Методичні рекомендації «Право власності»



Скачати 101.4 Kb.
Дата конвертації16.01.2017
Розмір101.4 Kb.
ТипМетодичні рекомендації






РЕШЕТИЛІВСЬКЕ РАЙОННЕ


УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

dom2.jpg

РЕШЕТИЛІВКА 2015

Методичні рекомендації «Право власності» - Решетилівка: Решетилівське районне управління юстиції, 2015 р. – 12с.

Шерстюк М.І. – начальник Решетилівського районного управління юстиції.

Коваленко А.В. – провідний спеціаліст Решетилівського районного управління юстиції


Методичні рекомендації підготовлені Решетилівським районним управлінням юстиції для загального користування широким колом населення.


Підготовлені відповідно до чинного законодавства

ЗМІСТ


Вступ…………………………………………………..4


  1. Поняття права власності………………………….5




  1. Зміст права власності………………......................6




  1. Форми та види права власності…………………..9

Післямова…………………………………………….11


Список використаних джерел………………………12

4

Вступ


Власність є тією фундаментальною основою, що забезпечує існування будь-якого суспільства. Інститут права власності посідає центральне місце в системі цивільного права будь-якої правової системи, в тому числі правової системи України.

Законодавство незалежної України регулює по іншому питання власності ніж закони Радянської України.

Захист і охорона власності є однією з найголовніших функцій держави. Принцип охорони власності закріплений в Україні конституційно. Держава забезпечує захист прав та свобод усіх суб'єктів права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися свою власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Утвердження в Україні відкритого, демократичного, соціально орієнтованого суспільства не можливе без всебічного зміцнення інституту приватної власності. У цьому головна особливість впроваджувальних реформ, а відповідно, і визначальний принцип політики – утвердження права кожного громадянина на володіння, користування та розпорядження приватною власністю.

5

1.Поняття права власності
Право власності прийнято розрізняти в об'єктивному та суб'єктивному значенні.

Право власності в об'єктивному значенні – це сукупність правових норм, які регулюють відносини власності.

Право власності в суб'єктивному значенні – це можливість власника володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (річчю, майном) на свій власний розсуд і в своїх інтересах або інтересах інших осіб. Цьому праву відповідає обов'язок інших осіб утримуватися від дій (бездіяльності), які б перешкоджали цьому праву, тобто володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю.

В юридичній літературі виділяють такі ознаки суб'єктивного права власності:

1) його зміст охоплює три правомочності (можливості) власника: право володіти, право користуватися і право розпорядження майном.

2) суб'єктом права власності може бути будь-який суб'єкт права.

3) Об'єктом правовідносин власності може бути будь-яка індивідуально визначена річ.

4) Своє право на річ власник здійснює завжди своєю владою й у своєму (власному) інтересу.

6

2.Зміст права власності
Зміст права власності складається із правомочностей володіння, користування і розпорядження річчю (майном) власника.

Право володіння – це право фактичного, фізичного та господарського впливу на річ (майно). Слід мати на увазі, що в юридичній літературі розрізняють володіння законне (таке, що ґрунтується на законі) та незаконне, яке в свою чергу поділяється на добросовісне і недобросовісне.

Таким чином, законним володінням є володіння, яке ґрунтується на правовідносинах, які мають правові підстави, наприклад, укладення договору купівлі продажу, дарування тощо. Законне володіння ще іменують титульним.

Законне (титульне) володіння може здійснюватися як власником речі (майна), так і іншими особами. Наприклад, заставодержатель має право володіння певною річчю (майном) на підставі договору, закону або рішення суд. Слід мати на увазі, що власника інші законні володільці відрізняються тим, що власник на ряду з правомочністю володіння, завжди має право користування і розпорядженні річчю (майном), а законний (титульний) володілець може здійснювати інші правомочності лише за погодженням із власником. Так, наприклад, при договорі найму (оренди) майна орендар


7

(наймач), окрім правомочності володіння, має і право користування цим майном. При укладенні договору комісії, комісіонер має право володіння та розпорядження майном.

Володіння, яке не ґрунтується на правових підставах називають незаконним (безтитульним). Незаконне володіння може бути добросовісне та недобросовісне. Так, добросовісним незаконним володінням визнається володіння, коли особа, яка володіє майном без правових підстав, не знала і не повинна була знати про його незаконність. Наприклад, особа придбала на ринку річ, і пізніше було з'ясовано, що вона вкрадена.

Недобросовісним незаконним володінням є таке володіння, коли володілець майна знає або повинен був знати про незаконність свого володіння. Наприклад, особа знайшла річ і не повідомила відповідні органи про знахідку, а залишила йог собі.

Право користування – можливість власника або інших осіб вилучати з речі її корисні властивості, привласнення плодів і доходів, що приносяться річчю для задоволення своїх потреб. Наприклад, у власності особи є квартира, яку вона може здавати в найм і отримувати плату за користування нею; якщо особа є власником цінних паперів, то може отримувати дивіденди; корова може приносити молоко або приплід; власник може використати своє майно і для здійснення підприємницької діяльності, від якої можуть бути


8

отримані доходи або внести своє майно в уставний фонд юридичної особи, яка утворюється тощо.

За загальним правилом продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Наприклад, заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави, якщо це буде встановлено в договорі тощо.

Право розпорядження – це можливість власника визначати юридичну і фактичну долю майна.

Право розпорядження може здійснюватися власником у різні способи: шляхом відчуження (продаж, дарування, рента тощо), шляхом передачі іншим особам у володіння та (або) користування (оренда, застава, позичка тощо), шляхом знищення або шляхом фізичної відмови від майна та ін.

Право розпорядження може бути обмежене у випадках, встановлених законом. Закон передбачає викуп пам'ятки історії та культури, який внаслідок дій або бездіяльності власника загрожує пошкодження або знищення тощо.

Необхідно знати, що право розпорядження, як і право володіння та право користування, може належати не лише власнику, а й іншим особам. Так, наприклад, за договором комісії комітент (власник) передає комісіонеру право розпорядження річчю, проте слід зауважити, що комісіонер набуває право володіння та право розпорядження, права ж користування він не має. Або, наприклад, за довіреністю власник може передати

9

іншій особі всі три правомочності: володіння, користування та розпорядження його майном.



3. Форми та види права власності
Слід звернути увагу на те, що в ЦК України визначено такі форми власності як:

- власність Українського народу;

- приватну власність;

- державну власність;

- комунальну власність.

Зауважимо, що законодавець не закріпив в ЦК України таку форму власності як колективна, проте, така форма визначена Законом України «Про власність» та Господарським кодексом України.

Слід звернути увагу на те, що законодавець не відносить Український народ до учасників цивільних правовідносин, проте визначає його суб'єктом права власності. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території

України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.


10

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Наприклад, бойова зброя, боєприпаси тощо.

Суб'єктом права державної власності є держава Україна. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Майно, що знаходиться у державній власності, може передаватися юридичним особам публічного права на основі повного господарського відання (державним підприємствам) або оперативного управління (казенні підприємства).

Суб'єктами права комунальної власності визнаються територіальні громади. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо

територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Щодо видів права власності, то можна виділити наступні:

1) право приватної власності:

- право власності фізичних осіб;

- право власності юридичних осіб;

2) право державної власності:

- право повного господарського відання;

- право оперативного управління;

3) право комунальної власності:

11

- право власності територіальних громад;



4) право спільної власності:

- право спільної часткової власності;

- право спільної сумісної власності.
Післямова
Таким чином, розглянувши таку важливу тему, як право власності, стає зрозуміло, що в умовах сучасного життя дана тема є надзвичайно актуальною. Адже її дослідження дуже важливе для подальшого розвитку цивільного права та для побудови правової держави і громадянського суспільства.

У всіх випадках держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Закон закріплює положення про те, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном. Таке право власника забезпечується можливістю звернення до суду за захистом свого права на власність.

12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:




  1. Конституція України від 28.06.1996 року.

  2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

  3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV.

  4. Загальна теорія цивільного права: Підручник / О.А.Підопригора, Д.В.Боброва, О.В.Дзера та ін.; За ред. О.А.Підопригори і Д.В.Бобрової. – К.: Вища шк., 1992. – 454 с.

  5. Галунько В. Власність як юридична та економічна категорія, об'єкт протиправного посягання. // Журнал "Персонал". Вид. МАУП №9/2006 за вересень 2006 р.

  6. Ковальчук А. Законодавче забезпечення управління державною власністю Право України. - №12. – 2005. – С. 29-32.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал