Методичні рекомендації щодо проведення 1 грудня Міжнародного дня порозуміння з



Скачати 469.54 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації11.05.2017
Розмір469.54 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3




Відділ освіти Сололонянської райдержадміністрації

Методичні рекомендації

щодо проведення 1 грудня Міжнародного дня порозуміння з ВІЛ-інфікованими

у загальноосвітніх закладах Солонянського району

уроку-виховної години "Жити в світі, в якому є ВІЛ"

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України № 1/9-455 від 30.06.06 1 грудня (з 2006 року) у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах рекомендується провести урок-виховну годину "Жити в світі, в якому є ВІЛ".

СНІД – одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці XX сторіччя. За даними ЮНЕЙДС, які ввійшли в „Доповідь про глобальну епідемію СНІДу за 2006 рік", темпи розгортання епідемії СНІДу в світі, схоже, загалом сповільнюються, хоча в деяких регіонах і країнах кількість нових інфікованих продовжує зростати.

В усьому світі сьогодні нараховується приблизно 38,6 мільйона людей, які живуть з ВІЛ. Тільки в 2005 році близько 4,1 млн. осіб заразилися ВІЛ і 2,8 млн. померли від хвороб, спричинених СНІДом.

Згідно із статистичними даними, ситуація в Україні щодо епідемії ВІЛ/СНІД – найгірша серед країн Східної Європи та Центральної Азії. З 1987 року станом на 01.03.2006 року в Україні офіційно зареєстровано 103 572 ВІЛ-інфіковані особи, з них за цей час захворіли на СНІД – 17 692 особи, померли – 9 910 осіб. За оцінками ЮНЕЙДС/ВООЗ реальні цифри значно вищі від офіційних даних. Приблизна кількість людей, які живуть з ВІЛ/СНІД в Україні складає близько 300 тисяч осіб. Рівень поширеності ВІЛ/СНІД оцінюється в 1,28% дорослого населення.

У 2004 році виявлено 12 491 ВІЛ-інфікованих громадян України (на 2 482 особи більше у порівнянні з 2003 роком), в 2005 – 13 770 нових випадків інфікування (на 1 279 більше у порівнянні з 2004 роком). Тільки в 2005 році встановлено діагноз СНІД у 4 222 осіб, померло від СНІД – 2 185 осіб.

Високі показники захворюваності на ВІЛ-інфекцію виявлені у Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській, Донецькій областях, АР Крим, м. Севастополь, м. Київ.

Лише за січень-лютий 2006 року в Україні офіційно зареєстровано 570 нових випадків інфікування ВІЛ.

За оцінками експертів загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України у 2014 році досягне 479-820 тис. осіб. Зростання кількості ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД загострить і без того несприятливу демографічну ситуацію в Україні. Зменшення рівня народжуваності може призвести до скорочення населення країни в 2014 році (приблизно населення України становитиме 44,2 млн. людей). Якщо врахувати темпи поширення захворювань на СНІД, то до 2014 року буде втрачено додатково ще 300-500 тис. осіб, а загальна кількість населення в 2014 році ймовірно може скоротитися до 43,9-43,7 млн. осіб.

У жовтні 2008 року в Україні офіційно зареєстровано 1706 ВІЛ-інфікованих осіб – всі вони є громадянами України.

Протягом січня-серпня 2008 р в Україні зареєстровано 247 випадків ВІЛ-інфікування дітей віком до 14 років, 192 особи від хвороби на СНІД померло. З 1987 року по серпень 2008 року в Україні всього померло 14232 особи, які хворіли на СНІД.

У період з січня по жовтень 2008 року в Україні офіційно зареєстровано 15666 ВІЛ-інфікованих осіб, у тому числі – 15658 громадян України та 8 іноземців.

Споживачі ін'єкційних наркотиків (СІН) все ще залишаються рушійною силою епідемії, середовищем, в якому активно поширюється ВІЛ. Однак, завдяки програмам зниження ризику та підвищенню поінформованості щодо ВІЛ в середовищі СІН, їх частка поступово знижується: з 84% у 1997 році до 46% у 2004 році.

Профілактика поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу серед учнівської та студентської молоді є невід'ємною складовою подолання епідемії та її негативних наслідків. Про це наголошується в Концепції і Стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011року та Національній програмі забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки. Одним із важливих завдань профілактичної роботи, спрямованої на протидію поширенню епідемії, є запобігання, скорочення і викорінення всіх форм і проявів стигми і дискримінації, пов'язаної з ВІЛ/СНІДом.

1 грудня – Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими. Ще донедавна він називався інакше. У травні 1988 року Всесвітня організація охорони здоров'я прийняла резолюцію, в якій 1 грудня було офіційно оголошено Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Вже в 90-х роках минулого століття темпи поширення ВІЛ викликали паніку серед фахівців. Населенню ж видавалося, що ця тема їх не обходить. Тим паче, саме в ті роки наша країна переживала складні трансформації. Криза економічна витісняла із свідомості наслідки кризи соціальної, сприяла розвитку кризи духовності. СНІД видавався чимось чужим і далеким, хворобою, не вартою того, щоб витрачати зусилля на проблему його профілактики. Потрібно було змусити людей задуматися над питаннями ризику, якому вони піддають себе і оточуючих через власну байдужість. Найефективнішими видавалися прийоми, що ґрунтувалися на залякуванні. В інформаційних повідомленнях робився акцент на тому, що СНІД – смертельно небезпечна хвороба, якою можна заразитися через голку та шляхом безладних статевих контактів. У свідомості читача/глядача виникали образи таких собі наркомана чи повії, з якими він себе ніяк не ототожнював. СНІД (і небезпека заразитися ВІЛ) став стійко асоціюватися саме з такими асоціальними елементами.

Ніхто в той час особливо не замислювався над наслідками такого підходу. І коли стало остаточно зрозуміло, що вірус імунодефіциту людини вирвався за межі маргінальних груп, змінити ситуацію було вже досить важко. У масовій свідомості сам факт ураження ВІЛ ототожнювався з належністю до певного «асоціального» прошарку. З'явилися прецеденти агресивного ставлення до людей, які мали ВІЛ-позитивний статус. Так боротьба зі СНІДом перетворилася на боротьбу з ВІЛ-інфікованими людьми.

Пануюча думка в суспільстві щодо ВІЛ/СНІДу характеризується: нетерпимістю до ВІЛ-інфікованих; хибністю думки, що хворі на СНІД створюють загрозу для суспільства; впевненістю більшості громадян, що ця проблема їх ніколи не торкнеться; впевненістю більшості людей, що ВІЛ уражає лише наркоманів, представників секс-бізнесу та медичних працівників (меншою мірою); переконаністю більшості громадян, що вирішення проблеми ВІЛ/СНІДу полягає у боротьбі з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД, а не з ВІЛ.

Люди рідко замислюються над тим, що подібне лихо може спіткати і їх самих чи їхню сім'ю, і може виявитись, що вони самі – клієнти СНІД-центру.

Стигма, зумовлена епідемією ВІЛ, і дискримінація ВІЛ-позитивних, спровокована некоректною кампанією боротьби з поширенням ВІЛ, тільки зараз стає предметом обговорення серед широкої громадськості.

Водночас є ряд факторів, усвідомлення яких допоможе спланувати і впроваджувати заходи, спрямовані на призупинення не тільки епідемії ВІЛ/СНІДу, а й епідемії страху і чуток, якими переповнена вся історія виявлення і розвитку пандемії. Зокрема:



  • шляхи передачі інфекції відомі і можуть бути контрольованими людиною;

  • розвиток інфекції можна вповільнювати медикаментозним шляхом, тим самим продовжуючи життя, перетворюючи ВІЛ-інфекцію на варіант хронічної хвороби;

  • зниження у ході лікування концентрації вірусу в рідинах організму майже унеможливлює передачу-інфекції;

  • зняття стигми, "тавра" з ВІЛ-інфікованості і ВІЛ-інфікованих поліпшує життя не тільки їм і їхнім близьким, а й сприяє своєчасному зверненню за допомогою, уникненню ризикованих контактів.

У 2003 році Всеукраїнська асоціація людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, з метою підвищення рівня толерантного ставлення суспільства до ВІЛ-інфікованих, виступила з ініціативою змінити назву „Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом" на „День порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми".

Від страху і стигматизації, пов'язаної із ВІЛ/СНІДом, світ поступово переходить до розуміння, що для призупинення епідемії потрібно не тільки говорити про ВІЛ-інфекцію та її небезпеку. Вочевидь, настає час вчитися жити в світі, де носієм інфекції може бути будь-хто.

Особливого значення набуває освіта, зокрема освіта дітей та молоді. Основним місцем реалізації освітніх програм є школа (або інший навчальний заклад), тому й агентами освітньої профілактики є вчителі, шкільні психологи, самі учні і їхні батьки, які також залучені до процесу навчання своїх дітей.

Цільовою групою для освітніх превентивних програм є учнівська молодь в школах, коледжах, інститутах та інших навчальних закладах. Найбільшу ефективність у закладах освіти показали програми поведінки, побудовані за принципом формування життєвих навичок (ФЖН). Навчання на засадах розвитку життєвих навичок передбачає:



  • накопичення знань;

  • вироблення власного ціннісного ставлення до здоров'я;

  • розвиток життєвих навичок, які забезпечують здоров'я.

Життєві навички – це здатність до адаптивної та позитивної поведінки. Життєві навички можна розглядати як групу психосоціальних компетенцій та навичок міжособистісного спілкування, які допомагають людям приймати поінформоване та обґрунтоване рішення, розв'язувати проблеми, критично та творчо мислити, ефективно будувати соціальні контакти та здорові стосунки, співчувати, продуктивно організовувати своє життя, вести здоровий спосіб життя.

Ефективність програм формування життєвих навичок залежить від того, як подається інформація і які методи використовуються.

Роль учителя полягає у виконанні функції посередника у навчальному процесі за активної участі учнів.

Ефективність програм ФЖН залежить від їхньої тривалості, послідовності і широти змісту. Тільки постійні зусилля протягом тривалих занять дають позитивні результати. Якісні програми передбачають систему навчальних занять протягом семестру або послідовні курси протягом декількох років.

У рамках одного заняття недоцільно ставити завдання сформувати певні життєві навички. Тим паче неможливо і недоцільно охоплювати увесь спектр інформації про ВІЛ/СНІД, частина якої може бути добре відома учням. Так, немає потреби включати інформацію про будову вірусу, особливості функціонування імунної системи тощо. Це є предметом розгляду систематичного і досить тривалого курсу. Так, ці питання мають детально розглядатися під час вивчення біології, курсів "Основи здоров'я", "Безпека життєдіяльності", спеціальних факультативів. Доцільно повертатися до цієї інформації під час виховних годин профілактичного спрямування.

Враховуючи суттєві відмінності в поінформованості учнів ЗНЗ та ПТНЗ з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу в окремих навчальних закладах, класах і групах, а також – вікові відмінності, пропонується 2 варіанти заняття, присвяченого Міжнародному дню порозуміння з ВІЛ-інфікованими.

Один варіант розрахований на цільову аудиторію, менш обізнану з питаннями ВІЛ-інфекції СНІДу. Це, насамперед, учні 5-9 класів та учні деяких сільських шкіл, в яких не надавалось достатньої уваги профілактиці поширення ВІЛ. У цьому варіанті більше уваги приділяється інформативному аспекту профілактики ВІЛ (шляхи передачі, способи запобігання тощо).

Другий варіант розрахований на старшокласників ЗНЗ, учнів ПТНЗ, зокрема тих, які мають базові знання про ВІЛ/СНІД, шляхи передачі інфекції, ситуації ризику, способи запобігання (вивчали тему на уроках біології, валеології, ОБЖ, «Основ здоров'я» чи брали участь у тренінгових заняттях. Він більше орієнтований на узагальнення засвоєного учнями навчального матеріалу та формування толерантного, конструктивного ставлення до ВІЛ-інфікованих.

Зауважимо, що, враховуючи спеціальність та кваліфікацію вчителя, можливе варіювання змісту заняття. Наприклад, вчитель ОБЖ чи медичної підготовки може більше уваги приділити виробленню вмінь надавати першу допомогу тим, хто отримав побутові травми без ризику передачі вірусу, вчитель літератури – питанням підтримки і спілкування, етичним аспектам.

Навчальне заняття (урок), вибудоване в руслі формування життєвих навичок (ФЖН), має виконувати основні завдання:



  • посилити увагу до проблем, зумовлених епідемією ВІЛ;

  • знизити страх перед носіями інфекції;

  • формувати конструктивні форми поведінки, які знижують ризик зараження;

  • сприяти формуванню більш здорової атмосфери довкола проблеми ВІЛ-інфікування та толерантного ставлення до ВІЛ-позитивних.

Урок-виховна година „Жити в світі, в якому є ВІЛ"

Для учнів 5-9 класів

Мета: сприяти зниженню ризику інфікування ВІЛ; формуванню толерантного ставлення до людей з ВІЛ, особистісної та соціальної компетентності дітей, які вимушені жити в умовах епідемії ВІЛ/СНІД.

Завдання заняття: підвищити рівень усвідомленості ситуації з поширенням ВІЛ в Україні; з'ясувати, як стигматизація сприяє поширенню інфекцій; закріпити знання щодо безпечної щодо зараження ВІЛ поведінки; продовжити формування гігієнічно доцільних поведінкових навичок.

Хід заняття

1. Повідомлення теми і мети заняття.

Тема сьогоднішнього заняття „Жити в світі, в якому є ВІЛ". Воно присвячене проблемі профілактики ВІЛ/СНІДу і не тільки. СНІД – одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці XX сторіччя. Та головна проблема навіть не в тому, що Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно зареєструвала понад 40 мільйонів ВІЛ-інфікованих та 16 мільйонів померлих. Ми вже звикли, що 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проблема в тому, що ми, як і багато років тому, не хочемо всерйоз сприймати факт, що живемо в світі, в якому існує вірус імунодефіциту людини, і повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного. Саме тому 1 грудня – "День боротьби зі СНІДом" перейменовано в „Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими".

Отже сьогодні, 1 грудня – Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими, який донедавна називався Міжнародним днем боротьби з ВІЛ/СНІДом.

Вчитель записує на дошці або вивішує заготовлені аркуші з відповідними

написами "1 грудня – Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими"

2. Що ми знаємо про ВІЛ і СНІД?

Ситуації, в яких ми ризикуємо?

Вправа-вікторина: „Міфи і факти про ВІЛ/СНІД" (20 хв.)

Мета: узагальнити знання щодо ВІЛ/СНІДу, формувати в учнів розуміння власної відповідальності за ризик інфікування ВІЛ/СНІДом.

Вчитель: Один мудрець сказав: „Якщо ти не знаєш ні себе, ні супротивника – ти програєш. Якщо ти знаєш тільки себе – можливо ти виграєш. Якщо знаєш і себе і супротивника – перемога буде на твоєму боці". Під супротивником ми маємо на увазі ВІЛ/СНІД: про нього потрібно знати все, щоб убезпечити насамперед себе. Тому спробуємо з’ясувати, що ми знаємо про ВІЛ-інфекцію та СНІД.

Учні класу об’єднуються у дві групи

Вчитель: Я зачитуватиму твердження по черзі кожній групі і пропоную відповідати: вони є фактом чи вигадкою. За кожну правильну відповідь групі зараховується бал. Якщо група не відповідає, або пропонує неправильний варіант відповіді, то в цьому випадку може відповісти інша група й отримати додатковий бал.



Вчитель коментує відповіді учнів, більш детально пояснює незрозумілі питання



Твердження

Правильна відповідь

Коментар для вчителя



ВІЛ і СНІД – одне і те ж саме.

Ні

ВІЛ – це вірус, СНІД – комплекс симптомів (синдром ), які виникають на останній стадії розвитку інфекції.



За зовнішнім виглядом Ви можете припустити, що особа – носій вірусу ВІЛ.

Ні

Зовні ВІЛ-інфіковані нічим не відрізняються від інших людей. Характерні симптоми виникають лише на пізніх стадіях захворювання і можуть бути розпізнані лише медиками.



Поцілувавши ВІЛ-позитивного, Ви теж заразитесь.

Ні

Концентрація вірусу в слині недостатня для зараження (випадків не зафіксовано). Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена.



ВІЛ інфікуються тільки повії, наркомани і гомосексуалісти.

Ні

ВІЛ може заразитися будь-хто. Ймовірність зараження пов’язана з поведінкою людей.



Постільна та натільна білизна ВІЛ-інфікованого не є заразною.

Так

Не зафіксовано жодного випадку передачі вірусу таким шляхом.



Ви можете заразитися ВІЛ у школі, де навчається хвора або інфікована дитина.

Ні

Абсолютно безпечно перебувати поруч з ВІЛ-інфікованим, в тому числі і в школі. Обережності вимагає тільки контакт з кров’ю.



Якщо Ви – здорові та дужі, то не можете заразитися ВІЛ.

Ні

ВІЛ може заразитися будь-хто.



Можна заразитися ВІЛ через рушники, мило, губку.

Ні

Не зафіксовано жодного випадку передачі вірусу таким шляхом. Але так можна "підхопити" багато інших інфекцій.



Особи, які вживають наркотики, можуть передати вірус ВІЛ іншим особам, якщо вони користуються спільною голкою або шприцом для ін’єкції наркотиків.

Так

У крові вірус знаходиться у високій концентрації. Для інфікування при ін’єкції достатньо крапельки крові в голці. В шприц при проколюванні вени, як правило, потрапляє невелика кількість крові, достатня для зараження.



Можна відразу після інфікування визначити, що відбулося зараження.

Ні

Має пройти певний час (період вікна – 3-6 місяців), поки в організмі з’являться антитіла, які зможе виявити тест. Щоправда, останнім часом з’явилися тести, які виявляють частинки вірусу, але вони на сьогодні недоступні через високу вартість.



Вітаючись за руку, можна заразитися ВІЛ.

Ні

Шкіра є природнім бар'єром для ВІЛ. Навіть потрапляння інфікованої крові на здорову шкіру цілком безпечне.



Людина може бути інфікованою ВІЛ і не знати про це.

Так

Більшість людей не підозрюють, що інфіковані, і дізнаються про це випадково.



Спільне користування фонтанчиком для питної води небезпечне.

Ні

Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена.



Оскільки ВІЛ – невиліковний, краще і не знати, інфікований ти чи ні.

Ні

Незнання має кілька негативних наслідків: 1) людина не отримуватиме своєчасного лікування (розвиток СНІДу); 2) піддає ризику зараження партнерів; 3) не вживає необхідних заходів для запобігання іншим інфекціям, які для ВІЛ-інфікованого є серйозною загрозою.



Домашні тварини не переносять ВІЛ.

Так

Вірус імунодефіциту людини не виживає в організмі домашніх тварин.



Без лікування від інфікування ВІЛ до розвитку СНІДу минає від 2х до 15-ти років.

Так

Приблизно такий час потрібен ВІЛ, щоб зруйнувати опір імунної системи і викликати появу симптомів, що складають синдром набутого імунодефіциту людини.



Вірус ВІЛ може передаватися при переливанні крові.

Так

Кров донорів перевіряється на наявність ВІЛ. Але не виключене інфікування в разі термінового переливання неперевіреної крові.



Є ліки від СНІДу.

Ні

На сьогодні немає ліків, здатних подолати СНІД. Але є препарати, здатні значно знизити вірусне навантаження на організм і продовжити життя хворому.



Комахи, які смокчуть кров, переносять ВІЛ.

Ні

Вірус гине в шлунку комах-кровососів.



ВІЛ-інфікований – це той, у кого тести виявили ВІЛ.

Ні

Інфікованою ВІЛ може виявитись людина, яка про це не підозрює, якщо у неї були незахищені статеві контакти, контакт з інфікованою кров’ю тощо.



ВІЛ-інфікований повинен повідомляти про свій статус в школі/на роботі.

Ні

Закон захищає права ВІЛ-позитивних людей. Ніхто не має права розголошувати факт інфікування чи вимагати довідки "на СНІД", окрім самого ВІЛ-позитивного за його бажанням.



Існує аналіз крові, що визначає, чи заражені Ви ВІЛ.

Так

Більшість тестів можуть визначити лише наявність в крові антитіл, які з’являються через 3-6 місяців після інфікування. Нові тести показують наявність власне часток вірусу. Проте вони не є доступними.



Спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом може призвести до зараження.

Ні

Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена. Не зафіксовано жодного випадку зараження при контакті зі слиною, сльозами чи потом.



ВІЛ передається при обіймах.

Ні






Чхання та кашель поширюють ВІЛ.

Ні

Небезпеку може становити тільки кровохаркання, яке виникає при запущеному туберкульозі, інших патологічних легень.



Розвиток СНІДу в організмі інфікованого можна значно сповільнити спеціальним препаратом.

Так

Існують антиретровірусні препарати, які значно сповільнюють розвиток інфекції і знижують концентрацію вірусу.



Вірусом ВІЛ можуть заразитися лише чоловіки.

Ні

ВІЛ вражає людей незалежно від статі.



Плаваючи в басейні, можна заразитись ВІЛ.

Ні

Концентрація вірусу в воді буде замалою, навіть якщо у неї потрапить кров ВІЛ-інфікованого.



Проколюючи вуха чи наносячи татуаж спільною голкою, можна інфікуватись ВІЛ.

Так

На кінчику голки міститься достатня кількість крові з ВІЛ для інфікування при проколюванні шкіри. До того ж є ризик передачі інших інфекцій.



Монети та паперові гроші можуть стати джерелом зараження ВІЛ.

Ні

Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена. Проте є ризик передачі інших інфекцій.



Можна заразитись ВІЛ, беручись за двері ручки чи користуючись унітазом разом з ВІЛ-інфікованим

Ні

Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена. Проте є ризик передачі інших інфекцій.






Годування немовляти груддю ВІЛ-інфікованою матір’ю призводить до зараження ВІЛ.

Так

Вірус проникає в грудне молоко. Хоча відомі випадки, коли інфікування не відбулося. Антиретровірусна терапія знижує ризик зараження.

Підведення підсумків вікторини

Бесіда:


  • Хто може бути інфікованим ВІЛ?

  • Скільки в середньому триває період, поки ВІЛ в організмі людини не спричиняє хворобу СНІД?

  • Нестача яких життєвих навичок підвищує ризик ВІЛ-інфікування? (Найчастіше це відсутність достовірної інформації про ВІЛ/СНІД, невміння захистити себе в ситуаціях ризику, ризикований спосіб життя).

Вправа "Ситуації, в яких ми ризикуємо" (5 хв.)

Мета: розглянути ситуації з життя людей, їхній ризик інфікуватися ВІЛ і можливі дії щодо запобігання його поширення.

Матеріали: 6 ситуацій, виписаних на окремих аркушах.

Хід вправи



Учасники об’єднуються в 3 групи. Кожна група отримує по дві картки з описом ситуацій. Обговорюють і пропонують свій варіант поведінки в даній ситуації


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал