Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів усіх галузей знань і напрямів підготовки заочної форми навчання



Pdf просмотр
Сторінка4/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.63 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5
Тема 5. Обліково-фінансові та розпорядчі документи
План
1. Види, функції і призначення обліково-фінансових документів.
2. Службові та особисті розписки.
3. Правила оформлення та реквізити службових і особистих доручень.
4. Розпорядчі документи наказ та розпорядження.
Література
[34, с. 432- 451], [11, с. 110 -120]
Методичні рекомендації
Відповідаючи на перше питання, варто зауважити, щодо обліково-фінансових документів відносять таблицю, список,
перелік, накладну, доручення, розписку, акт. Система обліково- фінансової документації покликана забезпечити повну збереженість грошових, а також інших ресурсів точне виконання фінансових, банківських та інших операцій, вчасне відображення виробничих операцій, запобігання фінансовим порушенням і зловживанням, можливість документального обґрунтування відповідальності службових осіб, право здійснювати грошово- розрахункові операції у фінансових і банківських органах. Основна риса фінансово-розрахункової документації
– її сувора стандартизація.
Розгляд другого питання передбачає з’ясування дефініції терміна розписка. Найважливішою класифікаційною ознакою розписок є їх походження, відповідно до чого виділяють розписки
особисті (дійовими особами є приватні особи – одна фізична особа отримує від іншої певні матеріальні цінності) та службові
(представник однієї юридичної особи одержує від іншої документи чи товарно-матеріальні цінності).

46
Запам’ятайте! Розписка укладається водному примірникові. Жодні виправлення в ній неприпустимі. Якщо передаються суми грошей, у розписці вказують адресу, номері серію паспорта того, хто їх отримує. Грошові суми пишуться цифрами, а в дужках – словами у сумі 4820 (чотири тисячі вісімсот двадцять) гривень. Підпис особи, що дає розписку, засвідчується нотаріальною конторою.
Третє питання присвячене дорученню – одному із найпоширеніших обліково-фінансових документів. За походженням, доручення поділяють на службові (від імені юридичної особи) та приватні (від імені фізичної особи.
Запам’ятайте! Максимальний термін дії доручення – не більше трьох років. Якщо в дорученні не зазначено терміну дії (Доручення дійсне до, воно зберігає юридичну силу впродовж одного року від дня його укладання. У дорученні завіряється підпис особина
ім’я якої написано цей документ. Доручення не завірене в офіційних структурах, а також недатоване, немає юридичної сили.
Четверте питання присвячене організаційно-розпорядчим документам, які, як відомо, відіграють провідну роль в управлінській діяльності і призначені для оформлення процесів організації управління, правового закріплення розпорядчо- виконавчих дій державних органів, підвідомчих їм організацій та установ. Основний розпорядчий документ, що видається керівником юридичної особи, – наказ. Накази з питань основної діяльності видають під час затвердження перспективних, річних та інших планів, під час створення, реорганізації або ліквідації структурних підрозділів, коли необхідно довести до відома керівникам нижчого рангу директивні документи вищих органів. Композиція тексту наказу з питань основної діяльності така сама, які наказу щодо особового складу складається з констатуючої і розпорядчої частин або тільки з розпорядчої.
Розпорядження – правовий акт управління державного колегіального органу, що стосується оперативних питань, виконання яких не потребує обговорення. Іншими словами, розпорядження – це певні вказівки з окремих конкретних питань. Документ має обмежений термін дії, стосується вузького кола організацій, посадових осіб чи інших працівників. Деякі розпорядження загального характеру мають тривалий термін дії.

47 Розпорядження та накази мають багато спільного. У правовому сенсі ці документи рівнозначні. Яків наказів, текст розпоряджень складається із двох частин констатуючої та розпорядчої. Реквізити
наказів, розпоряджень однакові, відмінність – у змісті й меті створення документів накази стосуються загальних питань, розпорядження – вужчих, часткових, конкретних.
Питання для самоперевірки
1.
Які документи належать до обліково-фінансових?
2.
Обліково-фінансові документи мають високий чи низький рівень стандартизації Дайте визначення розписки. У скількох примірниках укладається розписка Як записуються в розписці грошові суми Який максимальний термін дії доручення Якщо в дорученні не зазначено терміну дії (Доручення дійсне до, упродовж якого часу воно зберігає юридичну силу Яка композиція тексту наказу з питань основної діяльності
9.
Дайте визначення розпорядження. Чим відрізняються розпорядження від наказів

МОДУЛЬ ІІІ. НОРМАТИВНО-СТИЛЬОВІ ОСНОВИ ДІЛОВОГО
СПІЛКУВАННЯ

Тема 1. Науковий стиль і його використання в
професійному спілкуванні
План
1. Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
2. Загальна характеристика наукового стилю, його вживання у професійному спілкуванні.
3. Підстилі та основні жанри наукового стилю реферат, тези, стаття, курсова та дипломна роботи.
4. Особливості та структура наукового тексту. Етапи опрацювання наукового тексту.
5. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлення покликань, цитувань.

48
Література
[30, с. 421-422;], [28, с. 11-28, с. 94-106;], [20, с. 33-35; с. 45-63; с. 224-244], [17, с ].
Методичні рекомендації
Розглядаючи перше питання, варто наголосити, що розвиток наукового стилю української мови залежить відрізних чинників – загального стану науки і наукових знань в Україні, ступеня розвитку літературної мови, відмовної практики письменників, учених, діячів культури. Витоки цього стилю знаходимо ще в давній книжній українській мові.
Ґрунтовно підготувати це питання ви зможете, скориставшись працями [22, с 20, с 24, с. Розгляд другого питання передбачає розкриття суті основного терміна теми. Науковий стиль – це функціональний різновид літературної мови, що обслуговує різні галузі науки, виробництва, освіти і реалізується в спеціалізованих текстах різних жанрів.
Метою наукового стилю є повідомлення об’єктивної інформації, доведення істинності наукового знання, пояснення причин явищ, опис істотних ознак, властивостей предмета наукового пізнання. Серед традиційних стильових ознак наукового стилю вчені виділяють такі, як офіційний характер стосунків учасників мовлення, підготовленість мовлення, переважно писемна форма мовлення у вигляді монологу, логічна послідовність викладу, однозначність, точність, стислість за інформативної насиченості змісту, конкретність, об’єктивність викладу.
Готуючись до третього питання, варто запам’ятати, що фахівці виділяють наступні підстилі та жанрові різновиди наукового стилю власне науковий (наукова стаття, монографія, дисертація, наукова доповідь, тези науково-популярний (книги, нариси, статті у неспеціальних журналах, лекції тощо науково-
навчальний (підручники, навчальні та методичні посібники, збірники задач, завдань і вправ, програми, лекції, конспекти тощо);
науково-інформативний (реферати, анотації, рецензії, відгуки, огляди, резюме науково-довідковий (словники, енциклопедії, довідники, каталоги науково-технічний (інструкції, патенти, авторські свідоцтва, доповідні записки, службові листи, промислова реклама науково-діловий (наукові звіти, довідки про

49 впровадження результатів досліджень, угоди про наукову співпрацю
науково-публіцистичний
(науково-публіцистична стаття, хроніка, науковий огляд, наукове інтерв’ю, репортаж
науково-фантастичний (фантастичні оповідання, повісті, романи. Слід зауважити, що жанр (франц. genre – вид, стиль, жанр) – це форма організації мовного матеріалу в межах певного стилю мовлення, що історично склалася. Основні жанри наукових досліджень – реферат, тези, стаття, курсова робота, дипломна
робота та ін. Відповідаючи на четверте питання, у першу чергу, варто дати дефініцію терміна науковий текст. Дослідники визначають його як цілісний комунікативний блок, що має чітку, логічну структуру із внутрішньо завершеними частинами (розділами, підрозділами, пунктами, параграфами, абзацами, насиченими відповідною термінологією [28, с. Ознаками наукового тексту є цілісність, членованість, зв’язність; інформаційна, логічна, емоційно-оцінна насиченість, науковість, завершеність, послідовність, комунікативність тощо. Важливими характеристиками наукового тексту є проблемність, гіпотетичність, цілеспрямованість, тобто він обов’язково відображає ту чи іншу проблему, пропонує гіпотези, орієнтує на нове знання доцільний та раціональний, спрямований на досягнення дослідницької мети та завдань. Незважаючи на певну типовість, кожний науковий текст індивідуальний. Загальноприйнятою вважається така структура наукового тексту титульна сторінка зміст перелік умовних позначень (якщо є потреба вступ основна частина, що складається з розділів, підрозділів, пунктів висновки література додатки (якщо є потреба.
При висвітленні п’ятого питання треба звернути увагу на деякі важливі деталі. Наприклад, список використаних джерел
починається з нової сторінки після висновків і містить бібліографічний опис наукових та інших публікацій, що були використані в науковій роботі. Запам’ятайте! Сторінки, на яких міститься список літератури, послідовно нумеруються, проте не враховуються до загального обсягу роботи. Використані джерела розміщують у порядкові появи поиилань у тексті або в алфавітному порядкові прізвищ перших авторів чи заголовків. Якщо в роботі використані джерела іноземною мовою, то вони подаються

50 наприкінці списку літератури, яка видана державною та російською мовами. Якщо в роботі використані джерела з мережі Інтернет, то їх розташовують після посилань на джерела на паперових носіях.
Зверніть увагу! Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів із бібліотечної та видавничої справи ДСТУ ГОСТ 7.1 : 2006 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання ДСТУ 3582-97 Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила. У бібліографії кожний опис має свій порядковий номері починається з нового рядка. До списку включаються лише ті праці та джерела, які згадувалися або використовувалися в роботі. Наявність посилань у науковому тексті свідчить про наукову обізнаність автора, обґрунтованість положень дослідження. Посилання можна робити у вигляді цитати, дослівного чи недослівного переказу з окремими цитованими елементами, вказівки на автора.
Цитата – це частина тексту, запозичена в інших авторів, тому її слід брати в лапки й точно вказувати джерело, щоб уникнути звинувачень у плагіаті. Слова цитати наводять у тій граматичній формі, у якій вони подані в літературному джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Цитування має бути повним, без перекручень і довільного скорочення авторського тексту. У разі пропуску деяких слівчи словосполучень на початку цитати ставлять крапки. Цитату потрібно подавати безпосередньо з першоджерела не з праць інших авторів. Непряме цитування – виклад думок інших авторів своїми словами – подають без лапок, воно має бути гранично точним. Віршовані рядки наводять без лапок. Усі цитати обов’язково супроводжуються посиланням на джерело. Запам’ятайте! На одній сторінці тексту неповинно бути більше трьох цитат. Посилання в тексті наукової роботи рекомендують оформляти такс. Цифра 5 вказує на позицію цього видання у списку використаної літератури наукової роботи. Цитату або думку, на яку спирається автор, можна знайти на й сторінці цього видання.

51
Питання для самоперевірки Які чинники внутрішньомовні чи зовнішні щодо мови найбільше впливають настановлення мови взагалі та наукового стилю зокрема Дайте визначення наукового стилю, яка його мета Назвіть традиційні стильові ознаки наукового стилю. Які підстилі та жанрові різновиди наукового стилю виділяють фахівці Охарактеризуйте історію становлення та розвитку наукового стилю української літературної мови. Які ознаки наукового тексту Яка структура наукового тексту вважається загальноприйнятою Дайте визначення цитати. Як оформляються цитати Скільки цитат може бути на одній сторінці тексту Як оформляються покликання на літературу ?

Тема 2. Термінологія в професійному спілкуванні
План
1. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
2. Історія становлення української термінології й термінографії.
Проблеми сучасного термінознавства. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Професіоналізми та номенклатурні назви.
4. Способи творення термінів.
Література
[13, с. 211 – 303], [10, с. 10-15, с. 105 – 118], [24, с. 21-34, с, с. 160-173], [22, с, [30, с. 434, с. 560, с. 707 –709].
Методичні рекомендації
Відповідаючи на перше питання, варто зазначити, що термін лат. terminus – рубіж, межа) – це слово або словосполучення, що називає наукове поняття. Ознаки термінів дефінітивність
(наявність визначень, системність (на рівні понять та форм,

52
стилістична нейтральність (очищені від емоцій), незалежність
від контексту, однозначність у межах своєї терміносистеми,
точність семантики, висока інформативність, лаконічність перевага віддається коротким формам, милозвучність.
Запам’ятайте! Розділ мовознавства, що вивчає природу термінів, їх граматичну організацію та закони функціонування, називається
термінознавством. Ця теоретико-прикладна дисципліна виокремилася в х роках ХХ ст. (засновники – австрійський інженер Євген Вюстер та Дмитро Лотте (радянська термінологічна школа. Треба знати визначення термінів термінологія,
―терміносистема‖. Якщо термінологією називають сукупність термінів, що склалася стихійно, то терміносистемою – упорядковану термінологію, якій характерний вищий ступінь системної організації як на формальному, такі на поняттєвому рівнях. Відповідаючи на друге питання, варто відзначити, що
дослідники в розвиткові української наукової мови виділяють донауковий та власне науковий періоди.
Донауковий – час стихійного термінотворення Тяглість періоду – від доісторичних, дописемних часів, коли назви реалій та понять об’єктивної дійсності формувалися в усному мовленні носіїв мови, – до першої половини ХІХ ст. включно.
Відправної точкою у розвитку нової української наукової термінології вважається друга половина ХІХст. У процесі творення й укладання нової української наукової термінології виділяються особливо плідні підперіоди:
І. Друга половина ХІХ ст. – кінець ХІХ ст. – півперіод пов’язаний з журналом Основа та діяльністю Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) у Львові, іменами Івана
Верхратського, Івана Франка, Михайла Драгоманова, Володимира
Левицького, Михайла Грушевського, Івана Пулюя, Пантелеймона
Куліша та ін.
Термінотворча робота зосереджувалася в Західній Україні, яка належала Австро-Угорщині, іде були сприятливіші умови для культурного розвитку, ніж в інших українських землях (біля 80% території України належало Росії.

53 Українську термінографію (укладання словників термінів) зачаткувала праця
―Juridisch-politische Terminologi fur die slawischen Sprachen Osterreichs Deutsch bogemische Відень, 1950 р, над української частиною якої працювали – Яків
Головацький, Гнат Шашкевич тощо. Також одними з перших були праці І. Гаврашкевича (Початок до уложення термінології ботанічної руської, 1852 р) та І. Верхратського (Початки до уложення номенклатури і термінології природописної, народної, 6 випусків, 1864-79). Фундамент української наукової термінології заклали праці Івана
Верхратського, якого вважають основоположником української наукової мови.
Упродовж першого підперіоду становлення української наукової мови було накопичено досвід, що мав велику теоретичну та практичну цінність, зокрема було закладено фундамент більшості національних терміносистем – природничих, технічних, гуманітарних тощо.
ІІ. Початок ХХ ст. – до 1933 рік. Вершиною цього підперіоду вважається 1921 – 1933 рр., так зване золоте десятиліття, яке за масштабами та рівнем наукових досліджень, за кількістю та якістю видрукуваної словникової продукції було найбільш плідне та багатообіцяюче. Закороткий час співробітниками ІУНМ було зібрано більше
2 000 000 термінологічних карток. Володимир Кубайчук подав список словників, створених у цей період, – більше 200. З них, наприклад, тільки термінологічних 83 словника.
З 1933 року починається наступний етапу становленні української літературної мови взагалі і термінології зокрема. Упродовж 1934 – 1935 рр. АН видала серію термінологічних бюлетенів, а саме медичний, ботанічний, математичний, фізичний і виробничий, які термінологічні здобутки минулого звели нанівець, фактично вся напрацьована українська термінологія була заборонена. За підрахункам О. Кочерги, учотирьох з них виправлено 14,5 тисяч термінів, тобто
«деукраїнізовано» приблизно 50-80 відсотків оригінальних термінів.
ІІІ. 50-60-і роки ХХ ст. – цей етап ознаменувався пожвавленням термінологічної праці у зв’язку зі створенням уроці президією Академії наук України Словникової комісії, основним завданням якої було вироблення принципів укладання термінологічних словників. Було видано серію термінологічних (як перекладних, такі тлумачно-довідкових) та енциклопедичних словників, що відбивали тогочасний стан розвитку фізики, гідротехніки, електротехніки, теплотехніки, гірничої справи, ботаніки, хімії («Російсько-український технічний словник 1961,
80 000 термінів, «Російсько-український сільськогосподарський словник 1963, бл. 32 000 термінів.
ІУ. 1989 – до сьогодні. Зі здобуттям Україною незалежності, набуттям українською мовою статусу державної (р) термінологічна праця в Україні помітно активізувалася. Зокрема традиційними центрами термінологічної роботи в Україні стали Львів, Київ, Харків. Діють термінологічні комітети, комісії, лабораторії, зокрема Комітет наукової термінології НАН України м. Київ, Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології (М. Львів. Відновило свою роботу Наукове товариство імені Т. Шевченка (Львів. Оскільки впродовж десятиліть українська термінологія перебувала на периферії наукових досліджень, виникла потреба винести термінологічні проблеми на всенародне обговорення. Починаючи з х років ХХ ст. до сьогодні проведено кілька десятків наукових конференцій з подальшим виданням матеріалів. Починаючи з х років ХХ ст., за різними підрахунками, в Україні видано близько 1000 різнопрофільних словників. Особливо плідним для термінографії є сучасний період, впродовж якого за підрахунками Людмили
Симоненко провідний науковий співробітник відділу термінології ІУМ НАНУ, починаючи з х років ХХ ст. створено понад 600 словників. Основним завданням сучасного термінознавства є практичний аспект – систематизація, упорядкування та стандартизація наявної наукової термінології шляхом вилучення з неї невиправданих слів- покручів, відродження окремих забутих або несправедливо репресованих термінів, створення галузевих словників, україномовних підручників, посібників, довідників, військових статутів, Кодексів, державних стандартів на терміни та визначення, вироблення різних законодавчих атків державною мовою.

55 Проблеми сучасного термінознавства спадщини, запозичень, перекладу термінів, словотворчі, правописні, культури мови, транслітерації, синонімії.

При розгляді третього питання варто запам’ятати, що фахівці виділяють загальнонаукову, міжгалузеву і вузькоспеціальну термінологію. До загальнонаукової термінології відносять терміни загальнонаукового вживання, якими послуговуються майже в усіх галузях знання функція, метод, система, елемент, процес та ін. Особливістю міжгалузевої термінології є те, що терміни можуть одночасно входити до складу термінологічних полів різних наукових галузей наприклад, в авіаційній термінології функціонують терміни автомобілебудування, які були запозичені у зв’язку з використанням автомобільного мотора на літаках –
мотор, капот, циліндр морські терміни, перші з яких проникли в авіаційну термінологію в 10-их роках ХХ ст. у зв’язку зі створенням гідроавіації – навігатор, екіпаж, флот, лоція, лаг.

Треба знати різницю між термінами, професіоналізмами та номенклатурними назвами (номенами). Якщо терміни – лексичні норми наукового стилю літературної мови, то професіоналізми знаходяться за межами норми, уживаються вузьким колом фахівців переважно в усному мовленні. Номени – слова, що називають конкретні об’єкти, котрими займається та чи інша наука. Номенклатура тільки етикує об’єкти науки і може бути виражена будь-якими умовними позначеннями (буквами алфавіту, цифрами, словами тощо. Наприклад, до номенів можна віднести марки машин―Волга», Мерседес, ―Форд”. При відповіді на четверте питанняспособи та шляхи творення термінів – варто запам’ятати, що термінологія використовує як традиційні способи, характерні для сучасної літературної мови, наприклад, лексико-семантичний, морфологічний, запозичення мовного матеріалу, такі власні, притаманні лише для термінології, наприклад, синтаксичний.
Питання для самоперевірки
1.
Назвіть об’єкт і предмет вивчення термінознавства. Розкажіть історію становлення термінознавства як науки. Дайте визначення терміна, вкажіть його основні ознаки.

56 Як співвідносяться поняття термінологія,
―терміносистема‖, ―термінополе‖? Як співвідносяться поняття лексика, лексикологія, лексикографія. Що таке термінографія? Укажіть сучасні проблеми української термінології. Які термінологічні словники визнаєте Що таке термінологізація? Як змінюється значення слова в результаті термінологізації? Підтвердіть прикладами. Які способи творення термінів вам відомі Який спосіб творення нових лексичних одиниць притаманний лише термінології
Тема 3. Культура усного професійного спілкування
План Спілкування як інструмент професійної діяльності. Мовний етикет як чинник ефективного спілкування. Функції та основні формули мовного етикету.
3. Роль невербальних засобів у професійному спілкуванні.
Література
[34, с. 77-80; с, [19, с. 109 – 119], [8, с – 64].
Методичні рекомендації
Відповідаючи на перше питання, варто зауважити, що
спілкуванняпроцес передавання інформації однією людиною іншій (кількох осіб особі чи особам. За основною класифікаційною ознакою – ступінню участі або неучасті в ньому мови – виділяють вербальне і невербальне професійне спілкування. Розгляд другого питання слід розпочати з визначень понять етикет, мовний етикет.
Зверніть увагу! Формула мовного етикету – це стійкий, компактний, постійно відтворюваний у конкретній етикетній ситуації, історично сформований мовний вислів. Формули мовного етикету використовуються в різних комунікативних ситуаціях, зокрема під час знайомств, поздоровлень, звертань, привітань, компліментів, прощань, вибачень та ін.: Дякую Хай щастить Вам
Щасливо! Доброго ранку З добрим ранком Вас Добрий день
Добридень! Доброго дня Прошу вибачення (але не Вибачаюсь.

57
Мовний етикет притаманний усім стильовим різновидам української мови. Водночас кожний стиль має певні своєрідні особливості у використанні етикетних формул.
Наведемо деякі приклади мовних формул, що вживаються в писемному діловому мовленні. У ділових паперах при звертанні до офіційної особи використовуються слова
шановний,
вельмишановний,
високоповажний,
глибокошановний. На сучасному етапів ділове спілкування повернулися звертання пане,
добродію, які вживаються поруч із поширеним товариші. Також у середовищі інтелігенції певного поширення набуває лексема
колего; так звернутися може лише людина однакового статусу. Яке із звертань варто використати в діловій комунікації залежить від ситуації та індивідуальних уподобань мовця.
Звертатися на Ви в українській мові прийнято, якщо співбесідник незнайомий або малознайомий, старший за віком чи посадою. Цим підкреслюється повага до співбесідника. Мовний етикетне вичерпується списком стандартних словесних зворотів, покликаних висловлювати ввічливість він має проймати весь діловий папір – від адреси до підписів, утому числі і спосіб викладу тексту. Ситуацій, у яких проявляється службовий етикет, багато, усі їх передбачити неможливо. Найголовнішим виявом етикету ділових паперів є і повинні бути достовірність, переконливість, тактовність.
Третє питання – роль невербальних засобів у професійному спілкуванні. Зверніть увагу! Дослідники стверджують, що більше
50% інформації про інших людина отримує за допомогою невербальних засобів, близько 40% – за допомогою інтонації, звуків, темпу і ритму мови і тільки 7% – за допомогою слів. Отже, у спілкуванні, зокрема професійному, роль невербальних засобів доволі значна. До невербальних засобів спілкування відносять міміку,
візуальний контакт (діловий, світський та інтимний погляди,
жести (ритмічні, емоційні, вказівні, зображувальні, жести- символи, позу, ходу, інтонацію, гучність, темп, тембр,
тональність, дотики у формі потиску руки, поплескування по
плечах, поцілунку. Важливим невербальним засобом вважається стиль костюма, під яким розуміють спільність формі деталей зовнішніх виявів людини, – це верхній одяг (плаття, сорочка, блуза,

58 брюки, піджак, жакет, взуття та аксесуари (головний убір, краватка, сумка, пояс, годинник, авторучка, прикраси, зачіска,
макіяж. Більше того, деякі модельєри відзначають, щонайважливішою, найбільш інформативною частиною гардеробу сучасної людини є зовсім не одяг, а зачіска і взуття. Треба пам’ятати, що спілкування завжди просторово організоване. Вчені виокремлюють чотири дистанції між учасниками спілкування інтимна (від 0 до 45 см, особиста (від
45 до 120 см, соціальна або суспільна (від 120 до 400 см,
громадська (від 400 до 750 см.
Питання для самоперевірки
1.
Дайте визначення спілкування. Які види спілкування виділяють Дайте визначення мовного етикету. Що таке формула мовного етикету. Наведіть приклади. Які етикетні формули становлять систему, а які структуру мовного етикету кожної нації Які функції виконує етикет вжитті суспільства Які правила народного етикету вироблені в народній практиці живого спілкування Які елементи належать до невербальних засобів спілкування Які правила потрібно враховувати в діловій комунікації, щоб досягти успіху Поміркуйте, від чого залежить рівень мовленнєвої культури людини.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал