Методичні рекомендації до самостійної роботи для студентів напряму підготовки 020105 «Документознавство та інформаційна діяльність»



Скачати 445.27 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації23.12.2016
Розмір445.27 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3

Правова відповідальність у конфіденційному діловодстві України


План


  1. Відповідальність за розголошення інформації з обмеженим доступом.

  2. Перевірка наявності документів, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Основні поняття: адміністративна відповідальність, кримінальна відповідальність, цивільна відповідальність.

Література: [1]; [2]; [3]; [4]; [5]; [6]; [7]; [8]; [9]; [10]; [13]; [18]; [19]; [20]; [24]; [29]; [30].


Методичні рекомендації
Готуючи відповідь на перше питання, зверніть увагу на те, що громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною за власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушують передбаченої законом таємниці, мають право самостійно визначати режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту. Наголосіть, що виняток становить інформація, для якої встановлено правові обмеження щодо можливості її віднесення до категорії конфіденційної. Поясніть, що це окремі відомості комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої створює загрозу життю і здоров’ю людей (ч. 3-4 ст. 30 Закону України «Про інформацію»).

Обов’язково вкажіть, що в Україні питання захисту інформації з обмеженим доступом регламентується Законами України «Про інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про державну таємницю», «Про телекомунікації» та іншими.

Дайте визначення поняття «державна таємниця». Державною таємницею є вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані державною таємницею у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю і підлягають охороні державою (закріплюється у вигляді відкритого наказу Голови СБ України).

Зазначте, що в Україні є три ступені секретності (державної таємниці): «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно», гриф «Для службового користування» застосовується для позначення матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави.

Наголосіть, що в Україні до інформації з обмеженим доступом, що не є власністю держави, належить комерційна таємниця. Для розуміння поняття «комерційної таємниці», скористайтеся визначенням поданим Господарським кодексом України (ст. 36).

З юридичної точки зору визначте, що об’єктивна сторона злочину має дві форми: несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом та її розповсюдження. І для кваліфікації діяння особи за ст. 361-2 ККУ достатнім є доведення, хоча б однієї із них.

Не забувайте, що під розповсюдженням слід розуміти повідомлення інформації будь-яким способом (усно, письмово, друкованим способом, за допомогою комп’ютерної мережі тощо) невизначеному колу осіб (хоча б одній людині).

Вкажіть, що суб’єкт злочину ст. 361-2 КК України загальний, тобто відповідно до ст. 18 КК України, це фізична осудна (усвідомлює свої дії і керує ними – ст. 19) особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років (ч. 1 ст. 22 КК України). Однак варто зауважити, що втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329) передбачає необережну форму вини, а у ст. 361-2 діяння може бути вчинено тільки з прямим умислом.

Далі переходьте до розкриття змісту поняття «доступ до інформації». Це поняття використовується у чинному законодавстві України, однак визначення його не розкривається.

Продемонструйте, як Закон України «Про інформацію» дає визначення поняття «режим доступу до інформації». А саме, «режим доступу до інформації – це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації» [ст. 28].



Обгрунтуйте, як Закон України «Про державну таємницю» закріплює визначення поняття «доступ до державної таємниці». А саме, «доступ до державної таємниці – надання повноважною посадовою особою дозволу громадянинові на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов’язаної із державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов’язаної із державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень» [ст. 1].

Починаючи давати відповідь на друге питання, наголосіть, що метою перевірки наявності документів, справ і носіїв конфіденційної інформації є встановлення їх реальної відповідності записам в облікових формах, зберігання цілісності і комплектності, а також своєчасне виявлення фактів втрати конфіденційних матеріалів і визначення правильності виконання процедур і операцій щодо їхнього обліку, зберігання і використання. Зазначте, що перевірка завжди здійснюється стосовно облікових даних та документів, екземплярів кожного документа та їх складових частин або справи. Пам’ятайте, що окрім того, під час перевірки розглядаються питання можливості зняття з документів грифа конфіденційності.

Треба мати на увазі, що перевірки наявності конфіденційних матеріалів можуть бути регламентованими (періодичними) і нерегламентованими (неперіодичними).

Регламентовані, обов’язкові перевірки здійснюються здебільшого щокварталу і наприкінці календарного року або в інші встановлені на підприємстві терміни. Вони охоплюють весь масив конфіденційних матеріалів.

Нерегламентовані перевірки здійснюються при зміні керівників підприємства, режимно-секретного підрозділу чи підрозділів напрямків діяльності підприємства, звільненні співробітників цих підрозділів, після завершення екстремальної ситуації, при виявленні факту можливої втрати інформації тощо. Цей вид перевірки зазвичай обмежується конкретною частиною конфіденційних матеріалів.

Не забувайте, що щоденні самоперевірки чи перевірки наявності документів здійснюють наприкінці робочого дня всі співробітники підприємства, які працюють з конфіденційними матеріалами.

Вкажіть, що квартальні і річні перевірки наявності документів здійснюються спеціально призначеною комісією. За результатами квартальної і річної перевірок складається акт. Зазначте, що кожен вид перевірки закінчується лише після виявлення фактичної наявності всіх документів, що значаться в облікових формах.

Пам’ятайте, що під час проведення квартальної перевірки наявності конфіденційних матеріалів контролюється зберігання традиційних і електронних документів, що перебувають на виконанні у співробітників підприємства і не підшиті у справи. Наголосіть, що перевірка здійснюється лише в присутності самого співробітника. Скажіть, що у процесі проведення річної перевірки контролюється зберігання усіх традиційних і електронних документів: як тих, що перебувають на виконанні, так і виконаних, підшитих у справи незалежно від часу їхнього надходження чи видання. Зауважте, що справи перевіряються поаркушно. Відсутність конфіденційного документа, справи чи носія інформації у співробітника, якому вони були видані, вважається втратою цих матеріалів. Зазначте, що у такому разі комісія складає відповідний акт і негайно доповідає про втрату першому керівникові підприємства для ухвалення рішення. Підкресліть, що акт складається також у випадку виявлення в базі даних комп’ютера співробітника чи на дискеті неврахованої чи не санкціоновано збереженої копії електронного документа.

Отже, у висновку повідомте, що перевірка наявності документів, справ і носіїв інформації реалізує одну з головних частин функції контролю за роботою співробітників з конфіденційними матеріалами і дає можливість вірогідно визначити міру відповідального ставлення кожного співробітника до цієї роботи. Водночас виявляються факти втрати конфіденційних матеріалів, що є підставою для початку службового розслідування.
Тема:

Облік та оформлення паперових носіїв конфіденційної інформації

План


  1. Приймання і облік документів з обмеженим доступом.

  2. Порядок та особливості розмноження конфіденційних документів.


Основні поняття: внутрішній документ, вхідний документ, копія, оригінал, резолюція, реєстрація документа.

Література: [7]; [10]; [14]; [15]; [17]; [18]; [19]; [20]; [21]; [22]; [23]; [24]; [28]; [29].
Методичні рекомендації
Облік конфіденційних документів включає присвоєння і реєстрацію в облікових формах і документах реєстраційних номерів, запис облікових і пошукових даних про документи (дата, автор, заголовок, кількість аркушів, місцезнаходження тощо). Основною вимогою обліку конфіденційних документів є забезпечення схоронності документів, створення можливостей для швидкого знаходження, контролю виконання, наведення необхідних довідок

про документи без залучення самих документів, а також для перевірки наявності документів, що є однією з обов’язкових вимог до конфіденційного діловодства

Обліку підлягають усі без винятку виготовлені на підприємстві, в установі чи організації й отримані ними конфіденційні документи.

Документи з грифом обмеження доступу, які надходять на підприємство, зокрема документи, створені за допомогою автоматизованої електронно-обчислювальної системи, приймаються і обліковуються (реєструються) канцелярією організації, яка веде облік несекретної документації. Як правило, таку роботу виконує працівник, якому доручена робота з такими документами. Облік виданих документів охоплює документи, виготовлені на даному підприємстві в рукописний, машинописний спосіб або з використанням друкувальних пристроїв ЕОМ незалежно від того, направляються ці документи на інші підприємства чи є внутрішніми. Облік документів, що надійшли, охоплює документи, які надійшли від інших підприємств, установ чи організацій.

Облік документів виділеного зберігання (інвентарний облік) охоплює всі документи, що надійшли, та документи, яким присвоюється обліковий номер документів виділеного зберігання на стадії їхнього створення або одержання. До таких документів належать текстові й креслярсько-графічні документи, які через виробничі умови, режим доступу до них або зовнішні особливості (вид носія, формат тощо) неможливо або недоцільно підшивати до справ. Попередня реєстрація (облік) охоплює всі паперові носії, призначені для складання чернеток і проектів документів.

Метою реєстрації (обліку) є забезпечення зберігання та запобігання втрати документів, перевірки наявності, контролю виконання документів, наведення необхідних довідок про документи без використання самих документів, а також максимальне обмеження кола осіб, допущених до роботи з документами, забезпечення їхнього обліку за інформованістю.

При великому документообігу доцільно використати картковий спосіб обліку, адже він скорочує час на пошук документів за рахунок розміщення карток у відповідних рубриках картотек, дає можливість здійснювати ручний контроль виконання документів без виготовлення спеціальних контрольних карток, прискорює і підвищує якість проведення перевірок наявності документів.

При картковому способі обліку документів (як і носіїв) необхідно вести контрольний журнал для кожного виду карткового обліку документів та окремо для носіїв. Журнальна форма реєстрації документів доцільна в установах з обсягом документообігу до 500-600 документів на рік. Для карткової реєстрації всіх документів має застосовуватися єдина реєстраційно-контрольна картка, придатна для оброблення автоматизованою системою. Реєстраційні картки групують у довідкові картотеки, які створюються окремо на кожний календарний рік.

Зазвичай довідкова картка складається з двох частин: невиконані та виконані документи. Перша частина картки використовується для пошуку документа в процесі його виконання за виконавцями, кореспондентами або термінами виконання. Друга частина картки використовується для пошуку виконаних документів з окремих питань.

З метою обмеження доступу до інформації, що містить комерційну таємницю (КТ), керівник повинен видати спеціальний наказ про введення «Переліку відомостей, що містять комерційну таємницю підприємства», заходи щодо охорони цих відомостей, визначення кола осіб, які мають доступ до цієї інформації, правила роботи з документами, що мають гриф «Комерційна таємниця». Відповідальні працівники підприємства повинні під розписку ознайомитися з наказом та додатком до нього. Це можуть бути працівники, для яких робота з документами належить до основних службових обов'язків, або відповідальний працівник, для якого виконання цих функцій становитиме додаткове навантаження.

Зауважте, що гриф конфіденційності, на відміну від грифа таємності, означає, що право власності на інформацію, яка міститься в документі, належить підприємству.

Якщо інформація, що становить КТ, міститься в документах, які належать підприємствам-партнерам, то про нерозголошення її має бути зазначено в тексті договору між цими підприємствами.



Усі документи, що надходять із грифом «КТ», одержує відповідальна особа чи секретар-референт, яка обов'язково перевіряє кореспонденцію на цілісність. Якщо якихось документів не вистачає, то складають акт (у двох примірниках, один з яких направляють адресантові).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал