Методичні рекомендації до вивчення дисципліни «фінансовий менеджмент»



Сторінка12/12
Дата конвертації07.01.2017
Розмір2.26 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

3. При складанні графіка сплати податків необхідно враховувати, що ці платежі необхідно здійснювати у наступному місяці.

Поточне зобов’язання за розрахунками з бюджетом на 01.01 склало 7 тис. грн.

Таблиця 11.16

Графік сплати податків, в тис. грн.


Місяць виникнення кредиторської заборгованості

Місяць сплати податків і утримань із заробітної плати

01

02

03

12

7,0







01




2,4




02







3,4

03










Разом потреба у грошах

7,0

2,4

3,4

Тепер за даними графіків грошових надходжень (табл. 11.4), виплат для поповнення виробничих запасів (11.9), виплати заробітної плати, сплати податку з доходів фізичних осіб, утримань та відрахувань на соціальні заходи (11.12), сплати податків (11.15) складається бюджет руху грошових коштів у результаті операційної діяльності.

Таблиця 11.17

Бюджет руху грошових коштів у результаті операційної діяльності, в тис. грн.




Місяць

01

02

03

Грошові надходження від операційної діяльності

87

102

120

Грошові виплати:

  • поповнення виробничих запасів

49

60,9

75,9

  • виплата заробітної плати, сплата податку з доходів фізичних осіб, утримань і відрахувань на соціальні заходи

29,2

27,5

30,3

  • сплата податків

2,4

3,4

12,4

Грошові виплати – усього

80,6

91,8

118,6

Чистий грошовий потік

87-80,6=+6,4

+10,2

+1,4


11.3. Бюджет руху грошових коштів у резльтаті фінансової діяльності

На останньому етапі бюджетування складається бюджет руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності, який акумулює в собі бюджети руху грошей від операційної та інвестиційної діяльності. По своїй суті цей бюджет є узагальнюючим планом руху грошових коштів підприємства. Дохідна його частина включає очікувані надходження грошей у вигляді банківських позичок, цільового фінансування, надходжень від емісії власних цінних паперів. Витратна частина бюджету включає виплати на:



  • погашення раніше отриманих позичок, строк повернення яких настає у

плановому періоді,

  • погашення позичок, що планується для покриття дефіциту грошей від

операційної та інвестиційної діяльності,

  • сплату відсотків за користування позичками,

  • виплату дивідендів відповідно до очікуваної дивідендної політики.

Бюджет рух грошових коштів від фінансової діяльності розробляється за даними бюджетів руху грошових коштів у результаті інвестиційної (табл. 11.1) та операційної (табл. 11.17) діяльності. При цьому враховується залишок грошових коштів на 01.01 планового року (2,5 тис. грн.) та розмір компенсаційного залишку (банк вимагає тримати певну частину грошей як недоторкану для підвищення своєї ліквідності). Для підприємства встановлено компенсаційний залишок у сумі 1 тис. грн.
Таблиця 11.18

Бюджет руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності, в тис. грн.




Місяць

01

02

03

Залишок грошових коштів н початок місяця

2,5

1,0

1,0

Чистий грошовий потік від діяльності:

  • інвестиційної

-108




+15

  • операційної

+6,4

+10,2

+1,4

Надлишок (+), нестача (-) грошей

2,5-108+6,4=

-99,1


+11,2

+17,4

Грошові надходження від фінансової діяльності – усього, в т.ч.

100,1







Позички

100,1







Емісія акцій










Внески засновників










Цільове фінансування










Інші надходження










Використання грошових коштів – усього, в т. ч.:




10,2

14,4

погашені позички




100,1/11=92)

9

сплачені дивіденди







4,33)

сплачені відсотки




100,1*0,15/12=1,21)

(100,1-9)*0,15/12=1,1

інші платежі










Залишок грошових коштів на кінець місяця

1,0

11,2-10,2=1,0

17,4-14,4=3,0

1)Відсотки за кредит сплачуються щомісячно за ставкою 15% річних

2)Планується погашення кредиту рівними частинами протягом 11 місяців

3)Сплата дивідендів акціонерам згідно з бюджетом інвестиційної програми на перший квартал планового року.
Як бачимо, на відміну від бюджетів операційної та інвестиційної діяльності, бюджет руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності є збалансованим.
11.4. Управління тимчасово вільними грошовими коштами

Бюджет руху грошових коштів надає інформацію про те, яким буде запас грошей на кінець кожного місяця (декади, тижня) планового періоду. За умови, коли запас перевищує максимальний, постає завдання ефективного використання тимчасово вільних грошей. Воно моє декілька рішень: або залишити гроші на поточному рахунку (безстроковому депозиті), або покласти їх на строковий банківський депозит і отримувати певні відсотки, або придбати короткострокові високоліквідні цінні папери. Рішення залишити гроші на поточному рахунку сприяє зменшенню ризику абсолютної ліквідності: підприємство зможе негайно погасити більшу частку боргів. Одначе за безстроковими депозитами банки, як правило, не сплачують відсотки, а якщо і сплачують, то незначні. Отже, захищаючись від ризику, підприємство втрачає певну суму прибутку. Тому, якщо його платоспроможність є прийнятною, не має цензу відмовлятися від додаткових вигод.

Існують різні підходи до управління тимчасово вільними грошовими коштами. Один із них базується на моделі Міллера-Орра. Відповідно до неї фінансовий менеджер, приймаючи рішення про використання тимчасово вільних грошей, повинен керуватися такими параметрами: мінімальний (), оптимальний () і максимальний () запас грошей. Для їх визначення рахується розмах варіації залишку коштів (R):

Мінімальний запас приймається на рівні компенсаційного або більшого за нього – страхового запасу. Тоді:

Оптимальний запас дорівнює:

Якщо запас грошових коштів перевищує максимальний, то доцільно частішу грошей конвертувати у високоліквідні цінні папери. При цьому на рахунку повинна залишатися сума, не менша за Якщо ж запас наближається до мінімального, його необхідно поповнити за рахунок надходження коштів від реалізації цінних паперів до рівня . Отже, точка є точкою повернення.

Розглянемо питання управління тимчасово вільними грошима в практичному аспекті. Нехай дисперсія щоденних грошових надходжень на поточний рахунок підприємства становить 1,3 тис. грн. Якими будуть параметри політики управління тимчасово вільними коштами, якщо витрати на одну конверсію цінних паперів становлять 50 грн., безризикова ставка 8%, а компенсаційний залишок - 1,1 тис. грн.?

Спочатку звернемо увагу на те, що ставка 8% є річною, а для розрахунку розмаху варіації запасу грошей необхідна щоденна ставка. її можна визначити, скориставшись принципом еквівалентності. Відповідно до нього: (1+г)=(1+г)360, тобто (1+0,08)=(1+г)360. З даного рівняння щоденна ставка становить 0,021%. Тепер можна визначити розмах варіації:

Оскільки мінімальний запас грошей дорівнює 1,1 тис. грн., то максимальний запас становить 19,5 тис. грн.(1,1+18,4), а оптимальний - 7,2 тис. грн. (1,1+18,4/3).

Якщо запас грошей на поточному рахунку і в касі підприємства досягне рівня, наприклад, 19 тис. грн., то для отримання додаткового прибутку можна придбати високоліквідні цінні папери на суму 11,8 тис. грн. (19-7,2).

Якщо ж через певний час залишок грошей наблизиться до 1,1 тис. грн., то необхідно реалізувати цінні папери на суму 6,1 тис. грн. (7,2-1,1), щоб поповнити запас.



Література: 9, 14, 15, 17, 19, 24, 26, 27.
Контрольні питання

  1. Що таке компенсаційний залишок грошових коштів?

  2. Яким є практичне значення бюджету руху грошових коштів?

  3. Як складається бюджет руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності?

  4. Що представляє собою бюджет руху грошових коштів від операційної діяльності?

  5. За даними яких графіків складається бюджет руху грошових коштів у результаті операційної діяльності?

  6. Як складаються графіки грошових надходжень; виплат для поповнення виробничих запасів; виплати заробітної плати, сплати податку з доходів фізичних осіб, утримань та відрахувань на соціальні заходи; сплати податків?

  7. Який бюджет є узагальнюючим?

  8. У яких випадках доцільно здійснювати фінансові інвестиції за рахунок тимчасово вільних грошових коштів?



ЗМ 12. Антикризове фінансове управління підприємством
12.1. Фінансова криза та її стадії

Під антикризовим фінансовим управлінням розуміють особливий режим виконання функцій фінансового менеджменту, покликаний запобігти фінансовій кризі й уникнути банкрутства.

Фінансова криза настає тоді, коли підприємство неспроможне здійснювати фінансове забезпечення операційної діяльності. Вона виникає під впливом зовнішніх (екзогенних) і внутрішніх (ендогенних) факторів. Основними зовнішніми факторами є:


  • економічний спад в державі;

  • зменшення купівельної спроможності людей;

  • значний рівень інфляції;

  • нестабільність фінансових і валютних ринків;

  • посилення монополізації ринку;

  • нестабільність господарського та податкового законодавства.

До внутрішніх факторів належать:

  • низька культура менеджменту;

  • низький рівень кваліфікації персоналу;

  • конфлікт між засновниками;

  • недоліки у виробничій сфері (застаріла техніка, технології);

  • відсутність ефективного маркетингу.

Наслідками фінансової кризи є втрата клієнтів, зменшення кількості замовлень, неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей, зростання собівартості продукції, послуг, зниження продуктивності праці зростання плинності кадрів та інше.

Фінансова криза проходить три стадії. На першій спостерігається криза ліквідності. Діяльність підприємства залишається прибутковою, але платоспроможність є вкрай низькою.

Друга стадія пов’язана із втратою прибутковості, одначе збитки ще не перевищують суму власних обігових коштів і накопиченої суму амортизаційних відрахувань.

Якщо ж підприємство втратило власні обігові кошти і використало амортизаційні відрахування за нецільовим призначенням, тобто для покриття потреб основної діяльності, то настає третя стадія кризи, на які спостерігається процес руйнування виробничого потенціалу.

На першій стадії кризи необхідні заходи щодо її профілактики, а саме: постійний аналіз сильних і слабких сторін підприємства (СВOT-аналіз), прогнозування банкрутства, мінімізація і нейтралізація ризиків; впровадження системи раннього попередження та реагування (СРПР).
12.2. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

Існують різні методи прогнозування банкрутства. Найбільш простим є аналіз платоспроможності підприємства. Одначе узагальнення показників платоспроможності здійснюється суб’єктивним шляхом, що знижує якість оцінок.

Для отримання узагальнюючих кількісних характеристик запропоновані коефіцієнти втрати платоспроможності (Квт) та її відновлення (Кв):

де , – фактичні значення коефіцієнтів поточної ліквідності відповідно на кінець і початок звітного періоду;

3 – нормативний строк втрати платоспроможності, становить 3 місяці;

Т- тривалість звітного періоду, місяців.

Якщо значення коефіцієнта перевищує одиницю, то загрози втрати платоспроможності не існує. Якщо воно менше за одиницю, то загроза платоспроможності є реальною. У цьому випадку додатково розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності протягом найближчих шести місяців:



Якщо коефіцієнт більший за одиницю, у найближчі шість місяців підприємство може відновити платоспроможність. При значенні коефіцієнта меншому за одиницю немає реальної можливості відновлення платоспроможності.

В світовій практиці для визначення інтегрального показника імовірності банкрутства застосовується метод дискримінантного аналізу. Найбільш відомою є дискримінантна модель прогнозування фінансової неспроможності Е. Альтмана. Для вітчизняних підприємств розроблена і затверджена Міністерством фінансів дискримінантна модель, побудована на основі фінансових показників 50 підприємств усіх галузей економіки:



Де Х1 – коефіцієнт покриття;

Х2- коефіцієнт фінансової автономії;

Х3- коефіцієнт оборотності вкладеного капіталу (активів);

Х4- коефіцієнт рентабельності операційного продажу;

Х5- коефіцієнт рентабельності активів;

Х6- коефіцієнт оборотності позичкового капіталу.

Запропонована наступна шкала оцінок:

Z-0.55 – фінансовий стан підприємства є незадовільним (перебуває у фінансовій кризі або вона йому загрожує;

-0.55 Z0.55 – однозначних висновків щодо якості фінансового стану підприємства зробити неможливо, необхідний додатковий експертний аналіз;

Z - фінансовий стан підприємства задовільний.


12.3. Реструктуризація підприємства та фінансова його санація

Якщо на підприємстві має місце криза прибутковості, то на ранніх її стадіях доцільно проводити реструктуризацію підприємства. Реструктуризація передбачає проведення організаційно-правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства. В залежності від характеру заходів, які застосовуються, виділяють такі форми реструктуризації:

- Реструктуризація управління підприємством: зміна керівництва підприємством, упровадження нових, прогресивних форму та методів управління, скорочення чисельності адмінперсоналу, заміна типу організаційної структури управління та інше.

- Реструктуризація виробництва та активів: модернізація, оновлення виробничих засобів, диверсифікація асортименту послуг та покращення їх якості, скорочення чисельності виробничого персоналу, продаж частини активів, закриття нерентабельних виробництв, лізинг або зворотний лізинг та інше.

- Реструктуризація пасивів: ліквідація дебіторської заборгованості, реструктуризація кредиторської заборгованості; одержання додаткових кредитів, збільшення статутного капіталу, обмін боргових зобов’язань на корпоративні права та інше.

На подальших стадіях кризи прибутковості в досудовому порядку з ініціативи менеджменту та власників підприємства проводиться фінансова санація. Окрім організаційно-правових, виробничо-технічних заходів вона включає сукупність фінансово-економічних та соціальних заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді. У складі санаційних заходів може проводитися і реструктуризація підприємства. Окрім того, санація може передбачати реорганізацію підприємства – повну або часткову заміну власників корпоративних прав підприємства, зміну організаційно-правової форми бізнесу, ліквідацію окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства декількох, наслідком чого є передання майна підприємства, його прав та обов’язків правонаступникам.

Для проведенні санації підприємства розробляється її план. Він включає такі основні розділи:

1. Аналіз вихідних даних.

1.1. Оцінюються зовнішні умови, в яких функціонує підприємство, та можливості адаптації підприємства до змін в соціально-політичному житті країни.

1.2. Аналізується виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства, у результаті чого виявляються внутрішні симптоми кризи.

1.3. Оцінюється наявний потенціал підприємства: фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу, наявність кваліфікованого персоналу, наявність ринків збуту, матеріально-технічна база та інше.

На основі аналізу вихідних даних робиться висновок про доцільність і можливість санації чи про необхідність ліквідації підприємства.

2. Стратегія санації.

2.1. Визначаються стратегічні цілі санації та будується дерево цілей.

2.2. За результатами аналізу фінансового-господарської діяльності підприємства розробляється каталог оперативних заходів щодо досягнення цілей санації.

3. Складається бюджет санації.

3.1. Розраховується сума необхідних коштів для реалізації запланованих заходів.

3.2. Визначаються джерела фінансування витрат на санацію.

4. Розраховується ефективність фінансової санації.

5. Визначаються заходи щодо організації та контролю виконання плану санації.

Внутрішні джерела санації пов’язані із скороченням витрат і збільшенням грошових надходжень. Скороченню витрат сприяють такі заходи як економія витрат на персонал, згортання збиткових неперспективних виробництв, встановлення прямих зв’язків з посередниками, згортання капітальних вкладень, впровадження нормування витрат, стимулювання за економію ресурсів та інше.

Збільшення надходжень грошових коштів пов’язано з реалізацією надлишків активів, удосконалення роботи з дебіторами, впровадження системи знижок, удосконалення каналів збуту, надання в оренду активів та інше.

Зовнішніми джерелами санації є реструктуризація боргів (переведення боргу у власність, переведення короткострокових боргів у довгострокові, пролонгація строків сплати), зменшення або списання заборгованостей, надання санаційних кредитів, безповоротна фінансова допомога. Державні підприємства можуть розраховувати на дотації, субсидії, державне пільгове кредитування.

У фінансовому забезпеченні санації підприємства можуть прийняти участь його власники і персонал. Власники здійснюють цільові внески на безповоротній основні; персонал надає позички підприємству, погоджується на відстрочку виплати заробітної плати або відмовляється від її отримання, погоджується на конвертацію заробітної плати в акції.

На останній стадії кризи кредиторами чи самим боржником порушується справа про банкрутство. Умовами порушення такої справи є:


  1. наявність у боржника заборгованості в обсязі не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати;

  2. непогашення боргів протягом трьох місяців після настання строку їх погашення.

  3. якщо є рішення суму, в якому вже розглядалися вимоги кредитора до боржника.

Порушення справи про банкрутство з боку боржника здійснюється в тому випадку, коли підприємство має можливості для фінансового оздоровлення, але в нього недостатньо часу для реалізації плану санації. У цьому випадку боржник одночасно з заявою подає до суду план санації. Таким чином боржник може отримати від кредитора відстрочку щодо сплати заборгованості.

При порушенні справи про банкрутство спочатку випробуються всі можливі заходи щодо оздоровлення фінансового стану підприємства: проводиться санація підприємства в судовому порядку. На будь-якому етапі провадження справи про банкрутство може бути укладена мирова угода між боржником і кредиторами стосовно вимог, забезпечених заставою.



Ліквідація боржника передбачає завершення підприємницької діяльності. Призначений судом ліквідатор здійснює комплекс заходів з виявлення та оцінки майна боржника, його реалізації і задоволення вимог кредиторів.

Література: 3, 4, 13, 15, 18, 20, 22, 25.
Контрольні питання

  1. Як проявляється фінансова криза?

  2. Назвіть основні зовнішні і внутрішні фактори кризи.

  3. Охарактеризуйте стадії фінансової кризи.

  4. Якими методами можна оцінити ймовірність настання фінансової кризи?

  5. Які існують форми реструктуризації підприємства?

  6. Що таке фінансова санація?

  7. Охарактеризуйте розділи плану фінансової санації.

  8. Які Ви знаєте внутрішні та зовнішні джерела фінансування санації?

  9. Якими є умови порушення справи про банкрутство відповідно до чинного законодавства України.


ЛІТЕРАТУРА

Нормативні документи

  1. Господарський кодекс України від 16.01.2003.

  2. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99.

  3. Закон України «Про банкрутство» від 14.05.92.

  4. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.99.

  5. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91.

  6. Закон України «Про лізинг» в редакції Закону України від 11.12.03.

  7. Закон України «При цінні папери та фондову біржу» від 18.07.91.


Основна література

  1. Бланк И. А. Финансовый менеджмент. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2008.

  2. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: навч. посіб. _ 3-тє вид., випр.. і доп.. – К.: Знання, 2008. – 483 с.

  3. Крамаренко Г. О., Чорна О. Є., Фінансовий менеджмент: Підручник. – К.: Центр навч. літератури, 2006. – 520 с.

  4. Просветов Г.И. Финансовый менеджмент: задачи и решения: учебно-методическое пособие. – М.: Издательство РДЛ, 2005. – 376 с.

  5. Савчук В. П. Финансовый менеджмент. Практическая енциклопедия. – К.: Максимум, 2008. – 884 с.

  6. Ситник Л.С. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. – Донецьк: ДонНУ, 2005. – 368 с.

  7. Финансовый менеджмент: Ученик / Под ред. А. М. Ковалевой. – М.: ИНФРА-М, 2009. – 336 с.

  8. Финансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. Проф.. А.М.Поддєрьогін. – К.: КНТУ, 2008. – 536 с.

  9. Финансовый менеджмент: учебное пособие. / Под общ. ред. Ю.П. Анискина. – М.: Омега-Л, 2006. – 335 с.

  10. Чеснакова Л.С. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Видавництво «Логос», 2001. – 143 с.

  11. Шелудько В. М. Фінансовий менеджмент: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 439 с.


Додаткова література

  1. Арефєва О. В. Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. посіб. / Європейський ун-т. – К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2006. – 94с.

  2. Банкротство: Практическое руководство серии «Библиотека «Баланс». – Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2005 – 192 с.

  3. Бланк И. А. Основы фінансового менеджмента. В 2-х томах. 2-е изд., перераб. и доп. — К.: Ника-Центр, 2004. - 624 с.

  4. Бланк И. А. Управление финансовой стабилизацией предприятия. — К: Ника-Центр, 2003. — 496 с. (Энциклопедия финансового менеджера: Вип. 4).

  5. Буряк Л.Д. Фінансовий менеджмент у малому бізнесі: навч. посібник - К.:КНЕУ, 2007. – 432 с.

  6. Бюджетирование: шаг за шагом. Добровольский Е. Ю., Карабанов Б. М., Боровков П. С., Глухов Е. В., Бреслав Е. П. – С-Пб.: Питер, 2008 – 448с.

  7. Благодєтєлєва-Вовк С.Л. Управління фінансовою санацією підприємств: Навчальний посібник. – К.: Ніка-Центр, 2006. – 248 с.

  8. Бригхем Ю., Ерхардт М. Финансовый менеджмент: 10-е изд. Пер. с англ. к.е.н. Е.А. Дорофеева. – СПб.: Питер, 2007. – 960 с.

  9. Джеймс С. Ванхорн, Джон М. Вахович мл. Основы фінансового менеджмента: 12-е изд. – СПб.: Вильямс, 2006. – 1232 с.

  10. Ковалев В.В. Курс финансового менеджмента: учеб. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 431 с.

  11. Основы теории финансового менеджмента: Ковалев В.В. М.: Изд-во Проспект, 2007. – 536 с.

  12. Олійник О. В., Юшко С. В., Нагаєва Г. О. Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. посібник для студ. освітньо- кваліфікаційного рівня спеціаліст за спец.: 6.050100 "Облік і аудит", 6.060100 "Фінанси" / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. – Х. : ХНАУ, 2006. – 158 с.

  13. Салига С.Я., Дацій Н.В., Несторенко Н.В., Салила К.С. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2006, 274 с.

  14. Шевчук О. В., Іванчук Р. М., Бикадорова Н. О., Анисимова Г. С. Фінансовий менеджмент: навч.-метод. посібник для організації самост. роботи студ. та магістрантів екон. спец. / Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка – Луганськ: Альма-матер, 2008. – 358с.

  15. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Фінансовий менеджмент» для студентів спеціальності 7.05.01.07 «Економіка підприємства»/Укл.: Чеснакова Л.С., Масалітіна В.В. – К: НТУ, 2009, – 47 с.


Інтернет-ресурси

  1. Кабінет Міністрів України – http://www.kmu.gov.ua/

  2. Верховна Рада України – http://www.rada.gov.ua/

  3. Міністерство фінансів України – http://www.minfin.gov.ua/

  4. Державний комітет статистики України – http://www.ukrstat.gov.ua/

  5. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України – http:// www.dfp.gov.ua/

  6. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку – http://www.ssmsc. gov.ua/


Журнали

  1. «Актуальні проблеми економіки» (UА);

  2. «Бизнес» (UА);

  3. «Економіка України» (UА);

  4. «Економіка. Фінанси. Право» (UА);


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал