Методичні рекомендації напрям підготовки 030101 Соціологія (шифр І назва напряму підготовки) спеціальність 030101



Скачати 110.99 Kb.
Дата конвертації06.12.2016
Розмір110.99 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

Теорія комунікацій

( назва навчальної дисципліни)




МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
напрям підготовки 6.030101 Соціологія

(шифр і назва напряму підготовки)


спеціальність 6.030101

(шифр і назва спеціальності)


спеціалізація Соціологія

(назва спеціалізації)


(назва інституту, факультету, відділення)

Київ 2014

РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО:

Науково-навчальний інститутом гуманітарних технологій Державного університету телекомунікацій.
РОЗРОБНИК ПРОГРАМИ:

Кожедуб Олена Василівна –кандидат соціологічних наук.




Вступ

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни “Теорія комунікацій” складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр” напряму 6.020303 Соціологія;



Предметом є історія виникнення і розвитку різних теорій комунікацій; комунікація як вид діяльності і соціальний процес; сучасні теорії комунікації.

Міждисциплінарні зв’язки: Навчальна дисципліна “Теорія комунікацій” тематично і змістовно пов’язана з комплексом філософських, та соціологічних дисциплін, що передбачені навчальними планами спеціальності 6.030101 Соціологія.

Суттєвим є зв’язок дисципліни з курсом “Історія соціологічних теорій і вчень”, який розкриває логіку виникнення соціології, розвиток поглядів на суспільство і людину.

Тісними є зв’язки дисципліни із “Соціологія громадської думки”, що досліджує громадську думку як специфічний вияв свідомості і поведінки людей, що характеризується зв’язком з усіма формами суспільної свідомості, синтезом повсякденної і теоретичної свідомості, а також як практичний засіб впливу на реальність.

Програма навчальної дисципліни “Теорія комунікацій” складається з таких трьох змістових модулів:

Змістовий модуль 1. Теоретико-методологічні основи теорії комунікації.

Змістовий модуль 2. Структура та види комунікації.

Змістовий модуль 3. Методичні основи дослідження комунікативних процесів

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 134 години (4,5 кредити ECTS) для денної форми навчання.


1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Мета: розкриття змісту основних теоретичних концепцій і термінів, які використовуються в сучасній теорії комунікацій, формування у студентів уявлення про основні дослідницькі підходи до вивчення даного проблемного поля, надання знання про практичне застосування і використання методики і основних методів соціологічного вивчення процесів масової комунікації.

1.2. Завдання: формування уявлення про сутність і характер комунікаційних процесів в інформаційному суспільстві, механізми комунікації у сучасних засобах комунікації; надання студентам знання про основні моделі комунікації, про спосіб організації комунікації в суспільстві.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен:

знати:


  • предмет та базові категорії теорії комунікації;

  • історію виникнення та розвитку комунікацій;

  • основні положення теорій інформації та комунікацій;

  • типи, функції та засоби комунікації;

  • методи дослідження комунікацій;

уміти:

  • здійснювати аналіз комунікативного процесу;

  • виділяти та характеризувати функції комунікацій;

  • застосовувати методи дослідження комунікацій (семіотичний аналіз, прагматичний аналіз, контент-аналіз, мотиваційний аналіз, аналіз політичних текстів).


2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

ТЕОРІЇ КОМУНІКАЦІЇ

Змістовий модуль 1. Предмет і базові аспекти теорії комунікації

Поняття “спілкування”, “комунікація”, “мовна діяльність”. Онтологічний аспект: біологічні, соціальні, етнічні, психологічні фактори комунікації. Комунікаця як об’єкт дослідження. Основні складові соціальної комунікації. Методологічні основи комунікації: біхевіоризм, символічний інтеракціонізм, феноменалізм, функціональний підхід, структуралізм, технологічний детермінізм тощо.



Теле- етап розвитку комунікації. Віртуальна комунікація як особливий вид комунікації який характеризується поєднаннями процесів передавання та отримання інформації у просторі і часі.
Змістовий модуль 2. Історія виникнення і розвитку комунікацій

Генезис масових комунікацій. Комунікативні революції (розвиток писемності, виготовлення печатного станка, використання електронних мас-медія). Телевізійний етап розвитку комунікації. Віртуальна комунікація як особливий вид комунікації який характеризується поєднаннями процесів передавання та отримання інформації у просторі і часі. Джерела і основні парадигми соціальних комунікацій.


Змістовий модуль 3. Теорії інформації і комунікацій

Класична парадигма комунікацій (Г. Ласуел). Нова комунікативна стратегія. Функціональний підхід в дослідженні сутності масової інформації. Теорія масового суспільства. Критична теорія. Теорія гегемонії масової комунікації. Теорія егалітарної масової комунікації. Концепція вільного потоку інформації. Культурологічна теорія комунікації. Теорія комунікативної компетенції. Теорія мінімального пізнання.


Змістовий модуль 4. Моделі комунікацій

Комунікативний процес і його структура. Модель Якобсона. Модель Шенона-Вівера. Модель Н'юкома. Модель Лотмана. Модель Єко. Модель Барта. Особливості комунікації в мистецтві. Моделі масової комунікації. Лідери громадської думки. Пропагандистські моделі. Контрпропагандистські моделі. Модель“спіраль мовчання”. Модель телевізійної комунікації. Прикладні моделі комунікації. Релігійна комунікацій. Ділова комунікація. Рекламна комунікація. Теорія аргументації.



МОДУЛЬ 2. СТРУКТУРА ТА ВИДИ КОМУНІКАЦІЇ

Змістовий модуль 5. Типи, види, функції комунікацій

Масові, локальні комунікації, комунікації середнього рівня. Внутрішні і зовнішні комунікації. Безпосередні (прямі). Опосередковані комунікації. Активні і пасивні комунікації. Випадкові і організовані комунікації. Види комунікацій. Вербальні і невербальні; вертикальні і горизонтальні комунікації. Реклама як вид комунікації. Функції комунікації.



Радіо, телебачення, телеграф, телефон, комп’ютер як засоби комунікації.
Змістовий модуль 6. Семіотика комунікацій

Знакова теорія. Поняття знаку. Типологія знаків. Знак і система знаків. Символьна комунікація. Соціальні символи. Зміст і засоби мовної комунікації. Варіативність мови (лінгвістична, інформаційно-змістовна, комунікативна). Синтактика, семантика, прагматика. Семіотичні особливості різних комунікативних систем. Семіосоціологічна концепція комунікації


Змістовий модуль 7. Вербальна і невербальна комунікація

Мовне спілкування як спосіб комунікації. Функції мови. Форми мовної комунікації. Усна комунікація, писемна комунікація. Порівняння вербальної і невербальної комунікації. Проксеміка, кінесіка та інші науки, які вивчають невербальне комунікацію. Пара- і екстралінгвістичні особливості невербальної комунікації. Простір фізичний і простір комунікативний. Міміка і погляд. Жести. Організація простору і часу комунікаційного процесу. Пози і хода. Контакт очей. Використання невербальної комунікації в театрі і політиці.


Змістовий модуль 8. Міжособові і масові комунікації

Моделі і структурні компоненти комунікації. Уявлення про комунікацію як про процес і структуру. Структура міжособової, спеціалізованої і масової комунікації. Сучасні соціальні інтернет-мережі як засіб масової комунікації.


МОДУЛЬ 3. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ

Змістовий модуль 9. Методи дослідження комунікацій

Загальнонаукові принципи вивчення соціальної комунікації: історичний, структурний, функціональний, системний тощо. Конкретні методи аналізу соціальної комунікації: кореляційний, факторний, дисперсійний. Види аналізу за допомогою методів статистики. Соціологічні методи збору інформації про функціонування комунікації. Семіотичний аналіз. Контент-аналіз. Прагматичний аналіз. Мотиваційний аналіз. Аналіз політичних текстів.



Змістовий модуль 10. Комунікативний дискурс

Поняття дискурсу. Приклади основних комунікативних дискурсів. Ритуальний дискурс. Теле- і радіодискурс. Літературний дискурс. Етикетний дискурс. Міфологічний дискурс. Казковий дискурс. Тоталітарний дискурс.


Змістовий модуль 11. Комунікація в різних сферах суспільного життя

Зв’язки з громадкістю (PR) як вид комунікації. Комунікація в державних і громадських структурах. Комунікація в економічній, виробничій і комерційній сферах. Роль комунікації в корпоративній діяльності. Комунікації в різних галузях соціальної сфери: освіта, культура, охорона здоров'я, спорт тощо. Офісна комунікація. Особливості рекламної комунікації. Комунікація в кризових і конфліктних ситуаціях. Протестна комунікація. Особливості здійснення вуличних комунікацій. Стихійні комунікації і процеси обміну інформацією.



3. Рекомендована література

  1. Мак-Квейл Теорія масової комунікації = Mass Communication Theory / Деніс Мак-Квейл ; переклали з англ. : О. Возьна, Г. Сташків ; [наук. ред. Н. Габор; ред. М. Прихода]. – 4-те вид. – Львів : Літопис, 2010. – 538 с.

  2. Семенюк О.А. Основи теорії мовної комунікації : навчальний посібник / О. А. Семенюк, В. Ю. Паращук. – Київ : Академія, 2010. – 240с.

  3. Терин В. П. Массовая коммуникация. М., 2000.


4. Форма підсумкового контролю успішності навчання

Складовою частиною процесу навчання є система контролю та звітності студентів за якістю засвоєння навчального матеріалу. Головна мета контролю полягає у забезпеченні наукового рівня отриманих студентами знань, міцності сформованих у них вмінь та навичок.

Контрольні заходи є необхідним елементом зворотного зв’язку. При вивченні дисципліні використовуються такі види контролю: поточний, модульний (рубіжний), підсумковий.

Поточний контроль проводиться викладачем на всіх видах навчальних занять. Основна мета поточного контролю – забезпечення зворотного зв’язку між викладачем та студентами у процесі навчання, перевірка готовності студентів до виконання наступних навчальних завдань, а також забезпечення управління їх навчальною мотивацією. Інформація, одержана під час поточного контролю, використовується для коригування методів і засобів навчання, а також для самостійної роботи студентів.

Поточний контроль може проводитися у формі усного опитування або письмового експрес-контролю під час проведення навчальних занять, виступів студентів при обговоренні питань на семінарських заняттях.

Результати поточного контролю (поточна успішність) є основною інформацією під час проведення екзамену і враховуються викладачем при визначенні підсумкової оцінки з даної дисципліни. Модулі навчальної дисципліни включають контрольні завдання. Конкретний перелік контрольних завдань, які зобов’язані виконати студенти за семестр, та критерії їх оцінки оголошуються на початку семестру.

Самоконтроль призначений для самооцінки студентами якості засвоєння навчального матеріалу з конкретної дисципліни (змістового модуля). З цією метою в методичних розробках до кожної теми передбачаються питання для самоконтролю. Більша ефективність самоконтролю забезпечується спеціальними програмами самоконтролю та самооцінки, які є складовими частинами електронних підручників та автоматизованих навчальних курсів.

Модульний (рубіжний) контроль – це контроль знань студентів після вивчення логічно завершеної частини (модуля) програми навчальної дисципліни. Модульний контроль може проводитися у формі контрольної роботи, тестування, виконання контрольних завдань тощо. Модульний контроль є необхідним елементом модульно-рейтингового контролю якості засвоєння студентами змісту навчання.

Підсумковий контроль визначає оцінку результатів навчання студентів на етапах їх навчання і проводиться відповідно до навчального плану у вигляді заліку та екзамену в термін, встановлений графіком навчального процесу та в обсязі навчального матеріалу, визначеному робочою програмою навчальної дисципліни (усна, письмова, комбінована, тестування тощо). Підсумкова оцінка виставляється з урахуванням результатів військового стажування і практики.

Екзамен – це форма підсумкового контролю, яка передбачає перевірку розуміння студентом теоретичного та практичного програмного матеріалу з усієї дисципліни, здатність творчо використовувати накопичені знання та вміння, формування власного ставлення до певної проблеми.
5. Засоби діагностики успішності навчання

Перелік питань які виносяться на екзамен.



  1. Соціальна комунікації: поняття та загальна характеристика.

  2. Основні складові соціальної комунікації.

  3. Загальна характеристика біологічних, соціальних, етнічних, психологічних факторів комунікації.

  4. Історія розвитку масових комунікацій.

  5. Телевізійний етап розвитку комунікації.

  6. Віртуальна комунікація як особливий вид комунікації.

  7. Джерела і основні парадигми соціальних комунікацій.

  8. Загальна характеристика теорій інформації нової комунікативної стратегії.

  9. Характеристика функціонального підходу в дослідженні сутності масової інформації.

  10. Теорія масового суспільства.

  11. Критична теорія та теорія гегемонії масової комунікації.

  12. Теорія егалітарної масової комунікації.

  13. Концепція вільного потоку інформації.

  14. Культурологічна теорія комунікації. Теорія комунікативної компетенції.

  15. Загальна характеристика теорії мінімального пізнання.

  16. Загальна характеристика модель Якобсона.

  17. Модель Шенона-Вівера та модель Н'юкома.

  18. Характеристика моделі Лотмана та моделі Єко, моделі Барта.

  19. Особливості комунікації в мистецтві.

  20. Моделі масової комунікації.

  21. Лідери громадської думки.

  22. Пропагандистські моделі.

  23. Контрпропагандистські моделі.

  24. Модель“спіраль мовчання”.

  25. Моделі телевізійної, релігійної та ділової комунікації..

  26. Рекламна комунікація та теорія аргументації.

  27. Поняття та загальна характеристика масових, локальних комунікації та комунікації середнього рівня.

  28. Внутрішні і зовнішні комунікації: поняття та характеристика.

  29. Безпосередні та опосередковані комунікації.

  30. Активні і пасивні комунікації.

  31. Випадкові і організовані комунікації.

  32. Види комунікацій: вербальні і невербальні, вертикальні і горизонтальні комунікації.

  33. Реклама як вид комунікації.

  34. Функції комунікації.

  35. Характеристика знакової теорії.

  36. Знак: поняття, види, система.

  37. Символьна комунікація. Соціальні символи.

  38. Зміст і засоби мовної комунікації.

  39. Мовне спілкування як спосіб комунікації. Функції та форми мовної комунікації.

  40. Усна та писемна комунікація.

  41. Вербальна і невербальна комунікації.

  42. Фізичний та комунікативний простір.

  43. Засоби невербальної комунікації (міміка, погляд, жести, пози, хода, контакт очей).

  44. Соціологічні методи збору інформації про функціонування комунікації.

  45. Сутність і функції міжособової комунікації. Особливості міжособистісної комунікації в малих групах.

  46. Засоби масової комунікації і засоби масової інформації.

  47. Поняття дискурсу та загальна характеристика ритуального та етикетного дискурсу.

  48. Поняття дискурсу та загальна характеристика літературного та міфологічного дискурсу.

  49. Зв’язки з громадкістю (PR) як вид комунікації.

  50. Комунікація в державних і громадських структурах.

  51. Комунікація в економічній, виробничій і комерційній сферах.

  52. Комунікації в різних галузях соціальної сфери: освіта, культура, охорона здоров'я, спорт тощо.

  53. Офісна комунікація.

  54. Особливості рекламної комунікації.

  55. Комунікація в кризових і конфліктних ситуаціях.

  56. Протестна комунікація. Особливості здійснення вуличних комунікацій.

  57. Стихійні комунікації і процеси обміну інформацією.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал