Методичні рекомендації науково-практичного семінару для заступників директорів з виховної роботи шкіл-інтернатів області з теми: «Підвищення якості роботи класних керівників з метою підготовки соціально адаптованої особистості вихованця



Скачати 58.89 Kb.
Дата конвертації12.05.2017
Розмір58.89 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
Методичні рекомендації

науково-практичного семінару для заступників директорів з виховної роботи шкіл-інтернатів області з теми: «Підвищення якості роботи класних керівників з метою підготовки соціально адаптованої особистості вихованця школи-інтернату».

28.10.2014р.

Соціальна адаптація та дезадаптація безпосередньо пов'язані з таким поняттям як «соціалізація». На основі аналізу сучасних даних у галузі філософії, психології, соціальної психології, соціології, історії та етнографії, педагогіки вчені визначають сутність соціалізації наступним чином: соціалізація – це двосторонній процес, що включає, з одного боку, засвоєння особистістю соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище, систему соціальних зв'язків, з іншого боку, процес активного відтворення особистістю системи соціальних зв'язків за рахунок її активної діяльності, активного включення в соціальне середовище. Особистість не просто засвоює соціальний досвід, а й перетворює його у власні цінності, установки, орієнтири. Цей момент перетворення соціального досвіду передбачає не пасивне його прийняття, а активність особистості в застосуванні такого досвіду. Засвоєння і перетворення, відтворення особистістю соціального досвіду є суть процесу взаємодії особистості із соціальним середовищем.

Соціалізація дітей в інтернатному закладі здійснюється у процесі освіти. Освітній процес передбачає єдність навчання і виховання. Навчально-виховний процес у школі-інтернаті, в тому числі інтернаті для дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, із соціально незахищених сімей, враховує їх соціальну, батьківську депривацію, яка проявляється в соціально-педагогічній занедбаності дітей, наявності затримок психічного розвитку і відхилень у фізичному здоров'ї, різних формах девіантної поведінки. Тому навчально-виховний процес має корекційну спрямованість, передбачає створення служб допомоги та підтримки дитини (психологічної, соціальної, дефектологічної, медичної).

Що ж утруднює соціальну адаптацію дітей в умовах школи-інтернату? Виділяють такі проблеми, зумовлені специфікою середовища:

1. Особлива проблема - феномен «ми» в умовах школи-інтернату. Тут у дітей виникає своєрідна ідентичність один з одним.

2. Відсутність вільного приміщення, в якому дитина могла б відпочити від  інших дітей.  Відсутність  умов для внутрішнього зосередження  стандартизує певний соціальний тип особистості. Нереалізована потреба в певному життєвому просторі, особливо в ізоляції, призводить до того, що діти з інтернатних закладів у великих містах освоюють горища і підвали.

3. Всупереч припущенням про більшу самостійність вихованців інтернатів у порівнянні з їх гіперопікуваними «домашніми» однолітками, у них були виявлені серйозні дефекти довільної саморегуляції поведінки, що проявляються в невмінні самостійно планувати і контролювати свої дії.

4. В інтернатному закладі існує безумовна приналежність до якої-небудь групи, відсутність вибору.

5. У дітей, що живуть на повному державному забезпеченні, з'являється споживацька позиція («нам повинні», «дайте»), відсутні ощадливість і відповідальність.

6. Ці діти психологічно відчужені від людей, і це відкриває їм «право» до правопорушення.

7. Проблема спілкування. Дитина, що росте в умовах установ інтернатного типу, крім інших дефектів, не вміє спілкуватися .



Причини порушень у спілкуванні у вихованців шкіл-інтернатів

  • Велика кількість дітей у групах і, як наслідок цього, неможливість для вихователя приділяти кожній дитині достатньо уваги.

  • Передача дитини з однієї установи до іншої на підставі будь-яких формальних причин, що не сприяє розвитку міцних емоційних зв'язків у дітей, не формує «відчуття дому».

  • Жорстка регламентація діяльності дітей і персоналу, акцент на дисциплінарні моменти, результатом чого є деформовані уявлення про життя, спілкування людей, що ускладнює соціальну адаптацію дітей згодом.

  • Замкнутість в рамках одного закладу, а всередині нього - однієї групи.

  • Обов'язковість збідненого спілкування. Дитина має справу з однією і тією ж, як правило, досить вузькою, групою однолітків, причому вона не може вибрати іншу групу.

  • Невміння вихователя спілкуватися з дітьми.

Звідси випливає, що соціальна адаптація має безпосередній вплив на особистісний розвиток дитини, особливо в умовах інтернатного закладу.

Для діагностики вираженості якостей, що сприяють успішній адаптації можуть бути використані наступні методики:


- Методика діагностики спрямованості мислення;

- Методика визначення акцентуацій характеру К. Леонгарда-Шмішека

- Методика діагностики самоактуалізації особистості;

- Діагностика визначення ставлення до освітнього середовища.

- «Карта спостережень» Д. Стотта.
- Методика визначення міжособистісних стосунків школяра за Рене Жилем.
- Вивчення статусу особистості в колективі (метод соціометрії).
- «Моніторинг соціалізації особистості учня», розроблений І. Рожковим. 
- Тест-опитувальник особистісної адаптованості школярів А.В. Фурмана.
- Самооціночна методика «Карта сформованості загальнолюдських якостей». 

Для організації роботи по соціалізації вихованців необхідно:




  1. Керуватися нормативно-правовими документами з питань соціалізації вихованців інтернатного закладу, зокрема, методичними рекомендаціями Міністерства освіти і науки України щодо організації роботи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (лист від 31.01.2013 № 1/9-66).

  2. Організувати та провести науково-методичні заходи для педагогічних працівників з питань особливостей соціалізації випускників інтернатних закладів.

  3. Провести визначення рівня соціальної адаптації вихованців свого закладу, підібравши сучасні і ефективні методики для визначення рівня соціалізації й особистісного розвитку вихованців.

  4. Вивчати та упроваджувати педагогічний досвід роботи педагогічних працівників інтернатних закладів країни, області з питань створення умов для успішної соціалізації вихованців.

  5. Представляти на обласні виставки-ярмарки педагогічних інновацій доробки педагогічних працівників шкіл-інтернатів з прикладами роботи по підготовці вихованців до життя в соціумі.

Для якісної та ефективної роботи працівників інтернатних закладів по питанню соціалізації особистості рекомендуємо наступну літературу:

1. Панок В.Г., Чапрак Я.В., Романовська Д.Д. Психоконсультативні стратегії діяльності практичного психолога системи освіти. Навчально-методичний посібник: Чернівці, «Рута», 2010.


2. Романовська Д.Д., Шпортій Т. Психологічний супровід адаптаційного періоду п’ятикласників. Методичний посібник для практичних психологів та соціальних педагогів. – Чернівці: «Технодрук», 2005. 
3. Психологічний та соціально-педагогічний супровід навчання і виховання «особливої» дитини у школі. Методичний посібник / за ред. ДД. Романовської, С.І. Собкової.– Чернівці, 2009.
4. Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України / упоряд. Панок В. Г., Цушко І. І., Обухівська А. Г. – К. : Шк. світ. –2008. 
5. Максимова Н. Ю. Виховна робота з соціально дезадаптованими школярами : методичні рекомендації. – К. : ІЗМН, 1997.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал