Методичні рекомендації щодо проведення психологічної підготовки особового складу збройних сил україни




Сторінка14/34
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.59 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   34
Тема 14. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ. ОРГАНІЗАЦІЯ
ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРОТИДІЇ. ФОРМИ, СПОСОБИ ТА МЕТОДИ ЗАХИСТУ ВІД НЕГАТИВНОГО
ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА ПСИХІКУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ.
Питання, що розглядаються.
1. Забезпечення інформаційної безпеки у Збройних Силах України.
2. Організація інформаційно-психологічної протидії.
3. Форми, способи та методи захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу на психіку
військовослужбовця.
_______________________________________________________________________________________________________
_____________
Вступ.
Інформація у сучасному світі є таким атрибутом, від якого у визначальному плані залежить ефективність життєдіяльності сучасного суспільства.
Досвід сучасних воєнних конфліктів свідчить про зростання в них ролі інформаційної боротьби, яка набуває активного стратегічного характеру, ведеться і в мирний час задовго до розгортання бойових дій та після їх завершення, без обмежень у просторі та часі і характеризується економічною доцільністю та високою воєнно-політичною
інформованістю.
Реальністю сьогодення стало застосування інформаційної зброї ї ведення інформаційних війн. У сфері
інформаційної безпеки це призводить до серйозних негативних наслідків, які ускладнюють підтримання необхідного балансу інтересів особи, суспільства та держави, формування конкурентоспроможних місцевих інформаційних агентств
і засобів масової інформації.


82
Неухильно зростає залежність процесів у різних сферах воєнної діяльності від якості функціонування
інформаційно-телекомунікаційних систем. Масове оснащення державних установ, підприємств, організацій і приватних осіб засобами обчислювальної техніки і включення їх до світових інформаційних просторів містить у собі реальну
загрозу створення розгалужених систем регулярного несанкціонованого контролю за інформаційними процесами
і ресурсами, навмисного втручання в них.
Неналежне використання інформаційного простору усередині держави призводить до зниження рівня
внутрішньої інформаційної безпеки України, прямим наслідком чого є дестабілізація соціально-політичної обстановки, проведення акцій опору прийняттю тих чи інших державних рішень.
Відставання вітчизняних інформаційних технологій змушує при створенні інформаційних систем закуповувати
імпортну техніку і залучати іноземні фірми, через що підвищується імовірність несанкціонованого доступу до
інформації, що обробляється, зростає залежність від іноземних виробників комп'ютерної і телекомунікаційної техніки, програмного забезпечення. Звичайно, що Збройні Сили України, як інститут держави зазнають такі самі ризики, попри
існування розгалуженої мережі захисту інформації.
Побудова Системи забезпечення інформаційної безпеки у Збройних Силах України, як складової
інформаційної безпеки держави, розглядається через створення та діяльність структурних підрозділів, одним з основних елементів якої є організації інформаційно-психологічної протидії.
1. Забезпечення інформаційної безпеки у Збройних Силах України.
Інформаційна безпека – стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації. (Закон України
“Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”).
Інформаційна безпека держави у воєнній сфері стан захищеності національних інтересів у воєнній сфері в умовах впливу внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз.
Забезпечення інформаційної безпеки держави у воєнній сфері – скоординовані дії інформаційно- психологічного та інформаційно-технічного характеру, які здійснюються державою, збройними силами та іншими структурами в інтересах воєнної безпеки держави.

Вітчизняна законодавча база містить підґрунтя і вимоги щодо розвитку Системи інформаційної безпеки
держави у воєнній сфері:
Закон України “Про оборону України”, в якому, зокрема визначено: підготовка держави до оборони в мирний час включає захист інформаційного простору України та її входження у світовий інформаційний простір, створення розвинутої інфраструктури в інформаційній сфері.
Міністерство оборони України здійснює розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах національної безпеки та оборони держави, бере участь в аналізі воєнно-політичної обстановки.


Генеральний штаб Збройних Сил України:
бере участь в організації використання та контролю за повітряним, водним і інформаційним простором держави та здійснює його в особливий період; бере участь в організації та контролює підготовку системи зв'язку, комунікацій і в цілому території держави до оборони; здійснює розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах підтримання у готовності і бойового застосування Збройних Сил України, для чого має у своєму складі відповідний структурний підрозділ; організовує використання національної системи зв'язку в інтересах оборони, здійснює відповідно до закону управління та регулювання в сфері використання радіочастотного ресурсу, виділеного для цілей оборони.
Указ Президента України № 514/2009 “Про Доктрину інформаційної безпеки України”, в якій визначені:
реальні та потенційні загрози інформаційній безпеці України у воєнній сфері: порушення встановленого регламенту збирання, обробки, зберігання передачі інформації з обмеженим доступом в органах військового управління та на підприємствах оборонно-промислового комплексу України: несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів, незаконне збирання та використання інформації з питань оборони; реалізація програмно-математичних заходів з метою порушення функціонування інформаційних систем у сфері оборони України; перехоплення інформації в телекомунікаційних мережах, радіоелектронне глушіння засобів зв'язку та управління;
інформаційно-психологічний вплив на населення України, у тому числі на особовий склад військових формувань, з метою послаблення їх готовності до оборони держави та погіршення іміджу військової служби; напрями державної політики у сфері інформаційної безпеки України у воєнній сфері: проведення систематичного аналізу застосування засобів, форм та способів інформаційної боротьби у воєнній сфері, визначення напрямів забезпечення інформаційної безпеки держави; удосконалення законодавства з питань інформаційної безпеки, координації діяльності органів державної влади та органів військового управління під час вирішення завдань забезпечення інформаційної безпеки. удосконалення видів і засобів захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних мережах, що задіяні в управлінні військами і зброєю від несанкціонованого доступу; удосконалення форм і способів протидії інформаційно-психологічним операціям, спрямованим на послаблення обороноздатності держави; підготовка спеціалістів з питань інформаційної безпеки у воєнній сфері:
Указ Президента України № 406/2011 “Про Положення про Міністерство оборони України та
Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України”, в якому визначено:
Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань:


83 здійснює аналіз воєнно-політичної обстановки та визначає рівень воєнної загрози національній безпеці
України; здійснює планування та реалізовує заходи протидії і нейтралізації загроз національним інтересам України у воєнній сфері; проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах національної безпеки та оборони держави; здійснює постійний моніторинг інформаційного середовища, виявляє потенційні та реальні інформаційні загрози в оборонній сфері, проводить попереджувальні інформаційні заходи; забезпечує розвиток інформаційної інфраструктури та ресурсів, впровадження новітніх інформаційних технологій у сфері оборони;
Генеральний штаб Збройних Сил України відповідно до покладених на нього завдань: проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах підтримання у готовності і бойового застосування Збройних Сил; організовує у Збройних Силах комплексне виконання завдань радіоелектронної боротьби та забезпечує радіоелектронний захист радіоелектронних засобів Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів, Держспецтрансслужби та Держспецзв’язку; організовує приховане управління військами (силами), засекреченого, шифрованого і кодованого зв’язку, контролює у Збройних Силах здійснення комплексу, заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці,
інформації з обмеженим доступом, що є власністю держави; забезпечує інформаційну безпеку у Збройних Силах; бере участь у створенні та контролює стан системи управління державою в особливий період; здійснює заходи щодо підготовки національної системи зв’язку до використання в інтересах оборони; організовує, координує роботу зі створення єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами, впроваджує сучасні інформаційні технологи в діяльність органів військового управління; у питаннях виконання завдань особливого періоду: бере участь в організації використання повітряного, водного, інформаційного простору держави та здійснює контроль за їх використанням; здійснює управління телекомунікаційними мережами та радіочастотним ресурсом держави.

2. Організація інформаційно-психологічної протидії.
Інформаційно-психологічний вплив - це такий вплив на індивіда інформаційно-психологічними або іншими засобами, який викликає трансформацію психіки, зміну поглядів, думок, відносин, ціннісних орієнтацій, мотивів, стереотипів особистості з метою вплинути на її діяльність і поведінку. Кінцевою його метою є досягнення певної реакції, поведінки (дії або бездіяльності) особистості, яка відповідає цілям психологічного впливу.
Вплив інформаційного простору на особистість в умовах виконання миротворчого завдання за межами
Батьківщини може здійснюватись різними способами, серед яких слід виділити: дезінформацію, поширення чуток, залякування, емоційне придушення, ініціювання агресивних емоційних станів, демонстрацію, маніпуляцію.
Сутність дезінформації полягає в навмисному наданні суб’єктом свідомо помилкової інформації об'єктові з метою його дезорієнтації.
З метою дезінформації особистості свідомо надаються помилкові дані. Помилкова інформація повинна носити правдоподібний характер. Дезінформації притаманні: відсутність шаблону у формах і змісті; уміле проведення заходів щодо введення особистості в оману за єдиним задумом, їхнє ретельне узгодження й максимальне використання правдоподібної інформації; уміле приховування дійсних намірів, мети і завдань.
Яскравим прикладом дезінформації служить кампанія стратегічного дезінформування окремих людей і світової спільноти в цілому, що здійснювалася США проти Іраку в 1990-1991 роках стосовно терміну початку операції і напряму головного удару військ (сил). У таких масштабах стратегічне дезінформування було застосовано вперше після Другої світової війни. Воно проводилося спільно спеціальними службами військових відомств США й союзних країн з метою введення в оману не тільки особового складу збройних сил Іраку, але і народів своїх держав, світової громадськості.
Основними інструментами стратегічного дезінформування були засоби масової інформації: газети й журнали,
радіо й телебачення. При цьому США зуміли досить ефективно використати високий рівень дієвості своєї пропаганди, нав’язати міжнародним агентствам, а значить світовій громадськості, свою точку зору на хід розвитку подій, спираючись, головним чином, на домінуюче положення американських засобів масової інформації, що поставляють світові до 70 % міжнародної інформації.
Заходи щодо дезінформації проводилися комплексно в політичній, економічній і військовій галузях з активним використанням засобів масової інформації шляхом організації регулярних “витоків” змісту таємних документів і поширення “особистих думок” високопоставлених представників американської адміністрації й військово-політичного керівництва США.
Ще одним способом психологічного впливу є поширення чуток. Під чутками розуміємо специфічний вид міжособистісної комунікації, який виникає внаслідок утворення інформаційного вакууму, що заповнюється спонтанно або зусиллями пропаганди супротивника. Поширення чуток - один з найбільш ефективних способів поширення
інформації при інформаційно-психологічному впливі, заснованого на збільшенні групової сугестивності під час впливу.
Чутки можна класифікувати за трьома параметрами: експресивному (емоційні стани, виражені в змісті чутки і відповідні типи емоційних реакцій), інформаційному (ступінь вірогідності сюжету чутки) і за ступенем впливу на психіку людей.

За експресивною характеристикою розрізняються чутки-бажання, чутки-залякування й агресивні
чутки.
1. Чутки-бажання. Поширювана інформація має на меті викликати розчарування з приводу нездійснених очікувань і деморалізацію об’єкта впливу. Подібні чутки - бажання поширювалися під час II світової війни в оточеному
Ленінграді. Наприклад, чутка про швидку висадку десанту союзників.
2. Чутки-залякування. При їхньому поширенні за допомогою інформації в особистості ініціюється стан тривоги, непевності. Ними можуть бути чутки про смертельну суперзброю, якою володіє супротивник (тобто сторона, що поширює чутки), чутки про недостачу продовольства, зараження місцевості, питної води і т.і.


84 3. Роз’єднувальні агресивні чутки. Розповсюджувана інформація має на меті внести розлад у військовий колектив, порушити соціальні зв’язки, викликати недовіру один до одного.
Спосіб залякування (ініціювання страху) полягає у формуванні станів неспокою, депресії або апатії, пробудження страху перед реальною або уявною загрозою, а також перед невідомістю.
Зупинимося на деяких видах страху докладніше. За ступенем реальності загрози розрізняється страх перед реальною і вигаданою небезпекою. Слід зазначити, що страх перед реальною небезпекою (допустимо, перед загрозою смерті або каліцтва) глибше, тому що базується на певному бойовому або життєвому досвіді. Страх перед вигаданою небезпекою також може істотно знизити морально-психологічний стан особистості.
За ступенем усвідомлення загрози розрізняють страх перед усвідомленою, невизначеною небезпекою і перед невідомим, у ході спостереження за поведінкою індивідів у період бойових дій було відзначено, що чим глибше вони усвідомлюють небезпеку, що насувається, тим більше можливостей для локалізації почуття страху й психологічної підготовки до усунення загрози. Солдатові страшні снаряди супротивника. Він іде в безпечне місце, веде вогонь, не біжить через страх, а вміло уникає небезпеки.
Найбільший страх відчувається перед невизначеною або невідомою небезпекою (тривога), з якою об’єкт впливу раніше не зустрічався або не має уявлення, яка небезпека йому загрожує. Страх перед невідомим значно знижує бойові можливості військ. Солдати можуть переконатися, що вони, в допущеннях, піддалися зараженню, якщо зброя масового ураження не застосовувалася. На основі перших потрясінь можуть з’явитися ознаки, що нагадують реальні симптоми ураження (слабість, сліпота, нудота), а також острах уживати “заражену” їжу й воду.
Емоційне придушення. Емоційне придушення - спосіб психологічного впливу, що використовується з метою формування в особистості астенічних станів: тривоги, депресії, апатії. Кінцева мета емоційного придушення особистості
- паралізація її волі і бездіяльність.
При здійсненні інформаційно-психологічного впливу, залякування й емоційне придушення часто застосовуються комплексно. Залякування спрямоване насамперед на ініціювання реакції страху, паніки серед людей з метою викликати певну поведінку індивіда. Емоційне придушення спрямоване на виклик астенічних станів тривоги, депресії, апатії і, у кінцевому підсумку, бездіяльності особистості, нездатності її адекватно сприймати дійсність.
Тривога - це емоційний стан, що виникає в ситуаціях з невідомим закінченням і пов’язаний з очікуванням несприятливого розвитку подій. Тривога проявляється як відчуття безпорадності, невпевненості в собі, безсилля перед зовнішніми факторами як перебільшення їхньої могутності й небезпечності.
Депресія - афективний емоційний стан, який характеризується негативним тлом. Людина в стані депресії зазнає важких, нестерпних переживань пригніченості, туги, відчаю. її потяги, мотиви, вольова активність, самооцінка різко знижені. Зміненим виявляється й відчуття часу, який спливає нестерпно довго. Для поведінки людей у стані депресії є характерними уповільненість, безініціативність, швидка втомлюваність, що в сукупності призводить до різкого падіння продуктивності діяльності.
Апатія - це емоційний стан, що виникає внаслідок утрати перспективи, емоційного придушення, втрати віри в кінцеву мету, керівництво, успіх кампанії і т.ін. Апатія викликає емоційну пасивність, байдужість до навколишнього середовища, знижує фізичну й психічну активність.
Маніпуляція - спосіб психологічного впливу, що використовується для досягнення однобічного виграшу за допомогою прихованого спонукання кого-небудь до здійснення певних дій. Можна також визначити поняття
“маніпуляція” як вид застосування влади, при якій той, хто володіє нею, впливає на поведінку інших, не розкриваючи характеру поведінки, яку від них очікує.
Для маніпуляції важливо створити ілюзію незалежності об’єкта від стороннього впливу, самостійності прийнятих рішень і дій. Тому тут особливе значення має мистецтво маніпулювання, рівень володіння навичками. Одна з найбільш важливих особливостей маніпулювання - скритність впливу. Спроба маніпуляції лише тоді має шанси на успіх, коли факт впливу не усвідомлюється об’єктом і кінцева мета йому не відома. Можна маніпулювати, граючи і на певних недоліках людини, але вона не повинна знати про це.
Даний спосіб психологічного впливу стоїть трохи осторонь від перерахованих вище. Він розрахований не стільки на груповий об’єкт, скільки на індивідуальну роботу з конкретною людиною. Використання маніпуляції не обмежується воєнним часом, періодами загострення міждержавних відносин тощо.
Таким чином, інформаційно-психологічний вплив містить у собі сукупність методів, видів і способів, уміле використання яких дозволяє ефективно впливати на поведінку особистості, особливо в незвичайних умовах. Вплив на емоційну сферу свідомості миротворця є важливою складовою інформаційно-психологічного впливу.
Для реалізації інформаційно-психологічного впливу на свідомість військовослужбовців використовуються такі джерела, канали поширення й технології (засоби): засоби масової інформації й спеціальні засоби інформаційно-пропагандистської спрямованості; глобальні комп’ютерні мережі й програмні засоби швидкого поширення в мережі пропагандистських
інформаційних матеріалів; засоби, що нелегально модифікують інформаційне середовище, на підставі якого людина приймає рішення; засоби створення віртуальної реальності; засоби психосемантичного впливу; засоби генерування акустичних й електромагнітних полів.
До спеціалізованих засобів інформаційно-пропагандистської спрямованості належать мобільні радіомовні і телевізійні центри, пропагандистські пересувні гучномовці, плакати, листівки. Технології їх застосування відпрацьовані й подальший їх розвиток пов’язаний насамперед з методами прихованого впливу на підсвідомість військовослужбовця.
Захист військ (сил) від негативного інформаційно-психологічного впливу – це комплекс погоджених за цілями, місцем та часом заходів, що проводяться у мирний і воєнний часи органами державного та військового управління усіх рівнів, командуючими (командирами) штабами, органами по роботі з особовим складом з метою запобігання, зриву, нейтралізації і усунення наслідків негативного інформаційно-психологічного впливу на особовий склад військ і населення країни.
Метою захисту є зниження небезпеки негативного інформаційно-психологічного впливу на органи військового управління, особовий склад військ (сил) та населення; забезпечення ефективного управління військами
(силами); зміцнення морально-психологічного стану особового складу військ (сил).


85
Основними складовими завданнями захисту військ (сил) від інформаційно-психологічного впливу супротивника є: роз’яснення особовому складу військ рішень військово-політичного керівництва країни та задач, що стоять перед військами (силами); аналіз і прогнозування інформаційної обстановки в пунктах постійної дислокації (районах операцій (бойових дій)), рівня її впливу на війська (сили) та населення; збір і узагальнення інформації про вірогідні джерела та об’єкти негативного інформаційно-психологічного впливу; нейтралізація інформаційно-психологічного впливу з метою недопущення деморалізації, дезінформації військ
(сил) та зниження їх морально-психологічного стану; проведення інформаційно-психологічних заходів (акцій), спрямованих на свої війська і населення в пунктах постійної дислокації (районах виконання завдань за призначенням); організація запобіжних (профілактичних) заходів щодо поширення неправдивих чуток серед особового складу, упередження неправдивих слухів, тривожних висловлювань і протиправних дій, спрямованих на зниження морально- психологічного стану військ (сил), та ін.

Аналіз та прогнозування інформаційно-психологічного впливу спрямовані на вивчення:
особливостей і тенденцій розвитку інформаційної та морально-психологічної обстановки; наявних сил, засобів, способів і прийомів, особливостей змісту інформаційно-психологічного впливу на війська
(сили); активності і спрямованості інформаційних потоків та комунікацій, можливих об’єктів і каналів потенційного негативного інформаційно-психологічного впливу на війська (сили); можливого рівня деморалізації і психогенних втрат особового складу від негативного інформаційно- психологічного впливу та оцінка ступеня уразливості своїх військ (сил); слабких місць у здійсненні негативного інформаційно-психологічного впливу.
Таким чином, інформаційно-психологічна протидія – це складова інформаційно-психологічної боротьби, спрямована на власну аудиторію, яка одночасно є мішенню для пропаганди (психологічних операцій) противника
(опозиції), з метою нейтралізації або зведення до мінімуму ефекту від ворожого інформаційно-психологічного впливу.
Головною метою протидії інформаційно-психологічному негативному впливу на особовий склад є досягнення
інформаційно-психологічної переваги над ним.

3. Форми, способи та методи захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу на психіку
військовослужбовця.
З метою профілактики негативного інформаційно-психологічного впливу в бойовій обстановці на оперативно- тактичному рівні особлива увага звертається на роз’ясненні військовослужбовцям воєнно-політичної і оперативно- тактичної обстановки в районі виконання завдань, істинних цілей, завдань, тематики, форм, методів психологічних операцій.
Позитивний ефект дає ознайомлення військовослужбовців з конкретними фактами, що свідчать про найрізноманітніші прийоми, методи і наслідки інформаційно-психологічного впливу протиборчих сторін. Так, наприклад, розвиткові негативних реакцій в поведінці військовослужбовців можна запобігти, завчасно попередивши їх про можливість використання противником нових, невідомих до цього часу форм і способів впливу, застосування ним психотропних засобів тощо.
Роз’яснення військовослужбовцям можливих форм і способів інформаційно-психологічного впливу протиборчими сторонами, а також з боку сил психологічних операцій зумовлює надійне перекриття каналів цього впливу на особовий склад. Важливо тримати під постійним контролем людей, чия діяльність пов’язана з прийомом і передачею інформації.
Для підвищення психологічної стійкості особового складу доцільно виявляти лідерів, створювати неформальні групи військовослужбовців, які б формували відповідні стереотипи про армію противника, були б носіями високого морально-психологічного стану.
При виконанні завдань в оперативному районі може виникнути необхідність призначення у кожному підрозділі відповідальних осіб, в частинах - спеціальних команд по збору і знищенню агітаційно-пропагандистських матеріалів противника. Зарубіжні фахівці вважають листівки найбільш ефективним засобом психологічного впливу на людей, тому закриття цього каналу впливу на військовослужбовців дозволить значно знизити ефективність психологічного впливу на особовий склад.
Особлива увага командирів, військових психологів повинна приділятися вивченню змісту, тез та аргументів друкованої та телерадіомовної пропаганди противника, а також аналізу можливого негативного психологічного впливу на військовослужбовців з помітною нервово-психічною нестійкістю, високою “недовірливістю” і тривожністю, які в складних ситуаціях нерідко стають індукторами паніки.

Враховуючи зазначене протидія інформаційно-психологічному впливу містить:
своєчасне визначення початку інформаційно-психологічних акцій (дій); безперервне й психологічно доцільне оперативне інформування особового складу, роз’яснення йому цілей і завдань негативного інформаційно-психологічного впливу; перекриття або встановлення повного контролю над каналами інформаційно-психологічного впливу; виявлення психічно нестійких військовослужбовців, що піддалися впливу, та робота з ними; ознайомлення військовослужбовців з прийомами й методами негативного інформаційно-психологічного впливу; виховання в особового складу вірності присязі, віри в командирів та начальників, упевненості в силі і надійності власної зброї; нарощування матеріально-технічної бази інформаційно-психологічного впливу на свої війська і населення.
Висновки.


86 1.За умов глобальної інтеграції та жорсткої міжнародної конкуренції головною ареною зіткнень і боротьби різновекторних національних інтересів держав стає інформаційний простір. Сучасні інформаційні технології дають змогу державам реалізувати власні інтереси без застосування воєнної сили, послабити або завдати значної шкоди безпеці конкурентної держави, яка не має дієвої системи захисту від негативних інформаційних впливів.
2.За сучасних умов інформаційна складова набуває дедалі більшої ваги і стає одним із найважливіших елементів забезпечення національної безпеки. Інформаційний простір, інформаційні ресурси, інформаційна
інфраструктура та інформаційні технології значною мірою впливають на рівень і темпи соціально-економічного, науково-технічного і культурного розвитку. Використання інформаційних технологій визначає структуру і якість озброєнь, необхідний рівень їх достатності, ефективність дій військ (сил).
Інформаційна безпека є невід’ємною складовою кожної зі сфер національної безпеки. Водночас інформаційна безпека є важливою самостійною сферою забезпечення національної безпеки.
3. Одним з основних напрямів розв’язання розглянутих проблем є створення в Україні дієвої Системи
інформаційної безпеки держави, спроможної забезпечити в сучасних умовах захист її національних інтересів у воєнній сфері. Така система сприятиме побудові і реалізації чіткої схеми координації ведення інформаційної боротьби на державному рівні, взаємодії між відомчими структурами інформаційної боротьби, а також підготовки і ведення
інформаційної боротьби в інтересах безпосередньо завдань Збройних Сил.
4. Розвиток системи інформаційної боротьби у Збройних Силах України у напрямі її наближення до відповідних структур збройних сил провідних країн світу є необхідною умовою їх якісної трансформації.
5. Формування у військовослужбовців Збройних Сил України національної свідомості, набуття досвіду активної суспільної поведінки, забезпечення підтримання ними напрямів зовнішньої та внутрішньої політики держави, готовності до виконання завдань за призначенням забезпечить формування у них державницької самосвідомості та розвиток необхідних інтелектуальних, моральних і психологічних якостей.

Матеріали підготовлено в управлінні пропаганди Головного управління по роботі з особовим складом Збройних
Сил України, виконавець – полковник ЛАТУТІН О.В.
Література.
1. Навчальний посібник / За загальною редакцією А.І. Міночкіна. - К.: ВІТІ НТУУ "КПІ". 2006. - 188 с.
2. В.Б. Толубко та ін. Підготовка і ведення інформаційної боротьби в Збройних Силах: Навчальний посібник. -
Київ: НАОУ, 2004. - 280 с.
3. Морально-психологічне забезпечення службової діяльності Прикордонних військ України: Підручник.-
Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2001. - 448 с.
4. Попов М.О., Щербак В.А. Дезінформаційні заходи та їх вплив на функціонування системи добування даних і прийняття інформаційних рішень// Наука і оборона. - 2002. - № 4. - С. 42-51. 5. Нарис теорії і практики інформаційно- психологічних операцій / Дзюба М.Т., Жарков Я.М., Ольховой І.О., Онищук М.І. Навчальний посібник // За загальною редакцією В.В. Балабіна. - К.: ВІТІ НТУУ "КПІ", 2006. - 472 с.
5. Вісник Київського національного Університету ім. Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки 18-19/2006 с.25-28.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал