Методичні рекомендації для студентів Заліщики-2014 Укладач : Г. В. Петрів, викладач історії вп нубіп україни «Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого»



Сторінка1/5
Дата конвертації01.01.2017
Розмір1.17 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4   5


ВП НУБіП Ураїни «Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого»

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ

ІСТОРІ

УКРАЇНИ

Методичні рекомендації

Заліщики-2014

ВП НУБіП Ураїни «Заліщицький аграрний коледж

ім. Є. Храпливого»

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ

ІСТОРІ

УКРАЇНИ

Методичні рекомендації для студентів

Заліщики-2014

Укладач : Г.В. Петрів, викладач історії ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого».

Рецензент: Р.В. Сопівник – доктор педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки НУБіП України

Методичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів з історії України складені відповідно до чинної освітньо-професійної програми підготовки молодших спеціалістів із історії України.

У даному методичному видані наведено найбільш ефективні форми самостійної роботи студентів, запропоновано орієнтовні завдання (індивідуально-досдідних робіт, теми рефератів, доповідей, екскурсій та навчальних дискусій, проблемні і творчі питання), що можуть виконуватися ними при вивченні історії України самостійно або під керівництвом викладача.

Буде корисним для студентів при вивченні історії України.

Розглянуто і схвалено

на засіданні циклової комісії гуманітарних та соціально-економічних дисциплін

Протокол 2 від 12.02. 2014

ВСТУП

Поганий учитель викладає істину, а гарний учитель

вчить її шукати самостійно.

А.. Дістерверг

Концепція модернізації сучасної української освіти передбачає підготовку кваліфікованих, компетентних фахівців нарівні світових стандартів, соціально й професійно мобільних, конкурентоспроможних на вітчизняному, європейському і світовому ринках праці. Як свідчить міжнародна практика,сучасний фахівець у будь-якій сфері діяльності ефективно реалізує свої професійні здібності лише за умов засвоєння ним загальнолюдських гуманітарних цінностей, що формувалися попередніми поколіннями протягом століть. Особливу роль у цьому відношенні мають дисципліни гуманітарного циклу, які у ВП НУБіП «Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого викладаються студентам першого та другого курсів, сприяють гуманізації аграрної освіти, подоланню вузькофахового мислення майбутніх випускників. Однією з провідних гуманітарних дисциплін в коледжі є історія України, яка висвітлює основні етапи історичного шляху українського народу. Викладання цього курсу сприяє розвитку у студентської молоді почуття патріотизму, формує глибокі морально-етичні переконання, допомагає самостійно орієнтуватися в суспільно-політичному житті й оцінювати історичні події та явища, що відбуваються в Україні та за її межами.

Важлива роль в оволодінні студентами знаннями історії України належить самостійній роботі, яка поступово стає однією з провідних форм навчання. Вона набула особливого значення після приєднання у 2004 р. вищих навчальних закладів нашої держави до Болонської конвенції, коли активно почалося впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Ця система, насамперед, базується на самостійній пізнавальній діяльності студентів, стимулює проблемний, дискусійний характер навчання, підвищує творчу активність студентів у процесі оволодіння професійними загальноосвітніми знаннями.

Головна мета самостійної пізнавальної діяльності студентів – навчитися індивідуально здобувати, оновлювати, поповнювати знання, плідно використовувати їх під час навчання та в подальшій професійній діяльності.

У даному методичному видані наведено найбільш ефективні форми самостійної роботи студентів, запропоновано орієнтовні завдання (теми рефератів, доповідей, екскурсій та навчальних дискусій, проблемні і творчі питання), що можуть виконуватися ними при вивченні історії України самостійно або під керівництвом викладача.

ВИДИ, ФОРМИ, МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Самостійна робота студентів – це процес активного, цілеспрямованого набуття студентом нових для нього знань і умінь без безпосередньої участі викладачів. Самостійна робота повинна бути конкретною за своєю спрямованістю і супроводжуватися ефективним контролем і оцінкою її результатів.

Самостійна робота студента – невід'ємна частина навчальної роботи студента з вивчення дисциплін і курсів, встановлених затвердженим навчальним планом. Вона є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від аудиторних навчальних занять.

Робота з навчальною, науковою, науково-популярною та довідковою літературою

Домінуюче місце в навчальному процесі сучасної вищої школи посідає самостійна робота студентів з навчально-методичною, науково-популярною і довідковою літературою.



Книги є найважливішим джерелом отримання як професійних, так і загальноосвітніх знань, сприяють формуванню великого інформаційного поля, розвитку пріоритетних навичок самостійної роботи. Більш того, робота з книгою є основою й початковим етапом усіх існуючих видів самостійної роботи, що практикуються сьогодні у вузах. Саме тому під час навчання важливо готувати студентів до плідної роботи з різноманітною літературою, стимулювати інтерес до неї, розвивати культуру читання. Найперше з чим стикаються студенти при підготовці до заняття це параграф рекомендованого підручника.

Рекомендації студентам при роботі з параграфом підручника

  1. Зверніть увагу на назву параграфа. Прочитайте увесь параграф, для того, щоб скласти загальне уявлення про його зміст. Знову поверніться до
    теми параграфа і з'ясуйте, якою мірою ви зрозуміли її.

  2. Визначте за відповідними словниками значення слів і термінів, які вам незрозумілі.

  3. Зверніть особливу увагу на своє розуміння позначених у підручнику іншим шрифтом понять, тверджень, ідей, висновків тощо.

  4. Спробуйте пов'язати матеріал параграфа та інформацію, яку ви отримали на занятті або записали в зошиті.

  5. З'ясуйте, яким є ваше розуміння наведених понять. Вам необхідно вміти давати визначення понять, розкривати їх особливості та взаємозв'язки
    з іншими поняттями.

  6. Інколи для того щоб полегшити підготовку домашнього завдання, доцільно усно або письмово скласти його план.

  7. Якщо в тексті є посилання на зміст вивчених раніше параграфів, передивіться їх.

  8. За наявності тих питань і проблем, що вас зацікавили або з наведеним
    тлумаченням яких ви не погоджуєтеся, зверніться до додаткової літератури.

  9. Опрацьовуючи зміст параграфа, не забувайте про те, що він є лише матеріалом для формування ваших власних світоглядних уявлень. Тому ви
    повинні знати теоретичний матеріал, зберігаючи при цьому право самостійно робити висновки особисто для себе.

  10. Для того щоб зрозуміти, чи добре ви засвоїли матеріал, спробуйте переказати його, не користуючись підручником. Можна переказувати параграф, спершу спираючись на план, а потім без нього.

  11. У випадку виникнення ускладнень поверніться до тексту і ще раз перечитайте незрозумілі фрагменти або параграф у цілому. Кращому розумінню тексту сприятиме те, що ви спробуєте самостійно поставити якомога
    більше запитань до тих фрагментів, які ви не зрозуміли.

  12. Підготуйте відповіді на запитання і завдання, вміщені після параграфа та виконайте завдання, запропоновані викладачем.

Працюючи самостійно студенти повинні читати і спеціальну історичну літературу. Цілеспрямоване читання спеціальної літератури – це процес накопичення й розширення знань за умов сформованості вміння працювати з книгою, правильно оцінювати твір, швидко розбиратися в його структурі, в зручній формі фіксувати необхідний обсяг фактичних даних.

Ефективність роботи з друкованими виданнями безпосередньо залежить від техніки читання. Першим етапом оволодіння цією технікою є попереднє ознайомлення з книгою, що дозволяє студентові детально вивчити її структурні компоненти та організацію довідково-бібліографічного апарата, одержати загальнеуявлення про характер твору. При цьому необхідно звернутиособливу увагу на ті структурні елементи книги, які дають можливість попередньої її оцінки: заголовок, прізвище автора,видавництво, час видання, анотацію, авторську або видавничу передмову, довідково-бібліографічний апарат (покажчики, додатки,перелік скорочень, картографічний матеріал).



Наступний етап – безпосереднє читання самої книги, що, в свою чергу передбачає: етап "пошукового" читання – швидкий,оглядовий перегляд змісту книги з метою виявлення необхідного матеріалу, визначення його навчальної або наукової цінності та складання історіографічної бази проблеми, що цікавить; етап"суцільного читання" – ретельне опрацювання всієї книги або окремих її частин з метою вдумливого засвоєння (а не механічного запам'ятовування) інформації такою мірою, якої потребує характер певної самостійної роботи; і, нарешті, найбільш складний етап читання – аналіз твору, заснований на вмінні попередньо формулювати питання, які вимагають особливого пояснення в процесі роботи з книгою, читати вдумливо й розмірено,простежувати послідовність ходу думок автора, логіку його доказів,встановлювати зв'язки між окремими елементами тексту, виділяти ключові інформаційні дані й визначати різницю між ними та ілюстративними прикладами, зіставляти однорідні факти, які висвітлені в різній літературі, взаємодоповнювати їх, піддавати перевірці спірні положення; порівнювати точки зору декількох авторів щодо однієї проблеми, користуватися довідковими виданнями, у тому числі словниками, для уточнення невідомих термінів і понять, критично й творчо сприймати будь-який твір, що стимулює процес формування самостійного мислення.

Обов'язковим елементом читання студентами наукової та спеціальної літератури є ведення записів. Це сприяє кращому засвоєнню фактичного матеріалу, дає можливість зберегти його в зручному для використання вигляді. Записи повинні бути якнайповнішими, зручно складеними, розташованими таким чином, щоб наочно демонструвати логічні зв'язки та ієрархію понять. Досягти цього можливо за допомогою системи заголовків і підзаголовків, ключових слів, абзаців, нумерації окремих понять. Вести записи бажано на одній стороні аркуша, що дозволить прискорити їхній пошук і систематизацію, робити додаткові текстові вставки, ефективно використовувати під час роботи над доповідями, рефератами, іншими навчальними завданнями.



Існує безліч видів записів, які можуть практикуватися студентами під час самостійної роботи. Серед них найбільш ефективними є наступні.

Анотація (від лат. annotation – примітка, позначка) – короткий виклад змісту книги, статті або окремого текстового фрагмента з їхньою критичною оцінкою. Складання анотації часто не вимагає глибинного ознайомлення зі змістом книги, однак і при поверхневому перегляді студент повинен вміти виділяти головні цілі дослідження, його ключові моменти, кінцеві висновки. Анотуванню притаманні лаконічність й чіткість формулювань. Уміння складати анотації має велике значення при виконанні такого виду самостійної роботи, як підготовка бібліографічних оглядів, які дозволяють виявити, вивчити й проаналізувати історіографічну базу тієї чи іншої проблеми. При цьому важливо, щоб студент умів не тільки анотувати знайдені наукові праці, але на підставі анотацій визначати спільні та відмінні риси цілей і досліджень, пріоритетних напрямків, зроблених висновків наукових точок зору.

План форма запису при читанні, яка відображує зміст і структуру книги й дозволяє легко відновити в пам'яті її головні положення.

Розрізняють:



простий план, що передбачає умовний поділ тексту на закінчені частини, виділення ключових думок, їх коротке формулювання й запис під нумерацією; незважаючи на стислість,простий план повинен бути значно докладнішим за поданий у книзі зміст і містити чітке формулювання ключової думки відповідного текстового фрагмента,

розгорнутий план, найбільш змістовний і зручний для подальшого відтворення отриманих знань. Він вимагає виділення з кожної значеннєвої частини тих окремих положень, що уточнюють головне; формулювання пунктів може бути досить розгорнутим, навіть тезовим, допускається використання найбільш яскравих цитат; при цьому основні пункти нумеруються римськими цифрами, а підпункти – арабськими. Крім загального плану можуть складатися плани окремих частин книги, наприклад, у тому випадку, коли видання не є однорідним за змістом збірки наукових статей, періодика тощо.

Рекомендації студентам при складанні плану

  • Зверніть увагу на тему плану, який ви повинні скласти.

  • Уважно прочитайте текст і виберіть з нього лише той матеріал, який відповідає темі плану.

  • Розпочинайте складати план лише тоді, коли з'ясуєте зміст матеріалув цілому.

  • Залежно від того, який вид плану (простий або розгорнутий) необхідно скласти, оберіть один з двох запропонованих шляхів.

  1. Якщо потрібно скласти простий план, то переділіть текст на логічно завершені частини; знайдіть у кожній з них головну думку;
    чітко, ясно і конкретно сформулюйте та запишіть її.

  2. Якщо план розгорнутий, у кожній з логічно завершених частин тексту вирізніть декілька положень, які розкривають головну думку; сформулюйте і запишіть головні думки у вигляді пунктів плану, а положення, що їх розкривають, — як підпункти.

  • Перед тим, як записати план, перевірте, чи всі головні ідеї текст знайшли у ньому відображення

Тези (від грец. thesis – положення) – коротко сформульовані головні положення навчального посібника, наукової або науково-популярної роботи, документального матеріалу (а також лекції, доповіді, повідомлення). Необхідною умовою для складання тез є досить повне засвоєння змісту книги, чітке розуміння її домінуючих ідей і висновків. Складати тези треба в логічній послідовності, відповідно до черговості викладення вкнизі авторських думок. У самих тезах, як правило, не повинні використовуватися фактичні дані, проте у тих випадках, коли в книзі поряд з фактичним матеріалом зустрічаються різного роду міркування, потрібно відокремити їх один від одного, для того щоб при ознайомленні з кожною тезою бачити, чи обґрунтована вона конкретними фактами або обмежується лише суб’єктивними поясненнями дослідника.

Рекомендації студентам при складанні тез

  1. Уважно прочитайте текст, на підставі якого необхідно скласти тези.

  2. З'ясуйте значення слів і термінів, що вам незрозумілі.

  3. Розпочинайте складати тези лише тоді, коли ви з'ясували зміст тексту
    в цілому і його головну думку.

  4. Визначте у тексті основні положення, що є ланками логічного ланцюж
    ка, за допомогою якого автор послідовно розкриває свою думку.

  5. Сформулюйте їх своїми словами (це сприяє кращому розумінню тексту) і запишіть.

Конспект (від лат. conspectus – огляд) – один з найпоширеніших видів записів, стислий письмовий виклад основного змісту тексту з виокремленням його найважливіших положень, який передбачає письмовий огляд основних думок будь-якої друкованої роботи, а також лекції, доповіді, промови.

Найбільш простою формою конспекту є текстовий конспект, що вимагає від студентів глибинного ознайомлення з певним твором або його фрагментами, виділення ключових положень і фіксування їх у писемній формі. Крім цього, у ряді випадків рекомендується складати так званий формалізований конспект, де всі записи вносяться в заздалегідь підготовлені таблиці, що особливо ефективно при підготовці єдиного конспекту за декількома джерелами і порівнянні їх окремих даних. Різновидом формалізованого конспекту є запис у формі відповідей на заздалегідь підготовлені питання, що забезпечують вичерпні характеристики однотипних історичних подій. Подібний конспект також дуже зручний при зіставленні різноманітних характеристик одного явища.



Слід зазначити, що при виявленні в тексті фактичних розбіжностей, хронологічних помилок і подібних різночитань необхідно обов'язково відзначити їх у конспекті. Якщо ж вони перевірені за допомогою інших джерел, результати роботи також рекомендується зафіксувати (зробити це найкраще на полях або у формі приміток чи підрядкових виносок).

Рекомендації студентам при складанні конспекту

  1. Запишіть автора твору, його назву та вихідні дані.

  2. Перед тим як розпочати конспектування, необхідно ознайомитися з текстом у цілому.

  3. Визначте у тексті логічно завершені частини і в кожній з них знайдіть
    основну думку, дайте їм назву. На підставі цього складіть план.

  4. Підготуйтеся до виконання завдання: поділіть листок у зошиті на дві
    нерівні частини для запису плану (зліва) і конспекту (справа).

  5. Складіть конспект змісту кожної логічно завершеної частини тексту
    відповідно до плану, дотримуючись таких умов.

  • Основний зміст тексту викладається стисло.

  • Провідні думки, аргументи, висновки вкажіть докладно.

  • Назви глав, розділів, параграфів наукової праці обов'язково вказуються точно.

  • У конспекті використовуються цитати. Дотримуйтеся правил цитування: необхідну цитату беріть у лапки, у дужках зазначайте
    джерело і сторінку.

  • Намагайтеся робити записи своїми словами, оскільки це сприяє
    кращому розумінню тексту.

  • Основні положення конспекту вказуються навпроти відповідних
    пунктів плану.

  1. Працюючи над конспектом, використовуйте систему підкреслень, вирізняйте
    те найбільш важливе великими літерами, використовуйте умовні позначки
    і позначення. Вони допоможуть вам під час відповіді за конспектом.

  2. У лівій частині конспекту, крім плану, можна також робити записи
    незнайомих імен і термінів, які потребують пояснення, необхідні допов
    нення, стислі висновки для себе, звернення до явищ сьогодення тощо.

  3. Перевірте виконану роботу. У разі необхідності виправте або здійсніть
    уточнення пунктів плану і змісту конспекту.

  4. У випадку, якщо необхідно скласти конспект на підставі декількох
    джерел, спочатку визначають, який твір буде основним. Для цього про
    читайте джерела і визначте, якою мірою в них розкрито проблему, що вас
    цікавить. Потім розділіть сторінку зошита на дві частини: у лівій частині
    зробіть конспект основного твору, у правій — запишіть доповнення до
    нього за іншими джерелами.

Словник термінів – вибірковий запис спеціальних історичних термінів, які зустрічаються в науковій літературі, з їх детальним поясненням. Складати словник слід за абеткою, що значно полегшить користування ним. Встановлюючи значеннянезнайомого терміна за допомогою довідкових видань, студентові необхідно чітко усвідомлювати багатоваріантність значеннєвих відтінків деяких слів і навчитися самостійно виявляти потрібне значення відповідно до контексту проблеми, що досліджується.

Крім того, корисно простежувати етимологію слів іноземного походження. При цьому важливо фіксувати незнайомі слова і їх значення не тільки на папері, але й у пам'яті, що значно збагатить лексикон, зробить мову більш грамотною і професійною. Самостійна робота з термінологією повинна проводитися регулярно і перетворитися врешті-решт на усвідомлену звичку.



Рекомендації студентам при засвоєнні основних термінів, понять та категорій

  • Уважно прочитайте формулювання поняття.

  • Якщо воно містить терміни і слова, у розумінні яких ви не впевнені,

  • то з'ясуйте їх значення.

  • Установіть той центральний змістовний елемент, без якого воно

втратить свій зміст

  • Визначте складові, які доповнюють конкретизують центральний елемент.

  • З'ясуйте, у якому розумінні використовується поняття (широкому, вузькому,

спеціальному, з позицій певного історичного типу світогляду тощо).

  • Порівняйте формулювання, яке ви аналізуєте, з іншими визначеннями
    цього поняття. При цьому пам'ятайте, що необхідно порівнювати аналогічні

розуміння цього поняття.

  • Спробуйте сформулювати власне визначення поняття в цілому або тих
    його окремих частин, що здаються вам важкими для запам'ятовування.
    Подумайте над тим, чи змінить ваше визначення зміст поняття.

  • Установіть, якими є характерні риси і особливості поняття

Хронологічна таблиця – фіксування найбільш значимих історичних дат з метою чіткого уявлення хронологічної послідовності історичного розвитку цивілізацій, держав,народів. В ідеалі, таблиця повинна відображати власне історичну дату, назву історичної події та її наслідки (при цьому варто уникати хаотичного ведення таблиці, строго дотримуючись хронології).

Таким чином, правильно складаючи таблицю, студент не тільки самостійно створить своєрідний наочно-довідковий матеріал, але й закріпить отримані навички конспектування навчального матеріалу, розширить словниковий запас, систематизує і поглибить знання.



Рекомендації студентам при роботі з хронологією

  • Пишіть у хронологічній послідовності дати і назви подій, це допомагає закріпити їх у пам’яті.

  • При підготовці до заняття ви повинні вивчити мінімум обов’язкових дат, щоб спираючись на них, вміти визначити в часі факти, історичні події.

  • Важливо не тільки механічно запам’ятати дату і подію, а й логічно пов’язати їх з характеристикою історичного явища та епохою. У загальному вигляді це можна зробити за схемою:

Дата


Зміст подій

Історична оцінка


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал