Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів усіх галузей знань і напрямів підготовки заочної форми навчання




Сторінка1/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.63 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4   5

Дячук Т. М. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний авіаційний університет














УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ
СПРЯМУВАННЯМ) Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів усіх галузей знань і напрямів підготовки заочної форми навчання














2

Київ 2013
УДК
ББК Укладачі І. В. Бурлакова, Л. Ф. Верхулевська, Т. М. Дячук, Н. О. Щур

Рецензент: Н. В. Сібрук
Затверджено
на
засіданні
методично-редакційної
ради
Національного авіаційного університету (протокол № ___ від
______________ р.

Українська мова (за професійним спрямуванням) : методичні рекомендації для самостійної роботи студентів усіх галузей знань і напрямів підготовки заочної форми навчання / уклад І. В. Бурлакова, Л. Ф. Верхулевська, Т. М. Дячук, Н. О. Щур. – К. : НАУ, 2013. – 64 с.

У методичних рекомендаціях подано теми для самостійного вивчення дисципліни Українська мова (за професійним спрямуванням, кожна з яких містить план, рекомендовану літературу, методичні рекомендації щодо опрацювання теоретичних положень та запитання для самоконтролю.
Для студентів заочної форми навчання усіх галузей знань і напрямів підготовки.

3
ЗМІСТ
ЗМІСТ ............................................................................................... 3
МОДУЛЬ І. УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК КОМПОНЕНТ
ПРОФЕСІЙНОЇ
КОМПЕТЕНЦІЇ.
МОВНІ
НОРМИ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИВ ПРОФЕСІЙНОМУ
СПРЯМУВАННІ .................................................................................. 6
Тема 1. Державна мова – мова професійного спілкування ..... Тема 2. Функціональні стилі сучасної української літературної мови .............................................................................. Тема 3. Лексичні засоби в професійному мовленні ................ Тема 4. Морфологічні засоби української мовив професійному мовленні. Граматичні форми іменника. ............... Тема 5. Морфологічні засоби української мовив професійному мовленні. Особливості вживання займенників, прикметників, числівників та дієслівних форму професійних текстах .............................................................................................. Тема 6. Синтаксичні норми професійного мовлення. Способи зв’язку між словами в словосполученні та реченні. ................... Тема 7. Синтаксичні норми професійного мовлення. Порядок слів у реченні. Речення з однорідними членами, вставними словами та словосполученнями. .................................................... 31
МОДУЛЬ ІІ. ПРОФЕСІЙНЕ МОВЛЕННЯ В ОФІЦІЙНО-
ДІЛОВІЙ СФЕРІ ............................................................................... 34
Тема 1. Офіційно-діловий стиль та його використання в професійній діяльності .................................................................... Тема 2. Документи з кадрово-контрактних питань ................ Тема 3. Довідково-інформаційні документи ........................... Тема 4. Етикет ділового листування ........................................ Тема 5. Обліково-фінансові та розпорядчі документи ........... 45
МОДУЛЬ ІІІ. НОРМАТИВНО-СТИЛЬОВІ ОСНОВИ
ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ ......................................................... 47
Тема 1. Науковий стиль і його використання в професійному спілкуванні ....................................................................................... Тема 2. Термінологія в професійному спілкуванні ................. Тема 3. Культура усного професійного спілкування .............. Тема 4. Форми усного професійного спілкування .................. 58
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ............................................................ 62

4
ВСТУП


Дисципліна Українська мова (за професійним спрямуванням є однією з базових для формування професійної компетенції студентів, оскільки мова виступає одним з основних інструментів професійної діяльності сучасного фахівця. Сьогодні висококваліфікований фахівець будь-якої галузі повинен мати високу загальну й мовну культуру, уміти спілкуватися з людьми, висловлюватися точно, логічно й виразно, досконало володіти фаховою термінологією, що можливо тільки за умови глибокого вивчення рідної мови, свідомого ставлення до повсякденної мовної практики. Засвоєні знання та уміння з дисципліни Українська мова (за професійним спрямуванням є основою для ефективного сприйняття відомостей з інших галузей знань, розвитку абстрактного мислення, реалізації творчого потенціалу майбутніх фахівців.
Метою викладання дисципліни є формування лінгвістичної та комунікативної компетенції студента відповідно до напряму його майбутньої професійної діяльності. Мета дисципліни визначається необхідністю підготувати фахівця – гармонійно розвинену особистість, здатну ефективно вирішувати професійні завдання за допомогою набутих лінгвістичних знань і комунікативних навичок. Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
- поглиблення знань про систему української мови, її одиниці, особливості функціонування
- засвоєння теоретичних відомостей проукраїнську літературну мову, її походження, суспільне значення, норми, стилі, специфіку професійної мови та її роль у професійній діяльності, особливості використання мовних засобів у фаховому мовленні
- вироблення навичок правильного використання лексико- фразеологічних, морфологічних і синтаксичних засобів української мови відповідно до умов, мети й змісту комунікації
- засвоєння теоретичних відомостей про термін, його ознаки, термінологічну систему, специфіку термінології обраного фаху, українські термінологічні словники
- вироблення вміння користуватися довідковою лінгвістичною літературою
- закріплення навичок грамотного письма.

5 Згідно з робочою навчальною програмою дисципліни Українська мова (за професійним спрямуванням для студентів заочної та дистанційної форм навчання, затвердженої 14.11.2012, дисципліна вивчається на 2–3 курсах упродовж 3, 4, 5, 6 семестрів, на її вивчення передбачено 108 годин, з яких 94 – самостійна робота студентів, 6 – лекції, 8 – практичні заняття. Матеріал поділено натри навчальні модулі
1) Українська мова як компонент професійної компетенції (38 годин
2) Професійне мовлення в офіційно-діловій сфері (34 години
3) «Нормативно-стильові основи та етика професійного спілкування (36 годин. Методичні рекомендації максимально спрямовані на самостійну, індивідуальну роботу студентів, зокрема на опрацювання ними усіх тем відповідно до тематичного плану робочої навчальної програми, виконання спеціальних вправ з дисципліни, а також трьох домашніх контрольних робіт. Запропоновано 16 тем, до яких подано план, літературу, методичні рекомендації для самостійного вивчення матеріалу, практичні завдання для самостійного контролю засвоєних знань. Усе це активізує студентів у навчальному процесі, вчить їх працювати самостійно.


6
МОДУЛЬ І. УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК КОМПОНЕНТ
ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ. МОВНІ НОРМИ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИВ ПРОФЕСІЙНОМУ
СПРЯМУВАННІ

Тема 1. Державна мова – мова професійного спілкування
План Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Місце української мови серед інших мов світу. Історія становлення та розвитку української мови. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови. Види мовних норм. Мова професійного спілкування як різновид літературної мови. Поняття про державність мови. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Мовна ситуація сьогодення. Закон України Про засади державної мовної політики.
Література
[20, с, [17, с. 9–59], [26, с. 8–58], [34, с. 49–69]
Методичні рекомендації
Розгляд першого питання слід розпочати зі з’ясування поняття мови як складної системи знаків (слів, яка служить для називання явищі предметів об’єктивної дійсності і є засобом спілкування і формування думок. Мова – явище фізичне, фізіологічне, антропологічне і суспільне. Умова його існування – людське суспільство, де мова виконує низку важливих для нього функцій комунікативну, номінативну, пізнавальну, ідентифікаційну, мислетворчу, експресивну, культурологічну, естетичну та магічно-містичну.
Готуючись до другого питацня, слід звернути увагу, що у світі нараховують від 2,5 до 5 тис. мов, серед яких українська займає гідне місце вона належить до індоєвропейської сім’ї мов та східної групи слов’янських мов. Цікаво, що лексика української мови на
38 % відрізняється від російської, на 32 % від словацької, на 30 % від польської та на 16 % від білоруської мов. Для прикладу, за своїм лексичним складом англійська мова відрізняється від голландської на 37 %, а шведська від норвезької на 16 %. У рекомендованій літературі слід звернути увагу на характерні риси, що відрізняють

7 українську мову від інших слов’янських мовна фонетичному, лексичному та граматичному рівнях.
Питання походження української мови й досіє предметом особливої уваги науковців. Існує дві концепції походження української мови. Згідно з першою з них (версія російського вченого О. Шахматова) українська мова виникла після розпаду давньоруської мови у ХІV ст. Це ідеологічна теорія спільної колиски, тобто походження російської, білоруської й української мови з єдиного джерела – давньоруської мови, а трьох братніх народів з єдиної держави – Київської Русі. Друга концепція І. Огієнко, М. Грушевський, Ю. Шевельов, В. Німчук, В. Русанівський) полягає втому, що ніякої «спільноруської»,
«спільносхіднослов’янської» мови не було, а українська, російська та білоруська мови, які інші слов’янські мови, формувалися самостійно. Безпосереднім джерелом української мови є праслов’янська мова, розпад якої датується V – VІІ ст. Готуючись до третього питання, слід звенути увагу на такі поняття. Національна мова – це мова соціально-історичної спільноти людей, що мають спільну територію, економічні та політичні звۥязки, культуру, традиції. Національна мова існує удвох формах – у вищій формі загальнонародної мови (сучасна українська літературна мова) та в нижчих формах (територіальні та соціальні діалекти. Літературна мова – це унормована, відшліфована, вища форма національної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності мовців. Однією з головних ознак літературної мови є унормованість. Мовні норми – це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовців усному і писемному мовленні. Виділяють орфоепічні, акцентуаційні, лексичні, орфографічні, пунктуаційні, стилістичні та граматичні мовні норми.
У четвертому питанні слід розуміти, що мовна політика – це система політичних, юридичних та адміністративних заходів, спрямованих на регулювання мовних відносин у державі. Правовою основою для здійснення державної мовної політики в Україні є Конституція України, зокрема статті 10, 11, 12, 24, 53,
103, 148 (1998); Закон України Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (2003) та Зако́н України Про засади державної мовної політики (2012).

8
Державність української мови регламентується десятою статтею Конституції України: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мовив усіх сферах суспільного життя і на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України. Низка інших статей містить вимоги щодо обов’язкового володіння державною мовою Президента України (ст. 103), професійними суддями (ст. 148).
Закон України Про засади державної мовної політики встановлює, що державною мовою є українська мова, але істотно розширює використання регіональних мов, якщо кількість носіїв цих мовне менше 10 % від населення певного регіону, а в окремих випадках і менше 10 %. Так, ст. 7 закону зобов'язує громадян, які проживають на території, де функціонує регіональна мова або мова меншин, розвивати та використовувати таку мову в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, установ, організацій, навчально-виховному процесі тощо. Дія закону розповсюджується на 18 мов російську, білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримськотатарську, молдавську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську (циганську, румунську, словацьку, угорську, русинську, караїмську і кримчацьку.
Підписання цього закону лише ускладнило й без того складну й суперечливу мовну ситуацію в Україні. Заданими Всеукраїнського перепису 2001 р. українців в Україні 77,8 %, тож логічно, що державною має бути українська мова, незважаючи нате, що на території України мешкають представники 18 національностей. Крім того, українська мова пережила лінгвоцид
(мововбивство) — свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови як головної ознаки етносу. Українська мова лише упродовж XVIII – XIX ст. зазнала 173 укази забороні вижила. Найрезонансніші з них 1863 р. – циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва про заборону видавати підручники, літературу для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою 1876 р. – Емський указ Олександра II про заборону ввозу до російської імперії будь-яких книжок і брошур «малоросійським наріччям та

9 постановку сценічних виставі навіть друк текстів до нот українською мовою.

Питання для самоперевірки
1.
Що таке мова Яку роль у людському суспільстві вона виконує Назвіть функції мови, прокоментуйте їх суть. До якої мовної сімۥї та групи належить українська мова Назвіть найістотніші ознаки української мови. Сформулюйте основні концепції походження української мови. Як співвідносяться поняття національна та літературна мова Хто є зачинателем та основоположником нової української літературної мови Назвіть основні ознаки літературної мови. Дайте визначення мовної норми. Назвіть мовні норми сучасної української літературної мови.
Тема 2. Функціональні стилі сучасної української
літературної мови
План
1. Поняття про стиль, функціональну стилістику.
2. Стилістична диференціація української мови. Основні ознаки функціональних стилів.
3. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
Література
[55, с. 106 – 118], [29, с. 37 – 52], [10, с. 93 – 121]
Методичні рекомендації
Розгляд першого питання слід розпочати з того, що стиль
(франц. style, від лат. stilus, stylus – загострена паличка для письма)
– це різновид літературної мови, який становить собою особливу внутрішньо організовану систему мовних елементів, способів їх

10 добору, вживання, взаємного поєднання і звۥязку, обۥєднаних певним функціональним призначенням. Сучасну науку про мовні стилі називають функціональною
стилістикою. Це відносно молода наука – як окрема галузь мовознавчих знань вона виокремилася в 20 – х роках ХХ століття. Висвітлюючи друге питання, необхідно вказати, що в сучасній українській літературній мові розрізняють такі основні функціональні стилі розмовний, художній, публіцистичний,
науковий, офіційно-діловий та конфесійний.
Найдавнішим та найуживанішим стилем будь-якої національної мови є розмовний стиль – функціональний різновид літературної мови, який використовують мовців щоденному спілкуванні. Існує вдвох функціонально й композиційно відмінних формах діалогічній і монологічній та реалізується в підстилях: побутовому, світському, ораторському та фольклорному. Серцевиною стилістичної системи української літературної мови вважається художній стиль – функціональний різновид літературної мови, що відтворює дійсність через конкретно-чуттєві образи й використовується в художніх творах. Він обслуговує духовно-естетичну сферу життя народу. В історії української літературної мови посідає особливе місце, адже з художньої творчості І. П. Котляревського започаткувалася нова українська літературна мова. Вбираючи в себе компоненти всіх інших функціональних стилів, художній стиль трансформує, переосмислює їх він також необмежений у використанні одиниць мови, що належать до різних часових зрізів. Художній стиль має такі підстилі – епічний, ліричний, драматичний і комбінований
(ліро-епічний твір, драма-феєрія, усмішка та ін.).
Науковий стиль – функціональний різновид літературної мови, що використовується в науці, освіті й виконує пізнавально-
інформативну функцію. У сучасному його розумінні (формування окремих терміносистем відповідно до різних галузей знань) цей стиль починається з 19 ст. Науковий стиль має такі підстилі: власне науковий, науково-популярний, науково-навчальний, науково-інформативний, науково-довідковий, науково-технічний, науково-діловий, науково-публіцистичний, науково-фантастичний.

11
Офіційно-діловий
стиль
– функціональний різновид літературної мови, що задовільняє потреби громадян у документальному оформленні офіційних взаємостосунків. Цей стиль належить до виразно обۥєктивних стилів, виділяється найвищою мірою книжності. Ужитті суспільства виконує такі функції комунікативну (ділове спілкування, інформативну передавання і збереження інформації) та імперативну (владне волевиявлення. Існує в усній (ділове спілкування – нарада, бесіда, телефона розмова тощо) та писемній формах (ділова документація) і реалізується в таких
підстилях
законодавчому, дипломатичному, адміністративно-канцелярському.
Публіцистичний стиль – один зі стилів літературної мови, що використовується у сфері масової інформації. Синтезує в собі частину функцій, мовних ознак та засобів художнього, офіційно- ділового, наукового стилів у межах публіцистичного стилю виокремлюють такі підстилі: власне публіцистичний, політико- агітаційний, ораторський і рекламний. Останнім часом дослідники виокремлюють конфесійний стиль від лат. confessio – визнання, сповідання) – один зі стилів літературної мови, що обслуговує сферу релігійних стосунків, релігійні потреби суспільства. Це стиль перекладної культової Біблія, Житія, апокрифи тощо) й оригінальної (проповіді, послання, тлумачення Святого Письма, молитви, складені священнослужителями української церкви) літератури. У межах цього стилю виділяють такі підстилі – біблійний, молитовний, проповідницький та агіографічний. Відповідаючи на третє питання варто зазначити, що професійна сфера охоплює три різновиди літературної мови – розмовний, науковий та офіційно-діловий. Два останні стилі мають багато спільного майже не допускають художніх засобів мовлення, окличних та питальних речень, у них відсутні вигуки, звуконаслідувальні слова. В обох стилях уникають суб’єктивного викладу й викладу від першої особи однини (крім документів щодо особового складу. Науковий та офіційно-діловий стилі вимагають максимально точного позначення понять, у наукових працях та офіційних документах переважають однозначні слова, а багатозначні вживаються лише в прямому значенні, що забезпечує правильне сприйняття тексту.

12 Знання мови – один із основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова є засобом пізнання та діяльності, то правильного професійного спілкування людина вчиться все життя. Знання мови своєї професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися на виробництві та в безпосередніх наукових і ділових контактах.

Питання для самоперевірки
1.
Дайте визначення термінів стиль, мовний стиль. Який розділ мовознавства вивчає мовні стилі Назвіть основні ознаки мовного стилю. У яких підстилях реалізується розмовний стиль Назвіть його ознаки, призначення, специфіку. З якого стилю розпочалася нова (сучасна) українська літературна мова Назвіть його ознаки, підстилі. Охарактеризуйте науковий стиль сучасної української літературної мови. Які різновиди він має Охарактеризуйте офіційно-діловий стиль. Укажіть його стильові різновиди. Назвіть спільні та відмінні ознаки наукового та офіційно- ділового стилів. Які різновиди літературної мови охоплює поняття професійна сфера
Тема 3. Лексичні засоби в професійному мовленні
План
1.
Лексичне значення cлова. Однозначні та багатозначні слова. Правильний вибір значення слова.
2.
Синонімічне багатство української мови. Синоніми та евфемізми в професійному мовленні.
3.
Омоніми та їх різновиди. Особливості вживання міжмовних омонімів.
4.
Особливості вживання паронімів у професійному мовленні.
5.
Вживання іншомовної лексики. Варваризми й екзотизми.
6.
Мовленнєва надмірність (плеоназми) і недостатність
Література
[5, с – 66], [20, с. 143 – 152], [21, с. 234 – 321]

13
Методичні рекомендації
Висвітлюючи перше питання, варто запам’ятати, що лексичне
значення слова – це історично закріплена в суспільній свідомості співвіднесеність певного звукового комплексу з якимось фрагментом об’єктивної дійсності, причому лексичне значення відображає дійсність узагальнено. За наявністю лексичних значень слова поділяються на одно- та багатозначні, або полісемічні. Однозначні слова у своїй семантичній структурі містять лише одне лексичне значення, багатозначні – два та більше. Запам’ятайте! Між значеннями полісемічної одиниці наявний той чи інший семантичний зв’язок на відміну відзначень омонімів. Полісемія найширше представлена в лексиці. Наприклад, у СУМі в дієслові йти виділяється 30 значень. За підрахунками дослідників, у сучасній українській літературній мові серед полісемічних іменників слова з двома лексичними значеннями становлять близько 68%, з трьома – близько 20%, з чотирма – близько 8%, з більшою кількістю – до 4% [30, с.
Багатозначність – це один із найважливіших шляхів розвитку словникового складу мови. Але варто наголосити, що в окремих сферах існують певні обмеження щодо функціонування багатозначних слів. Так, зважаючи нате, що науковий та офіційно- діловий стилі вимагають максимально точного позначення понять, у наукових працях та офіційних документах переважають однозначні слова, а багатозначні вживаються лише в прямому значенні, що забезпечує правильне сприйняття тексту.
Необхідно пам’ятати, що першим правилом вибору слова в будь-якій сфері спілкування є чітке знання мовцями його значення. При вживанні слова в неправильному значенні зміст висловлювань стає перекрученим, спотвореним, незрозумілим, отже, спілкування може втратити свою ефективність. Наприклад, чимало помилок трапляється при перекладі з російської мови на українську полісемічних слів. Треба пам’ятати, що російські багатозначні слова часто в українській мові відтворюються кількома словами. Наприклад, російський іменник отношения залежно від контексту
1
СУМ – Словник української мовив и томах.

14 перекладається як відношення, відносини, стосунки (взаємини,
ставлення. Розгляд другого питання слід почати з дефініції синонімів. Це слова (переважно однієї частини мови, що при повній або частковій формальній відмінності, мають тотожні або майже тотожні значення (з можливими відмінностями в стилістичній і граматичній характеристиках та в сполучуваності. Синоніми групуються в синонімічні ряди. Опорним, стрижневим членом ряду є його домінанта – слово, найуживаніше серед інших, звичайно стилістично нейтральне і таке, що найточніше й найповніше виражає значення всього ряду. Найбільше синонімів серед дієслів та прикметників, за ними йдуть прислівники, іменники з абстрактним (нещастя, біда, лихо) й оцінним значеннями та емоційно-експресивними конотаціями (недоріка, нікчема, нуль).
Евфемізм – слово або вислів, троп, що вживається для непрямого, прихованого, зокрема пом’якшеного, ввічливого позначення певних предметів, явищ, дій замість прямої їх назви
допустити неточність або помилитися замість збрехати,
техпрацівниця замість прибиральниця, людина похилого віку замість
стара. При розгляді третього питання варто наголосити, що омоніми
– слова (словосполучення, що при однаковому звучанні (або написанні) мають абсолютно різні значення (на відміну від багатозначних слів луг – угіддя для сінокосу та луг – розчин, що утворюється при поєднанні солі з кислотою. Лексичні омоніми поділяються на дві групи. Першу складають повні, або абсолютні омоніми. Особливість їх полягає втому, що вони збігаються в усіх граматичних формах та існують у межах однієї частини мови. Сучасна українська мова найбільше їх має серед іменників та дієслів моторний – швидкий, проворний та моторний – який приводиться в рух мотором. До другої групи лексичних омонімів належать неповні, або часткові омоніми. Вони збігаються лише в частині граматичних форм. Омоформи – слова, що мають однаковий звуковий склад лише в певній граматичній формі поле лан, нива) та поле (форма ї особи однини дієслова полоти – очищати від буряну город. Омофони – слова, що збігаються за вимовою в усіх чи окремих граматичних значеннях, проте мають різне значення і відмінне графічне зображення гриби (множина

15 іменника гриб) та греби (наказова форма дієслова гребти).
Омографи – різні зазначенням слова, що мають однакове графічне зображення, написання, але вимовляються по-різному: го

ри іменник) та гори

(наказова форма дієслова. Особливу увагу варто звернути на вживання міжмовних
омонімів – слів, що мають однаковий звуковий склад, але різні значення в різних мовах укр. луна (ехо) – рос. луна (місяць, укр.
булка (хліб) – болг. булка (молода, наречена, укр. черствий несвіжий) – чес. черствий (свіжий), укр. академік (член академії наук) – нім. академікер (людина з вищою освітою. Розглядаючи четверте питання, слід дати визначення паронімів. Пароніми – слова, подібні між собою за звучанням та частково забудовою, проте мають різні значення адресат –
адресант, ефективний – ефектний. Звукова подібність паронімів спричинює невмотивовані заміни цих слів. Відтінки значень паронімів потрібно з’ясовувати за тлумачним словником, словником паронімів чи за довідником з культури мови. При розгляді п’ятого питання слід відзначити, що з генетичного погляду словниковий склад української мови поділяється на дві групи власне українські слова та запозичені, або іншомовні. Іншомовними називають слова, що увійшли до складу мови з інших мову різні історичні періоди. У складі іншомовної лексики виділяються варваризми та екзотизми. Варваризми – слова, які вживаються в мові, проте нею повністю незасвоєні. Варваризми можуть передаватися як графікою мови-джерела, такі української мови о’кей (усе добре,
мерсі (дякую). Варваризми переважно вживаються в описах життя і побуту інших народів для відтворення місцевого колориту, назв чужих реалій, звичаїв, запозичених понять харакірі, консьєрж.
Екзотизми називають поняття та реалії, нехарактерні для української дійсності. До екзотизмів, як правило, відносять слова вислови, запозичені з маловідомих, найчастіше неєвропейських мові які вживаються для надання мові особливого колориту чурек,
сакля, аул. З утратою етнічної ізольованості екзотизми стають звичайними іншомовними запозиченнями дзюдо, ікебана, карате. Слід бути обережними й уважними під час використання в професійному мовленні запозиченої лексики. Щоб правильно використовувати іншомовні слова, фахівці радять дотримуватися

16 певних рекомендацій а) не ставити в текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові б) вживати іншомовне слово в діловодстві можна лише втому значенні, у якому воно зафіксоване в словниках в) не слід користуватися водному і тому ж документі іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того самого поняття. Бажано користуватися в таких випадках національною мовою, що значною мірою полегшить ведення справочинства [23, с. Розглядаючи шосте питання, варто відзначити, що невміння автора точно висловити свою думку виявляється в таких вадах, як мовленнєва надмірність та мовленнєва недостатність. Формами мовленнєвої надмірності є плеоназмі тавтологія. Студенти нерідко сплутують ці терміни. Запам’ятайте! Плеоназм
– частковий збіг значень слів, що утворюють словосполучення
вільна вакансія (вакансія – вільна, незайнята посада, народний
фольклор (фольклор – усна народна творчість. Тавтологія – змістові повтори, що виникають, коли в реченні поряд вживаються спільнокореневі слова Тривалість заняття в нашому університеті триває 90 хвилин. Поширеною помилкою є мовленнєва недостатність, яка виникає, коли автор пропускає слова, необхідні для точного вираження думки. Пропуски потрібних для розуміння слів приводять інколи до комічності та абсурдності Батькам го класу
мати документи для вступу в школу (з оголошення.
Питання для самоперевірки
1.
Що таке лексика Яка наука вивчає лексичний склад мови Що таке лексичне значення слова Дайте визначення однозначних та багатозначних слів. Яких слів у сучасній українській мові більше Чим відрізняються багатозначні слова від омонімів Наведіть приклади. Що таке синоніми Які види синонімів визнаєте Наведіть приклади. Що таке евфемізми Якими евфемізмами можна заміни слова померти, збрехати, п’яний, старий, дурний, сліпий? Дайте визначення паронімів. Наведіть приклади.

17 Який відсоток запозиченої лексики в сучасній українській мові Поясніть різницю між варваризмами та екзотизмами. Якими правилами слід керуватися під час використання іншомовної лексики


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал