший рух, яких забажається (або розгорнутися убік небезпеки, що в 90 % випадків відповідає первинному імпульсу при одержанні сигналу). 2-м – 3-м людям із групи ведучий пропонує тихо пройти з різних напрямків і з різними тимчасовими інтервалами повз випробуваних, а всім іншим – уважно стежити за що відбувається.

4.2. Вправа “Побудувати квадрат”.
Виконання вправи. Учасники збираються на рівній, відкритій площадці і одержують наступну інструкцію:
“Зараз Вам необхідно зав’язати очі і по команді дійти до протилежного краю площадки ні з ким не зштовхнувшись.
Після того, як Ви досягнете краю площадки, зупиніться, поверніться навкруги й стійте, очікуючи подальшої команди”.
Друга частина інструкції доводиться, коли всі ті, хто навчається, зупиняться: “Зараз Вам необхідно не знімаючи пов’язок з очей, взятися за руки і побудувати рівний квадрат. Починайте. Як порахуєте, що квадрат побудований, зупинитеся на своїх місцях і чекайте подальших вказівок”.
Після цього ведучий пропонує учасникам зняти пов’язки й оглянути те, що в них вийшло.

4.3. Вправа “Груповий рахунок” (може виступати як продовження попередньої вправи).


178
Виконання вправи. Учасники стоять у колі обличчям друг до друга. Ведучий дає наступну інструкцію: “Зараз
Вам необхідно буде зав’язати очі і, ні як не домовляючись один з одним, почати груповий рахунок до 10. Для цього, за моєю командою, кожен з Вас називає цифру 1, потім наступний – цифру 2 і так далі. Якщо два чоловіки скажуть одночасно, рахунок починається спочатку”.

4.4. Вправа “Соціограма”.
Виконання вправи. Ведучий дає послідовно кілька інструкцій, які виконують ті, хто навчається.
Інструкція № 1: “Зараз Вам необхідно побудуватися в одну шеренгу по росту”.
Інструкція № 2: “У протилежних кутах площадки є точки, з’єднавши які уявлюваною лінією ми одержимо
“осьову”, щодо якої Вам слід зараз розібратися за вагою. Найлегший – ліворуч, найважчий – праворуч”.
Інструкція № 3: “А тепер на цій же лінії шикуйтеся за кольором волосся. Ліворуч – самий темноволосий, праворуч – самий світловолосий”.
Інструкція № 4: “Тепер на цій же лінії вишикуйтеся за кольором очей. Ліворуч – самий ясноокий, праворуч – самий темноокий”.
Інструкція № 5: “Ви вже досить добре знаєте один одного. Вільно походіть по площадці і покладіть руку на плечі тій людині, з яким би Ви змогли працювати в парі.
А тепер тій людині, що для Вас є із присутніх найбільшим авторитетом у професійних питаннях.
А тепер тій людині із присутніх, що для Вас є найбільшим авторитетом у життєвих питаннях.
А тепер тій людині, якого б Ви попросили дозволити Ваш конфлікт із товаришами по службі”.
Інструкція №6: “Спільними зусиллями побудуйте скульптуру Вашої групи, яка, на Вашу думку, могла б відбивати роль кожного в досягненні загальної мети”.
По виконанні даної вправи ведучий дає можливість учасникам висловитися про свої відчуття під час роботи, про значення свого образа у загальній скульптурі, про свої побажання, думки, незгоду із чим-небудь. Ті, хто навчається, можуть задати питання, висловити думки про практичне застосування отриманого досвіду.

4.5. Вправа “Удав”.
Виконання вправи. Учасники шикуються в колону по одному на відстані витягнутої руки, зав’язують очі, кладуть долоню витягнутої правої руки на спину (між лопаток) спереду стоячому учасникові. Ведучий бере за руку направляючого (старшого групи) і починає повільно вести його по складній траєкторії на робочій площадці. Поступово ведучий збільшує швидкість руху, починає ускладнювати траєкторію, робить різкі повороти, раптові зупинки. Рух триває 4-5 хв. Потім ведучий зупиняє групу, повертає всіх навкруги таким чином, що замикаючий стає направляючим. І рух відновляється в новому порядку.
По закінченні руху ведучий пропонує тим, хто навчається, зняти пов’язки і обговорити свої відчуття в процесі роботи. При труднощах початку обговорення ведучий задає навідні запитання із приводу отриманого досвіду і його практичного застосування.

4.6. Вправа “Свіча”.
Виконання вправи. Ведучий, розділивши учасників на підгрупи, доводить інструкцію: “Для людини важким випробуванням є падіння на спину. Психіка противиться цьому. Навіть якщо Ви знаєте на рівні розуму, що нічого страшного не трапиться, однаково, десь у глибині народжується страх, який дуже важко перебороти. Перебороти його можна тільки у випадку беззастережної довіри своїм товаришам. Перевірте себе, чи вірите Ви тим, хто Вас оточує!
Зміцніть свою віру в них! Для цього той з Вас, хто буде працювати, повинен встати на стілець, стіл, підвіконня. У нього за спиною збирається група й витягує руки вперед долонями вгору для того, щоб піймати на руки падаюче тіло.
Працюючий, не дивлячись назад, або закривши очі, падає спиною назад. Спробуйте розслабитися в процесі падіння.
Кожний виконує по три падіння. Група з кожним падінням намагається опускати руки усе нижче до підлоги”.
По закінченні виконання вправи проводиться її обговорення.

5. Психологічні реабілітаційні вправи для особового складу миротворчих підрозділів.
Арсенал психопрофілактичних засобів, які розроблені і вживаються у різних психологічних школах, досить широкий і дозволяє ефективно підготувати психіку воїна до зростаючих навантажень екстремальних ситуацій, а також знижувати тяжкість наслідків психотравмуючих подій.
Коректне їх застосування вимагає спеціальної психотерапевтичної підготовки. Проте, відсутність базової освіти і спецпідготовки не є підставою для самоусунення психолога від психотерапевтичної роботи. У військовій психології є достатньо прості, але ефективні засоби психопрофілактики бойових психологічних травм.
Розглянемо деякі з них:

5.1. Дихальні вправи.
Ми пропонуємо освоїти два види дихання: а) черевне дихання – сприяє зменшенню нервово-психічної напруги, відновленню психічної рівноваги. Під час навчання необхідно досягти того, щоб вдих і видих здійснювалися за рахунок наповнення нижньої третини легенів рухом черевної стінки, при цьому грудна клітка і плечі залишаються без руху. Цикл дихання можна проводити за формулою “4-2-4”, тобто на 4 рахунки вдих, 2 рахунки пауза і на 4 рахунки видих. При цьому рекомендується дихати поволі, через ніс, зосередивши увагу на процесі дихання. Можна на початковому етапі підключати образи, уявляючи, як повітря наповнює легені і виходить назад. Після правильного засвоєння даного типу дихання військовослужбовцям рекомендується застосовувати його при появі перших ознак психічної напруженості, нападів дратівливості або переляку.
2-3 хвилини такого дихання, як правило, сприяють відновленню психічного балансу або значно ослабляють негативні емоції. б) верхнє дихання – здійснюється верхньою третиною легенів з підняттям плечей. Вдих-видих проводиться через ніс глибокими і швидкими рухами. Застосовується при виникненні ознак втомленості, апатії або сонливості з метою активізації психічних процесів, відновлення відчуття бадьорості.

5.2. Управління м’язовим тонусом.


179
Кожна негативна емоція має своє представництво в м’язах тіла. Постійне переживання негативних емоцій приводить до перенапруження м’язів і виникнення м’язових утисків. Оскільки між психікою і тілом існує тісний взаємозв’язок, остільки психічна напруженість викликає підвищення м’язового тонусу, а м’язове розслаблення приводить до зниження нервово-психічної схвильованості. Знижувати м’язовий тонус можна за допомогою самомасажу, самонавіяння, за допомогою розтяжок за методикою Е.І.Зуєва, найпростіший і ефективний спосіб – самомасаж.
Навчання йому можна проводити парами, коли один з тих, хто навчається, виконує прийоми, а другою контролює правильність їх виконання і надає допомогу. Спочатку військовослужбовцям пропонується перейти на вже засвоєне черевне дихання і досягти спокійного стану, при цьому якомога більше постаратися розслабити м’язи.
Партнер контролює, які групи м’язів обличчя, шиї, плечей, рук залишилися напруженими і вказує на них.
Надалі цим м’язам той, хто навчається повинен приділяти постійну увагу, оскільки це його індивідуальні м’язові затиски. Потім він приступає до самомасажу м’язів обличчя – подушечками пальців проводить спіралевидні поплескуючі рухи від центру до периферії, послідовно проходячи м’язи лоба, щок, щелеп, потилиці, шиї, плечей, передпліч, кистей рук і т.д.
Після самомасажу він декілька хвилин перебуває в розслабленому стані, прагнучи запам’ятати свої відчуття, а потім переходить на верхнє дихання і, промовляючи про себе формули самонавіювання “Я бадьорий, добре відпочив, готовий до подальшої роботи”, повертається до бадьорого стану. При масажі шийно-плечової зони можна вдатися до допомоги товариша. Уміння розслабляти м’язи є підготовчою вправою для навчання входженню в змінені стани свідомості і використання самонавіювання.

5.3. Дія на біологічно активні точки (БАТ).
При всьому їх різноманітті достатньо знати місцезнаходження декількох точок, які можна використовувати для психопрофілактики бойових психологічних травм. Більшість з них розташовано на обличчі.
У разі непритомності, втрати свідомості на точку (знаходиться в западині між носом і серединою верхньої губи) і 2 (знаходиться в западині між підборіддям і нижньою губою) здійснюється різкий періодичний тиск гострим предметом (кінчиком багнета, ножа, вістрям патрона, голкою), поки до потерпілого не повернеться свідомість.
Для досягнення емоційної розрядки по черзі масажуються точки 1-2 кінчиком вказівного пальця протягом 3-4 секунд з перервою в 10 секунд, при цьому доцільно розслабити м'язи і перейти на черевне дихання.
Під підборіддям знаходиться точка, яка зветься „антистресовою”. Для зняття емоційної напруженості необхідно плавно і рівномірно натискати на цю крапку кінчиком великого пальця, при цьому може виникнути відчуття легкої ломоти і паління. Після масажу точки можна спокійно посидіти, потім через 3-5 хвилин, потягуючись на позіханні, рекомендується напружити, а потім розслабити всі м’язи тіла.
Як загальнозміцнюючі і тонізуючі використовуються точки, які розташовуються в місцях, де закінчується складка, що утворена при притисненні великого пальця до вказівного. Масаж здійснюється протягом 2-3 хвилин вібруючими рухами вказівного пальця.
5.4. Ідеомоторне тренування
Оскільки будь-який уявний рух супроводиться мікрорухами м’язів, то є можливість вдосконалення навичок дій без їх реального виконання. З своєю сутністю, ідеомоторне тренування – це уявне програвання майбутньої діяльності.
При всій своїй виграшності (економія сил, матеріальних витрат, часу) цей метод вимагає від тих, хто займається серйозного відношення, здатності до зосередження, мобілізації уяви, уміння не відволікатися протягом всього тренування.
Психологу, що проводить дане тренування, необхідно до його початку чітко представляти ситуацію або дію, що розігрується. Можна навіть наперед скласти текст опису ситуації, звернувши особливу увагу на створення емоційного фону.
На початку тренування можна порекомендувати військовослужбовцям розслабити м’язи, використовувати нижнє дихання і зануритися в спокійний, злегка дрімотний стан. Після цього психолог приступає до опису ситуації.
При проведенні ідеомоторного тренування психологу рекомендується дотримуватися наступних принципів:
1.Військовослужбовці повинні створити максимально точний образ рухів, які відпрацьовуються.
2.Уявний образ руху повинен бути обов’язково пов’язаний з його м’язово-суглобовим відчуттям, тільки тоді це буде ідеомоторне уявлення.
3. Уявляючи в думках рухи, потрібно супроводжувати їх словесним описом вслід за керівником заняття, який промовляється пошепки або в думках.
4. Починаючи тренування нового руху потрібно подумки бачити його в сповільненому темпі, який можна прискорювати в процесі подальших тренувань.
5. Якщо під час тренування тіло саме починає проводити якісь рухи, цьому не слід перешкоджати.
6. Безпосередньо перед виконанням реальної дії не потрібно думати про її результат, оскільки результат витісняє з свідомості уявлення про те, як потрібно виконувати дію.
Ідеомоторне тренування сприяє зниженню дії чинника новизни, що приводить до більш швидкого оволодіння новими навичками, формування образу майбутніх дій і підвищує рівень психологічної готовності до них.
Психолог повинен пам’ятати, що чим ширше його арсенал методів психопрофілактики бойових психічних травм, тим більший вплив він може здійснити на процес підвищення боєздатності підрозділів і зниження частини психологічних втрат.
Висновок.
Важливими реабілітаційними заходами є відпочинок особового складу у комфортних умовах (будинок відпочинку, санаторій, курорт та ін.), у кімнатах психологічної реабілітації з інтер’єром з світлого дерева, з м’якими кріслами, диванами. Запахи лаванди, м’яти, шалфею понижують втомленість, підвищують працездатність, покращують зір та пам’ять. Наявність в приміщенні живих куточків з тваринами, акваріумами, звуки легкої музики, також позитивно діють на психічний стан військовослужбовців. Важливим фактором реабілітації також є підтримка радіо та телезв’язку з рідними і друзями або відпочинок військовослужбовця у колі сім’ї. Не рекомендовано відпочивати разом військовослужбовцям, які виконують навчальне або бойове завдання у складі одного підрозділу (групи, відділення).
Значущою є також боротьба з інформаційним голодом – у наявності постійно повинні бути свіжі газети і журнали,


180 настільні ігри (шашки, шахи, нарди). Повинна бути надана можливість переглядати кіно і відеофільми (бажано тільки кінокомедії або фільми без насильства).
Рекомендації з організації реабілітації особового складу які запропоновані дозволять більш ефективно, з меншими психологічними і санітарними втратами, використовувати особовий склад за прямим призначенням, більш якісно виконувати йому службово-бойові завдання.
Заходи психологічної реабілітації дозволяють досягти більш швидкого відновлення фізичних і психологічних сил, допомогти військовослужбовцю відновити своє психічне здоров’я, бути здатним у подальшому виконувати нові завдання.

Даний методичний матеріал підготовлено в відділі психологічної роботи соціально-психологічного управління
Головного управління по роботі з особовим складом Збройних Сил України.

Література.
1.

Абдурахманов Ф.А., Сьедин С.И. Психологические последствия воздействия боевой обстановки: Учебное пособие. – М.: ГАВС, 1994. – 68 с.
2.

Александровский Ю.А., Лобастов О.С., Спивак Л.И., Щукин Б.П. Психогении в экстремальных ситуациях.
– М.: Медицина, 1991. – 244 с.
3.

Варій М.Й., Козяр М.М., Коваль М.С. Військова психологія і педагогіка. – Львів: “Сполох”, 2003. – 624 с.
4.

Военная психология – методология, теория, практика. Учебно-методическое пособие // Под ред.
Корчемного П.А. – М.: Военный университет, 1996. – 213 с.
5.

Инструкция по оценке функционального состояния организма военнослужащих и их устойчивости к боевому стрессу специалистами кабинетов медико-психологической коррекции окружных (флотских) госпиталей и групп психического здоровья соединений постоянной готовности / Под ред. д. мед. н. С.В.Чермянина. – Спб.: ВМА,
2002 р. – 130 с.
6.

Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. – М.: Наука, 1983. – 368 с.
7.

Криворучко П.П. Психологічне забезпечення професійної діяльності військових спеціалістів. – К.: КВГІ,
1997. – 24 с.
8.

Ответчиков А.В. Психические состояния военнослужащих в особых условиях боевых действий. – М:,
ВПА, 1991. – 176 с.
9.

Подготовка войскового разведчика: Учебное пособие. П.Я. Поповский и др. – М.: Воениздат, 1991. – 336 с.
10.

Тимченко А.В. Психогении в экстремальных условиях. Боевая психическая травма и методы ее коррекции.
Методическое пособие. – Харьков: ХВУ, 1995. – 91 с.
11.

Варій М.Й., Козяр М.М., Коваль М.С. Військова психологія і педагогіка. – Львів: “Сполох”, 2003. – 624 с.
12.

Куличевский В.И. Психологическая подготовка курсантов к боевым действиям в условиях современной войны. – К.: КВОКУ, 1976. – 26 с.
13.

Литвиненко Е.С. Теоретико-методологічні основи психологічної підготовки воїнів: Збірник наукових праць. – К.: ВГІ НАОУ, 2001. – № 3 (22). – С. 38–46.
14.

Военная педагогика. Учебное пособие для высших военно-политических училищ / Под ред. Дьяченко
А.М., Выдрина И.Ф. – М.: Воениздат, 1973. –368 с.
15.

Ответчиков А.В. Психические состояния военнослужащих в особых условиях боевых действий. – М:,
ВПА, 1991. – 176 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал