Методичні рекомендації для виконання курсової роботи з навчальної дисципліни Програмне забезпечення інтелектуальних систем для спеціальності



Сторінка2/3
Дата конвертації18.12.2016
Розмір0.68 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3

2.5 Додатки
Додатки виконуються як продовження пояснювальної записки на її наступних аркушах у відповідності з ГОСТ2.105-95.

Додатками можуть бути: графічний матеріал, таблиці, формули і розрахунки, фотографії, опис комп’ютерних програм, розроблених у процесі проектування.

Кожен додаток починається з нового аркуша з зазначенням зверху посередині заголовку, що виконується шрифтом 14 маленькими літерами крім першої великої. Над заголовком розміщують слово ДОДАТОК, виконане шрифтом 14 великими літерами. Розміщують додатки у порядку появи посилань на них у пояснювальній записці і позначають великими літерами українського алфавіту, крім Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад ДОДАТОК А.

Додатки виконують, як правило, на аркушах формату А4; допускається виконання додатків на форматах А3, А4х3, А4х4, А2 ГОСТ2.301-68.

Додатки повинні мати загальну з пояснювальною запискою наскрізну нумерацію аркушів. Формули, таблиці, ілюстрації мають окрему нумерацію у межах кожного додатку, наприклад (В.1) – перша формула у додатку В, “Рисунок А.2...” – другий рисунок у додатку А.



  1. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ПРОГРАМНОЇ ЧАСТИНИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Тематика курсових робіт з дисципліни «Програмне забезпечення інтелектуальних систем» може бути самою різноманітною: це інтерактивні системи, навчаючі програми, електронні посібники, системи обробки інформації.

На сьогоднішній день основним напрямом розробки програмних продуктів є автоматизовані системи обробки інформації, системи накопичення інформації, автоматизовані інформаційні системи. Основними компонентами таких систем є бази даних, за допомогою яких відбувається збір і збереження інформації, а функції обробки інформації реалізуються через процедури, функції, розроблені програмістами.

Окрім розробки інформаційних систем, на курсове проектування даються теми, які носять демонстраційних, розрахунковий або навчальний характер, такі як «Розробка графічного редактора», Демонстраційна програма «Газові закони» і т.п. Розробка таких програм є індивідуальною, структура програмного модуля, використовувані компоненти та методи визначаються специфікою проблемної області, тому описувати методику створення такої програми недоцільно.

Далі наведений порядок створення інформаційної системи, яка містить у своєму складі базу даних.




    1. Підключення бази даних до проекту в Delphi




  1. Створюємо новий проект в Delphi.

  2. Зберігаємо пустий проект на диску D в папці db.

  3. Переміщаємо файли з базою даних в папку D:\db.

  4. Запускаємо BDE Administrator. У вікні, що з’явилося, необхідно вибрати пункт головного меню Object/New та вибрати Database Driver Name. Якщо працюємо з таблицями формату Рaradox, тоді обираємо драйвер Standard.

  5. Тепер необхідно привласнити ім’я базі даних, встановити шлях до файлів з БД (рисунок 1). Наприклад D:/Program/Base


Рисунок 1 – Налаштування BDE Administrator




  1. Після цього необхідно натиснути ПКМ і у контекстному меню обрати команду Open, після чого створювана БД буде виглядати так: .

  2. Привласнюємо ім’я створеній базі даних database1.

  3. Створюємо новий проект в середовищі Delphi. Необхідно відразу зберегти пустий проект у власній папці.

  4. В середовищі Delphi створюємо новий модуль DataModule для розміщення невізуальних компонент (команда File/New/DataModule).

  5. Відкриваємо DataModule створеного проекту.

  6. Додаємо на DataModule компонент database1 (рисунок 2).

Рисунок 2 – Закладка BDE




  1. Додаємо на DataModule компонент datasource1 (рисунок 3).

Рисунок 3 – Закладка Data Access




  1. Додаємо на DataModule компонент table1(рисунок 4).

Рисунок 4 – Закладки BDE




  1. Перейдіть до компонента DataBase1.

  2. Встановіть властивість AliasName у значення DataBase1, а DataBaseNameу значення Mydb. Властивість Connectionу значення true. Властивість LoginPromt встановіть у значення false для того, щоб не вводити ім’я користувача і логін при запуску програми та інших випадках.

  3. Перейдіть до компонента Table1. Виберіть властивість DataBaseName і запропонованого списку виберіть вашу БД.

  4. Далі виберіть властивість TableName. Після цього вам стануть доступні таблиці. Виберіть одну із таблиць і встановіть властивість Active рівним true (рисунок 5).

Рисунок 5 – Налаштування компонента Table1




  1. Виберіть компонент DataSource1. У властивості DataSet виберіть Table1.

Так виконується підключення таблиці БД до проекту в Delphi. Для того, щоб підключити інші таблиці, необхідно для кожної із таблиць додати на модуль компоненти TTable і TDataSourse і налаштувати їх аналогічним чином!!!

  1. Тепер необхідно вказати зв’язки між таблицями. Для цього виберемо таблицю (Table1 або іншу), яка містить значення, які необхідно підставити з іншої таблиці. Наприклад є таблиця People (table1) і таблиця Tel (table2).

  2. Для цього виділимо компоненту Table2. Встановимо для нього властивість MasterSource значення DataSource1 (DSPeople). Активізуємо мишею значення властивості MasterFields цього ж компонента. У комбінованому рядку введення Available Index (Використовувані індекси) виберемо значення IDPeoplelndex, оскільки взаємозв'язок таблиць встановлюється за допомогою індексованих полів. Потім в лівому списку виберемо значення IDPeople (поле в підпорядкованій таблиці Tel, в цьому прикладі воно єдине) і в правому списку виберемо значення IDPeople (поле в головній таблиці People). Натиснемо кнопку Add - встановлене з'єднання відображається в нижній частині вікна. Якщо встановлений помилковий зв'язок, його слід виділити в нижньому вікні і натиснути кнопку Delete, що знаходиться праворуч від вікна. Завершується налаштування взаємозв'язку таблиць натисненням кнопки ОК.

Приклад налаштованого зв’язку представлено на рисунку 6.



Рисунок 6 – Створення зв’язків між таблицями


  1. В результаті властивість IndexName включає назву вторинного індексу - IDPeoplelndex, а MаsterFields містить ім'я поля в головній таблиці, що бере участь у взаємозв'язку - IDPeople.

Аналогічно встановлюється зв'язок з іншими таблицями.

Зверніть увагу! Важливий порядок зв’язування таблиць:

Підлегла – Основна!


  1. Створіть нову форму(form3) і збережіть у папці з проектом. Для того, щоб отримати доступ до таблиць бази даних, необхідно приписати у розділі implementation:

Uses unit2;

де unit2 – модуль форми datamodule2.



  1. Для відображення таблиць використовується компонент DBGrig. Помістіть даний компонент на form3 (рисунок 7).

Рисунок 7 – Компонент DBGrid




  1. Потім у властивості DataSource компонента DBGrig необхідно вибрати Datamodule2.DataSource1.

Порада! Для того, щоб не плутати, який із компонент ТDataSource підключає необхідну Вам таблицю, необхідно перейменовувати даний компонент, додаючи до нього ім’я таблиці, з якою він пов’язаний. Наприклад DSPeople.


  1. Для того, щоб вказати українські назви полів (стовпців) таблиці, необхідно двічі натиснути ЛКМ на вибраному DBGrid. У вікні, що з’явиться, вибрати кнопку (Add All fields) ( дивись рисунок 8).

Рисунок 8– Редактор полів




  1. Після цього, послідовно обираючи кожне поле, необхідно розкрити властивість Title і у розділі Caption ввести українську назву стовпця таблиці (рисунок 9).

Рисунок 9 – Налаштування поля за допомогою Інспектора Об’єктів




  1. Зверніть увагу, що після встановлення зв’язку між таблицями, які пов’язані між собою, в них будуть відображатись лише ті дані, для яких вказаний номер рядка в основній таблиці. Тому для відображення змісту таблиці найкраще використовувати запити.

  2. Помістіть компонент DBNavigator і підключіть його до того ж компонента DataSourse для того, щоб переміщатися по записам, додавати нові, редагувати або видаляти записи.




    1. Створення запитів до бази даних




  1. Після того, як встановлені зв’язки між таблицями, можна створювати запити. Наприклад, для того, щоб в таблиці Tel замість поля IDPeole показувалося поле з прізвищем, ім’ям, по батькові користувача, необхідно створити відповідний запит. Для цього на Datamodule необхідно помістити компонент Query (рисунок 10).


Рисунок 10 – Компонент TQuery




  1. Після цього додати новий компонент DataSource (перейменуємо на DSZaput) і підключити до нього компонент Query (TZaput). Для компонента Query необхідно встановити властивість DataBaseName (database1), потім клацнути ПКМ на компоненті Query і викликати SQL Builder. У вікні SQL Builder необхідно послідовно додати таблиці у розділі table, з яких буде робитися вибірка даних, потім необхідно поставити галочки у тих полях, які повинні відображатися у створюваному запиті (важливий порядок вибору полів, тому галочки ставлять у тому порядку, в якому поля повинні знаходитись у результуючому запиті), після чого на закладці join (зв’язок), необхідно обрати поля таблиці, по яким виконуватиметься зв’язування (рисунок 11).

  2. Для перевірки правильності роботи запиту натисніть кнопку - Execute Query (виконати запит).

  3. При натисненні на кнопку - Show and edit SQL, можна побачити SQL-код запиту та виконати його редагування. По закінченні створення запиту необхідно закрити вікно SQL Builder, виконавши збереження змін.

  4. Після цього необхідно встановити властивість Active = true.Якщо підключення виконано правильно, то властивість встановиться у значення true.

  5. Також запит на вибірку можна прописати самостійно, наприклад:

SELECT People.Family, People.Name,

People.SecName, Tel.Number, Tel.TypeNum

FROM People, Tel

WHERE (People.IDPeople = Tel.IDPeople)

Рисунок 11 – Вікно SQL Builder




  1. Також, замість того, щоб підключати компонент Table до компоненту DBGrid для відображення даних, які зберігаються у таблиці, можна використовувати компонент TQuery. Для відображення всіх даних, які зберігаються у таблиці можна використовувати запит наступного виду:

select * from people
де *- всі поля таблиці,

People – назва таблиці.

  1. Тепер можна створити нову форму, підключити до неї датамодуль, на форму можна помістити новий компонент DBGrid і підключити його до створеного запиту (Datamodule2.DataSourse3 (DSZaput)).

  2. Тепер необхідно двічі натиснути ЛКМ для виклику Columns Editor, де дати стовпцям українські назви.

  3. Крім цього, необхідно іноді створювати розрахункові поля. Наприклад, необхідно підсумувати кількість абонентів, яка є зареєстровані в базі даних. Для цього можна використовувати запит наступного виду:

select count(IDPeople) from people;


  1. Результатом такого запиту буде число. Для відображення цих даних коректним чином, необхідно помістити на форму компонент DBEdit, підключити його властивість DataBaseName i встановити властивість Datafield рівною Expr100 або Count of IDPeople.


Порада! Для зручності створення підсумовуючих запитів, створіть спочатку звичайний запит, використовуючи SQL Builder, виберіть поля, які необхідно розраховувати, а потім вручну додайте необхідні функції агрегації!
Таким чином підключається база даних до програмного проекту та створюються запити до бази даних.

Для того, щоб при внесенні нових записів до бази даних інформація у запитах також оновлювалася, необхідно при відкритті форм, що містять запити, оновлювати їх. Для цього необхідно для форми створити подію OnActivate:


procedure TForm3.FormActivate(Sender: TObject);

begin

datamodule2.Query1.Close;

datamodule2.Query1.open; // або datamodule2.Query1.Active:=true;
datamodule2.Query2.Close;

datamodule2.Query2.open; // або datamodule2.Query2.Active:=true;

end;


    1. Створення довідників




  1. Деякі таблиці Вашої БД можуть використовуватись як довідники – відображати перелік всіх значень даної таблиці. Наприклад, результат виконання запиту Query1 (TZaput) – приклад простого довідника. Розмістимо його на окремій формі. Розглянемо порядок підключення на налаштування компонент.

  2. Відкрийте створений Unit (наприклад unit3). В розділі: implementation зв’яжіть його з головною формою, і формою, де знаходяться компоненти для доступу к даним:


implementation

uses unit1, unit2;


  1. Встановіть на формі компонент DBGrid. Виберіть його властивість DataSourse і зв’яжіть з необхідним DataSourse на Datamodule (вибрати необхідно той компонент, який пов'язаний з таблицею, для якої створюється довідник).

  2. За допомогою Columns Editor… задайте українські назви полям таблиці.

  3. Для того, що ваша форма відображалася при виклику з головного меню (або по натисненню кнопки), спочатку в головному модулі (unit1) y розділі implementation необхідно написати:

uses unit2, unit3;

  1. Встановіть на головній формі компонент TButton. В обробнику подій OnClick задайте наступний рядок:

Form3.visible:=true;
Також можна встановити на формі 1 компонент MainMenu1. Для налаштування компонента виконайте наступні дії. Розташуйте покажчик миші на компоненті MainMenu1, викличте контекстне меню і виберіть пункт Menu Designer. Створіть пункти головного меню програми. У властивості Caption першого пункту напишіть «Файл» (рисунки 12-13).

Рисунок 12 – Створення меню



Рисунок 13 – Налаштування головного меню




  1. Кликніть по першому пункту меню і створіть підпункт «Вихід» Перейдіть на закладку подій Events інспектора об'єктів для підпункту меню «Вихід». Вибріть подію OnClick «По натисненню», введіть в поле назву процедури «ExitClick», кликнути двічі по полю. Відкриється Unit1 і автоматично створиться порожня процедура. Напишіть команду Application.Terminate; (вихід з програми) щоб вийшла процедура наступного виду:

procedure TForm1.N2Click (Sender: TObject);

begin

Application.Terminate;

end;


  1. Оберіть в головному меню пункт «Абоненти» та створіть для нього процедуру OnClick, в обробнику якої напишіть:


procedure TForm1.N5Click(Sender: TObject);

begin

form3.show; (або form3.visible:=true;)

end;

Запустіть програму. Перевірте роботу головного меню.



Так виконується додавання нового довідника до проекту.


    1. Внесення записів у таблиці

Окрім компонента DBNavigator, заповнювати таблиці можна використовуючи програмний код. Розглянемо порядок внесення запису на прикладах.

Створимо форму (form4), в якій будемо вносити інформації про абонентів. Додамо посилання на цю форму з головного меню.

У розділі implementation прописуємо:



uses unit2;
Приклад 1. Внесення записів через компоненти закладки DataControl.

  1. Помістимо на форму компоненти DBEdit, DBMemo, DBCheckBox, Label, як вказано на рисунку 14.


Рисунок 14 – Форма для введення нових записів у таблицю «People»




  1. Підключимо компоненти. Виділіть всі компоненти для відображення даних (DB…) і встановіть властивість DataSourse у значення DataModule2.DSPeople (DataSource1). Потім встановіть властивість DataField кожного із компонент відповідно до назв полів.

  2. Додамо на форму три кнопки (Button1-3): для створення запису, для редагування і внесення змін. Опишемо обробники подій послідовно:


procedure TForm4.Button1Click(Sender: TObject);

begin

datamodule2.Table1.Append(); // створення нового запису (або Insert)

end;
procedure TForm4.Button2Click(Sender: TObject);

begin

datamodule2.Table1.post(); // внесення змін

end;
procedure TForm4.Button3Click(Sender: TObject);

begin

datamodule2.Table1.edit(); // редагування нового запису

end;


  1. Додайте ще 4 кнопки Button. Для кожної з них пропишіть властивість Caption відповідно до рисунка 15:

Рисунок 15 – Налаштування кнопок


В обробнику подій OnClick прописуємо:
procedure TForm4.Button4Click(Sender: TObject);

begin

datamodule2.Table1.First;

end;
procedure TForm4.Button5Click(Sender: TObject);

begin

datamodule2.Table1.prior;

end;
procedure TForm4.Button6Click(Sender: TObject);

begin

datamodule2.Table1.Next;

end;

procedure TForm4.Button7Click(Sender: TObject);

begin

datamodule2.Table1.Last;

end;
Таким чином виконується навігація по записам таблиці.
Приклад 2. Внесення записів через компоненти закладки Standard.

  1. Створимо форму (form5), за допомогою якої вводитимемо дані у таблицю Tel. Підключимо її аналогічно попередній формі.

  2. Розмістимо на формі наступні компоненти: Edit1, Combobox, Button. Для компонента DBGrid виконаємо підключення до таблиці Datamodule2.table1 і у редакторі полів приберемо всі поля, окрім полів «Прізвище», «Ім’я», «По-батькові» (рисунок 16).


Рисунок 16 – Налаштування форми




  1. У властивості Items компонента Combobox1 пропишемо:

Роб.

Моб.

Дом.

  1. Для кнопки створимо обробник подій OnClick:


procedure TForm5.Button1Click(Sender: TObject);

begin

datamodule2.Table2.Insert;

datamodule2.Table2.FieldByName('Number').AsInteger:=strtoint(form5.Edit1.Text);

datamodule2.Table2.FieldByName('TypeNum').AsString:=form5.ComboBox1.Text;

datamodule2.Table2.post;

form5.ComboBox1.Text:='';

form5.Edit1.Text:='';

end;

  1. Запустимо програму. Перед введення м даних необхідно обрати абонента, для якого вводяться дані, потім ввести номер телефону та обрати тип, після чого натиснути на кнопку «Додати».

  2. Можна заносити дані у таблицю, використовуючи мову запитів і компонент Query. Структура запиту:

INSERT INTO table_name ( field1, field2,...fieldN )

VALUES ( value1, value2,...valueN );


    1. Пошук записів

Основним завданням при роботі з базами даних – це пошук даних за певним критерієм. Розглянемо приклад простого пошуку

  1. Наприклад, необхідно отримати відомості про всіх абонентів, які мають прізвище, що починається на букву «С». Для цього скористаємося вже створеним запитом TZaput (Datamodule2.Query1). Для цього додамо до цього запиту параметр:

а) пропишемо:
where People.Family like :v1
у властивості SQL компонента Query;

б) Відкриємо властивість Params, який матиме наступний вигляд (рисунок 17):


Рисунок 17 – Вікно налаштування параметрів




  1. Виконаємо налаштування параметра. Оберемо тип параметра – строковий, початкове значення - % (будь-який символ) (рисунок 18).

  2. Не забудьте встановити властивість Active у значення true.

  3. Відкриємо довідник «Телефони» (форма 3). Додаємо форму компоненти Edit та Button.

Рисунок 18 – Налаштування параметра




  1. Для кнопки створюємо обробник подій:


procedure TForm3.Button1Click(Sender: TObject);

begin

datamodule2.Query1.close;

datamodule2.Query1.Prepare;

datamodule2.Query1.ParamByName('v1').AsString:=Edit1.Text+'%';

datamodule2.Query1.open;

end;


  1. Запускаємо програму, відкриваємо довідник, вводимо прізвище або першу букву та натискаємо на кнопку. Отримаємо потрібний результат (рисунок 19):

Рисунок 19 – Вікно пошуку




  1. За подобною схемо. Створюються більш складні запити до бази даних, в якій кожна нова умова додається за допомогою оператора and:

where (People.Family like :v1) and (People.Name like :v2) and …


    1. Створення звіту




      1. Створимо звіт за допомогою Quick Report.

Quick Report є стандартним набором компонентів для створення звітів. Він поставляється разом з Delphi, але не встановлюється в палітру компонентів автоматично. Нам доведеться встановити його самостійно. Якщо пакет Quick Report у вас ще не встановлений (на палітрі компонентів відсутня вкладка QReport), то завантажите Delphi і закрийте усі відкриті проекти (File -> Close All). Виберіть пункт меню "Component -> Install Packages". Натисніть кнопку "Add" і виберіть пакет "dclqrt 70.bpl", який за умовчанням встановлюється за адресою:
c:\Program Files\Borland\Delphi7\bin\dclqrt70.bpl
і натисніть кнопку "Відкрити". Далі, натисніть кнопку "ОК" - пакет компонентів Quick Report встановиться, і його вкладка буде самою останньою на Палітрі компонентів. За бажання можна перетягнути її мишею на інше місце, ближче до початку.

      1. Додамо нову форму в проект за допомогою команди головного меню File/New Form. У цій формі створюватиметься звіт. Змінимо властивість Caption форми на «список телефонів». Збережемо форму у файлі з ім'ям unit6.pas.

      2. Встановимо взаємозв'язок між формою Form6 і формою з компонентами, що визначають доступ до БД. Для цього в секції implementation форми Form6 відразу ж після оголошення цієї секції введемо наступний рядок:

Uses unit2;


      1. Визначимо форму Form6 як звіт. Для цього вимагається виконати наступні дії:

      1. Перенесемо із сторінки QReport палітри компонент у форму Form6 компоненту QuickRep. Вона зображається у вигляді прямокутної області розміром з лист формату А4, з координатною сіткою. У цій області також пунктирною лінією відмічена межа області, яка буде роздрукована. За умовчанням усі поля, які визначають цю область, дорівнюють 1 см. Крім того, у форми Form6 з'являться лінійки скролінгу.

      2. За допомогою інспектора об'єктів задамо властивості DataSet компоненти QuickRep1 значення datamodule2.Table1. Таким чином визначено джерело даних для відображення в звіті - це інформація з таблиці People.db.

      1. Оформимо заголовок звіту. Для цього треба зробити наступне:

  1. На форму Form6 із сторінки QReport палітри компонент помістити компоненту QRBand (Секція). Вона зображається у вигляді смуги на усю ширину області друку і використовується для виведення заголовка звіту.

  2. Із сторінки QReport помістимо на компоненту QRBand 1 мітку QRLabel (Текст в звіті).

  3. Задамо для компоненти QRLabel1 значення властивості Caption як «Список телефонів», а в складній властивості Font встановимо розмір шрифту (Size), рівний 16. Помістимо цю компоненту в центральній частині компоненти QRBand 1.

  1. Визначимо секцію для основного звіту, в яку буде виводиться інформація про людей (з джерела даних, визначеного в QReport) :

    1. Із сторінки QReport помістимо компоненту QRBand. Вона знаходитиметься під компонентою QRBand1. Змінимо властивість BandType цієї компоненти на rbDetail, використовуючи випадний список. Це означає, що з її допомогою виводитимуться конкретні дані.

    2. Із сторінки QReport помістимо на компоненту QRBand2 поруч один з одним три компоненти QRDBText (Рядок з даними з БД). Для цих компонент задамо властивості DataSet значення Datamodule2.Table1, а їх властивості DataField відповідно присвоїмо значення Family, Name, SecName. Для усіх цих рядків задамо властивості AutoSize значення False, щоб мати можливість змінювати розміри полів.

    3. Декілька збільшимо розміри компонент по горизонталі, приблизно до 4 см кожен, і розмістимо їх в рядок, одну поряд з іншою, починаючи з лівого краю компоненти QRBand2.

  2. Змінимо висоту QRBand2 так, щоб вона і компоненти QRDBText1, QRDBText2 і QRDBText3 були приблизно однакової висоти.

  3. Визначимо секцію підзвітної суми для висновку інформації про телефони:

    1. Із сторінки QReport помістимо в Form6 компоненту QRSubDetail (Секція підзвітної суми). Вона знаходиться під компонентою QRBand2. Задамо властивості DataSet цієї компоненти значення Datamodule2.Table2. Таким чином визначимо джерело даних для відображення в підзвітній сумі - це інформація з таблиці БД Tel.db. Відмітимо, що властивість Master, яка визначає основний звіт для підзвітної суми, вже автоматично встановлено в QuickRep1.

    2. Із сторінки QReport помістимо на компоненту QRSubDetail1 поруч із одним дві компоненти QRDBText (Рядок з даними з БД).

    3. Для цих компонент задамо властивості DataSet значення Datamodule2.Table2, а їх властивості DataField відповідно присвоїмо значення Number і Type. Для усіх цих рядків задамо властивості AutoSize значення False. Декілька збільшимо розміри компонент по горизонталі, приблизно до 3 см кожен, і розмістимо їх в рядок, одну поряд з іншою, починаючи з лівого краю компоненти QRSubDetail 1.

  4. Змінимо висоту QRSubDetail 1 так, щоб вона і компоненти QRDBText4 і QRDBText5 були приблизно однакової висоти.

  5. Розмістимо в звіті додаткову системну інформацію: час, дату і номери сторінок звіту. Для цього виконаємо наступні дії:

    1. Задамо виведення системного часу і дати: виберемо компоненту QRBand1 і декілька збільшимо її вертикальний розмір. Із сторінки QReport перенесемо на неї дві компоненти QRSysData (Системні дані). Розмістимо ці компоненти одну під інший в лівому верхньому кутку секції QRBand1. Для компоненти QRSysData1 задамо властивості Data значення qrsDate, а властивості Text - значення Дата. Для компоненти QRSysData2 задамо властивості Data значення qrsTime, а властивість Text - значення Час. Для обох компонент задамо властивості AutoSize значення False, збільшимо їх декілька по горизонталі.

    2. Виберемо компоненту QRShape з палітри компонент і помістимо її так, щоб усередині неї виявилися компоненти QRSySData1 і QRSysData2 (помістити цю компоненту необхідно позаду, для чого скористаємося командою головного меню Edit|Send to back).

  6. Визначимо виведення номера сторінки на кожній сторінці звіту. Із сторінки QReport перенесемо ще одну компоненту QRBand. У тексті модуля вона матиме ім'я QRBand3. Задамо її властивості BandType значення rbPageFooter. Із сторінки QReport приблизно на середину компоненти QRBand3 помістимо компоненту QRSysData. У модулі з'явиться компонента з ім'ям QRSysData3. Для цієї компоненти виберемо для властивості Data значення qrsPageNumber, а властивості Text задамо значення Сторінка.

  7. Встановимо взаємозв'язок між головною формою проекту Form1 і формою із звітом Form6. Для цього в тексті модуля форми Form1, в секції implementation, відразу ж після її заголовка змінимо рядок на:


uses unit2, unit3, unit4, unit5, unit6;


  1. Додамо новий кнопку пункт до головного меню і встановимо її властивості Caption значення «Звіт».Активізуємо цю кнопку і в заготівлі обробника події OnClick, що з'явилася, помістимо наступний текст:


Form6. QuickRep1.Preview;


  1. Запустимо програму. Перевіримо правильність роботи.

  2. Після запуску програми обов’язково необхідно відредагувати отриманий звіт: налаштувати шрифти, розміщення компонент. Для попереднього перегляду під час роботи з формою можна клацнути ПКМ на компоненті QuickRep1 і обрати пункт Preview.



  1. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ


4.1 Загальні вимоги
Пояснювальна записка до курсової роботи є одним з видів текстових документів і повинна бути оформлена у відповідності із міждержавним стандартом ГОСТ2.105-95.

Текст пояснювальної записки повинен бути виконаний на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 комп’ютерним набором. Висота літер і цифр – 14 розмір шрифту Times New Roman, полуторний інтервал. На кожному аркуші пояснювальної записки повинна бути рамка, виконана з відступом 20 мм від лівої межі формату і по 5 – від інших.

Відстань від рамки до тексту на початку і в кінці рядків - не менше 3-5 мм. Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої лінії рамки повинна бути не менше 10 мм.

Абзацний відступ становить 15 – 17 мм.


4.2 Основні написи
На кожному аркуші текстових документів (крім титульного) та на кожному аркуші графічної частини дипломного проекту виконують основні написи, розташовуючи їх у правому нижньому куті рамки. На аркушах формату А4 основні написи розташовують тільки вздовж короткої сторони.

Стандарт ГОСТ2.104-68 передбачає такі форми основних написів і їх призначення:



  • Форма 1 – для креслень і схем;

  • Форма 2 – для першого аркуша текстового документу; якщо документ має титульний аркуш, то основний напис за формою 2 виконується на аркуші з номером 2 (в пояснювальній записці це перший аркуш “Змісту” – див. додаток Д)

  • Форма 2а – для наступних аркушів текстових документів.

Зміст, розташування та розміри граф основних написів і додаткових граф до них повинні відповідати формам, наведеним у додатку Е.

В графах основного напису (номери граф наведені в дужках) вказують:



  • У графі 1 –у пояснювальній записці – назву курсової роботи, а нижче – для документів, які мають код – назву документа: Відомість курсової роботи, Пояснювальна записка, і т. ін. у відповідності із ГОСТ2.102-68, ГОСТ2.701-84. У графі 2 – позначення документа;

  • У графі 3 – позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки на кресленнях деталей);

  • У графі 4 – літеру, присвоєну даному документу; на навчальних документах не заповнюють;

  • У графі 5 – масу виробу відповідно до ГОСТ2.109-73;

  • У графі 6 – масштаб відповідно до ГОСТ2.302-68, ГОСТ2.109-73, на схемах, графіках, таблицях графічної частини масштаб не вказують;

  • У графі 7 – порядковий номер аркуша;

  • У графі 8 – загальну кількість аркушів документа;

  • У графі 9 – скорочену назву учбового закладу (НК ТДАТУ);

  • У графах 10-12 – прізвища, підписи виконавця та осіб, відповідальних за зміст і оформлення документа, а також дати підписання ними документа.


4.3 Позначення документів
Всім документам відповідно до ГОСТ2.201-80 присвоюють позначення, яке повинне мати таку структуру: перша група складається з чотирьох, друга – з шести, третя – з трьох знаків (цифр чи літер)
ХХХХ . ХХХХХХ . ХХХ

Порядковий номер прізвища студента в наказі на допуск до курсового проектування

Номер групи

Вид роботи – курсова робота – КР

Порядковий номер курсового проектування у навчальному плані спеціальності

Позначення можуть бути розширеними за рахунок четвертої, а за потреби – п’ятої групи, кожна з яких повинна складатися з трьох знаків.

Після позначення розміщують код документа у відповідності із ГОСТ2.102-68 (для пояснювальної записки – ПЗ, блок-схеми графічної частини  БС).

Всі групи позначення розділяють інтервали, що дорівнюють двом інтервалам між літерами (цифрами) і крапками в інтервалах.

Код від позначення інтервалом і крапкою не відокремлюють, крапку після коду не ставлять.

Приклад позначення пояснювальної записки до проекту, якщо проектування у навчальному плані має порядковий номер 40, а студент, який виконує проект, навчається у групі ІС9109 і має порядковий номер 2 у наказі на допуск до проектування:


40КР. ІС9109. 002ПЗ
4.4 Основні вимоги до тексту пояснювальної записки
За оформленням пояснювальна записка повинна відповідати ГОСТ2.105-95 «Загальні вимоги до текстових документів».

Текст основної частини пояснювальної записки поділяють на розділи і підрозділи, за необхідності підрозділи поділяють на пункти, а пункти – на підпункти.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію у межах всієї записки і позначатися арабськими цифрами без крапки. Слово розділ не пишуть, наприклад 1, 2, 3...

Номер підрозділу складається із номерів розділу і підрозділу, відокремлених крапкою. В кінці номера підрозділу крапка не ставиться, наприклад 1.1, 1.2, 1.3...

Номер пункту складається з номерів розділу, підрозділу і пункту, наприклад, 1.2.1, 1.2.2,...

Всередині пунктів або підпунктів можуть бути наведені переліки. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку ставлять дефіс з абзацу, або малу літеру українського алфавіту з круглою дужкою. При подальшій деталізації переліку використовують арабські цифри з круглими дужками, які пишуть з абзацного відступу відносно місця розташування переліків першого рівня, наприклад:

а) ...

б) ...


  1. ...

  2. ...

в) ...

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки, пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки всіх розділів основної частини і структурних складових пояснювальної записки, які не нумерують ЗМІСТ, РЕФЕРАТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ розміщують посередині рядка і виконують великими літерами 14 шрифтом.

Заголовки підрозділів (за необхідності, пунктів і підпунктів) слід починати з абзацного відступу і писати малими літерами, крім першої великої, 14 шрифтом.

Крапку в кінці заголовків не ставлять. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Переноси слів у заголовках та підкреслювання заголовків не дозволяється.

Заголовки слід відділяти від тексту пропуском одного рядка – зверху і знизу.

Кожний розділ основної частини записки і кожну структурну складову починають з нової сторінки.

Повна назва теми роботи на титульному аркуші і при першому згадуванні у тексті повинна бути однаковою.

Текст пояснювальної записки повинен бути чітким і стислим з використанням загальноприйнятих науково-технічних термінів.

У тексті застосовують стандартизовані одиниці фізичних величин; їх найменування і позначення - відповідно до ГОСТ8.417-81.

У тексті пояснювальної записки не допускається:


  • скорочення слів, не передбачене стандартами;

  • вживання математичних знаків -, <, >, = , %, № без цифр;

  • використання індексів ГОСТ, ДСТУ, ГСТУ, ТУУ без реєстраційних номерів стандартів;

  • переносити одиницю фізичної величини від числового значення на наступний рядок чи сторінку.

Якщо у тексті наводиться ряд або діапазон числових значень, що виражені в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її вказують лише після останнього числового значення, наприклад: 1; 2; 3,5м або: “від 1 до 5В”, “від плюс 10 до мінус 400С”.

У тексті обов’язкові посилання на всі таблиці, ілюстрації, формули, додатки. Можуть бути посилання на пункти, підпункти, розділи і підрозділи даної пояснювальної записки. Їх виконують за прикладом: “у таблиці 1...”, «на рисунку 4...», «за формулою (5)...», «... у додатку В ...», «у розділі 3 ...», «дивись 3.4 ...», «за 3.1.2 ...», «відповідно до 3.1.2.4 ...»

Посилання на запозичені джерела виконують відповідно до ГОСТ7.1-76 у квадратних дужках. Посилатися слід на документ в цілому або його розділи і додатки. Посилання на підрозділи, пункти, таблиці та ілюстрації не допускаються.

Посилання містить номер джерела, взятий із списку використаної літератури, номер (якщо він є) і номер сторінки, якщо в цьому є необхідність, наприклад [11, m.1, c. 86], [4, c. 25], [12].

При посиланнях на стандарти вказують лише їх позначення, наприклад ГОСТ2.301-68.
4.5 Формули
Формули розташовують посередині рядка безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються. Рекомендується виділяти формулу пропуском рядка зверху і знизу.

Формули повинні мати наскрізну нумерацію арабськими цифрами, які записуються на рівні формули у круглих дужках у крайньому положенні на рядку праворуч. Допускається нумерація у межах розділу.

У формулах у якості символів слід використовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів та числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не пояснені у тексті раніше, повинні бути наведені безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у рівнянні. Перший рядок пояснення починається з абзацу словом «де» без двокрапки, наприклад:

Загальна трудомісткість програмного продукту за місяцями визначається за формулою

, (5)

де = 12 міс – кількість місяців у плановому періоді;

= 8 год – тривалість робочого дня;

= 0,73 – коефіцієнт переводу в календарні дні;

= 360 дн – кількість календарних днів у плановому періоді.
Перенос формули на наступний рядок допускається тільки на математичних знаках: рівняння (=), плюс (+), мінус (-) та множення (х) з повтором знака на початку наступного рядка.
4.6 Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, на наступній сторінці або в додатку.

Всі таблиці повинні мати наскрізну нумерацію (допускається нумерація у межах розділу) арабськими цифрами, які зазначаються над таблицею зліва після слова Таблиця ... без символу .

Через тире пишуть назву таблиці. Якщо таблицю ділять, або переносять на наступні сторінки, то номер таблиці і її назву (малими літерами крім першої великої ) пишуть тільки над першою частиною; над наступними частинами зліва пишуть Продовження таблиці ... з зазначенням номера. Головку і боковик таблиці повторюють у кожній частині таблиці. Допускається головку таблиці або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки пишуть в однині, як правило, горизонтально; допускається їх вертикальне розміщення.

Висота рядків таблиці не повинна бути менше 8мм. Головку таблиці обов’язково відділяють лінією від іншої частини таблиці.

Графу Номер по порядку включати в таблицю не допускається. Якщо дані, наведені в таблиці, необхідно нумерувати, їх порядкові номери вказують у графах для заголовків рядків таблиці перед їх найменуванням.

Діагональний поділ граф таблиці не допускається.

Для скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі поняття замінюють позначеннями літерами відповідно до ГОСТ2.321-84 або іншими позначеннями, якщо вони пояснені в тексті або наведені на ілюстраціях, наприклад L - довжина, H – висота, U – напруга...

Одиниці вимірювання вказують у заголовках чи підзаголовках боковика, або головки таблиці після позначення чи назви фізичної величини або іншого показника через кому, наприклад Iном., A; P, кВт; L, м; S, м2. Окрему графу для одиниць вимірювання не виділяють.

Якщо всі параметри, наведені у таблиці, мають тільки одну одиницю вимірювання, наприклад, міліметри, то над правим кутом таблиці пишуть Розміри в міліметрах або В міліметрах.

Цифри в графах розміщують так, щоб класи чисел у всіх графах були точно один під одним. Числові значення в одній графі повинні мати, як правило, однакову кількість знаків після коми.

За відсутності окремих даних у таблиці слід ставити прочерк (риску).

Числові значення величин, однакових для кількох рядків, дозволяється зазначати один раз у відповідності з рисунком 19.
Таблиця 3 - Загальна трудомісткість розробки програмного продукту


Етапи розробки програмного продукту

Норма часу,

люд/год

  1. Технічне завдання

  2. Розробка технічного проекту (алгоритм, блок-схема)

  3. Розробка робочого проекту (складання програми)

  4. Налагодження та впровадження

  5. Пояснювальна записка

63,24

107,55

254

68,7

65

Всього, в т.ч.:

  • на розробку

  • на контроль керівника

  • нормо контроль

Разом


558,49

15

3

576,49

Рисунок 19 – Приклад виконання таблиці
4.7 Ілюстрації
Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення тексту. Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, фотознімки, діаграми) слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Фотознімки, розміри яких менше формату А4, слід наклеювати на стандартні аркуші формату А4. Виконання основного напису за формою 2а є обов'язковим.

Ілюстрації повинні мати наскрізну нумерацію, яку виконують арабськими цифрами і проставляють після слова Рисунок...

Ілюстрації можуть мати назву і підрисуночний текст (пояснюючі дані: приміщення на плані, складові частини на складальному кресленні). В такому разі під ілюстрацією розміщують підрисуночний текст, а нижче – позначення рисунка і його назву, наприклад:
Концептуальна модель бази даних представлена на рисунку 2.

Рисунок 2 – Концептуальна модель бази даних


Модель бази даних, представлена на рисунку 2, містить 3 сутності: «Товар», «Надходження товару», «Продаж товару», які….
Ілюстрації також можуть мати нумерацію по розділам, яку виконують арабськими цифрами і проставляють після слова, включаючи номер самого розділу: Рисунок 2.2 – Концептуальна модель БД...

При виконанні курсової роботи необхідно дотримуватися одного стилю нумерації ілюстрацій.

5. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Графічні матеріали умовно можна поділити на креслення та демонстраційні плакати. Всі креслення слід виконувати у відповідності із стандартами та нормами ЄСКД (Єдина система конструкторської документації) та ЄСПД (Єдина система програмної документації).

Креслення та плакати виконуються з стандартною рамкою.

Графічна частина програмного профілю повинна містити:



  • блок-схему алгоритму роботи програми (1 аркуші формату А3);

  • блок-схему алгоритму роботи окремого модуля (1 аркуші формату А3).

  • схему бази даних або плакат (за необхідністю, 1 аркуш формату А3).


5.1 Основні елементи, що використовуються при складанні алгоритмів роботи програми
У таблиці 1 наведений перелік, найменування, позначення символів і функцій, що найчастіше використовуються при складанні алгоритмів роботи програм.
Таблиця 1 - Перелік, найменування, позначення і розміри обов'язкових символів і функції, що відображаються ними


Найменування

Позначення і розміри в мм

Функція

1

2

3

Процес



Виконання операцій або групи операцій, в результаті яких змінюється значення, форма представлення або розташування даних

Рішення



Вибір напряму виконання алгоритму або програми залежно від деяких змінних умов

Зумовлений процес




Використання раніше створених і окремо описаних алгоритмів або програм

1

2

3

Введення-виведення



Перетворення даних у форму, придатну для обробки (введення) або відображення результатів обробки (висновок)

З'єднувач



Вказівка зв'язку між перерваними лініями потоку, зв'язуючими символами

Пуск - останов



Початок, кінець, переривання процесу обробки даних або виконання програми

Коментар



Зв'язок між елементом схеми і поясненням


5.2 Співвідношення геометричних елементів символів
1. Розмір a повинен вибиратися з ряду 10, 15, 20 мм. Допускається збільшувати розмір a на число, кратне 5. Розмір b дорівнює 1,5a.

2. При виконанні умовних графічних позначень автоматизованим способом розміри геометричних елементів символів округляються до значень, визначуваних технічними можливостями використовуваних пристроїв.


5.3 Правила оформлення схеми алгоритму (блок-схеми)
Блок-схема повинна відбивати увесь алгоритм роботи програми. Якщо програма складається з декількох модулів, то для кожного модуля складається окрема блок-схема. У разі, якщо в програмі визначені підпрограми (процедури і функції), то для кожної з них складається окрема блок-схема.

При оформленні блок-схеми до програми слід дотримуватися наступних правил:

1. Елементи блок-схеми зображуються згідно з їх описом, приведеним в таблиці 1;

2. Лінії зображуються із стрілками, якщо вони (чи яка-небудь їх частина) спрямовані вгору або вліво;

3. Перетини ліній не допускаються. У разі, коли виникає ситуація з перетином ліній, слід скористатися елементами «вузол розриву ліній»;

4. Лінії повинні з'єднуватися з фігурами тільки згори або знизу. Виключення складає блок «Рішення». Для нього дозволяється відгалуження ліній у будь-яку сторону;

5. Усі написи виконуються шрифтом одного розміру. Якщо написи виконуються «від руки», то використовують креслярський шрифт відповідного розміру.

6. Усі елементи розміщуються в уявній сітці з розміром комірки 4х3 од., при цьому сама сітка не зображується (рисунок 20).



Рисунок 20 – Принцип розміщення елементів блок-схеми
Всі основні надписи на блок-схемі алгоритму необхідно виконувати шрифтом Calibri, курсив. Розмір шрифту залежить від створюваної блок-схеми.

Приклад оформлення блок-схеми алгоритму роботи програми представлено у додатку Ж.

ДОДАТОК А

Зразок оформлення етикетки на курсову роботу

НК ТДАТУ
КУРСОВА РОБОТА

40КР. ІС9109. 002 ПЗ


Балана Юрія Євгенійовича

2012
ДОДАТОК Б

Зразок оформлення відомості курсової роботи


№ рядка

Формат

Позначення

Найменування

Кільк.

аркушів


номер

аркуша


Примітка

1







Текстові документи










2



















3

А4

40КР. ІС9109.002.ПЗ

Облік засобів










4






обчислювальної техніки на










5







підприємстві










6







Пояснювальна записка

32







7

















8







Графічна частина









9

А3

40КР. ІС9109.002.100БС

Облік засобів









10







обчислювальної техніки на










11







підприємстві










12







Алгоритм роботи програми










13







Блок-схема

1







14



















15

А3

40КР. ІС9109.002.200БС

Облік засобів










16







обчислювальної техніки на










17







підприємстві










18







Алгоритм роботи










19







модуля «Звіт»










20







Блок-схема

1






















40КР.ІС9109.002ПД
















Змн

Арк.

докум.

Підпис

Дата

Розроб.

Балан Ю.Є..







Облік засобів обчислювальної техніки на підприємстві
Відомість курсової роботи

Літ.

Арк.

Аркушів

Перевір.

Пилєва О.О.
















1

1













НК ТДАТУ

ДОДАТОК В

Зразок заповнення завдання на курсове проектування


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ





ВСП «НОВОКАХОВСЬКИЙ КОЛЕДЖ

ТАВРІЙСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО АГРОТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»

(назва вузу)

Відділення

Електрифікації та інформаційних технологій

Спеціальність

5.05020205 – Обслуговування інтелектуальних інтегрованих

систем


Поділіться з Вашими друзьями:

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал