Методичні рекомендації щодо організації ефективної виховної роботи в загальноосвітніх закладах міста у 2015-2016 навчальному році Указом Президента України



Скачати 237.67 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір237.67 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
Методичні рекомендації щодо організації ефективної

виховної роботи

в загальноосвітніх закладах міста

у 2015-2016 навчальному році

Указом Президента України від 25 червня 2013 року № 344 затверджено Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, відповідно до якої відбувається процес реформування системи освіти.



Основним завданням Національної стратегії є побудова ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України й світу, підготовка молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності та підвищення відповідальності сім'ї за освіту і виховання дітей.

Стратегічними напрямами державної політики у сфері освіти повинні стати:

- побудова ефективної системи національного виховання, розвиток і соціалізація дітей та молоді;

- модернізація структури, змісту та організації освіти на засадах компетентнісного підходу;

- формування безпечного освітнього середовища, екологізації освіти;

- забезпечення проведення національного моніторингу системи освіти.

Головною метою виховання особистості є підготовка учнів до повноцінного суспільного життя, яке передбачає виконання ролей громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша.

Пріоритетом державної гуманітарної політики щодо національного виховання є забезпечення громадянського, патріотичного, морального, трудового виховання, формування здорового способу життя, соціальної активності, відповідальності та толерантності.



Основними завданнями щодо забезпечення ефективної діяльності системи національного виховання, процесу розвитку й соціалізації дітей та молоді передбачається:

побудова ефективної системи національного виховання на засадах загально людських, полікультурних, громадянських цінностей; забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини; формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України й світу, підготовка молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності;

переорієнтація пріоритетів освіти з держави на особистість, на послідовну демократизацію та гуманізацію навчально-виховного процесу, педагогічної ідеології в цілому, тобто на європейські гуманістичні цінності та виміри;

забезпечення відповідності змісту і якості виховання актуальним проблемам та перспективам розвитку особистості, суспільства, держави;

оновлення змісту, форм і методів організації навчально-виховного процесу на засадах особистісної орієнтації, компетентнісного підходу;

перебудова навчально-виховного процесу на засадах розвивальної педагогіки, спрямованої на раннє виявлення та найбільш повне розкриття здібностей у дітей, з урахуванням їх вікових та психологічних особливостей;

розроблення моделей змісту виховання в навчальних закладах з урахуванням сучасних соціокультурних ситуацій, цінностей виховання та навчання;

розроблення програми превентивного виховання дітей та молоді в системі освіти; формування ефективної і дієвої системи профілактики правопорушень, дитячої бездоглядності та безпритульності;

підвищення відповідальності сім'ї за освіту і виховання дітей;

взаємодія сім'ї, навчальних закладів та установ освіти, органів управління освітою, дитячих і молодіжних громадських організацій, представників бізнесу, широких верств суспільства у вихованні та соціалізації дітей та молоді;

розроблення цілісної системи виявлення та психолого-педагогічного супроводу обдарованої молоді, створення умов для її розвитку, соціалізації та подальшого професійного зростання;

формування здорового способу життя як складової виховання, збереження та зміцнення здоров'я дітей та молоді, забезпечення їх збалансованого харчування, диспансеризації.



  1. Управління виховним процесом навчального закладу.

Ключовим нормативним документом у сфері освітньої політики щодо виховання є наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243, яким затверджено «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України».

В програмі передбачається перехід від традиційних виховних заходів до проведення випереджальних, прогностичних експериментів із розбудови та проектування перспективних виховних систем у навчальних закладах шляхом створення виховного простору на основі духовного єднання всіх учасників виховного процесу, спрямованого на самовдосконалення, саморозвиток та повноцінне життєтворення.

Виховна робота в загальноосвітніх навчальних закладах повинна плану ватися за принципами системності, враховувати інтереси, запити різних категорій педагогів, учнів та батьків. Плани та зміст роботи методичних об’єднань класних керівників, батьківських всеобучів, учнівського самовря-дування треба спрямовувати на поліпшення науково-теоретичної, методичної та практичної підготовки учасників навчально-виховного процесу, доскона- лого оволодіння ними інноваційними технологіями, активними та інтерактивними методами вивчення та аналізу рівнів вихованості дітей і молоді.

Перелік документації та інформаційно-методичних матеріалів, необхідних для діяльності навчального закладу щодо організації виховної роботи:

інструктивно-нормативні документи і матеріали з проблем виховної роботи (накази, методичні рекомендації, заходи тощо);

нормативно-правові документи про освіту;

положення: про раду загальноосвітнього навчального закладу, про класного керівника, учнівське самоврядування, батьківські комітети.

перспективний, річний плани за основними напрямками формування ціннісних орієнтацій вихованців;

план – сітка загальношкільних заходів на семестр;

плани заходів на виконання Законів України «Про охорону дитинства» (від 26.04.2001 з доповненнями), «Попередження насилля» (від 15 листопада 2001 року з доповненнями), цільових Державних, регіональних та міських програм;

циклограма виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу;

матеріали педагогічних рад та інструктивно-методичних нарад;

книга внутрішньошкільного контролю заступника директора з виховної роботи;

соціальний паспорт школи;

матеріали моніторингових досліджень рівнів вихованості учнів за ціннісними ставленнями;

портфоліо заступника директора з виховної роботи;

матеріали передового педагогічного досвіду класного керівника;

картотека передового педагогічного досвіду з питань виховної діяльності;

щоденний план роботи заступника директора з виховної роботи;

розклад проведення виховних годин, тренінгів з превентивних програм, роботи гуртків, секцій;

матеріали про роботу керівників гуртків (журнали гурткової роботи, програми);

посадова інструкція заступника директора з виховної роботи, педагога-організатора, соціального педагога;

методична, довідкова література, інформаційні матеріали з проблем виховання.



  1. Особливої уваги потребують питання превентивного виховання.

Організація та здійснення превентивного виховання в освітньому середовищі навчальних закладів, повинна сприяти найповнішій реалізації в Україні Конвенціїї ООН про права дитини і створенню сприятливих умов для фізичного, психічного, духовного, соціального здоров’я дітей та молоді, їх соціального захисту.

Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, формування здорового способу життя, навичок відповідальної поведінки, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику асоціальних проявів у поведінці дітей і молоді, позитивне бачення життя.

Мета превентивного виховання полягає у досягненні сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.

Ключовими елементами превентивного виховання в освітньому середовищі є:

  • просвіта та інформування дітей у сфері прав дитини, здорового способу життя, ВІЛ/СНІДу, інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), репродуктивного здоров’я, відповідального батьківства;

  • розвиток особистісних ресурсів, життєвої компетентності, вироблення адаптивної стратегії поведінки;

  • формування здорової статево рольової та сімейної ідентифікацій.

Ефективна діяльність системи превентивного виховання навчального закладу відбувається з урахуванням таких пріоритетів:

  • забезпечення наступності здійснення виховних впливів між дошкільною освітою та початковою школою; початковою школою та основною школою; основною та старшою школами;

  • психологізація виховного процесу, опора на надійну діагностичну основу, яка є підґрунтям для прийняття й реалізації педагогічно доцільних рішень;

  • вчасне виявлення та корекція негативних психологічних відхилень учнів, здійснення психолого-педагогічного супроводу учнів, які опинились у складній життєвій ситуації;

  • попередження виникнення та поширення в навчальних закладах осередків негативних соціальних явищ (алкоголізму, наркоманії, злочинності, негативної молодіжної субкультури тощо), попередження життєвих криз в учнів, які опинились у складній життєвій ситуації;

  • розвиток життєвої компетентності як інтегративної якості особистості, яка має забезпечити життєстійкість, життєздатність і життєтворчість дітей та молоді.

Важливими аспектами превентивного виховання є:

  • педагогічний аспект – формування такої позиції особистості, яка характеризується культурою цінностей, самоактуалізацією, свідомим вибором моделі відповідальної поведінки;

  • соціальний аспект – об’єднання зусиль суб’єктів превентивного виховання на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгодження та своєчасну реалізацію попереджувальних заходів, нейтралізацію й поступове усунення факторів, що викликають негативні прояви;

  • психологічний аспект –передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підходи до виявлення девіацій у поведінці особистості й розробку науково обґрунтованих програм корекції девіації;

  • рефлексивний аспект або компонент післядії передбачає осмислення того, що відбулося і проектування певних дій у майбутньому.

Основними функціями превентивного виховання є:

- діагностично-прогностична функція, що полягає в аналітичній роботі по з’ясуванню причин і умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їх розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості;

- корекційно-реабілітаційна функція, що ставить за мету узгодження виховного процесу з реальними умовами соціалізації дитини й пов’язана з втручанням у розвиток негативної ситуації на рівні знань, емоцій, поведінки, використання оптимальної корекційної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження міжособистісних стосунків для формування позитивного способу життя;



- освітньо-консультативна функція передбачає використання сучасних технологій, надання оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження й нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ;

- організаційно-методична функція ставить за мету опрацювання і реалізацію міжгалузевих науково-дослідних проектів з проблем превентивного виховання; дослідження соціально-педагогічних та медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо її профілактики; соціально-педагогічних та психолого-педагогічних технологій на базі дошкільних, позашкільних закладів, шкіл, ПТУ, установ реабілітації неповнолітніх та молоді;

- інтегративно-просвітницька функція передбачає збір, обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення та впровадження вітчизняного й зарубіжного досвіду превентивного виховання, інтеграцію у світовий превентивний процес в роботі з дітьми і молоддю.

З метою попередження негативних проявів у дитячих колективах, безпритульності й бездоглядності, насильства над неповнолітніми, підліткової злочинності та правопорушень, запобігання торгівлі дітьми, встановлення безпечного, комфортного середовища у навчальному закладі, вирішення учнівських конфліктів, педагогічним колективам необхідно здійснювати:

внутрішній облік дітей, які потребують посиленої психолого-педагогічної уваги з боку педагогів, психологів, соціальних педагогів;

інформувати служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, дорадчий орган по роботі з сім’ями, які опинились у складних життєвих обставинах, при органах виконавчої влади;

розробляти плани психолого-педагогічного супроводу таких дітей;

контролювати відвідування ними навчальних закладів та якість навчання;

активно залучати до громадської та гурткової роботи в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах тощо.



3. Національно-патріотичне виховання, як один з пріоритетних напрямків виховного процесу.

Однією з продуктивних форм роботи зі школярами щодо формування патріотичних цінностей є участь у Всеукраїнській військово-патріотичній спортивній грі «Зірниця», яку можна у 2013-2015 роках присвятити вивченню героїчних сторінок історії українського народу в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.06.2012 № 687 «Про затвердження Положення про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2012 року за № 1094/21406, проводиться Всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра «Сокіл» («Джура»). Використання методик виховної роботи скаутських організацій сприяє підвищенню ефективності виховання учнівської молоді, що можна здійснити через систему спільних заходів з залученням фахівців скаутського руху до виховної роботи навчальних закладів.

4. Важливим завданням школи є підготовка підростаючої молоді до дорослого сімейного життя.

Від рівня духовної культури сім’ї залежить і рівень культури та вихованості дитини. Культура сім’ї насамперед визначається тим, чи шанують батьки своїх предків, один одного, чи бережуть честь свого роду, родини.

З метою формування відповідального батьківства у молоді рекомендується впровадження програм підготовки молоді до створення сім’ї як осередку взаємин. Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти розроблений проект Концепції сімейного виховання дітей і молоді в системі освіти України «Щаслива родина», що містить основні положення, які стосуються підготовки молоді до щасливого подружнього життя та формування відповідального батьківства (факультатив «Сімейні цінності (лист від 02.04.13 № 1/9-235).

Міністерство наполегливо рекомендує широко залучати до навчально-виховного процесу батьківську громадськість, створювати так звані «Трикутники: учні, батьки, педагоги», проводити Батьківські форуми - відкриті діалоги безпосередніх і щирих дітей з досвідченими та мудрими батьками для вироблення спільних поглядів на вирішення проблем у стосунках, адже запорукою порозуміння є спроба зрозуміти одне одного та зробити крок назустріч.



5. Рекомендації щодо планування роботи класного керівника загальноосвітнього навчального закладу

Завдання сучасної школи щодо формування творчої, соціально активної, всебічно розвиненої особистості вимагають від педагогів нових підходів до організації виховної роботи в школі.

Успіх виховного процесу залежить, насамперед, від вихователя. Доросла людина, яка володіє високою культурою, що є справжнім професіоналом, спочатку навчає: “Поглянь, як це робиться!”, а потім пропонує дитині: “Спробуй сам!” При цьому вихователь поряд і готовий прийти на допомогу. І тільки тоді, коли вихованець опанував основи виконання дій, дорослий надає йому право діяти самостійно. Педагог не заважає учневі, а лише аналізує його дії та досягнуті ним результати, спрямовує його діяльність на самовдосконалення, саморозвиток, самоосвіту.

Для забезпечення всебічного розвитку вихованців необхідно давати їм можливість реалізувати себе в різних видах діяльності: у пізнавальній (нав- чальній), трудовій (в т.ч. у самообслуговуванні, суспільно корисній праці), громадській(організаторській), художньо-естетичній (від активного сприй- няття до самодіяльності), спортивно-оздоровчій (в т.ч. якщо вона поєднується з іншими видами діяльності). Цей перелік доповнюється педагогічним спілкуванням, оскільки формування особистості відбувається в конкретних ситуаціях діяльності й комунікації.

Планування – один із етапів управління процесом формування особистості та учнівського колективу. Це спільна діяльність класного керівника, учнів і дорослих щодо визначення цілей, змісту й способів організації виховного процесу і життєдіяльності класного колективу, організаторів й учасників намічених заходів, термінів проведення останніх.

Зміст плану має задовольняти такі вимоги:

- зв’язок запланованих заходів із життям;

- всебічності виховної роботи;

- доцільності вибраних форм організації діяльності;

- визначення конкретних справ і раціонального розподілу часу на їх виконання;

- залучення до роботи вихованців, сім’ї, громадськості, спеціалістів.

У плані роботи класного керівника з колективом вихованців мають відображатися організаторська діяльність педагога та діяльність колективу, участь колективу в загальних справах навчального закладу.

У практиці використовуються різні види педагогічного планування: перспективне, оперативне, поточне.

Перспективне планування передбачає складання плану роботи на три -валий період (семестр, рік, декілька років). Наприклад, проектується робота з дітьми під час їх навчання в 5 – 8-х класах, причому передбачається внесення коректив до плану відповідно до зміни цілей і завдань навчального закладу.

Оперативне планування передбачає складання плану підготовки і про-

ведення конкретного заходу.



Поточне – плану життєдіяльності класного колективу на день, тиж-

день, місяць, термін реалізації проекту тощо.

За формою (визначається навчальним закладом) плани також можуть бути різними: план-графік, план-сітка, календарний, циклічний, конспект тощо. У плані будь-якої форми мають бути зазначені:

- конкретні види занять та форми роботи з дітьми, доручень, колективні (спільні) справи вихованців;

– відповідальні виконавці та учасники запланованої діяльності, які надава- тимуть їм допомогу;


  • матеріально-технічне забезпечення педагогічного процесу;

  • терміни і форми контролю, обліку, діагностика ефективності виконаної роботи.

Зміст, форми і структура плану виховної роботи

За змістом план має бути спрямований на вирішення виховної проблеми навчального закладу, на досягнення поетапно конкретизованих цілей за напрямами виховання, сконцентрованих на вихованні ціннісного ставлення до природи (ціннісне ставлення до природи), культури (ціннісне ставлення до мистецтва), соціальних цінностей (ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави, ціннісне ставлення до людей) та особистісних цінностей (ціннісне ставлення до себе); виховання шанобливого ставлення до родини, формування здорового способу життя.

Робочим планом класного керівника є календарний або перспективний план виховної роботи, який охоплює семестровий проміжок часу.

Структура плану включає такі розділи:

1. Аналіз виховної роботи за минулий рік.

2. Цілі та завдання виховної діяльності.

3. Психолого-педагогічна характеристика класу. Соціальний паспорт класу.



4. Перспективне планування на семестр “Основні напрями діяльності та справи класного колективу” за такими розділами:

  • основні виховні заходи, спрямовані на розвиток класного колективу, реалізацію виховних завдань;

  • організація діяльності класного колективу (учнівське самоврядування);

  • індивідуальна робота з учнями;

  • робота з батьками;

  • охорона життя та здоров’я учнів;

  • вивчення стану та ефективності виховного процесу в класі.

Перший розділ плану традиційно називається “Аналіз виховної роботи за минулий рік”. Без такої діяльності неможливо правильно визначити цільові орієнтири, пріоритетні напрями виховної роботи на наступний навчальний рік, обрати оптимальні форми, методи та прийоми її організації.

У другом розділі плану – “Цілі та завдання виховної діяльності” – зазначаються цільові орієнтири виховної діяльності педагога. На сьогодні його головною метою є виховання всебічно та гармонійно розвиненої особистості. Обираючи мету, класні керівники мають спиратися на підсумки індивідуальної та колективної аналітичної діяльності та спроектовані образи учня й класу, а також виконувати вимоги, які висуваються до цільових орієнтирів виховної діяльності. У плані роботи класного керівника разом із цілями формулюються й завдання, виконання яких дає змогу досягти поставленої мети.

У третьому розділі плану – «Психолого-педагогічна характеристика класу» – подаються загальні відомості про клас, індивідуальні особливості учнів, рівень вихованості, свідомості, громадської відповідальності, розвиток самоврядування тощо. Класний керівник може використати “Орієнтовні питання для складання характеристики класу” (додаток 2).

Четвертий розділ плану – “Основні напрями діяльності та справи класного колективу”. Відповідно до результатів, отриманих у процесі аналітичної діяльності й зазначених у першому розділі плану, та на основі сформульованих цілей і завдань виховної роботи педагогу необхідно визна -чити напрями, форми та способи організації життєдіяльності класного колективу. Визначення цілей та завдань виховної роботи з класом вимагають створення цільових виховних програм перспективного розвитку класного колективу. Саме виховна робота побудована на цільових програмах є планомірною, виваженою, спрямована на певний результат, передбачає та надає можливість діагностики та корекції очікуваних виховних результатів роботи з класом, особистістю, дає можливість реалізувати модель випускника загальноосвітнього навчального закладу. Добір справ повинен бути системним і науково обґрунтованим, класний керівник має під час планування спиратись на теоретичні та технологічні розробки з питань виховання учнів. Потрібно передбачити участь вихованців у загально-шкільних і класних справах, водночас визначити як пріоритетний той вид діяльності, що якнайкраще вплине на розвиток особистості учнів, забезпе- чить реалізацію виховної проблеми класного керівника та навчального зак -ладу вцілому. Вибираючи форми й способи роботи, вчитель віддає перевагу тим справам, які пропонувались учнями та батьками під час колективного планування життєдіяльності класу. Ці заходи найбільше відповідають інте -ресам і потребам учнів та сприяють їхньому розвитку. Вчителю важливо правильно визначити терміни виконання завдань і відповідальних за підго- товку та проведення заходів. Оптимальний розподіл часу і сил дасть змогу підвищити ефективність виховної діяльності.

Підрозділ “Індивідуальна робота з учнями” -- включає діяльність класного керівника, спрямовану на створення у класі сприятливого середовища для формування особистості учнів, педагогічне проектування та забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку учня, пошук найбільш ефективних прийомів і методів здійснення виховного впливу на кожного школяра.

Основними напрямами індивідуальної роботи класного керівника з учнями є:


  • вивчення індивідуальних особливостей учнів, специфіки умов і процесу їх розвитку;

  • встановлення міжособистісних контактів із кожною дитиною;

  • створення в класному колективі умов для прояву і розвитку реальних і потенційних можливостей учнів, задоволення соціально цінних й особистісно значущих інтересів та потреб учнів;

  • вивчення та врахування в роботі стану фізичного, психічного та соціального здоров’я учнів;

  • розв’язання питання соціальної адаптації учнів в умовах дитячого та педагогічного колективу, виконання норм і правил поведінки у школі та поза її межами;

  • профілактична робота з учнями “групи ризику” (що виховуються у дисфункційних сім’ях, схильних до правопорушень, вживають наркогенні речовини; сім’ях, що опинились у скрутних життєвих обставинах);

  • проектування індивідуальної траєкторії розвитку учнів: педагогічної підтримки суспільно корисних ініціатив учнів, корекції відхилень в інтелектуальному, моральному та фізичному становленні їх особистості;

  • педагогічний супровід розвитку особистісної обдарованості вихованців;

  • сприяння діяльності вихованців з самопізнання, самовизначення та саморозвитку.

Підрозділ – “Робота з батьками”. Запорукою успішної виховної роботи класного керівника є його співпраця з батьками, оскільки саме сім’я значною мірою впливає на процес розвитку особистості дитини. Тому важливе і відповідальне завдання вчителя – зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу. Виконання цього завдання можливе за умови, якщо у плані діяльності будуть передбачені такі напрями роботи класного керівника з батьками:

– вивчення сімей учнів;

– педагогічна просвіта батьків;

– забезпечення участі батьків у життєдіяльності класного колективу;

– педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу;

– індивідуальна роботи з батьками;

– інформування батьків про хід і результати навчання й виховання та розвиток учнів.

Обов’язковим розділом плану має бути підрозділ “Вивчення стану та ефективності виховного процесу в класі”.

Моніторинг виховного процесу в класному колективі. Предметами моніторингу можуть бути:


  1. Особистість школяра як головний показник ефективності виховного процесу.

  2. Дитячий колектив як умова розвитку особистості школяра.

  3. Взаємодія з батьками.

  4. Предметно-естетичне середовище, в якому організується процес виховання.

  5. Діяльність органів учнівського самоврядування, необхідних для самореалізації школярів.

У ході діагностичної діяльності вчитель може використовувати різнома- нітні прийоми та методи: педагогічне спостереження, соціологічне опитува- ння (бесіду, інтерв’ю, анкетування), тестування, створення педагогічних ситу ацій, методи експертного оцінювання, індивідуального і групового самооці-нювання, вивчення продуктів творчої діяльності учнів тощо.

Питання для аналізу виховної роботи у класі.

1. Аналіз ефективності визначення цілей та планування виховного процесу в класі в минулому році.

Результати виконання виховних завдань минулого року, доцільність їх постановки, дієвість ідей, що використовувались під час планування.

Правильність вибору основних напрямів, змісту, форм і методів роботи, засобів педагогічного впливу, прийомів залучення учнів до діяльності та спілкування.

2. Аналіз розвитку учнів класу.

Рівень вихованості учнів, особливості їх морально-етичного, естетичного, інтелектуального та фізичного розвитку (вказати, які чинники найбільше вплинули на ці процеси).

Розвиток пізнавальних інтересів та творчих здібностей учнів, які виявляються в інтелектуальній, художньо-естетичній, трудовій та іншій діяльності.

Рівень знань, умінь і навичок учнів класу, їхня успішність (бажано порівняти з результатами минулих років).

Зміни у мотиваційно-споживчій сфері (динаміка навчальних мотивів, мотивів участі у життєдіяльності класу, навчального закладу, прояви “нових” потреб учнів тощо).

Сформованість в учнів потреби займатися самовихованням.

Зміни в соціокультурному розвитку учнів (розвиток культури спілкування, правової, інтелектуальної, художньої, екологічної, фізичної культури, культури сімейно-родинних відносин, економічної культури та культури праці; адаптованість до сучасного життя; розвиток самостійності, уміння благотворно впливати на соціум; формування культури життєвого самовизначення).

Успіхи та досягнення учнів класу, їхні особисті досягнення, прояв їхніх індивідуальних особливостей.

Учні “групи ризику” (їхні індивідуальні особливості, запити, мотиви їх вчинків, вплив на них найближчого соціального оточення; найбільш дієві форми роботи з ними; завдання щодо виховання цих учнів та корекції їхньої поведінки; прогнозування соціалізації цих учнів у майбутньому).

3. Аналіз динаміки соціального розвитку учнів.

Особливості відносин учнів класу із соціумом, що їх оточує, найбільш помітні зміни у цих відносинах, що відбулися протягом минулого навчального року.

Які чинники (умови) особливо вплинули на ці зміни.

Основні ціннісні орієнтації учнів класу, особливості їхнього ставлення до людей, праці, навчання, навчального закладу, класу тощо.

Зміна кола найбільш значущих учнів класу. Хто для них є (стає) найбільш значущим. Якою мірою найближче соціальне оточення (батьки, однокласники), заняття в гуртках, секціях та інших об’єднаннях впливають на процес соціалізації учнів та його результати.

Хто і що впливає на розвиток особистості учня, на формування його особистісних якостей, творчих здібностей і талантів.

Яку роль у соціальному розвитку учнів відіграє класна спільнота.

4. Аналіз розвитку колективу класу.

Соціально-психологічний мікроклімат у класі. Які чинники (люди, умови) впливають на його створення? Особливості морально-психологічного клімату в класі: характер взаємовідносин учнів (тактовність, ввічливість, увага та повага один до одного, особливості стосунків хлопців та дівчат, доброзичливість, колективізм, стосунки взаємної відповідальності, турботи тощо); домінуюче ставлення учнів до вчителів, навчального закладу; особливості спілкування у класному колективі.

Соціометрична, рольова та комунікативна структури класу, рівень розвитку колективних взаємовідносин і колективної творчої діяльності, ступінь залученості учнів до життєдіяльності класу, процесу планування, організації та аналізу спільної діяльності.

Розвиток громадської активності учнів (ступінь їхньої ініціативності, творчості, організованості, самостійності, участі у самоврядуванні класу).Зміни складу класу, які відбулися протягом року, індивідуальні особливості “нових” учнів, їх адаптація та інтеграція у класний колектив.

Особливості громадської думки класу, вплив колективу на інтереси та поведінку окремих учнів. Хто (що) найбільше впливає на громадську думку класу.

5. Аналіз організації виховного процесу в класі та визначення ефективності виховної роботи класного керівника.

Що зі змісту виховних заходів було найкраще сприйнято учнями? У яких справах вони брали участь із найбільшим задоволенням? У яких проявили себе активними організаторами? А до яких залишились байдужими? У яких були пасивними? Чому?

Наскільки вдалою була послідовність класних заходів у минулому навчальному році?

Яка діяльність позитивно вплинула на формування в учнів свідомої дисципліни та відповідального ставлення до навчання й праці?

Які методи, форми роботи та засоби її організації найбільш позитивно вплинули на розвиток учнів?

6. Аналіз участі класу у життєдіяльності навчального закладу.

Основні мотиви участі учнів класу в загальношкільних заходах, ступінь їх зацікавленості в роботі та залучення до життєдіяльності навчального закладу, активність і результативність (в контексті розвитку особистості школярів) участі членів класного колективу у загальношкільних справах.

Участь учнів класу в шкільному самоврядуванні, організаторській діяльності, роботі шкільних гуртків, клубів та інших об’єднань, вплив цієї діяльності на виховання і розвиток особистості учнів.

7. Аналіз педагогічної взаємодії учнів класу з батьківським активом.

Частота і характер контактів із сім’ями учнів.

Зміна ставлення батьків до навчального закладу протягом навчального року.

Вплив батьків учнів на виховну діяльність класу (формулювання соціального замовлення, висування вимог до змісту й організації педагогічного процесу, планування та проведення класних справ і заходів).

Результативність педагогічної просвіти батьків та інформування їх про хід і результати навчально-виховного процесу (залежно від змісту й форм його організації).

Результативність організації батьківських зборів у класі.

Ефективність індивідуальної роботи з батьками.

Особливості взаємовідносин з батьківським активом (батьківським активом навчального закладу, радою батьків класу).

Результати педагогічних спостережень за вихованням у сім’ях учнів класу, участю батьків у підготовці дітей до сімейного життя.

Взаємодія з “проблемними” сім’ями, що потребують особливої уваги педагогів.



8. Аналіз організації педагогічної взаємодії дорослих, що працюють з учнями класу.

З ким із педагогічних, медичних, соціальних працівників та представників інших сфер здійснювалась виховна взаємодія?

Хто із дорослих, що працюють з учнями класу, справляє значний вплив на виховання і розвиток учнів?

Якою мірою класному керівнику вдалося організувати взаємодію педагогів, що навчають і виховують учнів класу?

Які методи педагогічної взаємодії дорослих були найбільш ефективними?

9. Висновки.

Досягнення і знахідки, накопичений позитивний досвід.

Негативні моменти організації життя класу і виховання учнів.

Нереалізовані можливості та невикористані резерви.

Перспективні цілі та першочергові завдання на найближче майбутнє.

10. Додатки.

Результати підсумкових діагностичних досліджень, анкетувань, опитувань тощо.

Відомості про проведення та результати окремих заходів, акцій чи окремих періодів життя класного колективу.

Інші аналітичні матеріали.



Орієнтовні питання для складання характеристики класу.

І. Загальні відомості про клас: кількість учнів; дівчат, хлопців

ІІ. Соціально-психологічні особливості учнів.

1. Соціометричний статус (на основі даних соціометрії): лідери, товариші, ізольовані, зневажені. Як здійснюється опора на лідерів.

2. Ставленні до громадського життя, участь у справах класу, школи окремих учнів, класу в цілому.

3. Участь у гуртковій роботі.

4. Ставлення до вчителів. Особливості проведення роботи з батьками, їх ставлення до школи.

5. Рівень самоврядування, органи самоврядування. Організаторські здібності учнів класу, спілкування в класі.

6. Рівень вихованості учнів класу.

ІІІ. Особистісні риси учнів класу.

1. Мотиваційне середовище: інтереси, ідеали, переконання.

2. Самосвідомість: прагнення, самооцінка.

3. Індивідуально-типологічні особливості школярів: особливості темпераменту, моральні якості.

4. Особливості психологічного стану деяких учнів.

ІV. Пізнавальні особливості учнів класу.

1. Особливості сприйняття, пам’яті, уваги, мислення, уяви.



2. Рівень інтелектуального розвитку.

V. Участь батьків у житті класу, школи.

VІ. Педагогічні висновки. Завдання, на виконання яких має спрямовуватися робота з класним колективом (формулюються з огляду на характеристики класу).

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал