Методичні рекомендації для студентів, які навчаються за напрямом підготовки



Скачати 466.15 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка3/4
Дата конвертації26.12.2016
Розмір466.15 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4
Тема 7. Моральна культура особистості та її формування
1. Сутність та зміст моральної культури особистості.
2. Покажчики та типологія моральної культури особистості.
3. Моральна культура спілкування: принципи та форми прояву.
4. Товариство, дружба і любов як моральні цінності та особливі види спілкування.
5. Етикет як естетика поведінки.
Теми рефератів та повідомлень

1. Культура етичного мислення, культура моральних почуттів та культура поведінки як складові моральної культури особистості.
2. Система морального виховання, її мета, зміст та завдання в сучасних умовах.
3. Роль морального самовдосконалення у становленні та розвитку моральної культури особистості.
4. Значення моральної культури спілкування у професійній діяльності соціолога.
5. Значення товариства і дружби у розвитку особистості.
6. Творчий потенціал кохання та його зворотній бік.
Рекомендації для підготовки до заняття

Моральна культура характеризується як рівнем засвоєння моральних
і правових цінностей суспільства, так і причетністю суб’єкта до їх збереження.
Щоб зрозуміти сутність і особливості моральної культури особистості, треба визначити вузлові проблеми, поняття і категорії.
Засвоєння культури індивідом означає не тільки знання про добро і зло, про загальноприйняті форми поведінки, про ідеал і норми, а й втілення знань у дію, реалізацію поглядів у вчинках. Тому моральну культуру особистості визначають як рівень засвоєння існуючих у суспільстві моральних цінностей, ступінь залучення їх до моральних аспектів діяльності, міру особистого морального розвитку. Рівень моральної культури особистості виявляється через систему функціонально пов’язаних показників: знання основних норм, правил, принципів, ідеалів; оцінка норм, правил, принципів, ідеалів як соціально справедливих, суспільно необхідних і гуманних; вчинки та їх відповідність проголошеним принципам; втілення поглядів у життя, реалізація через стосунки з людьми, природою; соціальна значущість мотивів поведінки; здатність особистості до морального розвитку, до самовдосконалення. Ці критерії моральної культури мають деякі особливості функціонування – зовнішні прояви моральної культури повинні збігатися із внутрішніми, ознаки культури повинні бути сталими і за буденних, і за екстремальних умов життя.

29
Моральна культура особистості складається з таких структурних елементів: культура моральної свідомості (етичного мислення і моральних почуттів), культура моральної діяльності, культура моральних відносин, моральна програма людини. Залежно від рівня розвитку цих елементів, їх співвідношення можна визначити типи моральної культури (низький,
«мозаїчний», раціональний, емоційно-експресивний, високий).
Дуже важливо усвідомити, що процес становлення і розвитку соціального
індивіда складний і суперечливий. Зміст його розкривається через поняття
«формування особистості», яке включає соціальне середовище, виховання, самовиховання, діяльність і спілкування. Головна особливість морального виховання полягає у спрямованому перетворенні зовнішніх для людини нормативних вимог на систему особистих характеристик, які стверджують добро і справедливість. Метою морального виховання є розвиток у людини свідомого ставлення до суспільно необхідних норм поведінки, перетворення моральних принципів на особисті переконання, які складають ядро
індивідуальної свідомості, що організує інші його елементи (знання уявлення, погляди, почуття). Формування в індивідів моральних здібностей поряд із моральними потребами становить найвищу мету морального виховання.
У системі виховних заходів особливе місце посідають сила позитивного прикладу, моральна оцінка вчинків, громадська думка.
У досягненні мети виховання дедалі більшого значення набувають свідомі зусилля самої особистості. Самовиховання за формою – суб’єктивний процес, за метою і змістом – обумовлене потребами суспільного розвитку.
Це вища духовно-практична здатність особистості до програмування та регулювання поведінки і діяльності. Самовиховання забезпечує різноманітність предметної і практично-духовної діяльності людини відповідно до конкретно-
історичного ідеалу і способу життя і спрямоване на вироблення, удосконалення соціальних та фізичних якостей людини для забезпечення її ефективної життєдіяльності. Без самовиховання неможливий повний розвиток особистості, формування її самостійності, високої соціальної активності, відповідальності.
Наступне питання, на яке слід звернути увагу, це моральна культура спілкування. Перш за все необхідно розглянути саме поняття «спілкування», його зміст і типи, вияви моральної культури спілкування. Спілкування – це особлива форма людської взаємодії і міжособистісних відносин, комунікативна діяльність. Це одночасно обмін діями, вчинками, думками і почуттями з іншими людьми, а також звернення людини до самої себе, що й складає зміст спілкування. Призначення і сенс спілкування полягає в тому, щоб людина самовизначилася, самореалізувалася, самоствердилася, духовно збагатилася у процесі взаємодії з іншою людиною, яка являє собою вищу цінність у спілкуванні.
Визнання цінності кожної людини виявляється у конкретних вчинках, оцінках, поглядах, міркуваннях, а також у міміці, жестах, умінні виділити позитивні якості й ставити їх вище окремих недоліків. Умовно можна виділити

30 такі типи спілкування: етикетний, діловий, товариський, приязний, інтимний, спілкування із самим собою. Незалежно від типу спілкування може бути моральним або аморальним з огляду на суб’єктивні установки, інтереси, ціннісні орієнтації суб’єктів спілкування. У зв’язку з цим постає питання про протиріччя спілкування.
Протиріччя спілкування можна розділити на два типи: протиріччя конструктивного і деструктивного характеру. Для вирішення комунікативних протиріч від індивіда вимагаються конкретні зусилля: не просто зафіксувати виявлене протиріччя, а чітко сформулювати його як проблему, яка вимагає вирішення; знайти витоки, причини даного протиріччя, дослідити діалектику стосунків протилежностей; виявити шляхи подальшого розвитку даного протиріччя і можливості його вирішення.
Слід виділити основні моральні принципи спілкування: рівність, любов, співчуття, доброзичливість, альтруїзм, повага, толерантність, уміння вислухати, делікатність, тактовність, довіра. Моральна культура спілкування особи являє собою, з одного боку, знання та володіння культурними інструментами спілкування і моральними нормами поведінки, виробленими в ході суспільно-
історичної практики і прийнятими в тій соціокультурній групі, до якої належить людина; з другого – це розвинені комунікативні здібності людини, вміння створювати гармонійне спілкування.
Невід’ємною частиною культури морального спілкування, в цілому моральної культури сучасної особистості є знання і дотримання етикету. У різні
історичні часи етикет змінював свої риси, норми, значущість, але завжди зберігав універсальні, загальновизнані форми ввічливості, такту, коректності.
Етикет визначається як сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських стосунків. Моральний зміст етикету зумовлений відповідністю
і співвідношенням зовнішніх норм етикету й змісту моральної свідомості суспільства й особистості. До основних вимог етикету належать ввічливість, коректність, тактовність, делікатність, скромність, точність і обов’язковість.
Етикет сучасного суспільства – це, головним чином, форма стосунків людей у повсякденному житті. Його виконання сприяє нормалізації людських стосунків.
Завдання для самостійної роботи

1. Викласти основні змістовні моменти наукової праці В. Лозового з проблем моральної культури особистості [2].
2. Опрацювати статтю «Моральна культура посадової особи» навчального посібника [1] і скласти моральний кодекс сучасного керівника.

31
Питання для самоконтролю

1. Розкрити сутність та зміст моральної культури особистості.
2. Через які показники (критерії) виявляється рівень моральної культури особистості?
3. Які основні структурні елементи моральної культури особистості?
4. На які типи поділяється моральна культура особистості?
5. В чому полягає мета морального виховання?
6. Яку роль посідає самовиховання у процесі розвитку особистості?
7. Дати визначення поняття «спілкування». Що є його метою?
8. Які основні типи спілкування?
9. Що являє собою моральна культура спілкування?
10. Чим зумовлений моральний зміст етикету?
11. Розкрити сутність основних вимог етикету.

Основна література

1. Этика : учеб. пособие / ред. В. А. Лозовой. – Х. : Право, 2008. – С. 188–195,
237–272, 290–315.
2. Лозовой В. А. Нравственная культура личности: содержание и пути формирования : учеб. пособ. / В. А. Лозовой. – Х., 2001. – 44 с.
Додаткова література
1. Бодалев А. А. О качествах личности великих и выдающихся людей как ориентире для воспитания молодежи / А. А. Бодалев // Мир образования – образование в мире. – 2004. – № 1. – С. 5–12.
2. Громов В. Е. К вопросу о духовном содержании нравственности / Громов В. Е. //
Грані. – 2010. – № 5. – С. 48–51.
3. Коваль П. М. Формування особистостi – головне завдання сьогодення /
П. М. Коваль // Новi технологiї навчання : наук.-метод. зб. – Ч. 1, спец. вип. –
К., 2003. – С. 69–71.
4. Концептуальные основы духовно-нравственного воспитания // Педагогика. –
2008. – № 9. – С. 13–37.
5. Лавриченко Н. Соцiалiзацiя i моральне становлення особистостi як комплексна педагогiчна проблема / Н. Лавриченко // Шлях освiти. – 2004. –
№ 1. – С. 11–16.
6. Палеха Ю. І. Етика ділових відносин : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./
Ю. І. Палеха. – К. : Кондор, 2008. – 354 с.

32
Тема 8. Професійна мораль як соціальний феномен. Моральні
проблеми професійної діяльності соціолога

1. Поняття професійної моралі і професійної етики. Види професійної етики.
2. Моральні проблеми в професійній діяльності соціолога.
3. Професійний кодекс соціолога.
Теми рефератів та повідомлень

1. Моральні функції трудової діяльності та трудова мораль
2. Соціальна відповідальність ученого.
3. Професійний кодекс соціолога, його мета і зміст.
4. Морально-професійні деформації у професійній групі соціологів.
5. Специфіка службового обов’язку та відповідальності у професійній діяльності соціолога.
Рекомендації для підготовки до заняття

Починаючи опрацювання теми, слід звернути увагу на те, що професійна діяльність утворює складну систему взаємозумовлених моральних стосунків
(ставлення спеціаліста до об’єкта праці, стосунки з колегами, ставлення до суспільства), які вивчаються професійною етикою. Конкретизація загальних моральних принципів і норм таких стосунків відповідно до особливостей того чи іншого виду професійної діяльності являє собою професійну мораль. Вона виникає у зв’язку з суспільним розподілом праці, що поклав початок відокремленню соціально-професійних груп. Кожна епоха має свій комплекс вироблених морально-професійних норм, які є невід’ємною частиною загальнолюдської моралі та конкретно-історичної моральної системи.
Професійна етика, крім того, це прикладна соціально-філософська дисципліна, яка вивчає походження, сутність, специфіку, суспільні функції морально-професійних норм і стосунків, закономірності їх розвитку на різних
історичних етапах. Слід підкреслити, що професійна етика розвивається на перетині теоретичного, нормативного й прикладного складників етики. Її зміст визначається специфічними завданнями конкретного виду професійної діяльності. Сенс і призначення професійної етики пов’язані з гуманізацією суспільної праці.
Морально-професійні кодекси виконують такі соціальні функції: пізнавальну (відображення об’єктивних процесів суспільно-професійного розподілу праці за конкретних історичних умов); регулятивну (забезпечення взаємозв’язку спеціалістів із суспільством, набір специфічних прийомів праці); ціннісно-орієнтаційну (надання уявлень про моральний ідеал професіонала, професійні обов’язок, честь, совість, справедливість тощо).
Існують окремі види людської діяльності, де висуваються надзвичайно високі моральні вимоги до людей, які професійно нею займаються. По-перше,

33 це професії обслуговуючої праці, в яких багато професійних приписів, вимог, що мають обов’язковий характер, але вони не є власне моральними; по-друге, професії, в яких укорінилися традиції, сформувалися елементи морально- психологічного характеру, де моральні засади становлять не лише умову успішного здійснення професійної діяльності, але є внутрішнім її компонентом.
Усі види професійної етики спрямовані на планомірне використання трудового потенціалу для забезпечення соціального і морального прогресу.
Одним із важливих моментів у ході підготовки до заняття є засвоєння моральних вимог до професійної діяльності соціолога. Праця соціологів створила їм ореол «людей з високою відповідальністю». У трудовій діяльності соціолога береться до уваги не тільки рівень освіти, обсяг спеціальних знань, умінь, навичок, а й моральні якості, під якими розуміють стійкі вияви моральної свідомості в поведінці і вчинках. Серед проблем професійної етики соціолога важливе місце займають специфічні моральні засади, пов’язані з етикою соціологічного дослідження, принципами взаємостосунків із засобами масової інформації, замовниками, моральними основами спільної наукової діяльності в соціологічному товаристві (етика наукових дискусій, публікацій, проблеми співавторства). Для повного розгляду даного питання необхідно проаналізувати Етичний кодекс Соціологічної асоціації України, який виступає гуманістичним імперативом в організації та здійсненні професійних послуг соціологами.
Завдання для самостійної роботи

1. Визначити основні вимоги до наукової публікації.
2. Проаналізувати Етичний кодекс Соціологічної асоціації України.
Питання для самоконтролю

1. Назвати складові системи моральних стосунків.
2. Дати визначення професійної етики і професійної моралі.
3. Охарактеризувати умови виникнення професійної етики.
4. В чому полягає призначення професійної етики?
5. Як характеризуються види професійної етики?
6. Які основні моральні вимоги до діяльності соціолога?
7. В чому виявляється етика соціологічного дослідження?
8. Які моральні норми, принципи складають етику співробітництва з колегами?
9. В чому полягає специфіка службового обов’язку та відповідальності у професійній діяльності соціолога?

Основна література

1. Етика. Естетика : навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2007. – 151 с.
2.
Этика : учеб. пособие / ред. В. А. Лозовой. – Х. : Право, 2008. – С. 147–163,
197–218.

34
Додаткова література

1. Бандурина И. Об ответственности современного ученого / Бандурина И. //
Высшее образование в России. – 2008. – № 6. – С. 165–168.
2. Безрукова О. А. Ответственность в социологическом дискурсе / Безрукова О. А. //
Социология: теория, методы, маркетинг. – 2010. – № 2. – С. 132–141 3. Безрукова О. А. Своеобразие и модификация ответственности в современную эпоху / Безрукова О. А. // Грані. – 2010. – № 2. – С. 129–133.
4. Вебер М. Наука как призвание и профессия / М. Вебер // Избранные произведения. – М., 1990.
5. Загрубский С. А. О профессиональной этике / Загрубский С. А // Социол. исслед. – 2006. – № 8. – С. 121–127.
6.
Кодекс профессиональной этики Социологической Ассоциации Украины
(САУ) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://iisr.ru/codexesau.html
7.
Маркс Г. Т. О профессиональной деятельности социолога – 37 моральных императивов [Электронный ресурс] / Маркс Г. Т. – Режим доступа : http://www.isras.ru/files/File/Socis/2008-01/marx.pdf
8. Панина Н. Профессиональная этика и социология (К принятию Кодекса профессиональной этики социолога САУ) / Панина Н. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – № 3.
9. Солон А. С. Профессиональное самоопределение социолога / А. С. Солон //
Социол. исслед. – 2001. – № 4.

35
ТЕМАТИКА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

Виконати індивідуальне завдання за однією із запропонованих тем, використовуючи емпіричну базу:
1.
Моральні цінності сучасного суспільства: соціологічний аналіз.
2.
Соціологічний аналіз глобальних проблем сучасності: моральний аспект.
3.
Моральні основи ділових відносин.
4.
Система моральної мотивації професійної поведінки.
5.
Моральні цінності сучасного українського підприємця.
6.
Соціологічний аналіз вивчення трудової мотивації.
7.
Етика підприємця: історія та сучасний стан.
8.
Моральне ставлення до тварин як соціальна проблема.
9.
Соціологічний аналіз змін у статевій моралі та їх вплив на свідомість та поведінку особистості.
10.
Моральні цінності сучасного суспільства: соціологічний аналіз.
11.
Соціологічний аналіз проблеми насильства в сім’ї.
12.
Соціологічний аналіз чинників, що впливають на моральну культуру особистості.
13.
Дослідження ціннісних орієнтацій сучасної молоді.
14.
Соціологічний аналіз чинників моральної соціалізації особистості.
15.
Тероризм як соціальний феномен (моральний аспект).
16.
Моральні наслідки насилля над дітьми: соціологічний аналіз
17.
Соціологічний аналіз моральних проблем сучасної медицини.
18.
Соціологічний аналіз чинників формування моральної культури особистості.
19.
Особливості та напрямки сучасних етико-філософських ідей.
20.
Соціологічний аналіз морального розвитку особистості.
21.
Формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді: проблеми та тенденції.

36
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ
ЗАВДАНЬ
Мета індивідуального завдання полягає не тільки в кращому засвоєнні навчального матеріалу, а й у прирощуванні наукового знання, спробі вирішення певної наукової проблеми, формуванні навичок науково-дослідної роботи.
Із запропонованих тем бажано обрати ту, що найбільш повно відповідає
Вашим пізнавальним інтересам. При виборі теми і визначенні її змісту консультуйтеся з викладачем, а також використовуйте рекомендовану літературу.
Вимоги до оформлення й виконання індивідуального завдання:

робота має включати: титульний аркуш, на якому зазначається прізвище студента, курс, група, назва предмета, прізвище викладача, тема завдання; зміст, що включає вступ, декілька розділів і висновок, при цьому назви параграфів повинні відбивати ключові проблеми і логіку розкриття теми;

обсяг роботи повинен складати до 12 сторінок тексту (шрифт 14);

у тексті роботи з виділенням усіх структурних підрозділів мають бути самостійні висновки за обраною темою, а також коректні посилання на опрацьовані джерела;

список використаної літератури та джерел має включати не менше п’ятьох найменувань за темою, у тому числі соціологічні словники і підручники
із соціології.
Виконуючи завдання, Ви повинні показати розуміння особливостей соціологічного підходу при аналізі суспільних процесів; знання категорій, понять і законів соціології, методів застосування і освоєння соціологічного знання.
У вступі повинна міститися постановка проблеми відповідно до обраної теми й обґрунтування її актуальності і значущості.
Компонування матеріалу основної частини має бути логічно побудоване й обґрунтоване. Співвіднесіть ідеї класиків соціологічної думки з реальною соціальною практикою й сучасними дослідженнями за обраною проблемою, сконцентруйте увагу на основних проблемах розвитку сучасного суспільства
і розкрийте роль соціології у їх дослідженні.
При написанні роботи намагайтеся описувати не тільки базові питання, запропоновані навчальними посібниками, але й самостійно обирати проблеми, що розглянуті у спеціальній соціологічній літературі (статтях, монографіях).
Особливу увагу приділіть правильному оформленню посилань на використані джерела, відокремлюючи Ваш аналіз від матеріалу, що цитується.
При виконанні завдання необхідно показати розуміння і знання основних теоретичних концепцій у галузі розробки конкретних моральних проблем, опанувати змістовну сутність категорій, понять етики і соціології моралі, виявити знання базових (загальних і спеціальних) методів і методологічних підходів до вивчення моральних явищ.
Індивідуальне завдання оцінюється за 12-бальною шкалою.

37
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна
1. Лозовой В. А. Нравственная культура личности: содержание и пути формирования : учеб. пособие / В. А. Лозовой. – Х., 2001.
2. Етика. Естетика : навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2007. – 151 с.
3. Этика : учеб. пособие / ред. В. А. Лозовой. – Х. : Право, 2008. – 246 с.

Додаткова
1. Акимова Л. Актуальные концептуальные модели в социологии морали
[Электронный ресурс] / Акимова Л. – Режим доступа : http://rl- online.ru/authors.html.
2. Бакштановский В. И. Социология морали: нормативно-ценностные системы /
В. И. Бакштановский, Ю. В. Согомонов // Социол. исслед. – 2003. – № 5. –
С. 8–20.
3. Бандурина И. Об ответственности современного ученого / Бандурина И. //
Высшее образование в России. – 2008. – № 6. – С. 165–168.
4. Безрукова О. А. Ответственность в социологическом дискурсе / Безрукова О. А. //
Социология: теория, методы, маркетинг. – 2010. – № 2. – С. 132–141 5. Безрукова О. А. Своеобразие и модификация ответственности в современную эпоху / Безрукова О. А. // Грані. – 2010. – № 2. – С. 129–133.
6. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма / М. Вебер. – М., 1990.
7. Громов В. Е. К вопросу о духовном содержании нравственности / Громов В. Е. //
Грані. – 2010. – № 5. – С. 48–51.
8. Глейзер Г. Д. Мораль и этика в виртуальном мире / Г. Д. Глейзер //
Педагогика. – 2003. – № 3. – С. 103–105.
9. Загрубский С. А. О профессиональной этике / Загрубский С. А. // Социол. исслед. – 2006. – № 8. – С. 121–127.
10. Кирилина Т. Ю. Зарубежные ученые о социологии морали / Кирилина Т. Ю. //
Социол. исслед. – 2009. – № 7. – С. 133–138.
11.
Кодекс профессиональной этики Социологической Ассоциации Украины
(САУ) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://iisr.ru/codexesau.html
12. Концептуальные основы духовно-нравственного воспитания // Педагогика. –
2008. – № 9. – С. 13–37.
13. Лавриченко Н. Соцiалiзацiя i моральне становлення особистостi як комплексна педагогiчна проблема / Н. Лавриченко // Шлях освiти. – 2004. –
№ 1. – С. 11–16.
14. Павлова Т. С. Історично-філософські роздуми Гегеля про мораль /
Павлова Т. С. // Грані. – 2009. – № 6. – С. 89–92.
15. Панина Н. Профессиональная этика и социология (К принятию Кодекса профессиональной этики социолога САУ) / Панина Н. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – № 3.

38 16. Маркс Г. Т. О профессиональной деятельности социолога – 37 моральных императивов [Электронный ресурс] / Маркс Г. Т. – Режим доступа : http://www.isras.ru/files/File/Socis/2008-01/marx.pdf
17. Палеха Ю. І. Етика ділових відносин : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./ Ю. І. Палеха. – К. : Кондор, 2008. – 354 с.
18. Подольская Е. А. Этика: кредитно-модульный курс / Подольская Е. А.. –
Ростов-на-Дону : Фенікс, 2007. – 350 с.
19. Про захист суспiльної моралi: Закон України вiд 20.11.03 р. № 1296-IV //
Уряд. кур’єр. – 2003. – 26 груд. (№ 245). – С. 11–12; Голос Украины. – 2004. –
13 янв. (№ 5). – С. 14–15; Вiдом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 14. –
Ст. 192.
20. Романенко О. Духовно-моральні виміри економічного життя сучасного суспільства / Романенко О. // Вісн. Нац. банку України. – 2009. – № 5. –
С. 48–51.
21. Ручка А. О. Курс історії теоретичної соціології / А. О. Ручка, В. В. Танчер. –
К., 1995. – С. 41–53, 73–87.
22. Соколов В. М. Социология морали: сущность, структура, предмет исследования / В. М. Соколов // Социол. исслед. – 1984. – № 3.
23. Сорокин П. А. Социологический этюд об основных формах общественного поведения и морали / Сорокин П. А. // Человек. Цивилизация. Общество. –
М., 1992. – С. 32–156.
24. Этика: Энциклопедический словарь / под ред. Р. Г. Апресяна,
А. А. Гусейнова. – М. : Гардарики, 2001. – 671 с.

39


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал