Методичні рекомендації щодо проведення психологічної підготовки особового складу збройних сил україни



Pdf просмотр
Сторінка22/34
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.59 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   34
Тема 5. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ БОЮ У МІСТІ (ЛІСІ, ГІРСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ).
Питання, що розглядаються.
1. Специфіка бою у місті (лісі, гірській місцевості).
2. Психологічні особливості бойових дій військовослужбовців під час ведення бойових дій у місті (лісі, гірській
місцевості).
_______________________________________________________________________________________________________________
_______________
1. Специфіка бою у місті (лісі, гірській місцевості).
В майбутніх війнах і збройних конфліктах військові дії на урбанізованій місцевості можуть зайняти домінуюче положення, відтіснивши класичні військові дії, що здійснюються на відкритій місцевості, на другий план.
До 2015 року на Землі буде 23 міста з населенням більш ніж 10 млн. чоловік та 564 міста, у яких буде мешкати понад 1 млн. жителів.
До 2025 року у містах буде проживати біля 60 % населення Землі.
Найбільш інтенсивно процеси урбанізації спостерігаються в Центральній та Західній Європі, де вже на цей час
50 % площі всіх земель зайнято під території міст та селищ. Йде процес створення єдиного урбанізованого регіону
Європи.
Процеси урбанізації та глобалізації незворотньо відобразяться на умовах і характері ведення бойових дій у майбутніх війнах та збройних конфліктах. Війни, коли противники уникали прямих зіткнень у містах та намагалися
“вийти у поле”, йдуть у минуле.
Вважається, що урбанізована місцевість буде найбільш вірогідним районом проведення військових
операцій по всьому світу.
Бойовим діям у населеному пункті характерні три типи операцій: бойові дії проти регулярних військ противника; бойові дії проти нерегулярних озброєних формувань (повстанців, партизанів);
операції із стабілізації обстановки (миротворчі функції).
“Кам’яні джунглі” міст створюють ідеальне середовище для ведення повстанської (партизанської) війни
іррегулярними військовими формуваннями, тому що на вулицях міста перевага регулярних збройних сил, перш за все у техніці, значною мірою нейтралізується.
Під час війни міста перетворюються у специфічне “поле бою” та створюють величезну кількість проблем для регулярних збройних сил.
На відміну від “плоского” уявлення про поле бою (фронт, тил, фланги), бій у місті, крім характеристик довжини та ширини, включає висоту та глибину. Міський простір бою, крім об’єктів, звичних для всіх, включає в себе дахи будівель, їх внутрішні приміщення, підземні комунікації та об’єкти.
Бойові зіткнення у містах, як правило, набувають запеклого характеру. Можуть вестися навіть у одному будинку на різних поверхах та сходових ділянках.
Головним фактором, який потребує врахування під час ведення бойових дій у містах, є наявність
цивільного населення, історичні, культурні (цивілізаційні), релігійні та демографічні особливості, а також ступень його ворожості у разі ведення бойових дій на території противника,
Присутність безпосередньо в зоні військових дій цивільного населення робить операції в міській місцевості несхожими на “нормальні” бойові дії.
Також, під час ведення бойових дій у населених пунктах, їх мешканці потрапляють у надзвичайно важкі та
небезпечні соціальні і побутові умови, спричиненими: масовими руйнуваннями; жертвами серед мирного населення; порушенням системи медичного забезпечення; перебоями чи повною відсутністю постачання продовольства і питної води; пошкодженням чи виведенням із ладу комунальної та транспортної інфраструктури; появою груп біженців; поширенням випадків насильства і злочинності; небезпекою випадків масових захворювань та поширення епідемій тощо.
Зазначені фактори негативно впливатимуть як на населення у зоні бойових дій, так і на особовий склад, пригнічуючи психіку та позитивні настрої військовослужбовців.
Специфіка бою в населеному пункті вимагає від військовослужбовців і командирів здатності та вмінь діяти у
складі штурмових угруповань, які складаються з різних підрозділів військових частин. Зазвичай ці підрозділи
змушені вести бойові дії самостійно та ізольовано від головних сил.
За цих умов зростають роль і значення молодших командирів, здатних правильно оцінити обстановку і миттєво прийняти необхідні рішення, успіх виконання яких може мати стратегічне значення.


126
Постає важливе питання психологічної готовності молодших командирів до дій у відриві від основних сил, без допомоги старших начальників.
Особовий склад штурмових груп і загонів повинен мати високий рівень професійної і психологічної
підготовки, навички рішучих індивідуальних дій у ближньому бою або рукопашній сутичці.
Під час “зачистки” житлових кварталів від ворога, у середньому, з кожних десяти військовослужбовців тільки троє мають можливість застосувати зброю. Під час підготовки до дій в умовах міста потрібен ретельний розподіл ролей у бою, організація чіткої взаємодії і взаємодопомоги.
Бойові дії на урбанізованій місцевості вимагають найтіснішої взаємодії механізованих і танкових
підрозділів. Дія танків на вулицях сучасних міст без підтримки піхоти, в умовах вуличних боїв призводить до втрати бойових машин. В той же час, самостійні дії піхоти без безпосередньої вогневої підтримки і бронезахисту з боку танків можуть виявитися неефективними.
Особливо важливу роль в умовах бою в місті відіграє постійна і багаторівнева розвідка сил і намірів супротивника, характеру місцевості та руйнувань на її території.
Досвід бойових дій в містах свідчить про появу проблеми ідентифікація свого особового складу і
супротивника.
Специфіка ближнього бою в міських умовах, прочісувань, “зачисток”, вимагає миттєвої реакції на будь-яку потенційну загрозу. При цьому, враховуючи мінімальні відстані та змішування бойових порядків противників, неминучі випадкові “дружні втрати” від вогню своїх засобів. Військовослужбовцям та зразкам техніки необхідно мати чіткі, добре помітні розпізнавальні знаки або індивідуальні електронні засоби розпізнавання типу “свій-чужий”. В той же час такі знаки призводять до погіршення маскувальних властивостей та полегшенню прицільного ведення вогню.
Бойові дії у великих містах супроводжуються значними втратами в живій силі і бойовій техніці. Ці втрати будуть викликані не лише безпосередньо вогневими засобами противника, широким застосуванням мінно-вибухових загороджень, “мін-пасток”. а також внаслідок травм та ушкоджень, заподіяних уламками будівель, інженерних і транспортних комунікацій, пожежами, завалами тощо.
Для розшуку, визволення (розкопування) з-під руїн будівель і споруд поранених і убитих, їх евакуації
потрібне залучення додаткових сил і засобів, причому не лише з числа військовослужбовців, але і мирного населення.
З метою зменшення числа психологічних втрат необхідно попередньо готувати психіку військовослужбовців до емоційної стійкості до впливу негативних факторів, пов’язаних із спогляданням наслідків застосування вогневих та мінно-вибухових засобів, в тому числі і жертв серед військовослужбовців та мирного населення.
Умови ведення бойових дій у містах та їх характер обумовлюють специфічні вимоги до застосування
озброєння та бойовій техніці:
стрілецьке озброєння, як індивідуальне так і групове (важке), а також гранатомети (вогнемети) набувають більш важливого значення під час бойових дій у місті, чим під час дій на відкритій місцевості; бронежилети значно знижують втрати особового складу; артилерія на вулицях міст застосовується головним чином для стрільби прямою наводкою; високоточна зброя не може широкого застосування; значно підвищується значення ролі снайперів, вогневих засідок; танки в умовах міських забудов стають легко уразливими цілями та не можуть діяти самостійно, без підтримки піхоти; броньований захист бойових та спеціальних машин в умовах бою у місті не забезпечує повного кругового захисту та захисту від влучень зверху і знизу, робить броньовану техніку легкими цілями для ручних гранатометів та саморобних вибухових пристроїв; колісна бойова техніка має перевагу перед гусеничними бойовими машинами, однак при наявності великих зон зруйнувань ефективними є гусеничні машини;
засоби зв’язку, у тому числі і індивідуальні, можуть мати менший радіус дії, чим відстань до основних сил, а зв’язок втрачати стійкість через наявність перешкод та значну кількість металоконструкцій в руїнах споруд; широке застосування мінометів та вогнеметів, які дозволяють ефективно вражати живу силу в укриттях або за ними;
засоби боротьби з повітряним противником безпосередньо в місті матимуть обмежене застосування.
Найбільш ефективними засобами боротьби з вертольотами та іншими літальними апаратами противника, що летять низько, є переносні ЗРК і самохідні зенітні артилерійські установки невеликого калібру;
застосування армійської авіації в міській місцевості залежить від наявності у супротивника відповідних сил і засобів ППО. В цілому, бойові вертольоти вважаються дуже ефективним засобом вогневої поразки супротивника як точкової, так і по площині, особливо у висотних будівлях і міських спорудах. Проте, за наявності у противника переносних ЗРК втрати вертольотів можуть досягти показника 50-75 % і застосування вертольотів в таких умовах може виявитися недоцільним;
інженерне забезпечення також має свої особливості. Військам доведеться діяти в умовах суцільних розвалин, комплексних інженерних загороджень супротивника. Необхідно готувати психіку військовослужбовців до подолання таких перешкод під сильним вогнем противника. Крім того успіх виконання бойових завдань в місті багато в чому визначається наявністю інженерних засобів мінування, розмінування, розгороджень та умілим їх застосуванням;
тилове забезпечення військ при діях в умовах урбанізованої місцевості, за відсутністю лінії фронту і тилу характеризується потребою поповнення збільшених витрат боєприпасів та матеріальних засобів . У більшості випадків підвезення до штурмових груп усіх видів матеріальних засобів, води та боєприпасів вимагає застосування броньованих транспортних засобів. Особовий склад повинен бути морально готовим діяти в умовах тривалої відсутності їжі взагалі і гарячої їжі зокрема.
Особливо складними в умовах міст є бойові дії вночі. Їх проведення потребує додаткової підготовки, постачання додаткових видів боєприпасів (освітлювальних, сигнальних) та обладнання, удосконалення організації взаємодії, забезпечення психологічної готовності особового складу до дій в темну пору доби.

Необхідно враховувати, що улюбленою тактикою іррегулярних збройних формувань є дії невеликих груп за принципом “удар-відхід”. Під час таких дій активно використовується фактори несподіванки та військової хитрості. Такі


127 форми і методи ведення бойових дій вимагають, в першу чергу від командирів, відходу від шаблонів та звичних стереотипів організації бою у польових умовах.

Застосування в міських боях зброї і бойової техніки має свої певні обмеження, обумовлені вимогами
міжнародного гуманітарного права стосовно поводження з цивільним населенням, збереженням пам'ятників культури, релігійних споруд та можливою наявністю екологічно небезпечних об’єктів.
Норми міжнародного гуманітарного права повинні бути доведені до кожного військовослужбовця та враховуватися під час прийняття рішення командирами стосовно уникнення ударів по таких об’єктах або заподіяння для них мінімальної шкоди.
Висновок.
Специфіка організації та ведення бойових дій у місті (лісі, гірській місцевості), критичні фізичні та психологічні навантаження особового складу потребують проведення цільової професійної та психологічної підготовки, врахування потреб у видах та характеристиках озброєння, бойової та спеціальної техніки, екіпіровки військовослужбовців.

2. Психологічні особливості бойових дій військовослужбовців під час ведення бойових дій у місті (лісі, гірській
місцевості).
Моральна та психологічна підготовка особового складу до бойових дій у місті повинна спрямовуватися на формування у військовослужбовців високого бойового духу, готовності до виконання завдань в умовах вуличних бойових зіткнень.
Досвід бойових дій вказує, що на початковому етапі бойових дій 10-20 % військовослужбовців виявляють так званий “комплекс Рембо” – пов’язування косинки на лоб, відривання рукавів з обмундирування та бравування зброєю.
У подальшому, надзвичайно складний та гранично напружений характер бойових дій фізично та морально швидко втомлюють особовий склад.
Під час війни у Іраці перші ознаки психологічної втоми військ коаліції, як і прогнозували спеціалісти, виявилися вже на 5-8 день бойових дій.
Переважна більшість військовослужбовців адаптувалася до бойовій обстановки приблизно через 15-25 діб.
Після 30-40 діб безперервних бойових зіткнень з противником наступив швидкий психологічний спад, пов’язаний з виснаженням духовних та фізичних сил військовослужбовців.
Після 45 діб безперервних бойових дій, за своїми психофізіологічними можливостями військовослужбовці стають недієздатними, у 98 % з них виникають певні психологічні розлади.
Враховуючи це, командуванням регулюється термін перебування військовослужбовців безпосередньо в зоні бойових дій.
В умовах бойових дій у місті, через постійну загрозу нападу противника з-за рогу, активні дії снайперів, гранатометників, ведення бою невеликими групами в обмеженому просторі (будівлі, підвали, підземні комунікації), пожежі та руйнування, мінну небезпеку тощо, виснаження (“перегорання”) духовних та фізичних сил військовослужбовців відбувається швидше ніж зазвичай у 1,2 рази.
Війська припиняють активні бойові дії під час наступу при втратах 40 % особового складу, в обороні
– 80 %.
Розглядаючи фактори, які негативно впливають на військовослужбовців, слід відмітити такий, як
необґрунтована впевненість у своїх силах та недооцінка противника.
Розслабленість, втрата необхідної пильності, безтурботність є головними причинами невиправданих бойових втрат.
Так, під час першої Чеченської кампанії, в ході висунення військ Російської Федерації до Грозного, вони зустріли наполегливий опір дудаївських збройних формувань. У ході підготовки до висування командирам не вдалося подолати у частини особового складу уявлення про слабкість противника і легкість перемоги над ним. Це призвело до
“шапкозакидацьких” настроїв, безпечності, втрати пильності, розхлябаності і, в підсумку, до невиправданих втрат серед особового складу, невиконання бойових завдань.
Прикладом подібної поведінки особового складу можуть служити бойові дії 131-ї окремої мотострілецької бригади, яка під час новорічного штурму Грозного “сквозняком” пройшла по всьому місту, без втрат вийшла до вокзалу
і зайняла його. Удавана легкість перемоги запаморочила голову командирам і підлеглим. Порахувавши завдання виконаним, люди розслабилися і, не виставивши бойової охорони і кинувши техніку, розбрелися по привокзальній площі, за що жорстоко поплатилися.
Зібравши сили, противник завдав по бригаді раптовий потужний удар. Протягом доби військовослужбовці бригади і прибувшого на допомогу 81-го полку перебували під шквальним вогнем артилерії, мінометів і протитанкових засобів чеченських бойовиків.
В жорстокому бою військам дорого обійшлися втрата пильності, безпечність і розхлябаність в бойовій обстановці: бригада втратила 80 % особового складу, втрати Об'єднаного угруповання склали 20 танків з 26; 102 БМП з
120.
Пригнічуючим фактором для психологічного стану військовослужбовців є вид великої кількості втрат
своїх військовослужбовців, трупів противника та осіб з числа цивільного населення (дітей, жінок, стариків), сморід трупного тління, чад від пожеж та руйнувань.
Військовослужбовці відчувають сильні моральні хвилювання у випадках ненавмисного вбивства
цивільних осіб під час штурму будівель, коли, перш ніж увійти у приміщення кидається граната або, через нецивілізовану тактику бойовиків, які використовують для прориву у будівлю полонених, цивільних або заручників.
Суттєвий вплив на бойову активність військ має режим відпочинку.
Працездатність військовослужбовців напряму залежить від тривалості та якості сну.
Наприклад, якщо особовому складу взагалі не вдалося поспати, то боєздатність зберігається протягом трьох днів, на четвертий день весь особовий склад стає неготовим для виконання поставлених бойових завдань.
Якщо тривалість сну не перевищує півтори години на добу, то 50 % боєздатності військовослужбовців буде зберігатися протягом шести діб, на сьомий день із строю виходить 50 % особового складу. За умов тривалості сну по 3 години на добу боєздатність 91 % військовослужбовців зберігається біля 9 діб.


128
Бойові дії в місті вносять корективи у класичні співвідношення сил, які використовуються у польових умовах:
зменшується значення переваги над стороною, яка в обороні, у чисельності, мобільності, вогневій потужності та в наявності високотехнологічної зброї. Для сторони, яка в обороні суттєво зростає ефективність застосування застарілих зразків озброєння, саморобних вибухових пристроїв.
Сторона, яка перебуває в обороні використовує свої переваги, що пов’язано кращим орієнтуванням на місцевості, ретельній підготовці вузлів оборони, пристосуванні об’єктів до активних оборонних дій, використанням маневру силами і вогнем в умовах вуличних боїв.
Слід відмітити, що моральний стан військовослужбовців наступаючої сторони постійно знаходиться під впливом таких факторів, як усвідомлення рівня переваги над противником у бою, ступені відповідності готовності особового складу, бойової техніки та озброєння характеру завдань, які покладені на військові частини та підрозділи.
Танк, БМП на нічних вулицях міста – надзвичайно вразливий об’єкт у бою. Через обмежені можливості кругового огляду, вести постійне спостереження за бойовою обстановкою, бачити вести прицільний вогонь екіпажі відчувають відчуття ізольованості від своїх сил, можливого раптового удару із сторони, яка поза оглядом (в спину) і, як наслідок, посилення стану занепокоєння, тривоги, страху.
Додатково такі видовища можуть породжувати впевненість про значну перевагу бойових можливостей противника. В той же час, вид захопленої або підбитої бойової техніки противника зміцнюють відчуття переваги, впевненості у своїх силах, викликають позитивні психологічні емоції та задоволення своїми діями.
До важливих аспектів вуличних боїв необхідно віднести психологічну готовність особового складу до дій у
відриві від основних сил, без взаємодії з основними силами.
Такі бойові дії, пов’язані з раптовими і різкими змінами обстановки, вимагають від військовослужбовців швидкості реакції, зосередженості, уваги, спритності й ініціативності в діях.
Психологічна стійкість у зазначених умовах повинна підкріплятися відомостями про наявність постійного зв’язку з вищими штабами, інформацією про успішні дії на сусідніх ділянках бою, наявністю у близькому тилу достатньої кількості матеріально-технічних засобів, налагодженим медичним забезпеченням, присутністю поблизу достатньої кількості резервів.
За дослідницькими даними бойова спроможність ізольованого від своїх військ підрозділу втрачається на 50 % вже через 48 годин бойових дій через зниження морально-психологічного стану особового складу.
Під час ведення бойових дій у місті, до звичних факторів, які породжують бойові стресові стани військовослужбовців додаються такі спеціфічні стресогени: постійне чередування ситуацій, які загрожують життю і здоров’я військовослужбовця, різкі та несподівані зміни обстановки; висока вірогідність отримання поранення, каліцтва, контузії, загибелі товаришів по службі; ведення бойових дій серед посеред скупчень цивільного населення, жахливі картини смерті та людських страждань; випадки загибелі співслужбовців, мирних громадян від вогню своїх військ; думки про бойові втрати, у заподіянні яких військовослужбовець бачить свою вину чи вважає, що сталися через його помилки; значні фізичні навантаження, тривалі дії у стані втоми, зміщення біологічних ритмів дня і ночі, обмежене тилове забезпечення.
Найважливішими завданнями психологічної підготовки до ведення бойових дій в урбанізованих районах місцевості є: формування психологічної готовності до виконання завдань, подолання страху до дій у місті; налагодження та зміцнення позитивних взаємовідносин між військовослужбовцями у групах, які діятимуть відокремлено; формування психологічних якостей командирів первинної ланки, готовності здійснювати безперервне та стійке управління, здатність приймати рішення (оцінюючи командира, солдати віддають перше місце його умінню керувати – 56 %, мужності — 30 %).
Бойова і психологічна підготовка особового складу до дій в умовах урбанізованої місцевості повинна
орієнтуватися на стандарти і вимоги прийняті в частинах спеціального призначення з нахилом на мінно-вибухову підготовку, протидиверсійні дії, антиснайперську боротьбу тощо.

Серед методів підвищення морально-психологічної стійкості військ основними є: підвищення фізичної готовності особового складу; підвищення рівня всебічної навченості; поліпшення стійкості та безперервності управління; зміцнення внутрішньогрупової злагодженості.
Згуртованість військових підрозділів є вирішальним фактором бойової стійкості підрозділів.
Аналіз бойових дій в Афганістані, Ізраїлі, на Близькому Сході, у Чечні свідчать, що відділення, екіпажі, які складаються із військовослужбовців, між якими склалися дружні, братерські взаємовідносини виявляють більшу бойову активність, ініціативу, стійкість.
Страх втратити довіру бойової групи, стати в очах співслужбовців боягузом, опинитися у моральній ізоляції, підпасти під моральний осуд товаришів часто спонукає до активних дій, дозволяє вчиняти героїчні вчинки.
Тому сьогодні, у мирний час, у Збройних Силах України приділяється така підвищена увага впровадженню статутних взаємовідносин у військових колективах, встановленню системи товариської підтримки та готовності до негайної психологічної допомоги.
Впевненість у співслужбовцях, виправданий розрахунок на їх допомогу у необхідний момент є важливою умовою військової служби та хороброї поведінки під час бойових дій кожного військовослужбовця.
Організація психологічної підготовки до бойових дій у місті проводиться у загальній системі морально-
психологічної підготовки.


129
Для досягнення результативності підготовки до ведення бойових дій у місті вище там, основну увагу слід
зосередити на:
ретельному психологічному аналізі бойових дій та особливостях їх організації, вивчені досвіду учасників збройних конфліктів; розробці та впроваджені рекомендацій щодо формування необхідних професійно-важливих якостей військовослужбовця для ведення вуличних бойових дій; створенні оптимального рівня психологічного напруження під час проведення занять з бойової підготовки, пристосування психіки військовослужбовців до умов реального бою через імітацію стресогенних факторів, зниження рівня психологічних травм; підвищенні рівня психологічного загартування та фізичної витривалості військовослужбовців, вироблення невибагливості, помірності у потребах, вміння виживати і діяти в умовах обмеженого матеріально-технічного забезпечення; організації ефективної протидії інформаційно-психологічним акціям противника; вирішенні проблеми щодо запобігання трансформацій стану бойового збудження у негативний стан перезбудження (перенапруження).
Під час ведення бойових дій у місті робота з особовим складом організовується і проводиться за формами і методами морально-психологічного забезпечення бойових дій у наступі та обороні, разом з тим має низку особливостей.
Виходячи з того, що бойові дії у місті розсіюються на ряд невеликих, ізольованих один від одного бойових зіткнень, які вестимуться окремими бійцями, відділеннями, взводами, основна увага повинна приділятися
індивідуальній фізичній та професійній підготовці особового складу, особливо тих, хто діє у відриві від підрозділів.
Створення високого наступального запалу досягається всебічною морально-психологічною підготовкою, проведенням тренувань з виконання завдань: проникнення у будинок через проломи; ведення бою у будинку, що горить; використання карнизів, балконів, вікон для проникнення під час штурму верхніх поверхів будинків; використання підземних комунікацій; удосконалення навиків рукопашного двобою; вмінню боротьби з танками, ураження його протитанкових засобів; підтримки стійкого та безперервного зв’язку та взаємодії з підрозділами інших родів військ; встановлення системи взаємодопомоги та підтримки; удосконалення вмінь щодо медичної самодопомоги та допомоги пораненим.
Наприклад, в 9-му гвардійському кавалерійському полку 3-й гвардійської кавалерійської дивізії, під час підготовки та проведення наступу з метою визволення польського міста Седлець у червні 1944 року з особовим складом, особливо зі старшими груп, проводилися заняття, під час яких були ретельно вивчені об’єкти штурму, система підземних комунікацій, подступів, система вогню противника.
З метою зведення до мінімуму бойового напруження особового складу, якому передбачалося діяти в основному самостійно, було поінформовано про бойову обстановку, особливості дій противника, напередодні штурму було проведено виступи учасників боїв, які відзначилися під час визволення міста Мінськ-Мазовецький, відпрацьовані питання взаємного інформування та оповіщення.
Командирами підрозділів у індивідуальних та групових бесідах, під час тактичних занять досягали формування у особового складу високого наступального запалу, рішучості, ініціативи, сміливості. Тематикою бесід було:
“Одностайний кидок у атаку – запорука успіху”, “Взаємна виручка підрозділів всіх родів військ”, “Особливості ведення бойових дій у місті в день та вночі”, “Особливості штурму будинків”, “Сильні та слабкі сторони противника” тощо.
На випадок загибелі військовослужбовців, які повинні були першими піднятися в атаку, у кожній групі було визначено “дублерів”.
Особлива увага приділялася підрозділам розвідки та тим. які виконували окремі завдання з забезпечення бойових дій.
Під час бою постійно уточнювалася обстановка, що склалася, про її зміни своєчасно інформувався весь особовий склад, для чого використовувався випуск спеціальних радіопередач, “листівок-блискавок”, передавання
інформації по від одного до іншого.
Зазначені заходи сприяли успішному виконанню бойового завдання.

Висновки.
Психологічна підготовка особового складу до бойових дій у місті здійснюється у загальній системі психологічної підготовки та має ряд особливостей, пов’язаних з специфічним характером ведення бойових дій у населених пунктах.
Враховуючи тенденції до збільшення числа боїв (збройних сутичок), які проходять у населених пунктах у воєнних конфліктах останнього часу, роль психологічної підготовки до дій у зазначених умовах невпинно зростає.
Під час формувань психологічних якостей, необхідних для бою у місті, доцільне застосування спеціальної навчально-матеріальної бази, використання специфічних імітаційних засобів, муляжів, декорацій, спеціально підготовлених споруд та комунікацій.
Психологічна готовність особового складу до бойових дій у місті є одним із вирішаючи факторів досягнення мети у ході виконання бойових завдань у сучасних умовах.

Даний методичний матеріал підготовлено в відділі військово-соціальної роботи соціально-психологічного
управління Головного управління по роботі з особовим складом Збройних Сил України.
Література.
1. Армстронг Н. Использование местности снаружи и разведка. - М.: Воениздат, 1947. - 240 с.
2. Берн Е. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных. Симферополь, 1998.
3. Гарбуз А. Служба капеланов в армии Великобритании // Заруб. воен. обозрение. - № 6, 1998. - С. 6 – 9.


130 4. Дубровина, И. В. Психология [Текст] : учебник / И. В. Дубровина, Е. Е. Данилова, А. М. Прихожан ; ред. И.
В. Дубровина. – 2-е изд., стереот. – М. Академия, 2002. – 464 с. – (Педагогическое образование).
5. Зеленков М. С. Морально-психологическая подготовка войск в армиях зарубежних стран. - Москва: Общие военные проблемы, №12, 2002.
6. Коробейников М.П. Современный бой и проблемы психологии. − М., 1972.
7. Коупленд Н. Психология и солдат. - М.: Воениздат, 1991, - 91 с.
8. Кузьмин А. А. Психологическая подготовка солдат империалистических армий к войне // Зарубежное военное обозрение. - М. - 1975. - №7. - С. 17 – 23.
9. Кузьмин А. А. Война со страхом / Солдат удачи. - 1997. - №5 – 6. - С. 20 – 22, 23 – 27.
10. Кулакова В.Ф. Военная психология и педагогика / под общ. ред. − М., 1998.
11. Е. Литвиненко. Теоретико-методологічні основи психологічної підготовки воїнів. К.: ВГІ НАОУ. ЗНП №3.-
2001. - С. 38 – 45.
12. Лебедев В.И. Личность в экстремальных ситуациях. − М., 1989.
13. Монидов С. Комплектование вооруженных сил Великобритании рядовым составом // Заруб. воен. обозрение. - № 1., 1997. - С. 23 – 25.
14. Полозов А.В. Проблемы морально-психологической подготовки личного состава к действиям в экстремальных ситуациях. − Новосибирск, 1990.
15. Полевые уставы иностранных армий. - М.: Воениздат, 1936. - 604 с.
16. Савінцев В. І. Морально-психологічне забезпечення бойових дій.- К.: ВГІ НАОУ, 1997.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал