Методичні рекомендації Міністерство охорони здоров’я України Міністерство освіти і науки України Бершадський медичний коледж



Сторінка2/3
Дата конвертації28.12.2016
Розмір0.81 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3
тематичний план. (додаток 4)

У вступі (1-2 сторінки) розкривається актуальність даної роботи, тобто автор відповідає на питання, чому він вибрав цю тему і яке її місце в змісті освіти; розкриваються тема розробки, її теоретичні основи, конкретизуються мета й основні завдання, пояснюється, на кого розрахована розробка, як вона співвідноситься з навчальним процесом тощо.

Основна частина, яка за змістом має відповідати темі, підпорядковуватися основній меті та завданням, містити опис методики викладання навчального матеріалу. В основній частині вказується специфіка використання розробки в залежності від віку студентів, умов навчального закладу, підготовки педагогів; подаються рекомендації щодо її найбільш ефективного використання в залежності від матеріалу, умов, етапу організації дослідницької діяльності. Основна частина складається з чотирьох розділів: теоретичний, дослідницький, профілактичний (корекційні проекти тощо) та рекомендації всім учасникам навчально-виховного процесу (студенти, педагоги, батьки) з розглянутого питання.

Висновки містять результати власного досвіду роботи, рекомендації щодо практичного використання методичної розробки іншими педагогами, можливостей роботи за даною методикою в різних умовах.

Список використаних джерел/літератури – це перелік усіх використаних джерел як літературних, так і електронних. Список використаних джерел повинен містити 10-15 назв. Якщо розробка носить тільки практичний характер, що не вимагає теоретичних посилань, то список використаних джерел можна опустити.

При використанні в тексті роботи фактів, цитат, висловлювань автор зобов’язаний вказати, звідки взяті ті чи інші дані. Посилання на джерела даються не тільки в тому випадку, коли текст приводиться в лапках, але навіть у випадку, коли переповідаються думки, запозичення фактичних даних.

Посилатись потрібно на першоджерела, цитування по інших виданнях не рекомендується.

В переліку використаної літератури вказують: прізвище автора, ініціали, місце видання, назва видавництва, рік видання, кількість сторінок.

Якщо вказується стаття, опублікована в журналі, то після назви статті вказують назву журналу, рік видання, номер і сторінку. Коли ж посилання дається на газету, то вказують статтю, назву газети, рік, число і місяць.

В перелік літератури включаються тільки ті роботи, які цитувались чи використовувались в роботі.



У додатках наводяться довідково-інформаційний матеріал (таблиці, ілюстрації, схеми тощо), а також переліки тем дослідницьких робіт у наукових галузях, що розглядаються, орієнтовні форми вимог до проведення досліджень, приклади оформлення їх результатів, протоколів тощо.

Структура методичної розробки(теоретичне заняття).

В основній частині можна виділити наступні розділи:



  • Методичне обгрунтування теми.

  • Методичні рекомендації з проведення заняття.

  • План заняття.

  • Дидактичний матеріал до заняття (можна не виділяти у вигляді додатків).

  • Список літератури (джерел) для студентв.

  • Список літератури для педагогів.


Рекомендований план заняття:

1.     Тема програми.

2.     Тема заняття.

3.     Аудиторія.

4. Тип заняття.

5.     Вид заняття. (додаток 5)

6.     Мета методична.

7.     Цілі освіти (навчання, виховання, розвитку).

8.     Матеріально-технічне забезпечення заняття.

9.     Міжпредметні та внутрішньопредметні зв'язку. (додаток 3)

10. Тривалість заняття.
Вимоги до структурних елементів методичної розробки (додаток 1)

Титульний лист

Титульний лист містить дані, що подаються у такій послідовності:

а) повна назва відділу/управління освіти, методичного кабінету/центру, навчального закладу;

б) тема/назва роботи;

в) відомості про автора;

г) населений пункт, рік оформлення матеріалу.

На другій сторінці вказуються ініціали автора, назва роботи, на яку аудиторію розрахована, кількість сторінок, коротка анотація.

На останній сторінці – повністю назва роботи, прізвище, ім’я та педагогічне звання автора. У разі використання на обкладинці малюнків та інформації третіх осіб – вказати автора або дати посилання.


Підручник

Підручник повинен мати високий навчально-методичний рівень, містити необхідний довідковий апарат.

Навчальний матеріал має бути пов’язаний з практичними завданнями, мають простежуватися тісні міжпредметні зв’язки.

Структура підручника повинна включати:

1. Зміст (назви розділів у точній відповідності до затвердженої навчальної програми).

Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки у тексті, без скорочень. Позначення ступенів рубрикації (“частина”, “розділ”) пишуться в один рядок з відповідними заголовками і відділяються від них крапкою. Всі заголовки у змісті починаються з прописної літери без крапки в кінці.



2. Вступ (передмова) повинен займати 2,5-4,5 сторінки (4000-8000 знаків):

  • роль та значення дисципліни (виду занять) у підготовці фахівця;

  • місце даного курсу (його частин) серед інших дисциплін;

  • формулювання основних задач, що стоять перед студентом при вивченні навчальної дисципліни.

3. Основний текст – дидактично та методично оброблений і систематизований автором навчальний матеріал. Викладання матеріалу в навчальній книзі повинно відрізнятися об’єктивністю, науковістю та чіткою логічною послідовністю. Композиція підручника, подання термінів, прийоми введення до тексту нових понять, використання засобів наочності повинні бути направлені на те, щоб передати студентові певну інформацію, навчити його самостійно користуватися книгою, захопити його, викликати інтерес до предмета, що вивчається.

4. Питання, тести для самоконтролю та контролю засвоєння знань:

  •  розміщуються наприкінці кожної структурної частини (розділу, параграфа);

  •  сприяють формуванню практичних прийомів і навичок логічного мислення.

У ході виконання контрольних завдань бажано передбачити використання обчислювальної техніки, аудіовізуальних засобів навчання, забезпечити умови обов’язкового використання нормативної та довідкової літератури.

5. Обов’язкові та додаткові задачі (для самоперевірки), приклади. Під час написання навчальних книг необхідно орієнтувати студента на активну пізнавальну діяльність, самостійну творчу працю та вміння розв’язувати задачі. У кожному підручнику, посібнику мають бути приклади, питання, задачі.

6. Ілюстрації. Вибір виду ілюстрацій залежить від мети, яку ставить перед собою автор. Можна сформулювати такі загальні рекомендації авторам по ілюструванню навчальних книг:

  • ілюстрації мають використовуватися тільки у тих випадках, коли вони розкривають, пояснюють або доповнюють інформацію, що міститься у книзі. Наявність їх дозволяє авторам передати більш чітко, точно та образно програмні матеріали, що викладаються;

  • вигляд ілюстрацій має відповідати ступеню підготовленості студентів. Так, у підручниках для студентів молодших курсів ілюстрації мають відрізнятися більшою образністю, ніж ілюстрації для студентів старших курсів, які можуть вільно читати креслення та складні схеми;

  • під час підготовки ілюстрацій слід враховувати можливості відтворення їх типографією та інші фактори. Ось чому на цьому етапі важливою є спільна робота автора та редактора. Автор повинен чітко уявляти, як буде виглядати майбутнє видання;

  • ілюстрації у вигляді схем не повинні повторювати матеріалу основного тексту або містити зайву інформацію, що відволікає читача від засвоєння теми;

  • подані в підручниках та посібниках технічні креслення, що пояснюють устрій та принципи роботи машин, їх механізмів та вузлів, не повинні містити малозначущих подробиць;

  • однотипні ілюстрації у підручнику мають бути виконані однією технікою;

  • при поданні статистичних даних доцільно використовувати графіки та діаграми, які є ефективним засобом передачі інформації між величинами і явищами, що вивчаються;

  • доцільно використовувати кольорові ілюстрації, які не тільки збагачують інформацію, а й акцентують увагу читачів на основних ідеях ілюстрованого матеріалу.

7. Довідково-інформаційні дані для розв’язання задач – таблиці, схеми тощо.

8. Апарат для орієнтації в матеріалах книги – покажчики, списки.

Покажчики є обов’язковим структурним елементом підручників та навчальних посібників. Вони полегшують користування книгою. До предметного покажчика необхідно включати основні терміни і поняття, що зустрічаються у книзі, а до іменного – прізвища та ініціали тих осіб, відомості про яких можна знайти в книзі. Поруч з терміном у предметному покажчику або прізвищем у іменному покажчику через кому проставляються номери сторінок, на яких цей термін або прізвище зустрічаються. Терміни у предметному покажчику та прізвища в іменному покажчику пишуться в один стовпчик та розташовуються строго в алфавітному порядку.  Групу термінів або прізвищ, що починаються з однієї літери, відділяють від наступної групи пробілом.



9. Список літератури

У підручниках (навчальних посібниках) мають бути приведені джерела, з яких отримано фактичний матеріал, що вказуються у відповідних посиланнях та у бібліографічному списку. У підручниках (посібниках) необхідно використовувати лише дані, допущені до опублікування у відкритому друці. У розділі “Бібліографічний список” підручника (посібника) необхідно вказати основну використану та рекомендовану літературу для поглибленого вивчення курсу. Бібліографічні посилання необхідно давати на останнє видання даного твору або зібрання творів.



10. Додатки є важливим засобом збагачення змісту навчальної книги. У вигляді додатків доцільно давати різні матеріали, що доповнюють або ілюструють основний текст. Додатки за своїм характером та змістом повинні стосуватися всієї книги в цілому або її окремих частин, а не окремих часткових питань. Не допускається включати додатки, що не мають безпосереднього відношення до теми книги.

Обсяг визначається за формулою:

Обсяг в авторських аркушах (1 а.а. = 40000 знаків) = 0,14 * (кількість годин у навчальному плані для аудиторних занять кількість годин для самостійної роботи)

Наприклад, дисципліна за начальним планом розрахована на 72 години (2 залікових кредити) – 36 аудиторних і 36 самостійної роботи. Тоді обсяг підручника = 0,14*72 = 10,08 а.а. = 403200 знаків, або 224 сторінки (60 знаків у рядку, 30 рядків на сторінку). Список літератури, апарат для орієнтації та додатки в обсяг не входять.



Посібники

За наявності підручників з дисципліни навчальні посібники слід випускати для доповнення або заміни на основі нових методичних підходів, не допускаючи дублювання.

Навчальний посібник повинен мати високий науково-методичний рівень, містити необхідний довідковий апарат.

Навчальний матеріал має бути пов’язаний з практичними завданнями, мають простежуватися тісні міжпредметні зв’язки.



Структура

  • Зміст (назви розділів у точній відповідності до затвердженої навчальної програми).

  • Вступ (передмова) – яку частину навчальної дисципліни розкриває посібник, які теми повністю, які – частково.

  • Основний текст

  • Питання, тести для самоконтролю

  • Обов’язкові та додаткові задачі, приклади

  • Довідково-інформаційні дані для розв’язання задач (таблиці, схеми тощо)

  • Апарат для орієнтації в матеріалах книги (покажчики, списки)

  • Список літератури

Обсяг визначається за формулою:

Обсяг в авторських аркушах (1 а.а. = 40000 знаків) = 0,5-0,9 (частка навчальної програми, яку розкриває посібник)*0,14 * (кількість годин у навчальному плані для аудиторних занять + кількість годин для самостійної роботи).


Методичні рекомендації і практикуми

Методичні рекомендації повинні мати високий навчально-методичний рівень, методичний матеріал має пояснювати специфіку дисципліни, особливості опрацювання теоретичного курсу і літературних джерел, виконання індивідуальних і самостійних завдань, підготовки до практичних занять, мають простежуватися тісні міжпредметні зв’язки.

Практикум – навчальне видання практичних завдань і вправ, що сприяють засвоєнню набутих знань, умінь і навичок, їх систематизації та узагальненню, перевірці якості їх засвоєння.

Збірник задач і вправ, тестові завдання, збірники текстів диктантів і переказів – навчальні видання, які містять завдання для практичних занять і самостійної роботи. Розділи можуть відноситися до одного практичного заняття або до тематичного блоку.

Інструкції до лабораторних і практичних робіт, робочі зошити, дидактичні матеріали.

Структура

  • Навчально-тематичний план дисципліни (теми, підтеми, кількість годин відповідно до навчального плану).

  • Вступ (1-2 сторінки) – місце курсу в навчальному процесі, мета, предмет вивчення, роль у підготовці фахівця місце дисципліни серед інших предметів, попередні знання, що є основою для вивчення курсу, особливості, основні завдання, що стоять перед студентом при вивченні дисципліни, особливості дисципліни, використані технічні засоби.

  • Основний текст – назва теми, методи опрацювання лекційного матеріалу і літератури, інструкції щодо виконання індивідуальних і самостійних завдань, підготовки до практичних занять.

  • Питання, тести для самоконтролю

  • Обов’язкові та додаткові задачі, приклади

  • Довідково-інформаційні дані для розв’язання задач (таблиці, схеми тощо)

  • Список літератури (номер, сторінка у загальному списку літератури)

Обсяг всіх тем дисципліни має бути однаковим. Структура викладення матеріалу – ідентичною.

Тексти лекцій

Тексти лекцій повинні мати високий науково-методичний рівень, містити необхідний довідковий апарат. Навчальний матеріал має бути пов’язаний з практичними завданнями, мають простежуватися тісні міжпредметні зв’язки. Текст лекцій може мати розмовний стиль викладу; містити цікаві приклади, які повинні зацікавити студента; ілюстративний і табличний матеріал, які підвищують цінність теоретичного матеріалу тощо.

Тексти лекцій можуть містити додатки, які допоможуть студенту самостійно опрацьовувати матеріали, які важко знайти, містяться в офіційних чи виробничих виданнях.



Структура

  • Навчально-тематичний план (теми, підтеми, кількість годин відповідно до навчального плану)

  • Назва лекції

  • План лекції

  • Текст лекцій – повний виклад матеріалу лекції з прикладами.

  • Список літератури

  • Додатки

Обсяг:

Розділи, що відповідають темам дисципліни, мають бути однаковими за обсягом: тексти лекцій – 1 година – 0,4-0,5 а.а. (16.000-20.000 знаків)


Навчально-методичний комплекс

Навчально-методичний комплекс містить всі теми навчальної дисципліни, основні визначення і конспект лекційних тем, плани і питання практичних занять, поради щодо підготовки до них і інструкції до самостійної та індивідуальної роботи, визначає форми та засоби поточного та підсумкового контролю.

Структура

  • Навчально-тематичний план

  • Вступ (місце курсу в навчальному процесі, місце дисципліни серед інших предметів, попередні знання, що є основою для вивчення курсу, особливості, основні завдання, що стоять перед студентом при вивченні дисципліни)

  • Основні терміни та поняття.

  • Модульно-рейтингова схема (пояснення значення балів і правил складання заліку чи екзамену)

  • Основний зміст (назва теми, план теми, короткий зміст, на що звернути увагу)

  • Контрольні питання і завдання

  • Література до теми (номери і сторінки відповідно до загального списку літератури)

  • Завдання для самостійної роботи

  • Теми індивідуальної роботи

  • Питання на іспит (залік)

  • Рекомендована література до курсу


Стаття

Мета наукової статті полягає у поданні інформації про проведену наукову, дослідницьку роботу, одержані результати та визначення напрямку подальшої розробки теми, актуальних проблем, що потребують розв’язання. Логіка викладення матеріалів статті:



  • вступна частина, де пояснюються аргументи вибору і дослідження теми;

  • основний зміст, де йдеться про основні положення, які автор прагне висвітлити;

  • висновки, що узагальнюють основний зміст статті.

Обов’язкові структурні елементи статті:

  • анотацію;

  • вступ;

  • огляд літератури;

  • формування позиції автора та наукових гіпотез;

  • емпіричний аналіз;

  • висновки;

  • перелік літературних посилань;

  • додатки.

Обсяг статті 6-24 сторінки, друкується у фахових виданнях, наукових збірниках за певними рубриками.

На початку кожної статті обов’язково вказується ім’я, по батькові та прізвище автора, науковий ступінь, посада, навчальний заклад, коротка анотація українською, англійською мовами та відомості про автора, фотокартка, код УДК. Графічні матеріали, таблиці подаються на окремому аркуші, мають обов’язкову нумерацію, підпис. Список літератури подається в кінці.


Доповідь

Доповіді повідомляються учасникам зібрання з метою залучення до дискусій і обговорення викладеного матеріалу.

Структурними компонентами побудови доповіді є:

  • вступ, у якому визначено актуальність запропонованої проблематики;

  • основна частина у якій стисло розкривається провідна ідея, її теоретичне та практичне обгрунтування та авторська інтерпретація проблеми;

  • висновки та рекомендації щодо подальшого вирішення проблеми.

Доповідь готується у письмовій формі обсягом 6-8 сторінок і розрахована на 15-20 хвилин виступу.

Реферат

Реферат як вид творчої роботи можуть обирати викладачі з кваліфікаційною категорією«спеціаліст» чи «спеціаліст другої кваліфікаційної категорії».

Підготовка реферату — важливий засіб формування у педагогів прийомів опрацювання літературних джерел, зокрема:



  • вибір теми і ракурсу розгляду з урахуванням проблемності актуальності;

  •  засвоєння правил послідовності і пошуку джерел, систематизації матеріалу, визначення основних положень.

Структура реферату містить такі частини:

  • титульний лист;

  • вступ, де розкривається мета, актуальність теми і поставлених завдань;

  • основна частина, де викладено стислий огляд і критичну оцінку наукових видань, їх порівняльне зіставлення, аргументацію висунутих положень, що автор вважає найважливішими, позитивні сторони, спірні положення авторів джерел, що аналізуються;

  • висновки з пропозиціями щодо подальшого використання набутих знань під час практичної роботи;

  • список використаної літератури, що допомогла зорієнтуватися у виборі теми та обрати шлях наукового пошуку;

  • словник термінів, скорочень у разі потреби.

Головне в роботі над рефератом – опрацювання літератури, аналіз джерел і формулювання правильних висновків на основі теоретичних положень.

Реферат має повно відобразити зміст документа, передати позицію автора, однак, він має бути лаконічним, не подавати зайвої інформації, загальновідомих положень Головне завдання — чітко сформулювати й емоційно викласти суть реферату, відзначити можливості його використання в роботі, не перевантажувати «зайвими даними», а також чітко відповісти на запитання аудиторії у разі потреби.



Рецензія

В рецензії зазначається:



  • назва роботи, яка рецензується;

  • її автор;

  • аналіз роботи дається за такою схемою:

  • чи правильно та влучно підібрана назва;

  • чи відповідає назва її змісту;

  • на кого розрахована робота;

  • чи існують подібні роботи та в чому полягає особливість даної;

  • чи правильна її будова та чи достатньо розкрита тема;

  • чи враховані діючі положення з даного питання;

  • чи відповідає текстовий та ілюстрований матеріал сучасному стану науки та техніки;

  • чи правильна наукова термінологія;

  • чи витримана однаковість літерних позначень;

  • чи правильна формульна символіка;

  • чи відповідає матеріал навчальній програмі та плану;

  • чи використаний передовий досвід;

  • в чому полягають основні позитивні якості та недоліки в роботі.

  • висновки та пропозиції

Бажано рецензенту оцінювати роботу за п’ятибальною системою і оцінку виставляти в рецензії. Рецензія завіряється підписом рецензента, печаткою навчального закладу та підписом його керівника.
Анотація

Анотація — стисла характеристика змісту статті, праці, іншого навчально-методичного видання, у якому викладено найголовніші висновки роботи, визначено їх цільове призначення. Анотація завжди подається у кожному  виданні на звороті титульного аркуша.


    1. ВИМОГИ ДО ТЕХНІЧНОГО ОФОРМЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ.

Укладач готує роботу українською мовою на актуальну тематику сьогодення, яка побудована в логічній послідовності, без повторень, з чіткими формулюваннями, без граматичних помилок, з висновками та списком використаної літератури відповідно до вимог. Цитати в тексті повинні супроводжуватись повним і точним посиланням на джерело, яке подається в списку літератури.

Вимоги до технічного оформлення матеріалів Комп’ютерний набір:

  • текстовий редактор Word;

  • шрифт 14 пт, Тіmеs New Roman (40 рядків на сторінці, 70 знаків у рядку);

  • міжрядковий інтервал — 1,5;

  • з одного боку білого паперу формату А-4;

  • поля: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє і нижнє – 20мм;

  • текстова частина має бути чорного кольору;

  • таблиці повинні бути набрані в програмі Microsoft Word або MS Excel; шрифт – Times New Roman Cyr, 12 pt; ширина найбільша – 14 cm; обрамлення має тільки шапка, заголовок, виключка по центру, книжкове розташування;

  • формули   -   в   програмі   Equation   Editor   3.0   (цей   редактор   є внутрішнім редактором Microsoft Word);

  • малюнки потрібно виконувати в редакторі Microsoft Word ’95, версія 6.0 або вище за допомогою функції створити малюнок. Розташування по центру, ширина – не більше 14 см, без обтікання текстом;

  • фотографії – кольорові (розмір 9×13см) автора та до статті;

  • графіки – зроблені в програмі MS Excel як малюнки;

  • всі сторінки, враховуючи ілюстрації та додатки, нумеруються. Першою сторінкою вважається титульна, на якій цифра 1 не ставиться.

Текстовий матеріал може поділятися на частини, розділи, підрозділи, пункти і підпункти. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних елементів потрібно розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці. Якщо заголовок складається із двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

Обсяг основного змісту - не менше половини усього рукопису.

Обсяг додатків не лімітується, але вони повинні відповідати тексту (посилання на них у тексті обов'язкове).

Посилання на використану літературу в тексті слід давати в квадратних дужках.

Кількість і обсяг розділів не лімітується.

Весь матеріал подається в одному примірнику роздрукований, записаний на диск.

Ілюстрації (графіки, рисунки, фотографії, ескізи) повинні бути пронумеровані, мати назву і пояснювальний текст (при необхідності) та вміщуватись в тексті після абзацу, в якому вказується посилання на них. Назва і пояснювальний текст ілюстрації вміщується під нею. Таблиці також повинні мати наскрізну нумерацію і заголовок, які вміщуються над таблицею посередині. При перенесенні таблиці на іншу сторінку над нею заголовка не вміщують.

Нумерація сторінок здійснюється зверху або знизу посередині сторінки. На титульній сторінці вказується назва міністерства та назва вищого навчального закладу; нижче – назва роботи, рік її написання. Назва роботи виділяється більшим шрифтом. Після назви роботи окремою стрічкою вказується тип роботи (методична розробка, рекомендації, поради, доповідь, реферат і т.д.).

На другій сторінці приводяться дані про автора: прізвище, ім’я та по батькові, посада і кваліфікаційна категорія, педагогічне звання. Вказуються рецензенти: прізвище, ініціали, посада, кваліфікаційна категорія, педагогічне звання.



7. ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕЛІКУ ПЕРШОДЖЕРЕЛ

При використанні в тексті роботи фактів, цитат, висловлювань автор зобов’язаний вказати, звідки взяті ті чи інші дані. Посилання на джерела даються не тільки в тому випадку, коли текст приводиться в лапках, але навіть у випадку, коли переповідаються думки, запозичення фактичних даних.

Посилатись потрібно на першоджерела, цитування по інших виданнях не рекомендується.

В переліку використаної літератури вказують: прізвище автора, ініціали, місце видання, назва видавництва, рік видання, кількість сторінок.

Якщо вказується стаття, опублікована в журналі, то після назви статті вказують назву журналу, рік видання, номер і сторінку. Коли ж посилання дається на газету, то вказують статтю, назву газети, рік, число і місяць.

В перелік літератури включаються тільки ті роботи, які цитувались чи використовувались в роботі.



Список першоджерел складають в такому порядку:

  1. Методична література – документи, закони, постанови.

  2. Архівні матеріали.

  3. Мемуарна література.

  4. Монографії (в алфавітному порядку авторів).

  5. Журнали і газетні статті.

  6. Довідкова література.

Бібліографічний опис — це сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які наведені за певними правилами, необхідні та достатні. Він є базовим для системи стандартів, правил, методичних посібників зі складання бібліографічного опису. Дані для складання описів беруться безпосередньо з видання. Опис складається з обов'язкових елементів: основний заголовок, автори, повторність видання, рік видання, обсяг. На каталожній картці в лівому верхньому кутку розташовується шифр, що визначає місце книги на полиці. Чисельник дробу позначає відділ класифікації до якого книга відноситься по змісту. Знаменник - авторський знак, умовна позначка першого складу прізвища автора або першого складу назви книги. Центральною складовою бібліографічного опису є бібліографічний запис.

Правила бібліографічного опису.

  • Бібліографічний опис складається на мові документа.

  • Джерела відомостей для опису: титульний аркуш, зворотна сторона титульного аркуша, обкладинка, остання сторінка.

  • Опис складається з елементів, що об’єднані в області і наведені в певній послідовності.  Після області  назви всі області  відокремлюються одна  від одної крапкою та тире (. — ).

  • Для кожної області опису певного виду документів визначено приписане (основне) джерело інформації - одне або декілька (наприклад, для області заголовка та відомостей про відповідальність приписаними джерелами інформації є: титульний аркуш - для книг, перша та остання шпальти - для газет, титульний екран, етикетка та наклейка і т.п.). Відомості, запозичені не з приписаного джерела інформації, наводять в квадратних дужках, наприклад: /  Н. Мазняк ; за ред. Ш. Аванс ; [пер. з англ. І. І. Вікторової] / [А. Федоров, Б. Пашук, Я. Петрова]/ [укл. А. Ярошко ; редактори: В. Попов, С. Бєлова]

  • Бібліографічні відомості зазначають в описі в тому вигляді, в якому вони наведені в джерелі інформації.

  • З великої літери починають перше слово кожної області, а також перше слово наступних елементів: загального позначення матеріалу: та будь-яких заголовків в усіх областях описів. Всі інші елементи записують з малої літери. Приклад:    Вітаміни [Електронний ресурс] : підручник / за ред. О. Мишо

  • Числівники в описі наводять в тій формі, в якій вони представлені у виданні (римські, арабські, в словесній формі). Числівники, що позначають том, випуск, частину, номер, сторінки – завжди записують арабськими цифрами без нарощування відмінкового закінчення: Вип. 1; В 2 т. ; Т. 3 ; Ч. 5 ; С. 12-16 ; 241 с. Римські цифри та числівники в словесній формі заміняють на арабські цифри також при позначенні кількості класів чи курсів навчальних закладів; порядкових номерів видань; року або дат виходу, розповсюдження документу: заявл. 18.12.00; опубл. 10.03.01; введ. 2002-07-01. Порядкові числівники наводять з нарощуванням закінчень за правилами граматики мови: 2-е изд.; 3-тє вид.; 2-гий курс.

  • Скорочення слів в описі відбувається згідно з наступними стандартами:

    • ДСТУ 3582-97. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила;

    • ГОСТ 7.12-93. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила.

    • ГОСТ 7.11-78 . Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании.

Не можна скорочувати перші три слова в назві. Частина довгої назви може бути пропущена, а пропуск позначений трьома крапками (...).

Уніфіковані форми скорочень на російській та латинській мовах:

и другие et alii) – и др. (et. al.);

и так далее (et cetera) – и т. д. (etc.);

то есть (id est) – т. е. (i. e.);

без места (sine loco) – б. м. (s. l.);

без издателя (sine nomine) – б. и. (s. n.).


  • Для більш чіткого розділення областей та елементів, а також для розрізняння приписаної та граматичної пунктуаціїзастосовують пробіли в один друкований знак перед та після приписаного знаку. Виключення складають крапка та кома – пробіли ставлять тільки після них. Круглі та квадратні дужки розглядають як єдиний знак, тому пробіл ставлять тільки перед та після дужки. Приклад: Бойко, Р. Г. Петровские звоны [Ноты] : (Юность Петра) : муз. ил. к рус. истории времен Петра Первого / Ростислав Бойко. – М. : Композитор, 2001. – 96 с.

Складання списків літератури

Є такі способи групування матеріалу в списках літератури:



  • алфавітний;

  • систематичний;

  • хронологічний;

  • нумераційний;

  • по розділам роботи.

Автор вибирає способи групування матеріалу враховуючи особливості своєї роботи. Не можна змішувати різні методи групування.

Найбільш поширені способи:



Нумераційний – матеріал розташований в порядку цитування та згадування літератури в тексті;

Алфавітний – в алфавіті прізвищ авторів та назв робіт. Роботи одного автора розташовані за алфавітом назв або в хронології їх написання. Алфавітні ряди розташовані в алфавіті:

  • мови опису, якщо бібліографічні описи складені на одній мові;

  • зведеного кирилічного, якщо описи на двох та більше мовах з кирилічною графікою (російська, українська, болгарська та ін.);

  • іноземна література розташована в латинському алфавіті.

Нумерація безперервна. Список за кирилічним алфавітом можна відділити від списку за латинським алфавітом інтервалом.
Посилання

Під час написання дисертації, курсової чи дипломної роботи в тексті в посиланні на видання, що включене в список літератури, необхідно в квадратних дужках вказати номер під яким це видання значиться в списку. Наприклад:



  • посилання на одне видання [18]

  • посилання на декілька видань [12; 20 ; 25]

  • посилання на багатотомне видання [25 ; Т. 2]

  • посилання на конкретну сторінку видання [32 ; с. 11]

Якщо список не пронумерований, в посиланні проставляють перші слова бібліографічного опису та рік видання:

  • [Петров В. Д., 2000]

  • [Амінокислоти та білки, 2002]

  • Місце посилання в тексті:

  • після прізвища автора, на якого зроблене посилання, якщо він не цитується;

  • після цитати, якщо прізвища авторів наводять перед нею, та після прізвища автора, якщо воно наведене після цитати;

  • в логічно відповідному місці, якщо автор, думки якого викладаються, не згадується та дослівно не цитується.

Записуючи першоджерела слід дотримуватись встановлених норм та правил оформлення бібліографічного запису (додаток 6).

Скорочення

Мова бібліографічного опису, як правило, відповідає мові вихідних відомостей документів.

При складанні бібліографічного опису можна застосовувати скорочення слів і словосполучень, які мають відповідати вимогам ДСТУ 3582-2013 «Бібліографічний опис і скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги та правила (ISO4:1984, NEQ; ISO832:1994, NEQ)», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращения слов на русском языке. Общие требования и правила» та ГОСТ 7.11-78 «Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании» (чинні в Україні як міждержавні).

Скорочення назв міст:

Київ – К.

Харків – Х.

Лондон – L.

Москва – М.

Нью-Йорк – N.Y.

Париж – P.

Санкт-Петербург – СПб.

 ЛІТЕРАТУРА


  1. Видавнича діяльність у методичній роботі: Навчальне видання/ Упорядник М.І.Скрипник. – К.: ЦІППО АПН України, 2000. – 27 с.

  2. Готуємо навчальне видання до друку : методичні рекомендації / укладач Л. В. Кабан. – Біла Церква : КОІПОПК, 2009. – 68 с. – (Серія «Бібліотека педагога-новатора». Вип.2). 

  3. Єдині вимоги до написання навчально-методичних матеріалів. НМЦ, 2001.

  4. Законодавчі та нормативні документи України у сфері інформаційної, видавничої та бібліотечної справи: Тематична добірка: У 2 ч. Ч. 2. Правове регулювання у сфері видавничої та бібліотечної справи. - К., 200. - 234 с.

  5. Організація науково-методичної експертизи інноваційних проектів / Лариса Василівна Кабан // Школа : інформаційно-методичний журнал. – 2007. - № 3 (15). – С. 20 – 31. 

  6. Наукова робота і управління знаннями: Навчальний посібник/Клепко С.Ф. - Полтава: ПОІППО, 2005. – 201с.

Інтернет ресурси:

  1. http://www.osvita.com.ua

  2. http://metodtar.at.ua

  3. http://library.kpi.kharkov.ua/bo.html



Додаток 1

Лист 1 (титульний)


Лицьова сторона
Міністерство охорони здоров’я України

Міністерство освіти і науки України

Бершадський медичний коледж

Назва методрозробки

Викладач: ПІП
Бершадь, 2015
Зворотна сторона
Укладач...........................................................

Рецензенти ........................................................

Анотація:

Використання інноваційних педагогічних технологій на заняттях з української мови та світової літератури/ методична розробка. - Бершадь, 2015. – 38с.

Система освіти України покликана забезпечити організацію навчально-виховного процесу з використанням сучасних інноваційних технологій.

У методичній розробці розглядається метод проектної діяльності як альтернативна технологія, яка протиставляється класно-урочній системі, при якій не даються готові знання, а використовується технологія захисту індивідуальних проектів.

Розглянуто та схвалено

на засіданні ЦК

Протокол № ___ від „___“ ____ 20___ р.

Голова ЦК __________ _______

(прізвище та ініціали) (підпис)
Додаток 2

Орієнтовні показники для оцінювання

методичної розробки


Рівень

Критерії/

Показники оцінювання

Актуальність


Нижче від середнього

Обрана тема є актуальною лише в межах навчального закладу, у якому працює автор, про що зазначається в роботі. Тема представляє локальні інтереси й свідчить про те, що автор недостатньо обізнаний із пріоритетними напрямами розвитку даної освітньої галузі чи освітньої системи регіону

Середній

Проблема, висвітлена в методичній розробці, є актуальною для розвитку освітньої системи регіону, значимою для підвищення ефективності навчально-виховного процесу конкретного навчального закладу, проте автору не вдалося повною мірою відобразити це в роботі

Високий

Актуальність обраної теми є очевидною. Проблема, спосіб розв’язання якої представлено в матеріалах, спрямована на розвиток локальної освітньої системи, відображає регіональну освітню специфіку. Автор демонструє теоретичну обізнаність зі способами розв’язання проблеми, вдало підкреслює актуальність і доводить її значимість

Теоретична обґрунтованість


Нижче від середнього

У розробці представлені результати практичного дослідження автора без належного теоретичного обґрунтування, що знижує рівень теоретичного осмислення проблеми.

Автор орієнтується в існуючих публікаціях, дотичних до проблеми, проте далеко не всі викладені позиції стосуються предмета розгляду



Середній

Узято до уваги праці окремих науковців, наведено приклади розв’язання даної проблеми практиками, проте в списку літератури здебільшого відсутні реквізити використаних теоретичних джерел.

Автор демонструє обізнаність в існуючих публікаціях з обраної теми, але за наявності авторської позиції спосіб викладу теоретичного обґрунтування має реферативний характер



Високий

У процесі розроблення авторських матеріалів творчо використано науково-педагогічну й методичну літературу, перелік якої наведено в рубриці «Література». Виклад теоретичного обґрунтування здійснено грамотно, з дотриманням наукового стилю У роботі відстежується авторська позиція

Практична спрямованість


Нижче від середнього

Проблема, представлена в розробці, має вузьке практичне спрямування, становить інтерес для педагогів конкретного навчального закладу або конкретної спеціальності за наявності певних умов

Середній

Представлена методична розробка може становити інтерес для освітян району (міста), області, проте перенесення ідеї в нову освітню практику є складною через недостатній опис технології впровадження

Високий

Представлена методична розробка становить інтерес для освітян району (міста), області, має достатнє теоретичне підґрунтя й описану технологію реалізації. Розробка містить методичні рекомендації або поради щодо реалізації ідеї в нових умовах

Результативність роботи


Нижче від середнього

У роботі представлені результати, які характеризують якісні та (або) кількісні зміни в освітній системі (навчально-виховному процесі) конкретного навчального закладу. Відсутній розгорнутий опис отриманих результатів, їх залежність від упровадження ідеї, представленої в методичній розробці

Середній

Результативність описана за допомогою основних показників, що свідчать про кількісні та якісні зміни в освітній практиці. Успіх використання методичної розробки в практичній діяльності є періодичним, наведені окремі підтверджуючі факти

Високий

Простежується стійкий успіх у реалізації ідеї, що підтверджується системою фактів. Результативність описана за основними її показниками, які свідчать про значні якісні та кількісні зміни в системі роботи педагога. Обґрунтовано залежність одержаних результатів від запропонованих оптимальних шляхів запровадження ідеї

Перспективність


Нижче від середнього

Перспективність реалізації даної проблеми вбачається тільки в межах конкретного досвіду, оскільки представлена тема не складатиме особливого інтересу для розвитку науки й удосконалення практики. Вона є достатньо осмисленою й широко впроваджуваною

Середній

Представлені матеріали забезпечують суттєвий внесок у розвиток педагогічної теорії, підвищення ефективності практичної роботи. Проте автором не деталізується перспектива розв’язання цієї проблеми

Високий

Розв’язання поставлених у проекті цілей і завдань може призвести до появи принципово нових теоретичних підходів або нових зразків практики. Автором спроектовано подальше розгортання ідеї


Методична грамотність (правильність оформлення)


Нижче від середнього

Методична розробка потребує значного доопрацювання, оскільки створена без дотримання відповідних рекомендацій, теоретична й практичні частини не (мало) пов’язані між собою, робота містить недоліки технічні, мовні, змістові тощо

Середній

Робота оформлена з дотриманням чинних рекомендацій або як проект з оригінальною структурою, проте окремі компоненти потребують доопрацювання, редагування назви, виправлення технічних, мовних, змістових помилок, деталізація змісту, доповнення практичними матеріалами в додатках, вилучення зайвого матеріалу, що не стосується даної проблеми тощо

Високий

У роботі на належному рівні представлені всі рекомендовані компоненти, супровідні документи, опис досвіду, який містить теоретичне осмислення проблеми та практичні матеріали, ілюстровані додатками.

Розробка має оригінальну структуру, у якій ілюстративно й системно представлено методичну проблему




Додаток 3

Міждисциплінарна інтеграція

п/п

Дисципліна

Знати

Вміти

І. Попередні дисципліни (ті, що забезпечують)

1

Ділова українська мова

Поняття ділові папери, їх реквізити

Розрізняти види ділових паперів та специфіку їх оформлення

2

Українська та

зарубіжна



культура

  • Основні здобутки представників української мови та культури.

  • Мова і мовлення як невіддільні складники культури народу.

  • Сучасна українська культура та її входження у світовий простір. Наука, освіта, література, мистецтво, релігія в сучасному світі.

Визначати культурні та етичні цінності ділового спілкування

ІІ. Наступні дисципліни (ті, що забезпечуються)

1

Етика й естетика

Етика спілкування

Аналізувати ставлення співрозмовника

2

Сестринська справа

Основи медичної етики

Спілкування медичного працівника та пацієнта

ІІІ. Внутрішньопредметна інтеграція

(між темами даної дисципліни)

1

Українська мова

  • Основні етапи розвитку сучасної української літературної мови.

  • Теорії походження мови.

  • Стилі мови.

Класифікація стилів мови; специфіка їх використання та письмового оформлекння

Додаток 4

План та організаційна структура теоретичного заняття

п/п

Основні етапи та їх зміст.

Засоби активації студентів.

Методи контролю і навчання

Матеріали методичного

забезпечення

Розподіл часу



Підготовчий етап 15 хв.

1

Організація заняття.

    1. Привітання студентів. Перекличка.

    2. Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності та форми одягу студентів.

Журнал групи

5 хв.

2

Повідомлення теми та мети заняття

Мотивація навчальної діяльності

Оголошення епіграфа


Вступне слово викладача.

Створення психоемоційного настрою



5 хв.

3

Актуалізація опорних знань

Повторення мовознавчих понять та термінів

5 хв.



Основний етап 50 хв.

4

4.1 Виклад лекційного матеріалу за планом:

  • Документи(вимоги до документів; різновиди документів)

  • Документи щодо особового складу

  • Автобіографія. Заява

4.2 Робота з пам’ятками та таблицями

Розповідь викладача

Перегляд слайдів

Робота з таблицями


30 хв.

5

Систематизація й узагальнення виченого матеріалу

Усвідомлення лекційного матеріалу в процесі практичної роботи



Використання інтерактивних методів

20 хв.

Заключний етап 15 хв.

6

Підбиття підсумків заняття

Відредагуйте текст

10 хв.

7

Оцінювання та аргументація оцінок

Домашнє завдання





  • Написати автобіографію

  • Написати заяву на прийняття на роботу

5 хв.

Додаток 5

СУЧАСНЕ ЗПНЯТТЯ

(змістовні та структурні ознаки)

Види й типи занять:


  • домінантні

  • тематичні

  • інтегровані,

  • комбіновані,

  • комплексні,

  • сюжетні,

  • сюжетно-ігрові,

  • літературні,

  • художні



Упорядкування та характеристика основних

видів занять з різних позицій

З позиції спрямованості змісту:

  • односпрямовані або предметні заняття, зміст яких лежить у площині однієї галузі знань, а хід переважно обмежується одним видом діяльності.

Позитивним є те, що більшість предметних занять, які є, по суті, навчально-пізнавальними, дають можливість формувати в дошкільнят чітку систему уявлень, знань, певні вміння й навички у межах окремих освітніх галузей (математики, розвитку мовлення, ознайомлення з природою, образотворчої діяльності тощо).

Негативне - пріоритетною лишається навчально-дисциплінарна модель взаємодії, домінує пояснювально-ілюстративний метод навчання, що часто призводить до зниження пізнавального інтересу, формування в дошкільнят інтелектуального споживацтва.



  • Предметне заняття може бути


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал