Методичні рекомендації до семінарських занять та самостійної роботи мають на меті зорієнтувати студентів у вивченні основних тем та засвоєнні категоріального апарату



Скачати 499.4 Kb.

Сторінка1/2
Дата конвертації02.02.2017
Розмір499.4 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2


Міністерство інфрастуктури України
Державний економіко-технологічний університет транспорту
Факультет економіки та менеджменту
Кафедра «Суспільні та гуманітарні науки»
Т.С. Бердій

ПСИХОЛОГІЯ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
до семінарських занять і самостійної роботи студентів
Київ 2012

УДК
Бердій Т.С.
Психологія : методичні рекомендації до семінарських занять та самостійної роботи -
К.: ДЕТУТ, 2012. - 66 с.
Методичні рекомендації до семінарських занять та самостійної роботи мають на меті зорієнтувати студентів у вивченні основних тем та засвоєнні категоріального апарату психології, а також накопичувати та інтегрувати теоретичний матеріал навчальної
дисципліни і успішно використовувати її під час навчання, практики, професійної
діяльності тощо.
Методичні рекомендації до семінарських занять та самостійної роботи з психології для студентів всіх факультетів денної та заочної форм навчання ДЕТУТ .
Розглянуто та затверджено на засіданні кафедрі «Суспільні та гуманітарні науки»
протокол № 7 від 2.03.11 та рекомендовано до друку на засіданні методичної ради ФЕМ
(протокол №7 від 4.05.11)
Автор: Бердій Т.С. к.ф.н., доцент
Рецензенти:
Рябова В.О., доцент кафедри «Суспільних дисциплін» Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Конашевича- Сагайдачного, кандидат педагогічних наук
Пічкур Т.В., доцент кафедри «Екології та безпеки діяльності» Державного економіко- технологічного університету транспорт, кандидат історичних наук
Київ - 2012
2

ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………………....4
І. Загальні методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських
занять………………………………………………………………………………6
ІІ. Плани семінарських занять і методичні рекомендації для
їх підготовки ………………………………………………………………………....8
ІІІ. Методичні рекомендації щодо самостійної роботи студентів…………… 11
IV. Контрольні запитання для заліку………………………………………… 41
V. Модульно - рейтингова схема оцінювання знань …………………………43
VІ. Список рекомендованої літератури до вивчення курсу…………………..47
VІI. Термінологічний словник……………………………………………………..49
3

Вступ
В сучасних умовах система психологічних знань стає все більш необхідною для підготовки фахівців вищої кваліфікації з усіх спеціальностей. Курс «Психологія» має на меті ознайомити студентів з основними поняттями та категоріями психології, історією її розвитку та актуальними напрямками сучасних досліджень, а також сприяти формуванню вмінь та навичок, необхідних як у професійній діяльності, так і
повсякденному життя людини.
Б
ез знання і розуміння психологічних закономірностей неможливо ефективно діяти на виробництві, у науці,
медицині, мистецтві, спорті тощо. Дисципліна «Психологія» включена до змісту професійної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів з метою освоєння психологічних знань, умінь і навичок, які є
засобом досягнення професійних успіхів, розв’язання різноманітних виробничих і життєвих проблем.
Запропонована програма курсу «Психологія» призначена для студентів
ДЕТУТ усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання, її засвоєння передбачає опанування майбутніми фахівцями новітніми психологічними концепціями, навичками і вміннями спілкування і керуванням людьми в колективах. Програма навчальної дисципліни складена на основі вимог галузевого стандарту вищої освіти відповідно до навчального плану.
Метою дисципліни є засвоєння студентами понятійно-категоріального апарату психології; основних етапів розвитку психології як науки;
ознайомлення з досягненнями сучасної вітчизняної і зарубіжної
психологічної науки, які є необхідною умовою розвитку особистості,
формування активної життєвої позиції, самовдосконалення і особистісної
самореалізації, пізнання інших людей.
Завдання дисципліни:

знати передумови виникнення, історію розвитку та сучасний стан психології як науки;
4


сформувати знання закономірностей, механізмів, чинників та особливостей розвитку та функціювання психічних явищ і процесів;

розвинути уявлення про взаємозв’язок психічних процесів;

здійснювати психологічний аналіз діяльності, поведінки і спілкування людей;

набути необхідних в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навичок психологічної взаємодії в професійній діяльності.
Після вивчення курсу «Психології» студенти повинні :

орієнтуватися в етапах розвитку психологічної науки;

мати цілісне уявлення про виникнення, сутність, функціонування й структуру психічного відображення в процесах діяльності людини;

знати закономірності психічних явищ і їх взаємозв’язок;

розрізняти свідомі та несвідомі форми прояву психіки та знати їх основні особливості;

використовувати психологічні методи вивчення особистості та колективу;

вміти застосовувати психологічні знання в повсякденному житті і при здійсненні професійної діяльності;

оцінювати і приймати належні рішення на основі знань законів функціонування психічних явищ.
5

І. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО
ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Семінарське заняття є однією з основних форм навчання, важливою ланкою в загальній системі навчального процесу. Воно проводиться з основних,
найважливіших тем навчальної програми.
При підготовці до семінару студенти повинні вивчити та зрозуміти теоретичний матеріал, викладений на лекціях викладачем. Основна увага має
приділятися опрацюванню студентами рекомендованої літератури. Список літератури додається до кожної теми курсу. Це допоможе чітко визначити понятійно-категоріальний апарат, якими оперує така навчальна дисципліна як психологія ділового спілкування. У плані семінарських занять спеціальним пунктом виділені основні категорії та поняття, які необхідно використовувати під час обговорення основних питань семінарського заняття. Опрацювання теоретичного матеріалу дозволить ознайомитись з основними підходами вітчизняних та зарубіжних фахівців до тих тем, що виносяться на обговорення на семінарі.
Семінар є одним з видів контролю наявності та якості знань студентів, тому під час підготовки до семінарського заняття, студенти повинні використовувати конспект лекцій, рекомендовану літературу, самостійно розробити доповіді по кожному питанню і мати в своєму конспекті тези кожного питання, щоб користуватися ними під час виступу на семінарі і під час відповідей на поставлені запитання. Високу оцінку студент отримує тоді, коли він вільно володіє матеріалом, орієнтується в даній темі, висвітлює питання своїми словами,
а не читає відповіді на них не відриваючись від тексту.
Під час проведення семінарського заняття використовуються різні форми й методи. Викладач використовує найпоширеніші та найефективніші завдання;
питання щодо самостійної роботи, завдання та вправи різних видів, навчальні
ігри, реферати та доповіді, тестування тощо.
6

Виконання завдань студентами – це елемент активної творчої форми навчання.
Завдання – це те, що потрібно виконати. Різновидами завдань є питання,
дослідницькі завдання.
Зміст реферату повинен як найповніше розкривати суть проблеми з теоретичними узагальненнями і практичними висновками. Написання реферату завершують за кілька днів до семінару з тим, щоб студенти мали можливість з ним ознайомитись і підготуватися до обговорення. На виступ з рефератом відводиться до 10 хвилин навчального часу. Тільки високий рівень підготовки студентів дозволить забезпечити глибоке засвоєння проблеми і творче обговорення всіх питань.
Основною формою проведення семінару є виступи студентів за власним бажанням з питань, що виносяться на семінар у поєднанні з опитуванням викладачем. Виступ слухача може бути присвячено розкриттю одного з питань семінару або ж охоплювати його частину. Кожен студент має право доповнювати або уточнювати доповідь свого попередника. Для виступу відводиться до 5-7 - ми хвилин, а для доповнення або уточнення - до 3-х хвилин. Як показує досвід, най- вищі результати семінару досягаються тоді, коли він проводиться у формі вільної
бесіди. З метою інтенсифікації заняття і перевірки рівня підготовки студентів може проводитися усне або письмове опитування (тестування).
Заохочуються самостійні творчі виступи студентів з доповідями або науковими повідомленнями. Теми таких виступів можуть виходити за рамки семінару. Всі
виступи проводяться у вільній усній формі з широким використанням схем,
таблиць, карт, слайдів. Доповіді, виступи, результати усного та письмового опитування оцінюються викладачем. Оцінки заносяться в журнал навчальної
групи.
7

ІІ. ПЛАНИ CЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Семінарське заняття 1. Предмет психології
та основні етапи її розвитку – 2год.
Мета: ознайомлення з предметом психології як науки; основними етапами
її розвитку; класифікацією методів психології та напрямами в сучасній психології.
План
1. Предмет психології як науки.
2. Основні етапи розвитку психології.
3. Психіка і мозок.
4. Методи психології та їх класифікація.
5. Сучасна психологія та її напрями.
Поняття і категорії теми: психологія, психіка, суб’єкт, об’єкт, онтогенез,
філогенез, свідомість, несвідоме, підсвідоме, психоаналіз,
гештальтпсихологія, біхевіоризм, генетична психологія, гуманістична психологія, когнітивна психологія, метод, лонгітюдний метод, комплексний метод, спостереження, експеримент, тест, емпіричні методи, анкета.
Пошукові питання для обговорення
1. Що є предметом психології? Які групи явищ вивчає психологічна наука?
2. Назвіть основні завдання психології.
3. Що таке психічне відображення?
4. Чому психічні явища є суб’єктивними?
5. В чому сутність рефлекторної природи психіки?
6. Які функції виконує психіка?
7. Чому свідомість є вищим рівнем розвитку психіки?
8. В чому виявляється несвідоме? Який зв’язок свідомого й несвідомого?
9. Які основні принципи психології?
10. Назвіть основні особливості методів психологічної науки.
11. В чому сутність концепції психоаналізу?
12. Що є об’єктом вивчення психології біхевіоризму?
8

13. Які особливості гуманістичної психології?
14. Назвіть основні етапи розвитку психологічної науки.
Теми рефератів
1. Науковий етап в історії психології.
2. Принципи психології.
3. Психологія в системі наук.
4. Особливості психологічного експерименту.
5. Тести в психології.
Тестові завдання
1. Що є об’єктом психології?
1) біологічне;
2) психічне;
3) фізичне;
4) соціальне.
2. Що таке психіка?
1) явища свідомості;
2) суб’єктивне відображення об’єктивної дійсності;
3) внутрішній світ людини, її духовне життя;
4) апарат керування поведінкою.
3. Підсвідомість – це:
1) певні пласти психіки, проміжні між свідомим і несвідомим;
2) регуляція поведінки суб’єкта;
3) ставлення до об’єктивної дійсності;
4) генетичний підхід до психічних явищ.
4. Основні теоретичні принципи психології
1) генетичний;
2) вчинковий;
3) принцип єдності психіки та діяльності;
4) принцип діалектики;
5) принцип детермінізму.
5. Кого вважають основоположником експериментальної психології?
1) В. Джеймс;
2) І. Сєченов;
3) В. Вундт;
4) Е. Ребер.
6. Основні напрями сучасної психології:
1) психоаналіз;
2) детермінізм;
3) когнітивна психологія;
4) гуманістична психологія.
9

7. Представники генетичної психології:
1) П. Лесгафт;
2) Ж. Піаже;
3) З. Фройд;
4) С. Максименко.
8. Представниками біхевіоризму є:
1) Г. Олпорт;
2) А. Маслоу;
3) Дж. Уотсон;
4) Б. Скіннер.
9. Представниками гештальтпсихології є:
1) І. Павлов;
2) М. Вертгаймер;
3) В. Келер;
4) К. Коффка.
10.Основними категоріями психології є:
1) особистість
2) матерія
3) спілкування
4) образ.
Література: Основна [1; 2, 4, 5]; додаткова [2, 5, 7, 11; 15]
Методичні рекомендації студентам щодо підготовки семінарського
заняття
При вивченні першої тему студентам потрібно зрозуміти, що особливості
психології як науки, обумовлені передусім особливостями саме психічної
реальності. З того факту, що психічна реальність має особливий статус в людському житті, витікає й непересічне значення психологічних знань для людини. Кожна людина є світом і цей світ - психічний. Він має певні
закономірності вивченням яких і займається психологія.
Екскурс в історію психології дозволить виокремити основні етапи її
розвитку та зміну предмета вивчення. Предмет сучасної психології-
психіка людини, її індивідуальний світ, взятий у психологічних закономірностях його виникнення, розвитку, прояву, функціонування та згасання.
10

При підготовці третього питання важливо зосередитись на тому, що психіка невідривна від функціонування мозку, який є важливою умовою її
існування. Але необхідно усвідомити, що мозок - це орган психічної
діяльності, а не її джерело, бо розкриття руху нейродинамічних процесів не дає ще даних про те, що саме людина відчуває, сприймає, уявляє, про що і як вона думає, до чого прагне, які цілі ставить перед собою, якими інтересами,
поглядами, переконаннями керується у своїй поведінці. Мозок - лише умова виникнення психіки, її розвитку, а також її патології та інволюції.
Психічна діяльність має свою власну природу та свої закономірності і є
вищим проявом психічної активності.
Як і будь-яка інша наука, психологія використовує систему методів дослідження.
Необхідно уяснити, що отримання фактів у психології
пов’язане з певними труднощами. Людина не має прозорої та чіткої картини складної будови індивідуального світу з усім його багатством. Ці труднощі
пов’язані: 1) зі скритістю процесів, які відбуваються у мозку; 2)
недоступністю прямого чуттєвого сприйняття психічного процесу, акту як сторонньому спостерігачу, так і носію цього процесу, акту; 3)
непредставленістю внутрішньої динаміки тих змін у станах органа-носія,
який реалізує даний процес. Тому психологія використовує чотири групи методів: організаційні, емпіричні, методи обробки даних та інтерпретаційні
методи. Студенти можуть відобразити методи в табличному вигляді.
При вивченні останнього питання теми необхідно звернути увагу на школи та напрями у психологічній науці. Це: біхевіоризм, генетична
психологія, гештальтпсихологія, психоаналіз, когнітивна психологія,
гуманістична психологія, психологія діяльності тощо. В цих школах нерідко існують кардинально протилежні погляди на предмет психології
залежно від світоглядних переконань, методологічних підходів, наукових традицій.
11

Семінарське заняття 2. Сенсорно-перцептивні форми освоєння
дійсності. Увага – 2 год.
Мета: ознайомлення з відчуттями та сприйманнями, які є джерелами чуттєвого пізнання і складають основу розвитку психіки людини, сутністю та різновидами пам’яті.

План
1. Відчуття, їх класифікація та властивості.
2. Природа сприймання.
3. Класифікація сприймань.
4. Ілюзії сприймання
5. Увага, її види та властивості.
Поняття і категорії теми: відчуття, екстероцептивні відчуття,
інтероцептивні відчуття, пропріоцептивні відчуття, кінестезичні відчуття,
статичні відчуття, адаптація, сенсибілізація, синестезія, контраст відчуттів,
інтенсивність, взаємодія відчуттів, якість, тривалість, інтенсивність,
аналізатор, сприймання, предметність, цілісність, апперцепція, ілюзії
сприйняття, константність, вибірковість, сприймання простору, сприймання часу, сприймання руху, сукцесивні сприйняття, симультанні сприйняття, ,
увага, концентрація, стійкість, розподіл, переключення, коливання, мимовільна увага, довільна увага, зовнішня увага, внутрішня увага.
Пошукові питання для обговорення
1. Яку роль відіграють відчуття та сприймання в життєдіяльності людини?
2. В чому полягає єдність і відмінність відчуттів і сприймань?
3. Які основні властивості відчуттів і сприймань?
4. Який вплив на сприймання минулого досвіду людини?
5. У чому виявляється активний характер відчуттів і сприймань у взаємодії людини з оточуючим середовищем?
6. Що таке ілюзія у сприйманні?
7. Які існують види уваги?
8. Які основні властивості уваги?
9. Які функції уваги в навчанні і трудовій діяльності?
10. Чим визначається відбір інформації, що надходить у мозок з навколишнього середовища?
11. Чим відрізняються «нижчі» і «вищі» форми уваги?
12

12. Об’єкти мають тим більше шансів привернути увагу, чим вони: а) новіші; б) складніші; в) інтенсивніші; г) пов’язані з вашими потребами.
Теми рефератів
1. Специфіка сенсорних процесів.
2. Компенсаторні можливості відчуттів
3. Специфіка перцептивних процесів.
4. Сутність аперцепції.
5. Види сприйняття за формами існування матерії.
6. Розвиток чуттєвої сфери людини в сучасних умовах науково-технічного прогресу.
7. Особливості сприймання реклами.
8. Розвиток та шляхи формування уваги.
Методики психологічного дослідження відчуттів, сприймань та
пам’яті.
Методика І. Дослідження ролі відчуттів
Мета: встановити відмінності відчуттів від сприймання при тактильному розпізнаванні предметів
Матеріал та обладнання: набір дрібних предметів для тактильного розпізнавання (вата, ключ, гудзик тощо), пов’язка для очей, секундомір.
Методика 2. Вивчення лінійного окоміру
Мета: аналіз точності лінійного окоміру
Матеріал та обладнання: Стандартний аркуш паперу, на якому намальовані два відрізки: 1 - 108 мм, 2 - 150 мм, 3 - пряма, обмежена зліва; 4
- прямокутна вісь ординат довжиною 126 мм і відрізок - 21 мм; 5 - коло діаметром 30 мм (розміри не повідомляються). Об’єкти розташовані таким чином, щоб початок кожного відрізка знаходився в різних точках аркуша.
Лінійка.
Інструкція. Необхідно виконати, не використовуючи лінійку, такі завдання:
13

1. Розділити перший відрізок на 4 рівні частини.
2. Розділити другий відрізок на 3 рівні частини.
3. Відзначити від точки вправо відрізок довжиною 45 мм.
4. Відкласти по осях ординат відрізки, рівні за довжиною розташованому в правій нижній частині листа.
5. Поставити точку в центрі кола.
Обробка результатів: Виміряйте величину помилок (відхилень від заданих параметрів у мм). Обчисліть сумарну величину помилок в мм, яка є
показником успішності. Проведіть порівняльний аналіз точності лінійного окоміру у студентів групи. Для цього необхідно скласти таблицю всіх показників, обчислити середнє значення по групі.
Методика 3. Визначення вибірковості уваги. Проба Мюнстерберга.
Мета: визначити вибірковість уваги.
Матеріал та обладнання: таблиця Мюнстерберга, секундомір. Інструкція.
Необхідно серед рядків літер підкреслити слово. Враховується якість і час виконання. На виконання відводиться 2хв. В таблиці 25 слів.
Методика 4. Концентрація уваги. Тест Пьерона-Рузера.
Мета дослідження: визначити рівень концентрації уваги.
Матеріал й устаткування: бланк тесту Пьерона-Рузера, олівець і
секундомір.
Інструкція. В тесті із зображеними квадратом, трикутником, колом і ромбом.
за сигналом «Почали» розставити як мога швидше і без помилок такі знаки: у квадрат - плюс, в трикутник - мінус, в коло - нічого і в ромб - крапку. На роботу відпущено 60 секунд. За сигналом «Стоп!» знаки не розставляють.
Література: Основна [1; 3, 6, 5]; додаткова [1, 2, 4, 5, 10; 13]

Методичні рекомендації студентам щодо підготовки семінарського
заняття
При вивченні першого питання слід звернути увагу на те, що відчуття є
елементарною, первинною формою відображення дійсності. Завдяки чуттєвості ознаки предметів (запахи, форма, колір) набувають сигнального значення. Чим розвинутіші органи почуттів, тим більше можливостей відображати вплив зовнішнього середовища. Слід розрізняти подразники,
14
адекватні для даного органу відчуттів і неадекватні для нього. Спеціалізація органів відчуттів до відображення того або іншого вигляду енергії, певних властивостей предметів або явищ дійсності - продукт тривалої еволюції, а самі органи відчуттів - продукт пристосування до впливів зовнішнього середовища. Адекватне відображення реальності на сенсорно-перцептивному рівні потрібне з еволюційно-історичної точки зору.
Слід акцентуватись на тому, що відчуття і сприймання тісно пов'язані між собою. Вони є чуттєвим відображенням об'єктивної реальності, існуючої
незалежно від свідомості, на основі впливу її на органи почуттів: в цьому їх
єдність. Але реальні процеси відображення зовнішнього світу виходять за межі елементарних форм. Людський мозок має справу не з окремими відчуттями, а з цілісними образами предметів та явищ. Студенти повинні
усвідомити, що виникнення цілісного образу ґрунтується на спільній роботі
сенсорної системи, синтезі окремих відчуттів у складні комплексні системи.
Сприймання - усвідомлення чуттєво даного предмет а або явища; в сприйманні відбивається світ людей, речей, явищ, наповнених певним значенням і включених у багатоманітність стосунків; тоді як відчуття -
відображення окремої чуттєвої якості або недиференційовані враження від навколишнього світу. В цьому сенсі відчуття і сприймання розрізняються як дві різні форми або два різноманітних ставлення свідомості до предметної
дійсності. Відчуття і сприймання, таким чином, мають спільні риси, але і є
різними психічними процесами. Для кращого освоєння матеріалу студентам пропонується користуватися класифікаціями відчуттів і сприймань, які в схематичному вигляді були надані на лекції. Досить цікавим є матеріал, який повинні використати студенти при підготовці четвертого питання.
Характеризуючи увагу треба зрозуміти її особливість – відсутність власного продукту у вигляді тих чи інших ознак образів світу. Тому призначення уваги полягає в тому, щоб створювати і втілювати ці образи.
Тобто функція уваги не пізнавальна, а регулятивна. Її продуктом є не образ, а
15
підвищення ефективності підконтрольної дії за рахунок зіставлення її
процесу з цим образом.
Студентам необхідно виокремити і освоїти три головні функції уваги:
спрямованість діяльності; зосередження та заглиблення в діяльність;
контроль та регуляція діяльності. Ці функції свідчать про те, що увага не має
власного пізнавального змісту, а лише допомагає діяльності інших пізнавальних процесів. Треба звернути увагу на існуючіd літературі теорії та концепції уваги і провести їх аналіз. Також виокремити види уваги та її
головні властивості, так як правильно зрозуміти феномен уваги можна лише в сукупності всіх його властивостей.
16

Семінарське заняття 3. Раціональні форми освоєння дійсності – 2 год.
Мета: ознайомлення з пізнавальними процесами, що посідають головне місце в пізнавальній діяльності – мисленням, пам’яттю та уявою.
План
1. Мислення та його операції.
2. Форми мислення та його різновиди.
3. Індивідуальні особливості мислення.
4. Поняття і різновиди пам’яті.
5. Уява та її різновиди.
Поняття і категорії теми: мислення, форма мислення, рефлексія,
поняття, судження, умовивід, наочно-дійове мислення, наочно-образне мислення,абстрактне мислення, порівняння, абстракції, узагальнення, аналіз,
синтез, класифікація, інтелект, систематизація, аналітичне мислення,
інтуїтивне мислення, творче мислення, репродуктивне мислення, уява,
аглютинація, літота, гіперболізація, типізація, схематизація, активна уява,
пасивна уява, довільна уява, мимовільна уява, пам’ять, запам’ятовування,
зберігання, відтворення, мимовільна, довільна, оперативна пам’ять, емоційна пам’ять, образна пам’ять, моторна пам’ять, мнемоніка.
Пошукові питання для обговорення
1. Яка роль пам’яті у психічному житті людини?
2. Дайте характеристику процесів пам’яті.
3. Які існують різновиди пам’яті?
4. В чому виявляються індивідуальні відмінності пам’яті?
5. В чому виявляється специфіка мислення як вищої форми пізнавальної діяльності?
6. В чому відмінність абстрактного й чуттєвого пізнання?
7. Охарактеризуйте поняття "мислення” і "інтелект”.
8. Які є головні операції мислення?
9. В чому відмінність понять від уявлень як форм пізнання?
10. За якими принципами відбувається розподіл мислення на види?
16. В чому специфіка відображення дійсності в уяві?
17. В чому принципова відмінність продуктивної й репродуктивної уяви?
17

18. Які є основні прийоми уяви?
19. Які ви знаєте види уяви?
20. В чому відмінність уяви від фантазії?
21. Які особливості мрії як різновиду творчої уяви?
Теми рефератів
1. Мислення та уява.
2. Мислення як пізнавальний процес.
3. Мислення та мова.
4. Закономірності онтогенезу мислення.
5. Проблема штучного інтелекту.
6. Мислення і функціональна асиметрія мозку.
7. Проблема розвитку та тренування пам’яті.
8. Мнемонічні прийоми.
Методика І. Дослідження швидкості мислення
Мета: визначити темп виконання орієнтовних і операціональних компонентів мислення.
Матеріал та обладнання: бланк зі словами, в яких пропущені букви,
секундомір.
Інструкція. Вставити в слова пропущені літери. Кожен прочерк означає одну пропущену букву. Слова повинні бути іменниками, загальними, в однині. На виконання завдання дається 3 хв.
Обробка та інтерпретація результатів. Підрахувати кількість правильно складених слів.
Показником швидкості мислення і одночасно показником рухливості нервових процесів виступає кількість складених слів:

Менше 20 слів - низька швидкість мислення і рухливість нервових процесів;

21-30 слів - середня швидкість мислення і рухливість нервових процесів;

31 слово і більше - висока швидкість мислення і рухливість нервових процесів.
Методика 2. Дослідження аналітичності мислення
Мета дослідження: визначити рівень розвитку аналітичності індуктивного мислення в умовах обмеженого часу.
18

Матеріал й устаткування: бланк з 15 рядами чисел за певною закономірностю (варіант VI субтеста шкали Р. Амтхауера), ручка і секундомір.
Процедура дослідження
До початку дослідження бланки повинні бути покладені перед учасниками тестування на стіл лицьовою стороною вниз, щоб до надання інструкції вони
їх не розглядали і не вивчали.
Інструкція: На бланках, що знаходяться перед Вами, надруковані ряди чисел. Спробуйте визначити, за якою закономірністю складено кожен з 15 запропонованих рядів чисел. Продовжте кожен ряд, дописавши в ньому ще два числа. На роботу відводиться 7 хвилин. Не затримуйтеся довго на одному ряду, якщо не можете правильно визначити закономірність, переходьте до наступного ряду, а якщо залишиться час , то знову повернетеся до важкого ряду чисел. Продовжувати ряд потрібно по відношенню до останнього числа,
що є в цьому ряду.
Після закінчення 7 хвилин надається команда: «Стоп!»
Обробка результатів
Обробка результатів проводиться за допомогою ключа - таблиці з готовими відповідями. У ході опрацювання результатів підраховується кількість правильно вирішених випробуваним рядів. Якщо записано у якомусь ряду тільки одне число, хоча воно і правильне, ряд вважається незакінченим.
Аналіз результатів
Рівень розвитку аналітичності мислення визначається за кількістю правильно вирішених рядів чисел.
Якщо 14 - 15 рядів, то аналітичність дуже висока або відмінна; якщо 11 - 13
- висока або добра; якщо 8 - 10 - аналітичність середня або задовільна; якщо 7 - аналітичність низька або погана; якщо 5 і менше, то аналітичність дуже низька або дуже погана.
Методика 3
Мета: виявити переважаючий обсяг памяті при демонстрації словесного матеріалу
Матеріал та обладнання: чотири набори слів, що виражають конкретні
поняття, ручка, секундомір.
1. Експериментатор чітко, з інтервалом в 3 с., читає слова для запам’ятовування
Після 10с. паузи дається сигнал «Пишіть»!
2. Експериментатор послідовно демонструє слова, написані на картках,
інтервал між словами 3 с.
Після 10 с. паузи дається сигнал «Пишіть»!
19

3. Після 5хв. перерви, пропонується слухати слова і прописувати їх ручкою у повітрі.
Після 10 с. паузи дається сигнал «Пишіть»!
4. Через 10 хв. проводять четвертий дослід. Читають слова і пропонують їх записувати на аркуші, а після запису десятого слова перевертають аркуш і
через 10с. за сигналом «Пишіть» написати слова.
Обробка результатів: показником обсягу пам’яті є кількість правильно відтворених слів.
Методика 4
Мета: визначити обсяг короткочасного запам”ятовування за методикою
Джекобсона.
Матеріал й устаткування: бланк з чотирма наборами рядів чисел, аркуш для запису, ручка і секундомір.
Експериментатор зачитує один з наборів наступних цифрових рядів.
Після прочитання кожного ряду через 2-3 с. по команді "Пишіть!" на аркуші для записів відтворюють елементи ряду в тому ж порядку, в якому вони зачитувалися. У кожній серії незалежно від результату читаються всі сім рядів. Інтервал між серіями не менше 6-7 хв.
Обробка результатів:
У процесі обробки результатів дослідження необхідно встановити:
• ряди, відтворені повністю і в тій самій послідовності, з якою вони зачитувалися. Для зручності їх позначають знаком "+";
• найбільшу довжину ряду, який у всіх серіях відтворено правильно;
• кількість правильно відтворених рядів, більших ніж той, який відтворений у всіх серіях.
Аналізуючи результати дослідження, важливо звернути увагу на крайні
варіанти одержуваних рівнів запам’ятовування. Якщо отримано дуже низький рівень запам’ятовування, то дослідження пам’яті потрібно повторити через кілька днів. Низький та середній рівень короткочасного запам’ятовування може бути підвищений завдяки систематичному тренуванню пам’яті за спеціальними програмами мнемотехніки.
Література: Основна [2, 4; 5, 6 ]; додаткова [3, 6, 9; 12, 15]

Методичні рекомендації студентам щодо підготовки семінарського
заняття
Знання психологічних законів мислення має велике теоретичне та
20
практичне значення. При підготовці першого питання, студенти повинні
диференціювати мислення як предмет психології від філософського і
логічного, оскільки психологія вивчає мислення не взагалі, а мислення конкретних людей. Психологію цікавлять не кінцеві результати мисленєвої
діяльності, а той процес, який їх породжує. Вивчаючи види мислення, треба звернути увагу на те, що психологія досліджує не лише понятійне мислення,
а і інші форми - наочно-дійове, наочно-образне. Предметом психологічного дослідження виступає як процес, так і діяльність. Тобто мислення розгортається в часі, містить в собі етапи: початок, протікання, завершення.
Дуже важливо познайомитися з головними характеристиками мислення як опосередкованість, узагальненість, відображення зв’язків і відношень між предметами у словесній формі. Потім потрібно виокремити передумови, які
призводять до виникнення мислення в філогенезі та онтогенезі. Також важливо виокремити три рівні детермінації індивідуального мислення: рівень людини як індивіда, рівень людини як особистості, рівень людини як
індивідуальності.
При відповіді на питання форми мислення, слід звернути увагу на визначення таких форм як поняття, судження і умовивід та на їх мовні
форми. Студентам необхідно також орієнтуватися у класифікації цих логічних форм. Але при цьому треба пам’ятати, що психологія досліджує
внутрішні причини та закономірності, які призводять до утворення тих чи
інших пізнавальних результатів. Особливо це стосується аналізу мислення як процесу розв’язання певних задач. Останні є відправним пунктами мислення.
Саме цу процесі розв’язання завдань мислення чітко виступає як сукупність основних мисленєвих операцій:
аналізу, синтезу, порівняння,
узагальнення, абстрагування.
Виклад цього питання доцільно проілюструвати схемою мисленєвих операцій.
Також студенти повинні вміти виокремлювати індивідуально- психологічні характеристики мислення, які треба розглядати на двох рівнях:
на рівні людини як індивіда та на рівні людини як особистості.
21

Опрацьовуючи матеріал, який знайомить з такою формою відображення дійсності як пам’ять, слід знати як виникали теорії, що мали на меті
пояснення сутності пам’яті та її закономірностей. Ці теорії вивчали різні
аспекти проблеми дослідження процесів пам’яті. Необхідно засвоїти такі
види пам’яті: за змістом матеріалу - образна, словесно-логічна, емоційна,
рухова; за особливостями мети діяльності - мимовільна та довільна; за тривалістю закріплення та збереження матеріалу - оперативна,
короткочасна, довготривала.
Потрібно звернути увагу на мнемонічні прийоми, які полегшують запам’ятовування шляхом надання інформації іншого смислу та іншої
структурної організації. Як приклад мнемотехніки можна згадати запам’ятовування кольорів веселки та назв планет.
Останнє питання теми знайомить студентів ще з одним психічним процесом – уявою. Вона є специфічним процесом, спрямованим на пізнання образів бажаного можливого майбутнього або образів того, що відсутнє в досвіді людини, але що може бути створено нею за певними даними. Треба засвоїти те, що уява тісно пов’язана з образною пам’яттю, оскільки вона опирається на минулий досвід людини та з мисленням, адже вона пов’язана зі
створенням нового. Специфіка уяви як пізнавального процесу полягає в тому,
що вона є основою створення нових предметів, які задовольняють ті чи інші
потреби людини. В уяві своєрідно і неповторно відбивається зовнішній світ,
вона дозволяє програмувати не тільки майбутню поведінку, але й уявляти можливі умови, в яких ця поведінка буде здійснюватися.
22

Семінарське заняття 4. Емоції та почуття
- 2 год.
Мета: ознайомлення з емоційною сферою, сферою емоцій і почуттів, їх взаємозв’язком і відмінністю та формами вияву
1. Поняття емоцій та почуттів.
2. Характеристика видів емоційного реагування.
3. Функції емоцій.
4. Характеристика вищих почуттів.

Поняття і категорії теми: емоції, почуття, альтруїстичні емоції,
комунікативні емоції, гностичні емоції, пугнічні емоції, гедонічні емоції,
фрустрація, афект, настрій, пристрасть, любов, кохання, стенічні емоції,
астенічні емоції, праксичні почуття, естетичні почуття, інтелектуальні
почуття, моральні почуття, стрес, страх, радість, подив, атракція, дружба,
заздрість, щастя, симпатія, антипатія.
Теми рефератів
1. Емоції та пізнавальні процеси.
2. Психологічні теорії емоцій.
3. Шляхи подолання страху.
4. Стратегії боротьби зі стресом.
5. Виховання почуттів.
6. Функції емоцій.
7. Психологія кохання.
Пошукові питання для обговорення
1. Що таке емоції?
2. Які види емоцій ви знаєте?
3. Почуття: що це таке?
4. Дайте визначення таким поняттям: амбівалентність, апатія, депресія,
пристрасть, стрес, емпатія.
5. Проаналізуйте основні теорії емоцій.
6. Яке співвідношення емоцій і особистості?
7. Якому з видів почуттів (естетичному, практичному або моральному)
відповідають положення: а) це суб’єктивне ставлення до різних видів практичної діяльності;
23
б) це ставлення особистості до своєї поведінки і до поведінки інших людей в залежності від її відповідності або невідповідності загальнолюдським етичним цінностям; в) це суб’єктивне ставлення до прекрасного або потворного в соціальному і
природному середовищі.
Методика «Визначення стану фрустрації»
Інструкція. Ознайомившись з питаннями, дайте відповідь, чи згодні ви з ними (поставте поруч із номером знак «плюс») чи ні (поставте знак «мінус»).
Дайте відповідь:
1. Ви заздрите благополуччю деяких своїх знайомих?
2. Ви незадоволені стосунками в сім’ї?
3. Ви вважаєте, що гідні кращої долі?
4. Ви вважаєте, що могли б досягти більшого в особистому житті або в роботі, якби не обставини?
5. Вас засмучує те, що не здійснюються плани і не збуваються надії?
6. Ви часто зриваєте зло або досаду на кому-небудь?
7. Вас злить, що комусь щастить в житті більше, ніж вам?
8. Вас засмучує, що вам не вдається відпочивати або проводити дозвілля так,
як того хочеться?
9. Ваше матеріальне становище таке, що гнітить вас?
10. Ви вважаєте, що життя проходить повз вас (проходить дарма)?
11. Хтось чи щось постійно принижує вас?
12. Невирішені побутові проблеми виводять вас з рівноваги?
Обробка даних і висновки. За кожну позитивну відповідь нараховується по
1 балу. Підраховується загальна сума балів. Якщо опитуваний набрав 10-12
балів, то він дуже фрустрований, 5- 9 балів - стійка тенденція до фрустрації, 4
бали і менше - фрустрація відсутня.
Методика «Діагностика рівня соціальної фрустрованності»
Інструкція.
Пропонується опитувач, який фіксує рівень вашої
незадоволеності соціальними досягненнями в основних аспектах
24
життєдіяльності. Прочитайте кожне питання і зазаначте одну відповідь в цифрах: повністю задоволений (0 балів), швидше задоволений (1 бал), важко відповісти (2 бали), скоріше не задоволений (3 бали), повністю не задоволений (4 бали).
Дайте відповідь:
Чи задоволені ви:
Своєю освітою?
Взаємовідносинами з колегами по роботі (навчанні)?
Взаємовідносинами з адміністрацією на роботі?
Взаємовідносинами з суб'єктами своєї професійної діяльності (пацієнти,
клієнти, учні і т. п.)?
Змістом своєї роботи в цілому?
Умовами професійної діяльності (навчання)?
Своїм становищем у суспільстві?
Матеріальним становищем?
Житлово-побутовими умовами?
Відносинами з чоловіком (жінкою)?
Відносинами з дітьми?
Відносинами з батьками?
Обстановкою в суспільстві (державі)?
Відносинами з друзями, найближчими знайомими?
Сферою послуг і побутового обслуговування?
Сферою медичного обслуговування?
Проведенням дозвілля?
Можливістю проводити відпустку?
Можливістю вибору місця роботи?
Своїм способом життя в цілому?
Обробка даних. По кожному пункту визначається (в балах) рівень фруст- рованності. Вираховується набрана сума балів і ділиться на 20 (число питань).
25

Інтерпретація результатів. 3,5-4 бали - високий рівень соціальної
фрустрованності; 3,0-3,4 бала - підвищений рівень фрустрованності; 2,5-2,9
бала - помірний рівень фрустрованності; 2,0 - 2,4 бали - невизначений рівень фрустрованності; 1,5 - 1,9 бала - знижений рівень фрустрованності; 0,5-1,4
бала - дуже низький рівень; 0- 0,5 бала - відсутність або майже відсутність фрустрованності.
Література: Основна [ 4; 5, 6, 8, 10 ]; додаткова [3, 5, 9; 12, 15, 18]
Методичні рекомендації студентам щодо підготовки семінарського
заняття
Вивчаючи цю тему, необхідно звернути увагу на спорідненність емоцій і
почуттів. Вони виникають і проявляються на основі переживання. Емоції і
почуття - це психічні форми переживання людини. Вони виявляють ставлення особистості до світу, самого себе і виконують сигнальну, оціночну і
регулятивну функції. Опиняючись в основі мотивів, поведінкової активності і
будучи суб’єктивною формою вираження потреб, емоції передують діяльності з їх задоволення та реалізації, спонукаючи і направляючи. Тому емоції не тільки супроводжують, а й впливають на предметну діяльність і
спілкування людини з іншими людьми. Емоції характеризуються універсальністю, тобто виникають незалежно від наших потреб і діяльності.
Студентам слід спрямувати вивчення на різновиди емоцій. Можна класифікацію емоцій відобразити у вигляді таблиці, що допоможе краще зорієнтуватися в різноманітному світі емоцій. Залежно від особливостей цілеутворення та зв’язків з пізнавальними процесами виділяються такі форми психічних переживань, як: ідеосінкразія, емоції, афекти, настрої, стреси,
пристрасті, фрустрація, вищі почуття.
Також треба памятати, що емоційні процеси є взаємозв’язаними з енергетичної активністю організму. Різні переживання змінюють діяльність органів дихання, травлення, серцево-судинної системи, залоз внутрішньої
26
секреції, мускулатури і ін. Емооції вираджають оцінне ставлення до умов життєдіяльності і подій та різняться ступенем усвідомленості. Вони мають кількісні і якісні характеристики: інтенсивність, тривалість, знак і
модальність.
Необхідно звернути особливу увагу на те, що незважаючи на спільну основу, емоції і почуття є відносно незалежними, самостійними.
Важливо усвідомити, що почуття як одна з основних форм переживань відрізняються відносною стійкістю. Почуття пов'язані не лише з потребами,
але і із знаннями людини і визначають спрямованість особистості.
Характерними ознаками почуттів є предметність, суб’єктність, полярність,
амбівалентність та інтимний характер.
Для освоєння теми потрібно також виокремити і вивчити основні
функції емоцій і почуттів.
Студентам необхідно зосередити свою увагу на таких формах виявів емоційного життя як настрої, афекти і стресові стани. Важливо проаналізувати вплив стресових станів на діяльність людини. До дезорганізації діяльності призводять астенічні емоції, а до активізації
діяльності – стенічні.
Останнє питання теми присвячене особливій групі, яку складають вищі
почуття, що формуються в процесі онтогенезу та соціалізації особистості. До них належать: морально-етичні, інтелектуальні, практичні та естетичні
почуття. Необхідно дати детальну характеристику цим видам почуттів.
27

Семінарське заняття 5.

Поняття про волю. - 2 год.
Мета: ознайомлення з феноменом волі, його природою та основними вольовими якостями
План
1. Сутність і функції волі.
2. Типи критеріїв волі.
3. Вольові дії.
4. Вольові якості.
5. Розвиток та виховання волі.

Поняття і категорії теми: воля, складний вольовий акт, простий вольовий акт, боротьба мотивів, вольове зусилля, сила волі, екстернальний локус контролю, інтернальний локус контролю, абулія, апраксія, витримка,
терплячість, ініціативність, рішучість, наполегливість.
Теми рефератів
1. Безвілля, його причини та запобігання.
2. Класифікація вольових якостей.
3. Виховання вольових якостей.
4. Відмінності між людьми з сильною та слабкою волею.
5. Проблема свободи волі у психології.
6. Теорії волі.
Пошукові питання для обговорення:
1. У чому виявляються головні функції волі?
2. У чому полягає істотна відмінність між довільною та мимовільною дією?
3. Що таке вольове зусилля та якими чинниками воно зумовлюється?
4. Що таке сила волі і чим вона зумовлюється?
5. Якими є головні етапи розвитку складної вольової дії?
6. Чим у психологічному значенні відрізняються поняття «бажання» та
«воління»?
7. Які причини можуть викликати боротьбу мотивів?
8. Що може впливати на прийняття людиною рішення?
9. Які чинники, на вашу думку, чинять найбільший вплив на розвиток волі людини?
10. У чому полягає слабкість волі та які її причини?
28

Література: Основна [1; 4, 6, 8, 9, 10]; додаткова [3, 4, 7, 10; 12, 15, 17]
Методичні рекомендації студентам щодо підготовки семінарського
заняття
Студенти повинні чітко визначати специфічні характеристики вольового процесу, встановлювати відмінності між простим та складним вольовими актами на підставі знання їх структури, наводячи при цьому відповідні
приклади; називати основні вольові якості особистості, характеризувати їх,
розкривати умови розвитку. У процесі вивчення волі, як психічного процесу, студенти мають чітко усвідомлювати, що вона є свідомою організацією і саморегуляцією людини своєї діяльності й поведінки і
спрямована на подолання труднощів при досягненні поставлених цілей.
Студенти повинні зафіксувати, що воля є важливим компонентом психіки людини, нерозривно зв’язаної з мотивами, пізнавальними і
емоційними процесами. Вольові дії за своєю природою причинно обумовлені, і виникають в процесі активної взаємодії з середовищем.
Вольова активність має складну психологічну структуру і включає
ставлення до зовнішніх впливів, мотивацію, а також свідому саморегуляцію.
Студенти повинні знати основні функції волі, вміти визначати обставини, які потребують вольової регуляції, вміти розділяти вольові дії
на прості та складні, здійснювати аналіз складної вольової дії, а також розумітися у вольових якостях особистості: цілеспрямованості,
принциповості, самостійності, ініціативності, витримці, рішучості,
наполегливості, організованості, дисциплінованості і сміливості. Слід пам’ятати, що сукупність усіх наведених позитивних вольових якостей особистості утворює силу волі людини, яка є ступінню необхідного вольового зусилля для досягнення будь - якої мети.
29

Семінарське заняття 6. Психічні властивості особистості - 2 год.
Мета: ознайомлення з такими психічними властивостями особистості як темперамент, характер та здібності, їх видами та сутністю
План
1. Види та властивості темпераменту.
2. Роль темпераменту в діяльності людини.
3. Характер, його структура.
4. Основні риси типового характеру.
5. Здібності та їх види

Поняття і категорії теми: темперамент, тип вищої нервової
діяльності, екстраверсія, інтроверсія, сенситивність, реактивність,
пластичність, ригідність, резистентність, характер, структура характеру,
типи характеру, акцентуація характеру, риси характеру; здібності,
структура здібностей, загальні здібності, спеціальні здібності, задатки,
обдарованість, талант, геніальність
Теми рефератів
1. Вплив темпераменту на діяльність.
2. Порівняльний аналіз теорій темпераменту.
3. Характер та його структура.
4. Акцентуації характерів. Позитивні та негативні якості акцентуацій (за
К.Леонгардом, А.Є. Личком, А.В. Петровським)
5. Історія типології характерів.
6. Значення діяльності для розвитку здібностей.
7. Основні рівні розвитку здібностей.
8. Талант і геніальність.
Пошукові питання для обговорення:
1. Якими властивостями психічної діяльності характеризується темперамент?
2. У чому виявляються особливості поведінки екстраверта?
3. У чому виявляються особливості поведінки інтроверта?
4. Як може позначатися темперамент на формуванні рис особистості?
5. У чому полягає виховання темпераменту?
30

6. Яку роль у діяльності фахівця в системі суб'єктних відносин відіграє
знання темпераменту людини?
7. Які риси особистості поєднуються в характері?
8. Які компоненти можна виокремити в структурі характеру?
9. Які риси характеру особистості є типовими, а які - нетиповими?
10. У чому виявляється акцентуація характеру особистості?
11. Як пов'язані між собою характер і темперамент?
12. Що таке здібності? Як вони співвідносяться із задатками?
13. Сутність поліфункціональності задатків.
14. Чи можна здібності зводити до знань, умінь і навичок?
15. Що таке загальні здібності?
16. Що таке спеціальні здібності? Їх види.
17. Значення діяльності для розвитку здібностей.

Методичні рекомендації студентам щодо підготовки семінарського
заняття
Студенти повинні усвідомити, що темперамент характеризує динамічну сторону психічних реакцій людини – їх темп, швидкість, ритм, інтенсивність.
Темперамент - це індивідуальна особливість людини, яка проявляється у її
збудливості, емоційній вразливості, зрівноваженні та рухливості психічної
діяльності.
Необхідно звернути увагу на те, що індивідуальні особливості
реагування на різні обставини дали підстави для розподілу людей на декілька груп або типів темпераменту. Саме тому доцільно опрацювати основи історичного погляду на темперамент, де перша типологія темпераменту пов’язана з ім’ям грецького лікаря Гіппократа (3-4 вв. до н.е.).
Також студенти повинні ознайомитися з поглядами на темперамент Галена,
Аристотеля, Е. Канта, В. Вундта, П.Ф.Лесгафта. Окрему увагу треба
31
приділити аналізу типології Кречмера – Шелдона (конституційній теорії
темпераменту). А також орієнтуватися у сучасних теоріях послідовників І.П.
Павлова, розумітися у факторній теорії темпераменту (Гілфорд, Конрад,
Айзенк, Теплов, Мерлін, Анастазі), виділяти компоненти темпераменту.
Вивчаючи тему, студенти повинні засвоїти таке: поняття «характер» з поняттям «темперамент» тісно пов’язані, але не тотожні. Так, під поняттям
«характер» розуміють сукупність стійких індивідуальних особливостей, які
складаються і проявляються в діяльності й спілкуванні, обумовлюючи типові
для індивіда способи поведінки. Важлива різниця поміж темпераментом і
характером полягає в тому, що у характері особистість розвивається зі
сторони її змісту, а в темпераменті – зі сторони своїх динамічних проявів.
Характер виникає і формується у суспільстві, при цьому в характері кожної
людини проявляються типові риси суспільства.
Вивчаючи проблеми типології характеру, студенти повинні засвоїти, що спроба побудови типології характерів була в центрі уваги протягом всієї
історії психології. Однією з найвідоміших є типологія німецького психіатра й психолога Е. Кречмера. Пізніше аналогічну спробу здійснив американський колега У. Шелдон, а у наші дні Е. Фром, К. Леонгард, А.Є. Личко. Студенти повинні чітко усвідомлювати, що характер є сплавом вродженого та набутого, де під вродженим розуміють тип нервової системи, а під набутим
– системи тимчасових зв’язків, до яких належать: темперамент (його природна основа), почуття, воля, інтелект, потреби й інтереси,
переконання; вміти розрізняти риси характеру (позитивні або негативні), які
виражають різне ставлення людини до дійсності, а також вміти аналізувати типи акцентуації характеру.
При вивченні здібностей, важливо усвідомити, що існують різні
трактування цього поняття. Необхідно виділити основні ознаки поняття
«здібність». Студенти повинні засвоїти сутність здібностей як психологічної
властивості, встановлювати їх співвідношення із задатками як природною передумовою їх формування, розуміти сутність поліфункціональності
32
задатків, наводити приклади цієї властивості задатків; вміти встановлювати принципову відмінність здібностей порівняно зі знаннями, уміннями і
навичками, розкриваючи їх співвідношення; розкривати сутнісні
характеристики різних видів здібностей та рівнів їх розвитку; аналізувати проблему співвідношення біологічного та соціального в розвитку здібностей особистості, розкриваючи комплекс умов, що забезпечують їх розвиток.
Література: Основна [2, 3, 5, 7, 9, 10]; додаткова [1, 3, 5, 9; 11, 15, 18].
Семінарське заняття 7. Психологія спілкування – 2 год.
33

Мета: ознайомлення з психологічною специфікою процесів спілкування,
які розглядаються під кутом зору взаємовідносин особистості та суспільства
План
1. Спілкування як міжсуб’єктні взаємини.
2. Будова і закономірності спілкування.
3. Види і функції спілкування.

Поняття і категорії теми: міжособистісні стосунки, спілкування,
засоби спілкування, комунікація, модель комунікативного процесу,
асертивність, конфлікт, співробітництво; соціальна перцепція, каузальна атрибуція, емпатія, афіліація, атракція, інтеракція, ідентифікація, рефлексія,
вербальне спілкування, мова, невербальне спілкування, проксеміка, кінесика,
просодіка, ольфакторика, такесика.
Теми рефератів
1. Спілкування і психічний розвиток.
2. Проблема самотності.
3. Спілкування як взаємодія між людьми.
4. Комунікативна сторона спілкування.
5. Перцептивна сторона спілкування.
6. Невербальне спілкування та його види.
7. Сутність конфлікту та його запобігання.
Пошукові питання для обговорення
1. Що таке «спілкування»?
2. Які види спілкування ви знаєте?
3. Що таке афіліація?
4. Які функції спілкування?
5. Охарактеризуйте канали та засоби комунікацій.
6. Які шляхи забезпечення ефективних комунікацій?
7. Що таке фасцинація?
8.У чому відмінність вербального і невербального спілкування?
9. Які жести називаються ілюстраторами?
10. Що таке проксеміка?
11. Що таке кінесика?
34

12. Яка роль невербального спілкування?
13. Які є зони спілкування?
14. Що таке ольфакторика?
15. Що таке соціальна перцепція?
16. Навести класифікацію перцептивних механізмів.
17. Що таке
ідентифікація?
18. Охарактеризуйте стереотипізацію.
19. Наведіть приклад стереотипу.
20. Що таке емпатія?
Література: Основна [2, 4; 6, 7, 9, 10]; додаткова [2,4, 8, 10, 11; 14, 18]
Методичні рекомендації студентам щодо підготовки семінарського
заняття
Означена тема з є дуже важливою для вивчення особистості у системі
суспільних відносин. Отже, студентам рекомендується дуже ретельно опрацювати питання даної теми, користуючись не тільки основною літературою, але й додатковою.
Студентам важливо звернути увагу на визначення спілкування, оскільки немає універсального визначення цього поняття. Це пояснюється багатобічністю і складністю вищеозначеного феномена.
Спілкування є
соціальним феноменом, природа якого виявляється в соціумі, в середовищі
людей під час передавання соціального досвіду, норм поведінки, традицій та
ін. Воно сприяє збагаченню знань, умінь і навичок учасників спільної
діяльності, задовольняє потребу в психологічному контакті. Можна використати таке визначення: спілкування - це багатоплановий складний процес встановлення контактів між людьми, в результаті якого здійснюється вплив однієї людини на іншу, обмін інформацією та вироблення загальної
стратегії взаємодії, сприйняття, розуміння іншої людини. В спілкуванні
реалізується потреба в іншій людині.
Також необхідно усвідомити, що спілкування має велике значення в формуванні психіки людини, її розвитку та становлення розумної, культурної
поведінки. Через спілкування з психологічно розвинутими людьми, завдяки широким можливостям до навчання, людина формує та здобуває всі свої вищі
35
пізнавальні здібності та якості через активне спілкування з розвинутими особистостями, вона сама стає особистістю.
У психології спілкування вважається важливою соціальною потребою. В
процесі спілкування людина реалізує цілу низку потреб: потреба у пізнанні,
потреба бути індивідуальністю, потреба у престижі, у безпеці, знятті
напруження, соціального порівняння. Студенти повинні усвідомити, що спілкування є особливою діяльністю.
Підготовка основних питань семінару передбачає уточнення знань студентів про специфічні характеристики спілкування як процесу та особливого виду діяльності, його функції, структуру, засоби комунікації,
механізми та ефекти, що виявляються в перцептивному аспекті спілкування,
характерні особливості інтерактивного аспекту спілкування, специфіку різних видів взаємодії. Студенти повинні усвідомлювати, що будь - яка людина цілком самостійно тлумачить інформацію, яка надходить до неї,
фільтрує та оцінює її в залежності від власного сприйняття світу, власного соціального положення, культурного розвитку, віросповідання, власного віку, статі. Вона займає щодо інформації активну позицію: погоджується або заперечує, готує відповідь, доповнює інформацію, аналізує мотиви,
навіть бере участь у формуванні думок співрозмовника.
Студенти повинні знати, що види спілкування поділяються:

залежно від контингенту: на міжособистісне, особистісно –
групове, міжгрупове;

залежно від функцій, які виконує людина на: формальне і
неформальне ;

за тривалістю: на короткочасне і тривале;

за включенням: на безпосереднє та опосередковане;

за завершенням: на закінчене та незакінчене.
Студенти повинні усвідомити різницю та взаємовплив між вербальною та невербальною комунікацією, зрозуміти, що невербальна комунікація, яка
36
супроводжує вербальне спілкування, має підтекст, котрий полегшує,
збагачує та поглиблює сприйняття інформації, яка передається.
Студенти повинні знати, що спілкування це багатоплановий процес, в якому можна виділити такі основні сторони, як комунікативна, інтерактивна, перцептивна. Вони повинні вміти розрізняти і характеризувати ці аспекти спілкування.
IІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
СТУДЕНТА
Процес навчання у своїй основі спирається на самостійну роботу студентів, що є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом. До змісту самостійної роботи студента входять:

вивчення робіт, зазначених у програмі курсу «Психологія ділового спілкування» в години самостійної роботи;

написання реферату (на вибір);

виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань;

осмислене сприйняття всіх тем і робота над матеріалами лекцій за курсом;

підготовка до семінарського заняття і активна участь у ньому;

підготовка до здачі модульного контролю.
Успіх самостійної роботи в багатьох випадках залежить від чіткого планування. Головним тут є вмілий розподіл часу між дисциплінами, які
вивчаються, в чому може надати допомогу індивідуальний план-графік.
Основою самостійної роботи є вивчення рекомендованої навчальною програмою літератури.
При цьому необхідно зрозуміти і запам’ятати не текст взагалі, а головне, найбільш істотне, передусім визначення, категорії й узагальнюючі
висновки.
37

Практика роботи з літературою показує, що не можна повністю покладатися на власну пам’ять. Необхідно обов’язково робити записи прочитаного тексту. Існують такі випробувані форми записів:

план;

тези;

виписки;

конспект.
План – це схематично записана сукупність стислих думок, найбільш стисла форма запису.
Тези – це сформульовані своїми словами думки автора. Тези можуть складатися у вигляді відповідей на питання плану.
Виписки – це дослівні, документально точні виписки з тексту. Дана форма зручна для збору матеріалу з будь-якої проблеми з різних джерел.
Виписки робляться у вигляді цитат, цікавих фактів, вдалих формулювань.
Конспект – це самостійний, логічно зв’язаний запис, який поєднує план,
виписки, тези. Складання конспекту – справа творча, головне в ній відтворення основних положень документа, який вивчається, своїми словами з дослівною випискою тільки висновків, узагальнень, теоретичних формулювань.
38



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал