Методичні рекомендації для викладачів Навчальна дисципліна Акушерство та гінекологія Модуль №



Скачати 343.25 Kb.
Дата конвертації11.05.2017
Розмір343.25 Kb.
ТипМетодичні рекомендації


Міністерство охорони здоров’я України

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова


«Затверджено»

На методичній нараді кафедри

акушерства та гінекології №1.

Завідувач кафедри

________ доц.Чайка Г. В.

«____» ________2013р.


Методичні рекомендації

для викладачів



Навчальна дисципліна

Акушерство та гінекологія

Модуль №

1

Змістовий модуль №

1

Тема заняття

Фізіологія післяпологового періоду.

Фізіологія періоду новонародженості.



курс

4

факультет

Медичний №1

Вінниця 2013

ФІЗІОЛОГІЯ ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ

Після народження посліду починається післяпологовий період (пуерперій), який характеризується зворотним розвитком (інволюцією) всіх органів і систем, що зазнали зміни у зв'язку з вагітністю та пологами. Найбільш виражені інволюційні зміни відбуваються в статевих органах, особливо в матці. Темп змін максимально виражений у перші 8-12 діб.

Перші 2 години (деякі автори називають-4 год) після пологів позначають ,як ранній післяпологовий період. Після закінчення цього часу починається пізній посляпологовий період, який триває 8 тижнів.

У ряді англомовних видань післяпологовий період умовно ділять на: « негайний п.п-д, який триває на протязі 24 год після пологів. В цей термін найбільше часто виникають «.. осложнения, связанные с анестезиологическим пособием в родах или непосредственно с самими родами; · ранний послеродовый период, продолжающийся в течение 7 дней после родов; · поздний послеродовой период, продолжающийся 6 нед и завершающийся в основном полной инволюцией всех органов и систем родильницы.»

АНАТОМІЧНІ ТА ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ОРГАНІЗМІ ПОРОДІЛЛІ

У післяпологовому періоді відбуваються зміни в статевих органах (матці, піхві, яєчниках, маткових трубах), на тазовому дні, у молочних залозах, а також у всіх системах організму (травної, кровообігу, сечовиділення, ендокринної).

Після народження посліду матка значно зменшується в розмірах внаслідок різкого скорочення її мускулатури. Тіло матки має майже кулясту форму, зберігає більшу рухливість за рахунок зниження тонусу розтягнутого зв'язкового апарата. Шийка матки має вигляд тонкостінного мішка із широко зяючим зовнішнім вічком. Шийковий канал вільно пропускає в порожнину матки кість руки. Відразу після пологів розмір матки відповідає 20 тиж вагітності. Дно її пальпується на 1-2 поперечних пальці нижче пупка. Через кілька годин тонус, що відновлюється, м'язів тазового дна й піхви зміщує матку догори. До кінця першої доби дно матки пальпується вже на рівні пупка. На 2-3 добу тіло матки звичайно перебуває в стані перегину допереду (anteversioflexio). На положення матки в малому тазі впливає й стан сусідніх органів (сечового міхура, кишечника).

Після народження посліду внутрішня поверхня матки являє собою велику раневу поверхню з найбільш вираженими деструктивними змінами в області плацентарної площадки. Просвіти маткових судин різко звужуються при скороченні мускулатури матки. У них утворяться тромби, що сприяє зупинці кровотечі після пологів.

Темп інволюції матки залежать від багатьох факторів. Найбільший вплив на контрактильність матки здійснює паритет, ступінь розтягання під час вагітності (маса плоду, багатоводдя, багатоплідність), грудне вигодовування з перших годин.

Загоєння внутрішньої поверхні матки починається з розпаду й відторгнення обривків губчатого шару децидуальної оболонки, згортків крові, тромбів. Розпад децидуальної оболонки, згортки крові й інші тканинні елементи утворюють лохіі. Протягом 8-10 днів виділяється близько 500-1500 мл лохій, pН їх нейтральний або лужний. У перші 2-3 дні лохіі кров'янисті, у їхньому складі переважають еритроцити (lochia rubra). На 3-4 день лохії приймають кров’янистосерозний вигляд. У їхньому складі переважають лейкоцити (lochia serosa). Через тиждень після пологів з’являється слиз, децидуальні клітини й клітки плоского епітелію, а еритроцити майже зникають (lochia alba). При фізіологічному плині післяпологового періоду лохії мають своєрідний прілий запах, їхнє виділення звичайно припиняється через 5-6 тиж.

Епітелізація внутрішньої поверхні матки відбувається паралельно з відторгненням децидуальної оболонки й закінчується до 10 дня післяпологового періоду (крім плацентарної площадки). Повністю эндометрій відновлюється через 6 тиж після пологів. Звичайний тонус зв'язкового апарата матки відновлюється до кінця 3 тиж.

Інволюція шийки матки відбувається повільніше. Раніше інших відділів скорочується й формується внутрішній зів. Це пов'язано зі скороченням циркулярних м'язових волокон. Через 3 доби внутрішній зів пропускає один палець.

Формування шийкового каналу закінчується до 10 дня. До цього часу повністю закривається внутрішній зів.

Зовнішній зів замикається до кінця 3 тиж і приймає щілевидну форму. Епітелизація піхвової частини шийки матки триває протягом 6 тиж після пологів.

Приблизно через 3 тиж м'язові стінки піхви здобувають колишній тонус. У жінок, що годують, із-за дефіциту эстрогенів слизова оболонка піхви витончується, знижується секреція залоз, що веде до сухості .

Перші дні після пологів м'язи промежини скорочуються в'яло, надалі скорочення їх протікає інтенсивніше. До 10-12 дня тонус промежини відновлюється, але найчастіше не повністю. Травми промежини під час пологів сприяють розвитку пролапса геніталій. Інволюція м'язів передньої черевної стінки триває в середньому 4-6 тиж.

Внаслідок виділення великої кількості пролактину в жінок, що годують, менструація відсутня протягом декількох місяців або всього часу гудування грудьми. У жінок, що не годують, менструація відновлюється через 6-8 тиж після пологів. Перша менструація після пологів, як правило, відбувається на тлі ановуляторного циклу: фолікул росте, зріє, але овуляція не відбувається й жовте тіло не утворюється.

Приблизно в 10-15% жінок, що не годують, овуляція відбувається через 6 тиж після пологів, ще в 30% - через 12 тижнів. Приблизно в 20% жінок овуляція відбувається через 6 міс після пологів. Строки появи овуляції залежать від кількості годувань в день .

Функція молочних залоз після пологів досягає найвищого розвитку. Під час вагітності під дією естрогенів формуються молочні протоки, під впливом прогестерону відбувається проліферація залозистої тканини.

Під впливом пролактину відбувається посилений приплив крові до молочних залоз. Секреція молока відбувається в результаті складних рефлекторних і гормональних впливів і регулюється нервовою системою й лактогенним (пролактин) гормоном аденогіпофіза. Стимулюючу дію роблять гормони щитовидної залози й наднирників. Потужний рефлекс реалізується при акті смоктання.

Перше прикладання немовляти до грудей матері запускає механізм лактації. Суть лактації визначається двома основними процесами: секрецією молока в залозі під впливом пролактину й спорожнюванням залози під впливом окситоцину. Лактофлора із зони ареоли попадає в основний локус формування біоценозу організму - кишківник дитини, забезпечуючи фізіологічну контамінацію мікрофлори.

У першу добу післяпологового періоду молочні залози секретують молозиво (colostrum). Попереднє харчування дитини молозивом має велике значення, тому, що готує його ШКТ до засвоєння «зрілого» молока.



Молозиво - густа жовтувата рідина, що має лужну реакцію. Воно містить молозивні тільця, лейкоцити, молочні кульки, епітеліальні клітки із залозистих пухирців і молочних проток. Молозиво багатіше зрілого грудного молока білками (9%) і мінералами (0,5%), але бідніше вуглеводами (4,5%), кількість жирів практично однаково (3,5-4%). Білки молозива по амінокислотному складі займають проміжне положення між білковими фракціями грудного молока й сироватки крові, що, полегшує адаптацію організму немовляти в період переходу від плацентарного харчування до харчування грудним молоком. У молозиві більше, ніж у зрілому грудному молоці білка, що зв'язує залізо (лактоферину), що необхідний для становлення кровотворення немовляти. У ньому високий зміст імуноглобулінів, гормонів (особливо кортикостероїдів), ферментів. Це дуже важливо, тому що в перші дні життя новонародженого функції ряду органів і систем ще незрілий і імунітет перебуває в стадії становлення. Молоко здобуває постійний склад до 2- 3 тиж пуерперія, і його називають «зрілим» молоком. Жіноче молоко має лужну реакцію, питому вагу 1026- 1036 і містить 88% води, 1,1% білка, 7,3% цукру, 3,4% жирів, 0,1% мінералів. У ньому є речовини, необхідні для задоволення всіх потреб немовляти.

Серцево-судинна система.

Незважаючи на крововтрату, що при пологах не повинна перевищувати 0,5% від маси тіла (300-400 мл), після пологів зростає ударний обсяг серця. Хвилинний обсяг серця відразу ж після пологів зростає приблизно на 80%. Це пов'язане з вимиканням плацентарного кровотоку, поверненням позасудинної рідини в кровотік і збільшенням венозного повернення. ЧСС зменшується, серцевий викид незначно підвищується, а через два тижні після пологів вертається до норми. Гемодинаміка в післяпологовому періоді залежить від віку жінки, способу розродження, знеболювання пологів, крововтрати, активності породіллі.

Нормалізація ОЦК відбувається через 3 тиж після пологів.В ранньому післяпологовому періоді відзначають підвищення кількості лейкоцитів.

Сечовивідна система.

Сечовий міхур під час пологів стискається голівкою плода, тому в перші години після пологів слизова оболонка сечового міхура набрякла. Перерозтягнення й неповне спорожнювання сечового міхура під час пологів супроводжуються зниженням його тонусу й, як наслідок, затримкою сечі в першу добу післяпологового періоду. Післяпологова гіпотонія сечового міхура може бути обумовлена й провідниковою анестезією (епідуральна анестезія). Частота патологічних станів сечового міхура зростає в міру збільшення маси плода й залежить від тривалості пологів. У більшості породіль протягом 6 тиж після пологів є розширення сечоводів і ниркових мисок, що служить фактором ризику розвитку інфекції сечовивідних шляхів. Нирковий кровотік і реабсорбція в канальцях вертаються до вихідного рівня через 6 -8тиж після пологів.



Травна система.

У найближчі тижні після пологів звичайно відновлюється знижена моторика ЖКТ. Вертається до вихідного рівня синтез білків у печінки й показники їхнього рівня в крові.



Дихальна система.

Життєва ємність легенів швидко змінюється в порівнянні з вагітністю. Залишковий обсяг збільшується, а життєва ємність і обсяг вдиху зменшуються. Також зменшується споживання кисню. Нормалізація споживання кисню залежить від ступеня анемізаціі, психологічних факторів, лактації.

КЛІНІКА ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ

Фізіологічний післяпологовий період характеризується задовільним загальним станом жінки, нормальною температурою тіла, частотою пульсу, правильною інволюцією матки, нормальною кількістю й складом лохій, достатньою лактацією.

У перші години після пологів може зберігатися слабість. Породілля має потребу у відпочинку, спокої й глибокому сні, які швидко відновлюють її сили й гарне самопочуття. Інволюція матки може супроводжуватися нерегулярними, але больовими скороченнями міометрія, які більше виражені в повторнородящих. Ці скорочення особливо інтенсивні під час годування дитини. У значної частини породілей початок післяпологового періоду супроводжується ознобом, що триває 5- 10 хв. Озноб обумовлений значним викидом у кров регресивних продуктів обміну речовин у м'язових клітинах, а також мікроемболією навколоплідних вод.

У здорових породіль лихоманку звичайно не спостерігають. Однак робота всієї мускулатури тіла під час пологів може підвищити температуру до десятих градуса. Цим можна пояснити нерідко підвищення температури в найближчі 12 год після пологів (перший фізіологічний підйом). Температура не повинна перевищувати 37,5 °С при наявності гарного пульсу й задовільного загального стану. Другий фізіологічний підйом температури може виникати на 2-3 день після пологів. Підвищення температури можна пояснити масовим висхідним проникненням мікроорганізмів з піхви в матку й реабсорбцією продуктів лізису тканин у порожнині матки. Звичайно підвищена температура зберігається протягом декількох годин і нормалізується без лікування. Нерідко в здорових породіль виникає порушення функції сечового міхура. Клінічний симптом цього порушення - відсутність позивів до сечовипускання навіть при переповненні сечового міхура. Переповнений сечовий міхур зміщає матку догори й вправо, дно його може доходити до пупка. Утруднення сечовипускання може бути наслідком набряку шийки сечового міхура тривало притиснутої, під час пологів, голівкою плода.

Розслаблення й розтягання передньої черевної стінки й м'язів тазового дна сприяють гіпотонії кишківника, що приводить до затримки стільця в перші дні післяпологового періоду. Іноді цьому заважає обмеження й набряк гемороїдальних вузлів, які стають різко хворобливими й можуть інфікуватися.

Перші 2 год після нормальних пологів породілля перебуває в пологовій залі. Лікар уважно стежить за загальним станом жінки, її пульсом, тиском, постійно контролює стан матки: визначає її консистенцію, ВДМ, стежить за ступенем крововтрати (кожні 15 хв). У ранньому післяпологовому періоді роблять огляд м'яких тканин родових шляхів. Огляд шийки матки й верхніх відділів піхви роблять за допомогою дзеркал. Всі виявлені розриви зашивають. При оцінці крововтрати в родах ураховують кількість крові, що виділилася в послідовому та в післяпологовому періодах. Середня крововтрата становить 250 мл.

Максимальна фізіологічна крововтрата становить не більше 0,5% від маси тіла породіллі.

Через 2 год породіллю на каталці перевозять у післяпологове відділення. Процеси, що відбуваються в організмі породіллі після неускладнених пологів, фізіологічні, тому породіллю варто вважати здорової.

Спільне перебування матері й дитини значно знижує ризик післяпологових ускладнень у породіль та немовлят. Це пов'язане з тим, що мати здійснює догляд за дитиною самостійно, обмежуючи контакт немовляти з персоналом акушерського відділення, знижується можливість інфікування госпітальними штамами умовно патогенних мікроорганізмів. У першу добу догляд за немовлям допомагає здійснювати медична сестра відділення.

У цей час прийнято активне ведення післяпологового періоду, що полягає в ранньому (через 4-6 ч) вставанні, що сприяє поліпшенню кровообігу, прискоренню процесів інволюції в половій системі, нормалізації функції сечового міхура й кишківника, а також профілактиці тромбоемболічних ускладнень. Щодня за породіллями спостерігають лікар-акушер і акушерка. Температуру тіла вимірюють 2 рази в добу. Особливу увагу приділяють характеру пульсу, вимірюють тиск. Оцінюють стан молочних залоз, їхню форму, стан сосків, наявність тріщин (після годівлі дитини), наявність або відсутність нагрубання. Щодня оглядають зовнішні статеві органи й промежину ,звертають увагу на наявність набряку, гіперемії, інфільтрації.

При відсутності самостійного стільця на третю добу після пологів призначають проносне або очисну клізму.

Догляд за зовнішніми половими органами, особливо при наявності розриву або розрізу промежини, включає обмивання слабким дезінфікуючим розчином і обробку швів на шкірі спиртовим розчином брильянтової зелені або перманганату калію. Шовкові шви на шкіру промежини в останні роки майже не накладають, тому що догляд за ними більше складний і вимагає їхнього зняття не раніше 4 доби післяпологового періоду. Крім того, є ймовірність формування лігатурних свищів. Альтернативою шовковим швам служать сучасні синтетичні нитки, що розсмоктуються (вікрил, дексон). Їхнє використання не перешкоджає ранній виписці.

Тільки після відновлення тонусу м'язів промежини породіллі дозволяють вправи для відновлення тонусу м'язів черевного преса.

Лактація й грудне вигодовування вимагає певні обмеження дієти. Варто пам'ятати, що склад грудного молока погіршується, якщо мати, що годує, перевантажує їжу вуглеводами, їсть багато цукру, кондитерських виробів, круп. При цьому в молоці знижується кількість білка. Необхідно обмежити вживання так званих алергенів: шоколаду, кава, какао, горіхів, меду, грибів, цитрусових, полуниці, деяких морепродуктів, тому що вони можуть викликати небажані реакції в дитини. Варто уникати також консервів, гострих і різко, що пахнуть продуктів (перець, лук, часник), які можуть додати молоку специфічний присмак.

Догляд за здоровою породіллею невіддільний від догляду за її здоровим немовлям. В основі сучасних перинатальних технологій лежить винятково грудне вигодовування.

Насамперед спільне перебування необхідно для зменшення контактів немовляти з іншими дітьми. Саме головне - здійснення можливості годування на першу вимогу.

Не менш важливий результат спільного перебування - формування в дитини загального з матір'ю біоценозу й знаходження породіллею навичок догляду за немовлям під керівництвом медичного персоналу.

Використовування сосок і ріжків для годування приводить до послаблення оральної моторики - основного фактора повноцінного смоктання.

При ослабленні смоктання не відбувається повного спорожнювання міоепітеліальній зони соска, альвеол і немає повноцінного стимулу для вироблення пролактину. Все це приводить до розвитку гіпогалактії.



Абсолютні протипокази до грудного вигодовування:

· вживання наркотиків та алкоголю;

· Т-клітинна лейкемія;

· рак молочної залози (РМЗ);

· герпетична висипка на сосках;

· активна форма туберкульозу легенів;

· призначення хіміотерапевтичних засобів при онкологічних захворюваннях;

· ВіЛ-інфекція;

· галактоземія у дитини.

Наявність імплантів молочних залоз не служить протипоказом до грудного вигодовування.

Сучасні перинатальні технології припускають ранню виписку матері з немовлям зі стаціонару. Виписка звичайно можлива на третю добу ,після вакцинації (протитуберкульозна вакцина).

У різних країнах ці строки коливаються від 21 год (США) до 4-5 діб (ФРН, Італія). Ціль ранньої виписки - профілактика інфекцій у породіль і немовлят.

При ускладненому перебігу пуерперія може виникнути необхідність піхвового дослідження. Напередодні виписки необхідно провести бесіду про особливості режиму в домашніх умовах.

Звичайно в першу добу після виписки здійснюється активний патронаж породіллі й немовляти вдома.

При першому відвідуванні жіночої консультації протягом 4-6тиж після пологів варто зважити пацієнтку, виміряти тиск. Більшість породілей втрачають до 60% від набраної за вагітність маси тіла. Якщо пологи ускладнилися кровотечею й супутньою анемією, варто зробити клінічний аналіз крові в динаміку. При наявності кров'янистих виділень необхідно здійснити додаткові дослідження (УЗИ) і призначити відповідне лікування. При огляді молочних залоз звертають увагу на стан сосків (тріщини), ознаки застою молока (лактостаз). При цьому бажано всіляко підтримувати установку на успішне грудне вигодовування.

При огляді зовнішніх статевих органів варто звертати увагу на стан рубця на промежині (у випадку розривів або эпізіотоміі) і наявність ознак неспроможності м'язів тазового дна. При огляді шийки матки в дзеркалах потрібно провести Пап-тест (цитологічний мазок). При дворучному піхвовому дослідженні, в післяпологовому періоді, нерідко можна визначити незначне відхилення матки назад, що проходить згодом без лікування. При випаданні матки, стресовому нетриманні сечі, цисто- й ректоцелє хірургічні методи лікування застосовують тільки в тому випадку, якщо жінка більше не планує пологи. Пластику піхви рекомендують робити не раніше 3 міс після пологів.

При відвідуванні лікаря необхідно також підібрати спосіб контрацепції.

ФІЗІОЛОГІЯ ПЕРІОДУ НОВОНАРОДЖЕНОСТІ

Після відокремлення плода від матері починається період поза-утробного його життя. Неонатальний період починається від моменту народження дитини до закінчення 28 повних діб. В цей час починається пристосування організму до навколишнього середовища. Вже з моменту народження відбуваються значні зрушення в обміні речовин, змінюються функції окремих органів і систем. Встановлюються легеневе дихання, позаутробний кровообіг, починають функціонувати органи травлення, появляється власна теплорегуляція, змінюються морфологічні та фізико-хімічні властивості крові. Ранній неонатальний п-д – п-д часу від моменту народження до закінчення 7 діб життя (168 годин).



Доношена новонароджена дитини - є дитина , що народилася у терміні вагітності від 37 повних тижнів до закінчення 42 – го тижня (259-293 доби). Показники фізичного розвитку новонародженого залежать від багатьох причин: стану здоров'я матері, її харчування, перебігу вагітності.

Зрілий новонароджений має ріст 47 см і більше та / або масу 2500 г і більше. Додаткові ознаки зрілості : рожево-білий колір шкіри , пушок на плечовому поясі , верхніх відділів спини ; складки , що займають усю підошву ; яєчка , що розташовані нижче лінії зрощення ; мошонка повністю вкрита складками; великі статеві губи прикривають клітор і малі статеві губи ;вушні раковини розправлені і мають гострі краї ; нігті ледь виступають на кінчиках пальців ; дитина голосно кричить, активно смокче, добре утримує тепло. Вона робить активні рухи, в неї виражений м'язовий тонус, є такі фізіологічні рефлекси. Тепловий ланцюжок.

Найважливішою умовою дотримання теплового ланцюжка є забезпечення температури у пологовій залі (операційній) не нижче ніж 25°С.

Забезпечення підтримки теплового ланцюжка. Ці заходи впроваджуються під час пологів та в перші дні після народження дитини з метою зменшення втрат тепла у всіх новонароджених. Невиконання хоча б одного з цих заходів розриває тепловий ланцюжок та ставить новонароджену дитину під загрозу переохолодження. Межами нормальної температури тіла новонародженого слід вважати 36,5о С-37,5о С при вимірюванні в аксілярній ділянці.

Десять кроків теплового ланцюжка.

1) Тепла пологова кімната (операційна). [B].

Приміщення повинно бути чистим та теплим, без протягів з відчинених вікон, дверей та кондиціонерів (вентиляторів). Оптимальною (безпечною) для матері та дитини вважається температура навколишнього середовища 25оС –28оС.Все необхідне для зігрівання дитини (пелюшки, шапочка, шкарпетки, сорочечки, повзунки, ковдра) треба підготувати і підігріти завчасно.



2) Негайне обсушування дитини [B].

Відразу після народження (до перетинання пуповини) акушерка повинна обсушити тіло та голову дитини стерильними, сухими, попередньо підігрітими пелюшками.

Викласти дитину на живіт матері і закінчити обсушування. Вологі пелюшки треба відкласти, одягнути на дитину чисті шапочку і шкарпетки та накрити чистою сухою попередньо підігрітою пелюшкою.

3) Контакт “шкіра – до – шкіри”[С]. Контакт “шкіра-до-шкіри” запобігає втратам тепла та сприяє колонізації організму дитини флорою матері. На грудях матері дитина накривається чистою попередньо підігрітою пелюшкою та спільною з матір’ю ковдрою і знаходиться там до переведення в палату спільного перебування не менше 2 годин.

З метою контролю дотримання заходів теплового ланцюжка перше вимірювання температури тіла новонародженого здійснюється через 30 хвилин після народження в аксілярній ділянці електронним термометром.

4) Грудне вигодовування. [A].

Грудне вигодовування треба починати як можна раніше протягом першої години після народження, коли дитина проявляє ознаки готовності до початку годування та знаходиться з матір’ю в контакті “шкіра-до-шкіри”. Не треба примушувати дитину розпочинати перше годування, якщо вона не проявляє цих ознак.



5) Відкласти зважування та купання. [B].

Купання та зважування новонародженого відразу після народження приводить до втрат тепла (21) , тому ці процедури треба відкласти.

Кров, меконій частково видаляються зі шкіри новонародженого при обсушуванні після пологів. Залишки родової змазки не видаляються у дитини. Перше купання доцільно здійснювати вдома.

Зважування та антропометрію дитини необхідно проводити після здійснення контакту “шкіра-до-шкіри” перед переведенням в палату спільного перебування.



6) Правильно одягнути та загорнути дитину. [А].

Туге сповивання шкідливе для новонародженого, тому що зменшує ефективність підтримання тепла дитиною, обмежує рухи дитини, обмежує дихальні рухи. У зв'язку з цим дитину необхідно одягнути в чисті теплі повзунки, сорочечку, шапочку, шкарпетки та накрити теплою ковдрою.



7) Цілодобове спільне перебування матері та дитини [A]

За умови відсутності протипоказань новонароджена дитина повинна цілодобово перебувати разом з матір’ю в одному приміщенні. Спільне перебування матері та дитини забезпечує годування на вимогу, профілактику гіпотермії та профілактику внутрішньолікарняної інфекції.



8) Транспортування в теплих умовах. [B]

Якщо дитину треба транспортувати в інше відділення, (палату) медичні працівники зобов’язані забезпечити підтримку та контроль температури тіла для запобігання виникнення гіпотермії. В палату спільного перебування новонароджений повинен транспортуватися разом з матір’ю.

При народженні дитини шляхом кесарського розтину, новонароджений транспортується в кувезі або в дитячому ліжечку, вкритий теплою ковдрою.

9) Реанімація в теплих умовах.

Новонароджена дитина з асфіксією не може виробляти достатню кількість тепла, в зв'язку з чим підвищується ризик виникнення гіпотермії. Тому важливо забезпечити проведення реанімаційних заходів у теплих умовах.



10) Підвищення рівня підготовки та знань.

Всі медичні працівники повинні мати відповідну підготовку та навички з принципів дотримання теплового ланцюжка.

Члени сім’ї інформуються медичними працівниками щодо важливості підтримання нормальної температури тіла дитини.(Вибірка із «Протоколу медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною» затвердженого наказом Міністерства охорони здоров‘я України від 04.04.2005 року № 152) 4.

Лікарський догляд за новонародженим

Організаційні умови здійснення лікарського догляду новонародженого.

1) Первинна оцінка стану новонародженого здійснюється лікарем-педіатром-неонатологом а у разі його відсутності лікарем-акушером-гінекологом відразу після народження дитини.

2) Первинний лікарський огляд новонародженого здійснюється в пологовій залі лікарем-педіатром-неонатологом (у разі його відсутності лікарем-акушером-гінекологом) перед переведенням дитини в палату спільного перебування матері та дитини.

3) Лікар який здійснив первинний лікарський огляд записує результати огляду в медичній документації, забезпечує інформування батьків про стан здоров’я дитини на момент огляду.

4) В подальшому лікар-педіатр-неонатолог оглядає дитину щодня, відмічаючи зміни в динаміці з записом у карті розвитку новонародженого. Він інформує матір щодо стану здоров'я дитини, дає рекомендації стосовно догляду за дитиною.

5) Лікарський огляд новонародженого здійснюється посистемно, не допускаючи переохолодження дитини.

6) Перед оглядом дитини лікар здійснює миття рук та знезараженя фонендоскопа.

7) В день виписки дитини з пологового стаціонару огляд лікаря-педіатра-неонатолога обов'язковий.

Мета первинного лікарського огляду:

1) Визначитись щодо наявності чи відсутності у дитини вроджених аномалій, ознак інфекції, інших патологічних станів, які потребують медичного втручання.

2) Здійснити оцінку адаптації новонародженого.

3) Здійснити комплексну оцінку стану новонародженого за результатами первинного лікарського огляду та з урахуванням даних анамнезу і зробити відповідні призначення щодо подальшого медичного догляду. 4.2.2. Показники адаптації які необхідно визначити під час первинного лікарського огляду

ОЗНАКИ НОРМАЛЬНІ МЕЖІ

Частота серцебиття 100-160 за хв.

Частота дихання 30- 60 за хв.

Колір шкіри рожевий, відсутній центральний ціаноз

Рухи активні

М’язевий тонус задовільний

Температура новонародженого 36,5-37,5 С



Організаційні умови забезпечення спільного перебування матері та новонародженого. Спільним перебуванням слід вважати спільне перебування матері та її дитини в одній кімнаті протягом 24 годин на добу з моменту народження до моменту виписки з стаціонару. Спільне перебування включає в себе такі етапи:1) контакт “шкіра-до-шкіри” в пологовій залі;2) спільне транспортування дитини із матір'ю в палату спільного перебування;3) виключно грудне вигодовування на вимогу дитини; 4) догляд матері за своєю дитиною із залученням членів родини; 5) обґрунтована мінімізація втручань з боку медичного персоналу; 6) усі призначення та маніпуляції (вакцинація, обстеження на ФКУ та гіпотиреоз тощо) виконуються в палаті спільного перебування в присутності та за дотримання вимоги поінформованої згоди матері.

Температура тіла дитини вимірюється 2 рази на добу. Медична сестра протягом першої доби навчає термометрії матір, і далі мати сама вимірює температуру тіла дитини. Догляд за шкірою i підмивання новонародженого під теплою проточною водою здійснює протягом першої доби медична сестра, навчає матір, яка в подальшому робить це самостійно.



Догляд за пуповиною, пуповинним залишком, пупковою ранкою.Фізіологія: пуповина містить вену, 2 артерії та мукоїдну тканину (Вартонієв студень). Після пологів починається бактеріальна колонізація пуповини та шкіри як результат контакту “шкіра-до-шкіри”. Після перетинання і клемування пуповини починається її лейкоцитарна інфільтрація, що є одним з етапів відпадання пуповини. Невеличка кількість мутного слизу помилково може бути прийнята за гній. Під дією повітря пуповина підсихає, стає твердою та темною. Фізіологічний термін відпадання пуповинного залишку від 5 до 15 діб, але це може зайняти і більше часу.

Накладання пов’язок на пуповинний залишок та рутинне використання антисептиків зменшує рівень колонізації дитини мікрофлорою матері та лейкоцитарну інфільтрацію пуповини, тому може привести до затягнення строків відпадання пуповини та до інфікування пуповинного залишку госпітальною мікрофлорою . Цілодобове спільне перебування та відмова від рутинного використання антисептиків, пов’язок дуже важливі для фізіологічної колонізації непатогенною флорою та попередження інфікування дитини нозокоміальною флорою від рук медичного персоналу.



Під час перетинання та клемування пуповини необхідно чітко дотримуватися основних принципів:1) ретельне миття рук; 2) використання тільки стерильних інструментів та рукавичок;3) використання чистого одягу дитини; 4) не накривати пуповинний залишок, пупкову ранку підгузниками; 5) ретельно стежити за ознаками інфекції: гіперемія; набряк; гнійне або сукровичне виділення, поганий запах.

Шкіра у новонародженого гладенька, еластична, дещо набрякла гіперемована і покрита шаром сирнистого мастила. Тонким і ніжним є епідермальний шар. Сполучна тканина слабко розвинена, кількість м'язових волоконець незначна, зате шкіра дуже васкуляризована. У ній добре розвинені сальні залози і погано потові. Шкіра новонародженого має підвищену вразливість і понижену захисну функцію, тому через неї в організм легко проникає будь-яка інфекція. Шкіра є органом дихання і має добре виражені видільні властивості. Через шкіру дитина відчуває тепло і холод, дотик і біль. Підшкірний жировий шар відкладається протягом останніх двох місяців перед народженням і, як правило, у доношених дітей добре виражений. М'язова система не досить розвинена, особливо на кінцівках. Спостерігається значна гіпертонія м'язів. Переважає тонус згиначів, що надає дитині характерної пози.

Анатомо-фізіологічні особливості новонароджених.

Нервова система у новонароджених як морфологічно, так і функціонально ще незріла, проте під впливом зовнішніх умов вона постійно диференціюється і вдосконалюється. Це певним чином позначається на рості і розвитку дитини.

Органи відчуття у новонароджених недосконалі. Проте смак вони розрізняють добре. Від солодкого дитина заспокоюється, облизує губищі робить ковтальні рухи, від гіркого, солоного і кислого вона стає неспокійною. Дотик дитина відчуває досить добре, реагуючи на легке механічне подразнювання шкіри і слизових оболонок. Щодо зору, то вона сприймає тільки світло. Некоординовані рухи очей зумовлюють фізіологічну косоокість. Яскраве світло спричинює захисний рефлекс моргання. Слух понижений, але на сильні звуки дитина реагує: вона здригається, м'язи її обличчя скорочуються, змінюються частота і глибина дихання. Відчуття болю дещо ослаблене.

Органи дихання. Ніс у новонароджених малий, хрящі його м'які, ходи звужені. Слизова оболонка ніжна, добре васкуляризована, а тому дуже уразлива і швидко набухає, що утруднює дихання носом. Додаткові пазухи носа недорозвинені. Слухова труба коротка і широка, розміщена горизонтально. Горло, гортань, трахея і бронхи вузькі, з м'якими хрящами і слабко розвиненою еластичною тканиною, їхня слизова оболонка ніжна, з добре вираженим кровопостачанням. Органи дихання починають функціонувати з моменту народження. Поява першого вдиху зумовлена комплексом чинників, які збуджують центр дихання. Після народження у крові підвищується вміст вуглекислоти до 4,5—5,3 кПа, тиск кисню знижений до 4,5—5,3 кПа (35—40 мм рт. ст.), що призводить до метаболічного ацидозу. Це спричинює збудження дихального центру. У виникненні першого вдиху певне значення мають також температурні, тактильні та інші зовнішні рефлекторні подразнення. Услід за першим вдихом появляються нерегулярні поодинокі дихальні рухи, і тільки дещо пізніше стає правильне, ритмічне дихання (40—60 дихань за 1 хв). Механізм заповнення повітрям легень полягає у виникненні після першого вдиху негативного присисного тиску. Далі встановлюється позитивний тиск, який призводить до активного видиху. Об'єм кожного вдиху становить 15—20 см3. Насичення крові киснем у перший день життя 64—92 %, на 7-й день воно зростає до 87—97% .

Серцево-судинна система. Після народження дитини і перев'язування пуповини функція серцево-судинної системи значно змінюється. Припиняється плацентарний кровообіг, починає працювати мале коло кровообігу. З легень кров надходить у ліве передсердя, внаслідок чого у ньому підвищується тиск, закривається і заростає овальний отвір і артеріальна протока. Кровообіг у новонароджених здійснюється удвічі швидше, ніж у дорослих, і триває 11—12 с. Серце розміщується високо, а його розміри відносно грудної клітки значно більші, ніж у дорослих. Пульс у перші дні після народження становить 140—160 за 1 хв. До четвертого тижня життя він поступово сповільнюється, досягаючи 125—140 за 1 хв. Для нього характерні лабільність і аритмія, особливо дихальна. Максимальний артеріальний тиск у новонароджених становить 9,3—9,9 кПа (70—74 мм рт. ст.), мінімальний — 4,7—6,7 кПа (35—50 мм рт. ст.).

Кров і органи кровотворення. В ембріональному періоді гемопоез переважно відбувається у печінці, кровотворна функція якої до 5-го місяця зростає, а потім поступово зменшується і при народженні дитини майже припиняється. 34-го місяця внутрішньоутробного розвитку поряд з печінкою кровотворними органами є кістковий мозок, селезінка і лімфатична тканина. У новонародженого основним гемо-поетичним органом є червоний кістковий мозок. Відразу після народження кількість еритроцитів у новонародженого дорівнює 5—1012 в 1 л, а рівень гемоглобіну становить 10,55—12,41 ммоль/л (17—20 г %). З 2-го дня життя ці показники поступово знижуються, 80 % гемоглобіну у новонароджених припадає на фетальну його форму, що має важливе значення підчас адаптації організму до нових умов життя. Протягом 3 місяців фетальний гемоглобін майже повністю замінюється гемоглобіном А (доросла форма).

Печінка у новонароджених велика, повнокровна, бідна на сполучну тканину. При пальпації її нижній край виступає на 1—2 см з-під реберної дуги. Через недостатнє продукування печінкою ферменту глюкуронілтрансферази, який бере участь у зв'язуванні вільного білірубіну, у новонароджених розвивається фізіологічна жовтяниця. Знижується синтез протромбіну та інших факторів зсідання крові, що зумовлює схильність до геморагічного синдрому. Глікогенотворна функція печінки також незріла.

Система травлення. Ротова порожнина у новонароджених відносно невелика. Вона має ніжну і добре васкуляризовану слизову оболонку, захисна функція якої знижена. Слинні залози недорозвинені, кількість слини зменшена, тому слизова оболонка рота відносно суха. Із слиною виділяються ферменти амілаза і птіалін, які розщеплюють полісахариди, і мальтаза, що розкладає дисахариди до моносахаридів. На губах знаходяться тверді валики, що сприяє щільному захопленню соска. У товщі щік розміщені жирові утвори (грудочки Біша), які поліпшують акт смоктання.

Стравохід має довжину 10—11 см. У його слизовій оболонці е багато судин і мало слизових залоз. Слизова оболонка суха і дуже уразлива.

Вміст шлунка у перші дні життя становить 30—34 мл, на 10-й день — 70—80 мл. М'язи кардіальної його частини розвинені слабше, ніж інші. Тому у новонароджених легко виникають відригування і блювання.

Слизова оболонка кишок має підвищену проникність для мікроорганізмів і токсинів. Вона ніжна, уразлива, багата на судини і лімфатичні вузли. Відразу після народження вміст кишок стерильний, проте вже через кілька годин до них потрапляє сапрофітна мікрофлора (біфідобактерії, непатогенна кишкова паличка та ін.). При натуральному вигодовуванні переважають біфідобактерії, при штучному— кишкові палички. У перші 2—3 дні після народження при випорожненні відходить м е к о н і й, пізніше — перехідний кал, який згодом стає золотисто-жовтим. Частота випорожнень у новонароджених — до 3 разів за добу. Якщо немає меконію у перші дні життя, треба запідозріте зарощення (атрезію) прямої кишки або відхідника.



Органи сечовиділення. Нирки порівняно з масою тіла у новонароджених більші, ніж у дорослих. Тому їх можна пропальпувати. Нирки доношеної дитини функціонують уже з перших днів життя, хоч мають ще ембріональну будову, зокрема недорозвинені мозкову речовину і ниркову кору.

Основа догляду за новонародженим — це найсуворіше дотримання чистоти і стерильності (асептики). Дуже важливим є циклічне заселення палат, щоденне і остаточне прибирання їх, провітрювання, кварцування, контроль за відповідним температурним режимом тощо.

Перехідні (транзиторні) стани новонароджених.

Границі фізіологічної норми

Процес народження для організму дитини є безумовним стресом, пов'язаним з перебудовою організму й важким фізичним навантаженням. Відразу після народження, умови перебування дитини радикально міняються, немовля попадає в незвичне для нього навколишнє середовище. Температура тут значно нижче тієї, до якої він звик в утробі матері, з'являється гравітація, виникають нові відчуття, що надходять від органів почуттів, - зорові образи, звуки, дотики. У немовляти новий для нього тип дихання - легеневий і новий тип травлення. Саме в цих перебудовах полягають причини транзиторних, або перехідних, станів. Вони виникають після пологів і через якийсь час проходять. Але за певних умов фізіологічні транзиторні стани можуть перейти в патологічні й стати причиною захворювань.

1. Втрата маси тіла

Фізіологічна втрата ваги відбувається у всіх немовлят незалежно від маси тіла при народженні. Цей процес відбувається тому, що, по-перше, під час родового стресу запускається механізм посиленого обміну речовин і дитина народжується з дуже активним процесом витрати енергії, і по-друге, після стресу організм звичайно виводить певну кількість рідини.

У перші дві доби дитина витрачає «резервні запаси» у вигляді скупчення підшкірного жиру в окремих частинах тіла. Норма втрати маси - 6-7% від маси при народженні. Доношена дитина на 10-й день після пологів, а недоношена на 14-й, важить стільки ж, скільки при народженні. Для нормального функціонування організму і збільшення ваги необхідний адекватний тепловий режим.

Якщо в немовляти не відбувається фізіологічної втрати маси тіла, то можна говорити про затримку рідини в організмі, зв'язаної, швидше за все, з патологією сечовивідної системи. Така ситуація вимагає термінової допомоги.



2. Транзиторне порушення теплового обміну (транзиторна лихоманка) Транзиторна гіпотермія. Після народження дитина попадає в температурний режим навколишнього середовища, що на 12-15 °З нижче внутрішньоутробного. У перші 30 хв температура шкірних покривів знижується й досягає мінімуму через 60 хв (наприклад, на шкірі живота - 35, 5-35,8 °З). Найбільш низька температура буває на кінцівках. До середини першої доби відбувається підвищення температури тіла, і вона стає постійною.

Транзиторна гіпертермія виникає на 5-й день життя й обумовлена катаболічною спрямованістю обміну речовин, недостатнім надходженням рідини при одержанні багатої білками їжі («білкова лихоманка»), гипернатріемією, перегріванням. Має значення недостатня зрілість центра терморегуліяції. Розпад власних білків сироватки крові в перші дні життя дитини також може викликати підвищення температури тіла протягом 12-24 год до 38-39 °З. Лікування складається в проведенні фізичного охолодження й призначенні додаткової рідини , у середньому 200 мл/доб.

3. Статевий криз

Статевий криз обумовлений впливом материнських гормонів на органи-«мішені» дитини. Це явище найбільш часто спостерігається у дівчаток. Воно виражається в тім, що статеві органи збільшуються в розмірах, збільшуються й нагрубають молочні залози, із сосків можуть виділятися краплі молозива. Відмінність від патологічного процесу - маститу немовляти, - полягає у відсутності підвищеної температури й болісності при дотику до грудей дитини. У дівчаток 2-3 днів життя можуть спостерігатися кров’янисті виділення з піхви. Обсяг крові, що виділилася, може приблизно становити одну чайну ложку. Тривають такі виділення 3-5 днів.

У дівчаток також зустрічаються транзиторний десквамативний вульвовагініт - рясні слизові виділення з статевих шляхів. Він може тривати до 3-4 тижнів. Виділення не заподіюють занепокоєння, піхва при цьому не червона.

Будь-які прояви полового кризу проходять самі й втручання не вимагають.

4. Транзиторна диспепсія

Транзиторний дисбіоз і фізіологічна диспепсія виникають практично у всіх немовлят у середині першого тижня життя. Меконій виділяється протягом 1-2, рідше 3 днів, потім стілець стає частим, з'являється слиз, грудочки, плями води на пелюшці навколо калових мас. При мікроскопії виявляють лейкоцити (до 30 у поле зору), жир. Такий стілець називають перехідним; через 3-4 дні він стає гомогенним (кашкоподібним), жовтим, кількість лейкоцитів зменшується до 12-20 у поле зору. Фізіологічна диспепсія пов'язана з переходом на лактотрофне харчування, подразненням кишківника білками, жирами. Одночасно відбувається заселення кишківника новими мікроорганізмами. Первинна бактеріальна мікрофлора кишківника представлена біфідобактеріями, молочнокислими стрептококами, сапрофітними стафілококами, умовно-патогенними стафілококами, непатогенною кишковою паличкою, протеєм, грибами. Наприкінці першого тижня життя біфідофлора витісняють інші бактерії й стає основною мікрофлорою кишківника.



5. Сечокислий діатез

Це транзиторний стан органів сечовиділення, пов'язане з адаптацією, зміною обміну речовин, зменшенням обсягу сечі. Внаслідок цього підвищується концентрація сечі, у ниркових мисках відкладаються кристали солей сечової кислоти. Сеча стає більше мутної, від жовтого до цегельного кольору, можлива кристалізація солей на пелюшці. Виглядають ці кристали як пляма насиченого цегельного кольору. Якщо ситуація триває більше 12-18 годин - це привід допоїти дитину водою з ложечки.



6. Транзиторний імунодефіцит

Немовля дуже уразливе для інфекцій. Дитина народжується умовно стерильною. У неї незрілі бар'єрні властивості шкіри, не сформовані захисні механізми слизових. Після народження всі порожнини (носоглотка, верхні дихальні шляхи, кишківник, статеві органи) заселяються бактеріальною флорою. Масований вплив «нової» флори й незрілість захисту організму на першому тижні життя пояснюють транзиторний імунодефіцит. Тому ризик інфікування дитини від хворої людини ,або «здорового» носія патогенних мікробів і вірусів значно вище.

За певних умов або при відсутності правильної гігієни шкіри дитини й матері, пупочна ранка дитини стає вхідними воротами для будь-якої інфекції. Будь-яке почервоніння ранки або поверхні навколо , мокнуття - привід для звертання до лікаря.

7. Транзиторні стани шкіри

Проста еритема - це почервоніння шкіри. Його можна спостерігати через 6-12 годин після народження. До кінця першого тижня життя надлишкове почервоніння повинне пройти. Таке почервоніння викликане, насамперед, звиканням шкіри до контакту з повітрям.

Токсична еритема - плями розміром з копійку, із сірувато-жовтими ущільненнями в центрі. Звичайно вони розташовуються на кінцівках, навколо суглобів та на грудях. З'являються вони на 1 день після пологів, зникають звичайно через 2-3 дні. Самопочуття дитини не порушено. Однак ці плями можуть визивати свербіж, тому одяг має бути м”яким та не щільно прилягати до цих елементів на шкірі.

8. Фізіологічна жовтяниця немовлят

Жовтяницею називається поява на слизових оболонок, склер, шкіри жовтого кольору. У новороджених вона може виникати як фізіологічний транзиторний стан, так і прояв якого-небудь захворювання. Якщо фізіологічна жовтяниця втручань не вимагає й проходить швидко , то патологічна жовтяниця часто вимагає негайних мір для запобігання серйозних ускладнень із боку нервової системи.

Всі види жовтяниць об'єднані загальною ознакою – гіпербілірубінемією. Білірубін утворюється при розпаді гемоглобіну у зруйнованих еритроцитах. Тривалість життя еритроцита дорослої людини становить 80-120 днів. У немовлят цей термін дорівнює 5-7 днів. Клітини печінки беруть активну участь у переробці й виведенні білірубіну із організму тільки в 60-70% супроводжуються транзиторною жовтяницею. Транзиторна гіпербілірубінемія обумовлена прискореним гемолізом еритроцитів немовляти, тимчасовою незрілістю ферменту глюкуронілтрансферазы, стерильністю кишечника, що обумовлює слабку редукцію жовчних пігментів. Жовтяничне фарбування шкірних покривів з'являється на 3-й день. От чому при незрілості й захворюваннях печінки ми маємо затяжну або інтенсивну жовтяницю, а це вже привід для звертання до лікаря.

Основні характеристики фізіологічної жовтяниці:

вона виникає на 2- 3-й день життя дитини;

досягає максимуму на 4- 5-й день;

зникає на 10-й день у зрілих немовлят, у незрілих може триматися 2-3 тижня;

при фізіологічній жовтяниці не страждає загальний стан дитини;

концентрація білірубіна в крові не перевищує 180 мкмоль/л;

вона не вимагає лікування.

Причини фізіологічної жовтяниці: Масивне руйнування еритроцитів, обумовлене фізіологічною реакцією зміни фетального гемоглобіну на «дорослий».

Фізіологічна незрілість печінки, при якій її ферменти не справляються з білірубіном, що прибуває.



Патологічні жовтяниці Виділю ознаки, які дозволять відрізнити норму від патології. Для диференціальної діагностики буде досить лише одного з перерахованих нижче ознак. Приводом для звертання до лікаря будуть жовтяниці:які з'являються до 2-х повні доби життя маляти й, відповідно, жовтяниці, виявлені при огляді тільки що народженої дитини;тривалістю більше 10-14 днів;зі значним підвищенням білірубіна в біохімічному аналізі крові (вище 180 мкмоль/л);

коли жовте забарвлення шкіри на гомілках;охоплює долоні й стопи.



Деонтологія в акушерстві й гінекології

Медична деонтологія - сукупність етичних норм виконання медичними працівниками своїх професійних обов'язків. У деонтології розглядають переважно норми взаємин із хворим, у той час як медична етика присвячена вивченню більше широкого кола проблем (взаємовідношення із хворим, медичних працівників між собою, з родичами хворого, зі здоровими людьми).

Деонтологія походить від грецьких deon - належне й logos - навчання.



Деонтологічні норми, якими повинен керуватися у своїй роботі лікар акушер-гінеколог, перераховані нижче..

- Дія в благо: всі свої зусилля лікар повинен направляти на користь хворої.

- Дотримання таємниці: лікар зобов'язаний зберігати в таємниці всі відомості, що стосуються хворої (лікарська таємниця може бути порушена тільки за згодою хворої ,або за рішенням суду).

- Згода: всі діагностичні й лікувальні заходи проводять тільки за згодою хворої.

- Знання: лікар, перш ніж дістати згоду на процедуру, повинен ознайомити хвору із суттю й метою цієї процедури, з користю й ризиком від її проведення й можливою альтернативою.

- Довіра - основа взаємин лікаря й хворої.

- Справедливість: хвора має право одержати, то що їй належить.

При лікуванні хворих з акушерсько-гінекологічними захворюваннями виникає безліч проблем інтимно-сексуального, психологічного, соціального й етичного характеру, що істотно ускладнює діяльність медичних працівників. Для встановлення гарного контакту з пацієнтами необхідні тактовність і обережність при бесіді й обстеженні.

Важливою проблемою в акушерсько-гінекологічній практиці вважають страх перед вагітністю. Вагітність і пологи служать однієї з актуальних психологічних проблем, що виникають на життєвому шляху жінки. При зачатті виникають побоювання за долю майбутньої дитини: чи буде він здоровий, чи не можуть виникнути які-небудь аномалії в його фізичному й психічному розвитку й ін. До кінця вагітності виникає тривога, пов'язана з майбутніми родами (страх болю, побоювання смерті від різних ускладнень, острах можливих розривів промежини й ін.). Імовірність розвитку психічних порушень при вагітності залежить, насамперед, від властивостей особистості жінки, соціально-побутових умов і інших факторів. Особливо складні психологічні переживання в жінки виникають при вагітності від позашлюбного зв'язку (забобони, проблема виховання дитини без батька, матеріальні складності). Працівникам охорони здоров'я необхідно робити цим жінкам особливу увага. Формування переконання в успішному результаті вагітності, пологів і подальшого життя - гуманне й шляхетне завдання лікаря жіночої консультації й родильного будинку.

Біль, що виникає в процесі пологів - складна проблема акушерства. На думку багатьох дослідників, причиною її служить укорінене думка про те, що пологи - обов'язково сильний біль. Основна мета лікаря в жіночій консультації при підготовці вагітної до родів полягає в усуненні побоювань, пов'язаних з майбутніми родами. Для цього ще в жіночій консультації проводять фізіопсихопрофілактичну підготовку до родів, демонструють кінофільми про роди. Необхідно пояснити жінці, що істотну допомогу при пологах вона зробить собі сама, якщо буде виконувати всі вказівки лікаря й акушерки.



Сучасні правила медичної етики перераховані нижче.

Робота у відділенні або в стаціонарі повинна бути строго дисциплінована. Слід дотримуватися субординації, тобто службове підпорядкування молодшого за посадою старшому.

- Медичний працівник у відношенні із хворими повинен бути коректним, уважним, не допускати панібратства.

- Лікар повинен бути фахівцем високої кваліфікації. - Не можна критикувати або давати оцінку діям колеги в присутності хворого.

- Лікар зобов'язаний радитися при постановці діагнозу, визначенні показань, протипоказань і виборі методу операції, а також при виникненні непередбачених ситуацій і технічних складностей під час проведених маніпуляцій.

- Взаємини із середнім і молодшим медичним персоналом повинні бути демократичними.

- Тактикові лікаря, його поводження варто планувати залежно від характеру хворого, рівня його культури, ваги захворювання, особливостей психіки.- Лікар у відношенні з родичами хворого повинен бути ввічливий,дотримувати лікарської таємниці. При наявності ускладнень допустимо коректна розмова з найближчими родичами.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

1. Анатомічні та фізіологічні зміни в організмі породіллі

2. Клініка післяпологового періоду

3. Ведення післяпологового періоду

4. Протипокази до грудного вигодовування

5. Визначення неонатального періоду та зрілості новонародженої дитини

6. Десять кроків теплового ланцюжка

7. Лікарський догляд за новонародженим

8. Анатомо-фізіологічні особливості новонароджених

9. Перехідні (транзиторні) стани новонароджених

10. Деонтологія в акушерстві й гінекології





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал