Методичні рекомендації до організації навчально-виховного процесу в 2013-2014 навчальному році



Сторінка25/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір3.97 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26

СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ


І РОСІЙСЬКОЇ МОВИ

В 2013-2014 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ
Оновлення змісту та форм діяльності науково-методичних структур

«Концепція переходу України до сталого розвитку» відзначає одним із пріоритетних напрямів України – інтеграцію освіти для сталого розвитку у національну систему освіти, підвищення рівня кваліфікації та перепідготовки державних службовців і кадрів для різних галузей економіки відповідно до Стратегії ЄЕК ООН освіти для сталого розвитку; перегляд чинних, розроблення нових освітніх стандартів і кваліфікаційних вимог відповідно до принципів освіти для сталого розвитку. Тому зараз дуже важливо знайти той оптимальний варіант у застосуванні інноваційних педагогічних технологій, який би дозволив органічно поєднати все найкраще із закордонного та українського педагогічного досвіду з обов’язковим урахуванням наших освітніх потреб і можливостей.

Що ж дає технологізація освіти (зокрема в процесі викладання мови і літератури) в порівнянні з традиційною для української школи освітньою моделлю? Експерти вважають, що вона дозволяє:


  • з більшою чіткістю передбачати результати навчального процесу та керувати ним;

  • аналізувати і систематизувати на науковій основі наявний практичний досвід і його використання;

  • комплексно вирішувати освітні та соціально-виховні проблеми;

  • забезпечувати сприятливі умови для розвитку кожної особистості;

  • зменшувати ефект впливу на людину несприятливих обставин;

  • оптимально використовувати наявні ресурси;

  • обирати найефективніші і розробляти нові технології та моделі для вирішення нових соціально-педагогічних проблем.

Чи не найяскравішим прикладом інновацій у навчальному процесі сьогодні є застосування комп’ютерних (у тому числі й мультимедійних) та інтернет-технологій.

Передусім, слід пам’ятати про критерії оцінки ефективності інноваційних педагогічних технологій, з-поміж яких дослідники виділяють три ключових параметри:



  1. Ефективність – співвідношення між результатом і затраченими для його досягнення ресурсами. Якщо для досягнення навчального результату потрібно надто багато ресурсів (часу, зусиль, інтелектуальних і матеріальних затрат тощо), то ця технологія не є ефективною.

  2. Оптимальність – досягнення максимально можливого результату при мінімально можливій затраті ресурсів (оптимальна технологія – це краща з-поміж можливих за певних конкретних умов). Тут потенційно можливі три варіанти:

  • результат, однаковий у порівнянні з традиційною моделлю, досягається за менших ресурсних затрат;

  • результат, більший у порівнянні із традиційною моделлю, досягається за однакових ресурсних затрат;

  • за менших ресурсних затрат досягається більший результат.

  1. Відтворюваність – можливість переносу, повторення, репродукції інноваційних педагогічних технологій в інших умовах та іншими суб’єктами.

Створення сучасного освітнього середовища неможливе без використання інформаційно-комунікаційних технологій, тому в практику науково-методичного супроводу діяльності методичних служб необхідно застосовувати ІТ-технології та ІКТ.

Як і кожна педагогічна технологія, інтернет-технології (як і сам Інтернет) має свої плюси й мінуси (табл. 1):



Таблиця 1

Сильні сторони

(Satisfaction)

Слабкі сторони

(Problems) + Небезпеки (Threats)

  • Вільний доступ до скарбниці світової культури.

  • Розширення світогляду до меж планетарного.

  • Розвиток мовлення за допомогою телекомунікацій.

  • Електронна пошта.

  • Відеотелефон.

  • Вільний доступ до інформації, можливість отримати практично будь-яку інформацію.

  • Задоволення потреби в міжособистісному спілкуванні (і потенційне спілкування з людством).

  • Задоволення потреби у самовираженні.

  • Значний освітній потенціал мережі Інтернет.

  • Стирання будь-яких кордонів: державних, територіальних, мовних, вікових тощо.

  • Розширення можливостей реалізації своїх прав.

  • Образність репрезентації інформації.

  • Інтеграція інформації, отриманої з мережі Інтернет, зі шкільною освітою.

  • Інструмент пошуку інформації.

  • Можливість дистанційної освіти.

  • Об'єднання міських і сільських шкіл.

  • Неможливість перевірки вірогідності інформації.

  • Розповсюдження брехливої інформації по всьому світу.

  • Небезпека обману, маніпуляцій.

  • Розширення можливостей зловживання своїми правами.

  • Труднощі текстового (свідомого) формулювання того, що репрезентовано як óбразна інформація.

  • Чатоманія – надмірне захоплення спілкуванням через Інтернет.

  • Недосконалість пошукової системи.

  • Головні небезпеки, що чатують в мережі Інтернет на дитину:

  • небезпечні знайомства, можливість стати жертвою злочинців;

  • брехлива інформація;

  • комп’ютерні розваги, які підміняють серйозну освіту, особливо якщо доступ до Інтернету вільний і безконтрольний;

  • падіння авторитету дорослих, які однозначно поступаються Інтернету як джерело інформації;

  • поступове отупіння комп’ютерного фаната під впливом примітивних текстів, якими перенасичений інтернет-простір;

  • неочікувана зустріч із текстами і/або зображеннями, здатними травмувати психіку дитини (порнографія, насильство).

Інноваційним рішенням сьогодні (з урахуванням поліінформаційності освітнього середовища) є дистанційні форми педагогічних комунікацій, що дозволяють знівелювати відстань між учителями-практиками, методистами та науковцями, залучаючи їх до творчого діалогу. З цією метою на базі платформи дистанційної освіти «Moodle» (http://do.roippo.rv.ua) створено дистанційні курси для вчителів світової літератури. Заплановано і ведеться підготовка до проведення майстер-класу та наради в онлайн-режимі.

Із метою надання вчителям постійної інформаційно-методичної допомоги щодо реалізації нового Державного стандарту базової і повної середньої освіти у відповідних розділах веб-порталу «Освіта Рівненщини» (http://rivneosvita.org.ua/) та на сторінці кабінету рідної мови, української та світової літератури сайту Рівненського ОІППО (http://www.roippo.rivne.com/) створені розділи «Навчально-методичне забезпечення нових навчальних програм», де розміщено матеріали науково-методичного супроводу педагогічної діяльності вчителів із посиланнями на відповідні найцікавіші тематичні сайти, якими можуть скористатися педагоги, батьки, учні. Найбільш популярними серед них є:


  • Бібліотека світової літератури (оригінали та переклади) (http://ae.lib.narod.ru).

  • Літературна iнтернет-бібліотека школяра (http://litbоок.bу.ru).

  • Антична література (http://pergam.chat.ru).

  • Електронна бібліотека "Джерело" (http://ukrlib.com).

  • Бібліотека Українського центру (http://ukrcenter.com).

  • Національна бібліотека України для дітей із віртуальною бібліографічною довідкою (http://chl.kiev.ua).

Пропонуємо ввести у практику методичної інноваційної діяльності метод дослідження ризиків та перспектив доктора філологічних наук, професора Ю.І.Ковбасенка. SPOT – метод проблемно-резервного аналізу будь-яких (передусім інноваційних) технологій чи проектів. Він полягає у “виокремленні пріоритетних проблем, зіставленні сильних і слабких сторін аналізованих технологій, труднощів і небезпек, які можуть виникнути під час уведення інновацій у діяльність школи, пошуку зовнішніх і внутрішніх резервів”.

Сутність цього методу добре висвітлює розшифровка абревіатури “SPOT”, що складається з перших літер таких слів:

S – (Satisfaction) – сильні сторони, плюси.

P – (Problems) – слабкі сторони, мінуси.

O – (Opportunities) – шанси, резерви, шляхи вирішення проблем у майбутньому.

T – (Threats) – загрози, ризики, небезпеки, що можуть виникнути в майбутньому.

Як бачимо, хронологічно метод SPOT ніби розпадається на дві частини: 1) “SP” – те, що ми маємо зараз (нинішню); 2) “OT” – те, що ми можемо отримати в майбутньому (прогностичну). Це добре унаочнено в таблиці 2.

Таблиця 2


Сильні сторони (Satisfaction)

Слабкі сторони (Problems)

  • Які зміни, запропоновані інноваційною технологією, схвалюються педагогічною спільнотою?

  • На що можна спертися?

  • Які пропозиції є важливими з педагогічної точки зору?

  • Якими є орієнтири на майбутнє?

  • Позитивна мотивація колективу.

(Завдяки цьому аспекту можна будувати роботу щодо розвитку школи)

  • Які якості інноваційної технології несуть труднощі?

  • Чого бракує в запропонованих нею програмах і умовах?

  • Що виглядає привабливим, однак є не досить ефективним?

  • Що вчителям не вдається?


(Це завдасть шкоди майбутньому школи)

Шанси (Opportunities), резерви,

шляхи вирішення проблем

Небезпеки (Threats)

  • Звідки можна взяти інструментальні, методологічні й особистісні ресурси?

  • Пропозиції щодо залучення матеріальних ресурсів.

  • Що залишається неопанованим?

  • Де є невикористані ресурси?

  • Що можна було б опанувати заново?

(Це передумови для успішної роботи щодо розвитку школи)

  • Які ризики виникають у роботі на перспективу?

  • До чого потрібно бути готовим?

  • Негативна мотивація колективу.

  • Що відбудеться, якщо технології збережуться в сучасному вигляді?

(Які небезпеки можуть виникнути, якщо нічого не буде робитися для їхнього упередження)

Ураховуючи перспективи та ризики, Концепція сталого розвитку України акцентує увагу на гармонізацію та гуманізацію розвитку нашого суспільства та на проблеми, пов’язані з екологією, ноосферою, нанотехнологіями.

Відповідно до наказу Рівненського ОІППО №77 від 10.07.2012 року «Про створення авторських творчих майстерень учителів на базі РОІППО» створено авторську творчу майстерню вчителів світової літератури, яка розпочала свою роботу над реалізацією проблеми «Використання ноосферних технологій у розвитку творчого мислення учнів при вивченні літератури». Одним із ключових аспектів діяльності цієї майстерні є розробка та апробація авторської моделі нових методик та технологій із використання ІТ та ІКТ на уроках літератури. Просимо вносити свої пропозиції та активно долучатися до успішної діяльності авторської творчої майстерні.

Реалізація нового Державного стандарту літературної освіти

Реалізація нової структури літературної освіти затверджена відповідними нормативними документами: Концепцією літературної освіти (наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 58 від 26.01.2011 р.) та новим Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти.

Курс світової літератури в 11-річній загальноосвітній школі поділено на три етапи: 5-7 класи – залучення до читання, 8-9 класи – системне читання, 10-11 класи – творчо-критичне читання. Вивчення світової літератури в 5-7 класах побудовано на поєднанні проблемно-тематичного і жанрового принципів; у 8-9 класах – історико-літературного і жанрово-родового принципів; у 10-11 класах – історико-літературного і мультикультурного принципів. Така структура дає можливість вивчати твори світової літератури не тільки за хронологією, а й за принципом концентричного розширення (від простого – до складного, від початкових уявлень про літературне явище або творчість письменника – до поглиблення знань про них).

Літературна освіта в основній школі спрямована на розвиток сформованих (у початковій школі) і формування нових компетентностей і компетенцій. Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти програма зі світової літератури для 5-9 класів забезпечує розвиток ключових компетентностей (уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, інформаційно-комунікаційної, соціальної, громадянської, загальнокультурної), а також спрямована на формування літературної компетентності.

Складовими літературної компетентності є емоційно-ціннісна, літературознавча, загальнокультурна, компаративна компетенції особистості, які мають бути сформовані поступово в процесі вивчення світової літератури.

Формування літературної компетентності та її складників тісно пов’язане із формуванням комунікативної компетентності, розвитком умінь і навичок володіння учнями українською мовою, а також іноземними мовами, видами мовленнєвої діяльності, основами культури усного і писемного мовлення.

Основними змістовими лініями літературного компонента Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти є: емоційно-ціннісна, літературознавча, культурологічна, компаративна.

Емоційно-ціннісна лінія забезпечує розкриття гуманістичного потенціалу та естетичної цінності творів світової літератури. Вона спрямована на формування духовно-емоційного світу учнів, їх етичних позицій, світоглядних уявлень і переконань, а також на розвиток інтересу учнів до художньої літератури, розширення кола їхнього читання, орієнтування у світі класичної і сучасної літератури (зокрема в бібліотечних фондах, інтернет-ресурсах) із метою пошуку необхідної книги, розвитку вмінь і навичок читацької діяльності.

Літературознавча лінія передбачає вивчення літературних творів у єдності змісту і форми, оволодіння учнями основними літературознавчими поняттями й застосування їх у процесі аналізу й інтерпретації художніх творів; розгляд літературних творів, явищ і фактів у контексті літературного процесу; виявлення специфіки літературних напрямів, течій у розвитку світової літератури; розкриття поетикальних (у тому числі жанрово-стильових) особливостей художніх творів; ознайомлення учнів із загальними принципами художнього перекладу, необхідними для текстуальної роботи з перекладною літературою.

Культурологічна лінія сприяє усвідомленню художньої літератури як важливого складника мистецтва; ознайомленню учнів із фундаментальними цінностями світової художньої культури; розкриттю особливостей творів, літературних явищ і фактів у широкому культурному контексті; висвітленню зв’язків літератури з філософією, міфологією, фольклором, звичаями, віруваннями, культурними традиціями різних народів і національностей; розширенню ерудиції учнів, вихованню їхньої загальної культури, поваги до національних і світових традицій, толерантного ставлення до представників різних культур, віросповідань, рас і національностей.

Компаративна лінія забезпечує порівняння літературних творів, явищ і фактів, що належать до різних літератур; встановлення зв’язків між українською та зарубіжними літературами (генетичних, контактних, типологічних та ін.); розгляд традиційних тем, сюжетів, мотивів, образів у різних літературах; зіставлення оригіналів і україномовних перекладів літературних творів; увиразнення особливостей української культури й літератури на тлі світової; демонстрацію лексичного багатства і невичерпних стилістичних можливостей української мови, а також поглиблення знань і розвиток навичок учнів з іноземних мов.

Викладання світової літератури в 5-9 класах здійснюється на підставі дидактичних, літературознавчих та методичних принципів:



  • традиційних (науковість, історизм, зв'язок навчання і виховання, доступність, спрямованість на розвиток учня, особистісний характер читацької діяльності, шкільний аналіз та інтерпретація твору, взаємодія мистецтва й дійсності в естетичній свідомості учня, комунікативність, репрезентативність, країнознавчий підхід та ін.);

  • нових (ціннісного підходу, нерепресивної свідомості, іманентності, вивчення літератури в контексті розвитку культури й мистецтва, використання знання різних мов і перекладів, компаративності, діалогізму та ін.).

У 2013-2014 навчальному році вивчення світової літератури у 5 класі здійснюватиметься за новою навчальною програмою для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, розробленою на основі нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України № 1392 від 23.11.2011 р.) і затвердженою наказом Міністерства № 664 від 6.06.2012 р.

Вивчення світової літератури у 5 класі загальноосвітніх навчальних закладів у 2013-2014 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством:



  • Ніколенко О.М., Конєва Т.М., Орлова О.В., Зуєнко М.О., Кобзар О.І. Світова література: підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Грамота, 2013.

  • Волощук Є.В. Світова література: підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2013.

Навчання російської мови

Головна мета вивчення російської та інших мов національних меншин у загальноосвітніх навчальних закладах – надати основи знань про мову, що дозволить забезпечити достатньо високий рівень спілкування та грамотного письма, необхідних для успішної індивідуальної та соціальної діяльності, міжкультурного взаєморозуміння. Означена мета реалізується через головний методологічний принцип – комунікативність навчання.

Навчання російської мови у 5 класі буде здійснюватися за наступними навчальними програмами:


  • Російська мова: для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (укладачі: Голобородько Є.П., Озерова Н.Г., Михайловська Г.О., Стативка В.І., Давидюк Л.В., Бикова К.І., Яновська Л.Г., Кошкіна Ж.О.);

  • Російська мова: для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою (укладачі: Баландіна Н.Ф., Синиця І.А., Фролова Т.Я., Бойченко Л.А.);

  • Російська мова: для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою (початок вивчення з 5 класу) (укладачі: Курач Л.І., Корсаков В.О., Фідкевич О.Л., Ґудзик І.П. ).

У 5 класі загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою за умови вивчення російської мови у початкових класах необхідно використовувати навчальну програму авторів Баландіної Н.Ф., Синиці І.А., Фролової Т.Я., Бойченко Л.А., а коли мова починає вивчатися вперше з 5 класу – навчальну програму авторів Курач Л.І., Корсакова В.О., Фідкевич О.Л., Ґудзик І.П.. При вивченні російської мови за рахунок варіативної складової типових навчальних планів необхідно користуватися навчальною програмою з факультативного курсу за редакцією КрюченковоїО.Ю., навчальною програмою курсу за вибором автора Фролової Т.Я. (див. на сайті Міністерства).

Порядок вивчення російської мови у 6-9 класах залишається таким, як і в попередні роки. Вона може вивчатися за двома варіантами типових навчальних планів (див. додатки 1 та 2), затверджених наказом МОН України № 132 від 23.02.2004, зі змінами, внесеними наказом МОН України № 66 від 05.02.2009. Одним із них передбачено вивчення російської мови (або інших мов національних меншин) як предмета в інваріантній складовій з 1 по 11 клас (по 2 години на тиждень); за другим – за рахунок варіативної складової, починаючи з 1 або 5 класів. В останньому випадку форми вивчення російської мови (вона може вивчатися як предмет, курс за вибором, факультатив) та кількість годин на її вивчення визначає адміністрація загальноосвітнього навчального закладу, яка формує варіативну складову навчального плану, враховуючи при цьому побажання учнів та їх батьків. У випадку, коли російська мова вивчається за рахунок варіативної частини як предмет необхідно користуватися навчальними програмами за ред. Баландіної Н. Ф. або Ґудзик І. П., Корсакова В. О., скоригувавши їх зміст на відповідну кількість годин, визначену в робочих навчальних планах загальноосвітнього навчального закладу. Скоригована програма має погоджуватися на засіданні методичного об’єднання загальноосвітнього навчального закладу та затверджуватися директором навчального закладу. У такому ж порядку можуть вивчатися інші мови національних меншин.



Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 409 від 03.04.2012 року «Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня» другою іноземною мовою з 5 класу може вивчатися російська мова (при умові, якщо першою іноземною є англійська). У разі обрання російської мови замість другої іноземної в загальноосвітніх навчальних закладах можуть бути використані перераховані вище навчальні програми.

Вивчення російської мови за рахунок варіативної частини здійснюватиметься за наступними програмами:



  • Російська мова (курс за вибором). Програма для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою / Т.Я. Фролова. 2010.

  • Программы для средних общеобразовательных учебных заведений с обучением на украинском языке. Русский язык. Факультативный курс. 5-11 классы / Л.В. Давидюк. 2010.

Ольга МЕЛЬНИЧУК,

методист кабінету-центру

практичної психології і соціальної роботи

Рівненського ОІППО
ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА САМОРЕГУЛЯЦІЯ

ЯК ПЕРЕДУМОВА ФОРМУВАННЯ ПСИХІЧНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ

ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
Умій спокійно ставитись до того,

чого не в силах змінити.

Сенека


Відповідність вимогам сьогодення передбачає не лише здобуття високого рівня фахово-професійної компетентності, а й розвиток у кожного фахівця належної психологічної підготовленості – емоційно-вольової саморегуляції до дії деструктивних зовнішніх чинників (стресорів).

Стрес – це стан психічного напруження, що виникає в людини у процесі діяльності в найбільш складних умовах буденного життя, так і за особливих обставин [3, с. 37]. Феномен стресу має значний вплив на здоров’я людини, її працездатність, добробут.

Р. С. Нємов вважає стрес найбільш поширеним видом афектів, що являє собою стан надмірно сильного та тривалого психологічного напруження, яке виникає в людини, коли її нервова система отримує емоційне перевантаження [2, с. 371].

Г. Сельє виділяє три основні стадії розвитку стресу:



  • стадія тривоги – безпосередня реакція на вплив стресора;

  • стадія резистентності – максимально ефективна адаптація;

  • стадія виснаження – порушення адаптаційного процесу [4, с. 22].

Залежно від рівня адаптації до стресового впливу на другій стадії стрес як такий поділяється на еустрес (стрес, який підвищує функціональний рівень організму, тобто чинить на людину позитивний вплив, мобілізує її, покращує увагу, реакції, психічну діяльність) та дистрес (стрес, що призводить до негативних психофізіологічних наслідків). При цьому все залежить від рівня адаптації до стресового впливу. Якщо організм набув форм адаптації, які забезпечують йому тривалу стійкість, то йдеться про еустрес. Якщо ж рівень та форми адаптації тільки стримують вплив стресора, неминуча стадія виснаження – про дистрес. Він чинить негативний вплив на організм, а також на психічну діяльність і поведінку людини – аж до повної їх дезорганізації [4, с. 31].

Проте не можна визначити наперед, чи викличе в людини та чи інша ситуація стресове напруження. Поведінка в стресовій ситуації зазвичай залежить від наступних особистісних особливостей людини:



  • уміння швидко оцінювати ситуацію;

  • співставлення людиною своїх сил та здібностей із тим, що від неї вимагають;

  • навичок миттєвої орієнтації за несподіваних обставин;

  • вольової зібраності й рішучості;

  • доцільності дій і розвитку витримки;

  • наявного досвіду поведінки в критичних ситуаціях [1, с. 28].


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал