Методичні рекомендації до семінарських занять та самостійної роботи мають на меті зорієнтувати студентів у вивченні основних тем та засвоєнні категоріального апарату



Скачати 499.4 Kb.

Сторінка2/2
Дата конвертації02.02.2017
Розмір499.4 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2
Тема1. Виникнення й розвиток психіки людини - 4 год.

Питання для вивчення
1. Виникнення психіки.
2. Розвиток психіки в філогенезі.
3. Виникнення і розвиток людської свідомості.
Поняття і категорії теми: онтогенез, філогенез, подразливість,
чуттєвість, тропізм, інстинкт, інтелектуальна поведінка, свідома діяльність,
дифузна нервова система, гангліарна нервова система, трубчата нервова система.
Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення теми
Студенти повинні розуміти що виникнення і розвиток психіки –
найскладніший процес. Існують два різних філософських розуміння природи
і проявлення психіки: матеріалістичне і ідеалістичне. Ідеалістичний підхід убачає початок психічного в понятті «духовна енергія», ототожнюючи її з
«внутрішньою стороною» матерії, і веде передісторію психічного з незапам’ятних часів, які іменуються «преджиття». Тут психічна енергія протистоїть фізичній сполучаючись з нею. Основне положення
ідеалістичного підходу – життя на землю зародилось уперше завдяки згущенню в матерії психічній енергії. Матеріалістичне пояснення цього питання базується на досягненнях біології та історії. Тут виникнення психіки розглядається як результат довготривалого розвитку матерії.
Вивчаючи тему студенти повинні розрізняти поняття подразливість і
чуттєвість. Так «подразливість розуміє під собою здатність живого організму реагувати на діяння біологічно значимих (біотичних) впливів, вона характерна для елементарної рослинної стадії розвитку життя». Щодо
«чуттєвості», то вона є, за висловлюванням А.Н. Леонтьєва, прикметою виникнення психіки. «Чуттєвість – це здатність деяких живих організмів
39
сприймати подразники, які володіють сигнальною функцією щодо подразника, який має пряме біологічне значення».
Студенти мають також розрізняти види нервової системи як механізму поведінки і психічної діяльності, а також стадії розвитку психіки. Особливу увагу слід приділити саме виникненню і розвитку людської свідомості. При цьому слід ураховувати два факти. Перший - спадкова природа людини сама по собі не визначає психічного розвитку особистості, але відіграє певну роль у формуванні психічних властивостей. Другий – зміст і характер психічних процесів і властивостей визначається не будовою організму, а предметним світом, який стимулює діяльність і відбивається людиною.
Студенти повинні знати основні етапи в еволюції психіки і її механізмів;
чітко розумітися у рівнях розвитку нервової системи і рівнях психічного відображення. Вони повинні орієнтуватися в проблемі розвитку поведінки у філогенезі, мати уявлення про різні погляди на проблему виникнення психіки.
Запитання для самоконтролю:
1. В чому полягає гіпотеза французького біолога, антрополога і гуманіста
Пьєра Тейяра де Шардена (См. Пьер Тейяр де Шарден. Феномен человека.
Преджизнь. Жизнь. Мысль. Сверх – жизнь. М.,1987.)
2. Яку роль відіграє спадковість?
3. В чому полягає сутність відмінностей психіки тварини і людини.
4. Стадії і рівні розвитку психіки й поведінки тварин (за О.М. Леонтьєвим і
К.С.Фарбі).
5. Співвідношення поміж інстинктивними та індивідуально набутими формами поведінки тварин.
Література
1. М’ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищ. пед. закл.
освіти / П.А. М’ясоїд. - К. : Вищ. шк., 2007. - 479 с.
40

2. Основи психологіі: Підручник для студентів вузів / О.В. Киричук, В.А.
Роменець, В. Татенко та ін. - 3-тє вид. – К.: Либідь, 2007. - 632 с.
3. Психологія: Навч.посіб./ О.Винославська та ін. –Київ: «ІНКОС», 2005. -
352 с.
4. Психологія: Підруч. для студ. вузів / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А.
Гончарук та ін. - 3-тє вид. - К. : Либідь, 2007. - 558 с.
5. Шапар В. Психологічний тлумачний словник. – Харків: Прапор, 2004. – 640
с.
41

Тема 2. Проблема особистості в сучасній психології - 4 год.
Питання для вивчення
1. Концепції особистості в загальній психології.
2. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість»,
«індивідуальність».
3. Структурний аналіз особистості. Біологічне і соціальне в структурі
особистості.
4. Соціальний статут і соціальні ролі. Поняття про егоідентичність. «Я» - образ і «Я» - концепція.
5.Самооцінка особистості. Механізми психологічного захисту.
Поняття і категорії теми: індивід, особистість, індивідуальність,
структура особистості, біологічна підструктура, соціальний досвід,
направленість, активність, мотив, інтерес, ідеали, переконання, навички,
цілі, установки, рівень домагань, самооцінка, фрустрація, соціальна роль,
соціальний статут, егоідентичність, механізми психологічного захисту:
витискування, конверсія, раціоналізація, проекція, екстерналізація,
інтерналізація.
Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення теми
Розглядаючи питання «Концепції особистості в загальній психології»,
студенти повинні ретельно опрацювати тему 2. Слід звернути увагу на те, що кожна з шкіл психології по своєму окреслювала коло проблем особистості,
при цьому ці проблеми формувалися відповідно до поглядів науковців на предмет психології взагалі.
Вивчаючи співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість»,
«індивідуальність», студенти повинні знати, що в психології широко використовуються близькі, але не тотожні поняття. Саме тому слід чітко розрізняти обсяги цих понять. Так людина це насамперед біологічна істота,
яка належить до класу ссавців виду Hоmo Sapiens. Людина - істота
42
суспільна. Вона носій свідомості. Вершиною розвитку свідомості є
самосвідомість людини. Індивід - це окрема жива істота, представник біологічного роду. Щодо поняття «особистість», то в психології існує понад ста її визначень. Але взагалі обсяг поняття «особистість» вужче, ніж об’єм поняття «людина». Особистість можна визначити як діяча суспільного розвитку, свідомого індивіда, який займає певне становище в суспільстві й виконує певну суспільну роль. Щодо поняття «індивідуальність», то його визначення може бути таким: індивідуальність – це людина, яка характеризується з боку своїх суспільно-значущих відмінностей від інших людей; це своєрідність психіки і особистості індивіда, її неповторність. От- же індивідуальність може проявлятися інтелектуальній, емоційній і вольовій сферах.
Студенти повинні розумітися в розгляді питань про особистість як про структуру і систему взаємозв’язаних та взаємодоповнюючих елементів. Вони повинні знати атрибути, які висуває структурний аналіз як основі
характеристики особистості, як психологічного феномену, розумітися на питаннях співвідношення біологічного і соціального в структурі особистості.
Студенти повинні усвідомлювати, що особистість, яка розвивається,
підлягаючи соціалізації в її конкретно – історичній формі, інтеріорізуючи елементи культури і досвід поколінь, несе в собі органічну і обмежуючу сукупність соціальних відносин, яка обмежується соціальним статусом і
соціальною роллю. Студенти повинні чітко розрізняти і розумітися в цих поняттях, знати види ролей і від чого залежать їх діапазон та кількість.
Студенти також повинні знати визначення і наповненість понять егоідентичність, «Я- концепція», розумітися у компонентах «Я- концепції», знати визначення поняття «самооцінка», від чого вона залежить і
чому піддається захисту, розумітися у механізмах психологічного захисту.
Запитання для самоконтролю:
1. Охарактеризуйте поняття «людина», «індивід», «особистість»,
«індивідуальність»;
43

2. Чим відрізняються біологічний і соціальний компоненти в структурі
особистості?
3. Від чого залежить самооцінка особистості?
4. Охарактеризуйте поняття «егоідентичність». В чому її позитивне значення?
5. Охарактеризуйте механізмі психологічного захисту.
6. Характеристика соціального статуту і соціальної ролі вашої професії.
7. Важливість адекватної самооцінки у професійній діяльності .
8. Візьміть аркуш паперу та напишіть на ньому в стовпчик цифри від 1 до 15 і
п’ятнадцять разів дайте письмово відповідь на питання: «Хто Я». Напишіть 15
різних відповідей, які Ви нібито даєте самому собі. Пишіть їх в тому порядку, в якому вони спадають Вам на думку.
Проаналізуйте власний список. Відповіді можуть включати в себе як об’єктивні, так і суб’єктивні характеристики. Об’єктивні - це віднесення себе до певної групи, визначення статусу, суспільних ролей, функцій. Суб’єктивні
- це характеристики, які пов’язані з рисами, якостями, станами особистості.
Прикладами першої категорії є характеристики себе, як «студент»,
«дівчина», «дружина», «православний», «вивчаючий економіку» тощо.
Прикладами суб’єктивних категорій є такі, як «добрий», «втомлений», «дуже добрий чоловік», «спокійний», «розумний студент», «лінивий» тощо. Яких характеристик у Вас представлено більше? Які з них Ви поставили на перше місце? Які - на останнє? Які для Вас є більш значимими? Що Вас задовольняє
з того, що Ви написали? Що Ви хотіли б змінити?
9. Самооцінка є центральною характеристикою емоційного компонента «Я- концепції». Находження кількісного виразу рівня самооцінки є важливою умовою усвідомлення своїх особливостей. Визначити рівень самооцінки можливо за допомогою методу вибору слів, які характеризують уявлення людини про те, які риси вона хотіла б мати і дійсно має (позитивні та негативні).
Інструкція. Із запропонованого списку рис характеру виберіть та запишіть
44
в зошиті ліворуч ті риси, які Ви вважаєте позитивними, а праворуч —
негативними. Потім, у лівому стовпчику позитивних рис, знаком «+»
позначте ті риси, які притаманні Вам. Анологічну дію виконайте у правому стовпчику.
СПИСОК ЯКОСТЕЙ
Делікатність, ініціативність, принциповість, довірливість, непрактичність,
лукавість, нещирість, наполегливість, уважність, пихатість, безжалісність,
беззахисність, самовідданість, запальність, гордість, ніжність, допитливість,
мрійливість, образливість, злопам’ятність, снобізм, альтруїзм, дотепність,
хитрість, егоїстичність, привітність, самостійність, самовпевненість,
вразливість, безкорисливість, витриманість, гуманність, щирість, відкритість,
великодушність, розсудливість, вдячність, безстрашність, жорстокість, бурч- ливість, соромливість, вірність, неуважність, розважливість, горячкуватість,
дисциплінованість, винахідливість, пасивність, впертість, скромність,
організованість, практичність, настирність, раціональність, замкнутість,
емоційність, самолюбивість, люб’язність, зарозумілість, самовладання,
улещуваність, наївність, жадність, безтурботність, невразливість, лінь,
жорсткість, байдужість.
Література
1. Общая психология: (Курс лекций) / Сост. Е.И. Рогов. - М.: ВЛАДОС, 2000. -
448 с.
2. Павелків Р.В. Загальна психологія. Підручник. - К., 2002. – 506 с.
3. Основи психологіі: Підручник для студентів вузів / О.В. Киричук,
В.Роменець, В. Татенко та ін. - 3-тє вид. - К. : Либідь, 2007. - 632 с.
4. Психологія: Навч.посіб./ О.В.Винославська та ін. –Київ: «ІНКОС», 2005. –
5. Психологія: Підруч. для студ. вузів / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А.
Гончарук та ін. - 3-тє вид. - К. : Либідь, 2007. - 558 с.
45

Тема 3. Психологічна природа активності особистості.- 2 г.
Питання для вивчення
1. Потреба як основа активності особистості.
2. Психологічна концепція потреб. Ієрархія потреб.
3. Мотиваційна сфера особистості. Перемінні мотиваційної сфери. Поняття про спрямованість.
4. Концепція мотивів в сучасній психології. Мотиви і соціальні позиції.
Поняття і категорії теми: потреба, активність, мотив, мотиваційна сфера, інтерес, переконання, спрямовання, установки, ідеали,
спрямованість.
Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення теми
Розглядаючи дану тему, студенти повинні чітко усвідомлювати, що активність особистості, як здатність людини до здійснення суспільно значущих перетворень оточуючої дійсності в процесі індивідуальної, сумісної діяльності,
творчості та спілкування, є одним з основних і необхідних проявів життя внутрішньої сили потягів, спрямованих на задоволення потреб організму. Саме потреби є джерелом активності людини, або тварини; потреба розглядається як дефіцит, необхідність. При цьому вони повинні чітко розуміти відмінності
поміж активністю людини і тварини: активність тварини - це прояв
інстинктивних біологічних потреб організму; щодо активності людини, то тут провідними чинниками являються свідомі та цілеспрямовані прагнення.
Студенти мають розумітися у суб’єктивній та об’єктивній сторонах потреб,
розрізняти вітальні та культурні потреби, їх сутність. Вони повинні
усвідомлювати та вміти наводити приклади того, що перетворення людини в особистість є за своєю суттю виникненням у людини ієрархії потреб та їх становлення соціальними знизу догори, враховуючи той факт, що біологічні
потреби стають соціальними за способом їх задоволення.
Дуже доречним, при вивченні даної теми, буде графічне зображення ієрархії
потреб згідно концепції А. Маслоу.
Ж – потреби у самоактуалізації ( розвиток власної особистості)
46

Е - естетичні потреби (гармонія, порядок, симетрія, красота)
Д – пізнавальні потреби (знати, вміти, розуміти, досліджувати)
Г - потреби в поважанні (компетентність, авторитет)
В – потреби в належності та любові
Б – потреби у безпеці
А – фізіологічні (органічні) потреби (голод, спрага, потреба у продовженні
роду і т.п.)
Студенти повинні знати, що результатом усвідомлення особистістю своїх потреб являються мотиви, які проявляються в конкретних прагненнях до їх задоволення. Студенти мають знати визначення понять «мотив», «мотиваційна сфера», чим вони розрізняються; вміти визначати дві сторони будь – якого мотиву (енергетичну та сенсоутворюючу), мати поняття про спрямованість особистості, розрізняти свідомі ( інтереси, переконання, бажання, ідеали і
тощо) та несвідомі мотиви (потяги, установки).
Студенти повинні розуміти, що осягнення мотиваційної сфери особистості
пов’язане з певними труднощами, бо проникнення в цю сферу означає
визначення людського «Я». Саме тому, при вивченні мотиваційної сфери студенти повинні вміти чітко визначати і розумітися в такому :
1. Існує стільки мотивів, скільки існує еквівалентних класів відносин
„індивід– середовище”.
2. Мотиви не існують за межами оцінювальних диспозицій і формуються в процесі онтогенетичного розвитку як відносно стійкі оцінювальні диспозиції.
3. Люди розрізняються за індивідуальними проявами мотиваційної сфери.
4. Поводження та діяльність людини можуть бути обумовленими багатьма мотивами (конфліктуючими та взаємодіючими).
5. Мотив залишається діючим, доки не досягнуто цільового стану. Якщо ціль не можна досягти, мотивація може ліквідуватися.
6. Будь- який прояв психіки може бути мотивом. Стимулювати діяльність та поводження можуть знання, вміння. Здобуті навички та звички.
7. Мотиваційну сферу людини з точки зору її розвитку можна оцінити за
47
параметрами : щирість та гнучкість.
8. Діяльність людини завжди є мотивованою, але її не слід змішувати з мотивацією. Так, психіка в цілому може працювати на діяльність ( сприймання,
пам’ять, мислення, увага, емоційно-вольова сфера і тощо)
Студенти повинні знати загальнонауковий погляд на проблему активності
особистості, чітко розрізняти поняття «мотив», «мотиваційна сфера»,
«потреба», розумітися у перемінних мотиваційної сфери - поняттях
«інтерес», «переконання», «спрямовання» «установки», «ідеали», мати уяву про спрямованість особистості.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте властивості творчої особистості за А. Маслоу.
2. Чим відрізняються поняття «мотив» та «потреба»?
3. Від чого залежить розуміння вчинків людини?
4. Як пов’язані поміж собою мотиви та соціальні позиції?
5. Ієрархія потреб А. Маслоу та особливості творчої особистості.
Література
1. М’ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищ. пед. закл.
освіти / П.А. М’ясоїд. - К. : Вищ. шк., 2007. - 479 с.
2. Основи психологіі: Підручник для студентів вузів / О.В. Киричук, В.А.
Роменець, В.О. Татенко та ін. - 3-тє вид. - К. : Либідь, 2007. - 632 с.
3. Павелків Р.В. Загальна психологія. Підручник. –К.: Кондор, 2009.- 576с.
4. Психологія.О.В.Винославська та ін. –Київ: «ІНКОС», 2005. – 352 с.
5. Психологія: Підруч. для студ. вузів / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А.
Гончарук та ін. - 3-тє вид. - К. : Либідь, 2007. - 558 с.
6.Основи соціальної психології: Навч.посібник /О.А.Донченко,
М.М.Слюсаревський та ін. - К.: Міленіум,2008. - 495 с.
7.Орбан-Лембрик Л.Є. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. КН. 2. – К.:
Либідь, 2006. – 560с.
Тема 4. Діяльність та її види - 4 год.
48

Питання для вивчення
1. Поняття про діяльність.
2. Ціль та мотиви діяльності.
3. Структура діяльності. Способи діяльності і процес їх освоєння.
4. Поняття про навички. Процес формування вмінь та навичок.
5. Умови формування вмінь та навичок. Різновиди вмінь та навичок.
6. Види діяльності. Творчість.
Поняття і категорії теми: діяльність, активність, мотив, ціль,
інтеріоризація, екстерналізація, зворотна аферентація, опредмечування,
розпредмечування, дія, вміння, навички, вправи, автоматизація навиків,
перенесення навиків, інтерференція, гра, навчання, праця, творчість.
Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення теми
Студенти повинні усвідомити, що діяльність – одна з основних категорій психологічної науки. Діяльність – це специфічно людська, регульована,
свідома активність, породжувана потребами і спрямована на пізнання й перебудову зовнішнього світу і самої людини. Саме цілісна діяльність суб’єкта у її різновидах та формах, в її філогенетичному, історичному і
онтогенетичному розвитку є предметом психології.
Діяльність починається тоді, коли суб’єкт протиставить себе об’єкту.
Діяльність – це сутність людини та її психіки. Вся психіка може розглядатися як психічна діяльність. Окремі процеси можуть розглядатися як діяльність.
Вони приймають участь у діяльності, набувають розвитку в неї, самі є
окремими видами діяльності. Таким чином, діяльність має внутрішній компонент (анатомо – фізіологічні структури і процеси ЦНС, психологічні
процеси і стани, уключені в регуляцію діяльності) і зовнішній компонент
(рухи, пов’язані з практичним виконанням діяльності).
Студенти мають знати, що діяльність має власну структуру і включає в себе дії і операції, як складові одиниці, які співвідносяться з потребами,
мотивами і цілями. Студентам слід усвідомити значення наведених вище
49
понять. Вони повинні вміти розрізняти дії на зовнішні, предметні та внутрішні, розумові; мотиви та цілі - на близькі, далекі, особисті, суспільні,
вміти їх характеризувати. Студенти повинні знати, що дії, як відносно закінчені елементи діяльності, спрямовані на досягнення проміжних цілей,
підпорядковані загальному мотиву. Тут треба згадати, що мотиви діяльності і
поведінки людини генетично пов’язані з її органічними і культурними потребами і те, що мотивація може бути близькою, віддаленою, чітко усвідомленою, несвідомою, особистою, суспільною. Мотиви в процесі
діяльності можуть змінюватись, при цьому тип діяльності визначається за її
домінуючим мотивом.
Студенти повинні знати, що свідома діяльність людини характеризується не тільки цілями й мотивами, але й певними способами, за допомогою яких вона відбувається. Це вміння, навички та звички. Студенти мають знати про їх свідому, напівсвідому та несвідому природу і розумітися у процесі та умовах формування вмінь та навичок.
Студенти повинні усвідомлювати, що раніше утворені навички можуть допомагати виробленню нових навичок або гальмувати, затримувати цей процес. Отже саме тут слід приділити основну увагу поняттям «перенесення»
і «інтерференція» дій. Принцип інтерференції є характерним для розвитку суспільства. Особливо яскраво це проявляється у переломні періоди або переломні епохи. З однієї сторони, інтерференція породжує ілюзію стабільності, а з іншої – робить перешкоди подальшому розвитку. При опрацьовуванні теми студенти повинні добре запам’ятати, що розрізняють три головні різновиди діяльності: гру, вчення, працю. Характерною особливістю для усіх видів людської діяльності є те, що вони пов’язані з мовною діяльністю. Вона сприяє розвитку змісту і форм усіх видів діяльності, та їх цілеспрямованості і мотивації.
Особливу увагу студентам слід звернути на визначення творчості як продуктивної діяльності, яка сприяє виникненню якісно нового, яке
50
відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю.
Питання та завдання для самоконтролю
1. Що таке активність? Що є джерелом активності?
2. Що таке діяльність? У чому полягає її суттєва відмінність від активності?
3. Психологічна структура діяльності.
4. У чому виявляється взаємозв’язок внутрішньої та зовнішньої сторін діяльності за О. Леонтьєвим?
5. У чому полягає сутність інтеріоризації та екстеріоризації дій?
Наведіть приклади.
6. Як забезпечується контроль за процесом виконання діяльності?
7. Що таке навичка? Етапи формування навичок.
8. Чому полягає формування навички методом спроб і помилок неефективне?
9. Що є показником досконалості навички?
10. Специфічні ознаки основних видів діяльності.
Творчі завдання та проблемні ситуації
1. Визначте, який закономірний зв’язок між психікою і діяльністю виявляється в наведеному прикладі.
«Вивчення людей похилого віку та довгожителів засвідчує, що поступове вивільнення від обов’язків і пов’язаних з ними функцій призводить до звуження та порушення особистості і, навпаки, постійний зв’язок з довколишнім життям сприяє збереженню особистості аж до смерті. Якщо людина з певних причин припиняє професійну, громадську діяльність, то це зумовлює глибокі зміни у структурі її особистості (за Б. Г. Ананьєвим).
2. Чи можна стверджувати, що принципова відмінність різних видів діяльності полягає в характері їх результатів?
Література
51

1. Основи психологіі: Підручник для студентів вузів / О.В. Киричук, В.А.
Роменець, В.О. Татенко та ін. - 3-тє вид. - К. : Либідь, 2007. - 632 с.
2. Павелків Р.В. Загальна психологія. Підручник. –К.: Кондор, 2009.- 576 с.
3. Психологія: Навч.посіб./ О.В.Винославська та ін. –Київ: «ІНКОС», 2005. –
352 с.
4. Психологія: Підруч. для студ. вузів / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П.
А. Гончарук та ін. - 3-тє вид. - К. : Либідь, 2007. - 558 с.
5. Основи соціальної психології: Навч.посібник /О.А.Донченко,
М.М.Слюсаревський та ін. - К.: Міленіум,2008. - 495 с.
6. Орбан-Лембрик Л.Є. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн.Кн. 2. – К.:
Либідь, 2006. – 560 с.
IV. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ЗАЛІКУ
52

1. Предмет психології.
2. Основні періоди становлення психології як науки.
3. Психіка і мозок.
4. Стадії розвитку психіки.
5. Психіка як система.
6. Основні напрями психології.
7. Структура сучасної психології.
8. Класифікація методів психології.
9. Поняття «індивід», «особистість», «індивідуальність».
10. Теорії особистості. Спрямованість особистості.
11. Самосвідомість і Я-концепція особистості.
12. Чуттєві форми пізнання дійсності.
13. Загальні властивості закономірності відчуттів.
14. Класифікація відчуттів та їх характеристика.
15. Сприймання, його сутність та різновиди.
16. Пам’ять та її види.
17. Індивідуальні особливості пам’яті та її розвиток.
18. Раціональні форми освоєння дійсності.
19. Мислення та його операції.
20. Форми мислення та його види.
21. Уява, її сутність та види.
22. Процеси уяви.
23. Увага та форми її вияву.
24. Характерні властивості уваги.
25. Поняття емоцій і почуттів.
53

26. Психологічні теорії емоцій.
27. Функції емоцій і почуттів у житті людини.
28. Основні якості і форми переживання почуттів.
29. Сутність і класифікація психічних станів.
30. Особливості та зовнішні вияви психічних станів.
31. Шляхи подолання страху.
32. Воля як вища психічна функція.
33. Структура вольової дії.
34. Вольові якості особистості.
35. Поняття мотивації, мотивів, потреб.
36. Темперамент та його сутність.
37. Психологічна характеристика типів темпераменту.
38. Сутність і структура характеру.
39.Типологія характерів.
40. Характеристика здібностей і проблема їх вимірювання.
41. Види і структура здібностей.
42. Поняття діяльності.
43. Психологічна структура діяльності.
44. Різновиди навичок та вмінь.
45. Основні види діяльності.
46. Спілкування та його сутність.
47. Види спілкування.
48. Функції та структура спілкування.
49. Соціальна група та її види.
54

50. Міжособистісні взаємини в групі
V. МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВА СХЕМА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ,
УМІНЬ І НАВИЧОК ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
З ДИСЦИПЛІНИ « ПСИХОЛОГІЯ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ
»
55

Протягом вивчення студентами дисципліни використовується модульно-рейтингова технологія навчання. Умови її реалізації дають можливість студентам отримати залік «автоматом» за умов досягнення відповідного рейтингу. Для цього необхідно самостійно спланувати особисту стратегію самоуправління навчальною діяльністю згідно з наведеними нижче умовами.
Модульно-рейтингова технологія (МРТ) являє собою комбіновану систему умов навчально-творчої діяльності (НТД) студентів, серед яких виділяють:
1)
структурований поділ навчального матеріалу на окремі тематичні блоки
(модулі),
2)
технологічна послідовність вивчення дисципліни з відповідним дидактичним забезпеченням,
3)
система мотиваційних стимулів.
Навчальний модуль – це логічно завершена частина навчального курсу дисципліни, що містить декілька тематичних лекцій, має відповідне дидактичне забезпечення та методичні рекомендації для самостійної
індивідуальної навчально-творчої діяльності студентів і завершується контрольною акцією (модульним контролем).
Модульний контроль – це поетапний контроль рівня засвоєння студентами навчального матеріалу у балах рейтингу за програмою дисципліни.
Рейтинг – це інтегральне кількісне оцінювання навчально-творчої
діяльності студентів (активність і рівень знань, виконання практичних робіт,
якості самостійної аудиторної та позааудиторної роботи, участь в науковій роботі тощо), яка визначається відповідною кількістю балів.
Розрахунок загальної рейтингової оцінки:
ЗР = К
1
+ К
2
+ К
3
+ К
4
+ К
5
,
56
де ЗР – загальний рейтинг студента,
К
1
... К
5
– бальні коефіцієнти, які враховують аудиторну роботу студентів (таблиця 1).
Таблиця 1.
Бальна шкала підсумкової рейтингової оцінки
ОЦІНКА НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ
К
1
«5» (відмінно за тему)
+ 5
«4» (добре за тему)
+ 4
«3» (задовільно за тему)
+ 3
«2» (незадовільно за тему)
+0
жодної оцінки за курс
- 10
ВІДВІДУВАННЯ ЛЕКЦІЙ
К
2
Присутність на лекції
+ 1
перша пропущена лекція
0
друга і наступні пропущені лекції
- 1
не пропущено жодної лекції
+ 2
ПРИСУТНІСТЬ НА СЕМІНАРСЬКИХ
ЗАНЯТТЯХ
К
3
Присутність на семінарському занятті
+ 1
перше пропущене семінарське заняття
0
друге і наступні пропущені семінарські заняття
- 1
не пропущено жодного семінарського заняття
+ 2
ВЕДЕННЯ КОНСПЕКТУ
К
4
змістовний конспект по темі
+ 1
конспект лекції доопрацьовано самостійно
+ 2
є конспект
0
відсутній конспект по темі
- 1
всі лекції доопрацьовані самостійно
+ 2
РІВЕНЬ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ (РТА)
К
5
цікава доповідь на практичному занятті (реферат)
+ 5
розробка тестового завдання по модулю
(30 тестів з 3 варіантами відповідей кожний)
+ 5
участь у науково-теоретичній конференції з публікацією тез виступу
+ 10 57
розробка і проведення в групі вікторини по модулю
+ 5
письмова контрольна робота по модулю
+ 20
Примітка. Кожен студент має можливість протягом семестру
підготувати не більше 1 тестового завдання та 2 рефератів, а також
провести не більше 1 вікторини. Пасивна робота студентів на заняттях
відзначається викладачем і може оцінюватися від’ємною кількістю балів.
Максимальна сума отриманих балів протягом вивчення дисципліни
складає:
К
1
(оцінки на практичних заняттях) = + 5 * 9 СЗ = 45 балів
К
2
(відвідування лекцій) = + 1 * 9 лекцій + 2 = 11 балів
К
3
(відвідування практичних занять) = + 1 * 9 СЗ + 2 = 11 балів
К
4
(ведення конспекту) = + 1 * 9 тем + 2 = 11 балів
К
5
(РТА) = + 10 + 5 + 10+5+20 * 2 модуля = 70 балів
ЗР = 45+11+11+70=137 бали
Якщо загальний рейтинг студента досяг зазначеної суми балів
(зазначеній у табл.2), студент або отримує залік без його складання, або допускається до складання заліку. Можливий також варіант, що студент не допускається до складання заліку і повинен грунтовно попрацювати над дисципліною.
Табл. 2.
Оцінювання студентів за загальним рейтингом
Кількість балів
(загальний рейтинг)
Оцінка
90 і більше залік (автомат)
60 – 89
допуск до складання заліку менше 60
не допуск до складання заліку
(необхідна ґрунтовна робота
58
над дисципліною)
VI. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Основна
1. М’ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищ. пед. закл.
освіти / П.А. М’ясоїд. - К. : Вищ. шк., 2007. - 479 с.
2. Основи психологіі: Підручник для студентів вузів / О.В. Киричук,
В.А. Роменець, В.О. Татенко та ін. - 3-тє вид. - К. : Либідь, 2007. - 632 с.
3. Павелків Р.В. Загальна психологія. Підручник. – К.: Кондор, 2009.- 576с.
4. Психологія: Навч.посіб./ О.В.Винославська та ін. - Київ: «ІНКОС», 2005. –
352 с.
5. Психологія: Підруч. для студ. вузів / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А.
Гончарук та ін. - 3-тє вид. - К. : Либідь, 2007. - 558 с.
6. Основи соціальної психології: Навч.посібник /О.А.Донченко, М.М.
Слюсаревський та ін. - К.: Міленіум, 2008. - 495 с.
7. Орбан-Лембрик Л.Є. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. КН. 2. – К.:
Либідь, 2006. – 560с.
8. Столяренко Л. Д. Основы психологии : Учеб. пособие для студентов вузов /
59

Л.Д. Столяренко. - 3-е изд. - Ростов н/Д : Феникс, 2004. - 672 с.
9. Шапар В. Психологічний тлумачний словник.–Харків: Прапор, 2004.-
640 с.
10. Ярошевский М. Г. Психология в ХХ ст.- М., Прогресс, 2004.- 447 с.
Додаткова
1.
Дьяченко М. И. Психология: Слов.-справ. / М. И. Дьяченко,
Л. А. Кандыбович. - Минск : Хэлсон, 2005. - 399 с.
2.
Иващенко Ф. И. Задачи по общей психологии : [Учеб. пособие для пед. ин- тов] / Ф. И. Иващенко. - Минск : Вышэйш. шк., 2004. - 80 с.
3.
Климов Е. А. Основы психологии: Практикум: Учеб. пособие для студентов вузов непсихол. специальностей / Е. А. Климов. - М. : ЮНИТИ,
2005. - 176 с.
4.
Климов Е. А. Психология: Воспитание: Обучение: Учеб. пособие для студентов / Е.А. Климов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 375 с.
5.
Крысько В. Г. Психология и педагогика в схемах и таблицах : Учеб.-метод.
пособие / В.Г. Крысько. - Минск : Харвест, 2005. - 384 с.
6.
Маклаков А. Г. Общая психология: Учеб. пособие для студентов вузов и слушателей курсов психол. дисциплин / А. Г. Маклаков. - СПб. и др.: Питер,
2006.- 592 с.
7.
М’ясоїд П. А. Задачі з курсу загальної психології: Навч. посіб. для студентів пед. вузів / Міжнар. фонд "Відродження". - К. : Вищ. шк., 2007. -
184 с.
8.
Немов Р.С. Психология: В 3 кн. : Учеб. для студентов высш. пед. учеб.
заведений. - М. : ВЛАДОС, 1998. Кн. 1 : Общие основы психологии. - 2006.
- 688 с.
9.
Общая психология: (Курс лекций) / Сост. Е.И. Рогов. - М.: ВЛАДОС, 2000.
- 448 с.
10. Таннен Д. Общаться на работе. Как? - М.: Эксмо- Пресс, 2007. -329 с.
11. Трухін І. О. Соціальна психологія спілкування. – К.: ЦУЛ, 2005. – 363 с.
60

12. Практикум по основам психологии: Тесты и хрестоматия : Учеб. пособие для студентов / Подгот. В. А. Мельниковым. - Симферополь : Сонат, 2007. -
255 с.
13. Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. Модульно- рейтинговий курс для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВД
«Професіонал», 2004. - 304
с.
14. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М.: Прогресс, 2001. – 367 с.
15. Фрейд З. Введение в психоанализ: Лекции. – М.: Наука, 1998. – 457 с.
16. Фромм Э. Искусство любви. – Минск: Полифакт, 2000. – 90 с.
17. Щербатых Ю.В. Психология стресса. – М.: Эксмо, 2005. - 345 с.
18. Эриксон Э. Детство и общество. –СПб.: Ленато: 2005. -592 с.
VII. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Абстрагування (лат.abstractio - відволікання) – операція мислення, яка полягає у уявному виділенні певних ознак досліджуваного об’єкта й у відволіканні від інших.
Аглютинація (agglutinare - приклеювати) – один зі способів створення образів уяви, в яких поєднуються будь-які якості, властивості, частини.
Агресія (aggression - напад)- це емоційна реакція на неможливість подолати якісь бар’єри, досягти певних цілей, що виражається у руйнівних діях з метою заподіяти матеріальну, фізичну, психологічну шкоду, або навіть знищити інших людей
Адаптація (adaptacio - пристосування)– пристосування органу до тривалого впливу подразнику, що виражається в зміні чуттєвості – зниженні або підвищенні її
Акцентуації (accentus - наголос)- надмірна виразність окремих рис характеру та їх сполучень і становить граничні варіанти норми, що межують із психопатіями.
Акцентування - підкреслювання певних рис явища, яке перетворює його загальний вид, причому воно повинно виділяти характерне, суттєве, істотне
61

Альтруїзм (лат.аlter - інший) – система ціннісних орієнтацій особистості, при якій центральний мотив і критерій моральної оцінки – це інтереси іншої
людини чи соціальної спільноти.
Аналіз (лат. розкладання, розчленування) - операція уявного розчленування об’єкта або явища на складові його елементи
Аналізатор - нервовий апарат, що здійснює функцію аналізу і синтезу подразників, які надходять із зовнішнього і внутрішнього середовища організму.
Апатія ( гр.apatheia - нечутливість)– стан емоційної байдужості і
бездіяльності.
Аперцепція (лат.ad – при, до + percepcio - сприйняття) – залежність сприймання від минулого досвіду, загального змісту духовного життя людини, а також від психічного стану людини в момент сприймання
Атракція (attrahere – залучати, притягувати) – відчуття привабливості до когось, що виникає при спілкуванні людей.
Атрибуція ( лат.attrsbucio – приписування, наділення) – приписування соціальним об’єктам (людині,групі, соціальній спільноті) характеристик, що не залучені до поля сприйняття.
Афект (лат.affektus – щиросердне хвилювання) короткочасна бурхлива емоційна реація людини на дію зовнішніх чинників та характеризується значними змінами у свідомості.
Афіліація – (анг.to affiliare - приєднуватися) – прагнення бути в оточенні
інших людей.
Бар’єр психологічний – психічний стан, що проявляється як неадекватна пасивність, яка перешкоджає виконанню тих чи іни ших дій.
Біхевіоризм – (від англ. behavior- поведінка) - напрямок в американській психології ХХ століття, в якому психіка людини розглядається як сукупність різноманітних форм поведінки, які є результатом реакцій організму на стимули зовнішнього середовища.
Відображення – загальна властивість матерії, яка полягає в здатності
об’єктів відтворювати ознаки, структурні характеристики та відносини інших об’єктів.
Відтворення - це відновлення матеріалу, що зберігається у довгостроковій пам’яті.
62

Відчуття – це психічний процес відображення окремих властивостей предметів і явищ навколишнього світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередньому впливі подразників на рецептори.
Воля – це психічний процес свідомого керування діяльністю, який виявляється в подоланні труднощів і перешкод на шляху до мети.
Вольова дія – цілеспрямована свідома дія, пов’язана з подоланням труднощів
і яка вимагає вольового зусилля.
Вольове зусилля – це особливий стан психічної напруги, який мобілізує
фізичні, моральні та інтелектуальні сили людини.
Вольові якості - це певна сукупність психічних властивостей, яка характеризує досягнутий рівень свідомої саморегуляції особистості.
Вчинок – свідомо зроблена людиною і керована волею дія, що виходить із певних переконань.
Гештальтпсихологія – (від нім. Gestalt – образ, форма) – напрямок в західній психології, основною ідеєю якого є вивчення психіки з точки зору цілісних структур (гештальтів).
Гуманістична психологія – напрямок західної психології, який визначає
особистість, як унікальну цілісну систему, що являє собою «відкриту можливість» самоактуалізації притаманну тільки людині.
Довільна увага виникає як свідомо спрямоване і регульоване зосередження.
Емоції, в більш вузькому значенні, – це безпосереднє, тимчасове переживання якогось певного більш постійного почуття.
Депресія (лат. depressio- пригнічення) – афективний стан, що характеризується негативним емоційним тлом, змінами мотиваційної сфери,
когнітивних уявлень і загальною пасивністю поведінки.
Діяльність – специфічний вид людської активності, спрямований на перетворення удосконалення навколишнього світу та самої людини.
Дистрес – негативний вплив стресової ситуації на діяльність людини.
Душа – поняття, що відбиває історично змінювані погляди на психіку людини; нематеріальне, животворне і пізнавальне джерело.
Егоцентризм (ego – Я, centrum - центр) – зосередженість свідомості й уваги людини винятково на самій собі.
63

Ейфорія (гр. euphoria, від eu - добре, phero - переношу) – піднесений,
радісний настрій, що не відповідає об’єктивним обставинам.
Експеримент – (лат.experimentum- спроба, досвід) – метод психологічного дослідження, який передбачає спеціальну організацію ситуації дослідження і
вивчення впливу незалежної змінної на одну чи кілька залежних змінних при сторогому контролі інших.
Екстернальність – схильність індивіда приписувати причини подій, що відбуваються в житті, зовнішнім чинникам (долі, випадковості тощо).
Екстраверсія – (лат. exter - понад, verto- обертаю) характеристика
індивідуально-психологічних відмінностей людини, що виявляються у спрямованості особистості на світ зовнішніх об’єктів.
Емоційність – властивість людини, що характеризує зміст, якість і динаміку
її емоцій та почуттів.
Емоція – (лат. emovere - хвилювати, збуджувати) – психічне відображення у формі безпосереднього переживання змісту життєвих явищ і ситуацій,
обумовленого відношенням їхніх обєктивних властивостей до потреб суб’єкта.
Емпатія – усвідомлення емоційного стану, проникнення-вчування в переживання іншої людини.
Забування - це процес, що характеризується поступовим зменшенням можливості пригадування і відтворення завченого матеріалу.
Загальні здібності – здібності, яки забезпечують відносну легкість і
продуктивність у засвоєнні знань і виконанні різних видів діяльності
Задатки - природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи й мозку, що становлять природну основу розвитку здібностей.
Запам’ятовування - це процес закріплення в пам'яті нового матерілу;
введення інформації у пам’ять.
Зараження – це процес передачі емоційного стану від одного індивіда до
іншого на психофізіологічному рівні контакту.
Захисні механізми – сукупність несвідомих прийомів, за допомогою яких людина оберігає себе від психологічних травм.
Збереження – процес утримання в пам’яті матеріалу, одержаного в результаті
запам'ятовування.
64

Здібності – це індивідуально-психологічні особливості людини, які
відповідають умовам успішного виконання тієї чи іншої діяльності.
Імпульсивність - нестримність та спонтанність реакцій, які виявляються ще до того, як людина встигає обміркувати ситуацію та прийняти свідоме рішення відносно того, як у ній діятиІ
Інтерес – це спрямованість особистості на певний предмет, явище.
Інтернальність - схильність індивіда приписувати причини подій, що відбуваються в житті, своїй поведінці, характеру, здібностям.
Інтроверсія (лат. exter - понад intro) характеристика індивідуально- психологічних відмінностей людини, що виявляються у переважній спрямованості на явища власного суб’єктивного світу.
Коливання уваги (флуктуації) – це періодичне короткочасне мимовільне його посилення або послаблення. Ці зміни відбуваються в дуже короткі проміжки часу.
Конкретизація – операція мислення, яка є протилежною узагальненню.
Константність – відносна незалежність образу від умов сприймання.
Концентрованість виявляється у одночасному відволіканні від всього стороннього, у тимчасовому ігноруванні усіх інших об'єктів.
Маніпулятивна стратегія орієнтується на бездоганне знання та врахування психологічних станів об’єкту впливу, вміння непомітно і спритно змінити думку людини, домогтися від неї потрібних маніпуляторові дій
Методи емпіричного дослідження методи, що являють собою сукупність прийомів та операцій, спрямованих на вивчення реальних проявів тих чи
інших психологічних явищ.
Методи організації дослідження – складають окрему групу методів; вони мають відношення не тільки до певного етапу загальної методики психологічного дослідження, але й до пізнавального циклу в цілому. До цієї
групи належать лонгітюдний та порівняльний методи
Методи теоретичного дослідженняметоди, що застосовуються на першому та другому етапі загальної методики психологічного дослідження і
допомагають подумки пізнавати сутність певного психічного явища. До цієї
групи методів належать моделювання, реконструкція, типізація.
Модальність – властивість відчуттів, їхня якісна характеристика (колір – в зорі, тон і тембр – в слухові, характер запаху – в нюху і т. ін.).
65

Мотиви – усвідомлені спонукання людини до діяльності або поведінки.
Мимовільна увага це увага, виникнення якої обумовлене фізичними,
психофізіологічними і психічними факторами, незалежно від свідомих намірів і цілей людини.
Мислення – процес пізнавальної діяльності індивіда, який характеризується узагальненим та опосередкованим відображенням дійсності.
Навіюваність або суггестія – це готовність сприймати ідеї, почуття, емоції і
змінювати під їх дією поведінку не шляхом логічного переконування, а завдяки безпосередньому впливу на психічну сферу без відповідної
переробки
Наслідування – це усвідомлене або неусвідомлене повторення (копіювання)
зразка або приклада
Настрої - загальний емоційний стан особистості, що виражається в “строї”
усіх її проявів.
Нижній абсолютний поріг відчуттів - мінімальна чинність подразника, що викликає ледве помітне відчуття.
Об'єкт психології – психічна реальність як така.
Обсяг уваги визначається кількістю одночасно чітко сприйнятих об’єктів.
Встановлено, що кількість сприйнятих простих об'єктів на протязі 0,07 – 0,1
секунди дорівнює 5-7 об'єктам. Цікавим прикладом прояву обсягу уваги є той факт, що слова з кількістю букв до 14 дорослою людиною читаються як цілі і
порядок букв у середині слова не має визначального значення для розуміння тексту.
Онтогенез – це індивідуальний розвиток, тоді як філогенез є розвитком виду в цілому.
Особистість – системна соціальна характеристи-ка індивіда, що формує
предметну діяльність та спілкування і зумовлює причетність до суспільних відносин.
Пам'ять - це сукупність прцесів запамятовування, збереження та відтворення людиною свого досвіда
Паніка – це своєрідний емоційний стан, що виникає як слідство дефіциту або надлишку інформації стосовно якоїсь ситуації та проявляється у послабленні
вольового самоконтролю та імпульсивних діях
66

Переключення уваги розуміють як здатність суб'єкта до переходу від однієї
діяльності до іншої, від одного об'єкту до іншого, від однієї дії до іншої.
Переконання – це обґрунтоване упровадження у свідомість особистості
логіки механізму продуктивних дій та поведінки
Післядовільна увага – характеризується тривалою і високою зосередженістю,
з нею обґрунтовано зв'язують найбільш інтенсивну і плідну розумову діяльність, високу продуктивність усіх видів праці.
Подразник – будь-який матеріальний агент, зовнішній або внутрішній, що усвідомлюється або не усвідомлюється, який виступає як умова наступних змін стану організму
Подразливість – це здатність організму відповідати на життєво важливі
впливи середовища
Поняття – узагальнене відображення класу предметів в їх найбільш загальних та суттєвих особливостях.
Порівняння – логічна операція мислення, спрямована на співставлення об’єктів в цілому, а також їх окремих сторін, елементів, властивостей.
Потреба – це стан індивіда, що створюється певною нуждою в будь-чому,
який людина переживає і усвідомлює. Завдяки потребам здійснюється регулювання поведінки визначається спрямованість мислення, почуттів і волі
людини.
Почуття – це внутрішнє відношення людини до того, що відбувається в її
житті, що вона пізнає або робить, яке переживається в різноманітній формі.
Предмет психології – індивідуальний світ «Я» людини; людина, як суб'єкт психіки (в останньому визначенні підкреслено поняття суб'єкту, котре вказує
на активність людини в самотворенні, самовизначенні в психічному розвитку).
Предметність – властивість сприймання, яка виявляється в тому, що об’єкт сприймається нами як відокремлене в просторі і в часі фізичне тіло
Пристрасті – абсолютно домінуючі, стійкі почуття до певних предметів або явищ.
Психоаналіз – напрям у психології, який вважав, що свідомість становить лише тонкий шар на поверхні несвідомого. Якщо не досліджувати несвідоме,
ніяк не можна збагнути природу психіки. Вчення психоаналізу має три рівня:
метод дослідження, який спирається на виявлення неусвідомлюваного значення слів, вчинків і продуктів уяви (снів, марень, фантазування) шляхом
67
тлумачення вільних асоціацій; психотерапевтичний метод, який спирається на це дослідження; сукупність теорій психології і психопатології (теорія дитячої
сексуальності тощо), в яких систематизовано дані, отримані
психоаналітичним методом дослідження й лікування.
Психологія – це наука про закономірності функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності
Психологія гуманістична – напрям, що головним предметом психології
визнає особистість як унікальну цілісну систему, яка являє собою живу можливість самоактуалізації – неповторного прояву в реальному житті
індивідуального потенціалу людського буття, властивого кожній людині.
Психологія когнітивна – напрям у психології, що вивчає передусім
інформаційні процеси, які уявляються по аналогії з функціонуванням обчислювальних пристроїв та намагається довести вирішальну роль знання в організації поведінки суб'єкта.
Рефлекс – опосередкована нервовою системою закономірна відповідна реакція організму на подразник
Рефлекторна дуга – сукупність нервових утворень, що беруть участь в рефлексі.
Рецептор – периферійний відділ, перетворюючий певний вид енергії в нервовий процес
Риси характеру - індивідуальні звичні форми поведінки людини, через які
аналізується його ставлення до дійсності
Розподіл уваги – це здатність одночасно виконувати декілька видів діяльності. Можливість розподілу залежить від складності поєднуваних видів діяльності. Чим вище складність діяльностей, тим складніше розподіляти між ними увагу.
Сензитивні періоди - періоди, що сприяють появі в людини певних психічних новоутворень.
Сенсибілізація – підвищення чуттєвості в результаті взаємодії аналізаторів.
Сенсорний – такий, що відноситься до відчуттів
Синтез – операція побудови цілого із аналітично заданих частин.
Сприймання – цілісне відображення об’єктів та явищ при їхньому безпосередньому впливі на органи почуттів.
68

Спрямованість особистості – це усталена система найважливіших цільових програм особистості, що визначає смислову єдність її ініціативної поведінки,
яка протистоїть випадковостям життя.
Спрямованість уваги виявляється у довільному або мимовільному виборі,
вибірковості об'єктів, який відповідають потребам суб'єкту, меті і задачам його діяльності. В залежності від об'єкту зосередження увага може виявлятися у сенсорних, мнемічних, розумових і рухових процесах.
Стрес - особлива форма переживання почуття, що близька за своїми психологічними характеристиками до афекту, але за тривалістю наближена до настрою.
Структуралізм – напрям у психології, головним завданням якого вважається експериментальне дослідження структури свідомості. Головні питання, які
намагався висвітлити у цьому напрямі, такі: що являють собою елементи психіки; як вони комбінуються, синтезуючи психіку; чому вони комбінуються саме так, а не інакше.
Талант – це такий рівень розвитку здібностей, коли людина виконує
самостійно та оригінально досить складні види діяльності, але у межах вже визначених ідей, напрямів, способів досліджень
Темперамент - це природна особливість поведінки, типова для даного
індивіда, яка виявляється в динаміці, темпі, швидкості, ритмі та
інтенсивності його реакцій на життєві впливи
Типізація - специфічне узагальнення так, що через конкретне в образі, який виступає типом, виділяється загальнозначуще
Тривожність – підвищена схильність людини переживати занепокоєння в будь-яких ситуаціях життя, у тому числі й тоді, коли причин для цього немає.
Увага - це спрямованість і зосередженість свідомості, що забезпечує
підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда.
Узагальненість сприймання – віднесеність кожного образу до деякого класу об’єктів , які мають назву.
Узагальнення – операція мислення, яка виявляється в поєднанні істотного в предметі (попередньо відокремленого, отриманого шляхом абстрагування).
Уява - образний за змістом психічний процес, в котрому відбувається як відтворення готових образів, так і побудова нових
69

Філогенез психіки (історичний її розвиток) - розглядається по аналогії з філогенезом організмів; тому в дослідженні філогенезу мова йде про видовий розвиток психіки у тварин.
Фрейдизм – напрямок в західній психології, заснований З.Фрейдом та його послідовниками, в якому розвиток і структура особистості пояснюється антагоністичними свідомості психічними факторами. Фрустрація – це психічний стан, викликаний неуспіхом у задоволенні потреби, бажання.
Функціоналізм – напрям у психології, програма якого полягає у 1) з'ясуванні,
яким чином індивід пристосовується до зовнішнього середовища через застосування психічних функцій, 2) пошуку засобів найбільш ефективного пристосування. Функціоналізм підкреслював життєву значущість свідомості
для суб'єкта.
Характер це сукупність сталих індивідуальних особливостей особистості,
які виявляються в її діяльності і поведінці, у ставленні до інших людей, до навколишнього середовища, до праці, до самого себе
Цілісність - властивість сприймання, яка виявляється в тому, що об’єкт сприймається нами як цілісна структура.
Цілісність - незалежність проявів рис характеру від ситуацій, відсутність розбіжностей у поглядах, єдність слова та діла
Чутливість – психічна форма реакції на середовище, яка передбачає
подразливість по відношенню до тих явищ середовища, котрі не мають життєвого значення, але орієнтують організм у середовищі.
Чуттєвість –загальна спроможність до відчуття, яка з'являється в філогенезі,
коли живі організми починають реагувати на фактори навколишнього середовища, що виконують сигнальну функцію по відношенню до маючих пряме біологічне значення впливів;
70

Document Outline

  • змістовний конспект по темі
    • Оцінка


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал