Методичні рекомендації на допомогу керівникам творчих учнівських об’єднань Підготувала



Скачати 228.7 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір228.7 Kb.
Тячівський районний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді

(методичні рекомендації на допомогу керівникам творчих учнівських об’єднань)

Підготувала:

Мошкіна тетяна Федорівна

методист з інформаційно-

методичної роботи


2014

ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………3

Розділ І. Теоретичні аспекти освітньої діяльності музею…………………………………………………………4

І.1. Музейна педагогіка як складова компетентності педагога позашкільного навчального закладу…………….7

І.2. Музейна педагогіка як засіб громадянського виховання учнів…………………………………………….10

Розділ ІІ. Музейна педагогіка в практиці Тячівського рай ЕНЦ…………………………………………………….14

Розділ ІІІ. Музей декоративно-прикладного мистецтва Тячівського райЕНЦ……………………………………….25.

Висновок………………………………………………36
Вступ

Музей сьогодні все більшою мірою стає тим інститутом, який дозволяє транслювати і вкорінювати в житті базові цінності суспільства. Через прилучення до вітчизняної історії та культури відбувається усвідомлення дитиною власної особи. Музей викликає інтерес до минулого народу, до пам'ятників старовини. Музей може і повинен з'єднати розірваний зв'язок між поколіннями, епохами.

Музей - це ефективний засіб духовно-морального, патріотичного і громадянського виховання дітей та молоді.

Музе́йна педаго́гіка — галузь діяльності, що здійснює передачу культурного досвіду на основі міждисциплінарного та поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музейного середовища. Особливу роль при викладанні в школі фізики та астрономії грає музей технічної думки і технічної творчості. Цілі, що ставляться перед педагогом при цьому виді діяльності здатність пробуджувати інтерес до пізнання світових цивілізацій і культури народів світу, технічного прогресу, рідної природи через музей та його колекції виховання дбайливого, шанобливого ставлення до музейних пам'яток як частини культури та формування розуміння єдності природи, культури і технічного прогресу.

Термін вперше ввів у 1934 році в науковий обіг К. Фрізен, Німеччина

Завдання музейної педагогіки:

Виховні: виховання особистості, яка вміє спостерігати себе і аналізувати навколишню дійсність, помічати незвичайне у звичайному, яка усвідомлює своє місце в історико-культурних процесах; виховувати патріотичні почуття через вивчення народної культури;

Освітні: прилучення до історичної та культурної спадщини своєї Батьківщини; познайомити з побутом, звичаями;

Розвиваючі: розвивати фантазію і художній смак.

І.Теоретичні аспекти освітньої діяльності музею.

Освітню діяльність сучасного музею слід розглядати у трьох аспектах - пізнавальному, творчому, соціальному. Кожен з них, будучи в тісному взаємозв'язку з іншими, відображає певний зміст музейної роботи по даному напрямку.

Пізнавальний аспект. В основі поняття «пізнавальний» лежить поняття «знання», визначення змісту якого є фундаментальною проблемою для філософії і науки з глибокої давнини. Як приклад пошлемося на античних філософів. Так, Платон характеризував знання через його протилежність «думка», а Арістотель представляв його як «вміння», тобто знання ремесла, мови, обряду і т.д., що є неодмінною умовою користування ним.

Наступні за античністю епохи збагатили поняття новим змістом, у результаті чого знання стало розглядатися у двох аспектах - практичному і теоретичному. Кожен з названих аспектів включає в себе науку, техніку, релігію, культуру, тобто є елементом цілісного культурно-історичного комплексу, важливе місце в якому займає музей, бо він належить середовищі, формує практичний досвід та теоретичне знання, орієнтоване на формування і розвиток професійних музейних дисциплін. Тут досліджуються такі форми специфічної діяльності людини, як збирання, зберігання, вивчення та популяризація пам'яток культури, техніки та природи.

Творчий аспект. Творчість є найважливішою складовою будь-якої діяльності людини. Знання теж можна розглядати як результат творчої діяльності людини, бо воно допомагає йому визначити ставлення до природи, суспільству, і нарешті, до самого себе. В умовах несформованого інформаційного суспільства установка на цінність творчого розвитку особистості не втрачає своєї актуальності.

Соціальний аспект. Музей є частиною середовища і активно бере участь у соціалізації людини з самого раннього віку, розширюючи його сприйняття навколишнього світу. Залучення до навколишнього світу і суспільства відбувається в його середовищі в процесі передачі чуттєвого досвіду, знань, умінь та цінностей від одного покоління до іншого. Цей процес вписується в концепцію безперервної освіти, бо його освітнім результатом є перетворення соціокультурного досвіду у власні установки, цінності, орієнтації, засвоєння соціальних норм, ролей і т.д.

Досвід розвитку освітньої діяльності музею в ХIХ і першій половині ХХ ст. Умовно дозволяє виділити дві групи музеїв - професійні та власне освітні. До першої групи належать музеї технічного, природничо-наукового, етнографічного, історико-краєзнавчого та мистецтвознавчого профілів. До другої - непрофесійні музеї: педагогічні, шкільні та дитячі. Дана група музеїв має не тільки свою історію розвитку, але й займає чільне місце в системі освітніх та соціально-дозвіллєвих установ.

І.1 Музейна педагогіка як складова компетентності педагога позашкільного навчального закладу.

Музейна педагогіка відноситься до наукових дисциплін, вона поєднує музеєзнавство, педагогіку та психологію. Вона розглядає музей як освітню систему. Розуміння освіти відповідно до проблем музейної педагогіки має широке значення, тобто розвиток людини, освіта її розуму, особистих якостей, відношення до світу.

Значення цієї наукової дисципліни визначається тим, що вона сприяє створенню атмосфери необхідної для духовного розвитку особистості.

До проблеми музейної педагогіки відноситься визначення оптимальних форм взаємовідносин між партнерами в галузі культурно-освітньої діяльності. Головним стає питання про взаємодію з навчальними закладами, насамперед – зі школою. Взаємодія музею та школи розглядається як рівноправне співробітництво. Музейна педагогіка передбачає, що освіта та виховання учнів повинні здійснюватися на музейному матеріалі, який являє собою загальнолюдські цінності. Музейна педагогіка має важливе значення в системі освіти і розвитку учнів, вона сприяє всебічному розвитку особистості учня, активному пізнанню навколишнього світу. Об’єктом та предметом музейної педагогіки визначають зміст, методи та форми педагогічної діяльності музею, особливості його впливу на різні категорії учнів, а також визначення місця навчального музею в системі освіти. Музеї являють собою особливий педагогічний простір, в якому дитина осмислює інший світ – світ історії, світ природи та інші, вона стає його частиною.

Комплексне співробітництво в галузі музейної педагогіки стає системоутворюючим компонентом інноваційного перетворення, який впливає на процес духовного розвитку особистості, вирішує проблему освіти та виховання.

Втілення музейної педагогіки можливе лише за умови існування спеціалістів, які спроможні вирішувати педагогічні завдання взаємодії музейної середи та необхідно підготувати педагога, який має здібності організувати взаємодію дітей з культурно-освітньо педагогів до організації музейно-педагогічної діяльності по використанню засобів музейної педагогіки в освіті. Навчальні курси для студентів передбачають рішення таких задач: сформувати систему уявлень про особливості освітнього процесу в умовах сучасного музею, надати знання про музейну педагогіку як частину загальнопедагогічного процесу, показати можливості регіональних музеїв для освіти учнів. У майбутнього педагога необхідно сформувати систему методів, прийомів, форм і технологій музейної педагогіки та вміння їх застосовувати в організації позакласних форм соціокультурної освітньої діяльності учнів.

Різниця музейної та шкільної сфер освіти, які розглядаються по принципу взаємодоповнювання така: школа надає базову освіту відповідно до певних програм, музей надає вибіркову освіту; в школі – інформаційний підхід, в музеї освіта здійснюється через розширення чуттєво-ємоційного досвіду людини, через її естетичну реакцію. Крім того, в школі спілкування під час освітнього процесу має більш вербальний характер, музей надає школі можливість вчити дітей за допомогою першоджерел. Освіта в музеї, на відміну від школи, здійснюється в умовах особливої естетичної та предметної середи, яка має свій інформаційний простір. При цьому людина відчуває своє відношення до культури. На відміну від класно-урочного типу поведінки в школі, музей пропонує інші умови, які йому притаманні, зокрема – це музейний етикет, переміщення у просторі. Можливості застосування гри та творчої діяльності. Сучасна тенденція взаємодії музею і школи визначається як спрямування до партнерства, тобто інтеграції, але на основі розподілу функцій, диференціації. Здійснюються інноваційні організаційні та змістові моделі сумісної діяльності. До них належить спеціальні програми, які розраховані на співробітництво музейного педагога з вчителем. Крім того, йде інтеграція шкільної і музейної педагогіки в рамках одного навчального закладу.

Музей створюється для підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Його основу складають систематизовані тематичні зібрання пам’ятників історії, культури, природи, які мають пізнавальні і виховне значення. В музеї можуть бути творчі роботи учнів. Процес створення такого музею може зацікавити дітей. Спочатку вони можуть шукати та збирати музейні експонати, потім – планують та створюють експозицію, після цього можуть проводити екскурсії по цьому музею для учнів і гостей школи. Крім того, учні проводять дослідницьку роботу, створюють тематичні колекції. В різні історичні періоди шкільні музеї виконували різні функції. Перші музеї являли собою невеличкі зібрання наочних засобів, природничо-наукових колекцій і інших матеріалів, які були необхідні для ілюстрування змісту навчальних предметів. На початку ХХ століття шкільні музеї почали розвиватися як засіб розвитку і виховання творчої активності учнів. В кінці 19 - початку 20 століття шкільний музей стає об’єктом спостереження та засобом пізнання навколишнього світу. Особливе значення під час збору матеріалів надавалось зв’язкам з місцевими умовами, з краєзнавством.

Специфіка музею полягає в тому, що він входить до структури навчального закладу, відповідає її потребам, його матеріали використовуються в навчально-виховному процесі. Разом з тим, шкільний музей не може бути основним для впровадження музейної педагогіки. Серед основних її функцій важливе місце займає культурологічна, призначення якої – розвиток культури та ерудиції учня. Для вирішення цієї проблеми створюються шкільні музеї. Для такої роботи можна використовувати метод проектів, який дозволяє учням творчо працювати над цікавою темою. В таких музеях можна проводити тематичні екскурсії, які дають можливість використовувати музейну педагогіку.

І.2 Музейна педагогіка як засіб громадянського виховання учнів.

Сьогодні педагоги шукають нових методів навчання учнів за єдино правильним принципом: навчання із захопленням, навчання із радістю пізнання, навчання з любов’ю до світу, до природи, до історії, до людей.

Музейна педагогіка – це засіб громадянського виховання учнів, відновлення історичної пам’яті молодого покоління через діяльність шкільних музеїв.

Завдання кожного музею – навчити учня самостійно розглядати явища цілісно та в динаміці. Показати проникливий принцип подібності в природі, житті, мисленні. Навчити шукати подібність, аналогію для нових досліджуваних явищ, поглиблюючи і змінюючи їх міру необхідності. Навчити учня використовувати всі доступні навички й уміння в процесі пізнання, показавши неминучість і необхідність авто дидактики в процесі навчання.

Колектив Тячівського рай ЕНЦ працює над проблемою музейної педагогіки. Ця робота розпочалася зі створення музею декоративно-прикладного мистецтва на базі позашкільного навчального закладу. Педагоги та юннати зібрали чимало цікавих експонатів (предмети побуту, одягу, писанкарства, фото тощо). Ця робота триває.

З метою виявлення дітей, які цікавляться історією, учні отримали науково – дослідне завдання з краєзнавства. Цим ми зацікавили велику кількість юннатів

різних вікових груп. Учні-екскурсоводи на основі різних історичних джерел розкривають цікаву історію нашого краю.

На цьому історичному тлі вони розповідають про побут, буденне життя населення різних соціально – професійних верств та прошарків.

Розпочалася робота над завданням музейної педагогіки – розвитком творчих здібностей учнів.

Вивчаючи різні джерела, дійшли думки, що музейна педагогіка – це інноваційна педагогічна технологія, яка базується на інтеграції суспільно – гуманітарних наук: історії, музеєзнавстві, мистецтвознавстві, природознавстві, культурознавстві, лінгвістиці, соціології, психології, філософії та сприяє розвиткові творчих здібностей учнів.

Музейна педагогіка – мережа, яка стримує бездуховність дитини, яка прагне через почуття « розворушити душу».

Напрями музейної педагогіки

Програма музейної педагогіки діє за таким напрямами:

І. Освітній процес у просторах музею

Форми роботи:

Музейні заняття;

Музейні уроки; екскурсії оглядові, навчальні, екскурсії – вікторини;

Зустрічі з цікавими людьми;



ІІ. Робота музею декоративно-прикладного мистецтва

Форми роботи:

Збирання та опис окремих експонатів;

Формування нових експозицій;

Виставка старожитностей різних епох;

Музейні уроки;

Екскурсії: оглядові, тематичні, предметні;

Робота пошукових груп.

Експонат

МУЗЕЙ - ЦЕ ТРИ Е Експозиція

Екскурсовод
Музейна педагогіка визначає модель становлення творчої особистості як піраміду, в основі якої – гуманна людина зі всією сукупністю творчих задатків, здібностей, мотивів.

Саме ці якості найбільше розвиваються в учнів під час музейних занять та пошукової роботи. Формується громадянське мислення, коли учень досліджує проблеми, пов’язані з історією міста, країни. Народжується національна та громадянська свідомість, що сприяє неупередженому ставленню до інших культур, розумінню ролі і місця національного у світовій загальнолюдській цивілізації.

При музеї систематично здійснюється пошуково – краєзнавча робота. Пошук завжди супроводжується науково – дослідницькою діяльністю, в результаті якої в учнів формуються такі риси: допитливість, цілеспрямованість, наполегливість, безмежне терпіння під час обмірковування будь – яких питань, ініціативність, оригінальність, уникати шаблонів, спритність, винахідливість, внутрішня свобода, терпимість до нечіткості, двозначності, невизначеності, вимогливість, прагнення не задовольнятися приблизними відомостями, а уточнювати, добиратися до суті, враховувати думку фахівців, критичність розуму, дисциплінованість, організованість.

Пошук захоплює! Пошукова робота – це альтернатива бездуховності.

Пошукова робота – це могутній засіб самоствердження особистості, виховання патріотизму та інших громадянських якостей.

Погляд, звернений у минуле, заглиблює у таємницю людського буття нашого народу, допомагає краще зрозуміти навколишній світ і своє місце в ньому.

Розподіляючи завдання по групах, враховуємо нахили й здібності як учнів, так і педагога, який є консультантом, що аніскільки не применшує значення дитячої роботи, а навіть робить її цікавою й захоплюючою.
ІІ. Музейна педагогіка

в практиці Тячівського рай ЕНЦ.

Музей і навчальний заклад за метою своєї діяльності традиційно мають багато спільного: вони прагнуть виховувати почуття патріотизму, свідоме ставлення до надбань світової та вітчизняної науки і культури; розвивати мислення, творчі здібності та певні практичні навички, стимулювати творчу активність особистості.

Музейна педагогіка відіграє роль посередника між музеєм і навчальним закладом, сприяючи створенню ефективного навчального середовища, формуванню в учнів емоційно-ціннісного ставлення до знань, подоланню міжкультурних стереотипів.

Наш музей – це особливий краєзнавчий центр, де учні самостійно представляють свої експозиції, проводять оглядові та тематичні екскурсії. Експонати із запасників використовують на заняттях та виховних заходах.

Музей працює згідно з планом роботи. Ведеться книга обліку відвідувачів, проведених екскурсій, масових заходів, навчальних занять, прийому та видачі експонатів, інвентарна книга. Музей має такі експозиційні розділи:


  • Гончарство

  • Лозоплетіння

  • Писанкарство

  • Домашній реманент

  • Ткацький верстат

  • Національний одяг Тереблянської долини

  • Куточок хліба.

  • Бджільництво

У музеї зібрано понад 230 експонатів.

Наш музей і зараз поповнюється новими експонатами із різних куточків Закарпаття.

1.Тут зібрано великий асортимент гончарних виробів.

Багаті гончарними глинами надра Закарпаття. Споконвіку ними користувалися майстри народної кераміки. Кожна епоха залишала нам шедеври, які дають естетичну насолоду,є виявом людської творчості.

2. Лозоплетіння

Плетіння з природних рослинних матеріалів - давній вид народної творчості, що розвинувся за свідченням археологів ще в епоху неоліту, набагато раніше ніж гончарство, обробка дерева, металу, воно було і попередником ткацтва. Інструменти і приладдя, необхідні для нього, прості і легкі, займають мало місця. Матеріали для плетіння теж доступні , багато з них знаходяться в саду на городі.

Основним матеріалом для плетіння здавна слугувала лоза, а пізніше і обгортки качанів кукурудзи. Майстри-кустарі не тільки плели кошики, а й розписували їх. За виплетений та розписаний кошик давали стільки зерна чи картоплі, скільки в нього вміщалося.

3. Писанкарство

Писанка – розписане мініатюрним орнаментом куряче яйце-з’явилася у час язичництва як атрибут весняних культових народних обрядів пов’язаних з пробудженням землі весною, початком сільськогосподарських робіт, появою перших дарів природи. Саме з цих весняних культових народних обрядів християни запозичили символ яйця як життєдайної сили.

Звичай розмальовувати курячі яйця з нагоди Великодня, зазнавши протягом тисячоліть складних змін і збагатившись безліччю орнаментальних мотивів, кожен з-поміж яких мав глибокий зміст , перетворився у прекрасне народне мистецтво. Спочатку були «крашанки», потім «драпаки», «крапанки», «писанки» та «мальованки». Малювали також воском.

4. Речі домашнього вжитку

Тут у нас знаходяться речі домашнього вжитку; щітка дергальна, вила дерев’яні ,віко дерев’яне, ярмо,стілець дерев’яний, дерев’яна масничка, корито-ночви,лопата хлібна, мотовило, сани,ваги, ткацький верстат, праски (тиглазови).

5.Ткацький верстат був майже в кожній буштинській родині. Здавна вважалося, що кожна дівчина повинна вміти виконувати ткацьку роботу. Основною сировиною для ткацтва у Буштині були волокна луб’яних культур – конопель (рідше льону) та овечої вовни. В залежності від технології ткання полотно поділяли на 3 види: для одягу; інтер’єру; господарських потреб.

З витканого полотна робили рушники (отеранники); жіночий і чоловічий одяг, подушки(парни), господарські сумки (тайстри, бесаги, торби), скатерті, верети, покривала(велахи). Також ткали доріжки(із вовняних ниток-шерсті і порізаної на смужки матерії).

6. Тут у нас зібрана колекція народного одягу: жіночого і чоловічого. Головним елементом жіночого одягу, зокрема, Буштина була сорочка. Основа полотна сорочки - конопляна. Поверх сорочки одягали плат(фартух) із покупного полотна. На сорочку одягали лайбик, оздоблений різнокольоровими аплікаціями.

Чоловіки носили сорочки із домотканого полотна і полотняні штани – гаті, які знизу оздоблювали «ройтами». Підперізувались широким ремнем-чересом. Взуття носили - постоли та чоботи.

7. Через століття, аж до сьогоднішніх днів вишивка, як предмет мистецтва, розвивалася в різних частинах світу, вбираючи характерні особливості притаманні творчості окремих народів.

Українські вишивки відомі різноманітністю швів та барв. Вишивали низинкою, настилом, гладдю, хрестиком, копанням( на Закарпатті). Вишивали рослинні та геометричні узори. Рушники на яких вишиті магічні знаки такі як Дерево життя, ромби вважалися оберегами. Своєрідна вишивка на сорочках та свитах.

8. Бджільництво - одна з найважливіших галузей сільського господарства. Тут ви маєте змогу познайомитися з пасічним інвентарем та продуктами бджільництва, зокрема: лицева сітка, яка захищає від ужалень у голову, обличчя і шию; димар необхідний для втихомирення бджіл димом при огляді гнізда; маточна кліточка застосовується для тимчасового укріплення в ній матки в різних ситуаціях; годівниці застосовуються для підгодівлі бджіл цукровим сиропом у зимовий період. За конструкцією годівниці поділяються на гніздові (бічні) і надрамкові (стельові). Тут можна ознайомитися з продуктами бджільництва це - прополіс, перга, пилок, а також різні види меду.

Мета музейної педагогіки – сприяння розвитку творчих здібностей учнів.

Музейна педагогічна система передбачає саме таку організацію навчально – виховного процесу, за якої учень – один із головних суб’єктів творчої діяльності.

Основні напрями досліджень у сфері музейної педагогіки можна структурувати наступним чином:

1. Проблема вивчення освітньої специфіки музею.

2. Ефективність музейної комунікації.

3. Вивчення музейної аудиторії.

4.Створення та апробація нових методик, програм, експозицій для різних категорій населення.

5.Встановлення оптимальних форм взаємодії з партнерами щодо культурно-освітньої діяльності.

6. Використання та популяризація нових технологій освіти.

Система форм і методів педагогічного впливу, які використовуються у музейній педагогіці є досить різноманітною, вона постійно видозмінюється і поповнюється.

Ефективна діяльність шкільних музеїв, впровадження елементів музейної педагогіки у роботу сучасних навчальних закладів створює умови для:

- підвищення якості навчально-виховного процесу;

- поглиблення знань школярів з предметів;

- активізації пошукової, дослідницької, історико - краєзнавчої, та самостійної роботи учнів;

- розвитку творчого мислення та пізнавальної активності школярів;

- застосування педагогами активних методів навчання;

- написання рефератів та наукових робіт учнями;

- успішної роботи учнів в МАН;

- поглибленого вивчення історії, культури рідного краю.

- підготовки учнів до майбутньої професії;

- розвитку волонтерського руху, створення клубів, гурткової роботи на базі музею;

- формування соціально-громадянського досвіду учнів;

- виховання патріотизму та любові до України на основі історичної спадщини народу.

Однак на практичному рівні, питання використання потенціалу шкільних музеїв у навчально-виховному процесі, застосування елементів музейної педагогіки у роботі навчальних закладів потребують свого вирішення. Необхідною є розробка науково-методичного супроводу цих процесів, формування змісту навчально-виховної діяльності музеїв відповідно до умов та регіональних традицій, підвищення професійної компетентності педагогів щодо проблеми.

Перспективи розвитку та впровадження елементів музейної педагогіки у роботу позашкільних навчальних закладів можливі за умов існування спеціалістів, які володіють методами, прийомами, формами, технологіями музейної педагогіки, вміють їх застосовувати в організації позакласних форм соціокультурної освітньої діяльності учнів, спроможні вирішувати педагогічні завдання взаємодії музейного середовища та освітнього закладу; формування основ музейної компетенції учнів.


Музей декоративно – прикладного мистецтва та народного побуту створений на базі нашого Центру у 2001 році, з ініціативи дирекції Тячівського рай ЕНЦ та педагогами Буштинської гімназії – інтернату. В музеї зібрано понад 230 експонатів з народного побуту XVІІ-XІX ст. Мароморощини: гончарства, народної вишивки, лозоплетіння, ткацтва, різьби по дереву, писанкарства, бджільництва, народного одягу Тереблянської долини, куточок хліба, фотоматеріали.




Щоб пам’ятали з ранніх літ

Щоб не цуралисьдіти роду

І корінь не висох народу

Рука упевнено і твердо

Минуле з майбутнім єднала



Гончарство

Тут у нас зібрано великий асортимент гончарних виробів XVІІІ – XІX ст. Мараморощини

Багаті гончарними глинами надра Закарпаття. Споконвіку ними користувалися майстри народної кераміки. Кожна епоха залишала нам шедеври, які дають естетичну насолоду,є виявом людської творчості та пам”яткою для майбутніх поколінь



ГОНЧАРСТВО

Основним матеріалом для плетіння здавна слугувала лоза, а пізніше і обгортки качанів кукурудзи. Майстри-кустарі не тільки плели кошики, а й розписували їх. За виплетений та розписаний кошик давали стільки зерна чи картоплі, скільки в нього вміщалося.





РЕЧІ НАРОДНОГО ПОБУТУ



БДЖІЛЬНИЦТВО

Тут знаходиться макет пасіки, пасічний інвентар, зокрема: лицева сітка, яка захищає від ужалень у голову, обличчя і шию; димар необхідний для втихомирення бджіл димом при огляді гнізда; маточна кліточка;рамка ; годівниці, які застосовуються для підгодівлі бджіл цукровим сиропом у зимовий період, а також продукти бджільництва та стендовий фотоматеріал.





ТКАЦТВО

Провідною галуззю домашнього ткацького промислу було виготовлення полотна.З витканого полотна робили рушники (отеранники); жіночий і чоловічий одяг, подушки (парни), господарські сумки (тайстри,бесаги,торби),скатерті,верети,покривала (велахи).Також ткали доріжки(із вовняних ниток-шерсті і смужки матерії).



НАРОДНА ВИШИВКА

Для Тереблянської долини притаманні вишивки: низинкою, настилом, гладдю, хрестиком, копканням

Це рушники вишиті гладдю, хрестиком, настилом, копканням; вишиті серветки, доріжки . Вишивали рослинні та геометричні узори. Рушники на яких вишиті магічні знаки такі як Дерево життя, ромби вважалися оберегами. Своєрідна вишивка на сорочках та свитах.



ПИСАНКАРСТВО

Для Тячівщини характерні писанки: «крашанки», «драпанки», «крапанки», «писанки» та «мальованки», а також писанки розписані воском





КОЛЕКЦІЯ НАРОДНОГО ОДЯГУ



Музейна діяльність учнівської молоді посідає особливе місце серед інших форм виховної роботи центру.

У приміщенні музею проводяться майстер-класи з різних видів традиційного народного мистецтва.

Великою популярністю користуються масові заходи: свята, Новорічно-різдвяні колядки та щедрівки , вечорниці.

Висновок


У сучасному суспільстві з’являються нові технології інформаційного характеру, що вимагають від освіти застосування нових методів та засобів, зокрема засобів музейної педагогіки.

Процес становлення музейної педагогіки як наукової дисципліни далекий від завершення, формулювання основних питань теорії виявилася на рівні емпіричних міркувань, належного уваги не приділялося понятійному апарату. Практичною потребою залишається об'єктивне пізнання закономірностей її розвитку, формування наукового апарату.

Тенденція останніх років - увага до культурно-освітньої діяльності музеїв, яка стає одним із пріоритетних напрямків музейної роботи. Музеї стають центрами як формального, так і неформальної освіти для всіх категорій населення. Створюються нові організаційні структури - музейні культурні центри на базі музеїв, орієнтовані на взаємодію з органами освіти, соціальної захисту, закладами культури, науки, мистецтва. Вони мають багато модифікацій, які визначаються специфікою територій, особливостями музеїв і музейної мережі, культурним потенціалом регіонів, а головна їх мета - освіта людини культурою.

Успіх роботи педагога багато в чому залежить від атмосфери взаємин і взаємоповаги в колективі. Педагог вчиться і самовдосконалюється разом зі своїми учнями. Тільки таким чином можна досягти мети – сформувати особистість, готову до життя в громадянському суспільстві, здатну до здобування знань, самовдосконалення, саморозвитку, до прийняття ефективних рішень. Тільки любов, осмислення своєї історії, повага до предків, щире співпереживання досягненням і недолікам можуть виявити в людині ті душевні якості, які і визначають його як особистість, як громадянина.

Найважливіша мета громадянського виховання - вчити світу. А це означає: 1) допомогти дітям побачити, що можна змінити світ: групу, сім'ю, школу, мікрорайон, країну, регіон, прекрасну і багату нашу планету - на краще; 2) залучати дітей і молодь в пошук шляхів і засобів вирішення проблем і участь в роботі щодо поліпшення життя для всіх; 3) підтримувати молодих в їх роботі для кращого життя всіх: близьких, більш широкого кола людей, людства в цілому, природи; 4) допомагати усвідомлення того, що погано, а що добре, що сприяє добру, а що ні; 5) допомогти молодим бачити загрозу добру, а потім кожній людині, групі - навчитися сприяти необхідним змінам.

Процес формування громадянських рис, зокрема громадянської активності, відбувається дуже активно саме в шкільні роки, тому учнівський колектив — це те середовище, яке й формує особу активного українського громадянина. У такій спільній діяльності діти вступають у різноманітні взаємини, що формують з дітей активістів, колективістів, людей, які вміють працювати і жити колективно, в усьому допомагаючи один одному. Виховання моральних норм, громадянської активності, гуманізму мусить глибоко захоплювати весь душевний світ кожного учня, впливати на його почуття, волю, характер, на всю його особистість.

Громадянськість і принциповість, активність і мудрість самого педагога, його любов, доброта, вимогливість до себе і до дітей сприятимуть вихованню в учнів цих важливих якостей.

Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок про те, що в процесі громадянського виховання значну роль займають засоби музейної педагогіки, що здійснює передачу культурного досвіду через педагогічний процес в умовах музейного середовища. Таким чином, організація роботи музею в рамках позашкільного навчального закладу дозволяє досягти необхідного рівня розвитку учнівської молоді. Успіх музею і перспективи розвитку бачимо у гармонійному поєднанні всіх масових форм роботи на шляху виконання музеєм науково-освітніх та виховних завдань всебічного, багатогранного розвитку молоді засобами мистецтва.

Використана література

1.Харченко О.В. Дитина в музейному просторі: аспекти освітньо-виховної діяльності в музеях художнього профілю. Збірка наукових праць „Український музей". Київський національний університет ім.Т.Г.Шевченка". - Київ, 2003


2. Горшкова Г.І. Музей освітньої установи. Документи, рекомендації, бібліографія. - Арх-ськ, изд-во Архангельського обласного інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників освіти, 2004.

3. В краєзнавчому музеї: Сценарії занять: Навчальний метод, посібник. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2001


4. Ланкове Н.М. Робота зі школярами.

5. Медведєва Є.Б., Юхневич М.Ю. Музейна педагогіка як нова наукова дисципліна: культурно-освітня діяльність музеїв. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 1997.


6. Панкратова Т.М., Чумалова Т.В. Заняття і сценарії з елементами музейної педагогіки для молодших школярів: Перші кроки у світ культури: Навчальний метод. посібник. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2000.
7.Столяров Б.А. Музейна педагогіка. Історія, теорія, практика: Учеб. посібник. - М.: Вища школа, 2004.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал