Методичні рекомендації щодо організації І проведення Уроків мужності в загальноосвітніх навчальних закладах області /Упоряд. І. П. Кончиц. Чернігів: ред відділ чоіппо імені К. Д. Ушинського, 2015. 126 с



Сторінка1/13
Дата конвертації02.12.2016
Розмір1.89 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


Управління освіти і науки обласної державної адміністрації

Чернігівський обласний інститут післядипломної

педагогічної освіти імені К.Д.Ушинського

(методичні рекомендації щодо організації і проведення

Уроків мужності в загальноосвітніх навчальних закладах області)https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/01/inddayua.jpg/220px-inddayua.jpg

Чернігів

2015

Виховуємо патріотів: Методичні рекомендації щодо організації і проведення Уроків мужності в загальноосвітніх навчальних закладах області /Упоряд. І.П.Кончиц. – Чернігів: ред. відділ ЧОІППО імені К.Д.Ушинського, 2015. – 126 с.



Упорядник: Кончиц І.П., методист відділу виховної роботи і здорового способу життя ЧОІППО імені К.Д.Ушинського

Рецензенти:

Мокрогуз О.П. – завідувач кафедри суспільних дисциплін та методики їх викладання ЧОІППО імені К.Д.Ушинського, кандидат педагогічних наук, доцент

Яковчук О.М. – заступник директора з виховної роботи Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ст. №29 Чернігівської міської ради
Відповідальний за випуск:

Лисенко І.В. – проректор ЧОІППО імені К.Д.Ушинського, кандидат педагогічних наук

У методичній збірці містяться рекомендації щодо організації й проведення, календарне планування та розробки Уроків мужності для учнів основної та старшої школи. Матеріали можуть бути використані заступниками директорів з виховної роботи, педагогами-організаторами, класними керівниками загальноосвітніх навчальних закладів області. Сценарії проведення Уроків мужності розроблені слухачами курсів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів ЧОІППО імені К.Д.Ушинського.



Рекомендовано до друку вченою радою

Чернігівського обласного інституту післядипломної

педагогічної освіти імені К.Д.Ушинського

(протокол № _2__ від 25.02.2015 р.)

ВСТУП
Ураховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, стрижнем системи виховання в школі стає ідея національно-державного патріотизму, яка відіграє роль консолідуючого фактора в становленні молодого покоління, формування в нього активної громадянської позиції, відповідальності за себе, народ, країну.

Філософи та політологи визначають патріотизм як суспільний і моральний принцип, який характеризує ставлення людей до своєї країни та проявляється у певному способі дій і складному комплексі суспільних почуттів, що узагальнено називається любов’ю до своєї батьківщини. Це одне з найглибших почуттів, яке закріплювалося століттями та тисячоліттями розвитку відокремлених етносів [27].

Проблема виховання патріотизму знайшла своє відображення у вітчизняній (В. Бичко, О. Забужко, І. Надольний, Л. Сохань, І. Стогній, В. Шинкарук та ін.) і зарубіжній (І. Кант, К. Роджерс, Е. Фром та інші) філософії.

Серед класиків педагогічної науки до цієї проблеми звертались Г. Ващенко, А. Дістервег, Я. Коменський, Я. Корчак, А. Макаренко, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський, С. Русова та інші.

Український педагог Софія Русова зазначала, що справжні герої – це ті, хто ставить перед собою великі та шляхетні завдання і бореться за них, не шкодуючи для цього ні сил, ні навіть життя [41].

У сучасній системі патріотичного виховання широко використовується досвід видатного вітчизняного педагога-гуманіста Василя Сухомлинського. Він був переконаний, що дитина вже з п’ятирічного віку має перебувати у сфері виховного впливу школи. «Педагогічний колектив школи надає великого значення моральній, патріотичній, інтелектуальній, естетичній обстановці, у якій перебуває дитина віком від двох до семи років, оскільки в перші роки життя в розвитку дитини вирішальну роль відіграють люди, що оточують її, з усім багатством і багатогранністю» [37]. Найпершим і найголовнішим у формуванні патріотичних почуттів особистості дослідник вважав засвоєння учнями загальнолюдських норм моралі. Він радив змалку виховувати в дітей чесність, правдивість, доброту й чуйність, любов та повагу до старших.

Костянтин Ушинський уперше обґрунтував поняття «малої батьківщини» й окреслив стратегічний напрям його формування шляхом запровадження батьківщинознавства як навчального предмета в початковій школі.

Український патріотизм є, насамперед, категорія суспільної та індивідуальної свідомості, моралі і людських почуттів, соціальної психології, а тому його не можна розглядати у відриві від інших світоглядних і ціннісних орієнтирів, зокрема від почуття гордості за український народ і Україну, любові до неї, героїзму і вірності.

Видатний педагог Григорій Ващенко, розглядаючи героїзм як вияв почуттів, звертав увагу на три їх рівні: фізіологічний (лють і агресія), психологічний (ворожість, ненависть) і піднесений (милосердя, любов, прощення) [24].

Проблеми формування патріотизму дітей та молоді в сучасних соціокультурних умовах досліджуються І.Бехом, В.Білоусовою, М.Боришевським, О.Вишневським, Ю.Гапоном, М.Зубалієм, П.Ігнатенком, Л.Канішевською, М.Левківським, В.Оржеховською, В.Постовим, Г.Пустовітом, М.Стельмаховичем, Г.Шевченко, К.Чорною та ін. Особливо важливим у цьому зв’язку є запропоноване І. Бехом поняття «моральна задача» як форма суб’єкт-суб’єктної взаємодії вчителя та учня, результатом розв’язання якої є здатність вихованця до усвідомленого й добровільного прийняття суспільних цінностей, що сприяє його особистісному розвитку загалом і формуванню патріотизму зокрема [56].

Розрізняють такі різновиди патріотизму: етнічний патріотизм (формується з материнською колисковою, засвоєнням рідної мови); територіальний патріотизм (любов до землі, на якій народився); державницький патріотизм (усвідомлення незалежності, державності, соборності України). Ми причетні до творення сучасного українського суспільства, яке несе відповідальність перед майбутніми поколіннями за продовження історичної традиції, пов’язаної зі стратегією світового історичного поступу. Україна має об’єднати нас в єдину міцну непорушну силу, здатну протистояти всім викликам, які трапляються на шляху становлення нашої молодої держави, тобто територіальний патріотизм має дорости до державницького [35].

Патріотизм – це і поважливе ставлення до історії своєї країни, свого народу, його традицій, і продукт історичного розвитку, життєдіяльності багатьох поколінь нашого народу. Адже патріотизм дружин княгині Ольги, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Данила Галицького так само, як і патріотизм запорожців, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепи – це ті невмирущі зразки української нескореності і жертовності, на яких виростали й виховувались нові покоління героїв – кирило-мефодіївці, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, а відтак Микола Міхновський, Дмитро Донцов, Євген Коновалець, Олена Теліга і тисячі інших українців, які надали українському патріотизму виразного національного характеру [27].

Упродовж усього періоду існування України народ боровся за волю та незалежність. І зараз ми переживаємо переломні часи у житті кожного і держави загалом. Цей рік, на жаль, за трагічних і болісних обставин, дав українцям достатньо героїв. Варто зробити все, щоб істинних патріотів нашої держави не забули, а розповідали про них своїм нащадкам. Прикладом для сучасних школярів тепер є не лише герої з підручників історії, які жили століття чи десятиліття тому, а й сучасні українці.

Яким же є український патріот сьогодні?

По-перше – свідомим, освіченим, моральним і активним громадянином України, який піклується про інтереси та історичну долю країни, її міжнародний авторитет.

По-друге – із повагою ставиться до історичного минулого українського народу, до його мови, традицій, звичаїв і обрядів, до героїчних подвигів предків, береже пам’ять про них.

По-третє – палко любить Україну, виявляє готовність заради неї на самопожертву, самовіддано захищає її від зовнішніх та внутрішніх ворогів, сумлінно працює для примноження здобутків української економіки, науки, культури і спорту.

Національно-патріотичне виховання формується не тільки на прикладах історії становлення Української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, а й на досягненнях у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту.

Нині патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини [27].

Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість, спроможна перетворювати почуття в конкретні справи та вчинки на користь держави. Справжній патріот повинен мати активну життєву позицію, своїми справами та способом життя сприяти якісним змінам ситуації в країні на краще.

Для формування такої свідомості особистості має бути успішно реалізована цілісна система патріотичного виховання, що є однією з головних складових національної безпеки України. Підґрунтям для створення системи патріотичного виховання є ряд основних документів у сфері освітньої політики [1-9], серед яких на особливу увагу заслуговують:



  • лист Міністерства освіти і науки України від 27.11.2014 №1/9-614 «Методичні рекомендації з організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді у 2014/2015 н.р.» (додаток 1);

  • Бех І. Д., Чорна К. І. Програма українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. /І.Д.Бех, К.І.Чорна. – Київ, 2014. – 29 с. (додаток 2);

  • лист Міністерства освіти і науки України від 13 серпня 2014 року № 1/9-412 «Про проведення Уроків мужності».

За рекомендацією Міністерства освіти і науки України в загальноосвітніх навчальних закладах області на 2014-2015 н.р. сплановано цикли Уроків мужності, які стали фундаментом формування в дітей та молоді сучасної національної ідентичності на кращих прикладах мужності і звитяги, виявлених нинішніми захисниками Батьківщини, на героїці сучасної боротьби за незалежність і цілісність держави.

Чи потрібно говорити з дітьми про війну? Як сформувати реальне бачення та ставлення до воєнних подій? Питання непрості.

Говорити з дітьми про війну життєво важливо, і таку розмову треба вести так, щоб у їхніх душах надовго залишився слід пам’ятних спогадів. Жива пам’ять про такі події є застереженням для будь-якої країни, наочним аргументом на користь збереження незалежності, громадянського миру, єдності та злагоди в суспільстві. Пам’ять історії, що поєднується з почуттям гордості за свою державу, – основа гідності нації, її інтересів, цінностей та ідеалів. Ознайомлення з героїчними вчинками воїнів-визволителів, розповіді солдат, історії відчайдушних добровольців допоможуть молодому поколінню зрозуміти справжню цінність життя в мирні часи та зберегти пам’ять про героїзм людей, сформувати в молодого покоління громадянську мужність заради майбутнього України.

У методичній збірці містяться рекомендації щодо організації і проведення, календарне планування та розробки Уроків мужності для учнів основної та старшої школи. Матеріали можуть бути використані заступниками директорів з виховної роботи, педагогами-організаторами, класними керівниками загальноосвітніх навчальних закладів області. Сценарії проведення Уроків мужності розроблені слухачами курсів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів ЧОІППО імені К.Д.Ушинського – заступниками директорів з виховної роботи, педагогами-організаторами, бібліотекарями.

Запропоновані матеріали мають стати поштовхом до подальшої роботи з об’єднання учнів, педагогів, батьків довкола спільної мети – виховання справжнього патріота.



РОЗДІЛ І. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЦИКЛУ УРОКІВ МУЖНОСТІ У 2014-2015 Н.Р.
Лейтмотивом Уроків мужності є любов до України, самовідданість і патріотизм її захисників, активна громадянська позиція українців, особиста відповідальність і дієвість за долю та єдність країни.

Проведення Уроків мужності має стати своєрідним імпульсом для розвитку молодіжного волонтерського руху, організації благодійних та трудових акцій, готовності кожної особистості до служіння рідній Батьківщині.

Робота з підготовки циклу Уроків мужності має проводитися комплексно, в єдності всіх її складників, спільними зусиллями органів місцевої влади, освітніх закладів, сім’ї, громадських, благодійних організацій та об’єднань, військових установ тощо.

Завдання, які мають ставити перед собою педагогічні працівники при проведенні таких уроків:

- виховати в підростаючого покоління почуття любові до Батьківщини, гордості за свою країну, шанобливе ставлення до державних і суспільних цінностей;

- сформувати в учнів особистісні якості громадянина-патріота України, захисника Вітчизни на основі національних, культурно-історичних і військових традицій;

- сприяти збереженню пам’яті про військову славу України, її героїв, сприяти зацікавленості учнів у вивченні історичної спадщини своєї Батьківщини;

- спонукати молоде покоління до активної протидії аморальності, правопорушенням, шовінізму та фашизму;

- підвищувати престиж військової служби як виду державної служби, сприяти глибокому усвідомленню учнями цивільного та військового обов’язку перед своєю батьківщиною;

- сприяти набуттю дітьми та учнівською молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення.

Для ефективної реалізації поставлених завдань рекомендуємо заздалегідь розробити календарне планування Уроків мужності (додатки 3-4), ураховуючи при цьому матеріальне, інформаційне забезпечення навчального закладу та рекомендації щодо проведення Уроків мужності, що надані в листі Міністерства освіти і науки України від 13 серпня 2014 року № 1/9-412 «Про проведення Уроків мужності». Під час календарного планування Уроків мужності радимо врахувати теми присвячені визначним періодам, датам, подіям у становленні української державності, дібрати ключові поняття до тем, джерела, якими можна скористатися під час підготовки до уроку. Особливу увагу слід приділити сучасному етапу формування національної ідеї, а також подвигам героїв-патріотів, які захищають країну нині. Допоміжні матеріали до уроку мають максимально стимулювати пізнавальний інтерес учнів і викликати в них емоційний відгук, виховувати моральні почуття. Залучення учнівської молоді до різноманітних форм проведення Уроків мужності дасть змогу краще згуртувати учнівський колектив, стане стимулом для виявлення ініціативності, активної громадянської позиції.

Процес підготовки та організації Уроків мужності має ґрунтуватися на принципах:

- актуальності змісту уроків;

- урахування вікових та психологічних особливостей дітей;

- новаторства щодо використання активних форм роботи;

- комфортності психологічної атмосфери, де кожен вихованець має право на висловлення власних думок і вираження почуттів;

- відповідності історичній дійсності, розкриття нових, невідомих її сторінок;

- самоактивності і саморегуляції, що формує здатність до критичності і самокритичності, прийняття самостійних рішень;

- полікультурності, що передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір.

Важливим є оформлення місця проведення Уроку мужності. Обов’язковим є використання державної символіки України (Прапор, Герб, Гімн). Доречним буде використання: карти України, Європи, Чернігівської області, району, міста; ілюстрацій краєвидів України та Полісся; елементів народної символіки, вишитих рушників; портретів видатних українців, відомих людей рідного краю, героїв сьогодення; текстів художніх творів; світлин пам’ятних місць; висловів відомих людей (додаток 3) тощо.

Пропонуємо орієнтовне календарне планування Уроків мужності для учнів основної та старшої школи (додаток 4) із урахуванням знаменних та пам’ятних дат, що традиційно відзначають в Україні, зокрема у 2015 році (додаток 5).

Процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить, у тому числі, від змісту, завдань виховної роботи, основних напрямів діяльності навчального закладу.

Серед найуживаніших форм проведення Уроків мужності слід відмітити: інформаційно-просвітницькі (дискусія, диспут, конференція, круглий стіл, інтелектуальний аукціон, вікторина, бібліотечний урок, вечір, подорож до джерел рідної культури, історії держави і права, «жива газета», створення буклетів, газет); діяльнісно-практичні (екскурсія, свято, театр-експромт, гра-драматизація, благодійні акції (ярмарки); діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування) заходи.

Інформаційно-просвітницькі заходи можуть бути присвячені висвітленню подій, пов’язаних з історією українського державотворення, боротьбою українського народу за незалежність та територіальну цілісність своєї держави, демократичний вибір України

Важливу роль відграватимуть зустрічі з безпосередніми учасниками Євромайдану, Революції Гідності, учасниками бойових дій у зоні АТО, представниками Збройних Сил, волонтерами, представниками громадських та благодійних організацій, які надають підтримку бійцям Збройних Сил, Національної Гвардії України, відвідування військовослужбовців, які отримали поранення внаслідок виконання бойових завдань у рамках проведення заходів антитерористичної операції та проходять реабілітацію. Ці люди є прикладами мужності, героїзму, стійкості народу. Їх почесний обов’язок полягає в тому, щоб допомогти молодому поколінню уявити у всій повноті героїчне минуле і теперішнє своєї країни. Варто запрошувати на зустрічі громадян, які приймають у себе біженців і вимушених переселенців.

У процесі проведення таких уроків необхідно розповісти учням про сміливість та подвиги українських військових, мобілізованих та добровольців, проявлені у визволенні сходу Батьківщини. Школярі мають знати, що держава і громадянське суспільство роблять усе можливе для відновлення миру та порядку в країні, відбиття зовнішньої агресії проти України.

Створити особливий емоційний настрій на Уроках мужності допоможе використання презентацій із музичним чи мовним супроводом, відеофільмів, аудіозаписів, музичних композицій присвячених мужності і героїзму людей у захисті Батьківщини; огляд та обговорення відповідної тематики в телепередачах і ток-шоу. Використання таких видів роботи підсилить у школярів почуття співпереживання з приводу великого випробування, яке випало на долю українського народу, болю і скорботи за непоправні втрати, захоплення героїзмом та мужністю народу.

Змістовному наповненню Уроків мужності сприятиме діяльність обласних, районних (міських), шкільних історичних та краєзнавчих музеїв, кімнат бойової слави, бібліотек, військових частини та полігонів, військово-спортивних, військово-патріотичних клубів тощо.

Для розробки Уроків доцільно скористатись фактографічними матеріалами в мережі Інтернет, які слід добирати з урахуванням вікових особливостей школярів. Матеріали не мають містити інформацію, яка б могла травмувати дитячу психіку, викликати емоційні розлади та приводити до різних фобій.

Діти мають безпосереднє відношення до того, що відбувається в країні: їхні батьки мобілізовані, працюють волонтерами, беруть участь у громадських акціях та ін. Тому психолого-педагогічні працівники мають бути готовими до непростих запитань від учнів, на які важливо дати компетентні й водночас коректні відповіді. Варто надавати дітям чіткі й зрозумілі пояснення, не давати нездійсненних обіцянок, а головне утримуватися від коментарів, спрямованих на підривання національної безпеки чи руйнацію національної єдності в державі. Натомість потрібно розповідати учням, що держава і громадянське суспільство роблять усе можливе для відновлення миру та порядку в країні, відбиття зовнішньої агресії проти України, що лише в національній єдності та національній гідності наша сила й незламність.

Педагоги і психологи навчальних закладів повинні залишатися спокійними і виваженими, за необхідності заспокоювати дітей, створювати психологічно комфортну атмосферу в закладах освіти і допомагати учням адекватно ставитися до подій. Педагогам необхідно бути завжди готовими до діалогу зі своїми учнями. Постійний контакт з учителями та друзями допоможе учням відновити відчуття безпеки й захищеності. У такі часи співчуття та комунікативні навички вчителя стають особливо важливими.

Провідна роль у реалізації завдань національно-патріотичного виховання учнівської молоді належить класоводу (класному керівнику). Ефективність виховної роботи класного колективу значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, методів і форм його організації.

Пріоритетну роль доцільно відводити активним методам, застосування яких ґрунтується на демократичному стилі взаємодії, сприяє формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. Звертаємо увагу на те, що характер ціннісного ставлення особистості до суспільства та держави змінюється з віком. Тому класоводу (класному керівникові) слід ураховувати вікові особливості учнів.

У молодшому шкільному віці важливо сформувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї; дитячого угруповання; учня; жителя міста чи села; виховувати в неї любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій тощо.

У підлітковому віці виховується духовно осмислений патріотизм, який об’єднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав і свобод.

У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не тільки ідентифікують себе з українським народом, але хочуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як суверенної і незалежної, демократичної, правової держави; поважати Конституцію України і виконувати норми законів; дбайливо ставитися до етно-етичної культури народу України; володіти рідною та державною мовами; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

Беззаперечним є той факт, що базовим інститутом у системі формування патріотизму є сім’я. Саме в ній створюється психологічна основа орієнтації майбутнього громадянина, закладаються перші поняття про «малу Батьківщину». Розповіді й бесіди-спогади про патріотичні справи батьків, дідів-прадідів, міркування над минулим Батьківщини є одночасно й уроками мужності для дітей, і передачею естафети від покоління до покоління. У такі хвилини діти почувають себе єдиним цілим, невіддільним від героїчного минулого своїх пращурів. Вдало організовані класоводом (класним керівником) за підтримки батьків подорожі дорогами нашої країни знайомлять батьків і дітей із Батьківщиною, її культурою, минулим і сьогоденням, відвідування меморіальних комплексів пробуджує в серцях дітей скорботу про полеглих, любов і повагу до старшого покоління, що відстояли для них свободу і незалежність. За правильної позиції батьків такі подорожі можуть зіграти неоціненну роль у патріотичному вихованні дітей.

Тематика Уроків мужності може бути такою:



  • зустрічі з учасниками АТО «Майдан − шлях до свободи», «Пам’ятаємо подвиг героїв Небесної сотні»;

  • години спілкування «Кольори, що дають надію», «Виховання поваги до державної символіки – важливий елемент виховання патріотизму», «Ми всі – українці, єдина сім’я», «Я – громадянин і патріот держави», «Я – українець!», «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»;

  • лекції, бесіди «Ми – діти незалежної України», «Минуле та сучасне ідуть поруч», «Я – громадянин-патріот незалежної держави України», «Пам’яті вдячні нащадки», «Моя рідна Україна», «Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, її прапор і гімн», «Наша Вітчизна – Україна», «Державна символіка Батьківщини», «Твої права і обов’язки», «Патріотизм – нагальна потреба України», «Моя земля – земля моїх предків», «Україно, матінко моя», «Символи України», «І синє небо, і жовте колосся», «Народні символи»;

  • семінари, «круглі столи», конференції «Я і соціум: проблеми самореалізації» (спільно з психологом), «Що значить бути патріотом?», «Ми – європейці: реальність і перспективи», «Утверджувати ідеали культури миру – служити миру», «Люблю я свій народ – ціную його звичаї»;

  • марафони ерудитів «Моя держава – Україна», «Моя Україна. Країна єдина»;

  • дебати «Україна – ЄС. Україна – НАТО. За та проти» (із запрошенням ЗМІ), «Що означає для тебе бути патріотом своєї держави?»;

  • віртуальні мандрівки «Я живу в Україні»;

  • книжкова виставка «Краса та велич символів державних»;

  • загальношкільні акції «Лінійка у вишиванках», «Незабудка пам’яті»;

  • патріотичні флеш-моби «За єдину Україну!», «Діти за мир у всьому світі!», «Сила дружби»;

  • уроки пам’яті «Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зветься», «Наша вулиця носить ім’я героя війни»;

  • мистецькі і благодійні акції, марафони, ярмарки «Хвиля доброти», «Створи Голуба миру», «В єдності дій і соборності душ», «Оберіг для захисника», «Україно, для тебе я можу!»;

  • екскурсії до музеїв військових частин, установ, підприємств, вищих навчальних закладів;

  • пошукова робота, участь у роботі клубів і гуртків патріотичного спрямування.

Складовою Уроку мужності може бути і ознайомлення школярів з основними зразками техніки й озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни; відпрацювання практичних дій учнів, вихованців і працівників навчальних закладів щодо захисту свого життя та здоров’я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій, проведення тренувальної організованої евакуації.

Важливо, щоб виховні заходи відбувалися в атмосфері особистої причетності до обговорюваних проблем, під час яких учні виступають організаторами й учасниками, запрошують гостей, готують виставки.

Ефективною формою патріотичного виховання є читацькі конференції. Шляхом пропагування наукової, художньої, публіцистичної літератури учням прищеплюється інтерес до книги, формуються літературно-естетичні смаки. Такі конференції доречно проводити на матеріалі творчості одного або кількох авторів творів, поєднаних однією тематикою, із окремої літературної проблеми.

Відвідування театрів, концертних залів ознайомлюють учнів із різними жанрами мистецтва, формують естетичні смаки та патріотичні почуття.

Серед групових форм виховної роботи з патріотичного виховання найбільш поширені бесіди, зустрічі, диспути, «круглі столи», вечори запитань і відповідей, літературно-музичні композиції, гуртки за інтересами, обговорення телепередач, новинок преси, благочинні акції, пошукова робота, екскурсії, походи, заочні подорожі.

Так, під час бесіди можна розкрити основні символи прадавніх українців (рослинні, зооморфні та антропоморфні символи, морально-духовний зміст блакитного і жовтого кольорів тощо). Основною метою такої бесіди є розкриття духовного потенціалу української національної символіки, що сприятиме не лише розумінню світогляду предків, але й формуванню національної свідомості. Доцільним є проведення бесід про космічні, астрономічні уявлення, знання, народний календар українців, під час якої учні збагачуються новими знаннями про предків. Знання праукраїнців про космос, всесвіт, систему літочислення наших предків, місячний й сонячний календарі, український космізм засвідчують величезний науково-філософський потенціал українців, заохочують учнів до творчої пошукової роботи [20].

Складовими частинами виховного позакласного процесу є: безпосередній мовний контакт із учнями, пробудження в них глибоких емоційних переживань, що впливають на почуття, сприяють розумінню сутності патріотизму, поглибленню патріотичних почуттів; коригування переживань, які формують патріотичні почуття, перетворюють їх у стійкі переконання; уміле використання позитивних прикладів, залучення учнів до різноманітних форм дискусійної роботи, яка сприяє поглибленому усвідомленню цих понять.

Збагачення учнів патріотичними почуттями здійснюється під час засвоєння ними історичного матеріалу про героїчне минуле нашого народу, його прагнення до зміцнення могутності рідної країни, про його мужність у боротьбі з іноземними загарбниками.

Для надання виховній роботі емоційного характеру варто використовувати яскравий фактичний матеріал, позитивні приклади патріотизму відомих історичних діячів, письменників, героїв національно-визвольних війн. Зустрічі з такими героями мають ще більший уплив на патріотичні почуття учнів. Під час зустрічей відбувається оцінювання історичних явищ на основі принципів історичної достовірності, науковості, гуманізму, доброчинності, а також із позицій забезпечення взаємозв’язку між поколіннями [48].

Завдання педагога акцентувати увагу на питаннях про внесок нашої країни у світовий розвиток науки, культури, різних галузей виробництва. Під час таких зустрічей учні знайомляться зі своїми сучасниками, які стали взірцем патріотичного служіння Вітчизні. Патріотичні подвиги нелітературних героїв дають можливість учням реально пережити почуття прихильності до своєї землі, Батьківщини. Зустрічі з творчими людьми рідного краю – письменниками, митцями, музикантами – закликають до творчості.

Для розвитку в учнів критичного мислення та навичок аргументованого висловлювання доцільно використовувати навчальні дебати.

Важливу роль у формуванні патріотичних поглядів та почуттів учнів відіграють дискусії – як спонтанні, викликані суспільними подіями, повідомленнями засобів масової інформації, так і спеціально організовані, до яких слід ретельно підготуватися: визначити тему, підготувати запитання для обговорення, щоб учні опрацювали відповідні літературні джерела, продумали свої виступи. Лише така підготовка дискусії дасть бажані результати.

У формуванні патріотичних поглядів та переконань школярів суттєвим є створення ситуацій, в яких виникає потреба у відстоюванні ними своєї думки, у процесі чого починає складатися власна думка, зміцнюється внутрішня позиція, з’являється здатність до утвердження власних адекватних переконань щодо свого народу, своєї держави та світової спільноти. Під час таких дискусій формується культура мислення й культура мовлення, логіка учнів, виявляються їхні інтелектуальні здібності, відбувається зміна поглядів на суспільні явища, свою життєву, громадянську позицію; переоцінка цінностей.

«Круглі столи», зазвичай, збирають учнів, які не обмежуються власною думкою в пошуках істини. Заздалегідь визначається тема для обговорення та коло питань. Учасники демонструють свої знання теми й перспективи її розвитку.

Творчий потенціал учнів найбільш реалізовується в гуртках за інтересами, провідними завданнями яких є: виховання фізично й морально здорової людини; засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм; формування естетичних смаків; створення атмосфери емоційної захищеності, любові; збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, звичаїв, обрядів свого народу й народів, що населяють Україну; вивчення мови й шанування культури, національної літератури, мистецтва, преси, радіо, телебачення.

Ознайомлення та вивчення під час екскурсій вітчизняних пам’яток світової культури формує в учнів гордість за національні реліквії, розуміння загальнолюдських цінностей.

Для розвитку соціальної активності, поглиблення патріотичних почуттів, відповідальності за власну долю та долю однолітків, відстоювання їхніх прав важливим є заохочення школярів до діяльності в учнівському самоврядуванні, громадських молодіжних об’єднаннях, що сприяє поглибленню знань учнів з історії та культури народу, його традицій, формуванню патріотичних поглядів, переконань та почуттів, відповідної поведінки.

Національні символи − це свідчення високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації. Вони покликані послужити надійною основою формування громадянських рис особистості, її патріотизму, національної свідомості, активної життєвої позиції.

Метою використання державних символів у навчально-виховному процесі є формування почуття свідомого громадянина України, здатного захищати її незалежність, готового взяти на себе відповідальність за добробут, безпеку своєї родини, народу. У навчальних закладах варто проводити роз’яснення ідейної суті державних символів і правил їх використання, ритуалів, традицій, виховувати почуття поваги до них, формувати стійкі навички свідомого дотримання почестей та правил поведінки щодо державних символів у повсякденному житті, під час урочистих та офіційних заходів.

Отже, у процесі виховної роботи з патріотичного виховання учні глибше усвідомлюють свою причетність до минулого, теперішнього й майбутнього Батьківщини, що дозволяє утверджувати в них почуття відповідальності за майбутнє своєї держави, власну долю.

Будуть змінюватися часи, школа вирішуватиме нові завдання, проте актуальною є і буде одна проблема – виховання громадянина України, який знає і пам’ятає свій рід, мову материнську, цінує минуле і буде гідно творити майбутнє.
РОЗДІЛ ІІ. РОЗРОБКИ УРОКІВ МУЖНОСТІ
Місце Слави і Скорботи

(заочна екскурсія майданом Незалежності



та вулицею Героїв Небесної Сотні)
(сценарій підготували слухачі курсів підвищення кваліфікації: Давиденко Тетяна – педагог-організатор Городнянської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 Городнянської районної ради; Семенова Марина – педагог-організатор Ніжинського ліцею Ніжинської міської ради при НДУ імені Миколи Гоголя; Зозуля Юлія – педагог-організатор Ніжинської гімназії №16 Ніжинської міської ради; Туровець Ольга – педагог-організатор Вихвостівської ЗОШ І-ІІ ст. Городнянської районної ради).
Мета: формування вміння проявляти свою громадянську позицію, боротися з аморальними і протиправними вчинками людей; розвиток шанобливого ставлення до державної символіки, поваги у ставленні до прав людини (толерантність, миролюбність); виховання національної свідомості та почуття гідності, найважливіших духовно-моральних цінності, любов до рідного краю, його історичного минулого, вірності конституційному і військовому обов’язку в умовах мирного і воєнного часу, відповідальності та дисциплінованості; формування професійно значущих якостей.

Вікова категорія: 9-11 класи.

Підготовка до проведення заходу:

  • Підготувати та оформити бліц-опитування «Ставлення людей до подій на Майдані Незалежності» (відповідальні 10-ті класи).

  • На жовто-блакитних прапорцях оформити афоризми відомих людей про єдність та патріотизм (відповідальні 9-ті класи).

  • Оформити виставку книжок на патріотичну тему (відповідальні бібліотекарі).

  • Провести та оформити конкурс малюнків (відповідальне Міністерство культури та відпочинку).

  • Підготувати музично-театральну композицію «Мальви» (відповідальні керівники театрального гуртка).

  • Підготувати музичні номери (відповідальні музкерівники).

  • Підготувати презентацію (відповідальні 11-ті класи).

  • Підібрати відеоролики «Гімн скорботи майдану України», «Небесна сотня. Юні ангели», «Тіана Роз – Мамо, не плач. Слава Героям», «Всім загиблим героям Майдану» (відповідальний педагог-організатор).

  • Підготувати наочний матеріал для вправи «Патріотичне гроно» (з паперу листочки калини та червоні кружечки) (відповідальний педагог-організатор).

  • Організувати проведення флешмобу «Свічка пам’яті» (відповідальні класні керівники 9-х класів).

  • Підготувати букети квітів та дитячі сувеніри гостям заходу (відповідальні 10-ті класи).

  • Висвітлення інформації в міській та шкільній пресі про проведений захід (відповідальне міністерство інформації).

Співпраця:

  • Запросити вчителя історії на захід для виступу «Сумні події Майдану» (відповідальний педагог-організатор).

  • Запросити учасників АТО та волонтерів для виступу «Патріотизм сучасного українця» (відповідальне міністерство внутрішніх та зовнішніх відносин).

Для оформлення залу: жовто-блакитне полотно для драпірування стіни; державна символіка; жовто-блакитні кульки.

Хід заходу
Ведучий. Вітаємо Вас, шановні друзі! Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні! Тут жили наші діди й прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Ведучий. Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

Ведуча (учитель). Сьогоднішня наша розмова піде про місце Слави і Скорботи, про сумні та тривожні події, які відбулися на Майдані Незалежності. І я пропоную провести її у формі заочної екскурсії. Сподіваюсь, що інформація, яку ви отримаєте торкнеться самих глибин вашої душі, де тоненькі ниточки порозуміння та сили духу з’єднаються в могутню та єдину любов та повагу до Батьківщини та її героїв. І перша наша зупинка «Патріотична».

Ведуча. Моя Україна… Це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю та щастя.

Ведучий.

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.
Ведуча.

Одна від Заходу й до Сходу,

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

Ведуча (учитель). Справжній громадянин є патріотом своєї землі, держави. «Патріотами не народжуються, – вважав відомий український педагог Олександр Антонович Захаренко. – Ними стають у процесі становлення особистості, в процесі виховання і впливу засобів масової інформації на кожну людину. Патріотичні почуття – це сплеск емоцій, які трапляються в пориві спільної праці, щоб знайти вихід із безвихіддя, щоб захистити незалежність і волю».

(Вправа «Патріотичне гроно»)

Шановні присутні, а в яких ваших справах, проявляється патріотизм і які риси характеру притаманні справжньому патріоту?

Завдання: за 1 хв вам необхідно написати риси справжнього патріота. Усі разом ми зробимо «Гроно патріотичних рис українця».

(Після написання, учні озвучують патріотичні риси і на оглядовій дошці оформлюють «калинове гроно»)

Ведуча (учитель). Зверніть увагу на ці прапорці. На кожному з них написані слова відомих людей про любов до Батьківщини, патріотизм та єдність народу. А як ви розумієте ці афоризми?

(Відповіді учнів)

Ведучий. На нашій зустрічі присутні учасники АТО. Хотілося б почути із ваших вуст, відповідь на запитання: «Які ж риси притаманні справжньому патріоту?»

(Виступ учасників АТО)

Ведуча (учитель). Наступна зупинка «Історична».

Ведучий. Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до будь-якої нації, до будь-якої мови. На території нашої держави проживає більше ста народностей: росіяни, молдовани, поляки, гагаузи, вірмени і т.п. Не треба ділити Схід та Захід, не треба визначати – це російськомовне чи україномовне місто. Ми – єдина Україна!

Ведуча. У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорозьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію. Україна виколисала велетнів сили і духу – таких, як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини.

Ведучий. Збереглася давня легенда ще козацьких часів: коли на країну нападали вороги зі сходу і заходу, півдня і півночі, коли в нерівних боях полягли кращі захисники народу, на велику раду зібралися старі вожді, наймудріші книжники, сліпі кобзарі. «Що чинити далі? – із болем і розпачем запитували вони. – Розбиті наші останні полки, захоплені ворогами останні фортеці…» І тоді піднялися найдревніші із кобзарів:

– Неправда, – сказали вони, – останній полк ніколи не може бути розгромлений, остання фортеця ніколи не здається! Бо це те, що в душі кожного: наша дума, наша пісня, прадавні звичаї і традиції. Їх можна віддати лише добровільно – але ми не віддамо, бо ми народ одвічний, потужний і життєдайний. Биті, знекровлені, палені й топтані, ми знову піднімемося з руїн, із попелу, і знову воскреснемо, розквітнемо, забуяємо!..



Ведуча.

І справдяться пророчі слова того кобзаря.

Горнусь до тебе, Україно,

Як син до матері горнусь

За тебе, рідна і єдина

Щодня я Богові молюсь.

Молюсь за тебе, Україно,

І свої сили віддаю,

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову.

Очистимо усі джерела,

Дніпро-Славутич оживе,

І заспіваєм: «Ще не вмерла

Україна наша і не вмре».



(Виконується пісня «Україна моя»)

Ведуча (учитель). «Євромайдан» – наступна зупинка нашої екскурсії.

(Демонстрація слайдів)

Ведуча. «…Люди, молоді та не дуже, йдучи на бій з темною силою, втрачали життя. Перший упав, другий, третій – їхні серця зупинялися від куль. Але побачили люди, що герої не вмирають, що насправді їхні душі у світлі сходять у небо в золотих, сяючих обладунках, стаючи небесними ангелами, воїнами добра. Цілий загін ангелів, ціла небесна сотня постала перед райськими ворітьми. І Бог забрав їх до себе, всіх до одного, героїв із чистими душами, та наказав берегти свій народ, боронити від лихого. Відтоді наші ангели-охоронці ось такі – вродливі, сміливі, загартовані у бою воїни. І це вони бережуть нас від усього на світі зла…»

Ведучий. Це рядки із оповідання, яке є досить поширеним серед мільйонів людей. Його, як і безліч віршів та пісень, написали звичайні українці після кривавих подій на Майдані в пам’ять про загиблих.

Ведуча. Ким були люди, які ціною власного життя змінили історію України? Це активісти, які полягли на Майдані, були з різних куточків України, різних національностей, різного віку й віросповідання, різних професій. Але їх назавжди об’єднали любов до України та прагнення змінити життя кожного українця на краще.

Ведучий. Хто вони — герої Майдану? Це київські студенти, які першими вийшли на акції в листопаді 2013 року. Це лікарі, які працювали в медичних пунктах на Майдані. Це воїни-афганці, які знають про війну не з чуток. Це тисячі волонтерів, які несли службу і в патрулі, і на кухні. Це священики, які завжди були на передовій, закликали до миру та припинення насильства. До кінця протистоянь у Києві вони надавали майданівцям психологічну підтримку. Це підприємці малого та середнього бізнесу, які були основним джерелом допомоги Євромайдану. Це митці, які неодноразово ставали опорою для багатьох акцій ненасильницького супротиву.

Ведуча. Запрошуємо до слова вчителя історії, яка більш детально розкаже про трагічні події на Майдані.

(Виступ учителя історії та демонстрація слайд-шоу)

(Перегляд відеоролика «Усім загиблим героям Майдану»)

Ведуча(учитель). Наступний етап екскурсії – «Герої Майдану».

Ведуча. Ох, скільки битв відгриміло довкола

У навіжений, божевільний час!

Та чорна кривда – правди не зборола

І не піддався світ пітьмі, не згас.



Ведучий. Давно я чула, що з просторів небесних

Нам світять зорями в нічній імлі

Безсмертні душі праведників чесних,

Отих людей, що вмерли на землі.



Ведуча. Душі героїв. Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.

Ведучий. У історії нашого народу з’явилися нові імена Героїв України – героїв Небесної Сотні. І наймолодший із Небесної сотні Назар Войтович.

(Уривок із відеоролика «Небесна сотня. Юні ангели»)

Ведучий.

А сотню вже зустріли небеса.

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий.

І рани їхні вже не їм болять.

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла.

Ведуча. У нашій пам’яті вони вічно живі.

(Виходять діти з лампадками)

Тож запалімо свічки пам’яті героям Небесної сотні, героям АТО, усім героям, які боролись за незалежність нашої України. Нехай спокійно і тепло буде їхнім душам від цього священного світла.



(Звучить метроном, хвилина мовчання)

(Перегляд відеоролика «Гімн скорботи Майдану України»)

Ведуча. «Плаче мамине серце» – наступна зупинка нашої екскурсії.

Ведучий. Захищати рідну землю – святий обов’язок чоловіків. Хоч як боліло мамине серце, а мусила вона в усі часи проводжати синів. Благословляла в похід, благала Бога, щоб сини повернулися. Проклинала війни…А сини часто не поверталися з походів, гинули, захищаючи рідний край. Господи, та це ж протиприродно: колисала, любила, навчала, ростила – а війна забрала… Самотня мати до кінця своїх днів чекала своїх синів.

(Музично-театральна композиція «Мальви»)

(Відеокліп «Тіана Роз – Мамо, не плач. Слава Героям»)

(На фоні музики звучать слова)

Ведуча. Заключна зупинка – «Слава Україні! Героям слава!».

Ведуча. Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за волю.

Ведучий. Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробуванні і не скорилася.

Ведуча. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Ведуча. Немає на світі кращого неба, ніж небо України!

Ведучий. Подивімось на своє небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полиньмо аж до Бога і гляньмо на зелено-блакитну Землю – і тоді відкриється нам на зелено-блакитному суцвітті планети край, що нагадує собою серце – Україна!

Ведуча. Ні! Як нема кращого неба, ніж небо України, так і немає кращої землі, ніж наша Україна!

Ведучий. Об’єднаймося ж усі задля миру та спокою на рідній землі.

Разом. Ми проти війни!

Ведучий. О, Боже єдиний, здійсни мою мрію,

Не діли нашу землю на Захід і Схід,

Бо всі ми єдині, усі ми сім’я,

Ведуча. В усіх нас одна Батьківщина, одна,

Одна і єдина, як вічна любов,

За неї ще пращури лили свою кров.

За волю, за єдність боролись вони,

Щоб в вольній країні ми з вами росли.

Ведучий. За неї Шевченко ще в Бога благав,

У віршах своїх він про неї писав,

Писав і благав у свого народу,

Щоб він не проспав України свободу

Бо звір стоголовий уже не дрімає,

І пазурі гострі у серце впинає.



Ведуча. Не дай йому, Боже, не дай розірвати,

Не дай, щоби брат йшов війною на брата

Прожени той туман, що укутав усіх,

Щоб жити народ наш у спокої міг,

Щоби Україна завжди була вільна,

Завжди залишалась одна, неподільна.

І стяг синьо-жовтий здіймавсь аж до неба,

А більше для щастя нічого не треба!



Ведучий. Ми пишаємося своєю країною.

Слава Україні! Героям слава!

(Діти вручають квіти та сувеніри гостям заходу,

виконується пісня «А ми Українці!»)



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал