Методичні рекомендації щодо формування позитивних мотивів навчання; Об’єкт вивчення Позитивні мотиви в навчанні молодших школярів



Скачати 160.53 Kb.
Дата конвертації16.01.2017
Розмір160.53 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
Тема

Розвиток мотиваційної сфери молодшого школяра



Мета

  • проаналізувати роль мотивації учнів у початковому навчанні;

  • дослідити процес формування позитивних мотивів навчання;

  • розробити методичні рекомендації щодо формування позитивних мотивів навчання;

Об’єкт вивчення

Позитивні мотиви в навчанні молодших школярів.



Предмет

Зміст мотиваційного компоненту уроку.



Актуальність

Виховання всебічно розвиненої, активної, творчої та гармонійної особистості постає перед педагогами та психологами як стратегічне завдання, визначене в законі України “Про освіту” та “Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття)”. Особистісне орієнтована філософія освіти в умовах сьогодення має бути спрямована на створення належних умов для розвитку психіки дитини, максимальної реалізації її творчого потенціалу, на задоволення її потреби у самоутвердженні, самореалізації та самоактуалізації у навчально-пізнавальній діяльності. Мотивація учіння відіграє важливу роль у становленні особистості, адже без неї неможлива ефективна учбова діяльність та розвиток здатності і потреби до самовдосконалення, саморозвитку, самоосвіти. Саме у молодшому шкільному віці закладається основа для подальшого розвитку школяра і часто від бажання вчитися у початковій школі залежить і прагнення до навчання у середніх та старших класах.



Наукове обґрунтування

Мотиваційному аспекту навчання уже давно приділяли велику увагу в психологічній і педагогічній літературі (С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, Л.І. Божович, О.Г. Ковальов, Г.С. Костюк, В.С. Мерлін, В.О. Сухомлинський, та інші). З вітчизняних дидактів, що займалися цією проблемою, слід відзначити перш за все К.Д. Ушинського.

Методологічною основою є праці вітчизняних і зарубіжних вчених: Л.В. Виготський (Про інтерес як природний двигун дитячої поведінки), А.К. Маркова (Про проблему формування мотивів навчання у шкільному віці), І. Божович (Про систему навчальної мотивації), Я.А. Коменський (Про засади «короткого, приємного, ґрунтовного навчання»), С.М. Бондаренко, Д. Карнегі, В.Г. Асєєв (Про важливу особливість мотивації), Г.І. Щукіна (Про особливості пізнавального інтересу), Н.Г. Морозова, П.І. Размислова (Про умови виникнення пізнавальних інтересів), М. Н. Волокітіна, В.А. Божович, Л.С. Славіна, М.Ф. Морозова, П.І. Размислова (Про виникнення нової вищої потреби – вчитися.)

Усі наші задуми, усі пошуки й

побудови перетворюються на порох,

якщо учень не бажає вчитися.

В.О.Сухомлинський

Найкращий учитель той, хто пробуджує в учнів бажання вчитися. Ця незаперечна істина проголошувалась в тій чи іншій формі прогресивними педагогами всіх часів.

У книжці «Серце віддаю дітям» В.О.Сухомлинський, звертаючись до вчителів, писав: «Не забувайте, що ґрунт, на якому будується ваша педагогічна майстерність, - у самій дитині, в її ставленні до знань і до вас, учителю. Це - бажання вчитися, натхнення, готовність до подолання труднощів. Дбайливо збагачуйте цей ґрунт, без нього немає школи». Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а й викликати в неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну. Важливим структурним елементом цієї активності є мотивація. Переконана, що це є рушійною силою учбової діяльності учнів початкової школи. Саме тому обрала роботу над проблемою «Розвиток мотиваційної сфери молодшого школяра». Розпочала з вивчення понять даної теми. А саме:



Мотив (від латинського moveo - штовхаю, рухаю) - спонукальна причина дій, вчинків людини. У навчанні — це пробудження, що спрямовують діяльність учнів. Ступінь навчальної активності школяра є наслідком сильної або слабкої мотивації навчання (мотивація — це система мотивів). Можна сказати, що мотиви учіння — це активізуючи сила, одна з основних умов навчальної діяльності.

Мотивація — це інтереси, потреби, прагнення, емоції, переконання, ідеали, установки, які спонукають учня до діяльності. Мотивація сприяє появі в учня навчальної ініціативи й любові до навчання, спонукає його діяти з максимальною енергією в різних навчальних ситуаціях.

Опрацювавши наукову та методичну літературу дійшла висновку, що необхідними умовами мотивації до навчання в учня повинні бути:



  • допитливість учня;

  • прагнення задовольнити свою допитливість;

  • бажання самовдосконалюватися;

  • досягнення поставленої мети.

Спілкування з дітьми як в урочний, так і позаурочний час довело мені, що шкільна діяльність для різних дітей має різний зміст. Для одних вона є засобом отримати похвалу батьків, сподобатися вчителю (зовнішня мотивація), для інших — це активне спілкування, самореалізація особистості (внутрішня мотивація). Психолого-педагогічна наука не дає готової формули для мотивації учнів. Багато чинників впливає на мотивацію: інтерес до предмета, усвідомлення його корисності, прагнення до успіху, впевненість і почуття власної гідності, наполегливість і терпіння, врешті-решт — подобається чи не подобається вчитель. І, звичайно ж, не всі мої учні орієнтовані на цінності, вони мають різні потреби й бажання. Мотиваційна сфера глибоко індивідуальна. Тому в її формуванні я орієнтуюся не на молодшого школяра взагалі, а на конкретні типи ставлення дітей до навчання, які визначилися саме в моєму класі. Звідси висновок: у навчальному процесі слід використовувати широкий діапазон стимулів, щоб впливати на мотивацію кожного учня.

Для організації процесу мотивації учнів та управління ним, використовую діагностичні данні навчальної мотивації учнів. Дослідження, проведені шкільним психологом показали наступні результати. В учнів мого класу переважає середній рівень шкільної мотивації (59%), що свідчить про загальну вмотивованість учнів. У решти учнів спостерігається високий рівень мотивації. За даними дослідження низька навчальна мотивація не виявлена. Отримані дані відповідають віковим особливостям (навчання – провідна діяльність) і свідчать про достатньо позитивний мотиваційний стан учнів класу.

Дослідженню психолога також підлягало питання спрямованості мотивації. Для визначення найбільш характерних мотивів навчання у молодших школярів було використано таку методику, як «Визначення мотивів навчання» (розробка М.Р.Гінзбурга). У методиці представлені такі мотиви: зовнішній, навчальний, ігровий, позиційний, соціальний, спрямованість на оцінку. Результати дослідження представлені у таблиці.

Мотиви навчання


 

Зовнішній

Навчальний

Ігровий

Позиційний

Соціальний

На оцінку

%

0

76

25

7

63

14

Ранг

6

1

3

5

2

4

 

З таблиці видно, що більшість учнів класу (76%) обирають навчальний мотив. Це свідчить про гарну навчальну мотивацію, сформованість потреби в пізнанні нового, розширенні здобутих знань, навчальну активність. Друге місце за рейтингом здобув соціальний мотив – 63 %. Трете місце по значенню в класі зайняв ігровий мотив, він набрав 25% виборів учнів. Ці дані підтверджують теоретичні положення про вікові особливості та особливості мотиваційної спрямованості молодших школярів.

Відомо, що інтерес до навчання в дітей цього віку вкрай нестійкий, більшість із них не виявляє вольових зусиль до подолання навчальних труднощів. Чимало учнів тривалий час цікавляться зовнішнім боком шкільного життя, їх хвилює лише новизна статусу школяра; багато дітей з готовністю беруть участь у наслідувальних діях, проте, коли треба щось робити самостійно, чекають підказки вчителя, нервують, тобто вони охоче працюють на уроці лише тоді, коли впевнені в успіху. Бо молодший шкільний вік особливо сприятливий для розвитку мотивації досягнення успіхів – згодом саме цей мотив стає досить стійким, домінує над мотивом уникнення невдач, прискорює розвиток різноманітних здібностей дитини.

Розглядаю питання формування мотивації досягнення успіху як запоруку підвищенням ефективності навчання. Використання сучасних інноваційних методик під час проведення уроків, дає мені можливість підвищити інтерес учнів до навчання, залучити їх до активної співпраці. Вчу своїх вихованців відстоювати власну думку, застосовувати здобуті знання поза межами навчальної ситуації. Звертаю також увагу на те, що діти в переважній більшості часто не готові до спілкування. І тут на допомогу приходять «ранкові зустрічі». Вони формують навички говорити, слухати, збагачують словниковий запас учнів, сприяють розвитку вміння досліджувати, аналізувати й оцінювати матеріал, спонтанно, без підготовки відповідати на запитання, використовувати вивчену інформацію. Створюють в класі позитивний настрій, цим самим, зменшують рівень тривожності. Тоді діти впевнені у собі, вони прагнуть до успіху, у ситуації перевірки знань не зазнають страху.

Серед аргументів, що мотивують учня до здобуття нових знань, виділяю такі:


  • зростай у своїх знаннях;

  • умій відстояти себе, заявити про себе своїми знаннями;

  • пам’ятай, що ваші знання – це шлях до успіху;

  • покращуй своїми знаннями комунікативні здібності;

  • учись і вмій навчити іншого.

У своїй навчально-виховній роботі використовую такі основні методи стимулювання та мотивації навчальної діяльності.


з/п


Методи стимулювання та мотивації навчальної діяльності

(впливають на активізацію внутрішньої мотивації)


Прийоми


1.

Метод емоційного стимулювання у поєднанні зі словесним методом

Прийоми зацікавлення, здивування:

  • наведення цікавих прикладів, парадоксальних фактів;

  • цікаві аналогії;

  • створення ситуації новизни, інформування про сучасні наукові дослідження

2.

Проблемно-пошукові

  • створення проблемної ситуації (порівняння навчальних об’єктів, виділення суттєвих ознак, групування, класифікація, узагальнення, визначення протиріч тощо);

  • «мозкова атака»;

  • дослідницькі, прикладні, творчі, інформаційні проекти



3.


Методи, які стимулюють пізнавальні запитання учнів

  • незакінчені завдання, тексти, які спонукають учнів ставити запитання або шукати правильних шляхів виконання;

  • запитання спрямовані на отримання додаткової інформації

4.

Методи, що стимулюють ініціативу учнів

  • самостійне творче складання завдання;

  • самостійне складання завдань за аналогією на новому змісті;

  • прийом навмисних помилок;

  • прийом спільного з учителем пошуку розв’язання проблеми;

  • прийом «лабіринту»

  • прийом виконання практичних завдань

Впроваджуючи вищезгадані методи, завжди пам’ятаю, що учень на уроці повинен бути настроєний на активний процес пізнання, мати в ньому особисту зацікавленість, розуміти, що й навіщо він виконуватиме. Без виникнення цих мотивів навчання урок не може принести позитивний результат. Тож, для досягнення необхідного результату використовую різноманітні прийоми розвитку пізнавальних мотивів. А саме:



1. Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди.

На етапі цілепокладання окреслюю коло питань, що розглядатимуться на уроці. При цьому залучаю знання і суб'єктивний досвід учнів, наводжу цікаві приклади й парадоксальні ситуації, демонструю зв'язок матеріалу що вивчається, з раніше вивченим. Використовую прийоми: «Здогадайся, підкажи», рольові ігри, пісні, вірші, афоризми, висловлювання, загадки;



2. Мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної ситуації.

Під час вивчення нової теми вважаю доцільним використовувати постановку проблемного питання, демонстрацію експерименту або надання логічної суперечності, для розв'язання та пояснення яких у дітей не вистачає знань.

З метою усвідомлення сутності проблемної ситуації пропоную учням низку питань, які стимулюють школярів до розуміння протиріччя, закладеного в проблемі (наприклад, «Що вас здивувало?», «Які є точки зору?», «Що ви припускали, а що вийшло насправді?», «Що вам заважає виконати завдання?», «Чим це завдання відрізняється від тих, які виконували раніше?» тощо).

3. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання прийому «Мозкова атака»

Цей прийом вимагає об’єднатися у творчій роботі з розв'язання певної складної проблеми. Всіх учнів об'єднує спільна робота над пошуком істини. Розмірковуючи над певною проблемою, доповнюючи один одного, учні підхоплюють і розвивають одні ідеї, відкидаючи інші.



4. Мотивація навчальної діяльності через прийом «Незакінчене речення»

Учням роздаю картки «Мої думки» та пояснюю, що кожен має самостійно закінчити запропоновані речення. Після завершення роботи висловлювання зачитуються. У будь-який момент уроку учні повинні бути готові обговорити відповідь товариша або попросити його аргументувати свій варіант закінчення речення.



5. Мотивація навчальної діяльності шляхом виготовлення саморобних наочних посібників.

На початку роботи над темою учні одержують завдання виготовити поробки, моделі, схеми тощо. Учні демонструють їх на уроці та ранковій зустрічі, пояснюючи ідею створення й особливості запропонованих ними посібників. В кабінеті створюється постійно діюча виставка саморобних посібників, що дає можливість усім учням ознайомитися з творчими досягненнями однокласників. Використання саморобних наочних посібників на уроках сприяє підвищенню інтересу до навчання, розвиває дослідницькі навички, наповнює урок елементами зацікавленості, викликає в учнів відчуття причетності до подій на уроці.



6. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих завдань:

Даю учням можливість самім добирати запитання для однокласників, складати кросворди, загадки. Систематично використовую творчі завдання даного типу:



  1. «Переклад» тексту, написаного в одному стилі, на «мову» іншого стилю.

Завдання для учнів: Прочитайте й проаналізуйте текст. Замініть запропоновані речення реченнями наукового стилю мовлення. Тема «Головні члени речення»

(У реченні я найважливіший і разом зі своїм братом утворюю граматичний центр. Кожна частина мови, напевне, має честь бути мною. Якщо ми у реченні лише удвох, то й таке речення існує.)

  1. Одним із дієвих, на мою думку, прийомів, що сприяє вступній мотивації на уроках є вправа з ключами. Вдало дібраний мовний матеріал таких вправ значно розширює ефективність його використання. Зокрема, ключі до вправ водночас можуть бути своєрідними епіграфами до тієї чи іншої теми. Пошук таких ключів сприяє концентрації уваги учнів, активізує їхнє мислення. Крім того, подібні вправи виконують ще одну, не менш важливу функцію: формують правописну компетенцію школярів. Наприклад:

Завдання: зі вставлених букв скласти вислів.

Оде…ина, х…робрий, у(в)війти, і…мігрант, репл…ка, лата…тя, пр….бігти, ро…лучитися, наб…гато, весі…ля, бер…г, просторіч…я, мед…цина, М(м)еченосець, зв…рити, бо…на, пр….стол, шарудін…я, бой…вий, тряс…я, ст….мул, стат…я, р…торика.



(Ключ: що уміти – за плечима не носити).

7. Мотивація навчальної діяльності шляхом створення ситуації успіху.

Найважливішим мотивом навчання є почуття успіху, задоволення від досягнутого. Враховуючи це, добираю для учнів посильні завдання, оцінюю їхнє виконання. Під час уроку забезпечую належний мікроклімат, у якому учень позбувся б почуття невпевненості та страху. Велику увагу надаю схвальним оцінювальним судженням, порівнюючи нинішній рівень учня з його попереднім рівнем і вказую на індивідуальний розвиток дитини. Один раз досягнутий успіх забезпечить заохочення й бажання повторного успіху. Саме така самосвідомість і породжує мотивацію.

Дидактичному процесу на мотиваційно-організаційному етапі притаманні певні особливості. Він спрямований не стільки на засвоєння знань, вмінь і навичок, скільки на формування мотивів діяльності, уявлень про її можливі результати й орієнтацію у матеріалі і конкретних діях, які здатні забезпечити його досягнення. На цьому етапі забезпечую розуміння учнями значення конкретних знань й організовую їхню подальшу роботу. Мотивація передбачає:



  • морально-психологічну стимуляцію навчальної діяльності, так званий «внутрішній двигун»;

  • прагнення дитини домагатися успіху в різних видах діяльності;

  • пошук відповідей на запитання «чому?», «навіщо?», «заради чого?». Тому здебільшого використовую таку модель уроку:

Що?

Чому?

Як?

Для чого?

Тема, завдання, питання

Для формування мотивів навчальної діяльності використовую весь арсенал методів навчання: словесні, наочні і практичні, репродуктивні і пошукові та ін. Значно розширює можливості цих методів застосування ІКТ. Вважаю, що можливості застосування мультимедіа не лише створюють ситуації здивування, емоційного підйому, а й сприяють поглибленню знань, формуванню наукового світогляду учнів. Крім того, це дає мені змогу активізувати увагу учнів, формувати вміння працювати з інформацією. У дітей змінюється, відношення до комп’ютера. Вони починають сприймати його як універсальний інструмент для роботи в будь якій сфері людської діяльності, а не як інструмент для ігор.

Серед багатьох чинників, що впливають на мотивацію учнів до навчання, одним із найважливіших є оцінка (саме не бал, а оцінка). У нашому дослідженні 14% учнів вказали цей фактор як першочерговий.

Безпосередній зв'язок між оцінкою та знаннями в молодшому шкільному віці встановлюють не всі, але всі хочуть працювати «на оцінку». Шкільна оцінка виражає й оцінку знань учня, і суспільну думку про нього. Із психологічної точки зору шкільна оцінка для дитини - це стрес. Тому, вважаю важливим на початку оцінювання учнів провести відповідну роботу з батьками щодо розуміння оцінки як показника рівня знань і вмінь, а не особистості.

«Повноцінними є тільки ті знання, які дитина здобула власною активністю», - говорив Йоганн Песталоцці. Беручи до уваги слова видатного педагога, спираючись на сучасні психолого-педагогічні дослідження зробила висновок, що вищою формою прояву свідомості й активності, а також проявом високого рівня мотивації школярів є їх самостійність. Тому діяльність учнів на уроці спрямовую на досягнення високих результатів пізнання відповідно до вікових можливостей та програмових вимог. Прагну створити такі умови навчання, щоб учень мав особисту зацікавленість і розумів, що й навіщо він виконуватиме. Такій роботі сприяє метод проектів, де діти включені до самостійної пошукової діяльності, набувають досвід досліджень, мають змогу презентувати власні здобутки.

Підсумком формування мотивації до навчання є шкільна успішність. Тому систематично проводжу моніторинг навчальних досягнень учнів.




Навчальні роки

Високий рівень (%)

Достатній

рівень

(%)

Середній рівень

(%)

Якість знань

(%)

2010-2011 навчальний рік

26,31

57,89

15,78

84,21

2011-2012 навчальний рік

35

50

15

85%

2012-2013 навчальний рік

28,57

57,14

14,29

85,71

Проаналізувавши роль мотивації учнів у початковому навчанні та дослідивши процес формування позитивних мотивів навчання дійшла певних висновків:

1. Організовую навчально-виховний процес з урахуванням інтересів, бажань і можливостей психофізичного здоров’я учнів.

2. Співпрацюю зі шкільним психологом, задля комплексної діагностики мотивації навчальної діяльності учнів з метою корегування їх мотиваційної сфери.

3. Даю оцінку виконаної роботи учня так, щоб вона свідчила, нехай навіть, про невеликі досягнення в навчальній діяльності учнів та забезпеченні їх пізнавальних потреб, настроювала на нову пізнавальну активність.

4. Під час формування нових знань залучати учнів до продуктивної діяльності, пропонуючи їм завдання, які б стимулювали самостійність мислення, формування здібностей пошукової діяльності.

5. Добираю навчальні завдання з елементами новизни, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час його виконання, стежу за тим, щоб завдання не лише відповідали віковим обмеженням, а й мали рівень оптимальної складності.

6. Намагаюся створити у колективі школярів необхідний інтелектуальний фон, який активізував би пізнавальний інтерес в усіх учнів класу.

7. Використовую активні, інтерактивні методи навчальної діяльності.

8. Створюю атмосферу зацікавленості кожного учня як у власній роботі, так і в роботі всього класного колективу; стимулюю появу емоційного задоволення від процесу навчання.

9. Заохочую учнів до застосування різноманітних способів виконання завдань на уроках без побоювання помилитися, висловити неправильну думку.

10. Сприяю формуванню в учнів адекватної оцінки власних можливостей.

11. Для підвищення навчальної активності учнів початкових класів залучаю батьків, націлюю їх на допомогу своїм дітям у навчанні.

12. Вивчаю, узагальнюю, впроваджую кращий педагогічний досвід із проблем вивчення мотивації навчальної діяльності учнів.

13. Забезпечую зворотній зв'язок із діяльністю учнів на всіх етапах уроку.

Переконана, що вдумливий, доброзичливий підхід, змістовна й емоційна допомога учням, позитивне оцінювання, використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності – усе це сприятиме повноцінному розвитку мотиваційної сфери молодшого школяра.



Першочерговим завданням навчально-виховного процесу визначаю подолання негативного ставлення учнів до шкільного навчання, формування далекоглядної мети учіння, виховання у молодших школярів правильної організації самостійного оволодіння знаннями.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал