Методичні рекомендації щодо організації корекційно-розвивальної роботи



Скачати 70.48 Kb.
Дата конвертації01.01.2017
Розмір70.48 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
Методичні рекомендації щодо організації корекційно-розвивальної роботи
Відповідно до Положення про психологічну службу системи освіти України корекційно-розвивальна робота є одним із основних видів діяльності практичного психолога і полягає в здійсненні психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному, індивідуальному розвитку й поведінці учнів, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, психологічного розвитку особистості, формування соціально-корисної життєвої перспективи.

Під час планування корекційно-розвивальної роботи працівники психологічної служби мають враховувати нормативи часу на основні види діяльності (наказу МОН України від 28.12.2006 № 864 "Про планування діяльності працівників психологічної служби" та листа МОНУ від 05.03.2008 № 1/9-128). Так, на індивідуальну корекційно-розвивальну роботу практичного психолога відводиться 30 годин на одного учня (дитину), а на групову – 40 годин на один клас (групу). Для індивідуальної профілактичної та розвивальної роботи соціального педагога відводиться 12 годин на одного учня (дитину), а для групової – 18 годин на один клас (групу). Приклад мети заняття: «Профілактика шкільної дезадаптації учнів», «Створення умов для розкриття і розвитку інтелектуальних та творчих здібностей учнів», «Зниження тривожності учнів», «Розвиток комунікативних та творчих здібностей», «Сприяння успішній соціалізації учнів


Основні етапи корекційно-розвивальної роботи:

  1. Встановлення психологічного діагнозу. У діагнозі (на основі психологічної діагностики) фіксуються показники психічного розвитку, їх відповідність нормам, формулюється гіпотеза щодо причин відхилень. Після цього практичний психолог визначає мету, завдання, тактику проведення корекційної роботи.

  2. Розроблення програми та змісту корекційних занять, вибір форми корекційної роботи (індивідуальна, групова), методик і технік роботи, планування форм участі батьків у корекційній програмі. Особливостями програми корекції є наявність психологічної та педагогічної частини. Психолог розробляє і реалізує психологічну частину. Педагогічну частину практичний психолог може розробляти як самостійно, так і разом з батьками, соціальним педагогом, педагогічними працівниками (залежно від того, хто буде працювати з дитиною). Педагогічна частина виконується під постійним контролем психолога.

  3. Реалізація корекційної програми. Проведення занять із дітьми відповідно до програми. Контроль за динамікою корекційної роботи. Надання батькам, педагогам зворотного зв’язку про зміни, які відбуваються у дитини.

  4. Оцінка ефективності корекції. Оцінка результативності корекційної програми з огляду досягнення запланованої мети. Розроблення рекомендацій щодо виховання й навчання дітей.

Програма корекційно-розвивальної роботи містить три основні блоки: теоретичне обґрунтування (висвітлені основні підходи до проблеми, обґрунтований вибір форми проведення заняття (індивідуальне, групове, консультативно-корекційне заняття), тривалість і режим занять, підбір, комплектація та наповнюваність групи очікувані результати); опис занять (мета, хід заняття, рефлексія заняття); список використаної літератури.

Пам’ятка практичному психологу
Форми корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи
Розвивальне заняття спрямоване на розвиток актуальної зони дитини.

Мета: розвиток когнітивної сфери дитини (вмінь, навичок, пізнавальних процесів), загальних і спеціальних здібностей, емоційно-вольової сфери, етичних норм і правил поведінки.



Вступна частина заняття містить привітання, з якого починається кожне заняття. Привітання виконує важливу функцію встановлення або підтвердження емоційно-позитивного контакту «психолог–дитина», формування в дитини спрямованості на однолітка та інтересу до нього. Вітання має бути адресоване кожному учаснику заняття без винятку, підкреслюючи тим самим його значимість. Важливо, щоб крім індивідуально орієнтованих вітань, на заняттях пролунало вітання всій групі, це допоможе об'єднати дітей, сприятиме формуванню почуття приналежності до групи.

Основна частина займає більшу частину заняття своїм змістом є реалізацією багатофункціональних технік, спрямованих на розвиток пізнавальних процесів, на формування соціальних навичок і на динамічний розвиток групи. Обов'язково спрямувати послідовність вправ з урахуванням чергування діяльностей, зміни психофізичного стану дитини (від рухливого до спокійного, від інтелектуальної гри до релаксаційної техніки; від простого до складного). Як правило, до одного заняття включають від 2 до 4 ігор (вправ).

Заключна частина заняття — це своєрідне підбиття підсумків, рефлексія заняття у двох аспектах: емоційному та змістовному (для дітей старшої й середньої ланки школи). Для дошкільників це буде виявлення емоційного стану на кінець заняття. Для підбиття підсумків наприкінці проводиться обговорення заняття, обмін враженнями, думками.

Корекційне заняття спрямоване на роботу над уже сформованою в дитини проблемою. По своїй суті корекційне заняття є більш складною формою розвивального, але воно має свої специфічні завдання та мету. Психологічна корекція – це форма психолого-педагогічної діяльності спрямована на виправлення таких особливостей психічного розвитку, які не відповідають «оптимальній» моделі розвитку, нормі або віковому орієнтиру як ідеальному варіанту розвитку дитини.

Корекційне заняття відрізняється від розвивального за структурою. При вітанні та прощанні краще використовувати промовлянку. Бажано також з'ясувати емоційний стан кожної дитини на початку заняття. Основною частиною стане відпрацювання проблемної ситуації. Ця частина — сукупність психотехнічних вправ і прийомів, спрямованих на вирішення завдань психокорекційного комплексу. У заключній частині заняття обов'язково мають бути ігри для зняття емоційного й фізичного напруження. Слід також з'ясувати емоційний стан кожної дитини на кінець заняття.



Ділова гра – це певною мірою імітація професійної діяльності, моделювання в умовній обстановці об'єктів реального процесу (використовуються для навчання навичкам прийняття рішень в конфліктній ситуації; для дослідження особистісного фактора, установок на певний характер діяльності, ефективності прийнятих рішень; для вивчення ділових і моральних якостей учнів в умовах, максимально наближених до реальної діяльності).

Профорієнтаційна гра – гра, головна мета якої профорієнтаційна (наприклад, «Вакансія», «Створення світу», «Вгадай професію», «Ланцюжок професій»).
Тренінг – це ефективне навчання, цікавий процес пізнання себе та інших, спілкування, ефективна форма оволодіння знаннями, інструмент для формування змін і навичок, форма розширення досвіду.

Тренінг призначений для роботи з психічно здоровими особистостями, здатними до самопізнання внутрішніх психічних актів і станів. Вікова категорія учасників: починаючи з 10 років.



Види тренінгів:

Навичковий тренінг спрямований на формування і вироблення певної навички (навичок), наприклад, тренінг переговорів, самопрезентації.

Психотерапевтичний тренінг (більш коректна назва – психотерапевтична група) спрямований на зміну способу, яким людина створює поле реальності, зміна стереотипного способу поведінки: як у цю яму більше не потрапляти, в напрямку підтримки.

Соціально-психологічний тренінг (СПТ) – це область практичної психології, орієнтована на використання активних методів групової психологічної роботи з ціллю розвитку компетентності у спілкуванні. Базовими методами соціально-психологічного тренінгу є групова дискусія і рольова гра в різних модифікаціях і поєднаннях.

Відмінність акцентів в конкретних задачах і методичні модифікації призводять до різноманіття окремих форм соціально-психологічного тренінгу. Серед них найбільш відомі поведінковий тренінг, тренінг сенситивності, рольовий тренінг, відеотренінг тощо. Групи соціально-психологічного тренінгу отримали назву Т-групи. Розглянемо два базисні види соціально-психологічного тренінгу – перцептивний і тренінг ділового спілкування.



Перцептивний тренінг – вид соціально-психологічного тренінгу (термін перцептивний означає відношення до сприйняття), направлений на розвиток здібностей адекватного і повного пізнання себе, інших людей і відношень, що складаються під час спілкування. Нові відомості мотивують людину до перегляду уявлень про себе і про інших людей, що склалися, а в кінцевому результаті – до самовдосконалення. Під час занять учасники групи отримують інформацію про те, як вони виглядають в очах інших людей, як ті чи інші дії, вчинки сприймаються ними. Такий обмін вражень проходить під час групових дискусій, які організовує і направляє ведучий заняття психолог. Широко використовуються психогімнастичні вправи, а також прийоми психодрами.

Тренінг ділового спілкування – вид соціально-психологічного тренінгу, направлений на отримання знань, умінь та навичок, корекцію і формування установок, що необхідні для успішного спілкування в умовах професіональної діяльності. В групах розвиваються уміння вести переговори, виступати перед великою аудиторією, проводити наради, конструктивно поводитись в конфліктних ситуаціях. Головна установка, що забезпечує успіх ділового спілкування, виражається в готовності орієнтуватися на іншу людину, визнавати цінність її особистості, приймати до уваги інтереси партнера. В групах під час занять обов’язково проводяться дискусії, рольові ігри, для яких використовуються ситуації, адекватні змісту основної діяльності учасників.

Форми роботи залежать від типу тренінгових та психотерапевтичних груп (Т-групи, групи тілесної терапії, пси-групи під час психодрами, групи зустрічей, гештальтгрупи – Г-групи, групи тренінгу умінь, біхевіорально орієнтовані групи – Б-групи, гуманістичний підхід – В-групи, трансактний аналіз ТА-групи, групи арт-терапії тощо).



Підказка. Не чекайте, що до Вас відразу підуть із запитаннями, проблемами, йдіть самі. Провели діагностику - обговоріть (у рамках дозволеного - " Не нашкодь дитині ") з учителем (вихователем) реальність виконання рекомендацій. Якщо дитині потрібні корекційні або розвивальні заняття, запропонуйте свою допомогу. Якщо в посадових обов'язках цей вид діяльності не передбачений, то порекомендуйте фахівця, готового допомогти. Не проводьте індивідуальну роботу з дітьми без дозволу батьків, або людей, які опікуються дитиною це може викликати обурення або непорозуміння.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал