Методичні рекомендації щодо проведення психологічної підготовки особового складу збройних сил україни




Сторінка21/34
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.59 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   34
Тема 4. ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНИХ СТАНІВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ І В
ХОДІ БОЙОВИХ ДІЙ.
Питання, що розглядаються.
1. Особливості психологічних станів військовослужбовців при підготовці і в ході ведення бойових дій у наступі.
2. Особливості психологічних станів військовослужбовців при підготовці і в ході ведення бойових дій у обороні.
_______________________________________________________________________________________________________________
_______________
1. Особливості психологічних станів військовослужбовців при підготовці і в ході ведення бойових дій у наступі.
Наступальний бій поряд з обороною є одних з основних видів бойових дій.
Наступ у військовослужбовців асоціюється з бойовою і духовною перевагою сторони, що його розпочала.
Солдатська мудрість сформулювала великий закон війни: “Краща оборона – це наступ”, визначивши тим самим найбільш психологічно прийнятний вид бойових дій.
Особливості підготовки наступального бою обумовлюються специфікою цілей, загальними і спеціальними завданнями й умовами застосування засобів збройної боротьби, що використовуються під час наступу.
Наступ полягає в поразці противника всіма наявними засобами, рішучій атаці переднього краю противника, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойового порядку, захопленні озброєння, техніки і намічених районів
(рубежів) місцевості.
Наступ повинен здійснюватися у високому темпі, безупинно вдень і вночі, в будь-яку погоду з повною напругою сил, при тісній взаємодії частин і підрозділів родів військ і спеціальних військ.
Це багато в чому визначає особливості мотивації, психічних станів, бойової активності і взаємодії
військовослужбовців під час підготовки та ведення наступального бою. На підставі завдань наступу він має низку психологічних особливостей. Це пояснюється тим, що наступ асоціюється з бойовою і духовною перевагою, переважаючою волею тощо.
Піл час підготовки до наступу.
Під час підготовки до наступу визначають наступні психологічні закономірності емоційних проявів, які
відображають динаміку психічних станів воїнів: наступ викликає бойове збудження, азарт, душевний підйом,
пригнічує в людині страх, коливання, загострені реакції на пригноблюючі чинники бойової обстановки. Наступ мобілізує всі можливості воїнів, їх волю, посилює почуття ненависті до ворога.
В той же час, виконання значної кількості завдань, які стоять перед військовослужбовцями і пов’язані із підготовкою озброєння і військової техніки, зброї, спорядження до бою, на якийсь час відволікають їх від психотравмуючих переживань.
Підготовка до наступальних бойових дій накладає свій відбиток на поведінкову активність воїнів:
а) енергія, динаміка наступального руху сприяють розвитку масового героїзму, творчої бойової ініціативи воїнів. Цьому значною мірою сприяють процеси психічного зараження і наслідування. Вони лежать в основі відомої психологічної закономірності: на фоні загальних бойових успіхів, масового бойового ентузіазму навіть нерішучі люди проявляють активність і самостійність. За деякими даними, навіть рани, отримані в наступі, заживають швидше, ніж в обороні;


119 б) учасники бойових дій завжди вказували на те, що перехід до наступу супроводжується помітним посиленням і активізацією соціально-психологічних зв’язків між військовослужбовцями, підвищенням “керованості”, дисципліни серед особового складу.
Відносини колективізму, взаємодопомоги, взаємовиручки психологічно як би “втягують” воїнів в рішення складних і небезпечних задач, в тому числі і з меншими психологічними витратами, створюючи для цього додаткову мотивацію; г) досвід воєн і інших збройних конфліктів говорить про те, що воїни надають перевагу наступу ще і тому, у ході наступу використовують психологічний ефект раптовості, який за деякими даними, слугує причиною перемоги в 65
% боїв і операцій; д) під час наступу істотно знижується психологічна “вага” бойових втрат. Результати досліджень військових фахівців показують, що в середньому атакуючі війська припиняють наступ лише тоді, коли їх втрати удвічі перевищують втрати тих, що обороняються, тоді як ті, що перебувають у обороні, зазнають поразки, коли втрати складають лише 25 % від втрат наступаючих.
Перераховані психологічні особливості поведінки під час підготовки наступальних бойових дій дозволяють зробити висновок про те, вони сприяють формуванню у воїнів бойових установок, високого наступального пориву.
Тому психологічна підготовка займає важливе місце в загальній системі психологічного забезпечення наступу.
Слід відмітити, що за видами психологічну підготовку поділяють на загальну, спеціальну і цільову.
Загальна психологічна підготовка під час підготовки наступального бою має на меті формування у військовослужбовців: світогляду, способу життя і мислення військовослужбовця як воїна-бійця; всебічних уявлень про сучасний наступальний бій; вольових якостей і навичок регуляції власних емоційно-вольових станів уході наступу.
Спеціальна психологічна підготовка до наступального бою спрямовується на формування і розвиток у військовослужбовців психічних функцій, необхідних для ефективного виконання ними специфічних завдань, обумовлених особливостями їхньої бойової спеціальності в ході наступу.
Цільова психологічна підготовка до наступу має головним завданням максимальну деталізацію динамічного образу наступального бою у військовослужбовців, які готуються до виконання конкретних бойових завдань.
Особливості психологічного забезпечення наступального бою в першу чергу визначаються особливостями бойових завдань; умовами їх виконання; морально-психологічним станом всіх категорій військовослужбовців; наявними силами та засобами, що є у розпорядженні командира для виконання поставлених бойових задач; інтенсивністю та змістом інформаційно-психологічного впливу з боку противника на війська та населення району бойового застосування.
Під час ведення бойових дій у наступі.
З психологічної точки зору наступальні дії характеризуються низкою психологічних складнощів та
особливостей.
По-перше, внаслідок того, що наступ здійснюють на території, займаній противником, чимале значення має чинник невідомості. Наступаючим важко припускати з яким вогневим опором, системою інженерних загород, різного роду “пастками” вони зіткнуться в глибині оборони противника. Тому кожний кущ, горбок, зруйнований об’єкт сприймаються воїнами під час наступу як джерело небезпеки. Особливо складними в цьому плані є бойові дії в місті.
По-друге, беручи участь в наступальних бойових діях кожний військовослужбовець повинен однозначно зробити вибір йти назустріч ризику, небезпеці. Практика показує, що це украй складно. В дослідженнях російських, американських, німецьких і французьких військових фахівців указується на те, що в бою лише 20-25 % воїнів проявляють необхідну активність (ведуть прицільний вогонь, доцільно переміщаються на полі бою і ін), інші проявляють активність, лише знаходячись на очах у командира. В його відсутності вони ховаються в безпечне місце,
імітують вихід з бою техніки, зброї, психічну або фізичну травму “супроводжують” в тил поранених товаришів по службі.
В цих умовах велике психологічне навантаження лягає на сержантсько-старшинський склад підрозділів.
Молодші командири покликані не тільки всіма способами спонукати підлеглих до активних бойових дій, але і самі демонструвати приклад безстрашності.
В процесі підготовки до наступального бою слід звертати увагу на психічний стан та психічну готовність до бою командирів підрозділів.
Локальні війни показують, що під час виконання наступальних задач командир підрозділу виконує майже одночасно безліч різноманітних дій: здійснює постійне коректування дій своїх підлеглих виходячи із змін умов наступу та вогневого впливу противника; підтримує взаємодію між підрозділами, здійснює заміну вибулих зі строю військовослужбовців та перерозподіл у виконанні наступальних завдань, особисто веде вогонь по противнику із стрілецької зброї.
В бойовій обстановці молодший командир відчуває вплив безлічі ситуаційних чинників, які значно ускладнюють його діяльність.
На першому місці по психологічному впливу відзначена відповідальність перед товаришами і командуванням за надійне виконання дорученої справи. Іноді чинник відповідальності так сильно впливає на командира підрозділу, що він починає необґрунтовано хвилюватися і проявляти негативні емоції. Якщо ж військовослужбовці добре підготовлені до виконання бойової задачі, цей чинник сприяє концентрації уваги і чіткості дій. Часто відповідальність за життя підлеглих витісняла у сержантів страх за своє життя. Результати дослідження показали, що 89,7 % військовослужбовців за своє життя боялися менше ніж за життя підлеглих і товаришів.
Невизначеність, як протиріччя між обсягом наявної та необхідної інформації, супроводжує діяльність підрозділів в більшості бойових ситуацій і знаходиться на другому місці по значенню. Специфіка наступального бою часто накладає жорсткі обмеження на можливості ведення спостереження, збору додаткових даних про дії противника, про навколишню місцевість і ін.
На третьому місці відзначається чинник раптовості (несподіванки) за часом, місцю і умовам. В наступі раптовий вогонь противника супроводжується різким підвищенням інтенсивності когнітивної і моторної діяльності військовослужбовця на фоні емоційного сплеску (переляку).


120
Небезпека командиром підрозділу сприймається як об’єктивно існуючий збіг обставин, що загрожують життю і здоров’ю його і його підлеглих. Вона може бути реальною або уявною, її можна як недооцінити, так і перебільшити. В процесі виконання бойової задачі воїнам доводиться постійно балансувати на межі потенційної і реальної небезпеки, що вимагає постійно і адекватно оцінювати ситуацію. Чинник небезпеки у командирів, на відміну від їх підлеглих, витісняється чинниками, пов’язаними з необхідністю керівництва особовим складом (відповідальністю, невизначеністю, раптовістю).
Між припущенням про хід майбутньої бойової діяльності і її реальним розвитком існує невідповідність. Це
новизна обстановки (нестандартність), яка на є сьомому місці. По суті справи військовослужбовці постійно діють в новій обстановці, оскільки вимушені весь час пересуватись на полі бою, міняти місце дислокації, а за рахунок цього змінюється оточуюче їх простір (рельєф місцевості тощо). Новизна присутня також і в діях противника, якій прагне удосконалювати способи і засоби активної протидії. Посиленню цього чинника можуть сприяти упущення при підготовці до наступу.
Погодно-кліматичні умови (неприємні фізичні відчуття, психологічний дискомфорт, прагнення до більш комфортних умов) знаходяться на десятому місці. Майже всі військовослужбовці, що брали участь в наступальних бойових діях, даний чинник виділили трохи. Це зв’язано з тим, що в ситуаціях повсякденної діяльності військовослужбовцям доводиться постійно зіткатися з цим чинником, і у зв’язку з цим він для них незначущий.
Сукупність перерахованих вище особливостей створює психологічне навантаження на сержантсько- старшинський склад підрозділів при виконанні задач наступального бою. Її величина в кожній конкретній ситуації залежить від сумарного впливу чинників, але з обов’язковим домінуванням в загальному навантаженні окремих з них. В наступі найбільшу стресову напругу створюють чинники відповідальності і невизначеності. Найбільшу складність для командира підрозділу при виконанні наступальних задачі надають такі інтелектуальні задачі, як прогнозування подальших змін в тактичній обстановці, визначення характеру найвірогідніших дій противника. Командир підрозділу вирішує ці складні інтелектуальні задачі в умовах обстановки, гострого дефіциту часу і недоліку інформації, що динамічно розвивається.
Слід враховувати, що на психічні процеси напередодні наступального бою природним чином накладається такий світоглядний феномен, як фаталізм. Ступінь фатальності пропорційний об’єктивній можливості людини впливати на динаміку свого життя, змінювати її.
Одним з чинників формування фаталізму є поведінка противника, яка надійно не прогнозується. Для воїна на полі бою противник з своїм прагненням до життя – це втілення образу смерті, як і сам воїн для свого противника.
В бойових умовах фаталізм – це трансформація особистості, яка грає швидше позитивну, ніж негативну роль.
Фатальні установки зовсім не є девіантною поведінкою, вони були властиві різним народам і в будь-які часи. Це доводять виниклі в далекій старовині і існуючі в народі прислів’я і приказки: “Двом смертям не бувати, а однієї не минути”; “Або груди в хрестах, або голова в кущах”; “Або пан, або пропав”; “Раніше смерті не помреш”; “Ризик – благородна справа”; “Всі під Богом ходимо”; “Чому бути, того не минути” і інші.
Військовослужбовець може мати високу готовність прийняти смерть під час наступального бою, коли він одержує високу моральну оцінку суспільства. Смерть друзів, бойових товаришів разом з гіркотою втрати романтизується. На рівні суспільної свідомості і особливо моральності загибель воїнів в бою набуває форму соціально значущого, трагічного, але необхідного явища, подвигу. На особовому рівні виникає відчуття втрати і вини, яке трансформується напередодні наступу в почуття обов’язку.
Досвід локальних війн на початку 21-го століття показує намагання армій провідних країн світу вести
“мережні наступальні бойові дії”. Для цього здійснюється розділ підрозділів на “трійки”, “п’ятірки” на чолі з досвідченими, вольовими військовослужбовцями, здатними психічно підтримати і мобілізувати товаришів в ході атаки.
У такому разі кожний воїн знаходиться на очах у товаришів і жорстко пов’язаний з ними відносинами функціональної залежності.
По-третє, науково встановлено, що практично всі військовослужбовці відчувають під час атаки сильний
стрес.
Стресовий стан досягає піку в той момент, коли воїн ухвалює рішення піднятися в атаку, покинути укриття. В цей період він потребує додаткових спонуках. І тут велике значення мають емоційно і етично забарвлений заклик, бойовий клич, приклад товаришів по службі, але і уміння воїна виконати прийоми екстреної вольової мобілізації, психічної саморегуляції.
Як свідчать учасники бойових дій, момент виходу з укриття і вступу до бою багато разів програється в свідомості, що обумовлює його істотне звуження і зосередження на одному-двох об’єктах бойової обстановки. В цей момент воїн знаходиться в особливому нервовому стані, який можна назвати “шоком”.
Разом з тим, шок – це не повне вимкнення свідомості, втрата чутливості і загальмованість нервової системи, яка спостерігається при важких пораненнях і психічних травмах, а деяке відчуття, схоже на сп’яніння, цілком поглинаюча істота людини. Це відчуття швидкоплинно. Військовослужбовці беруть участь в спільній бойовій діяльності без чіткого контролю свідомості, автоматично і практично некеровані. Їх орієнтування в обстановці бою може бути неадекватним, що викличе посилення внутрішніх труднощів, зростання числа помилок в діях.
По мірі наближення до противника, уявна небезпека росте, вплив бою з часом збільшується, воїн все більш перетворюється на суб’єкта групових, масових дій, поступово знижується його свідома діяльність, підвищується навіюваність, людина “перетворюється на автомат”. Коли на відстані приблизно 200 кроків до супротивника бійці кидаються бігом, у них розвивається сила, яка рухає вперед, долаючи будь-які перешкоди, вони вже не відступлять.
Після атаки, як правило, наступає сильна амнезія. Учасники бойових дій відзначають, що не “зустрічали жодної особи, яка б могла зв’язно і послідовно розказати про що вони думали, і що відчували під час битви”. В цей період особливе значення мають авторитет, особистий приклад і психічна підтримка командира, бойового активу, досвідчених психічно стійких воїнів.
Особлива увага слід уділити тому, щоб у разі успішного наступу, переслідування, оточення супротивника у воїнів не виникло стану ейфорії, недооцінки можливостей супротивника, зниження пильності і бойової настороженості.
Важлива психологічна закономірність наступу полягає в тому, що “порив не терпить перерви”. В ході наступального бою особливості діяльності військовослужбовців визначаються їх індивідуальними характеристиками, рівнем підготовленості, згуртованості відділень (груп), екіпажів, розрахунків, авторитетом командирів, розвитком бойових подій, об’ємом і співвідношенням втрат, характером дій противника і ін.


121
Як свідчать учасники наступальних бойових дій, момент виходу з укриття і вступу в бій багаторазово програється у свідомості, що обумовлює його істотне звуження і зосередження на одному-двох об’єктах бойової обстановки.
У військовій психології немає єдиної класифікації психічних реакцій і станів воїнів в бойовій обстановці.
Останнім часом психологи все частіше сходяться на тому, що стан, що переживає воїн в бою, є стрес (психологічна напруга). Під стресом розуміється різні стани людини, що є відповіддю на різноманітні несприятливі дії - стресори
(стрес-фактори). Це комплекс біохімічних, фізіологічних, психологічних, поведінкових реакцій людини на все, що для нього шкідливо. Стресом є неспецифічна відповідь організму на будь-яку пред’явлене йому вимогу, який допомагає йому пристосуватися до стресу, справитися з трудністю. Стрес супроводжується енергійною мобілізацією організму і викликає значні зміни в серцево-судинній, дихальний, м’язово-руховій і ендокринно-біологічній функціях. Одночасно відбуваються зміни в протіканні психічних процессов, емоційні, мотиваційні зсуви і ін. Помірний стрес сприяє мобілізації фізичних і психічних можливостей, захисних сил організму, активізує інтелектуальні процеси, створює оптимальне бойове збудження, інтенсифікує доцільну діяльність воїна. Тривала і інтенсивна дія негативних бойових чинників, висока їх значущість для військовослужбовця здатні породжувати непродуктивні стресові стани (дистрес).
Дистрес виникає при таких варіантах стресу, при яких мають місце безпорадність, безсилля, безнадійність, пригніченість. Він нерідко супроводжується порушенням психічних процесів – відчуттів, сприйняття, пам’яті, мислення; виникненням негативних емоцій (страх, байдужість, агресивність ); збоями в координації рухів
(метушливість, тремор, заціпеніння і ін.); тимчасовими або тривалими особовими трансформаціями (пасивність, втрата волі до життя, упевненості в перемозі, довір’я до товаришів і командирів по службі; схильність до шаблонних дій і примітивного наслідування; надмірний прояв інстинкту самозбереження і ін.). Дистрес може викликати різні психогенні патологічні реакції і психологічні розлади. Стрес суб’єктивно усвідомлюється як переживання страху, тривоги, гніву, образи, туги, ейфорії, відчаю, нелюдською перевтомою і ін. Значне місце в широкому діапазоні негативних переживань воїна в бою в стані стресу займає страх.
Страх являє собою емоцію, що виникає в стані загрози біологічному або соціальному існуванню людини, спрямовану на джерело реальної або уявної небезпеки. Емоція страху це корисне надбання людини в процесі фило- та онтогенетичного розвитку. Він служить попередженням людині про майбутню небезпеку, дозволяє мобілізувати внутрішні сили і резерви для її уникнення або подолання. За змістом переживання страху виявляється у вигляді страху смерті, болю, поранення страху залишитися калікою, страху втрати боєздатності і пошани товаришів і ін. по службі.
Стан страху може варіювати в широкому діапазоні переживання. Виділяють наступні форми страху: переляк; тривога; боязнь; афектний страх;
індивідуальна і групова паніка.
Кожна з форм страху виконує свою функцію, має специфічну динаміку прояву.
Переляк – це миттєва реалізація природної, інстинктивної програми дій в цілях збереження цілісності організму в ситуації впливу загрожуючих подразників. Якби люди не володіли цією охоронною, захисною реакцією, вони загинули б, не встигнувши оцінити загрожуючій небезпеці.
Тривога це емоційний стан, виникаючий в ситуації невизначеної небезпеки і що виявляється в очікуванні несприятливого розвитку подій. Її нерідко називають безпричинним страхом, оскільки вона пов’язана з неусвідомлюваним джерелом небезпеки. Тривога не тільки сигналізує про можливу небезпеку, але і спонукає воїнів до пошуку і конкретизації її джерел, до активному дослідженню обстановки бою. Вона може виявлятися як почуття безпорадності, невпевненості в собі, безсилля перед небезпекою, що насувається та перебільшення загрози. Стан боязні
є як би конкретизована тривога і є реакцією на безпосередню небезпеку.
Афективний страх (тваринний жах) – найсильніший страх, що викликаний надзвичайно небезпечними, складними обставинами, паралізуючий на якийсь час здібність до довільних дій. У кожної людини існує індивідуальна межа психічного напруги, після якої починають переважати захисні реакції: камуфляж (спроба сховатися, замаскуватися), прагнення ухилитись від небезпеки, покинути загрожуючу обстановку, як би зменшитись в розмірах, зайнявши ембріональну позу. Відчуваючи афектний страх, воїн або ціпеніє, не може зсунутися з місця, або біжить нерідко у бік джерела небезпеки.
Військовою психологією встановлено, що безстрашних психічно нормальних людей не буває. Вся справа в миттєвостях часу, необхідного для подолання розгубленості, для раціонального ухвалення рішення під час цілеспрямованих діях. За оцінками американських експертів, близько 90% військовослужбовців відчувають в бою страх в явно вираженій формі. При цьому у 25% з них страх супроводжується нудотою, блювотою, у 20% нездатністю контролювати функції сечовипускання і кишечника. Реакція на страх, як наголошувалося раніше, залежать як від особливостей нервової системи, так і від рівня психологічної підготовленості військовослужбовців до зустрічі з небезпекою, від характеристики їх мотиваційної сфери.
Індивідуально-психологічна специфіка реагування людей на небезпеку виявляється і в тому, що вони випробовують пік негативного переживання в різний час. У збройних конфліктах встановлено, що приблизно 30 % воїнів відчувають найбільший страх перед боєм 35 % - в бою і 16 % - після бою.
Особливо небезпечною реакцією на бойові чинники наступу може бути групова паніка. Це стан страху, що оволодів групою військовослужбовців, що розповсюджується й нарощується в процесі взаємного зараження і що супроводжується втратою здібності до раціональної оцінки обстановки, мобілізації внутрішніх резервів, доцільної спільної діяльності. Бойова обстановка створює благодатний грунт для розвитку панічних настроїв. Цьому сприяють раптові, несподівані дії противника, його могутні вогневі удари, психологічна, психотронна, психотропна зброя та її вплив, надмірна втомленість, перенапруга військовослужбовців, розповсюдження деморалізуючих чуток, настроїв за відсутності офіційної інформації і ін. Каталізаторами паніки виступають панікери – військовослужбовці, володіючі
істеричними рисами особи, підвищеною зарозумілістю, помилковою упевненістю в доцільності своїх дій, високою психосоматичною провідністю, виразними рухами і гіпнотичною силою крику. Вони здатні в короткий час
“інфіціювати” панічними настроями великі маси людей і повністю дезорганізовувати їх діяльність.
В груповій паніці можна виділити несподіване загальне сум’яття з миттєвою втратою боєздатності; втрату волі до боротьби і втеча від дійсної або уявної небезпеки; припинення взаємодії, тимчасова криза морально-психологічної стійкості підрозділів.


122
Знання природи страху, динаміки його прояву, умов виникнення групової паніки дозволяє командирам доцільно планувати бойові дії, диференційований підходити до розстановки людей і розподілу бойових задач, прогнозувати реакції і поведінку військовослужбовців в бою, розробляти і здійснювати експрес-програми попередження
і подолання негативних психічних станів військовослужбовців.
Основними завданнями психологічного забезпечення супроводження наступального бою є постійний аналіз змін МПС підрозділів, особливо тих, що діють в 1-му ешелоні, прийняття заходів по підтриманню їх морально- психологічного стану, оперативне доведення змін в обстановці, організація практичної допомоги офіцерам підрозділів з питань ПЗ наступу; пропаганда передового досвіду; своєчасне надання медичної і психологічної допомоги.
Хід й результат наступу багато в чому визначає поведінку і психічні стани військових після бою. У цей період звичайно спостерігається поступове повернення спроможності воїнів критично мислити, прагнення відвернутися від переживань бою шляхом виконання якої-небудь роботи (робота на бойовій техніці, обслуговування зброї, упорядкування спорядження й одягу, написання листів і ін. ) деяке зниження комунікативної активності, сонливості, бажання відпочити. У випадку невдалого завершення наступу у військових можуть розвиватися стани невпевненості у своїх силах і перемозі над противником, у компетентності командирів і ін. Ці переживання набувають великої гостроти у випадку великих втрат у людях і бойової техніки.
Подоланню таких станів сприяють роз’яснення військових причин невдач, шляхів і засобів відновлення боєздатності; активна підготовка особового складу до подальших дій; збудження ненависті до ворога; надання психологічної допомоги військовим, що отримали психологічні травми; актуалізація широких соціальних мотивів поводження воїнів і ін.
Про зміни психологічного стану військовослужбовців свідчать також їх практичні дії та негативні психічні явища і стани: прагнення ухилитись від участі в бою, сховатись; невпорядкована стрільба; зниження рівня бойової майстерності, ефективності застосування зброї; метушливість, нерішучість; втрата почуття безпеки; суперечки, скарги.
З метою попередження і усунення негативних явищ оборонного бою, відновлення морально-психологічного стану особового складу, його бойової активності, подолання дезорганізуючих факторів необхідно своєчасно надавати допомогу тим, хто отримав психологічні травми, тобто травми, отримані не від куль і осколків, а від порушення психіки та особливостей протікання психічних процесів і душевних станів.
Способи надання психологічної допомоги: медикометозні; психофізіологічні (гіпноз, тренування, відпочинок, сон); комунікативні (інформування, консультування, психокорекція, схвалення словом, репліка, гумор, жарт); аутогенні (саморегуляція, самокорекція, самоаналіз); організаційні (переміщення особового складу, переформування деяких підрозділів, зміна керівництва, вивід із бою, включення в групу, підтримка найбільш досвідченого, заборона підходити до трупів, пропаганда передового досвіду); стимулюючі (окрик, накази, особистий приклад, забезпеченням усім необхідним для бою); активізуючі (заняття з бойової і психологічної підготовки); психотерапевтичні (реабілітація і інше).
Первинна психологічна допомога надається в підрозділах., на пункті первинної психологічної допомоги і реабілітації при медичній роті.
Висновок. Таким чином, наступальні бойові дії мають низку своїх психологічних особливостей. Їх
врахування дає змогу побудувати якісну підготовку до наступу, ефективно впливати через позитивний стан
психіки військовослужбовців, військових колективі на виконання бойових завдань.

2. Особливості психологічних станів військовослужбовців при підготовці і в ході ведення бойових дій в обороні.
Під час підготовки до ведення бойових дій в обороні.
Врахування психологічних особливостей бойових дій у обороні, вирішення проблеми психогенних втрат є важливою передумовою досягнення перемоги над противником.
Підготовка психіки військовослужбовців має будуватись з урахуванням специфіки цілей, завдань, засобів і способів оборонного бою. Вона повинна зберігати патріотичне піднесення, визивати максимальне напруження фізичних
і духовних сил, запобігати почуттю страху і відчаю в зв’язку з загрозою життю.
За оцінкою зарубіжних спеціалістів, в сучасних конфліктах із застосуванням звичайних видів зброї, бойові
психічні травми складуть в середньому 20 %. В загальній структурі санітарних втрат розлади психіатричного профілю можуть дорівнювати 10-14 %, або 0,3-0,5 від численності особового складу, який приймає участь в активних бойових діях. При цьому більшість складають особи з короткочасними і незначними проявами порушень, тобто з психіатричними стресовими і короткочасними невротичними реакціями.
Оборонні бойові дії сприймаються особовим складом як момент втрати ініціативи, досягнення противником бойової переваги, тобто той, хто готується до оборонних дій знає, що противник сильніше за нього і диктує свою волю.
Суттєвою психологічною особливістю психології оборонних дій є те, що можливості противника як правило перебільшуються. В разі вмілого і активного психологічного впливу противника на підрозділи, що обороняються у них може сформуватись міф про його непереможність.
З емоційної точки зору оборонні бойові дії відрізняються тім, що пропорційно їх тривалості зростає невпевненість особового складу, що обороняється в своїх можливостях, відбувається розвиток стану безвихіддя, безсилля. Це може вплинути негативно на авторитет командирів (начальників), може сприяти розвитку станів роздратованості, песимізму у частки особового складу тощо.
Масовані артилерійські, ракетно-бомбові удари противника, розриви снарядів в розташуванні підрозділів, руйнування інженерних споруд і загороджень, пожежі, щільний автоматичний вогонь противника, поява поранених і вбитих підсилюють негативний психологічний вплив.
Він знаходить прояв у виникненні значної психологічної напруги у військових колективах. Напруга викликає
такі стани, як занепокоєність, страх, афекти, фрустрацію і паніку. Підраховано, що оборона закінчується невдачею при темпі росту втрат 0,4 % особового складу на годину.
В обороні створюються умови для підвищення впливу ефективності психологічних операцій противника
(розповсюдження листівок, звуко-. радіомовлення), розповсюдження панічних чуток і настроїв. Це може відбуватись в умовах поспішного заняття оборони, під час відсутності часу на її створення, в умовах ізоляції підрозділів, потужного психологічного тиску противника, під час бою в умовах ізоляції від своїх підрозділів, зараженої місцевості.


123
З іншого боку в обороні у військовослужбовців може виникати така позитивна реакція, як “ілюзія закриття”.
Зміст її полягає в тому, що смертельна небезпека породжує намагання військовослужбовця до закритих місць в обороні
(ліс, укриття, бугри, траншеї тощо, котрі закривають від противника, хоча і не зберігають від ураження вогнем). Така
ілюзія сприяє збереженню в бою духовних сил військовослужбовців. Вважаючи себе вкритим від спостереження противника, вони почивають себе в достатній мірі захищеним від вогневого впливу противника.
В поведінковому відношенні оборонні бойові дії характеризуються деяким зниженням керованості, військової дисципліни військовослужбовців, згуртованості військових підрозділів.
До основних негативних психологічних факторів оборонного бою належать небезпека, напруженість, дефіцит
інформації і часу (раптовість, новизна обстановки, інформаційне перевантаження, збільшення темпу діяльності тощо), висока відповідальність, втрата бойових товаришів, необхідність знищення противника й інші. В разі вклинення противника та розчленування оборони як правило втрачається зв’язок з підрозділами, зростає ізольованість окремих груп військовослужбовців, що може привести до появи “синдрому оточенця”.
В разі відступу підрозділів може розвинутись почуття вини перед цивільним населенням, відступ завжди різко підриває моральний дух, відступ навіть за наказом негативно впливає на сусідів.
Досвід оборонних бойових дій свідчить про те, що психічні стани і поведінка військовослужбовців в обороні в
повній мірі визначаються якістю інженерного обладнання позицій, забезпечення боєприпасами, засобами
індивідуального захисту, добрим харчуванням, своєчасним відпочинком, недопущенням розповсюдження негативних настроїв, пияцтва, бездіяльності тощо.
Важливе значення для формування стійкості в обороні мають глибоке роз’яснення її цілей, завдань підрозділів
і кожного військовослужбовця, груповий аналіз попередніх бойових дій, організація бойової і психологічної підготовки з урахуванням набутого досвіду попередніх боїв тощо.
Особлива увага звертається на подолання таких негативних явищ, як боязнь танків, літаків тощо.
Метою психологічного забезпечення оборонного бою є формування у особового складу високої готовності психіки до відбиття наступу переважаючих сил противника, нанесення йому максимальних втрат, підтримка у військовослужбовців стійкості, витримки, ініціативи, активності при утриманні смуги оборони, захопленні і утриманні психологічної переваги над противником та створення умов для проведення контратак.
На організацію психологічного забезпечення оборони суттєвим чином будуть впливати конкретні умови, в яких підрозділи будуть переходити до оборони.
Перехід до оборони може бути передбаченим, вимушеним і тимчасовим.
Найважливішим завданням психологічної підготовки особового складу до оборонного бою є формування у військовослужбовців бойової стійкості психіки (адаптованої до психотравмуючих факторів сучасного оборонного бою).
Практика показує, що найчастіше просто знання тих психологічних явищ, з якими може зіткнутися військовослужбовець у складних умовах оборонного бою, дозволяє психологічно підготуватися до зустрічі з несприятливими подіями.
Ознайомлення особового складу з типами можливих реакцій на бойові стрес-фактори виконує функцію своєрідного “щеплення”, що діє за принципом “попереджений – захищений”, знижують рівень психічних переживань, почуттях тривоги і страху.
Учасники бойових дій у Чечні свідчать про те, що багато хто з них зовсім не очікували запеклого опору з боку бойовиків у Чечні і психологічно не були готові до важких кровопролитних оборонних боїв. Мало хто думав про можливість участі в бойових діях мирних жителів.
Вивчення бойової практики армій провідних країн світу показує, що діючою формою психологічної освіти
воїнів є “показ поля бою”.
Використання на навчальному полі бою імітаційних засобів, магнітофонних записів стогонів поранених, муляжі з кров’ю і нутрощами. Перший час у ході занять на таких полях психічно нестійкі солдати можуть знепритомніти. Але, занурившись в “бруд полігонної війни”, військовослужбовці більш впевнено й ефективно діють під час оборонного бою.
Основними негативними психологічними факторами оборонного бою є небезпека, напруженість, дефіцит
інформації і часу (раптовість, новизна обстановки, інформаційне перевантаження, збільшення темпу діяльності тощо), висока відповідальність, втрата бойових товаришів, необхідність знищення противника й інші.
Перед оборонним боєм свідомість військовослужбовців істотно звужена і “завантажена” думками про себе, тому командири повинні терпляче і наполегливо роз’яснювати підлеглим, що, як, коли, в якій послідовності, у взаємодії з ким і де зробити.
Дії військових частин та підрозділів в обороні здійснюється на фоні зниження впливу на особистість військовослужбовця соціальних цінностей і емоційно забарвлених загальнодержавних ідей, разом з тим, достатньо тривалий час зберігаються мотиви військового обов’язку, професіоналізму, колективізму (внутрішньогрупові цінності, традиції, норми, самооцінка, санкції, стосунки й ін.), бойового азарту, суперництва з противником, особистої помсти та
ін.
Збереження належного емоційного настрою – це не лише джерело психічної енергії але й умова якості дій військовослужбовців. Доведено, що сприятливий емоційний стан підвищує ефективність дій приблизно на 20 %, м’язову силу – до 90 %, чутливість зору і слуху – на 35-65 %, дозволяє в 5-10 разів зменшити кількість помилок у воїнів деяких бойових спеціальностей.
Під час ведення бойових дій в обороні.
Початок оборонного бою розпочне викликати у особового складу появу негативних психологічних явищ.
Слід пам’ятати, що появі негативних психологічних явищ і станів в обороні сприяють: поранення, контузія і смерть товаришів; крики і стогони поранених; психічні і фізичні перевантаження і виснаження; невпевненість в собі, зброї, бойовій техніці, в командирах, товаришах і підлеглих; відсутність інформації про противника (тактики, прийомів ведення ними наступу, сильних і слабких боків); ведення бойових дій вночі; раптовість ударів противника; застосування противником нових невідомих видів зброї і способів ведення бойових дій;


124 бойові дії у відриві від своїх частин і підрозділів; недостача боєприпасів; невіра в командирів; шумові ефекти бою; неточні команди командирів, їх нерішучість; відсутність бойового досвіду;
інформаційно-психологічний вплив противника; несприятливі кліматичні умови тощо.
Психічні стани підлеглих в обороні можливо судити по зовнішнім ознакам: виразу обличчя, жестикуляції, рухам, зміні дихання, кровообігу і діям особового складу.
Зовнішніми проявами змін у психологічному стані військовослужбовців є:
мімічні прояви (тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, асиметрія в позі, поява непотрібних рухів або виражена скутість);
мовні зміни (зміни тембру голосу, переважання в ньому низькочастотних або високочастотних складових, заїкання, порушення звичайного темпу мови);
вегетативні реакції (часте серцебиття, посилення потовиділення, порушення ритму дихання, почервоніння шкіри, обличчя, або поява блідості, підвищений артеріальний тиск, блювота, зникнення голосу, відчуття кому в горлі, хвилювання).
практичні дії: прагнення ухилитись від участі в бою, сховатись, ведення невпорядкованої стрільби; зниження рівня бойової майстерності, ефективності застосування зброї; метушливість, нерішучість; втрата почуття безпеки; суперечки, скарги.
З метою попередження і усунення негативних психічних явищ оборонного бою, відновлення бойової активності, подолання дезорганізуючих факторів необхідно своєчасно надавати допомогу тим, хто отримав
психологічні травми, тобто травми, отримані не від куль і осколків, а від порушення психіки, протікання психічних процесів і негативних душевних станів.
Психологічна допомога в обороні - це система дій, цілеспрямованих на безпосереднє подолання психотравмуючого впливу оборонного бою на психіку військовослужбовців і психологію військових колективів, відновлення їх боєздатності.
Визначені способи надання психологічної допомоги: медикометозні; психофізіологічні (гіпноз, тренування, відпочинок, сон); комунікативні (інформування, консультування, психокорекція, схвалення словом, репліка, гумор, жарт); аутогенні (саморегуляція, самокорекція, самоаналіз ); організаційні (переміщення особового складу, переформування, зміна керівництва, вивід із бою, включення в групу, підтримка найбільш досвідченого, заборона підходити до трупів, пропаганда передового досвіду); стимулюючі (окрик, накази, особистий приклад, забезпеченням усім необхідним для бою); активізуючі (заняття з бойової і психологічної підготовки); психотерапевтичні (реабілітація і інше).
При виявленні у військовослужбовців таких симптомів як надмірна м’язова напруга, пітливість, часте січепускання, понос, занепокоєність, необхідно відволікти увагу військовослужбовця від його внутрішнього стану, зобов’язати його виконати легку роботу, роз’яснити сенс майбутніх дій, організувати його спілкування з товаришами.
Не рекомендується придавати надлишкову увагу, обговоренню його симптомів, підкреслювати серйозність положення, висміювати, або залишатись байдужим .
У випадках, коли військовослужбовці знаходяться в ступорозному стані (сидять або стоять без рухів, роблять безрозсудні спроби до втечі, мечуться, плачуть, проявляють непотрібну активність) - рекомендується встановити м’який контакт з потерпілим, оцінити його стан, проявити участь до його стану, надати просту роботу, забезпечити теплим чаєм, їжею, сигаретами, надати можливість виговоритися. Вважається неприпустимим проявляти жалість, грубість, обливати водою, акцентувати увагу на стані військовослужбовця, призначати заспокоюючі засоби.
У разі коли у військовослужбовця спостерігається неконтрольований параліч слід евакуювати його в медустанову. Не рекомендується відчитувати і висміювати потерпілого, говорити про те, що з ним нічого серйозного не трапилось, акцентувати увагу на симптомах його стану.
Потенційним джерелом реактивних станів, що розвиваються за деяких екстремальних умов є військовослужбовці з нервово-психологічною нестійкістю. Тому робота з цією категорією військово-службовців потребує особливої уваги. За результатами обстежень військовослужбовців федеральних військ Росії у Чечні тільки 26
% обстежених були практично здорові, у решти ж виявлено різні приховані непатологічні форми порушень психічної діяльності, з них у 40% - нервово-психічна нестійкість.
Висновок.
Психологічне забезпечення оборонного бою має чітко визначене коло завдань, форм і методів, сил і засобів психологічного впливу на особовий склад напередодні оборонного бою, значного обсягу заходів загальної, спеціальної і цільової психологічної підготовки військовослужбовців до нього. Психологічна підготовка підрозділів повинна проводитися задовго до безпосередньо оборонних дій. Вона призначена для подолання психотравмуючого впливу оборонного бою на психіку військовослужбовців і психологію військових колективів, відновлення їх боєздатності.

Даний методичний матеріал підготовлено в відділі психологічної роботи соціально-психологічного управління
Головного управління по роботі з особовим складом Збройних Сил України.

Література.
1.
Беленки Г., Ной Ш., Соломон З. Стресс на поле боя опыт Израиля // Милитари ревью. – 1985. – № 7. – С.
28-37.
2.
Блінов О.А. Організація надання психологічної допомоги військовослужбовцям у воєнний час. НАОУ.
2006. – С.87-88.


125 3.
Габриэль Р.А. Героев больше нет. Умственные расстройства и проблемы военной психиатрии в условиях войны / Пер. с англ. – Нью-Йорк – Хилли Вонг. – 1986.
4.
Захаров Б.В., Кучер А.А. Особенности боевой психической травмы и способы психологической реабилитации военнослужащих // Мир психологии. – 1998. – № 2. – С. 23-35.
5.
Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах. Навчальний посібник. К. – 2006. – 576 с.
6.
Корчемный П.А. Психические состояния личного состава в экстремальных ситуациях и управление ими //
Гуманизация взаимоотношений военнослужащих разрешение конфликтов и психотерапия. – М.: ВУ, 1995. – С. 21-24.
7.
Криворучко П.П. Вияви негативних психічних станів у військовослужбовців в екстремальних умовах //
Зб. наук. праць. Проблеми загальної та педагогічної психології. - Т. 3. Ч. 2. / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2001. – 232 с.
8.
Стасюк В.В. Формування емоційної стійкості військовослужбовців аеромобільних військ в бойових умовах. Дис.канд.психол.наук.– К.1999. – 216 с.
9.
Тімченко О.В. Синдром посттравматичних стресових порушень: концептуалізація, діагностика, корекція та прогнозування: Монографія. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 268 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал