Методичні рекомендації щодо проведення психологічної підготовки особового складу збройних сил україни




Сторінка25/34
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.59 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   34
Тема 9. ПСИХОЛОГІЧНЕ ГАРТУВАННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВПРАВ
ВОГНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ.
Питання, що розглядаються.
1. Рекомендації командирам (начальникам) щодо ефективної організації психологічної підготовки у ході
виконання вправ вогневої підготовки.
2. Особливості організації психологічної підготовки у ході виконання вправ вогневої підготовки.
_______________________________________________________________________________________________________
____________
Вступ.
На заняттях з вогневої підготовки, поряд із формуванням у особового складу навичок і вмінь у діях зі зброєю, воїнів психологічно готують до виконання бойових завдань, розвивають у них швидкість реакції, увагу, пам’ять і мислення, виховують цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, рішучість і сміливість.
1. Рекомендації командирам (начальникам) щодо ефективної організації психологічної підготовки у ході
виконання вправ вогневої підготовки.
Головне в психологічному гартуванні на заняттях з вогневої підготовки це формування у особового складу
впевненості у своїй зброї, ефективності її застосування, виховання активності, рішучості і самостійності в
знищенні противника.
Впевненість у зброї формують, насамперед, домагаючись твердого знання її тактико-технічних характеристик, можливостей і матеріальної частини, постійно підкреслюючи перевагу її над аналогічними зразками зброї, навчаючи усуненню характерних затримок і несправностей при стрільбі в різних умовах обстановки, а також домагаючись твердого знання і вмілого застосування правил стрільби при вирішенні вогневих завдань.
З цією метою необхідно підвищувати інтерес особового складу до вивчення зброї і правил стрільби з неї: демонструвати її можливості і ефективність вогню; організовувати змагання на правильність і швидкість виконання нормативів; навчати в обмежений час усувати несправності і затримки при стрільбі; тренувати в підготовці вихідних даних в корегуванні вогню в обмежений час, у складних умовах обстановки, під впливом перешкод тощо.
Розбирання і збирання зброї, усунення несправностей і спорядження стрічок (магазинів) набоями необхідно здійснювати в різних природнокліматичних умовах, вдень і вночі; розбирання ударного механізму затвору гармати, розбирання і збирання кулемету, заміну ударника, спорядження стрічок робити не на столах (стелажах), а безпосередньо в танку (БМП, БТР) чи на брезентах, біля машин; розбирання і збирання стрілецької зброї й усунення несправностей у ній робити в окопі, траншеях, обмеженому просторі техніки (БМП, БТР), а також у ході вирішення вогневих завдань у темряві й у засобах індивідуального захисту. Дії особового складу повинні обмежуватися за часом і обов’язково оцінюватися командиром на кожному занятті.
Вихованню активності і швидкості у вирішенні вогневих завдань у значній мірі сприяє постійний контроль за діями військовослужбовців. При навчанні прийомам і правилам стрільби командири повинні фіксувати час виявлення і відкриття вогню по кожній цілі, а також стежити за правильністю установки прицільних пристосувань і прицілювання.
Оголошення військовослужбовцям досягнутих ними результатів підвищує прагнення займатися з повною напругою сил.
Здійснюючи контроль за діями підлеглих, командири повинні враховувати їхні індивідуальні здібності і розвивати психологічні якості, характерні для кожної штатної спеціальності.
Впевненість у діях зі зброєю приходить у результаті багаторазових тренувань, ефективність яких значно підвищується, якщо особовий склад навчений навичкам самоконтролю. Для розвитку навичок самоконтролю під час стрільби доцільно розміщати окремі мішені на великих дерев’яних (фанерних) щитах, що дозволяють військовослужбовцям, бачити усі свої пробоїни, самим визначати середню позначку влучення, помилку і її причину.
Цей спосіб дає можливість наочно навчати особовий склад веденню влучного вогню.
Розвитку в особового складу звички до самоконтролю сприяють доповіді військовослужбовців після закінчення стрільби, у яких вони дають оцінку своїм діям. Змісту цих доповідей доцільно надавати великого значення і використовувати їх при проведенні розборів.


143
Навички самоконтролю доцільно розвивати і під час занять на тренажерах, за допомогою спеціального обладнання і навчальних приладів, що дозволяють контролювати свої дії.

2. Особливості організації психологічної підготовки у ході виконання вправ вогневої підготовки.
Сучасні технології визначили динамічний розвиток методик вогневої підготовки особового складу.
Психологічна готовність до ефективного ведення вогню зі стрілецької зброї і стійкість окремого воїна до ведення вогню по живим цілям краще формується за допомогою лазерних імітаторів вогню. Їхніми елементами обладнується зброя та обмундирування військовослужбовців. Під час тренування військовослужбовців ведеться вогонь по живим цілям з використанням холостих набоїв, лазерний промінь точно відтворює траєкторію кулі. При ураженні цілі приймальний пристрій на обмундировуванні солдата сприймає лазерний сигнал та ідентифікує вражену ціль, відсилаючи інформацію на центральний комп’ютер. Одночасно лазерний пристрій “жертви” відключає його зброю, що імітує втрату боєздатності і, відповідно, “смерть”. Ці пристрої не тільки дозволяють воїну відчути динаміку бою, але й побачити противника на мушці і зробити прицільний постріл. Військовослужбовці, що проходять таку підготовку, значно швидше набувають навички ведення стрільби з урахуванням людських факторів.
Психологічні тренінги під час вогневої підготовки значно збагачують знання ефективності застосування вогнепальної зброї. Наприклад, стрільба з напівавтоматичної зброї на відстані, що перевищує 50 м, більш ефективна у порівнянні із застосуванням автоматичного вогню. У нічний час, під час ведення вогню з будь-якої відстані, найбільш ефективною є стрільба короткими чергами (по три постріли). Смужка білої плівки, що наклеєна вздовж стволу, покращуватиме показники нічних стрільб; при цьому солдати, що звикли до корегування вогню за слідом трасуючих куль, під час стрільби звичайними патронами показують гірші результати, чим ті, хто ніколи не використовував трасуючі кулі.
До сучасних тренінгових розробок відносяться методики перевірки здатності до ведення вогню у стресових ситуаціях.
Виховання активності і самостійності в знищенні супротивника вогнем зі зброї досягається виключенням шаблонів дій в організації і проведенні стрільб, а також широким впровадженням системи імітації влучення чи поразки цілі, що дозволяє військовослужбовцю безпосередньо спостерігати за результатами своєї стрільби.
У ході тренувань механізованих і танкових підрозділів доцільно показувати цілі в різній комбінації, щоб особовий склад самостійно вирішував вогневі завдання, виявляючи активність і винахідливість у знищенні цілей у залежності від їхньої важливості. Для виключення шаблону дій в організації і проведенні стрільб необхідно кожному стріляючому змінювати місце для стрільби, порядок показу, місцезнаходження і напрямок руху цілей, способи освітлення цілей і місцевості.
Обладнання вогневих містечок, військових стрільбищ і директрис повинне забезпечувати вирішення різноманітних вогневих завдань на дальності дійсного вогню штатної зброї. Важливе значення має і те, як установлені, пофарбовані і замасковані мішені. Яскраве фарбування мішеней, що не відповідає фону навколишньої місцевості, установка їх вище рівня землі на горбах, відкритих рівних площадках, поблизу орієнтирів, що добре спостерігаються, спотворюють уяву воїнів про реальну картину бою і наносять шкоду психологічній підготовці. Необхідно робити так, щоб особовий склад до початку стрільби не знав і не бачив дійсного розташування цілей. Для цього підготовка мішеневого поля до стрільби повинна проводитися приховано від військовослужбовців. З цією же метою доцільно практикувати проведення стрільб на незнайомих для військовослужбовців, стрільбищах і директрисах.
Для формування в особового складу психологічної стійкості в ході занять необхідно створювати військовослужбовцям, зовнішні перешкоди: частіше проводити тренування в індивідуальних засобах захисту, в умовах поганої видимості і погоди, встановлювати на шляху руху військовослужбовців різні перешкоди і загородження, обмежувати їхні дії за часом, впливати на них звуковими ефектами тощо. З метою удосконалення психологічних якостей підлеглих, командири, при проведенні занять повинні нарощувати обстановку: змінювати характер цілей, місце і час
їхньої появи, спосіб імітації або освітлення і ступінь маскування, ділянку місцевості і напрямок руху стріляючих, положення для стрільби і дії військовослужбовців (у пішому порядку, на БМП, БТР, з місця, у русі, у залежності від бойового завдання, що виконують), фізичне навантаження, характер впливу на військовослужбовців зовнішніх подразників. З цією метою при проведенні занять зі спостереження і визначення відстаней необхідно імітувати (за допомогою акустичних систем) вогонь зі стрілецької зброї, розриви снарядів і мін, шум двигунів техніки, що рухається, літаків, вертольотів, а в нічний час періодично освітлювати місцевість ракетами й іншими джерелами світла, застосовувати манекени з муляжами поранень і травм.
Готуючи особовий склад до стрільби різними способами, доцільно поступово збільшувати швидкість руху військовослужбовців (техніки), зменшувати час показу цілей, одночасно показувати на різних відстанях кілька цілей, змінювати способи маскування, показ цілей здійснювати в момент “вогневого впливу” супротивника і подолання різних перешкод і загороджень. Заняття доцільно проводити в будь-яку погоду (дощ, снігопад, туман тощо), у різний час доби, а також, при задимленні і запиленні місцевості.
На мішеневому полі доцільно встановлювати й обладнувати перешкоди і загородження у вигляді окопів, протитанкових ровів, стінок і заборів, дротових загороджень, малопомітних перешкод, імітувати розриви снарядів і мін за допомогою вибухових пакетів та імітаційних зарядів вибухових речовин, а в глибині мішеневого поля створювати контрольовані вогнища пожеж, задимлення місцевості і проводити інші заходи, що відтворюють картину бою.
При підготовці гранатометників ручних протитанкових гранатометів доцільно практикувати стрільби
інертними гранатами по танках навчально-бойової групи, що рухаються на військовослужбовців. З танків необхідно попередньо знімати прилади освітлення, предмети ЗІП і устаткування, що закріплене на корпусі.

Даний методичний матеріал підготовлено в Соціально-психологічному центрі Збройних Сил України.

Література.
1. Замана В.М., Воробйов Г.П., Ткачук П.П., Муженко В.М., Коберський Л.В., Бойко О.В., Романишин А.М.
Організація психологічної підготовки особового складу підрозділів сухопутних військ // Навчально-методичний посібник. – Львів: АСВ, 2012. – 404 с.



144

Тема 10. ПСИХОЛОГІЧНЕ ГАРТУВАННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОЇ
ПІДГОТОВКИ.
Питання, що розглядаються.
1. Рекомендації командирам (начальникам) щодо ефективної організації психологічної підготовки під час
занять з фізичної підготовки.
2. Особливості побічного фізичного тренування та ранкової фізичної зарядки.
_______________________________________________________________________

1. Рекомендації командирам (начальникам) щодо ефективної організації психологічної підготовки під
час занять з фізичної підготовки.
Успішне формування психологічної стійкості, що дозволяє переборювати негативні психічні стани і впевнено діяти в бойовій обстановці, можливо за умови перенесення тривалих фізичних навантажень і систематичних тренувань у будь-який час року, доби і при будь-якій погоді. Тому на заняттях з фізичної підготовки рекомендується створювати напружену обстановку з поступовим нарощуванням навантаження, доводячи її до граничного (виснаження).
У процесі фізичної підготовки і спорту з метою виховання у військовослужбовців загальної психологічної стійкості, насамперед, сміливості, рішучості, наполегливості і впевненості у своїх силах, повною мірою використовуються заняття з подолання перешкод, відпрацьовування прийомів нападу і самозахисту, гімнастики, крос і марш-кидки, лижна підготовка, плавання, фізичне тренування в ході повсякденного життя, а також ранкова фізична зарядка.
На заняттях з подолання перешкод необхідно більше уваги приділяти тренуванню солдатів і сержантів у
виконанні стрибків через глибокі і широкі перешкоди, охоплені вогнем чи наповнені водою. Психологічний вплив при стрибках через рів можна підсилювати за рахунок створення помилкового візуального ефекту. Наприклад, можна стрибати через рів шириною 3 м, довжина якого не 6 м, а 2 м. Дуже ефективні стрибки з високих перешкод (з балок, з вікон зруйнованих будівель), пересування по вузькій чи хиткій опорі, біг по палаючих балках з розривами, по зруйнованим сходам, місткам тощо. Необхідно систематично урізноманітнювати проведення таких занять зміною розміщення перешкод і порядку їхнього подолання.
Для підвищення психологічної напруги можуть створюватися (на полях родів військ – ЗЗМУ, інженерному тощо) вогневі смуги, а також ділянки руйнувань і загороджень, раптові шумові і світлові ефекти (вибухові пакети, петарди, димові шашки, спалахи яскравого світла, сирени, трансляція звукозапису бою). Для виховання стійкості і наполегливості доцільно тренувати особовий склад у подоланні смуги перешкод після значного фізичного стомлення і нервової напруги. Подолання вогневої смуги перешкод може проводитися після кросу, марш-кидка, занять з рукопашного бою, в ході занять з тактики, вогневої підготовки тощо.
Засобом вольового гартування служать також заняття в горах і систематичні тренування в подоланні гірських перешкод з ускладненням обстановки (лазіння по скельних стінах значної крутості і ділянкам з негативними кутами, переправа через гірські ріки, тренування у виконанні прийомів самозатримки при зривах на сніжних схилах тощо).
На заняттях з рукопашного бою створюються найбільш сприятливі умови для розвитку в особового складу швидкості реакції, спритності, рішучості і сміливості. Психологічна готовність до зустрічі із супротивником у рукопашній сутичці багато в чому залежить від віри кожного військовослужбовця у свої сили. Найкращих результатів з формування цієї впевненості і відповідних вольових якостей досягають у єдиноборстві з різними партнерами, особливо після попереднього нервового і фізичного стомлення (виснаження).
Для занять з рукопашного бою доцільно створити спеціально обладнані місця, що включають: колоди, розташовані на різній висоті (від 1,5 до 5 м); траншеї з виступами і поворотами; макети будинків; манекени, мішки, плетені з гілок стінки, вертушки для відпрацьовування ударів рукою, ножем і ногою. З метою наближення обстановки до умов реальної дійсності тренування у виконанні вивчених прийомів повинні проводитися на різній місцевості і з різним ґрунтом.
Для нарощування психологічного впливу відпрацьовування прийомів нападу (удари ножем, рукою і ногою, удушаючі захвати, кидки, больові прийоми) рекомендується проводити спочатку з вихідного положення на місці, потім при зближенні із противником кроком, бігом, при раптовому зіткненні з ним з появою його із-за кута будинку, у дверях, у вигині траншеї, після стрибка з низької, а потім з високої колоди і, нарешті, боротьбу з різними за вагою і ростом противниками.
Впевненість особового складу в ближньому бою зростає в залежності від уміння виконувати захисні дії. Тому в процесі проведення парних сутичок велика увага повинна звертатися на тренування військовослужбовців, у виконанні прийомів захисту від ударів рукою, ногою і на обеззброювання противника озброєного автоматом, ножем, пістолетом і негайне нанесення йому удару з застосуванням больового прийому.
На заняттях з гімнастики для розвитку рішучості і сміливості необхідно застосовувати вправи, виконання яких пов’язано з елементами небезпеки і ризику. До них відносяться:
вільні й акробатичні вправи – падіння вперед прямим тілом; падіння назад прямим тілом зі страховкою “під шию” ззаду; стрибок уперед, перевороти вперед та назад; перевороти з місця і з розбігу; стрибок і переворот уперед через обмежений простір; акробатичні елементи при стрибках на батуті;
вправи на перекладині: зіскоки дугою, махом вперед і махом назад з поворотами, з розмахування у висі на підколінках;
вправи на брусах: зіскоки боком, ноги нарізно з кінців брусів, переворотом з кінців;
вправи в лазінні по канаті на одних руках на висоту більшу 4 м;
стрибкові вправи: стрибок ноги нарізно через коня в довжину, кутом уперед через коня в ширину з ручками, стрибок у вікно розміром 80х80 см на висоті не менше 115 см; стрибок з канату, що розгойдується через рів, заповнений водою;
вправи в рівновазі: ходьба і біг по колоді під кутом на великій висоті (вище 3 м); виконання вправ на координацію; пересування по колоді сидячи вперед та назад; пересування навколішки; ходьба з вантажем; зустрічний рух і розбіжність на колоді.


145
Для виховання стійкості і наполегливості доцільно проводити тренування у виконанні таких вправ, як підтягування, підйом переворотом, підйом силою, піднімання прямих ніг до перекладини, піднімання гирі на максимальну кількість разів. При цьому необхідно створювати атмосферу змагань.
Велику роль у вихованні в особового складу сміливості і рішучості має тренування у виконанні раніше вивчених вправ на гімнастичних снарядах без страховки, а також проведення комплексного тренування на металевій чи дерев’яній прямокутній конструкції гімнастичного містечка.
У комплексне тренування на гімнастичному містечку можуть бути включені: лазіння по похилих і вертикальних канатах, високим драбинам, вертикальній стінці за допомогою канату; пересування по натягнутому тросі (канаті), балці на великій висоті (від 4 м і вище); стрибки вниз з висоти 3-4 м; стрибки через коня і козла з переворотами; пересування на одних руках по довгих горизонтальних драбинах, установлених на висоті від 2 м і вище, і біг по них зверху.
На заняттях з прискореного пересування необхідно поступово збільшувати довжину дистанції для кросу від 3 до 5 км, від 6 до 10 км і більше, ускладнювати рельєф місцевості. Тренування в кросі повинні проводитися на трасі з несподіваними поворотами, прокладеної через яри, крутосхили, інші природні і штучні перешкоди (канали, рови, огорожі тощо), по нерівному і сипучому ґрунту, глині, по заболочених ділянках. Нарощування навантаження і психологічного впливу на цих заняттях досягається проведенням тренувань у кросі і марш-кидку при несприятливих метеорологічних умовах: у дощ, снігопад, при зустрічному сильному вітрі, високій і низькій температурі, але спочатку без речей, а надалі з повним спорядженням і в касках, на окремих ділянках у протигазах і в захисному одязі.
На заняттях з лижної підготовки для розвитку самовладання, стійкості і наполегливості застосовуються тренування в пересуванні на лижах по середньопересіченій і сильнопересіченій місцевості на великі відстані (від 20 до
30 км і більше), при цьому на окремих ділянках по пухкому снігу і розкатаній лижні, у відлигу, у протигазах і захисному одязі.
Рекомендується також проводити марш на лижах до 25 км у складі взводу чи роти з повним спорядженням і виконанням стрільб зі штатної зброї в кінці маршу. Крім того, для розвитку сміливості і рішучості доцільно використовувати спуски з гір, стрибки на лижах із трампліна, виконання бойових прийомів на лижах при спуску зі схилів з подоланням природних і штучних перешкод. Спочатку спуски і повороти на лижах проводяться з рівних і відкритих схилів, а надалі, у міру оволодіння технічною майстерністю – з нерівних схилів і там, де біля підніжжя гори багато дерев або великих каменів.
Найбільш успішно розвивається сміливість у процесі тренування в стрибках із трамплінів, спочатку з найпростіших, зроблених зі снігу на крутих і довгих схилах, а потім на спеціальних.
На заняттях з плавання одним із завдань психологічної підготовки є подолання у військовослужбовців
“водобоязні”. Навички в плаванні і пірнанні особливо необхідні воїнам-розвідникам, танкістам, особовому складу
інженерних військ.
На заняттях з плавання успішно вирішуються завдання щодо виховання в особового складу сміливості і рішучості шляхом подолання “водобоязні”, загартовування організму (підвищення витривалості до холоду) і виконання вправ: стрибків у воду з вишки (висота вишки від 3 м і вище) спочатку в спортивній формі, а надалі в обмундируванні, зі зброєю і спорядженням; пірнання з діставанням різних предметів з дна водойми глибиною до 5 м; плавання в обмундируванні; роздягання (позбавлення спорядження) у воді; надання допомоги і буксирування товариша у воді; несподіваних падінь у воду з вишки;
імітації заповнення танка водою і виходу з нього; змагання на тривале перебування під водою; плавання в холодній воді (при температурі води нижче +16°).
Одним з дієвих засобів виховання сміливості є подолання водних перешкод в обмундируванні і зі зброєю, спочатку за допомогою підручних засобів, а потім тільки за допомогою речового мішка.

2. Особливості побічного фізичного тренування та ранкової фізичної зарядки.
Широкі можливості для розвитку фізичної витривалості і вольових якостей, особливо сміливості і рішучості, надає побічне фізичне тренування, а також ранкова фізична зарядка.
Побічне фізичне тренування доцільно проводити регулярно при пересуванні підрозділу до місць занять з бойової підготовки і поверненні з них. Командирам планувати його в ротному розкладі занять. У процесі побічного тренування доцільно практикувати висадку з транспортних засобів на ходу з поступовим збільшенням швидкості
їхнього руху до 15-20 км/год., швидке пересування в пішому порядку з подоланням групи перешкод (ярів, ровів, глибоких і широких канав, заболочених місць) і подолання водних перешкод па підручних засобах. У побічне фізичне тренування механізованих рот доцільно включати: марш на лижах по пересіченій місцевості; марш-кидок на дистанцію до 10 км; ходьбу і біг у перемінному темпі з подоланням природних і штучних перешкод; багаторазову посадку в бронетранспортери (БМП) і висадку з них; витягування застряглого бронетранспортера (БМП); виконання тактичних завдань в індивідуальних засобах захисту (перебудування з похідного строю в розгорнутий, у передбойові і бойові порядки, атака і захоплення зазначених рубежів тощо). У танкових підрозділах у побічне фізичне тренування необхідно включати: водіння танків з подоланням природних і штучних перешкод, загороджень; посадку в танк і висадку з нього; метання гранат з танка; дії в засобах захисту; евакуацію із танка одного з членів екіпажа під вогнем супротивника.
Ранкова фізична зарядка, що включає багато розділів фізичної підготовки, є щоденним засобом фізичного і вольового загартування особового складу. Необхідно, щоб весь особовий склад протягом часу, що відводиться на зарядку, одержував повне фізичне і психологічне навантаження.
У повсякденному житті для удосконалення психологічного гартування повинні широко використовуватися фізичні тренування в процесі бойової підготовки зі штатною зброєю і бойовою технікою, змагання з військово- прикладних видів спорту, комплексні дії, що включають крос, подолання смуги перешкод, переповзання, перебіжки, парні сутички у рукопашному бою і спортивні ігри.


146
Даний методичний матеріал підготовлено в Соціально-психологічному центрі Збройних Сил України.

Література.
1. Військова педагогіка й психологія. -М.: Воениздат, 1986. -С.113- 123.(Бібліотека офіцера).
2. Замана В.М., Воробйов Г.П., Ткачук П.П., Муженко В.М., Коберський Л.В., Бойко О.В., Романишин А.М.
Організація психологічної підготовки особового складу підрозділів сухопутних військ // Навчально-методичний посібник. – Львів: АСВ, 2012. – 404 с.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал